Історії для душі

Євангеліє, розважання, проповіді, Житія, "історії для душі". Для читання, не для дискусій.

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 02 січня 2012, 11:55

ІМ'Я ГОСПОДНЄ

У храмі уділяли мировання. Віряни, стоячи рядами, чекали своєї черги у головному нефі собору. Єпископ сів і, як часто буває, завів розмову з дітьми. Попросив одну дівчинку підійти до нього ближче.
- Як тебе звати? - спитав єпископ.
- Емануелою, - схвильовано відповіла дівчинка.
- А скажи-но мені, Емануелько, що ми говоримо, коли осіняємо себе знаменням хреста святого?
Емануелі важко відповісти, вона вагається.
- Ми говоримо, - усміхаючись, починає підказувати єпископ, - во ім'я Отця, і Сина, і...
- ... і Мами! - докінчує дівчинка радісно.

Це дуже гарне означення Духа Святого. Ісус називає Його також Утішителем і Зцілителем, отже тим, хто завше підтримує своїх апостолів та охороняє їх від усякого зла. Дух Святий є тим, хто пам'ятає, уздоровлює та покріпляє...

Б.Ферреро. Збірка "Звуки арфи"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 03 січня 2012, 07:52

МАРЕВО

Один чоловік заблукав у пустелі. В нього закінчилася їжа і вода, він важко ступав по розпеченому піску.
Нараз побачив перед собою пальми і почув плескіт води. Розчарований, він подумав: “Це марево. Моя уява показує мені глибокі бажання моєї підсвідомості... Насправді нема нічого...”
Втративши всяку надію, безсило опустився на землю і помер.
Трохи пізніше його побачили два бедуїни.
– Ти щось розумієш? – спитав один. – Так близько до оазису, два кроки до води і до фініків, що падають просто в рот! Хіба це можливо?
– Це – сучасна людина, – відповів другий.

Гай-гай, світ переповнений різними таємницями, а людина закриває їх своєю рукою. (Ваал Шем)
Прихильники цієї технократичної епохи готові приймати за дійсне лиш те, що підлягає раціональній класифікації. Радо вірять, що завдяки своїй науці вони стоять на твердому ґрунті, а тим часом провалюються в прірву відчаю, тривоги.
Таємниці Бога неможливо зрозуміти, але треба в них вірити.


Б.Ферреро. Збірка "Троянда також важлива"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Michail
старець
старець
Повідомлень: 1196
З нами з: 29 грудня 2009, 10:42
Звідки: Ужгород
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Michail » 03 січня 2012, 09:46

Для душі від ап. Павла: "В с е п е р е в і р я й т е (досліджуйте), доброго тримайтесь".

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 04 січня 2012, 09:29

ЛІНЗИ ПІД ПОВІКАМИ

Одного літнього дня змія зустріла в лісі свого приятеля тхора:
— Як поживаєш? — спитав її тхір. — Вже віддавна не бачив тебе.
— Начебто добре, — відповіла та. — Але майже не бачу. Мушу вставити собі під повіки лінзи.
Придбавши лінзи, змія знову зустріла тхора.
— Як тепер живеться? — спитав її тхір.
— Тепер не тільки добре бачу, — відповіла змія, — а навіть моє родинне життя покращилося.
— Як же лінзи могли покращити твоє родинне життя? — запитав здивований тхір.
— Дуже просто, — відповіла змія. — Я виявила, що жила з гумовим шлангом, яким поливають город.

Остання хвороба, яку відкрили, зветься “синдром невидимої людини”. Поруч з нами живе якась особа. Ми помічаємо її фізичну присутність, але вдаємо, що не бачимо її. Так, наче не хочемо бачити.
Один письменник розповідає: подружжя виховало четверо дітей, допомогло всім одружитися і, коли залишилися самі, чоловік, приглядаючись до дружини, несподівано запитав:
— Ти — хто?


Б.Ферреро. Збірка "40 казок у пустелі"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 05 січня 2012, 09:31

ОДИН ІЗ БАГАТЬОХ ДНІВ

Поглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта.
– Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж пришов час, коли треба було вкладатись спати.
– Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, усе ж знайшла в собі сили, щоб помолитися разом з донечкою. Поправила ковдру.
– Мамусю, забула дати тобі одну річ!
– Даси вранці, – відповіла мама. Дівчинка невдоволено насупилась.
– Але ж вранці в тебе знову не буде часу! – запротестувала.
– Знайду час, не хвилюйся, – відказала мати, обережно обороняючись.
– Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: "Чому я люблю свою маму". Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складанки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогла прочитати, що написала Марта:
"Чому я люблю свою маму"
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинки, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
– Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
– Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка посміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.

А хто є найважливішою частиною твого дня?

