Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Igor писав:
вихована професура мала би уникати в свому лексиконі такого роду зворотів. Як Ви вважаєте?

Може й так. Часто так не говорилося. Але що часами робити, коли по-доброму, по-богословськи людина не хоче сприймати очевидних християнських істин? Мало того, критикує їх злісно, насміхається тощо...

mmm82 писав:Але що часами робити, коли по-доброму, по-богословськи людина не хоче сприймати очевидних християнських істин?

Намагатися його зрозуміти, переконати шляхом логічних міркувань. Люди не опираються істині.

mmm82 писав:Мало того, критикує їх злісно, насміхається тощо...

Ну це уже його вихованні і мудрість. Смію Вас запевнити, що якщо людина вихована, то Ви від неї таких речей не почуєте за жодних обставин.

enginer писав:
mmm82 писав:Часом важко зрозуміти ту людину, що каже, що їй для віри в Бога, християнського життя, не потрібні ні Церква, ні душпастирі тощо, всупереч волі Божій...

Між іншим я десь читав(здається в США), що зараз стає популярним відвідування церкв через інтернет, тобто вживу йде Служба Божа по інтернету. Цікаво чи це дозволено церковною владою.
Я пригадую, як мій дід, коли був слабий і не йшов до церкви то слухав Службу Божу з Ватикану щонеділі по радіо (виводив антену на дах)...

Не бачу в тому проблеми, щоби інколи слухати св. Літургію через сітку. Особливо, якщо важко хворий, є калікою, стареньким тощо. І Радіо Ватикан може стати теж у пригоді. Та й духовне св. Причастя в такому разі можна прийняти подумки. Багато чого (як доброго так і злого) чинять люди за посередництвом Інтернету. Інша річ, коли всі можливості позволяють у неділю чи свято бути в церкві на богослужбі, а ти з ліні не хочеш туди йти- через дощ і т. д.
Але ось такі сучасні речі мене трохи дивують http://www.humansite.ru/sins/

mmm82 писав:Але ось такі сучасні речі мене трохи дивують http://www.humansite.ru/sins/

Наскільки мені відомо сповідь через інтернет є неможливою

Це скоріше підготовка до сповіді. Щось подібне я колись бачив на офіційному сайті фільму "Остров" Павла Лунгіна, але це також не можна вважати сповіддю.
Щодо трансляції Богослужень через інтернет по телевізору і т.д. то це також навряд чи можна вважати повноцінною заміною присутності у храмі. Це можна порівняти з тим що зовсім різні речі дивитися якийсь бенкет, весілля чи гостину по телевізорі і бути самому на ньому присутньому :wink:

В першому випадку - просто бачив, в другому був там і брав участь...

mmm82 писав:Як дехто з дописувачів форуму УГКЦ зазначав уже: давайте будемо по темі... Ці розмови про Старий Завіт, відношення до нього Спасителя тощо теж потрібні, але на все свій час і місце...

Так чому ви ходите до церкви? Що саме вас до цього спонукає - щось зі середини чи ззовні?:)

колись я думала, що можна помолитися вдома і необовязково ходити до церкви. Та тепер я змінила свою думку. Чим частіше людина ходить до церкви, тим її більше до неї тягне. І тепер, якщо я пропущу Святу Літургію, то мені її дуже не хватає. Колись я ледве стояла на Службі (часто робилося погано), а тепер Вона проходить як мить. І чесно кажучи я чекаю тепер з нетерпінням слідуючу Літургію. І кожен вечір хочеться молитися і читати духовну літературу.
Розмова з Богом через молитву дає спокій і умиротворення моїй душі.
Треба ходити до церкви не через те, що так треба, а за покликом душі. І не треба звинувачувати священників, бо в храм ми ходимо не до них , а до Бога.

Olya писав:
Розмова з Богом через молитву дає спокій і умиротворення моїй душі.
Треба ходити до церкви не через те, що так треба, а за покликом душі. І не треба звинувачувати священників, бо в храм ми ходимо не до них , а до Бога.

Цілком згідний.
Без Служби Божої і її безцінних дарів Господніх душа наче дерево в пустелі без життєдайної води засиха.
А по Службі Божій, як на мене Вервиця Богородиці, особливо в будні дні, займає друге місце, особливо промовлена зранку - тоді покриваєшся Благодаттю Божою, наче захисним покровом, на цілий день сповнений різного роду спокус, випробовувань...
користаймо друзі є пречудних дарів Божих пок є ще час...

