ShMariam писав:Володимир85 писав:самопожетва приносить біль лише в тому випадку, ....
Самопожертва є різна, а приносить вона біль часто не через егоїзм, а з різних причин через нашу зіпсовану первородним гріхом природу. І буде приносити біль до кінця життя. Чи ті, які жертвували постійно і практично перемогли егоїзм - Святі, не страждали? Страждали, звісно.
Тому самопожертва має бути в розумних межах. Добре, коли чоловік прислухається до слів дружини, а жінка слухає чоловіка. Але нікому не побажаю мати підкаблучника
. Так само, сумніваюся, що чоловік буде щасливий мати не дружину, а служницю + наложницю = 2 в 1, без власної думки і власних бажань.
Про самопожертву і відчуття тілесні і душевні, думаю, найкраще розповіли б самі Святі (низький їм уклін), адже нам, простим людям, невідомо, що в них на той час коїлося в серці...
В сім’ї, як на мене самопожертва означає відмовитись чекати для себе щастя, а самому його давати. Починаючи йти таким шляхом виникатиме біль в психіці: чого я повенен/повинна йому/їй робити щось, чому він/вона не робить для мене перший/перша? Але чим більше вчинків безкорисних зроблено правильно, тим меншим стає егоїзм. То, можливо, найскладніша праця в світі – забути про себе і дбати про інших і небагато хочуть йти цим шляхом, адже всі живуть для себе і егоїзм – велика сила, що заважає людині бути щасливою по-справжньому, бо завжди хтось буде недодавати, недолюблювати, недооцінювати і т.д (бажання людські мають бо бажання до зростання).
Безкорисне служіння не означає що стаєш підкаблучником чи рабинею. Такою людина стає, коли служить і має бажання втримати цим служінням коханого/кохану, чи очікує якигось благ взамін, тобто принижуєшся. Це не те служіння, про яке пишу (служачи з любов’ю близькій людині треба цю діяльність присвяувати Богові, тоді ніколи не пропаде бажання служити і невдячність того, кому служать не буде цьому перешкодою).
Служіння справжнє означає також і виховання близької людини, вміння донести свою позицію не в тому наміренні, щоб вона виправилась чи щось зробила і мені від того стало наприклад, легше жити, а в тім наміренні, щоб людина була щаслива, щоб їй було легше, краже жити.
Коли людина бачить, що ти їй служиш і починає користуватись твоєю добротою треба відсторонюватись морально, тримати дистанцію, не перестаючи любити і виокнувати свої обов’язки перед нею. Коли вона спитає, в чому справа тоді можна вказати на причини, через які це сталося, розповісти, що не так. Тільки той, хто служить і любить безкорисно зможе сказати правильно (без злоби, роздратування, ненависті) про недоліки близької людини.
ShMariam писав:Все таки добре, що жінки дають обіцянку послуху: доведеться їм йти тією дорогою, якою хоче йти чоловік, тобто тією, якою самі хотіли йти
Таким жінкам треба ставити пам’ятники при житті
Справжній чоловік відчуває щастя, коли бере відповідальність за сім’ю і веде її до Бога, турбується в тих аспектах життя про неї, що в його компетенції. Справжня жінка відчуває щастя, коли довіряється чоловікові, дає себе вести йому, взяти за себе відповідальність.
Я відредагував, щось занесло, спішив мабуть 
), що завершується статевим співжиттям. То ж, люблячи, не можливо обмежувати статеве співжиття (хоч і не зациклюється на ньому) для того, щоб більше любити, але хіба для того, щоб не допустити народження дитинки (якщо 
