Тоді виникає інше питання, мржливо краще бути неодруженим, щоб уникнути страждання і спокуси до гріха (наприклад, бажання чи використання тієї ж самої контрацепції.
А як же жертва? Як без неї і без страждань наслідувати Христа?
Позиція буду неодруженим щоб уникнути страждань(думаю що і в цьому стані уникнути їх не вдасться) подібна до: буду жити тільки для себе, бо мені так добре. Христос же демонструє щось зовсім протилежне: живе, страждає і вмирає для всіх. Пам"ятаєте як він в Євангелії говорить(вибачайте не дослівно): "Слуга не більший за пана свого...", тому як би людина не намагалася позбутися своїх страждань(тобто свого хреста, з яким треба йти за Ісусом) їй це не вдасться. Найкращий вихід - це просто взяти той хрест і нести, неопираючись. З часом він стає легший, а дуже часто взагалі зникає, як тільки візьмеш собі його на плечі. Треба тільки взяти! А там сам Христос допоможе і нести, а, може, і взагалі забере.
P.S. Але то тіко мої роздуми....






 і маю спокусу говорити з досвіду прожитих років... але цікаво, що вже у самому чині Таїнства Шлюбу ми співаємо цим закоханим молодим людям: "Святії мученики, ви, що славно постраждали і вінчалися! Тож моліться до Господа, щоб помилував душі ваші"
 і маю спокусу говорити з досвіду прожитих років... але цікаво, що вже у самому чині Таїнства Шлюбу ми співаємо цим закоханим молодим людям: "Святії мученики, ви, що славно постраждали і вінчалися! Тож моліться до Господа, щоб помилував душі ваші" 


 АЛЕ тепер я знаю точно - величезна безмежна Любов чекає нас ТАМ, ми навіть уяви не маємо про її Велич, то може варто деколи себе стримати? Для того між подружжям має бути така спільна духовна єдність, яка статевий поляг пересилює.
 АЛЕ тепер я знаю точно - величезна безмежна Любов чекає нас ТАМ, ми навіть уяви не маємо про її Велич, то може варто деколи себе стримати? Для того між подружжям має бути така спільна духовна єдність, яка статевий поляг пересилює.

 
 