Б.Ферреро. Збірка "Життя – це все, що ми маємо"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 06 січня 2012, 07:22

САРАНА В ЮIШЦІ

Якось молодий монах пішов порадитися зі старшим монахом.
— Отче, — спитав монах, — що ви робите, коли до нас у скит прилітає сарана і всюди лізе, навіть до їжі?
Старий монах, що жив у скиті вже понад сорок років, відповів:
— Перший раз, коли одна комаха впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім викидав сарану, а їв юшку. Пізніше я їв усе разом — сарану і юшку. Тепер же, якщо якась сарана намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад.

З часом ми звикаємо до всього і миримося на¬віть з тим, що спочатку було неприємним. Дехто приписує вартість навіть своїм хибам.

Б.Ферреро. Збірка "40 казок у пустелі"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Michail
старець
старець
Повідомлень: 1196
З нами з: 29 грудня 2009, 10:42
Звідки: Ужгород
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Michail » 06 січня 2012, 19:10

Воїн світла
"Воїн світла не може бути байдужим до несправедливості.
Він знає: все на світі взаємопов'язане і єдине, і тому будь-яке діяння окремої людини впливає на всіх людей, скільки б не було їх на Землі. І тому при вигляді чужого страждання він оголює свій меч, щоб все розставити по своїх місцях в належному порядку.
Але, борючись з пригніченням, ніколи не засуджує він гнобителя, бо пам'ятає: кожному належить самому дати відповідь за свої справи перед Богом. Виконавши своє доручення, воїн утримується від яких би то не було осудів.
Воїн світла прийшов у цей світ, щоб допомагати своїм братам, а не для того, щоб засуджувати ближнього."

Пауло Коельо

Юди 1,9 " І сам Архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі! "

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 07 січня 2012, 11:09

ЛЕГЕНДА

Акі Ґагук, доки не зістарівся, був могутнім вождем. Тепер це вже одутлий сивий чоловік, у якого тремтить тіло, а лице пооране зморшками.
Сини його давно вже стали дорослими, оженилися і пішли від нього. Вони лишили батька і не бажали піклуватися про нього. Коли Акі Ґагук уже не зміг ходити, сини стали приносити йому свої недоїдки. Їм не подобалося, що батько все старіє і старіє, а помирати не збирається.
Акі Ґагук був дуже прив'язаний до життя. Він проводив свої дні, сидячи на великому пласкому камені на березі річки. Медитував, величаво похитуючи головою у яскравому світлі сонця. Живлюща вода лікувала його страждання і його хвороби.
А час ішов.
Багато років просидів так старий на березі річки. Сини зовсім перестали його відвідувати, а онуки, прибігаючи побавитися на березі річки, кидали в нього камінням.
Проте Акі Ґагук не ображався на них. Його тіло з часом знову почало тужавіти, зморшки розгладилися, шкіра затверділа й почала блищати. Руки й ноги, хоч і сухорляві, зміцніли, набрали м'язів і сили. Голова звузилася від постійного лежання на камені. Очі Акі Ґагука постійно виглядали синів і від цього зовсім повилазили з орбіт. Його щоки видовжилися, а зуби знову стали гострими.
Сини занепокоїлися такою зміною батькового виду і вирішили забрати його додому.
"Пізно, - відповів старий. - Ви не мали милосердя до мене, коли я був немічним і тремтів від старости. Тепер я зовсім не той, ким був раніше, і більше не член вашої сім'ї. Я поселюся в ріці, і мої кревні, від самого лиш вашого виду, перетворюватимуться на лютих звірів і роздиратимуть на шматки людські тіла. Я не заборонятиму їм - нехай вони пожирають вас і ваших дітей".
Так промовив до них Акі Ґагук на березі, розігрітому сонцем. Акі Ґагук - старий, якого ніхто не любив, одягнув на себе панцир, аби вже ніколи не страждати від байдужости своїх синів, що не помічали в ньому людини.
Так народився крокодил.

"Жорстокість старих вигострює зуби молодим. Жорстокість молодих перетворює старих на крокодилів".
(Прислів'я)

Б.Ферреро. Збірка "Кола на воді"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 07 січня 2012, 17:07

"ПЛЯШКА"... для роздумів http://www.youtube.com/watch?v=jrgoW3sr ... _embedded#!

P.S.А як би ви вчинили?
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення andrey s. » 07 січня 2012, 17:40

andrivovk писав:"ПЛЯШКА"... для роздумів http://www.youtube.com/watch?v=jrgoW3sr ... _embedded#!

P.S.А як би ви вчинили?

