Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

hucul писав:
Тобто християнину все ж іманентні якісь форми нетерпимості? Тобто якась нетерпимість це добра, а інша погано?

viter писав:

hucul писав:
Тобто християнину все ж іманентні якісь форми нетерпимості? Тобто якась нетерпимість це добра, а інша погано?

Думаю, що так. Християнин повинен ненавидіти гріх. Також існує таке поняття як "праведний гнів".

viter писав: "праведний гнів"

Гнев обычно проявляется как утрата душевного равновесия, вызванная возмущением каким-либо внешним событием или чьим-либо высказыванием, действием, поступком. В его крайних, наиболее бурных проявлениях гнев способен принимать вид ярости и даже бешенства. В таких случаях человек утрачивает способность контролировать свои чувства, слова и действия, становится невменяемым и может совершить поступки, на которые он никогда не решился бы в уравновешенном состоянии духа. Гнев может иметь разное ценностно-нормативное содержание и разную нравственно-этическую направленность. Он может быть праведным (когда человеком движет чувство возмущения попранием справедливости, действиями святотатцев, словами богохульников) и неправедным (когда он направлен против поборников справедливости, истины и добра). Праведный гнев созидателен. Неправедный гнев, помрачающий ум и опустошающий душу, разрушителен. Его крайней формой является ярость, воспламеняясь которой человек забывает о существовании морально-правовых ограничений и становится похож одновременно и на безумца, и на дикого зверя. Праведный гнев испытывал Иисус, когда изгонял торгующих из храма. Всегда праведен гнев Божий, направленный против тех, злостно нарушает Его заповеди. Бог, милостивый и благоволящий тем, кто любит Его, суров по отношению к грешникам, не желающим каяться. Поскольку на протяжении всей истории человечества люди постоянно грешили, Бог время от времени обнаруживал Свой гнев по отношению к виновным. При этом Он мог обрушить Свою ярость не только против язычников, как это было, например, в случае с казнями египетскими, но и против избранного народа. Когда евреи, сотворившие золотого тельца, обнаружили нечестивость и непокорность, то они понесли тяжкое наказание за свое богоотступничество. Отвратить от грешника карающий гнев Господа может только глубокое покаяние, в результате которого изменяется структура внутреннего <я> человека.

о.Олег писав:

viter писав: "праведний гнів"

поняття існує.

Гнев обычно <...>Отвратить от грешника карающий гнев Господа может только глубокое покаяние, в результате которого изменяется структура внутреннего <я> человека.

Христианская мысль: Библия и культура. Христианская социология и антропология. Том VIII. - СПб.: Издательство <Новое и старое>, 2006. - : с.

hucul писав:Праведний гнів у праведників очевидно))))) Я не праведник тому не гніваюсь)))

hucul писав:

о.Олег писав:

hucul писав:Думаю, християнин повинен ненавидіти гріх в собі, а не в інших.

найперше в собі чи лише в собі?

В собі. Все, що має виходити від мене то любов.

о.Олег писав:

hucul писав:Праведний гнів у праведників очевидно))))) Я не праведник тому не гніваюсь)))

взагалі не гніваєтеся?
а про написане - очевидно.
Тому не раджу гніватись - завжди є спокуса свою емоційність назвати праведністю.
Що не відміняє існування терміну.
Як і не відміняє (той факт, що я грішний - не праведний) існування праведників.
І на що праведники гніваються праведно?

Ну взагалі взагалі не палучається. Але нічим це не виправдовую, жодними термінами з приставкою "праведний", бо "завжди є спокуса свою емоційність назвати праведністю." Тож праведники не гніваються жодним чином))))

Олюнька писав:Як на мене (суджу по собі) отаке поняття "праведний гнів" - це лише спроба виправдати свою недосконалість. Ми не можемо себе рівняти з Ісусом, бо він бачив людські серця і діяв відповідно.

"Люби грішника але возненавидь гріх" - можемо, думаю, зрозуміти, на що потрібно гніватися.

84. Дехто, силкуючись виправдати гнівливість -цю згубну хворобу своєї душі, намагається применшити її, фальшиво тлумачачи Писання. Немає, мовляв, жодної біди, коли гніваємося на братів, що грішать, бо навіть Сам Господь палає гнівом на грішників: І скипів гнів Господень на народ свій (Пс. 106:40); або ж в іншому місці читаємо, що Пророк молиться так: Не докоряй мені, о Господи, в Твоєму гніві і не карай мене в Твоїм обуренні (Пс. 6:2). Не розуміють вони, що тим і братів своїх заохочують до гнівливости на погибель їм і самим собі, та ще й безмежному Богові — джерелові всякої чистоти -накидають нечисту тілесну пристрасть.

85. Якщо Писання розуміти буквально, по-простацьки, в почуттєвому значенні, то виходить, що Бог засинає і прокидається, сидить і ходить, наближається і віддаляється, має тілесні члени — голову, очі, руки, ноги тощо. Як не можна без святотатства думати так про Того, Хто — за Писанням — невидимий, незбагненний, всюдисущий, так без богохульства не можна приписувати Йому пристрасть гніву та пересердя. Тілесні члени і рухи означають властивості та діяння Божого Провидіння щодо нас -їх ми ліпше пізнаємо завдяки образним назвам. Очі, наприклад, означають Боже всебачення і всезнання; руки й ноги — Його творче діяння і провидіння; м'язи — силу та вседержительство. Так і про гнів Божий треба розуміти не дослівно, а гідно Бога — далекого від усякого обурення. — Господь є Суддя, Який справедливо відплатить за все, що ми вчинили в цьому світі. Тому, читаючи Писання, ми повинні всіляко остерігатися того, що суперечить Його волі.