Всім доброго дня, я сьогодні тільки зареєстрований новий користувач. Ви знаєте досить цікаві теми піднято тут на форумі та дуже добре , що є можливість поспілкуватись.
Відношення до церкви у мене як до чогось Святого , бо це і є те саме Святе місце де можна помолившись Богу попросити прощення за гріхи , людей безгрішних не буває.
Ходити чи не ходити:
- Церква це місце де кожен з нас може свідомо подумати про всі свої Тайни , всі свої гріхи і "порозмовляти" подумки з Богом . Я вважаю , що ходити потрібно - це Віра. Без Віри людини просто не існує!!!

newroman писав:
І щоб моя відповідь не була офтопом скажу, що в такому стані люди не можуть приступати до Святого Причастя, а отже і до Храму нема сенсу тоді йти....

Це правила Католицької церкви. Наприклад у Православї інші догмати.

Znaete Ira, yakbu lydu diisno znalu pro to sho ne mojna " v takomy stani" xodutu do Cerkvu, to nashi Cerkvu bylu b pystumu.

Ya xojy do Cerkvu z malechky, navit ne pamiatay kolu to stalosia vpershe. Pershe xodula, bo tak treba!!! ale ne rozymila chogo naspravdi idy, ale rosla ya i razom zi mnoy moia Vira i rozyminnia: chomy?
A zaraz idy do Cerkvu, bo ne pishovshu vidchyvay taky pystoty protiagom tujnia, sho ne mojy dochekatusi toi nedili. Yakos odnogo razy Parox nashoi Cerkvu skazav take: sho chum bilishe xodush na Slyjby Bojy tum bilishe vidchyvaesh potreby xodutu, ale yaksho ne pidesh 4 nedili pidriad, to zvukaesh z tum i chum dovshe ne pidesh tum vajche byde vidnovutu cy potreby.

YuriyDal писав: Без Віри людини просто не існує!!!

Без Віри у Всевишнього, адже люди вірять на землі у різні-прерізні речі, і не завжди, на жаль, пристойні та духовні...

Були в моєму житті такі часи, коли ходила до церкви, бо так треба, бо всі ходять. Стояла, думала про своє і час від часу дивилась на годинник, чи ще довго. Але з часом я зрозуміла, що без щирої молитви до Бога в житті дуже важко. І після цього, мене ніби підмінили - для мене Свята Літургія стала необхідністю. А після прощі до Зарваниці намагаюсь кожний день відвідувати церкву. Вслухаючись в слова Служби Божої, починаю роздуми над тим як живу, ніби подумки розмовляю з Богом. Розумію, що Ісус Христос віддав за мене, грішну, своє життя, сповідаюсь і прошу прощення за мої гріхи і чомусь в цей момент завжди плачу. Немогла зрозуміти чому так стається. А згодом знайшла Молитву де є такі слова: " Дай мені, Господи, плач і сльози за гріхи мої, і помилуй мене, в час Страшного Суду Твого." Напевно тому і плачу підчас сповіді та Служби Божої.

Olesia писав: Напевно тому і плачу підчас сповіді та Служби Божої.

Спасибі за ваше неповторне свідчення, цей ще один урок для нас усіх. Бережіть і надалі свою безцінну віру, цей немовби скарб у глиняній посуді, який не раз хочуть украсти чи розбити на дрібні шматки... Хай Бог благословить!!!

Olya писав:Треба ходити до церкви не через те, що так треба, а за покликом душі.

Не можу з Вами погодитися. Поклик душі - це дуже добре, дуже правильно. А що робити християнинові, якщо він не відчуває поклику душі? Не йти на Службу Божу? Повірте, багато так і роблять. Кажуть: "Я йду до храму, коли відчуваю в цьому потребу." Як правило, такі ніколи не йдуть до храму, принаймні, на Літургію точно. Участь у Літургії в кожну неділю та свята - обов'язок кожного християнина. Не завжди поклик душі збігається з обов'язками. Йти треба, навіть, якщо не хочеться, навіть якщо ліньки і т.д. В багатьох випадках за покликом ховаються емоції. Поки людина відчуває насолоду, доти ходить до церкви. Але Бог буває забирає ту насолоду, щоб випробувати нас. І ось настає момент, коли до церкви треба йти, бо треба. І хай це буде тривати роками, але сказано "Хто витриває до кінця, той спасеться". Справжня релігійність далека від емоцій, тут має бути щось глибше. Всім раджу почитати книжку Тадеуша Дайчера "Роздуми про віру".