Тут ніхто не знає())), як би вчинили....Я точно ні. :oops:
Я би трішки інакше зняв.
Хоча прикольно, задум хороший...
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Історії для душі

Повідомлення Just_me » 07 січня 2012, 21:32

Чудовий флеш-моб, оплески направду заслужені :Rose: Думаю, якби вона як тут була порожня, то підняла б і викинула.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 08 січня 2012, 09:41

КОНКУРС

Одного дня, коли світ був ще цілком новим, мешканці однієї місцевости влаштували музичний конкурс, учасниками якого стали майже всі присутні - від Синиці до Носорога.
Під орудою Сови було вирішено, що голосування під час конкурсу буде таємним і загальним. Отож голосуватимуть усі учасники, самі створять суддівську комісію, тобто журі.
І так було. Всі тварини, а також людина виходили поодинці на сцену й співали. Одні заслужили бурхливі оплески, иншим аплодували мляво. Відтак заповнювали картку і, склавши її, вкидали у велику урну під наглядом Сови.
Коли настав час підбити підсумки, Сова вийшла на імпровізовану сцену та у присутності двох старих мавп відкрила урну, аби підрахувати голоси.
Одна Мавпа вийняла першу картку, а Сова оголосила: «Перший голос віддано за нашого приятеля Осла!»
Настала тиша, а потім почулися несміливі оплески.
«Другий голос віддано за Осла!»
Загальне приголомшення.
«Третій голос: Осел!»
Усі здивовано переглядались. Відтак почали обмінюватись осудливими поглядами, а вкінці, бачачи, що постійно повторюються голоси на користь Осла, почували себе винними за таке голосування. Всі знали, що не було співу, гіршого за жахливе ричання Осла. Однак усі визнали його найкращим співаком.
Підрахувавши голоси, незалежна комісія оприлюднила результат: скрипуче і до того ж фальшиве ричання Осла посіло перше місце. Тож офіційно оголосили, що Осел має найкращий голос в околиці.
Потім Сова пояснила, чому так сталося. Кожен з учасників, бажаючи особистої перемоги, голосував за учасника, котрий мав найменші шанси, тобто за того, хто не був конкурентом.
Голосування було майже одностайним. Лише два голоси не були віддані за Осла: один належав Ослу, який вважав, що йому нічого втрачати, та щиро проголосував за Жайворонка, а другий належав людині, яка, звісно ж, проголосувала на свою користь.

«Людина розбещена, чоловік безбожний - ходить з неправдивими устами, мружить очі, совгає ногами, подає знаки своїми пальцями. З лихими думами на серці він увесь час зло кує, сіє розбрат. Тому на нього нагло надійде погибель, він вмить буде розбитий, без рятунку» (Прип. 6, 12-15).

Б.Ферреро. Збірка "Квіти просто квітнуть"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1019
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Історії для душі

Повідомлення luksander » 08 січня 2012, 22:00

Так вот, однажды в субботу, после утреннего собрания ко мне подошли несколько Зулу христиан и попросили перенести вечернее собрание на два часа дня, чтобы те из них, которые жили далеко, могли засветло возвратиться к себе домой. Конечно, я охотно согласился на это.

Когда в назначенное время мы были уже собраны, я случайно взглянул в окно и увидел судью, городничего, начальника почты и начальника полиции, пришедших для игры на теннисную площадку, которая располагалась через дорогу, как раз напротив нашего коровника. Мне вдруг стало стыдно, и я подумал о том, что они скажут обо мне, когда увидят, как я тут вместе с чёрными, стоя на коленях, молюсь и плачу. Наверное, они решат, что у меня в голове не всё в порядке. Так что же делать? Неужели мне отложить это собрание, сказав чёрным, чтобы они пришли в шесть часов вечера, после того, как эти люди разойдутся. Но что тогда подумают обо мне Зулу, которым я уже обещал.

Так я продолжал размышлять, как вдруг мне в голову пришла хорошая идея: "Я закрою окно, и тогда находящиеся на улице не смогут слышать, что происходит здесь внутри". Встав, я подошёл к окну, и в тот момент, когда я закрывал его, некий голос сказал мне: "Хорошо, Эрло, закрой окно. Тогда вы будете внутри, а Я останусь снаружи и не смогу войти к вам".

Дорогие друзья, этот голос я понял сразу. В одно мгновение мне стало ясно, что это было не окно и не стекло, не белые люди, находящиеся снаружи, а моя гордость и моё высокомерие, которые разделяли меня с Живым Богом!

Так, первый раз в своей жизни я познал, что Дух Божий является поистине Святым Духом. Сотни и тысячи раз до этого говорил я о Духе Святом, но никогда ещё не переживал Его святости. Я проповедовал о Духе Святом, не понимая сам, о чём собственно говорю. И вот теперь, в великой милости Своей, Господь открыл мне нечто о святости Своего Духа. В то же самое мгновение я понял, насколько ужасно и отвратительно выглядит гордость в глазах Господа. Сознание этого так потрясло мою душу, что, стоя перед этой небольшой группкой христиан, я горько плакал, как маленький ребёнок. Подняв глаза, я вдруг увидел перед собой, написанные крупными буквами слова: "Гордым Бог противится!"

О, дорогие друзья! Тогда мне стало понятно, где стою я, и где стоит Бог. До этого я всегда думал, что причиной всех моих бед является дьявол, который постоянно противоборствует мне. Теперь же Святое Писание сказало мне, что противником моим является Сам Бог. Если бы мне противостоял только сатана, то у меня была бы надежда с помощью Господа победить его; но если Сам Бог противится мне, тогда у меня нет никакой надежды. Я никогда не думал, что в моей жизни были две противоборствующие мне силы, два великана: дьявол - князь мира сего и великий всемогущий Бог! "Эрло! - потрясённо говорил я себе. - Твоё положение безнадёжно!"

