Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, - марна побожність того!
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. (Якова 1:26-27)

В мене запитання: яка ваша думка, як можна берегтися чистим від світу і як правильно розвивати побожність?

Гарну відповідь на це питання дає св. апостол Петро:
"І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,
у пізнанні - стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність,
у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов." (2 Петра 1:5-7)

Христос Раждається

olya писав:як правильно розвивати побожність

Уривок із книги Альфонса Лігуорі "Як любити Ісуса Христа":""Деякі,-твердить св.Франциск Салезій,-досконалістю вважають строгість життя,інші-молитву або часте прийняття Святих Тайн,ще інші-милостиню;але всі вони помиляються:досконалість полягає в любові до Бога всім серцем".Любов єднає і зберігає всі чесноти,вдосконалюючи людину.Тому св.Августин сказав:"Люби і роби що хочеш",бо люблячу Бога людину сама любов повчає,що робити,щоб не образити Бога і робити тільки те,що Йому миле.Чи ж Бог не заслуговує на всю нашу любов?Бо Він полюбив нас споконвіку."Я полюбив тебе відвічною любов'ю,тим і зберіг для тебе мою ласку"(Єр.31,3)".Книжку можна скачати на http://ave-maria.comyr.com.

Якби було неможливо вберегтися від світу, не було-б слів: "Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, немає в тому любови Батька: бо все, що в світі, це: хтивість тілесна, і хтивість очей, і життєва пиха, то не від Батька, але від світу." (1Иоан.2:15,16). Отже "борючись з гріхом до крові (Євр. 12:14)" - це можливо. "Брати [мої], майте за приклад страждання і терпеливість пророків, які промовляли Господнім ім'ям. (Иак.5:10)"
"І полюбиш Господа Бога твого з усього твого ума і з усієї твоєї душі і з усієї твоєї сили. (Втор.6:5)" "з усієї сили твоєї" - мовою старого завіту "b'kol meodeha" - що буквально значить "в усьому більше". Коли любиш Бога, все інше відходить на задній план.

Сама любов до Бога не є абстрактна, як закоханість між людьми. Слід пригадати: "Бо то Божа любов, щоб ми додержували його заповідей; його ж заповіді не тяжкі. (1Иоан.5:3)" Отже - любов до Бога це виконання заповідей ("Віра без діл мертва (Як. 2:20)"), виконання заповідей це праведність (побожність). Є цікава характеристика Церкви в Обявленні: "І їй дано зодягнутися в чистий світлий вісон. Бо вісон - то виправдання святих. (Откр.19:8)" Вжите слово "виправдання" не зовсім відповідає грецькому "dikaiwmata", це діюча праведність (праведні діла). "...чистите зовнішність склянки та полумиска, а ваше нутро повне здирства й лукавства. (Лук.11:39)" "Бо з повноти серця промовляють уста. (Матф.12:34)". Значить корінь праведності не в самих ділах, а в глибині серця. Від його чистоти залежить вгодні чи не вгодні наші вчинки перед лицем Господа. Добра справа пожертва, але "Не даватимеш, як обітницю, заробіток від повії чи гроші від розпусника в дім Господа, Бога твого, бо одне й друге гидота перед Господом, Богом твоїм. (Втор.23:19)" (гроші блудниці Господу не потрібні- це гидота). Боже слово ставить печать "Іди й відтепер більше не гріши. (Иоан.8:11)"...
Тож побожність є послух Богові, бо чий голос чуємо (слухаємо), за тим йдемо. Хто слухає Бога, той відвертається від сатани...

"Побожна людина всюди носить із собою свого утішителя Ісуса і так промовляє до Нього: "Будь при мені, Господи Ісусе, всюди і завжди!"
(Т.Кемпійський).

Христос Раждається!

Olya писав:"Побожна людина всюди носить із собою свого утішителя Ісуса і так промовляє до Нього: "Будь при мені, Господи Ісусе, всюди і завжди!"
(Т.Кемпійський).

перепрошую, пані Олю, що не по темі: Ваша особиста скринька переповнена?

тема "побожність" варта книги. Якось одразу, в одну вязанку, охопити не можливо усієї глибини і ширини питання, а в тім і самої відповіді. Дії справжньої побожності походять від повноти серця. Від тої таїни, яка відома Богу, але, за умови "не гордого серця", закрита ближнім. Можна при людях війти в таємну кімнату, а можна і в кімнаті бути на люднім місці. Залежить чого шукаємо, якої слави прагнемо, кому хочемо подобатись: чи людям, чи Господу. Та "побожність" яка для "ока людського", навіть при добрих (часто жертовних) вчинах, є фальшивою, гнилою, зіпсованою самим мотивом. Бо "виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. (Матф.12:33)". Не забуваймо, що Бог дивиться в наше нутро, бачить все те, що приховане: чи добре воно, чи зле (пор. 1Царів 16:7). Тому, коли шукаємо подобатись Царю Вічності, мусимо чистити внутрішнє. "Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лживе свідчення, богохульства. (Матф.15:19)"...

Слава Ісусу Христу!

Olya писав:В мене запитання: яка ваша думка, як можна берегтися чистим від світу і як правильно розвивати побожність?

"Люди часто помиляються, називаючи себе словесними (розумними, духовними). Бо не ті словесні, що вивчили науки й книги стародавніх мудреців, а ті, що мають словесну душу і можуть розрізняти, що таке добро і що таке зло, й уникають лукавого і шкідливого для душі; благого ж і корисного для душі старанно навчаються і це чинять, вельми благодарячи Бога. Тільки таких треба воістину словесними людьми називати"
Святого отця нашого Антонія Великого настанови в 170-х главах про звичаї людські та благе життя
(Добротолюбіє, "Свічадо" 2009)

Скажу прямо:найдосконаліше і найбільше діло, якого тільки може бажати і досягнути людина,- це наближення до Бога і перебування в єдності з ним.
Але немало є таких, які кажуть, що досконалість християнського життя полягає в постах,чуваннях,поклонах,спанні на голій землі та в інших подібних умертвленнях тіла.Інші кажуть,що вона полягає в читанні багатьох молитов вдома й у вистоюванні довгих церковних служб.А є такі,які вважають,що наша досконалість полягає виключно в умовій молитві,в усамітненні,анахоретстві й мовчанні.А взагалі більшість обмежує цю досконалість до точного виконання усіх подвижницьких діл,які приписані уставом,не вдаючись до крайностей,а тримаючись золотої середини.Але всі ці чесноти самі в собі не становлять бажаної християнської досконалості,а є тільки засобами і способами її досягнення.
Никодим Святогорець.Невидима боротьба.Свічадо.2007рік.

До святого прийшов юнак.
-Отче, як мені віднайти досконалість?
-Шукай Бога,-відповів святий.
Так повторилось ще два рази.Тоді святий завів хлопця над річку, запхав його голову в воду і міцно тримав руками.Хлопець почав борсатись, а коли святий відпустив його, то юнак запитав:
-Ти що робиш?Я ж міг втопитись.
Святий відповів:
-Якщо ти не будеш шукати Бога так, як ти тільки що шукав повітря, то ти Його ніколи не знайдеш.

Приблизно так і шукайте Бога і розвивайте побожність.