Ні добавити ні відняти. Сильно сказано.

А як тоді бути з усілякими баптистами, протестантами?

Адже вони переконані, що Ісус усіх, отже, спасе... Вистачає наче раз покаятися (хоч це не є одноразовий процес у житті!), без нашої синергічної участі, без Його святої Вселенської Церкви, таїнств, аскези, вшанування ікон-образів, навіть чудотворних, боговгодного вшанування святих, мучеників за віру, різних чудотворців, що вислуховують часто наші молитви тощо...

От собі спростили "жизнь", пішовши по-сектантськи слизьким шляхом єретика Лютера! Проти кого (чого) тепер протестують?:)

От собі спростили "жизнь", пішовши по-сектантськи слизьким шляхом єретика Лютера! Проти кого (чого) тепер протестують?

Та протестувати завжди знайдеться проти кого. Проти дискримінації геїв наприклад, за жіноче, гомосексуальне священство, дозвіл контрацепції і т.д....

osobusto ya vidviduyu tserkvy, bo v tsomy mistsi tu vidchyvayesh naymovirny bluskistz Otsem, i spokiy.kolu ya zahodgy v sereduny tserkvu ,ya vidchyvayu yogo prusytnist i yak raz meni skazalu,z drygom radistymnogayetsya a gore dilutsya na dva os.tserkva tse dim tvogo dryga, do yakogo tu hodush vse rozkazatu.

Чому ходиться до храму?Деколи люди ходять аби ходити, самі не знають чого.Інколи недопрацьовують священики.Наприклад, людині 50,60,70 чи 80 років, а вона постійно матюкається або щось подібне.І при цьому вона постійно ходить до Великодньої сповіді (для "галочки").Священик міг би розпитати, чому ти не поправився, чому 20 років тому ти матюкався і тепер.Мав би сказати, що головне у сповіді пожаліти і обіцяти поправитися.А якщо ні, то краще не сповідатися.А деколи таке враження, що священики сповідають без зацікавлення, ентузіазму.Треба трохи поколупатися в душі.Якщо гора не йде до Магомета, то ... Люди ж самі не навернуться.Треба помогти.
Приклад з життя о.Ісидора Гончара, ЧСВВ :

-До сповіді є хто? - запитує о.Ісидор перед ранковою Службою Божою.
Будень, людей небагато, в основному ті, що приходять щоденно.Ніхто не зрушив з місця, усі мовчать.
-Так, значить усі святі, - чи констатує, чи запитує.
-Ну, не зовсім святі... - загомоніли люди.
-То прошу, - священик пішов до розмовниці, і "не зовсім святі" пішли сповідатися.

То чого все це веду?Щоб люди зрозуміли, для чого треба ходити до храму, потрібно, щоб священики проявили ініціативу зі свого боку.

Анекдот до теми.
Закони отця Чичестера.

Якщо погода дуже погана, відвідуваність церкви впаде.
Якщо погода дуже добра, відвідуваність церкви впаде.
Якщо церковний вісник завезли в недостатній кількості примірників, відвідуваність церкви перевищить усі сподівання.