Дорогие друзья! Во всём, что встречается нам в нашей жизни, главным для нас должно быть одно, - чтобы Бог был за нас. Если Господь за нас, кто может быть против нас! Даже если весь мир ополчится против нас, но Бог будет на нашей стороне, победа всё равно будет за нами. Союз всего лишь одного человека с Всемогущим Богом есть сила неизмеримо большая, чем сила всего мира и тьмы бесов. Если же целый мир стоит за нас, а Бог против нас, - тогда для нас нет никакой надежды.

Теперь, когда я познал, что Сам Бог противостоял мне, гордому и высокомерному, у меня, наконец, открылись глаза, и я в одно мгновение понял, почему в прошедшие 12 лет всё в моей жизни выглядело так, как это было; почему люди не каялись, почему почва человеческих сердец оставалась твёрдой и неподатливой, почему проповедь моя приносила так мало плода. Как я мог ожидать другого, если Бога не было со мной!

уривок з твору
"Пробуждение начинается с меня " Людмила Плетт

Michail
старець
старець
Повідомлень: 1196
З нами з: 29 грудня 2009, 10:42
Звідки: Ужгород
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Michail » 08 січня 2012, 22:12

В США є жінка , більшість життя свого служить Богу. В неї є чоловік, з яким живе 40 років. 16 років він має хворобу великої боязні всього. А останні 4 роки взагалі не виходить з кімнати і приймає лише священика, який приносить йому Євхаристію... А жінці біьше 70 років і вона служить імігрантам з мексики, індіанцям американським... приводячи їх до Ісуса Христа і захищаючи їх права в США. Крім того підтримує фінансово сім’ю одного священика з України! І той священик запропонував їй, що буде з усією парохією молитись за зцілення її чоловіка... Але вона відмовила, сказавши, що цілком покладається в цьому питанні на Божу волю. І щоб Божу волю не порушити - вже багато років не просить від Нього нічого для себе... І продовжує безкорисливо служити.

Повідала одну історію: в індіанському селі вдалося навернути сім’ю одного індіанця. А всі інші - язичники були. І от самі ярі з них прийшли і хотіли відвернути того індіанця і його сімю. А так як сімя твердо вірила, їх всіх вбили, а індіанця - останім, щоб бачив смерть своїх ближніх (і дітей в тому числі). Але він не відвернувся, а помер співаючи пісню (непомню точно назву, але приблизно) "Ісусе я хочу йти за Тобою"... Але через дякий час після цього все індіанське село навернулось до Бога, прийнявши Ісуса Христа... (Коли це було, не знаю, але на днях вона розказала тому священику, якого сім’ю опікує).

_________________
Життя цінностями тлінними - як бризки...
живіть вічним

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 08 січня 2012, 22:39

Michail писав:Повідала одну історію: в індіанському селі вдалося навернути сім’ю одного індіанця. А всі інші - язичники були. І от самі ярі з них прийшли і хотіли відвернути того індіанця і його сімю. А так як сімя твердо вірила, їх всіх вбили, а індіанця - останім, щоб бачив смерть своїх ближніх (і дітей в тому числі). Але він не відвернувся, а помер співаючи пісню (непомню точно назву, але приблизно) "Ісусе я хочу йти за Тобою"... Але через дякий час після цього все індіанське село навернулось до Бога, прийнявши Ісуса Христа... (Коли це було, не знаю, але на днях вона розказала тому священику, якого сім’ю опікує).

Направду, кров мучеників - насіння Християнства.Алилуя.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 09 січня 2012, 09:17

