Не судіть, і судимі не будете

[Sputnik]

[
Я думаю, що тут як і в Біблійному Вченні: "Люби грішника, але ненавидь гріх". "Поважай злочинця, але зневажай його вчинок".
Звісно, що злочинець повинен бути покараний, але й він повинен бути зрозумілий (вислуханий). І за ситуацію в яку він потрапив, він достойний співчуття.
От з приводу "абстрагування від особи звинуваченого", дозвольте з Вами не погодитись. Оскільки ключовим елементом будь-якої правової ситуації, насамперед є людина. То ж замість абстрагування, пропоную заглиблення в недрі правової ситуації, детально розібравши яку суд може винести рішення на підставі права (інакше кажучи, звершити правосуддя). То ж "абстрагування від особи звинуваченого" не дуже добре, адже в процесі осмислення правової ситуації з'ясовуються такі суб'єктивні моменти, як: воля, вина, мотив, мета.

Тобто прокурор , "люблячи" грішника і ненавидячи його гріх , може вимагати як міру покарання "любимому" грішнику довічне ув"язнення ?А присяжний засідатель , також в глибині душі знемагаючи від любові до обвинуваченого , може сказати "винен"?
А з"ясовуючи такі суб"єктивні моменти , як воля , мета , мотив злочинця , дознаватель впряму порушує заповідь неосудження. Ці моменти тому і суб"єктивниі , що навіть найкращий дознаватель не може бачити в серці звинуваченого , а тільки будувати догадки з тією чи іншою степінню вірогідності.
ІМХО , справа в тому , що багато християн готові втішатися тими перевагами , яких надає цивілізоване суспільство - безпека , спокій , захист від сильного.Але в той же час не хочуть думати про тих християн-членів суспільства , яким доручено ці безпеку , спокій , справедливість , захист від сильного забезпечувати - вояка , суддю ,ката в кінці кінців.
Християнство - складна віра. І все в ній набагато складніше . "Не вбий" - а що робити вояку , на Батьківщину якого напав ворог. Адже в заповідях , немає ніяких винятків.Просто "Не вбий". Вояк змушений грішити , бо вбивство навіть запеклого ворога , який готовий вбити тебе - теж тяжкий гріх. Наскільки я знаю , вояків після війни кілька років не допускали до причастя. Повинно було пройти якесь каяття , якийсь катарсис.
Те ж саме , на мою думку , з заповіддю неосудження. Все дуже складно.

Погоджуюсь із Вами, пане Пілігриме. Складність насамперед виникла тому, що ми підійшли до вічної проблеми нормативного конфлікту. Точніше до питань, які мають антиномічний характер.

[Georgij]

Послання до Римлян 13:
1 Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом. 2 Тим то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають. 3 Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї; 4 вона бо - слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона - Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло. 5 Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління. 6 Через це бо платите й податки, бо то службовці Божі, що лише того й пильнують. 7 Тож дайте кожному належне: кому податок - податок, кому мито - мито, кому острах - острах, кому честь - честь. 8 Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон. 9 Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого.» 10 Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, - виконання закону.

В контексті Любов зла не чинить, карати з любові, - колонії ж і називаються ВИПРАВНИМИ, інша справа, не всі виходять виправленими... . А закон то встановлений такий.... позбавлення волі за зло, умисне чи неумисне....

[Sputnik]

В контексті Любов зла не чинить, карати з любові, - колонії ж і називаються ВИПРАВНИМИ, інша справа, не всі виходять виправленими... . А закон то встановлений такий.... позбавлення волі за зло, умисне чи неумисне....

Наша пенітенціарна система, намагається одразу "убити двох зайців". Зокрема, покарати та виправити злочинця, що в результаті їй не дуже й вдається. То ж як Ви вже сказали, не всі виходять виправленими.
Позбавлення волі - це своєрідна "локалізація буття суб'єкта", який внаслідок хибних гносеологічних інтенцій, порушив гармонію "спів-буття-з-Іншими".

[Georgij]

Є яскравий приклад, коли мій знайомий вийшов з колонії, він був наповнений миром Божим, начитаний, переосмислив багато чого і зробив мабуть правильні висновки, упокорившись, звісно, бо міг нарікати на життя, на країну, на исудочинство, на суспільство і т.д. і нічого тоді б не змінилося в його житті. Ясна річ, за той "злочин", за який він сидів, так багато не мали б давати, але, бачте, це йому пішло на користь. . Правда це поодинокий випадок, зрештою як і інші чудесні навернення до Бога і інші зцілення, але все ж вони є!

[ShMariam]

Все, що стосується ув"язнення, прошу писати у відповідній темі: viewtopic.php?f=8&t=1898&p=40373&hilit=%D1%83%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%96#p40373

[ShMariam]

Тобто прокурор , "люблячи" грішника і ненавидячи його гріх , може вимагати як міру покарання "любимому" грішнику довічне ув"язнення ?А присяжний засідатель , також в глибині душі знемагаючи від любові до обвинуваченого , може сказати "винен"?

А як людблячий Бог допускає ув"язнення душі в чистилищі, що перевершує муки будь-якої земної тюрми. Йдеться тут про відшкодування Божій справедливості, я у тюрмі - суспільству.

А з"ясовуючи такі суб"єктивні моменти , як воля , мета , мотив злочинця , дознаватель впряму порушує заповідь неосудження. Ці моменти тому і суб"єктивниі , що навіть найкращий дознаватель не може бачити в серці звинуваченого , а тільки будувати догадки з тією чи іншою степінню вірогідності.

Чому ж? Хіба усвідомлення того, що інша людина вчинила зло є її автоматичним осудженням?

Християнство - складна віра. І все в ній набагато складніше . "Не вбий" - а що робити вояку , на Батьківщину якого напав ворог. Адже в заповідях , немає ніяких винятків.Просто "Не вбий". Вояк змушений грішити , бо вбивство навіть запеклого ворога , який готовий вбити тебе - теж тяжкий гріх. Наскільки я знаю , вояків після війни кілька років не допускали до причастя. Повинно було пройти якесь каяття , якийсь катарсис.
Те ж саме , на мою думку , з заповіддю неосудження. Все дуже складно.

Особисто я вважаю, що будь-який конкретний вчинок завжди знаходиться на певній точці системи координат добро-зло: або добрий вчинок, або злий, або нейтральний. Звісно, кожна обставина міняє справу... Щодо солдат-захисників Вітчизни (як і щодо суддів, прокурорів тощо) - вважаю їх дії однозначно добрими (хоча винятки в окремі моменти, за окремих обставин бувають, як без них) з огляду на те, що вони НЕ ДОПУСКАЮТЬ тим більшого зла. Власне, гріх є не тільки через дію, а через її відсутність.

[Georgij]

Варто пригадати приклад, коли злапали жінку на перелюбі і хотіли каменувати. Коли всі розійшлися, Христос спитавши, чи її ніхто не осудив, сказав що й Він її не осуджує. І от який момент, Ісус і не заперечує самого способу покарання за перелюб. На наш погляд жорстокого. Але у Второзаконні Бог чітко каже, що "....Таким робрм викорінюватимеш ЗЛО з-посеред Ізраїля"(маючи на увазі смертне покарання). Тобто в суспільстві мусить бути спосіб покарання за зло, чи то яке згіршує суспільство, чи наносить йому пряму шкоду.

[Sputnik]

Власне, гріх є не тільки через дію, а через її відсутність.

В юриспруденції, теж є схожа конструкція, яка називається, бездіяльність.
Наприклад ст.135 кримінального кодексу України: "Залишення в небезпеці".