Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Поспішно промовивши молитву побіг на роботу промовив як вірш чи скоромовку,думками десь у другому місці.
Такий щоденний (ритуал) повторюєтся вже не один рік,
так виходить само по собіі так буде тривати і надалі якщо
щось не перемінится у житті даної людини.
Теперішній час є дуже швидкоплинним і щоби встигнути зробити
все що запланував людина також прошвидшує свій життєвий темп.
Після декількох років такого життя (сідають батарейки) людина виснажена ,спустошена і хвора.
А щоби знову стати в колію звичну зазвичай ходять до психолога ,забуваючи пр тому що тим самим психологом є
священник якого вона бачить три рази на рік по великим святам.
Поспішно забігши у церкву по дорозі на роботу,
поставив свічку, помолився , нервово зиркаючи на годинник
і пригадуючи чи поставив мобільник на вібросигнал
вийшов із церкви,поспішив у напрямку роботи..........

Одного разу зупинившись ,усвідомлюєш що за цією всією метушнею пройшло пів твого життя і що крім роботи,карєри і грошей є ще щось цінніше і потрібніше більше чим кисень чи вода, тим цінним і необхідним є був і буде Б О Г ,якого ти поставив на другий план як би це неприємно звучало,та ми констатуємо факт.Цей факт тепер хочется виправити чим скоріше та знову задзвонив телефон,перебивши хід твоїх думок вже розставлених по поличках.......

Khto spishyt' - toj ljudej smishyt'

Схопивши телефон знову біжиш по колу.
Робота ,дім,сімя..
День в день одне і теж.
Десь зникли кольори із твого світлофору,буденність поглина у тобі все святе.
Про Бога ти забув,забув коли був в церкві,
болить знов голова,де б грошей підробить.
І час злітає так аж до самої смерті ,
не виділиш ніяк хоча б для Бога мить.
Так мить одна з життя міняє все для тебе.
Відійде голова від безлічі думок.
Один у тиші й Бог прощає й слуха тебе.
ЗРОБИТИ ТРЕБА ЛИШ НА ЗУСТРІЧ ТІЛЬКИ КРОК.

Гарно сказано.
Зразу на думку спадає пісня по Емаус Сестер Служебниць:

Як часто я іду до Емаусу,

Тікаю від життя, що є трудним,

Чому ж тоді не пізнаю Ісуса,

Хоч маю певність, що іду за Ним?

Та варто зупинитись і сказати:

„Чи ти стомився? Сядь і відпочинь.”

О, як тоді Його не розпізнати,

Як хліб життя переламає Він?

Переступивши поріг відстань швиденько долаєш,
І нежеліючи ніг бєшся в каміння і гріх,
щоби змінити життя,погляд у небо звертаєш,
і схаменувшись встаєш,рани лікуючи й дух.
Щоби продовжити рух зовсім в другому керунку-
сходи до неба ведуть,Бог тобі вказує шлях.
Краще в твоєму житті тут не буде вже дарунку.
Ним скористатись пора,хоч і тернистий є шлях,
це є дорога життя.
Голос любові із раю,
вічності крок лиш зробить,
важко дається терпи,
важко було б не зробить але без віри вмираєш
і схаменувшись ідеш в церкву лічити недуг.

Важко вирватися з цього коловороту подій,дрібних життєвих проблем,які засмоктують у могутній вир часу.
Інколи дивлячись на мурашник можемо порівняти його із нами ,біжимо кожен із своїми проблемами і кожен думає що вони є найважливішими у світі ,а за нами так само спостерігає Бог як ми проживаємо і марнуємо (дехто) свої короткі-безцінні життя які далися нам на прославу Господню.

поспіх - не для нас - ми будемо врівноважені - знами Бог-скажіть щось від себе -чи форум тільки для перегляду? Я можу писати багато,пишіть і ви,якщо вам цікаво.

Пообіцяв змій: « …станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло…»
Мабіть він добре знав, що людина вважатиме «добром».
І ось тепер ми заклопотані здобуванням того «добра».
Та, як говорив один літ. герой:-который год царствую, а счастья все нет.
А часу все менше, тут без поспіху не обійтися.
Дякувати Богу, він нас любить і нагадує нам про себе.
Треба зупинитись. О с ь В і н !

Чим більше поспішаю - тим частіше запізнююсь,
Промовляючи квапливо молитву - немов б'ю у деревяний дзвін,
Чинячи нашвидкоруч роботу - залишаюсь біля розбитого корита...

Поставивши перед собою ціль , ти несешся до неї стрімглав
досягнувши її зупинивсь і задумався ,чого поспішав?
не отримав ти того що хотів
задоволення мало нажаль
стратив час і цілу купу слів
а зібрав замалий урожай
та зявилася ціль вже нова
і по кругу усе знов пішло
чи почнуться наступні жнива?
невідомо, біжиш все одно.