САД

Дуже давно в далеких землях у розкішному будинку жила собі дівчинка. Будинок тонув у прекрасному саду. Сад був величезний, і Анна, так звали дівчинку, дуже його любила.
Одного дня старий мудрець, взявши її за руку, сказав:
– Послухай, Анно, коли ти народилась, я пообіцяв твоїй матері, що виконаю твоє бажання. Тому скажи мені, чого хочеш найбільше? Можу зробити тебе багатою, красивою, перетворити тебе в царівну, навіть відьмою зможеш стати, якщо захочеш. Словом, можу вчинити все, чого побажаєш, але пам'ятай: це має бути лише одне бажання.
Анна зважила все, що запропонував їй чарівник, але жодна пропозиція не обіцяла їй щастя, а своїм нинішнім життям була цілком задоволена. Урешті відповіла: "Зроби так, щоб могла я все життя мешкати в цьому прекрасному саду".
Старенький здивувався: "І тільки?"
Анна ствердно кивнула.
– Це все, чого бажаєш?
– Я тут щаслива й не прагну нічого більше.
Минали роки. Анна виросла й стала чарівною красунею. Багато чоловіків, що приїздили до їхнього будинку, закохувались в цю веселу й щасливу дівчину. Просили, щоб стала їхньою дружиною, але вона відкидала всі пропозиції. Жила серед свого саду і ніколи його не покидала.
Та одного ранку в час прогулянки побачила юнака, якого ніколи не зустрічала. Був він високий і дуже гарний. Дівчина з першого погляду закохалась у незнайомця.
Він взяв її за руку й сказав увічливо: "Моє ім'я – Гансі, я князь із далекої країни. Хочеш вийти за мене й поїхати разом зі мною?"
Тамуючи сльози відповіла: "Якщо... Якщо зможу, то поїду з тобою. Та може статись й так, що це для мене буде неможливо. Багато років тому, один мудрець захотів виконати моє бажання. Я обрала те, щоб завжди жити тут, у цьому саду".
Того ж дня вони одружились і кінним екіпажем від'їхали до його краю. По довгих тижнях подорожі врешті приїхали в країну Ганса.
Палац був прекрасний, з високими вежами й мармуровими стінами. Але довкола розтяглась велетенська пустеля із золотим піском. Не було там жодного клаптика родючої землі. Анна усю ніч проплакала. У снах їй увижалось страхітливе місце, до якого привело її кохання. Одначе наступного ранку Гансі розбудив її й підвів до вікна.
– Поглянь! – вигукнув – Старий мудрець насправді був чарівником!
Анна припала до вікна і аж затамувала подих. Це був її сад! Увесь її прекрасний зелений сад розкинувся довкола палацу, простягнувшись у далечінь, скільки сягало око.
– Бачила? – запитав князь. – Куди б ти не подалась, твій сад завжди буде з тобою.

Плекай у своєму серці сад: куди б не закинула тебе доля, він завжди буде у твоєму житті опорою.

Б.Ферреро. Збірка "Життя – це все, що ми маємо"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 10 січня 2012, 08:15

КОМАРІ

Молода мама, озброєна мухобійкою, намагалася вбити великого комара, що літав по хаті.
Маленький Олесь, якому щойно виповнилося три рочки і шість місяців, побачивши це, схопив маму за спідницю і загукав щосили:
— Хай живе! Не вбивай його!
— Чому? Він тебе вкусить.
— Але він складає нам товариство!

Найбільший діамант світу був спотворений подряпиною, тому вирішили подрібнити його для промислових потреб. Але тут за камінь узявся один майстер-різьбар. Довго й терпеливо він вирізьблював з діаманту чудову ружу. I тепер усі висловлюють своє захоплення, коли бачать ту камінну квітку.
У житті повно всіляких несподіванок. Трапляються дні добрі і погані. Існують проблеми і різні біди, що приносять нам страждання. Але вони визволяють з полону нашу чуйність. I часто змушують нас витянути на світ Божий найліпшу частинку нашого “я”.


Б.Ферреро. Збірка "Спів польового цвіркуна"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 11 січня 2012, 07:22

ОСТАННЄ МІСЦЕ

Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишалося жодного иншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них:
"Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його може зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником".
Потім запитав:
"Може, серед присутніх є професійний убивця, чи то кілер?"
Не почувши позитивної відповіді, він був змушений розпочати іспит усіх грішників, які стояли в черзі.
Погляд Диявола зупинився на одному з. них, якому дотепер якось вдавалося залишатися поза його увагою.
"А ти що скоїв?" - запитав Диявол.
"Нічого. Я порядний чоловік і опинився тут цілком випадково".
"Це неможливо. Ти мусив у чомусь провинитися".
"Кажу правду, - заперечував схвильований чоловік, - я завжди старався бути якнайдалі від гріха. Я бачив, як одні кривдили инших, але сам не брав у цьому участи. Бачив дітей, які вмирали з голоду, яких продавали, а найслабших трактували як сміття. Я був свідком того, як люди робили свинства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи".
"Таки ніколи? - недовірливо перепитав Диявол. - Але справді бачив усе це на власні очі?"
"Достеменно так".
"І справді жодного разу нічого не зробив?" - повторив своє запитання Диявол.
"Анічогісінько".
Диявол вдоволено посміхнувся: "Заходь, приятелю! Останнє місце - твоє!"

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті; вона просила милостиню.
"Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе", - звернувся до Бога святий.
А ввечері в телевізійних новинах він дивився репортажі про те, як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.
І знову заволав до Бога: "Господи, подивися, скільки лиха! Зроби щось!"
Уночі святий почув голос Господа: "Я вже щось зробив: я створив тебе".


Б.Ферреро. Збірка "Це знає тільки Вітер"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Michail
старець
старець
Повідомлень: 1196
З нами з: 29 грудня 2009, 10:42
Звідки: Ужгород
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Michail » 11 січня 2012, 20:54

Ця вже була?

Жили собі двоє друзів. Один з раннього дитинства вірив у Бога. Він регулярно відвідував церкву, читав молитви, просив Бога виконати найзаповітніші бажання, молився за близьких своїх, каявся в помилках, дякував за благополуччя.