Чому ми ходимо до церкви ?
Із цим запитанням звернулася одна з львівських газет до місцевих жителів. Таке опитування показало неочікувані результати: 72,8 % людей, які взяли в ньому участь, не могли дати конкретної відповіди, не могли виокремити основну мету, чому ходять до церкви. Решта опитаних, які наводили власні мотиви з цього приводу, на жаль, не надавали пріоритету основній меті! А це не може не тривожити!
Одного недільного ранку я з приятелем повертався з Літургії й у процесі жвавого діалогу я також поцікавився, якою ж є та найважливіша мотивація відвідин храму Божого, а головне – з якою він метою бере участь у Службі Божій. У відповідь я почув різні аргументи, починаючи від того, що йому просто добре бути в церкві, і закінчуючи тим, що він це робить, бо так роблять його батьки. Звичайно, в цих твердженнях немає нічого поганого, та вони все;таки не відкривають правдивого наміру нашої участи у Святій Літургії. Щоб підвести свого приятеля до вирішення цього питання, я пригадав йому про Святу Вечерю, на якій були учні з Ісусом. Провів найпростіші паралелі і показав, що ця сама Вечеря є на теперішній час Службою Божою. Постарався нагадати йому про створення Церкви самим Ісусом Христом і також закцентував його увагу на тому важливому факторі, що всі люди мають велику ласку Божої благодати через благословення святого апостола Петра. Св. Петро прийняв від Сина Божого церковний уряд на землі, що своїм безпосереднім способом передається як дар з висоти всім Святішим Отцям. Він є тою непорушною скалою, на котрій утвердилася Церква, і спадкоємцем ключів добра та благодати Царства Небесного. Тому ми маємо горіти бажанням бути в церкві, разом з иншими щиро молитися і прохати Божої благодати, прямуючи по тому розбурханому життєвому морі до твердині, вічної скелі, до Царства Господнього. І це є наша земна мета, в якій нам допоможе Церква. І відразу я звернувся до приятеля з питанням, чи він би не хотів бути присутнім на ній. Звичайно, його відповідь була позитивною, скажу навіть більше, він був направду щасливим в той момент, коли сам зрозумів, що основною метою присутности на Літургії є прийняття до свого серця Святого Причастя. Пресвята тайна Євхаристії є тою найголовнішою причиною (якщо можна так сказати), заради якої ми приходимо до храму Божого.
Євхаристія є тою єдиною дорогою, яку нам грішним людям показав Ісус Христос заради спасіння. З першим гріхом наших прародичів (Адама і Єви) ми також стали слабкими через падіння у гріх. Тому Бог з превеликої Своєї любови до нас послав Єдинородного Сина, який через власну смерть повернув нас до Небесного Батька, щоб ми позбулися гріховних пут та придбали образ давньої краси. А щоб цього досягнути, треба прийняти до своєї душі і серця Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, покаявшись із усіх своїх гріхів. Цим ми відновимо в собі образ тої невимовної краси і освячуючої ласки Господньої. Так ми справді заживемо істинним християнським життям.
Пресвяте Причастя є незліченним скарбом, який нам залишив сам Син Божий, щоб кожен раз ми могли оздоровитися і сказати в своєму серці слова любови до Бога. Цей скарб переданий Церкві через апостолів. Цей скарб, зрештою, має бути справжнім надбанням нашої душі, щоб, живучи ним кожен день, ми завжди були готові з любов’ю прийняти до свого щирого серця самого Спасителя. Це бажання має запалювати наші помисли і творити в нас почуття нетлінної любови до Бога.
Неможливо описати словами всю велич цього Таїнства, яке нас позбавляє гріха і дарує спасіння, та доступно збагнути всю потребу, з якою ідемо до храму, де ми не просто молимося, а й беремо активну участь у Святій Літургії, приступаючи до Святого Причастя. Саме в той момент приходить до нас оздоровлення, не тільки духовне, а й тілесне. Святе Причастя є оздоровленням для людини в повному розумінні цього слова.
«Я є Дорога, Правда і Життя», – говорить Ісус Христос. Це переконливе свідчення того, що, приймаючи Його Святе Тіло і Кров, ми є на правильному шляху. Тому істинною дорогою до Бога для християнина є дорога Церкви, де замешкав сам Спаситель Ісус Христос.
Це правдива ціль, з якою має в бажанні горіти наша християнська душа, ціль, з якою ми маємо ходити до Храму Господнього, ціль, з якою маємо прожити все своє життя.
Роман Дячишин

"Пізнай правду"№3 (86) вересень−жовтень 2008

Igor писав: А що для Вас є шлюб? Де шлюб починається?
Покаятись... А знаєте насправді я каявся, але не тому що пішов з сімї, а тому що за 9 років так і не зміг створити нормальну сімю!
Ну так я і виправив - створив нормальну сімю, у мене є дитина, дружина, приємні турботи... У мене є щастя! Справжнє щастя.

"Окрім Царства, шлюбний вінець означає також славу і честь мучеництва. ... Подружжя, яке не розпинає безустанно своє самолюбство й самодостатність, яке не вмирає для себе, щоб стати образом чогось більшого, не є християнським подружжям. Головний гріх, що обтяжує сучасне подружжя, - не перелюб, не "психологічне насильство" чи небажання пристосовуватись одне до одного, а ідолопоклонство перед сім'єю, як такою, нерозуміння того, що шлюб спрямований на Царство Боже. Панує переконання, що задлявласної сім'ї треба робити геть усе, ... Сім'я перестала служити прославленню Божому, бути таїнственним входом у Божу присутність. Не брак довіри до сім'ї, а саме її обожнення призвело до того, що сучасна сім'я стала такою нетривкою і над нею мало не постійно висить загроза розлучення. Причина - в ототожненні шлюбу зі щастям, у відмові нести хрест подружнього життя. ... Хрест Христовий поклав край самодостатності природи. Однак "через хрест прийшла радість усьому світові" (радість, а не щастя!). Отже, хрест подружнього життя - не причина для смутку, а джерело радости, радісної певности, що подружня обітниця триватиме не "покіль розлучить нас смерть", а поки смерть і перехід у вічність не поєднає нас навіки."
______________________ Александр Шмеман "За життя світу. Таїнства і Православ'я"

