ShMariam писав:luksander писав:А чи завжди ми можемо правильно розуміти, що то є – правда? Не варто аж так надіятися на свою досконалість в розрізненні правди і брехні… Тим більше, що і з правдивістю не все так просто
8-а божа заповідь:
Не свідчи ложно на ближнього твого
Чи говорив неправду, виявляв без потреби чужі хиби?
Виглядає так, що сказав щось погане про іншого, то вже винен… адже – або оббрехав, або виявив чужі хиби без потреби…
(потреба, це коли до тебе вже спецзасоби застосовують?
)
Потреба, це коли обговорюю можливість виправити чужу хибу або коли застергіаю когось (напр., коли говорю про догналівців і т. п.).
Розумієте, тут така штука, що навіть здорові потреби можуть стати НЕ здоровими і нести шкоду нашим душам і душам навколишнім.
Тут все запутано, но особисто для себе я можу розпутати, і це не є якоюсь "грамотою китайскою", якщо все пропускати через "фільтр", яким є Любов до Ближнього.
Суть у тому, що якщо робимо щось без турботи(любові) , то воно має відповідний результат.(як для нас, які справді переконані, що чинять добре. Так і для тих які то слухають і тих про кого балакаєм)
Ці штуки(обмова, засуд, нетерпимість, навіть правда яка сказана без Любові. Як кр. Л.Гузар вище писав) вміють маскуватись під щось світле і файне, що гарно пахне. Але якщо принюхатись, то запах і не такий вже файний.
Постає запитання....а нашо взагалі то "нюхати" і думати про то, паритись такими безглуздими речами. Бо робим як рахуєм за потрібне, і вбачаєм у цьому правельність і всяке таке... Бо робим все згідно Божої Волі, бо ми воїни Христові, і всяке таке...
Згоден, хто не хоче, Не "нюхайте", не задавайтесь ніякими питаннями(я ніяк не закликаю до того, до "нюхання себе
" ні, ні і ні. ), відповіді на які можуть бути болючими, які можуть показати, що то не Божа Воля , а тільки наше "любов до себе", і засобом до цього є ближній, якого не любим, а використовуєм, і любим в собі якраз те, що Господь вчить перемагати, звісно на Славу Божу.
От так, якщо запускати такі дрібні "неправди", чи "правди" сказані без Любові, воно поволі накоплюється і змінює нас з середини, змінюється бачення тої Правди, і настає момент коли ми повністю впевненні у собі, що чиним вірно, і це наскільки так, що протилежні думки видаються абсурдом чи намаганням нас поневолити, навязати щось, повісити якісь тягар.
Справді, якось за собою то помітив у свій час, і зараз сприймаю іспит совісті чи внутрішнє каяття за такі маленькі переступи правди, як життєво необхідні для мене(я за себе, бо впевненний, що комусь то не потрібно, тобто я не проповідую тут якусь істину..ні, ні і ні.)
Бо суто у мене , якщо то залишити без уваги, то воно накоплюється і може мати погані наслідки для душі.
Але, але я маю втішні новини, для себе
, Господь то все знає і передбачив то. Тому нам і дав Церкву(ЇЇ науку і турботу), у якій є все необхідне, щоб ті "бякі" нас не поневолили, щоб ті "маленькі бякі" не накопичились, і потім мутувавши не замаскувались під "білих і пухнастих" в середині нас.
І всі духовні поради я розглядаю більш прискіпливіше, коли вони мені видаються якимось безглуздими чи такими які мають на меті мене поневолити чи обтяжити.
Тобто це якось парадоксально, но зізнаюсь, на початках пізнання Божого Слова я чинив саме так. Тобто приділяв більшу увагу тому що мені видавалось безглуздим чи брррр.
Ніхто такого не чув чи чинив так?????(просто цікаво, чи комусь ще, гантеля на голову падала
)
Тобто те що мене дратує чи викликає відчуття 100% безглуздості, всетаки варте для більш детальнійшого розгляду.(хочаб перед тим як це відкинути)
Дякую.