А інший, на відміну від свого друга, був непохитним атеїстом. Він постійно повторював, що Бога немає, і Царства Небесного немає, і людина, помираючи, надається тільки землі.

Погляди друзів розходилися, і вони намагалися не зачіпати цю тему, так як це завжди приводило до непотрібних спорів.

Але якось у другого трапилося нещастя - він втратив дорогу йому людину. Коли перший прийшов до нього, щоб втішити і розділити його горе, той злісно сказав:

- Де ж був твій Бог, коли відбулося таке горе! Це Він в усьому винен! Чому Він не вберіг дорогої мені людини!

На це перший відповів:
- Так не можна: одночасно заперечувати існування Бога і звинувачувати Його в тому, що трапилося...

http://www.kyrios.org.ua/literature/pri ... initi.html

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 12 січня 2012, 09:32

ВСІ ПОВИННІ ПРАЦЮВАТИ

Вчителька початкової школи терпляче пояснює своїм маленьким вихованцям, що всі на цім світі мусять працювати.
- Геть усі? - питає чотирилітня Евелінка.
- Ну, майже всі, - відповідає вчителька.
- То я, коли виросту велика, буду "майже"! -ставить крапку дівчинка.

Скільки ж людей у нашому світі задовольняються отим "майже"...
Я звікував життя у шкаралупі кокосового горіха.
Хіба не гарне місце для життя?
А там було тьмаво й затісно, особливо це давалося взнаки ранками, коли я мусив голитися. Та що дошкуляло мені найдужче, - це незмога контактувати із зовнішнім світом. І якби хтось віднайшов мій горіх і розлущив, то я б не збавив ціле життя в його нутрі. А може, й не сконав би там.
І все-таки я сконав усередині кокосу. Там і знайшли мене, скуленого і напівзотлілого.
- Який жаль, - мовили над моїми останками. - Коли б ми знайшли його раніше, то чей же вдалося б його врятувати. Можливо, є й инші - замкнені, як-от він...


Б.Ферреро. Збірка "Звуки арфи"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 13 січня 2012, 08:24

СКЛАДАНКА

Якось, коли дружини не було вдома, відомий торговець мусив залишитись пильнувати своїх пустотливих дітей. Він саме мав щось залагодити, щось доволі важливе, але двоє шибеників не давали йому спокою ані на хвильку.
Він намагався вигадати якусь забаву, аби зайняти дітей бодай на хвилю. Отож батько вирізав зі старої книги мапу світу, на якій країни були позначені різними кольорами, потяв на дрібненькі шматочки і дав дітям, аби ті склали її заново. Він гадав, що це займе їм щонайменше кілька годин.
Проте через п’ятнадцять хвилин діти прийшли до нього уже з акуратно складеною мапою.
— Як вам вдалося так швидко дати собі раду? — спитав здивовано батько.
— Це було легко, — відповів старший. — На звороті зображено людську постать. Ми звернули на це увагу, ну а мапа світу склалася сама собою.

Один мудрий чоловік не раз казав:
“У молодості я був революціонером, і всі мої молитви до Бога звучали приблизно так: ”Господи, дай мені сили, щоби змінити світ!“ Коли я сягнув зрілого віку і здав собі справу, що ось минула вже половина мого життя, а я так нічого й не досягнув, то змінив свою молитву: ”Господи, допоможи змінити тих, що мене оточують, — просив я. — Мою родину, моїх приятелів — і буду задоволений“.
Та зараз, коли я вже старий і мої дні вже добігають кінця, починаю розуміти, який з мене дурень. Тепер моєю єдиною молитвою є прохання: ”Господи, даруй мені благодать змінити себе самого“. Якби я так молився від початку, то не змарнував би свого життя”.
Якби кожен думав про те, щоб змінити самого себе, то цілий світ став би ліпшим.


Б.Ферреро. Збірка "Спів польового цвіркуна"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 14 січня 2012, 21:43

РАЗОМ

Новобранці мусили бігати щоденно. Ще до світанку, тільки вистрибнувши з ліжок, розігрівали м'язи. Розпочинали службу в спеціяльному військовому антитерористичному корпусі, тому звикли до навантажень, що постійно збільшувались, аж до повної фізичної знемоги. Тепер усе було инакше. Ці вправи були не схожі на їхній щоденний біг з ритмічним співом.
Цього разу бігли у повному військовому спорядженні. Наказ звучав, як завжди: "Вирушайте разом, біжіть разом, працюйте як одна команда і повертайтесь разом. Якщо усім вам не вдасться повернутись, не повертайтесь взагалі!"
Безкінечна дорога, біль, спрага, повне фізичне виснаження спричинились до того, що починав затьмарюватись розум, і в шерензі бігунів діялось щось таке, що викликало неспокій.
У п'ятому ряді, в центрі колони, один юнак не встигав. Ноги іще рухались, але швидкости, з якою бігла група, не витримував. Це був Сандрі, – худий хлопчина з рудим волоссям. Його голова хиталась на всі боки. Хлопцеві було важко. Почав відставати.
Новобранець, що біг праворуч, не втрачаючи темпу, наблизився й узяв у того важкий карабін. Солдатові із рудим волоссям на якийсь час наче додалось сил, але вже невдовзі очі затягло туманом, і він ледь ворушив ногами, голова, здавалось, рухалась окремо від тіла.
Тоді новобранець, що біг зліва, не зупиняючись, узяв його каску й припасував собі під пахву. Сандрі знову міг бігти. Черевики важко в одному ритмі гупали об землю, здіймаючи куряву. Гуп, гуп, гуп, гуп.
Сандрі почувався кепсько, дуже кепсько, ледь тримаючись на ногах, він спотикався, та все ж намагався бігти. Два вояки, що бігли позаду, схопили наплечник, – кожен за один ремінець. Сандрі сконцентрував останні сили, і рота продовжувала біг – аж до заходу сонця.

Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.
Бо як упадуть, один одного підніме.
Горе ж одному, як упаде, й нема нікого, щоб його підвести.
Так само, як лежать удвох – їм тепло; одному ж як загрітись?
Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.
(Проп. 4, 9-12)


Б.Ферреро. Збірка "Життя – це все, що ми маємо"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 15 січня 2012, 09:56

ПРОГРЕС

У непролазних лісах Амазонії в Південній Америці один білий чоловік шукав нафту. Він дуже поспішав. Перші два дні тубільці, яких він найняв носильниками, робили все, аби якнайліпше впоратися зі своїми дуже важкими обов'язками.
Але на третій день вони стали перед білим чоловіком безмовно й непорушно, з відсутніми виразами облич. Тубільці не в змозі були працювати далі - це було ясно як день.
Нетерпеливо поглядаючи на годинник та розмахуючи руками перед обличчям їхнього старшого, нафторозвідник дав зрозуміти, що треба якнайшвидше братися до роботи, бо час утікає.
"Це неможливо, - спокійно відповів чоловік. - Вони надто швидко бігли, і тепер чекають, щоб до них вернулися їхні душі".

Ідеалом нашого часу є швидкість - люди все роблять чимраз швидше. Але водночас щораз більше їх опановує втома, неспокій, невдоволення. А все тому, що душі зосталися позаду і не можуть їх наздогнати.

Б.Ферреро. Збірка "Кола на воді"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 16 січня 2012, 09:25

ЖЕРТВА

В одній африканській церкві, під час збору пожертв, служки ходили поміж лавами з великим кошиком з лози, схожим на ті, що служать для збору маніоку.
Хлопчина, який сидів в останньому ряді, не зводив зосередженого погляду з кошика, що переходив по рядах. Він тяжко зітхнув, бо не мав нічого, щоб пожертвувати Господеві.
Коли кошик дійшов до нього, хлопчина, на здивування усіх вірних, раптом усівся в ньому зі словами:
— Єдине, що маю, віддаю Богові.

Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. (Послання ап. Павла до римлян, 12, 1)

Б.Ферреро. Збірка "Спів польового цвіркуна"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 17 січня 2012, 09:31

КОШТОВНИЙ КАМІНЬ

Двоє приятелів зустрілися після довгої розлуки. За цей час один став багатим, а другий - бідним.
Вони сіли і почали пригадувати прожиті разом роки.
Під час розмови бідний задрімав.
Багатий приятель, опанований співчуттям, поклав в кишеню бідняка великий дорогий діямант і вийшов з дому.
Але той, прокинувшись, не знайшов подарованого йому скарбу і свій наступний день розпочав так, немовби нічого не сталося.
Через рік доля знову звела двох приятелів.
"Скажи мені, - запитав багатий, знову побачивши бідного у великій нужді, - чому ти не скористався скарбом, який я залишив у твоїй кишені?"

Подібне стається чи не за кожної зустрічі між людьми. Люди, що живуть поруч з нами, обдаровують нас безцінними скарбами. Але зазвичай ми цього не усвідомлюємо.

Б.Ферреро. Збірка "Це знає тільки Вітер"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 18 січня 2012, 07:51

КОЛИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІЧ?

Один старий рабин якось спитав своїх учнів, як можна точно розпізнати мить, коли закінчується ніч і розпочинається день.
— Можливо, це коли вже чітко можна відрізнити собаку від вівці?
— Ні, — відповів рабин.
— Або коли можна відрізнити фінікове дерево від фігового?
— Ні, — знову відказав рабин.
— То коли ж? — поспитали учні.
— А тоді, коли, вдивляючись ув обличчя будь-якої особи, впізнаватимеш у ній брата чи сестру. До того ж моменту у твоєму серці панує ніч, — пояснив рабин.