От така Вам моя відповідь Ігоре, на Вашу життєву позицію і ситуацію, кращої не знайшов...
І вважайте, бо маю велику підозру, що Ваше теперішнє щастя на піску збудоване і не витриває стільки, скільки Вам би того хотілось.
m.s.kachmar

"Чому ходиться до храму?"

o.Mykil писав:"Чому ходиться до храму?"

По-перше це наш обовязок.
По-друге - для християн є три головні речі - піст, милостиня, молитва. Саме для Молитви і служби Богові ми ходимо до церкви. Ми повинні пам*ятати що наша молитва має складатися з чотирьох речей - прослава Бога, подяка Богу, за прощення гріхів і просьби на наші потреби (але можна сильно не просити, бо Бог Сам знає чого нам потрібно). Ми повині бути вдячними і славити Бога, і тому ходиться до Церкви.

Вова писав:Із цим не погоджуюся, бо написано:
...

Хто любить, той буде старатися частіше причащатися. А не поза храмом ж причащають :pardon:

(хіба хворих).

ShMariam писав:Хто любить, той буде старатися частіше причащатися. А не поза храмом ж причащають (хіба хворих).

Слова " любити" я писав не до Спомину, а до виконання заповідів Божих.

Знов треба переносити

В нас так і роблять, Спомин всі приймають у домі молитви, а поза ним тільки хворі.

Вова писав:
ShMariam писав:В нас так і роблять, Спомин всі приймають у домі молитви, а поза ним тільки хворі.

Ось так протестанти замінили правдиві Тіло та Кров Христову на спомин.

Та Христос не казав, що життя не будемо мати як не прийматимемо "спомин", але Його Тіло та Кров.

viter писав:Ось так протестанти замінили правдиві Тіло та Кров Христову на спомин. Та Христос не казав, що життя не будемо мати як не прийматимемо "спомин", але Його Тіло та Кров.

Та ні, все нормально :wink:

в них спомин, а в нас правдиві Тіло та Кров Христові, бо маємо священиків, які правлять Службу

Олюнька писав:Та ні, все нормально в них спомин, а в нас правдиві Тіло та Кров Христові, бо маємо священиків, які правлять Службу

Так. Ми доторкаємося до живого Бога, приймаємо Його. НЕ МОЖЕ бути на землі більшого щастя.

viter писав:Ось так протестанти замінили правдиві Тіло та Кров Христову на спомин.

Олюнька писав: Та ні, все нормально в них спомин, а в нас правдиві Тіло та Кров Христові, бо маємо священиків, які правлять Службу

Ви не змінилися, це ви до слів придираєтеся. Якщо уже так говорите, то у вас говорять «причастя», це взагалі дивне слова.
Але це ви не з мене смієтеся, а з Писання, бо написано:
1Кор.11:24 Це робіть на спомин про Мене!
Лук.22:19 Це чиніть на спомин про Мене!

А в нас завжди буде Спомин Тіла і Крові Ісуса Христа.

Та Христос не казав, що життя не будемо мати як не прийматимемо "спомин", але Його Тіло та Кров.

А тепер покажіть слово « причастя», якщо ви такі умний. Бо якщо ви його не покажете, то із ваших слів виходить що ви змінили правдиве Тіло І Кров І.Х.,

Вова писав:...

Не в словах (спомин, причастя) справа, а сутності тайни: "Це є Моє Тіло, .. це Моя Кров... Робіть це на мій спомин". Очевидно під "це" розуміється не їсти хліб і вино, бо тоді апостоли споживали Тіло і Кров.

ShMariam писав:Не в словах (спомин, причастя) справа,

Як видно не для всіх. Нехай тепер відповідають.

ShMariam писав:... а сутності тайни: "Це є Моє Тіло, .. це Моя Кров... Робіть це на мій спомин". Очевидно під "це" розуміється не їсти хліб і вино, бо тоді апостоли споживали Тіло і Кров.

А які тут проблеми? Я і кажу це Тіло і Кров І.Х.

Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re:

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?

Re: Чому ходиться до храму?