Сторінка 1 з 3

Євангельські читання

Додано: 08 листопада 2008, 21:43
Історик
Пропоную обговорювати протягом тижня наступні недільні євангельські читання. Життя християнське – життя згідно Євангелія, постійне зростання у духовності і передусім необхідно увібрати в себе ці святі істини. Думаю, що такі роздуми дещо допоможуть нам зорієнтуватись на ідеал Євангелія.

Отже: 16 листопада, 22 неділя після П’ятидесятниці; Лк. 39 зач., 8:41-56
41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42 Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
44 підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
46 Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48 Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
50 Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
55 І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Додано: 10 листопада 2008, 22:14
Іван богослов
Здається, це читання 24 Неділі, а читання на 22 Неділю по Зісланню Святого Духа є Лк. 16:19-31 (Притча про багача і Лазаря) :(
Але ідея всерівно класна, підтримую! :wink:
Гадаю це допоможе і священикам краще приготуватися до недільної проповіді.

Додано: 10 листопада 2008, 23:30
ljubomyr_ps
"Твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!" Це євангельське читання показує насамперед силу ВІРИ. Ех, як нам в нинішніх часах бракує оцієї правдивої сили віри. Так ми віруючі але віра наша проростає серед терня (суєт цього світу) на скелястій землі. Що нам бракує, щоб ми стали справді глибоко віруючими людьми. Як на мою думку - терпіння і витривалости тобто мужности. Суєта цього світу шарпає нас в різні боки немов ганчірку - праця, боротьба за виживання, гроші, жінка, діти, друзі, політика, телевізор.... А де час для Бога - піти раз на тиждень до Церкви, помолитись швидко кілька хвиль на день, почитати трішки якщо є час побожну кижку, Біблію... а чи того достатньо для духовного зросту, для плекання сильної, витривалої віри - напевне що ні. Де ж вихід, як вийти за рамки суєтності світу і разом зі Сковородою вигукнути "Світ ловив мене але не спіймав" Як на мене відповідь(вихід) криється в нас самих. Нам треба частіше заглиблюватись у свій внутрішній світ. Споглядаючи своє серце, випробовуючи себе на знак чистого сумління, правдивості власної віри і найголовніше на присутність (главенство) Христа у собі тим самим плекаючи, вирощуючи внутрішнього чоловіка во Христі Ісусі.
Що людина побачить, коли з чистим сумлінням заглибиться у саму себе, в своє ЕГО. В найкращому випадку побачить свої підсвідомі страхи, залишки(остатки) своїх гріхів, правдиве походження своїх пожадань та пристрастей та різний бруд й нечистоту,яка накопилась в темній кімнаті нашого ЕГО за ціле життя починаючи з первородного гріха.
Якщо ми хочемо для себе поступу у вірі і зростанні у Христі то весь цей бруд нам треба розгрібати, щоб добратись до чистого джерела правдивої віри, що струменить з глибини нашого Духа.
Більшість людей цього робити не хоче, жахається свого внутрішнього світу і живе світом зовнішнім, так простіше так спокійніше. Але з чим ми станемо перед Христом, з якими заслугами, коли прожили життя своє ні холодними ні гарячими, а літепними. Тому Господь і нині заклкає до нас "Не лякайсь, тільки віруй, і (будеш спасенний) буде спасена вона".
Словам "НЕ бійтесь" розпочав своє перше звернення до мирян на площі св.Петра Папа Іван Павло ІІ.
Не будьмо сплячими, вставаймо, розірвімо кайдани душевні не біймось відкрити внутрішні засуви своєї темниці. Люблячий Господь чекає ззовні він стукає і терпляче жде на перший наш крок...
Пробудись, скинь кайдани , відкрй Господу двері - впусти ІСУСА у серце своє

Додано: 11 листопада 2008, 19:22
Історик
Івану богослову
Дякую за відповідь. Згоден з Вами, так, це читання 24-ї неділі. Але наскільки я знаю, в цю неділю буде саме це читання (я орієнтуюсь по грецькому Типікону). Як правило в неділі після Воздвиження читаються Євангелія, які не співпадають зі своєю чергою. Згідно уставу, читання Євангелія від Луки (18-ї седмиці) починаються з понеділка після Неділі по Воздвиженню, тому виходить така "нескладність".

