Історії для душі

Євангеліє, розважання, проповіді, Житія, "історії для душі". Для читання, не для дискусій.

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення andrey s. » 16 липня 2011, 20:23

Вова писав:ПСАЛОМ 22 (псалом программиста)
3 Из Его каталогов открываю файлы, которые ведут меня к правильному выбору во имя Его.


:roll:

Доречі,я два раза думав поїхати і сфоткати(графіті на паркані),і послати на форум.У якогось молодого чоловіка є творча уява.
Нехочу наперед деталі казати,але малюнок стосується людини і компютера,а інші, так якби, крик з середини душі.настрій;трагічна сьогоденна реальність,з елементами Християнської тематики.(я був вражений,талант явний,і виражається в дивний спосіб,на заборах. :) ,а скільки це коштує,я не знаю,но не дешево,малюнки його великі по розміру,і явно відрізняються від інших,відчувається якась наповненність)
Вже написав,то напевне це мене буде спонукати,щоб скоріше зробити це(просто треба їхати за місто),і мій телефон без камери,ато вже давно би зробив.
У молоді є якесь своєрідне бачення,яке по суті не відрізняється від мого.
Ну намальовано дуже душевно,з реальністю без прикрас.
Талант,хтось би підмітив і розвив в позитивному напрямку...
....
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 17 липня 2011, 10:51

Окончен королевский пир. Король
Искал от скуки новых развлечений
И крикнул своему шуту: «Сэр шут!
Молись за нас!.. Молись же!.. На колени!»
Шут тихо шляпу снял, умолк звон бубенцов.
Встал на колени. Слышались насмешки
В предвосхищеньи новой шутки над глупцом...
Но горечь скрылась за раскрашенной усмешкой.
Он голову склонил, все замерли вокруг.
Лишь плачущие свечи рвали темноту...
И вдруг раздался голос: «О, Господь!
Будь милостив ко мне, шуту!
Ничто, Господь, не может изменить
Тьму зла в сердцах на неба чистоту,
Одно лишь наказанье... Но, Господь,
Будь милостив ко мне, шуту!
Не Правду и Лю6овь должны мы обвинять,
Не Справедливость и не Истины Твои.
Безумным, нам давно пора понять,
Как далеко храним мы небо от земли.
Мы в слепоте своей стремимся в пропасть
И топчем Нежность, Кротость, Красоту,
И к не6есам возносим только ропот,
И у6иваем в сердце доброту.
И Истину Творца мы не смогли принять.
Кому из нас она сердца пронзала?
И силу Слова не хотели осознать,
Кому оно пророчеством звучало?
Вину не Нежность спрашивать должна,
А бич безжалостный и вечно справедливый,
Но за свои ошибки, - о, в стыде
Пред Небом падаем и, плача, просим милость.
Земля не заживляет ран души,
Цари земные прячут сердца пустоту,
Ликует лишь толпа...
Но я прошу, Господь,
Будь милостив ко мне, шуту!»
Весь двор молчал. В звенящей тишине
Король поднялся; устремившись в темноту,
Покинул зал и прошептал:
«Господь! Будь милостив ко мне, шуту!..»
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 17 липня 2011, 12:14

Володимир85 писав:...
Король поднялся; устремившись в темноту,
Покинул зал и прошептал:
«Господь! Будь милостив ко мне, шуту!..»

автора давайте обов'язково хіба б не знали
автор - американський поет Едвард Роуленд Сілл (Edward Rowland Sill)
в честь нього ще гора названа в Каліфорнії :)
Ви автор перекладу?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 17 липня 2011, 12:18

ні, автора не знав і переклад не мій, моїх здійбностей поетичних і знання мови точно не вистачило б. Побачив був в однієї людини, дуже сподобалось :)
Дякую, що Ви написали, хто автор. Будемо знати
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 17 липня 2011, 12:38

може хтось спробує перекласти українською?
THE FOOL'S PRAYER

by: Edward Rowland Sill (1841-1887)

HE royal feast was done; the King
Sought some new sport to banish care,
And to his jester cried: "Sir Fool,
Kneel now, and make for us a prayer!"

The jester doffed his cap and bells,
And stood the mocking court before;
They could not see the bitter smile
Behind the painted grin he wore.

He bowed his head, and bent his knee
Upon the Monarch's silken stool;
His pleading voice arose: "O Lord,
Be merciful to me, a fool!

"No pity, Lord, could change the heart
From red with wrong to white as wool;
The rod must heal the sin: but Lord,
Be merciful to me, a fool!

"'T is not by guilt the onward sweep
Of truth and right, O Lord, we stay;
'T is by our follies that so long
We hold the earth from heaven away.

