Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Трошки про фемінізм: http://www.ji.lviv.ua/n17texts/krugl-stil.htm

ще не прочитала повністю... Дочитую цікаво
і цікаво, що 10 років минуло від того круглого столу... Нечасто в церковних колах говорять про фемінізм без спонтанної критики терміну. Може, звідти й прагнення в декого або, зціпивши зуби, боротися "за жіночі права", або неодмінно уточнювати "щоб ви тільки не подумали, я не феміністка"...

ola писав:

Трошки про фемінізм: http://www.ji.lviv.ua/n17texts/krugl-stil.htm

ще не прочитала повністю... Дочитую цікаво
і цікаво, що 10 років минуло від того круглого столу... Нечасто в церковних колах говорять про фемінізм без спонтанної критики терміну. Може, звідти й прагнення в декого або, зціпивши зуби, боротися "за жіночі права", або неодмінно уточнювати "щоб ви тільки не подумали, я не феміністка"...

а я от всім говорю і не скриваю, що фемініст

Ну, якщо о. Олег фемініст то я також

Напевно, потрібно погодитись із orestom. Справді тоді митар ймовірно не знав як робити знак святого хреста. А ми як християнина неабияк почитаємо хрест, бо він є найбільшим виявом любові, бо через нього приходить на світ спасіння, це найбільший акт покаяння.

orest писав:а якщо подумати, то митар бив себе в груди, бо ще не знав Христа, через якого (Його смерть на хресті, - саме тому і хрестимось!!!) є прощення гріхів та спасення!!!

А як на рахунок каяття і жалю за гріхи (повсякденні наприклад). Чи ж Христос страждав і помер на Хресті за праведників? Перехрестившись лежачи на канапі - чи вистачить це для спасіння і прощення гріхів!?...

Робити на собі знак Хреста і промовляти митареву молитву не суперечить одне одному, а доповнює!
Хібань хтось не згідний зі словами митаря: «Боже милостивий будь мені грішному, Боже очисти гріхи мої, помилуй мене , без числа согрішив я, Господи, прости мені». Хто з нас без гріха? Чи ж за праведників терпів муки й помер Христос?...
Почитайте краще Великий канон Андрія Критського з ким чи з чим він порівнює свою «окаянну душу» - а цей муж був святим перших віків християнства а не теперішнього безбожного часу.
"Відчути власне приниження гріхом - то велике благо. Це відчуття має відповідні ознаки. Не кожний може зрозуміти душевний стан Андрея, який вказує нам на наше повернення до Господа насамперед розмовою з власним духом. А пробує він діткнутися найпотаємніших струн душі, щоб та могла без страху і стиду заявити про себе повнотою зневаження власних діл, думок, що далекі від Бога. З тілесної природи знаємо, що всяка недуга пов'язана з відповідним дискомфортом і кінець кінцем - з болем. Аналогічна картина і з нашою душею. Всякий гріх, що залишає свій відбиток у ній, провокує відповідну недугу. І ось душа, що бажає позбутися недуги, промовляє разом з Андреєм: "Звідки почну плакати через вчинки мого життя нещасного?" Не що інше, як оцінку власних дій, дає людина перед Господом. Правда, лише той може щось змінити, хто нарешті належно оцінив себе, поставившись критично до своїх дій у світлі Божого закону". (з коментаря до канону Андрея Критського взято з сайту Живої Вервиці: http://www.livingrosary.org.ua/today/it ... skogo.html

Митарева молитва - це молитва християн! Вона є в католицькому катехизмі: http://www.truechristianity.info/ua/boo ... m_01.php#2

Робити на собі знак Хреста і промовляти митареву молитву не суперечить одне одному, а доповнює!

А хіба тут хтось протестував проти митаревої молитви?

во-во!

Ми не митарі у прямому значенні слова, однак часто поведінка буває ідентична до митаревої, особливо коли каємось за різні гріхи життя. Софістика тут ні до чого! Це не філософія, а практична духовність.

це про що?

Колись почула на проповіді такі слова: " Молитва праведника буде вислухана..." І Отець трактував ці слова так: тільки праведники, люди, які живуть в стані осв"ячуючої ласки, є вислухані Богом, тільки таких людей Бог чує, а інших-ні". Що ви думаєте з цього приводу??? Дякую

Скажіть, а ще десь чула, що до "вірую, Господи і ісподую додають такі слова:"... і на життя вічне. Амінь. " Після "а на зцілення душі і тіла мого". Чи то правильно???

Тему перенесено до цієї вітки http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1172&start=0

ірця123 писав:Скажіть, а ще десь чула, що до "вірую, Господи і ісподую додають такі слова:"... і на життя вічне. Амінь. " Після "а на зцілення душі і тіла мого". Чи то правильно???

Так. В нашій парафії Сокальсько-Жовківської єпархії промовляють перед причастям згадані Вами сакральні слова. Все нормально, нічого в них поганого немає навпаки вони дають усвідомлення людям того, що наше християнське життя нерозривними узами повязане з життям вічним у Христі Ісусі. Хоча, правду кажучи, по інших парафіях де мені доводилось бувати я, згаданих Вами слів, у молитві перед причастям не чував...

Дякую. Я чула ці слова в Коломиї, бульше не чула.... Але під час особистої молитви їх промовляю, якось дуже мені подобаються, дають особливе відчуття....

Молитовник "Отче наш" подає такі тексти молитов (перед Євангелієм, на Херувимську пісню тощо). Від багатьох отців чула, що Літургія є спільною молитвою спільноти і приватна молитва в цьому часі припиняється. Як гадаєте?

Це чистої води залишок латинізації в УГКЦ. Справа в тім, що пост-тридентійська літургія в чистому варіанті передбачала так звану тиху або приватну форму служіння: один священик і один прислуговуючий. В той час народ молився приватно або співав церковні пісні. Це було ще перед війною досить поширено на Лемківщині. В музеї в Сяноку до нині можна побачити церкви, які більше нагадують костели і відображають тогочасні форми латинізації. Очевидно, це тема окремої наукової статті. Я просто так, екс-пронто, вирішив відповісти.
Був я свого часу в монастирі на півдні Франції в Бару. Так ось там мав таку ситуацію, коли після закінчення утрені і 1 часу усі порозбігалися біля престолів і приватно тихо молилися, а всі решта, хто був, то приватно молилися, то читали щось і тільки ворушилися на Вірую, Отче наш і причастя.
До речі, на Закарпатті до нині існує так звана студентська Літургія. Не подумайте, що вона має щось спільного з студентами. Просто там цілі ектенії і молитви священик читає про себе, а всі решта співають вибрані частини.

Олюнька писав:Молитовник "Отче наш" подає такі тексти молитов (перед Євангелієм, на Херувимську пісню тощо). Від багатьох отців чула, що Літургія є спільною молитвою спільноти і приватна молитва в цьому часі припиняється. Як гадаєте?

Це не нормально!!! Мені дуже подобається, коли ціла Церква молиться співом. В цей час ти можеш зрозуміти, що ти не один в цьому великому світі. В те бе є бага то однодумців... Також, якщо ти маєш якусь проблему, ти відчуваєш, що за добре вирішення даної проблеми молиться також і тваій ближній. Літургія - це спільне діло.

Чи Ви маєте на увазі молитву "Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі, щоб ми розуміли твої євангельські проповідування..." чи якісь інші молитви є в цьому молитвеннику?
Якщо йдеться про наведену молитву, то це є одна з тихих молитов, які молиться священик.
Взагалі, цікаво, дуже часто тепер священики настільки швидко після прошень єктенії роблять виголос, що аж дивно, як вони встигають помолитися тиху молитву перед ним.

TarasK писав:Це не нормально!!! Мені дуже подобається, коли ціла Церква молиться співом.

Це класно, коли той спів є делікатним і молитовним, а як хтось тобі почне в вухо "завивати" то і молитва не йде, тоді вже краще молитву подумки молитись.

Вважаю, за краще молитись разом з усіма на Літургії, а не приватні молитви.

Олюнька писав:

TarasK писав:Це не нормально!!! Мені дуже подобається, коли ціла Церква молиться співом.

Це класно, коли той спів є делікатним і молитовним, а як хтось тобі почне в вухо "завивати" то і молитва не йде, тоді вже краще молитву подумки молитись.

Так іноді буває важко зосередитись при такому співі, як Ви вказали, але... Богові подобається як співає кожен
А для нас то є добра нагода для вдосконалення своїх чеснот, особливо терпеливості

Когда греко-католик участвует в католической мессе латинского обряда, то как он должен себя вести внешне: креститься как все слева направо, преклонить колено или совершить три поклона при входе, подойдя к причастию сложить руки вместе или скрестить на груди?

Це сутєвого значення немає якщо ти греко-католик то можеш робити так як ти був вихований у своїй традиції.

я погоджуюся з Вадімом

Во время причащения на мессе, меня несколько раз священники неправильно понимали и, видя мои сложенные руки на груди, давали благословение, а не причастие Святых Таинств.

Aleksej писав:Во время причащения на мессе, меня несколько раз священники неправильно понимали и, видя мои сложенные руки на груди, давали благословение, а не причастие Святых Таинств.

Так якщо така ситуація то поговоріть з священиками тієї парафії, а якщо буваєте в різних парохіях, то тоді мабуть варто вже поводитись як інші, або при можливості перед Месою поговорити з священиком.

Согласен, что лучше всего поговорить со священником до мессы.

У Католицькій Церкві як священнослужителі, так і вірні, беручи участь у богослужіннях іншого обряду цієї Церкви, не тільки мають право, а і повинні дотримуватись норм і звичаїв свого обряду. Щоправда, священик не може бути головним служителем, якщо Свята Літургія служиться в іншому обряді. А якщо він біритуаліст (має дозвіл служити в обидвох обрядах) і є головним служителем -- повинен служити у літургійних ризах того обряду, в якому служиться Літургія.

ієром. Діонисій писав:У Католицькій Церкві як священнослужителі, так і вірні, беручи участь у богослужіннях іншого обряду цієї Церкви, не тільки мають право, а і повинні дотримуватись норм і звичаїв свого обряду.

Так, все чудово, отче маємо дотримуватись свого обряду, але тут у людини трішки інша ситуація,

Во время причащения на мессе, меня несколько раз священники неправильно понимали и, видя мои сложенные руки на груди, давали благословение, а не причастие Святых Таинств.

Ігор Куліковський писав:

ієром. Діонисій писав:У Католицькій Церкві як священнослужителі, так і вірні, беручи участь у богослужіннях іншого обряду цієї Церкви, не тільки мають право, а і повинні дотримуватись норм і звичаїв свого обряду.

Так, все чудово, отче маємо дотримуватись свого обряду, але тут у людини трішки інша ситуація,

Во время причащения на мессе, меня несколько раз священники неправильно понимали и, видя мои сложенные руки на груди, давали благословение, а не причастие Святых Таинств.

То в ксьондзів проблєма

romanm писав:То в ксьондзів проблєма

Не думаю, просто є країни в яких мабуть прийнято , що коли ти складаєш руки на груди, то з певних причин не можеш отримати Євхаристію, тому уділяють тільки благословення. То в чому тут проблема священиків?