Додано: 11 листопада 2008, 20:37
Історик
Віра хворої жінки справді надзвичайна! Адже по старозаповітнім законам вона вважалась нечистою, нечистим вважалось також все, до чого вона доторкнеться, мав бути також нечистим і той натовп, в якому вона перебувала.
Як часто ми вважаємо когось нечистим, нікчемнім і навіть не підозрюємо, що ця людина може мати віру, здатну творити чудеса, до цієї людини Сам Христос промовляє "віра твоя спасла тебе". Суд Божий справді дивний і само християнство парадоксальне,- згадаємо про першу людину, увійшовшу до раю, про "блаженство вбогих духом", про те, що Сам Творець став Чоловіком і навіть не мав, де "вклонити голови", про Його позорну по тогочасним уявленням смерть, яка стала символом перемоги.

Додано: 12 листопада 2008, 12:06
Олюнька
53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

І ми часто піднімаємо на глум ближніх, хоча до кінця не розбираємось у ситуації. Від уздоровлення кровоточивої не минуло і години, а люди вже забули хто є між ними.

Додано: 12 листопада 2008, 20:31
demetris
Для мене в цьому уривку є ще один важливий аспект: сцілення (спасіння) можливе як через активну дію, власне прагнення (у жінки з кровотечею), так і через посередництво інших людей (батька просив про дочку). Таким чином стає логічним і зрозумілим, а, головне, дієвим механізм молитви за інших, близьких людей. Ми справді можемо впливати молячись (просячи Бога за когось).

Додано: 15 листопада 2008, 20:45
Олюнька
41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
Яір- старший синагоги, він прийшов і впав до ніг Ісуса, незважаючи на свою посаду. Напевно тому Ісус не випробовує його віру.
Яір не просить Ісуса: "Зціли мою дочку", але лише: "...став благати Його завітати до дому його." Так потрібно молитися. Не вимагати в Бога того, що я хочу, але просити: "Боже, будь зі мною чи в радості, чи в горі".

Додано: 18 листопада 2008, 12:06
Історик
23 листопада, неділя 23-тя по П'ятидесятниці, читання 25-ї Неділі Лк., 53 зач., X, 25-37.

25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

Додано: 18 листопада 2008, 18:29
Історик
Кожен з нас знаходиться на місці того побитого розбійниками чоловіка, але ми побиті нашими пристрастями, гріховністю та життям. До кожного приходить добрий Самарянин (те глузування в сторону Христа «Ти самарянин і біс в Тобі» стало ніби пророцтвом), обв’язує наші гріховні рани оливою – Своїм милосердям та вином – преподає нам Святу Євхаристію. Гостиниця – Церква Христова, в якій ми оздоровлюємось, та чекаємо Його пришестя у славі.

Додано: 24 листопада 2008, 22:01
Історик
14 грудня, Неділя 26-та після П'ятидесятниці,: Лк. 66 зач., 12:16-21.

16 І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.
17 І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?
18 І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!
20 Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

Додано: 02 грудня 2008, 16:37
Історик
Ця тема потрібна?

Додано: 02 грудня 2008, 19:14
Олюнька
"багатіти в Бога"
Цей багач не був грішником, ні не наживався на інших людях, а заробив багатство своєю працею. Значить більш важливим є те, що від нас виходить, ніж те що приходить.
Чомусь у нас дуже викривлена школа справжнього багатства, завжди думаємо спочатку про матеріальне.
Чомусь тема про підгорецьких "владик" для нас є популярнішою від Слова Божого. Чи маєм право ми когось осуджувати?

Додано: 02 грудня 2008, 22:51
ljubomyr_ps
Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

Так ми не розумні бо збираємо здебільшого для себе. Все через наше хотіння. Ну чомусь дуже хочеться чим побільше грошей, доброго міцного здоровя, несварливу жінку, непитущого чоловіка, чемних діточок і так до безконечності що кому... А чомусь Бог дає по своєму мало мамони, мало здоровя і всього чомусь мало.. А може власне дає передбачливий Бог все в міру, щоб не зашкарубло наше серце, щоб ми не заснули з благоденства і лінощів, щоб врешті не забували повсякчас звертатись до Творця у молитвах і проханнях. А блаженство для душі прийде, але вже в іншому світі Небесному на яке потрібно заслужити тут на землі.

