Спробую трохи ширше...
Для «донора» найкраще, давши в борг, вважати , що гроші загублені і забути про них. Якщо повернуть – буде як знахідка...
(і не знаю, чи правильно молимося: "прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим", старіший варіант включав ширше поняття, нмсд)
Є ще такі переклади:
Прости нам наши грехи, потому что мы также прощаем всех, кто причинил нам зло.
Прости нам наши проступки, подобно тому, как мы простили тем, кто поступил неправильно с нами.
В любому випадку найбільшим злом для людини є гріх проти Бога, тому прощати треба і тим, хто спокусив до гріха.
В той же час
Лк.17,1-2
Сказав також Ісус учням Своїм: Неможливо не прийти спокусам, але горе тому, через кого вони приходять.
Краще було б йому, якби повісили йому на шию каменя від жорен, і кинули його в море, аніж сталося б те, що спокусив би одного з малих оцих.
Отже, даючи комусь в борг, ми спокушаємо (чи – можемо спокусити) його до гріха затримання/невіддачі боргу і тоді, - ГОРЕ НАМ!
Мт.5,42
Дай тому, хто просить у тебе, а від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
Так що, давши комусь в борг – забудьте! Бо, якщо Ви і пробачите йому моральну шкоду від неповернення боргу, залишиться за ним завдана Вам шкода матеріальна, порушення сьомої заповіді; а у Вас – ризик бути отим «спокусником».
П.с. який такий «старіший варіант»?
.