"These clumsy feet, still in the mire,
Go crushing blossoms without end;
These hard, well-meaning hands we thrust
Among the heart-strings of a friend.

"The ill-timed truth we might have kept--
Who knows how sharp it pierced and stung?
The word we had not sense to say--
Who knows how grandly it had rung!

"Our faults no tenderness should ask.
The chastening stripes must cleanse them all;
But for our blunders -- oh, in shame
Before the eyes of heaven we fall.

"Earth bears no balsam for mistakes;
Men crown the knave, and scourge the tool
That did his will; but Thou, O Lord,
Be merciful to me, a fool!"

The room was hushed; in silence rose
The King, and sought his gardens cool,
And walked apart, and murmured low,
"Be merciful to me, a fool!"

:Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 17 липня 2011, 12:50

можна спробувати, спробую із російської на українську, результат не гарантую хороший)
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 18 липня 2011, 08:41

спробував перекласти, та не зміг. Недостатньо рівня майстерності. Можливо колись ще раз спробую :)
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 18 липня 2011, 09:23

Володимир85 писав:спробував перекласти, та не зміг. Недостатньо рівня майстерності. Можливо колись ще раз спробую :)

ну то щось такого почну нашвидкоруч - може щось вийде у нас (знайдуться зацікавлені) і перенесемо в окрему тему
вірш дійсно гарний
пропозиція два перших (з певною прив'язкою до англійського оригіналу) - можете давати свої вирішення (я далеко не поет)
МОЛИТВА Блазня
Едвард Роуленд Сілл (1841-1887)

Як царський відгримів бенкет, Король
Щоб нудь ліниву розігнати їжі й питва
Кивнув до свого блазня: «Пане Дурень - зволь
Коліна приклонити й сотвори тут нам молитву!»

Шут зняв із брязкальцями блазенський ковпак
І серед сміху та глузливих пересудів
З обличча усміх сповз, який Дурак
Прикривши усмішку гірку зазвичаєм надів…

:Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 18 липня 2011, 18:01

Володимир85 писав:Як царський відгримів бенкет, Король
Щоб нудь ліниву розігнати їжі й питва
Кивнув до свого блазня: «Пане Дурень - зволь
Коліна приклонити й сотвори тут нам молитву!»

Шут зняв із брязкальцями блазенський ковпак
І серед сміху та глузливих пересудів
З обличча усміх сповз, який Дурак
Прикривши усмішку гірку зазвичаєм надів…

а де ділося закінчення? :(
це ж гарно було і цікавий початок...
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 18 липня 2011, 18:26

Ви знаєте, мені той варіант що я написав не дуже сподобався. Можна написати краще. Якщо буде час, то постараюсь так зробити, якщо до того часу хтось вже не напише :)
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 19 липня 2011, 18:01

Любить — это прежде всего отдавать.
Любить — значит чувства свои, как реку,
С весенней щедростью расплескать
На радость близкому человеку.
Любить — это только глаза открыть
И сразу подумать еще с зарею:
Ну чем бы порадовать, одарить
Того, кого любишь ты всей душою?!
Любить — значит страстно вести бои
За верность и словом, и каждым взглядом,
Чтоб были сердца до конца свои
И в горе и в радости вечно рядом.
А ждет ли любовь? Ну конечно, ждет!
И нежности ждет и тепла, но только
Подсчетов бухгалтерских не ведет:
Отдано столько-то, взято столько.
Любовь не копилка в зашкафной мгле.
Песне не свойственно замыкаться.
Любить — это с радостью откликаться
На все хорошее на земле!
Любить — это видеть любой предмет,
Чувствуя рядом родную душу:
Вот книга — читал он ее или нет?
Груша... А как ему эта груша?
Пустяк? Отчего? Почему пустяк?!
Порой ведь и каплею жизнь спасают.
Любовь — это счастья вишневый стяг,
А в счастье пустячного не бывает!
Любовь — не сплошной фейерверк страстей.
Любовь — это верные в жизни руки,
Она не страшится ни черных дней,
Ни обольщений и ни разлуки.
Любить — значит истину защищать,
Даже восстав против всей вселенной.
Любить — это в горе уметь прощать
Все, кроме подлости и измены.
Любить — значит сколько угодно раз
С гордостью выдержать все лишенья,
Но никогда, даже в смертный час,
Не соглашаться на униженья!
Любовь — не веселый бездумный бант
И не упреки, что бьют под ребра.
Любить — это значит иметь талант,
Может быть, самый большой и добрый.
И к черту жалкие рассужденья,
Все чувства уйдут, как в песок вода.
Временны только лишь увлеченья.
Любовь же, как солнце, живет всегда!
И мне наплевать на циничный смех
Того, кому звездных высот не мерить.
Ведь эти стихи мои лишь для тех,
Кто сердцем способен любить и верить!
Эдуард Асадов.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 19 липня 2011, 18:11