Додано: 03 грудня 2008, 11:50
Олюнька
ljubomyr_ps писав:Так ми не розумні бо збираємо здебільшого для себе.

А мені здається, що проблема не в тому, щоб збирати, а в тому, як розпорядитися зібраним.

А ще важливий момент - самовпевненість. Ми все добро ми сприймаємо як належне, а якщо стається щось погане кажем: "За що мені це?".

Додано: 03 грудня 2008, 19:57
ljubomyr_ps
Самовпевненість і «як розпоряджатись зібраним» – в цьому й проблема. Принаймі я переконався на собі, що самому собі довіряти не завжди можна через всю ту ж паршиву самовпевненість. Наприкл: Отримавши певну суму грошей постановляєш принаймні десятину пожертвувати на церкву, потім думаю, що то трошки забагато, собі тре на хліб і до хліба лишити постановляю пожертрувати половину з десятини. Потім включається амнезія, насувається сотня ще різних принад на які тре гроші а тут ще різні кризи економічні, хаос.. І що получається, а вийшло так, що втратив з тих грошей більше чим десятину, отримав гризуче сумління і слова докору «яким я є дурнем і непослідовним у своїх постановах через свою самовпевненість і жабодавство.

«Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога».

Додано: 17 грудня 2008, 22:45
Історик
21 грудня, Неділя по Зісланню Святого Духа 27-ма: Лк. 71 зач., 13:10-17.

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

Додано: 20 грудня 2008, 12:19
Олюнька
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе.

Ісус сам її покликав, не питав чи має віру. Напевно та жінка з великою мужністю сприймала своє терпіння, вона просто слухала Його науку і не просила про зцілення.

Додано: 28 грудня 2008, 01:25
ola
нема читання на цю неділю. Шкода :cry:
Хотіла прочитати свідчення тут, а нема... шукатиму тексту.

Авторові теми - натхнення і стійкості!!! :)

Додано: 28 грудня 2008, 13:36
ola
Луки 14, 16-24

16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.

18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.

19 Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

22 Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.

23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.

24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

Ще не була на Літургії, йтиму на 17 год. Сподіваюся, саме цей текст на сьогодні.

Мене найбільше торкає: "ідіть, усе готове".
Бог Сам уже ВСЕ приготував для мого щастя. Від мене залежить "іти" - рухатися, боротися, виходити назустріч іншим, прийняти, послухати, почути... Бог створив нас без нас, нас без нас спасти не може (Св.Августин)

Додано: 29 грудня 2008, 01:50
ljubomyr_ps
Так, в неділю читався в церкві цей уривок зі св.письма. Там ще, правда, вкінці говорилось «Запрошених багато та вибраних мало».
Запрошені на торжество до Господа в Небо всі люди, що прийшли(народились) на цей світ – все бо «Богом і для Бога створено». Кого Господь вибирає зі світу для Неба – того, хто «перетерпить пробу», хто «віру збереже», хто «вистоїть в добрі до кінця»…
Є дві сили, які боряться за наші душі – сила Божа і сила дявола. Вони постійно впливають на нас. Бог дає нам все необхідне, щоб ми спаслися, прийшли врешті на Його славний бенкет до Неба – а саме ласку Віри, Надії, Любові, свою Церуву,св.Евангелію, силу молитви, Св.Тайни, Св. Помічників наших оборонців: Пресвяту Божу Матір, ангелів, святих… Скільки всього!!!
Що від нас вимагається - нашу добру волю, нашу згоду на вічний бенкет Господньої Любові в Небі. Так мало, а так тяжко дати!

Додано: 30 грудня 2008, 15:37
Історик
4 січня, Неділя перед Різдвом та 29-а по Зісланню Святого Духа.
Пропоную два читання.

Неділі перед Різдвом: Мф. 1:1-25
1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
2 Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.
3 Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.
4 А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.
5 Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.
6 А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.
7 Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.
8 Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.
9 Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.
10 А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.
11 Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.
12 А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.
13 Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.
14 Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.
15 Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.
16 А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.
17 А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.
18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
19 А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
20 Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.
24 Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.
25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Неділі 29-ї по ЗСД: Лк. 85 зач. 17:12-19
12 І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.
13 І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...
17 Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?
18 Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?
19 І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!

Додано: 30 грудня 2008, 16:32
Історик
Думаю, кожен задавав собі питання: чому на початку Євангелія згідно Матфія присутня родословна Христа, чи потріно це для нашої віри. Але якщо ми звернем увагу, то євангеліст доводить, що Христос нащадок Давидів. Св. Матфій написав Євангеліє для своїх співвітчизників-євреїв, яким найважливішим було б довести, що Христос – Месія, Який згідно пророцтв і є з царського роду Давида. Тому то ми зустрічаємо на кожному кроці цього Євангелія пророцтва із Старого Заповіту про Месію.
Це щодо родословної Христа. Мене особисто вражає Таємниця Різдва Господа Нашого. Сам Творець світу стає Немовлям, Вседержитель всесвіту може загинути навіть від дуновіння вітру, Цар воплощається і вибирає собі вертеп!.. Будемо ж дякувати Його милосердю та славити Його пришестя в світ!

Додано: 31 грудня 2008, 00:15
ola
Входимо в НОВИЙ рік...

«Ось Я, - говорить Господь, - творю все НОВЕ» (Одкр. 21, 5). Цими святковими днями зНОВУ маємо можливість подивитися на Бога і на світ по-новому.
Кажуть, що немає нічого НОВОГО під сонцем… Кажуть, що НОВЕ – це добре забуте старе…
Бог творить людину із пороху, а людина робить усе для того, щоби повернутися в руїну.
Бог приходить на землю і стає безпорадною дитиною, а ми не приймаємо Його, тому що «ще треба, ще мушу, ще… (потрібне вставити)».
Бог, згоряючи з любові до нас, запалює на небі тисячі Різдвяних зірок, кажучи, що «треба народитися згори», а ми заробляємо гроші, здаємо сесію, прибираємо ялинку, варимо холодець, відкорковуємо шампанське, відкладаємо, чекаємо, розчаровуємося…
Ми шукаємо НОВОГО (роботи, вражень, розваг, книжок, служінь) і дійсно забуваємо, що «в жолобі мойого серця сьогодні народився Бог» (Б. Ігор-Антонич).
І Він – Той, Хто хоче відродити твій і мій порох, відбудувати руїну, хоче зНОВУ простягнути руку, як Адаму, і постійно показувати дорогу щастя.

Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому.


Нехай не замовкає слава Богові!

Додано: 04 січня 2009, 14:06
ola
Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.


Це означало, що Йосиф погоджувався на те, що він "пізнав" Марію до весілля, що було проти правил, і тепер її "кидав"? Розтлумачте, будь ласка, як би оцінило суспільство такий вчинок Йосифа? Бо, розумію, що Марію мали би каменувати за те, що виявилося чужолозство, зрада. Коли Йосиф вирішив її "відпустити", то визнавав, що то він батько дитини, але не бере на себе відповідальність; таким чином, щоби не ославити Марію, готовий ославити себе. Приблизно так?

Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.


Цікаво, що Йосиф не спішив, хоча був праведний, тобто вірний Законові. Видно, його дивувала щирість Марії, яка нічого йому не пояснювала, не виправдовувалася, тобто Йосиф бачив, що якби Вона дійсно згрішила, то не могла би не виправдовуватися. Значить - щось не те :wink:
Марія - дійсно нова Єва. Жодного власного контролю над ситуацією...жодного "переведення стрілок" на ангела, на Бога... (а як було в раю?)
Однозначно, що Вона була у "вигіднішій" ситуації: Вона була непорочна, Йосиф - ні; Вона була вагітна Ісусом, Йосиф - ні; Вона була з ангелом, Йосиф - ні. І в той же час - жодних лекцій Марії Йосифові, жодних "напоумлень" :)
Маріє, навчи бути, як Ти!

Додано: 04 січня 2009, 20:53
ljubomyr_ps
Практично всі відповіді на турбуючі Вас "спірні" питання і ще багато чого повчального Ви знайдете в 1-му томі Книги Марії Вольторти "Богочоловік", яка була видрукувана за дозволом Церкви.

Часто ми думаємо про спірні питання В Євангелії "по людськи", не допускаючи проведіння і чуда Божого, тим більше, що стосується Воплочення і Народження нашого Господа Ісуса Христа - це Велика Божа Таємниця, яку ми нашим заземленим умом лиш можем тільки трішки злегка осягнути і то не всі (скільки богохульств на цю тему існує та щей показується по телевізорі напередодні свят).

Додано: 04 січня 2009, 22:23
Igor
ljubomyr_ps писав:Практично всі відповіді на турбуючі Вас "спірні" питання і ще багато чого повчального Ви знайдете в 1-му томі Книги Марії Вольторти "Богочоловік", яка була видрукувана за дозволом Церкви.

Часто ми думаємо про спірні питання В Євангелії "по людськи", не допускаючи проведіння і чуда Божого, тим більше, що стосується Воплочення і Народження нашого Господа Ісуса Христа - це Велика Божа Таємниця, яку ми нашим заземленим умом лиш можем тільки трішки злегка осягнути і то не всі (скільки богохульств на цю тему існує та щей показується по телевізорі напередодні свят).


Безумовно, я буду намагатися придбати цю книгу
http://missioner.com.ua/index.php?level ... cription=1
http://www.osbm.in.ua/ukr/pubh/
Особисто мене завжди дивувало інше, чому такого роду літературу важко отримати з відкритих джерел в електронному вигляді. Може десь є електронна бібліотека духовної літератури, а я не знаю?

П.С. Чогось у мене таке відчуття, що тепер мене будуть відправляти читати цю книгу, замість (або добатково) до Нового Завіту.

Додано: 05 січня 2009, 12:14
Історик
11 січня, Неділя 30-та по ЗСД: Лк. 91 зач. 18:18-27, та Неділя по РХ: Мф. 4 зач. 2:13-23
Перший уривок
18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20 Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
26 Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
27 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
Другий уривок
13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
17 Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
18 Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...
19 Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
20 Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
21 І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
22 Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.
23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Вітаю всіх з Різдвом Господа нашого Ісуса Христа! Нехай же в серці кожного з нас народиться Христос і сотворить нас достойними носіями Св. Духа та Своїми свідками.

Додано: 11 січня 2009, 13:18
Олюнька
14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

Так легко і просто звучить: встав і пішов... А скільки терпінь сховано за тими словами. Свята Родина пережила те, що переживали наші діди-прадіди, коли їх в Сибір вивозили.
Прочитала інформацію, що на півночі Італії, на одній із парафій, священик відмовився класти фігурку Ісуса до вертепу: http://www.chiesaucraina.it/ucra/index.php?option=com_content&task=view&id=80&Itemid=55. Важко є відкрити двері свого дому незнайомій людині, а ще важче відкрити своє серце на його проблему.

Св. Йосиф є для всіх нас прикладом справжньої довіри до Бога. Він коли почув волю Божу, то не засумував як цей багатий начальник, а мовчки приймав усі терпіння.

Додано: 15 січня 2009, 14:10
Історик
18 січня 2009 року, Навечір'я Богоявлення Лк. 9 зач. 3:1-18:
1 У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,
4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
5 Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,
6 і кожна людина побачить Боже спасіння!
7 А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?
8 Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння.
9 Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.
10 А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
11 І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.
12 І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?
13 А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.
14 Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.
15 Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
16 Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!
17 У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім.
18 Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові.

та читання Неділі перед Богоявленням Мк. 1 зач. 1:1-18:
1 Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.
2 Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує.
3 Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
4 виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів.
5 І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього христились вони, і визнавали гріхи свої.
6 А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу, і мав пояс ремінний на стегнах своїх, а їв сарану та мед польовий.
7 І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його.
8 Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.
9 І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані.
10 І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього.
11 І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!
12 І зараз повів Його Дух у пустиню.
13 І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною. І служили Йому Анголи.
14 А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію,
15 і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!
16 А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.
17 І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.
18 І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.