Ти спішиш прожити це життя й невідомо що з тобою буде далі
довгий вік ,чи години забуття ,тиснеш не думаючи на педалі
Швидкість є і летить нестримно час ти старієш і вмираєш
Що залишиш після себе ти не знав і незнаєш бігти чи стояти далі.......
Ровер твій прямує крізь життя,він старенький і скриплять завжди його педалі, виваженість й мудрість його шлях
й Господь Бог його все опікає.

А й справді, так і живемо, все робимо поспіхом, намагаємось усе встигнути: на роботі, в дома. У цьому поспіху не маємо часу на друзів, на близьких, забуваючи сказати їм саме основне, що ми їх любимо. І ця круговерть нас затягує, і ми намагаємось якомога швидше все робити, щоб усе встигнути. А інколи потрібно просто зупинитись, щоб подивитись навкруги і задуматись над нашим життям, над тим, що відбувається навколо нас. Але найстрашніше, що ми в отій круговерті, в тому поспіху забуваємо про Бога, думаючи, що все в житті залежить тільки від нас і що все буде так як ми захочемо. Як ми помиляємось… Але щоб це зрозуміти, потрібно просто зупинитись.

Поспішно десь біжиш шукаючи свободи
Вона ж є поряд тут забута і жива
Омріяна всіма,дістанется одному
А іншим воювати потрібно в битві зла
Боролись все життя , щоби боротись знову
Залежні від гріха, в гріху самі живемо
Як вибратись з тенет і знов нейти по колу
Вирішувати нам таку складну проблему.

Завжди є важко приняти якесь рішення коли спішиш,тебе піджимає час і люди які тебе оточують але потрібно не дивлячись на оточуючі обставини зосередитись на проблемі і по максимуму толерантно її ( розрулити).Метод (конвеєра) проходить не завжди , тому ідучи вперед намагаєшся зосередитись на проблемі і будучи з нею тет а тет вирішити її повністю.Вибач спішу....немає часу...А де дівся наш час? Хто його вкрав?

Таке просте і доволі актуальне запитання , хто його краде у нас?

Все на світі від Бога, тільки гріхи - людські.
Бог дає нам час, витрачаючи його на гріх, ми обкрадаємо себе.
Еххх... не на те ми витрачаємо і цей дар Божий.

Ворог всього людства максимально старається заняти людину , щоби у неї не було часу на Бога.
Бог промовляє у тиші....Такі прості ,розумні і доступні всім слова прочитав на аркуші паперу,хтось прочитав і затих ,заглибившись у себе у довколишньому гаморі ,а хтось пішов далі не беручи собі у голову.
Слова написані для всіх не всі їх прийняли.
Тільки будучи у тиші і душевній гармонії ми зможемо почути Бога.
Деякі люди не можуть або бояться залишитися у тиші , сам на сам із Богом,це є проблема яку потрібно вирішувати за допомогою священника.
Із розвитком технологій які чимраз більше заполонюють наше життя нам все менше залишається часу на розмову з Богом , який завжди готовий нас вислухати , простити і допомогти.

Зупинись на хвилину...
Подивись на ХРИСТА Розп"ятого...
В Світлі Його Жертви ніщо немає значення: ні час ,ні проблеми...
Лишається лише Любов, Його,Христа, Любов!Любов до мене і до тебе, до всіх!

В молитві поспіх непотрібний
молись поволі неспішись
нехай молитва буде щира
у тиші й спокої молись
в мирскому гаморі затишок
знайди для себе,менше слів
Господь провадить у молитві
спілкуйсь і слухай Його спів.

що наше життя - якась миттєвість. Злітає все дуже швидко. Науковці твердять, що земля швидше обертається. Думаю - ми, ніби в іншому часовому вимірі крутимось. Але в цьому вихорі часу треба зупинитись, твердо стати на ноги і знайти час на молитву, бо можна зламатися в польоті. Тоді й Бог не знайде для нас часу...

Ми самі для себе пришвидшуємо наш час, ганяючись за примарами ми не зауважуємо як повз нас проходить НАШЕ власне ЖИТТЯ.

деколи ловлю себе на шаленній думці:
- хай все мине якнайшвидше... і я повернусь додому, бо моя душа постійно прагне того СВІТЛА, ЛЮБОВІ, яке є лиш ТАМ.
Але виникає інше - тут є ще люди, яким потрібна, необхідна. Я ще не зробила всього того, що мала б зробити, і, щоб ТАМ було добре, це "добре" треба заслужити, стати гідним... А на це теж треба час, може навіть якусь частку вічності...
Тобто, хай все крутиться так, як воно має бути...

donatanvova писав:В молитві поспіх непотрібний
молись поволі неспішись
нехай молитва буде щира
у тиші й спокої молись
в мирскому гаморі затишок
знайди для себе,менше слів
Господь провадить у молитві
спілкуйсь і слухай Його спів.

Сам душу Богові відкрий, усі проблеми склади до Його ніг,
не важливо ,що хочеш ти, важливо,що хоче від тебе ВІН

Світло Господньої благодаті льється на голови тих людей , які правдиво хочуть її.
Відкрий своє серце ти Богу відкриє Він тобі Своє...

Проходить безліч годин ,хвилин,секунд,місяців,років, не проходять а пролітають, що лишається на згадку про них?
Що залишимо після себе ми, крім грошей, статків і дорогих прикрас?
Женучись за всіма ( благами цивілізації), не бачимо що правдивий скарб є навколо нас.
Скарб який Господь подарував для всіх-бідних і багатих без різниці.
Зупинись після важкого бігу ,
переведи подих,
помолись,
згадай про Бога,
і далі йди поволі.
Старт вже був а фініш буде....

donatanvova писав:Поспішно промовивши молитву побіг на роботу промовив як вірш чи скоромовку,думками десь у другому місці.
Такий щоденний (ритуал) повторюєтся вже не один рік,
так виходить само по собіі так буде тривати і надалі якщо
щось не перемінится у житті даної людини.
Теперішній час є дуже швидкоплинним і щоби встигнути зробити
все що запланував людина також прошвидшує свій життєвий темп.
Після декількох років такого життя (сідають батарейки) людина виснажена ,спустошена і хвора.
А щоби знову стати в колію звичну зазвичай ходять до психолога ,забуваючи пр тому що тим самим психологом є
священник якого вона бачить три рази на рік по великим святам.
Поспішно забігши у церкву по дорозі на роботу,
поставив свічку, помолився , нервово зиркаючи на годинник
і пригадуючи чи поставив мобільник на вібросигнал
вийшов із церкви,поспішив у напрямку роботи..........

Пропрацювавши свій звичний робочий день, машинально попрощався з своїми колегами по роботі.
В голові постійно крутилася навязлива думка що щось недовершив цього дня, що - знав вже добре
Зайти до церкви, цей потяг був навпротязі цілого дня,Господь кликав до Себе,і цей поклик був почутий.
Трохи стомлений,але бажаючи заспокоїти внутрішній поклик , попрямував у напрямку церкви.
Це було моє і це буде моє ,без поспіху помолився ,відкинув усі буденні справи,відкрився Господу і поринув всім своїм єством у всеохоплюючі хвилі добра,тепла,і безмежньої любові яка поширюється у Господньому храмі.....

Вибач спішу,немає часу,такі слова ми дедалі частіше чуємо в своєму житті.Не вистачає часу на ті речі , на які раніше той час знаходилися.
Похапцем перебираєш список завдань які запланував собі на цей день,закінчивши одне біжиш по інші справі,речі пустяшні та з більшості таких речей і складається твій день.За тими буденними речами губимося ми самі погрузнувши в побуті і в безконечні біганині за матеріальними благами цивілізації.Поспіх.

Поспішив і прийняв рішення складне яке важливим було у житті
тепер не спится ,знову не заснеш, застряг в думках і в каятті
котилось похапцем життя,кололо боляче у бік
одна помилка, лиш одна , лунає знову в голові
так поспішив, збивсь із путі, і путь тепер твоя петляє
так зле тай зле, думав собі,Господь мене спровадить далі...
Господь спровадить ,лиш звернись,поволі,щирими словами
будь щирим з Ним та не спішись, життєвий досвід прийде із літами.

Є поспіх, не завжди оправданий, -- а є ритм життя:
коли із приходом весни оживає природа,
хоч сніг ще лежить -- чорногуз вже додому летить,
така вже у нього, цибатого, вдача і врода.
Як тільки тепліше стає -- ожива ліс і луг,
цвіте первоцвітом, і проліски буйно біліють,
пташки запопадливо гнізда в гущавині в"ють,
а вранці, ще вдосвіта, піснею серце зігріють.
Усе поспішає, та в поспіху цьому є смисл:
без нього не встигнути -- швидко минається літо.
Такі вже закони буття передбачив Творець:
без жвавого ритму життя неможливо прожити.
--------------------------------------------------------
Тому не картайте безвинно себе, а простіть,
якщо річ важлива -- удруге змагання почніть.

ієром. Діонисій писав:Є поспіх, не завжди оправданий, -- а є ритм життя:
коли із приходом весни оживає природа,
хоч сніг ще лежить -- чорногуз вже додому летить,
така вже у нього, цибатого, вдача і врода.
Як тільки тепліше стає -- ожива ліс і луг,
цвіте первоцвітом, і проліски буйно біліють,
пташки запопадливо гнізда в гущавині в"ють,
а вранці, ще вдосвіта, піснею серце зігріють.
Усе поспішає, та в поспіху цьому є смисл:
без нього не встигнути -- швидко минається літо.
Такі вже закони буття передбачив Творець:
без жвавого ритму життя неможливо прожити.
--------------------------------------------------------
Тому не картайте безвинно себе, а простіть,
якщо річ важлива -- удруге змагання почніть.

Ще нічого не м и н у л о, допоки ми на шляху?
Дякую за нагадування!