Якщо спитати муху, чи є в окрузі квіти, то вона відповість:
- Не знаю. А ось нечистот, навозу он в цій куанаві багацько.
И муха розпочне по порядку перераховувати всі смітники, на яких побувала.
А якщо спитати бджілку:
-Чи не бачила ти в окрузі якигось нечистот?, —то вона відповість:
- Нечистоти? Ні, не бачила ніде. Тут так багато пахучих квітів!
Муха на самій квітучій галявині знайде нечисте місце і сяде на нього, а а бджола в самому грязному болоті віднайде квітку і збере з неї нектар.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 20 липня 2011, 23:12

на прохання одного з авторів два попередні повідомлення перенесені в тему АНЕКДОТИ, Форум Балачка
притча
Однажды рабби из Занса стоял у окна и смотрел на улицу. Увидев прохожего, он постучал в окно и сделал ему знак войти в дом. Когда тот вошел в комнату, рабби Хаим спросил: "Скажи мне, если ты найдешь кошелек с золотыми, вернешь ли ты его хозяину?"

"Рабби, — ответил тот, — если бы я знал, кто хозяин, я бы вернул кошелек, не колеблясь ни минуты".

"Ты дурак", — сказал рабби из Занса.

Затем он вернулся к окну, позвал другого прохожего и задал ему тот же вопрос.

"Я не такой дурак, чтобы отдавать кошелек с деньгами, который я нашел", — ответил тот.

"Ты нехороший", — сказал рабби из Занса. И позвал третьего.

Тот ответил на вопрос так: "Рабби, откуда мне знать, каким я буду, когда найду кошелек, и удастся ли мне оградить себя от злой воли? Может быть, она возобладает надо мной, и я присвою себе то, что принадлежит другому. Но может быть, Бог , он благословен , поможет мне справиться, и я верну то, что нашел, законному владельцу".

"Это хорошие слова! — воскликнул цадик. — ты истинный мудрец ".

:Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення andrey s. » 21 липня 2011, 00:04

о.Олег писав:Однажды рабби из Занса стоял у окна...........

Тот ответил на вопрос так: "Рабби, откуда мне знать, каким я буду, когда найду кошелек, и удастся ли мне оградить себя от злой воли? Может быть, она возобладает надо мной, и я присвою себе то, что принадлежит другому. Но может быть, Бог , он благословен , поможет мне справиться, и я верну то, что нашел, законному владельцу".

"Это хорошие слова! — воскликнул цадик. — ты истинный мудрец ".


:) ,але кінець історії якось мені виглядає навпаки... :roll:
Тобто,я думаю,,,,,,,,що раббі був істинним мудрецем,,,,,,а той третій перехожий, був Цадіком. :oops:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 21 липня 2011, 07:25

Перед відправленням душі на землю, Бог покликав людину і сказав:
" Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя, але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай про мене, і я завжди буду поруч".
Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час і вона знову піднеслася на небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом, Господь запитав людину, чи важко їй було.
- Так, дуже важко! - вигукнула людина.
- Але ти не забув мене, - відповів господь, - дивися, от твоє життя – бачиш? На карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою."
- Але Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?
- Дурний же ти, чоловіче, - зітхнув творець. - У ці хвилини я ніс тебе на руках.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення о.Олег » 21 липня 2011, 09:08

andrey s. писав: раббі був істинним мудрецем,,,,,,а той третій перехожий, був Цадіком. :oops:

цадік (צדיק )‎ - праведник
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення andrey s. » 21 липня 2011, 19:28

о.Олег писав:
andrey s. писав: раббі був істинним мудрецем,,,,,,а той третій перехожий, був Цадіком. :oops:

цадік (צדיק )‎ - праведник
З повагою, о.Олег

Власне з цим розумінням цього слова я і написав.
Тобто,раббі був мудрецем,що далеко не значить, що цадіком.А простий перехожий був не мудрецем,а цадіком.Я припустив,що такі експерименти раббі,свідчать про мудрість,і не обовязково про праведність.Хоч з іншої сторони,раббі так назвали(цадік),тобто хтось,хто писав цю притчу.
Це все написане мною,не якесь заперечиння цієї притчі :) .Це я так,з юмором вирішив помудрувати :oops: .Тобто я не цадік :roll: , що доречі,не робить мене мудрецем. :D
Доречі,у вікі непогане пояснення цього слова:
Цадик (ивр. צדיק‎, то есть праведник) — в иудаизме и особенно в хасидизме: благочестивый, безгрешный человек (святой), пользующийся особым расположением Бога.
Ими могли быть обычные люди, которые соблюдали заповеди Торы. При этом цадик не мог быть неграмотным или неучем в вопросах религии (не знающий Торы цадик - нонсенс)

Дякую...
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 21 липня 2011, 19:45

Зображення



Посмотрите на эту
женщину - и запомните ее навсегда! Мир не cтал
безнравственным только сейчас - он всегда был таким... Награду не всегда
получает тот, кто достоин её более других.Недавно, в возрасте 98-и лет умерла
женщина по имени Ирена Сандлер. Во время Второй мировой войны Ирина получила
разрешение на работу в Варшавском гетто в качестве сантехника/сварщика. У неё
были на то "скрытые мотивы".Будучи немкой, она знала о планах нацистов по поводу
евреев. На дне сумки для инструментов она стала выносить детей из гетто, а в
задней части грузовичка у неё был мешок для детей постарше. Там же она возила
собаку, которую натаскала лаять, когда немецкая охрана впускала и выпускала
машину через ворота гетто. Солдаты, естественно, не хотели связываться с
собакой, а её лай прикрывал звуки, которые могли издавать дети. За время этой
деятельности Ирине удалось вынести из гетто и, тем самым, спасти 2500 детей.Её
поймали; нацисты сломали ей ноги и руки, жестоко избили. Ирена вела запись имён
всех вынесенных ею детей,списки она хранила в стеклянной банке, зарытой под
деревом в её заднем дворе. После войны она попыталась отыскать всех возможно
выживших родителей и воссоединить семьи. Но большинство из них окончило жизнь в
газовых камерах. Дети, которым она помогла, были устроены в детские дома или
усыновлены.В прошлом году Ирена Сэндлер была номинирована на Нобелевскую премию
Мира. Она не была избрана. Её премию получил Эл Гор - за слайд-шоу по всемирному
потеплению... А в этом году премию получил Барак Обама за свои предвыборные
обещания. Я вношу свой маленький вклад, пересылая Вам это письмо.Надеюсь, Вы
поступите так же.


п.с. Вконтакті натрапив випадково...
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 23 липня 2011, 06:33

Батько з сином вели на торговицю осла.

Батько сидів верхи на ослі, а син ішов поруч. Люди, яких зустрічали по дорозі, говорили:
— Нечувано! Сильний мужчина сидить на ослі, а дитина іде пішки!

Тоді батько посадив на осла сина. Натовп зівак далі обурювався:
- Жахливо: старша людина іде пішки, а молодий їде верхи!

За таких обставин вони обидва сіли на осла, але зразу почули:
— Це варварство: двоє людей сидить на маленькому осликові.

Тоді батько з сином злізти з осла, але інші зіваки почали говорити:
— Здуріли: осел нічого не несе, а двоє людей іде пішки.

Вкінці вони обоє підняли і понесли осла, але навіть тоді не заслужили похвали у зівак з базару.

Чи варто докладати зусиль, щоб сподобатися усім?
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 23 липня 2011, 22:30

Володимир85 писав:Чи варто докладати зусиль, щоб сподобатися усім?


Варто докласти зусиль, щоб сподобатися Одному, а не всім.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення Олюнька » 24 липня 2011, 16:58

Володимир85 писав:п.с. Вконтакті натрапив випадково...

детальніше тут: http://dyvensvit.org/osobystist/169-osobystist-statti/3568-jakshcho-ty-bachysh-shcho-hto-nebud-tone-potribno-kynutysja-u-vodu-rjatuvaty-navit-jakshcho-ne-vmijesh-plavaty :Rose:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 24 липня 2011, 19:14

Про чоловіка, який працював на Різдво (французька казка)

В одному далекому селі мешкав дуже бідний селянин. Своєї землі він мав дуже мало, а жила його родина з того, що він із жінкою працювали в наймах. Того року по всій країні був неврожай, тому нікому не були потрібні робочі руки, бо нічим було платити за працю. Злидні та голод панували в оселі бідняка. Хоч бери та жебрати йди. Наближалося Різдво, а в хаті – ані кусника хліба. Тільки діти голодні плачуть. Пішов чоловік у поле, щоб не чути, як діти плачуть, і сам заплакав із відчаю. Коли це йде до­рогою гарно вбраний пан, зупинився та й питає:
А чого це ти, чоловіче, плачеш посеред поля?
Бо нема вдома нічого їсти, діти голодні, а ніхто не наймає, щоб хоч гроша заробить.
– То я тебе найму. Вийдеш завтра очерет ко­сити біля озера. Якщо весь до вечора скосиш, то дам тобі золотий і торбу харчів.
– Але, пане, завтра ж Різдво – великий празник. Хіба вам конче, щоб я завтра скосив очерет?
– Е, як ти не хочеш найматися, а хочеш празникувати, то ще невелика твоя нужда, чоловіче! Згадав чоловік своїх дітей голодних. І подумав: “Який же то празник, коли вдома хліба ні крихти?! Господь мені простить, як я один день попрацюю зате на вечір матимемо що їсти, тоді й будемо святкувати”.
– Добре, пане, я завтра стану до праці.
Наступного дня встав чоловік ще поночі, помолився, щоб Бог йому простив, що він у Різд­во найнявся на роботу, та й пішов до озера за селом косити очерет. Косить і плаче, та молиться тихенько, щоби змилувався Господь над його сім’єю, не дав з голоду пропасти. Все скосив ще за дня, сів на камені та чекає. Вже й вечоріє, а того пана все нема й нема. Споночіло – немає нікого. Зрозумів чоловік, що надурив його пан, не буде ніякої платні, тільки даремно день згаяв і празник Божий переступив. Гірко заридав він, бо така біда, що хоч зараз лягай і вмирай, вже ніякої надії в нього не залишилося. Надумав він утопитися – он озеро близько - щоб додому ні з чим не йти. І не помітив, як підійшов до нього подорожній:
– Чому це ти, чоловіче, так гірко плачеш? Чи в тебе яке лихо сталося? То всякому лихові можна зарадити...
– І не питай, добродію, про мою біду. Не вродив хліб цього року в нашім краї, не змогли ми з жінкою заробити на прожиття. Різдво, Божий празник, а в нас уже два дні вдома ні крихти хліба. Голодні діти плачуть. Оце найняв мене якийсь пан очерет косити. Я цілий день пропрацював, зневажив свято велике, а він надурив мене й не заплатив. Я коли тут із косою ходив, лише про одне думав: як дітей увечері нагодувати. А тепер хоч додому не вертайся.
Подорожній із жалем подивився на бідного чоловіка та й питає:
А ти щиро жалкуєш, що вийшов працювати в день Різдва Христового?
Ще й як жалкую, добродію!
– То не плач більше. Господь добрий, Він не залишить твоїх дітей голодними. Ось тобі торба, в ній хлібина та трохи сала. А скоро й роботу знайдеш. Працюй чесно, молися Богові й більше не знатимеш нужди. Тільки коли станеш заможним,не забувай про вбогих.
І подорожній пішов своєю дорогою, а радісний чоловік побіг додому.
Його діти та жінка нарешті попоїли. Попоїли хліба та ще з салом! І така була радість у тому домі на Різдво, що аж Янголи на небесах тішилися. А того, що було в торбі, вистачило тій родині доти, доки знайшов чоловік працю.
Минуло кілька років, минули і злидні. Став цей селянин справжнім господарем. Спершу він пам’ятав наказ дивного подорожнього й допомагав убогим і злиденним, подавав милостиню, нікому не відмовляв у шматку хліба чи у просьбі про роботу.
Та плинув потроху час, і забув той чоловік, як це – бути голодним самому й чути голодний плач своїх дітей. Від багатства зачерствіло його серце. Одного разу влаштував він на Різдво велику учту – святковий обід. Приїхали до нього інші багатирі. Страв наготували стільки, що аж столи від наїдків гнуться. Музики весело грають, гості їдять, п'ють, господаря хвалять. Коли це вбігають слуги:
Там коло вашого порогу жебрак стоїть, милостиню просить.
Ет, женіть його геть! Я його на обід не звав! Ніколи мені з жебраками панькатися! – махнув рукою чоловік.
Прогнали слуги жебрака. Тільки дочка того гос­подаря як угледіла, яку кривду чинить батько в день Різдва Христового, то взяла хлібину та винесла тому жебракові. Наздогнала його й перепросила:
– Прости ради Різдва Господнього, чоловіче, що не можу тебе в хату пустити. Візьми з собою цей хліб! Сама знаю, як то бути в голоді й холоді, та ще й на Божий празник. Помолися за мою душу й за мого батька.
Жебрак пильно подивився на неї, всміхнувся та перехрестив дівчину:
– Нехай Господь збереже твоє серце завжди чистим і щирим, дитино, та приведе тебе у Своє Царство! – та й пішов собі.
А в будинку тривав святковий обід. Уже й гості, й господар почали п’яніти. Коли це знову вбігають слуги, злякані-злякані, аж тремтять:
– Там коло ваших воріт стоїть карета, з неї вийшов такий вельможний пан, що, може, герцог, а може, й сам принц!
Вибіг господар вітати вельможного гостя, хоч і не жданий це гість, але ж почесний. Уклонився низенько, а той подивився на нього сумно й суворо та каже:
Не зайду я до твого дому, бо знаю, яка в тебе гостинність. Годину тому я вже стояв біля твого порогу, але ти не відчинив мені.
Коли це сталося, пане? Коли я бачив вас і насмілився не відчинити?
Я стояв біля твого порогу в жебрацькому лахмітті й просив милостиню. Але в тебе серед твоїх наїдків не знайшлося для мене якогось шматка хліба, що би передати через слуг, навіть ради святого Різдва. А тепер, коли ти побачив мене в позолоченій кареті, то сам вийшов на поріг вітати, ще й уклоняєшся низенько.
Соромно стало чоловікові, що бідного зневажив, а перед вельможним схилився, а ще більше соромно, що у день Різдва Господнього такий гріх учинив. Відразу протверезів. А вельможний пан веде мову далі:
Ходімо в поле, я тобі дещо покажу. Вийшли вони за село, наблизилися до озера, де багато років тому косив цей чоловік очерет на Різдво, бо вдома плакали голодні діти й не було шматка хліба.
Чи пам'ятаєш, як ти тяжко працював того різдвяного дня? Як плакав і молився, щоб Господь уберіг твоїх дітей від голодної смерті? А твій винаймач не прийшов і не заплатив? – спитав той вельможний пан.
Чоловік ствердно хитнув головою, ще більш со­ромно йому стало перед цим паном, але й диво його бере: звідки той знає? А вельможа раптом перетво­рився на того доброго незнайомця - подорожнього, який залишив йому тоді торбу з хлібом і салом.
– Як пам'ятаєш, то дивися, я тобі ще дещо покажу. Твій винаймач тоді прийшов і платню приніс!
Давній добродій махнув рукою, і чоловік побачив себе тодішнього: як сидів на камені й чекав, і як гасла його надія, і як уже думав утопитися з відчаю. А потім побачив і того пана, що його винайняв. Виявляється, той стояв поряд і чекав. Придивився чоловік уважно - аж то чорт.
– Упізнав свого винаймача? Він і платню тобі гарну приготував – прийшов твою душу занапастити.
Злякався чоловік, упав перед дивовижним незнайомцем навколішки:
– Скажи мені, добродію, хто ти, що двічі врятував мене тоді від смерті? Прости мені зневагу та наругу, й невдячність мою, що ними я тебе сьогодні образив! Я щиро жалкую за вчиненим!
– Бачу, що жалкуєш, тому й простив тобі! – й у цю мить ясне неземне світло осяяло таємничого подорожнього, й побачив чоловік, що перед ним Сам Господь стоїть, ще грізніший і гарніший, ніж на образах у церкві малюють. – Я давно простив тобі й життя Своє поклав за твою душу. То ж аби ти знову не занапастив її, не матимеш більше ніколи багатства, а щоденно зароблятимеш свій хліб у трудах. Але й тяжкої нужди та голоду не знатиме твоя родина, бо таки знайшлося кому в ній подати нужденному хлібину. Працюй чесно, молися Богові та пам'ятай про вбогих! – промовив Спаситель до того чоловіка і зник у світлі слави небесної.
А чоловік розплакався та й пішов додому. Вже й багатства йому не шкода, так соромно перед Богом за свій гріх: і за невдячність, і за зажерли­вість, і за гордість, і за нехтування бідного, і за нову зневагу Різдва Господнього – цього разу не через нужду, а через пишноту.
Ні гостей, ні слуг в обійсті вже не було. Не було й самого обійстя та гарного будинку. Знову стояла на тому місці стара халупа.
Трохи пожурилася жінка, що знову треба ставати до щоденної роботи, трохи повередували діти, які вже звикли до гарних іграшок і лакоминок, але врешті життя ввійшло у звичний плин. І справді, не зазнав той чоловік більше ніколи великого багатства, проте і хліб завжди в нього був на столі, хай і здобутий тяжкою щоденною працею. Вже ніколи не забували в його родині про вбогих і нужденних, і завжди шанували свята Господні. Та найщасливішою в тій сім’ї була старша дочка, бо кожний день її життя осявали Божі любов і благословення.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 25 липня 2011, 19:43

Володимир85 писав:Про чоловіка, який працював на Різдво (французька казка)


1. Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого.
2. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині,
3. а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку»,
4. - то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками?
5. Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?
6. Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища?
7. Хіба то не вони ганьблять те гарне ім'я, яким називано вас?
8. Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», - ви добре робите.
9. А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників. Як 2:1-9
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 26 липня 2011, 06:10

Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго
оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по
столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися,
електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци…
Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива
продавщиця.
– Розумієте, – почала пояснювати жінка, – ми маємо маленьку
дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.
– Дівчинку, що мало усміхається, – продовжував чоловік.
– Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, – говорила
далі жінка, – навіть, коли нас нема… Щось, що б її забавило,
розрадило, коли вона сама.
– Вибачте, – посміхнулася продавщиця, – ми не продаємо
батьків...
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 27 липня 2011, 06:38

Літній спекотний день. Тихо мріє маленький ставок, ніде ні шелесне. На листку латаття сидить лінива жаба й уважно стежить за довгоногою комахою, що безтурботно ковзає по воді. Якби вона захотіла поласувати комашкою, то це навіть не коштувало б їй великих зусиль. Трохи віддалік якийсь джмелик пристрасним поглядом прикипів до прекрасної мушки. Але йому не вистачає мужности висловити своє кохання, тож він задовольняється тим, що тихо милується нею здаля.
А на березі, коло самісінької води, гине від спраги маленька непоказна квіточка. її корінці аж надриваються від зусиль, але дотягнутися до води, хоч як вона близько, — неспромога...
Онде потопає комарик. Він впав у воду через власну необачність. Крильця намокли й обважніли, тому він ніяк не може злетіти в повітря. Вода вже починає його поглинати.
Дика слива схилила над ставком своє віття. На кінчику найдовшої гілки, що сягає майже середини ставка, самотньо висить зморщена і потемніла перестигла сливка. Раптом вона відривається від гілки й падає у воду. Серед монотонного гудіння мух чується чудернацький легковажний звук: "плюск"! З того місця, де урочисто й гідно впала маленька сливка, по воді пішли кола — за першим одразу ж друге, третє, четверте..., вони маєстатично ширяться, немов розквітаючий цвіт.
Хвилькою віднесло від жаби довгоногу комашку, яку та саме збиралася злизати своїм спритним язиком. Джміль, від поштовху хвилі, ненароком упав на прекрасну мушку. Навзаєм вибачаючись, вони навіки закохалися одне в одного.
Перша хвиля, дійшовши до берега, оживила маленьку квіточку.А ще вона піднесла вгору потопаючого комарика. Йому вдалося вчепитися за травинку, що росла на березі, похилившись над водою. Комарик висушив крильця на цій травинці й полетів.
Як багато доль змінили майже непомітні кола на воді!
Бруно Ферреро
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 29 липня 2011, 21:03

Один хлопець учинив крадіжку. Через якийсь час справа вийшла на яв. Хлопець страшенно боявся реакції свого батька — чоловіка гідного і шанованого у місті.
Атмосфера у хаті була страшенно напружена. Після вечері у кухні залишились тільки батько і син.
Хлопець з острахом чекав, але батько за цілий вечір не зронив ні слова.
Несподівано батько встав і підійшов до коминка. Він узяв до рук залізну кочергу. Кочерга мала загострені зубці і була розпечена до червоного. Батько мовчки наблизився до столу. Переляканий хлопець не зводив із батька широко відкритих очей.
Батько став біля сина, поклав свою руку на стіл, а потім проткнув її розжареним залізом. При цьому він не вимовив ані слова.

Без сумніву, це жахлива історія, але про що ти думаєш, коли бачиш хрест?

БРУНО ФЕРРЕРО
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 31 липня 2011, 21:48

ДЗЕРКАЛО

Якось володар покликав до себе одного зі своїх васалів, котрий славився у своєму князівстві крутійством і хитрістю. Підлеглі йому люди жили у постійному страху. Коли він прибув на вимогу володаря, той віддав йому наказ: "Хочу, аби ти вирушив у світ і знайшов чоловіка, який би був цілком добрий". – "Так, пане", – відповів васал і слухняно розпочав пошуки.
Васал зустрічався і розмовляв із багатьма людьми. Після тривалих пошуків повернувся і сказав своєму володарю: "Пане, я учинив так, як ти звелів, але зараз маю переконання, що немає жодної доброї людини. У світі повно злосливців та себелюбців, але немає такого місця, де б жили ті, котрих шукаєш".
Володар відіслав його і попросив покликати иншого васала, що був відомий своєю щедрістю і добротою, а піддані його дуже любили. Господар сказав йому: "Друже, я хотів би, аби ти вирушив у дорогу і знайшов для мене людину, яка була б уособленням зла".
Цей васал так само слухняно подався у мандри. Він зустрів багацько осіб, розмовляв із ними. Коли спливло трохи часу, васал повернувся до володаря і мовив йому: "Пане, мені не вдалося виконати твого наказу. Є люди необачні, є розбещені, є такі, що поводяться немов сліпці, але жоден із них не є цілковитим уособленням зла. У кожного криється у серці добро, хоча вони й роблять багато помилок".

Під вечір один селянин сів на порозі своєї скромної хатини, аби насолодитися вечірньою прохолодою. Попри його хату звивалася дорога, яка провадила до села. Чоловік, що переходив по ній, помітив селянина і подумав: "Ця людина – взірець лінюха. Нічого не робить, тільки сидить цілими днями на порозі..."
Трохи згодом переходила инша особа і подумала: "Це якийсь джиґун. Сидить цілий день і пасе очима жінок, що тут ходять. Напевно, чіпляється до них і напастує..."
Нарешті ішов до села якийсь мандрівець і подумав: "Мабуть, це працьовитий чоловік. Трудився увесь день, а тепер сів собі відпочити".
Справді, майже нічого не можемо сказати про селянина, що сидів на порозі своєї хатини. Натомість про трьох перехожих, що ішли до села, знаємо: перший – це ледар, другий – особа підозрілива, а третій – чоловік працьовитий.

Усе, що говориш, свідчить про тебе; особливо, коли твої слова стосуються до инших.


Б.Ферреро. Збірка "Таємниця червоних рибок"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 01 серпня 2011, 13:11

КНИЖКА

Первісток однієї багатої сім'ї приїхав додому в переддень отримання диплому. У їхній родині й серед знайомих було заведено вручати випускникові вищого навчального закладу подарунок.
Батько разом із сином відвідали найвідоміші автомобільні салони міста, і врешті знайшли найкращий автомобіль.
Юнак був певен, що в день, коли отримає диплом, перед його будинком стоятиме новеньке блискуче авто з повним баком пального.
Яким же було його здивування, коли у той довгоочікуваний день назустріч синові вийшов усміхнений батько із... книжкою в руці. Це було Святе Письмо.
Хлопець із люттю відкинув книгу, і з того дня й слова не промовив до батька. За кілька місяців знайшов роботу у віддаленому місці.
Додому привела його лише вістка про батькову смерть.
Уночі, напередодні похорону, переглядаючи нотатки на письмовому столі батька, знайшов Святе Письмо – останній батьків дарунок.
Зворушений юнак розгорнув книгу, обережно здуваючи з неї пилюку. Між сторінками знайшов чек, датований днем отримання диплому. Зазначена сума точно відповідала вартості вибраного колись автомобіля.

Немає користи від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.

Б.Ферреро. Збірка "Життя – це все, що ми маємо"
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Історії для душі

Повідомлення andrey s. » 01 серпня 2011, 14:00

Володимир85 писав:КНИЖКА

Первісток однієї багатої сім'ї приїхав додому в ...............

Немає користи від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.

Б.Ферреро. Збірка "Життя – це все, що ми маємо"


Я чув схожу історію,але якось поки не можу збагнути суть.
п.Володимир,бачу,що нажаль в цій темі не заведенно(на загал) розважати над "Історіями для душі",але всетаки...
Не могли би Ви пояснити суть цієї історії,чого вона навчає,на Ваш погляд???
Я якось розумію,але зовсім мало,і можливо зовсім не вірно.Напевне потрібно почитати Б.Ферреро,тоді буде ясніше.Але зараз нема змоги,тому і прошу Вас,бо напевне Ви читали,і в такому разі,мені цікаво..(так,коротко,як порахуєте за потрібне)
Наперед Вдячний....
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Історії для душі

Повідомлення Володимир85 » 01 серпня 2011, 14:12

andrey s. писав:Я чув схожу історію,але якось поки не можу збагнути суть.
п.Володимир,бачу,що нажаль в цій темі не заведенно(на загал) розважати над "Історіями для душі",але всетаки...
Не могли би Ви пояснити суть цієї історії,чого вона навчає,на Ваш погляд???
Я якось розумію,але зовсім мало,і можливо зовсім не вірно.Напевне потрібно почитати Б.Ферреро,тоді буде ясніше.Але зараз нема змоги,тому і прошу Вас,бо напевне Ви читали,і в такому разі,мені цікаво..(так,коротко,як порахуєте за потрібне)
Наперед Вдячний....


п. Андрію, я сам не читав збірок але знаю, що у цього автора є різні збірки (їх можна придбати у *Свідчадо*) із цікавими історіями і курсивом, наскільки розумію, подано його бачення цих історій.
Думаю, краще Вам спитати у когось більш духовно розвинутого на рахунок трактування чи пояснення :) Можливо, о. Олег, прочитавши історію, нам розтлумачить суть і смисл.
Особисто мене заставило задуматись над тим, що ніколи не слід робити передчасних висновків, тим більше у стані гніву, образи, злоби...
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)


Повернутись до “Добре Слово”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей