(оскільки подальше застосування МРП буде явно контрацептивним і про відкритість до Божої волі буде годі говорити).
Ні, не буде, бо подружжя і далі є відкрите на плідність. Бо Бог - володар і тіл наших також, і за ним врешті решт, останнє слово. Читав історію про одне християнське подружжя з Польщі, яке до одруження планувало мати дві дитини. Проте, навіть користаючи з МРП завагітніли втретє. Ця третя дитина не далася їм легко(бо не завжди легко прийняти Божу волю), але вони її, звісно, ж прийняли і виховали. Тому, бачите, попри намір не мати більше дітей, людина залишає вибір за Богом. Тим самим і відкривається на Його волю.
Якщо Бог дійсно керує, як Ви кажете, то може, не варто і планувати, щоб поменше Йому заважати?
А якщо керує людина, то при чому тут Господь?
Якщо ви збираєтесь в поїздку, то чи не плануєте, коли вона відбудеться, де проходитиме, скільки триватиме, не цікаветесь коли відправляється поїзд чи автобус і відповідно до цього приходите на вокзал, чи просто задумали собі коли хотіли, прийшли на вокзал в довільний час дня, а ти Боже - дій, дай мені автобус коли захочеш, бережи мене від куль, бо мені захотілося поїхати на війну подивитися, чи не дай зірватися з скелі, бо я хочу спробувати на неї видертися(хоч до цього ніколи такого не пробував). Че це не надмірна надія на Бога? І чи не перекладання особистої відповідальності за власне(чи чуже) життя на Нього?
Коли ж я говорю про плани в християнському розумінні, то я, знаючи, що автобус відправляється о п"ятій годині, планую собі приїхати за пів години раніше, знаючи, що мені треба в Польщу, заздалегідь піду і здам документи на візу, забронюю готель на певне число, одни словом в загальному окреслю план моєї поїздки, але вкінці додам: допоможи мені здійснити це, коли є на те твоя воля. І тоді, коли мені не відкриють візу, чи не буде вільних номерів в готелі, чи моя маршрутка простоїть в корку 40 хвилин, я, скоріше за все, засмучений(бо не здійснився мій задум) подумаю, а може це ти, Боже, так хочеш. Певно це для мене краще не поїхати....
Так само і в плануванні кількості дітей(та й всього решта також): ми відчуваємо, що ми здатні виховати троє дітей, але все ж за Тобою остатнє рішення скільки саме їх нам подарувати. Для цього ми, користуючись знанням про своє тіло, будемо здійснювати наш задум, але коли ти хочеш іншого, то дій. І Бог в різний спосіб діє. Може він дасть розуміння і відвагу для рішення про виховання ще одної дити, а може і просто її дасть, без нашого на те відома. Він - вільний Творець, що творить, як хоче.
З таки плануванням, нсмд, людина співдіє з Творцем, тому що задіює свій розум і свободу подаровані їй на те, щоб їх застосовувати, залишаючи вибір за Богом водночас.
Нема тоді тої категоричності: по моєму і не інакше! А, отже, є покора перед Богом.
Такі от мої думки.
, живучи в Шлюбі вже майже 12 років і т.д 
. 
, але дух витає родинний, згадайте, що про такі родини пише Андрей Шептицький. При любій нагоді намагаюся поспілкуватися з старшою, вона вже в 4 класі Слава Богу, знаю майже всі її проблеми, радості і т.д. А ззовні, родичі, друзі, знайомі помагають речами чи чимсь іншим. Я не кажу, що ми бідні, такого собі менше, ніж середнього достатку. Але не чекаємо, що хтось щось дасть. Але коли таке є, інакше, як благословення не сприймаємо. Вірю, що Боже провидіння в нашому житті на нашому шляху часто дає таких людей, з допомогою яких, можна здійснити те, що сам не здійснив би. Останнім доказом у нас був ремонт квартири, перед пологами. Просив благословення у свого духівника перед початком ремонту. "Хай Бог благословить і помагає"- так сказав отець. І знаєте, багато друзів помогли, деколи поміч була такою, що таке враження, що Бог сам допомагав. Як в псалмі-"якщо Господь не будує дому, дарма працюють його будівничі..."