“Ми навчилися літати, немов птахи, плавати, мов риби, але не навчилися жити як брати”. (Мартин Лютер Кінґ)

Б.Ферреро. Збірка "Спів польового цвіркуна"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Michail
старець
старець
Повідомлень: 1196
З нами з: 29 грудня 2009, 10:42
Звідки: Ужгород
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Michail » 18 січня 2012, 13:26

Нещодавно, у віці 98-и років померла жінка на ім'я Ірена Сандлер. Під час Другої світової війни Ірена отриала дозвіл на роботу в Варшавському гетто в якості сантехніка / зварника. У неї були на це "приховані мотиви". Будучи німкенею, вона знала про плани нацистів щодо євреїв. На дні сумки для інструментів вона почала виносити дітей з гетто, а в задній частині вантажівки у неї був мішок для дітей старшого віку. Там же вона возила собаку, якого надресерувала гавкати, коли німецька охорона впускала і випускала машину через ворота гетто. Солдати не хотіли зв'язуватися з собакою, а її гавкіт прикривав звуки, які могли видавати діти. За час цієї діяльності Ірені вдалося винести з гетто і, тим самим, врятувати 2500 детей. Її зловили нацисти зламали їй ноги і руки, жорстоко побили. Ірена вела запис імен усіх винесених нею дітей, списки вона зберігала в скляній банці, закопаної під деревом в її задньому дворі. Після війни вона спробувала відшукати всіх батьків, які змогли вижити і возз'єднати родини. Але більшість з них закінчили життя в газових камерах. Діти, яким вона допомогла, були влаштовані в дитячі будинки або усиновлені. В минулому році Ірена Сендлер була номінована на Нобелівську премію Миру. Вона не була обрана. Її премію отримав Ел Гор - за слайд-шоу про глобальне потепління ... А в цьому році премію отримав Барак Обама за свої передвиборні обіцянки... :x


(Гарний фільм вийшов би...)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 19 січня 2012, 11:20

ЗАПИТАННЯ

Знаний філософ щодня намагався збагнути сенс життя. Присвятив розгадуванню цієї загадки найкращі літа свого життя. Радився зі славетними мудрецями людства, та не знайшов жодної задовільної відповіді.
Одного вечора відпочивав у своєму саду. Узяв на руки п’ятирічну донечку, яка весело гралася, і спитав її:
«Доню, для чого ти живеш на цій землі?» Дівчинка відповіла, усміхаючись: «Щоби тебе любити, татку!»

Треба було б видати важливий документ:
«Життя належить усім,
Дане безкоштовно,
Дароване з любов’ю.
Є головним даром: любов існує повсюдно,
Обіймає кожного, триває довше за життя.


Б.Ферреро. Збірка "Квіти просто квітнуть"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 20 січня 2012, 09:18

БАМБУК

В одному прекрасному саду ріс дивовижний бамбук. Власник маєтку любив його найбільше з усіх дерев.
З кожним роком бамбук ставав усе красивішим і міцнішим. Думка про те, що Пан його любить і пишається ним, додавала йому снаги до росту.
Але одного дня господар підійшов до нього і сказав: "Любий бамбуку, мені дуже потрібна твоя допомога".
Красень-бамбук передчував, що настала довгожданна мить, і з радістю відповів: "Пане, я готовий. Роби зі мною все, що бажаєш".
Голос Пана, однак, був поважний. "Щоб скористатися тобою, я мушу тебе зрубати".
Бамбук відсахнувся: "Зрубати? Мене? Найкрасивіше дерево у твоєму саду? Благаю, не роби цього. Вчини щось гарне, але, прошу тебе, не рубай мене".
"Любий бамбуку, - промовив Пан, - я не зможу тобою скористатися, якщо дозволю, аби ти продовжував рости".
Увесь сад завмер. Запала глибока тиша, і навіть вітер перестав повівати, вражений почутим. Нарешті бамбук схилив свою буйну голову і прошепотів: "Пане, якщо ти не можеш скористатися мною, не рубаючи мене, то роби, як знаєш".
"Любий бамбуку, - вів далі Пан, - мені доведеться не тільки тебе зрубати, але ще й поспилювати гілки і пообривати листя".
"Пане, змилуйся наді мною. Якщо вже губиш мою красу, то залиш мені принаймні гілки і листя".
"Якщо я не зітну їх, то не зможу ними скористатися".
Бамбук знову похилився і прошепотів: "Пане, ріж і обривай".
Господар саду зрубав дерево, обпиляв його гілки, розрізав уздовж стовбур і вийняв із нього серцевину. Потім приніс його до джерела, яке витікало неподалік сухого поля. Господар підвів до джерела один кінець стовбура і спрямував воду до спраглої землі.
Чиста і свіжа вода потекла на поле бамбуковим жолобом. Господар посіяв там рис, а згодом зібрав багатий урожай.
Ось так бамбук, попри те, що сам спочатку мусив бути стятим і знищеним, став благословенням для багатьох.
Коли він був красивим деревом, то жив тільки для себе, захоплюючись власною вродою. І щойно тоді, як його зрубали, - став каналом і почав оживлювати ціле королівство.

Те, що ми називаємо "стражданням", Господь Бог називає "ти Мені потрібен".

Б.Ферреро. Збірка "Це знає тільки Вітер"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 20 січня 2012, 22:39

Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books


Повернутись до “Добре Слово”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість