Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

.

ИМХО христианство в таких случаях предусматривает благородство и вступиться за друга или защитить девушку это все таки по христиански.

Ось, посилання на роздуми з цього приводу якраз в тему:
http://www.credo-ua.org/2011/05/45365

Muzerati писав:Слава Ісусу Христу!
Мене дуже хвилює питання, як слід християнину реагувати коли, він іде по вулиці і бачить вуличну бійку, якщо бються наприклад 2 групи людей? Або якщо почали бити твого друга? І якщо єдиний вихід врятувати людину, яку бють - вступити в бійку і побити бандитів і чи навіть покалічити?
Як має Християнин до цього ставитися?
Або якщо припустимо на вулиці до дівчини причіпляється бандит, і хоче її згвалтувати? Тут діє правило якщо тебе вдарили по правій щоці, підстав ліву, і нічого не роби? Чи можна битися і калічити в таких випадках, коли іншого виходу нема.
Дуже чекаю на відповідь, мені дійсно важливо це знати, бо я не знаю як поступати у таких випадках з точки зору християнина!

заступитись
Бажано (ідеально) з розумінням того, що Ви не даєте скривдити, а не караєте винних
З повагою, о.Олег

.

Muzerati писав:
А якщо наприклад до мене пристане хтось або групка бандитів, і вимагатимуть гроші, або ж просто захочеться ,,чіста пагаваріть,, . То як у цьому випадку, чи можна бути відповісти ударом на удар? Чи дозволити себе бити, якщо не вмієш швидко бігати?
Наперед дякую за відповідь)

Ці описані Вами ситуації наскільки різні і непередбачувані,що радити щось важко.
Не варто надто покладатись на фізичну силу чи вміння,це не спорт.В таких ситуаціях потрібна мудрість і розважливість.І перше,що є цьому завадою,це страх.Страх мішає оцінити ситуацію.
Є прислівя:"Семеро,одного не бояться".В принципі це правда,але коли один, не боїться семерих(ясно розуміючи що семеро йому не по силах),то це буде задачка для семерих.
Я не хочу балакати за якусь теорію,вона діє тільки "вдома за компом".В реаліях буває по різному,і часто забувається в таких ситуаціях все,і ти робишся легкою здобиччю,хоч в минулому були якісь ілюзії.
Заступитись за когось,це не завжди фізична сила.
Є спостереження,менш горді живуть довше,а мудрі можуть турбуватись за інших.
Якщо балакати за "обовязок Християнина" що до ближнього,то ми повинні захистити ближнього,і фізична сила це самий крайній засіб.
Що до особисто себе,то це трохи інша справа.І особисто я думаю, що коли є загроза своєму здоровю і життю,то фізична сила допустима.
Такі люди(бандити ) можуть силою помірятись,а ось мудрістю і розумом,,,,навряд...Останні(мудрі і розумні) таким не займаються,і треба це використовувати.
Я не балакаю за ситуації, коли просто хочиться комусь "дати по носі",і при цьому знайти "Християнське виправдання",хто шукає-той знайде.
.........................
Обовязок Християнина не боятись,а решта по ситуації.Но мудрість при цьому ніхто не відміняв
Але це в теорії не реально,це називається життєвий досвід,і звичайно уроки життя.
..................

Muzerati писав:Стаття заставляє задуматися про виховання дітей, але не дає відповедей, як їх виховувати, щоб вони і від церкви не відійшли, і могли вижити в цьому світі. Стаття цікава, дякую)

о.Олег писав:заступитись
Бажано (ідеально) з розумінням того, що Ви не даєте скривдити, а не караєте винних
З повагою, о.Олег

А якщо наприклад до мене пристане хтось або групка бандитів, і вимагатимуть гроші, або ж просто захочеться ,,чіста пагаваріть,, . То як у цьому випадку, чи можна бути відповісти ударом на удар? Чи дозволити себе бити, якщо не вмієш швидко бігати?
Наперед дякую за відповідь)

до того, щоб дозволити себе бити, потрібно ще дорости. Переважно до цього не доростають - це вимагає надто більше сили, аніж відповісти ударом на удар... Думаю, вірю - і непротивлюсь злу - це десь вже опісля вірю - і ходжу по воді... (в розумінні - це про святість, плоди віри одного порядку. Просто написав, а тоді пригадалось Nautilus Pompilius "Прогулки По Воде" )
Ви... я грішний Вас не знаю, але Ви, звичайно, не наражайтесь на такого роду неприємності (ситуацій, в яких щось такого може статися), але, якщо щось... проповідуйте, що "так не можна", що "Христос навчав" (грішника навернути, невіжу навчити, у сумніві порадити, сумного потішити, кривду терпеливо зносити... - перегляньте катихизмові Сім діл милосердя для душі ) і, чи то вдасться витерпіти, чи то "ударом" - старайтесь не забути, що перед Вами ЛЮДИНА (хоч і поводиться ...) - Образ Божий, і Ви... не караєте, а проповідуєте
З повагою, о.Олег

.

Варто запобігати виникненню ситуацій, що уможливлюють чиюсь агресію до Вас, - не спокушати інших до гріха.

Старайся
Беречься драк, а сцепишься - берись
За дело так, чтоб береглись другие.

Вільям Шекспір

знову ж, щоб не виникало у них спокуси
Якщо ж Бог допустить стати жертвою нападу, - не зможеш полюбити кривдників, то співчувай цим нещасним, вони ж бо не знають Бога

Якщо дозволите, я б у розширила дану тему з вуличної бійки до питання протистояння християнина агресії як такій загалом і, що випливає з цього, виховання дітей та молоді в певному дусі. Роздуми пані Таїсії, на які я посилалася у своєму попередньому дописі, тісно пов"язані з проблемою поведінки у вуличній бійці. Якщо дитина, яку б"ють, стоїть і кричить "Битися не можна!", то вона вже, очевидно, доросла в сенсі, який мав на увазі отець Олег, але не доросла в сенсі суспільному. І така людина бути членом колективу, де вона зобов"язана перебувати (дитсадок, школа, університет, місце праці) не може, хіба що їй дуже пощастить з оточенням. Власне у своїй статті пані Таїсія ставить питання "Як довго мої діти залишатимуться костьольними, чи їх не зламає суспільство?"
Можу поділитися власним досвідом, може комусь він буде корисним для себе чи для виховання дітей. Відвідуючи садок, будучи школяркою я абсолютно вміщалася в рамки поняття "костельна дитина" (Єдине, хіба, церковна, а не костельна ) В дитячому віці, коли всі діти шаліли від надміру енергії, випускаючи її в "потрібне русло" - літаючи коридорами, збиваючи все на своєму шляху, перевертаючи парти - я вважала, що своїми діями можу нанести непоправної шкоди - когось зачепити, ненавмисне пошкодити чуже майно і т.п. Тому мій вибір впав на більш мирний спосіб проведення вільного часу на перерві - я просто собі флегматично сиділа. Відповідно, перейшовши у фазу підліткового віку, коли проходить період самоствердження особистості, усі особистості в моєму класі, та й не тільки в моєму, почали стверджуватися за мій рахунок і ще декількох подібних мені. Хтось самостверджувався словесно, хтось прикладав руки - моя ж реакція була типова для всіх випадків - трохи страху, трохи глибокого здивування. І ніколи - атака у відповідь. Я не знала гострих словечок (тому у мене й не виходило їх поєднувати в "змістовні" речення), не володіла методами рукопашного бою і ніколи не було нікого, хто б за мене це застосував.
Після 10-ти років "школи життя", поступаючи в університет, я не можу сказати, що ставила собі за мету відігратися, самоутвердитися чи щось подібного, але десь курсі на третьому-четвертому я раптом усвідомила, що маю реальний вплив у колективі - "дівчина з харизмою", якщо можна так висловитися. Як не дивно, але проаналізувавши, звідки це у мене - вплив на маси - я дійшла висновку, що мимо волі у мене сформувався дуже жорсткий характер - мене боялися. Я і далі була майже "костельною дитиною" (ну, були грішки - пари я таки прогулювала ) і далі вже по закінченню університету нею ж залишилася, проте бути членом того суспільства, в якому я зобов"язана жити тепер мені заважає не беззахисність, як в дитинстві, а агресія, яка чомусь із колишньої беззахисності виплила. Не можу сказати, що зараз користуюся нею як зброєю, засобом для самоствердження. Воно мені давно не потрібне, бо зараз і без цього обходжуся - усвідомила, що Бог нагородив мене приємною зовнішністю, аналітичним мисленням, доброю освітою, дав мені можливості розвитку, я користуюся повагою в колег та друзів. Тобто проблеми зникли, але наслідки залишились. Та агресія, яка утворилася у відповідь на неадекватні дії суспільства стосовно мене, нікуди не зникла. Вона постійно виливається на цілком невинних людей - моїх батьків, сусідів, які цікавляться якимись справами, окрім своїх, продавця, який не має здачі, чиновника, який запізнився на роботу, офіціанта, який не цілком кваліфіковано обслуговує клієнтів, міліціонера, який провіряє документи просто так. Іноді сиджу і дивуюся, як життєві обставини можуть зробити з "ангельської дитини" жорстоку машину для придушення усіх, хто з чисто суб"єктивної точки зору є недосконалим. І як оці два амплуа собі вживаються в одній особі...
Тому слід із самого початку знаходити баланс між холодним і гарячим, не можна, щоб дитина не давала собі ради в колективі однолітків. Іноді людську гідність треба відстоювати методами адекватними методам суперника. Так, цілком слушним є зауваження, що до стоїчного сприйняття образ треба ще дорости духовно, але шкода, якщо спочатку дитина в християнській родині в даному контексті виховується одразу дорослою, а потім усе одно опускається на дно. І усвідомлює, що на дні таки більш комфортно та безпечно.

.

Muzerati писав:...Вибачте, що забув представитись) Мене звати Тарас. Займався 5 років з перервами Бойовим Гопаком, а потім один рік Тай-цзі-цюань. Я покинув тренування з Бойового Гопака через те що зрозумів, що там багато звязаного з язичництвом і тим, що надто радикально ставились до людей, які є ворогами України.
І Тай-цзі покинув по тому, що зявилося бажання заглибитися в філософію даосизму і поєднати це з Християнством. Потім зрозумів, що починаю занадто глибоко заходити, і що це може витіснити в мене мій християнський світогляд. Я покинув заняття... Хоча там тренер говорив, що треба любити людей, а не бити. І все таки я, поки займався, мав відчуття впевненості у собі, тепер, коли покинув тренування, впевненості як нестало, і я хочу знайти у Християнстві відповіді на свої питання, а не у інших релігіях, хочу знайти впевненість у всіх аспектах свого життя, і в бойових-життєвих в тому числі.
Можу сказати, що проповідувати бандиту я не зможу, я ж незнаю історію його життя, і це може ще більше розлютити або викликати невідому реакцію з його сторони, а якщо група людей, то я собі не уявляю як я їм буду проповідувати. Я дійсно до цього не доріс, мені 18р.

приємно познайомитись, пане Тарасе.
нмсд Ви праві стосовно глибокого поєднання східних єдиноборств з східними філософіями/релігіями. Це не лише моя думка - знаю священиків і мирян, які подібне пережили і всі свої намагання християнізувати (бойовий гопак - новітнє явище, але і тут повністю погоджуюсь з Вашою оцінкою) ці системи описують, як невдалі... Тому, якщо вже говорити про тренування/впевненість - я за бокс/самбо тощо Не думаю, що будете менше впевнені у своїх силах дати відпір нахабам. От лише...відкрита Вами тема передбачає не лише вуличну бійку, а високе звання християнина, тому і надалі наголошу: християнину у вуличній бійці потрібно знати не лише, як ухилятись від ударів і бити у відповідь, а обов'язково знати Христа і Його Церкву і, незалежно, хто перед Вами - вміти звернутися до нього/них з Доброю Новиною, проповідувати Добро. Тут нмд важливий момент: на людське око - можете дійсно розлютити/тощо, але Бог Великий і творить дивні речі... Навіть, якщо не вдасться - будете відстоювати не себе чи навіть ближнього, а Христа Ісуса.
З повагою, о.Олег

Дозволю собі трошки написати.
У мене трохи все по іншому,я з дитинства зрозумів що фізична сила і "справедливість " це дієве поєднання.
Я будучи дитиною з мовним дифектом відчув що таке дитяча жорстокість.І заключення я зробив доволі в ранньому віці,тобто коли реально вперше постояв за себе.
Хоч і при цьому,як мені здавалось,був чемною дитиною.Так було,я добре вчився і при цьому мене боялись шкільні "бешкетники".Повірте,щоб це заслужити пришлось декому "настукати по голові".Просто повезло з сосідом,який викладав бойові мистецтва,і задатки від природи мав(фізичне здоровя).
Мені було завжди дивно,чому сосід акцентував на духовній частині занятть.Я рахував це не потрібним,мене цікавила суто техніка.
Мушу сказати що я не був "костельною дитиною",тобто Християнські цінності були відсутні,тільки вихивання(культура).
І скажу Вам,що це дало свої наслідки.Тобто поняття справедливості мінялось так як мені було потрібно.І також не думайте,що бути правильним легко,коли ти просто знаєш,що без особих зусилль можиш вплинути на людину(фізично),навіть тоді коли когось захищаєш.Тобто появляється відчуття своєї сили,що ти більший за когось,і все таке.І навіть тоді коли захищав інших,я робив це жорстоко.Бо повірте мені,було багато ситуацій коли я "получав по голові",а сосід спрямовував це в русло самовдосконалення.Тобто щоб я вчився і розумів, що завжди знайдеться сильніший і приткіший.Скажу чесно,мене це зробило розрахунково-жорстоким,тобто вдосконалювався в поганому.
До чого це все,поясню...Тут якраз можу пояснити про який страх я казав.
Ці всі надмірні заняття бойовими мистецтвами якраз свідчать про страх.Ці всі прокручування можливих ситуацій,ці виправдання для себе про можливість застосування бойових мистецтв в цілях захисту когось,повірте мені,це все страх.Думки, що у нас хтось щось відбере,також страх.Наш особистий страх,який ми не можим,а головне нам стидно його прийняти.
Бо чим більше готуєтесь(техніка),і чим більше прокручуєте в голові всякі ситуації,тим більше це поглинає.Скажу правду,це тупик.
Для чого закладається духовна частина в бойові мистецтва,а точніше це є основою їх.Тобто це не мистецтво,а філософія,спосіб прийняття світу.
Але повірте,така філософія того не варта.На це треба потратити багато часу(життя),щоб це дало якісь результати.
А Християнство це досконала "річ",тому це визнають навіть Будисти.Друга справа чи ми є досконалими Християнинами .
Нема поєднання бойових мистецтв і Християнства.Це просто парадокс.
І повірте,це не значить що Християни слабкі.Нєа,це не так.Навіть відзначу особливу Християнську жорстокість,вона присутня,навіть не спорьте,навіть в Будизмі такого нема.Вони взагалі бояться нас Християн,і це не з проста.
Якщо Християнин(або той хто ним хоче стати) надто акцентує на вдосконаленні себе в чомусь бойовому,то це не є добре,або в кращому випадку є тягарем для нього.Це не значить, що займатись бойовими мистецтвами є погано,ні,я не про це.
Я про те,що поки присутній в нас страх,то ці речі(Б.М.) дале-е-ко не на користь нашим душам.
Тоді постає запитання,що з цим робити,як побороти його(страх).
Ісус цьому вчить,і якщо вчитись у Ісуса з ціллю побороти свої страхи,то це також тупик.
Ісуса треба прийняти (вчитись) не ради чогось,а просто ради Нього,ради того щоб прийти через Нього до Бога.Бо коли на цьому акцентувати,на Бозі і Ісусі як дорозі до Нього,то будем мати те що нам потрібно,те що Господь нам дасть. Потрібно акцентувати на ДОВІРІ ДО ГОСПОДА БОГА.
І повірте,відпаде всяка потреба у страсі.(тільки прошу Вас не подумати що я безстрашний ,це далеко не так,але про свої страхи писати не буду ,це секрет)
Тепер Християнин і бійка: Коли ми не вірим в можливість вирішення конфлікту без бійки,повірте це також страх.Тобто коли виключаєм таку можливість,і думаєм що тільки так можна вплинути на ситуацію,тобто "відвернути комусь голову" і тішитись, що зробив це ради ближнього,або була небезпека для себе.
Коли так,то небезпечно жити,бо завжди є можливість,що щось тяжке впаде на голову,і капут.Але ми живем і ходим в надії,що не впаде.
Так само і тут,треба надіятись на вирішення без насилля,і взагалі не думати про його застосування.
І повірте мені,коли навіть таке трапиться(треба дати комусь в ніс ),то Ви це зробите.І тоді навіть не буде сумнівів чи Ви вчинили правильно,чи ні.Тоді ми зробили те, що необхідно для того, чому вчить Христос.Тобто захистили когось,і при цьому вірили в можливість не насилля.
А що до себе,коли є загроза для себе(життя),то все те саме,але коли ми думаєм про Бога,то ми не "перестараємся",тобто не дамо виходу агресії,коренем якої є страх.
Страх здатен на страшні речі,і неймовірну жорстокість.І ще є прислівя:"У страха очі великі",тобто ми часто перебільшуєм загрозу,і як наслідок допускаєм насилля раніше чим в цьому була потреба.
А про "ліву щоку",то нема потреби її підсавляти,коли тебе не вдарили по правій.Ми часто провукуєм(повертаєм так ситуацію), що нас бють по правій,і часто не підставляєм ліву,а просто нас бють по ній,бо ми безсилі і перепугані.
А слово "підстав" має зовсім інше значення.Тобто гідно получити не кожному дано,і я впевненний що Безбожнику(людині пустій в середині) це не дано.
Тобто Ісус не вчить нападати,а коли бють то вчить гідно получати.(повірте,часто ті хто бють,коли таке бачать,то зупиняються.Бо навіть у них є Бог всередині,але вони це називають повагою).Але з другої сторони Бог є поміччю в відстоюванні того що Йому Любо,і часто вдарити можна з любовю,тобто для направлення.(но тут границя тоненька і майже невидима,і її легко переступити )
Тобто в таких ситуаціях акцент на Християнині,а слово "бійка" міняє своє значення на захист Бога,який є в кожному з нас.І коли здатні,то захищайте,а ні,то гідно получайте,і те і інше для Бога.
Але тут без фанатизму,всі памятають Христові походи,тобто людині реально багато чого спаскудити,перекрутити суть під свої потреби.
П.Тарас,я Вас не знаю,тому не варто написане сприймати на свій рахунок,це просто думки на задану Вами тему.
Особисто Вам скажу,а точніше поділюсь досвідом:
Не потрібно цієї невпевненності у своїх силах,я заклав деякі навички в юності,і пройшло багато часу,тобто я да-а-вно не займався,но з подивом констатував факт,що воно все памятається.І в не дуже хорошій ситуації все згадалось,я навіть потім був вражений.Але в тій ситуації я відчував що це необхідно,тобто я навіть про це не думав,все сталося само собою.Я просто знав,що так треба.
І коли Ви такий не малий час займались,то будьте певні,воно все памятається(тіло і мозок).Але є але.Ви цим скористаєтесь коли навіть про це не будете думати,тобто коли буде добрий намір,Ви Християнин,тобто коли це не буде йти в конфлікт з вченням Христа.І коли так,то будьте певні,Бог не залишить Вас в любій ситуації.
Тому якщо займаєтесь,відностесь до цього як до фізичних вправ,а не як бойове мистецтво.Наше "Бойове Мистецтво" це Господь,і треба в цьому вдосконалюватись.
І я підозрюю що це справа не одного місяця чи року .
Дякую...


P.S.
Відкрию таєвницю ,на прикладі:Якщо людина(суперник) взяла в руки ніж(палку),і на протязі 5 сек. Ви живі,то насправді вона взяла ніж в руки щоб Вас залакати,і при цьому правда в тому,що вона боїться не менше,а навіть більше Вас.Так само і група лиць,вони не впевненні в своїх силах,бо мають лихі наміри.
Взагалі я підмітив,що чим менше Бога,тим більше люцкого страху.
Ті хто нападають також бояться,частіше всього дуже бояться.І коли вони бачать(навіть відчувають) Ваш страх,то він їх " пянить",і вони себе вже мало контролюють,і здатні на велику "каку ".Но коли вони страху не відчувають,а навіть бачуть щось незбагненне для них ,відвагу(в Господі),то це їх паралізує і приводить в шок,бо вони не звикли до такого....
Але я вірю,що без Бога в душі,відвага не реальна.Можлива тільки жорстокість в Безбожника.
Так давайте жити з Богом в серці,щоб безбожники "обкакались "

.

Muzerati писав:О.Олег, Мені також приємно познайомитися Пане Олег, я здається зрозумів, що Ви маєте на увазі, Дякую! =)
Andrey s., Ви дуже гарно все написали! Нарахунок страху... можете написати, як ви побороли свій страх, сам процес, як у вас це вийшло? Я стараюся вірити в Бога, але не зміг побороти своїх страхів, і Ви дійсно правильно написали, в мені дійсно присутній той страх і можливо саме через нього я переживаю, що можу бути жорстоким. Мене ця жорстокість (всередині) лякає. Тому мені цікаво як у Вас вийшло перебороти себе?
Буду дуже вдячний)

Христос Воскрес!!!
п.Тарасе,Ви трохи перебільшуєте мої заслуги,тобто те, що я поборов свої страхи.Якщо балакати тільки в контексті(страху) всяких конфліктних ситуацій,то це також натянуто.Я ніколи не мав такої цілі,тобто я розумів, що страх присутній,але ніколи подолання його не було якоюсь метою.І все що маю,за це подяка Богу.
Те що Ви будете знати про свої страхи,це вже початок.Просто неможливо перемогти те,про що не здогадуєтесь.Прийміть себе як є,і самий досконалий Помічник в цьому,це Ісус,і Те, що Він нам залишив.Тобто Св.Письмо.Там є всі відповіді,і вони призначені особисто кожному,по потребі.Тобто таким чином Бог дає кожному те що йому бракує,бракує для пізнання Його.І не читайте Св.Письмо "міряючи" Його на когось.Можна сказати що Господь дав його для Вас особисто,так само і для кожної людини.(це окрема тема,її суть:Ісус будучи чистим(без гріха),промовляє до мене грішного.)
Ви можите сприйняти ці слова як "відмазку",типу гарно звучить(По Богословскому ),але "прикол" в тому,що це правда.
Тобто не журіться нормальними речами,я в 18 боявся не менше,а навіть можливо більше ніж Ви.Як подолав??? Прожив ще 15 років ,але завжди буде якись страх(я в загальному).І на мій погляд,Ісус тому і прийшов,щоб бути поміччю нам.І коли Ви будете питати в Нього,то я спокійний.
Поділюсь з Вами своїм "страхом",а саме мені страшно розповідати Вам як і що з особистого,бо це було моє життя,а у вас своє.І суть в тому,що нема двох одинакових шляхів до Бога,це просто правда.Шукайте свій,і не раджу шукати його в людях,краще просто в живих які тілесно померли і жили ради Бога і шукали помочі в Нього.Тобто мова йде за Біблійних Персонажів,і також святих.Але тільки як приклад,не як кумир,кумиром має бути Господь Бог.
Мені подобається біблійні історії Царя Давида,а про Псалми я навіть розповідати не буду(це також окрема тема).Просто скажу,що я їх(псалми) почав сприймати після того,як прочитав історію Давида.Сильний в Господі цей "дядько ",хоч і Він мав страхи,але Він показав що є поміччю в цьому,тобто Бог.
Ще поділюсь тим що було:Все життя щукав те,сам незнав що шукаю ,і шукав в не Християнських місцях,і на це пішло не мало часу,і всерівно нічого не знайшов,а навіть ці пошуки були "далеко не веселі".І перше, що мені прийшло в голову,коли я взяв до рук С.П.(доречі взяв просто від скуки,щоб посміятись в душі,так на 5хв.),но через 1 год. я подумав:"Але я дигинират!!!",скільки часу і сил пішло невідомо куди,а я чай ставив на Нього(С.П.),щоб меблі не попортити.Бабця моя читала,і мені постійно підкладала,але я був мудрий,типу краще неї знав що мені потрібно.Вона померла,купа часу пройшло,а С.П. так і залишилось в тумбочці,чекало....
Цим прикладом хочу Вам сказати,щоб не тратили свій час даревно,Ви Християнин,тому користайте з цього.Те що шукаєте у Вас під носом,і там є всі відповіді які вам потрібні,поверніть голову,і спитайте себе,а для чого Церква??,і зрозумієте,що тільки з Нею можливо осягнути те що в С.П..Користайте з того Що Є в Церкві.
Все з Любовю передбачено Господом,тільки не дозвольте собі цим знехтувати..
Дякую...
.............................................
Хороша ідея о.Олега,на рахунок боксу.Християнину деколи корисно получити по голові ,тоді буде розуміти, що людей бити не є добре.
Але голова дана Богом не для того щоб по ній били,і не для того щоб ТУДА ЇСТИ ,це вже від людей.
Чим би не займались,робіть акцент на Духовному і фізичному здоровї.І давайте без фанатизму,все і одразу,,,просто так не буває,таке бажання(все і одразу) це спокуса..

.

Уривок з інтерв'ю з кардиналом Вілфрідом Фокс Нап’єром, архиєпископом Дубану.

-Тобто Церква має право сказати християнам: "повстаньте"?
- Церка має право і обов'язок сказати мешканцям Судану: ви маєте невід'ємну гідність, надану кожній людині Богом. І кожен мусить до цієї гідності ставитися з повагою. Також політики. І якщо хтось не поважає ваших прав, зазіхають на природну людську гідність особи, ви маєте право противитись такому трактуванню.


-Навіть вживаючи насилля?
- Я не назвав би ценасиллям, а швидше використанням сили. Якщо хтось наступить тобі на палець і на твоє зауваження, що тобі боляче, відмовиться зняти свою ногу з твоєї, тобі залишається застосувати силу, щоб тобі пересталити завдавати болю. Інколи потрібно протиставитися злу, застосовуючи фізичну силу. Я не плутав би цього з насиллям. Ісус вигнав купців зі святині за допомогою бича - застосував фізичну силу, але не насилля. Насилля завжди пов'язане з фізичною силою, яка є поза контролем і використовується понад міру. Натомість фізична сила у цьому контексті полягає швидше у фізичному затриманні когось, хто робить зло, як наприклад, відмовляє тобі у твоїй людській гідності.

http://catholicnews.org.ua/nova-derzhav ... iyan#point

о.Олег писав: - Образ Божий, і Ви... не караєте, а проповідуєте
З повагою, о.Олег

Мені, нпр., мій батько не раз проповідував добре поводження
За що йому вдячний буду завжди. Була, така проповідь дуже дієвл\ою і відвернула мене від багатьох потенційних проблем.

прочанка писав:звернуся до конкретного прикладу - реслінг - американське явище, яке полонило увагу і час наших підлітків. Як на мене - це субкультура нью ейджу( може помиляюсь, тоді виправте). Мене хвилює, що діти підпадають під такий вплив, це повна зомбація, проти якої ніхто особливо не бореться і музика там відповідна, і видовище!Скажіть бу-ласка, чи треба вникнути в те, що воно погане, щоб пояснити потім дитині?
Як має педагог пояснити, що воно-погано, якщо не пояснить чому? А для того треба проблему вивчити із середини.

Скажіть, які види спортивної боротьби допустимі для християнина на Вашу думку?

Чи означає "Люби ближнього свого як самого себе" і те, що я повинен дорожити його спасінням такою ж мірою як і своїм власним? І якщо так, то чи не буде найкращим способом організувати ближньому спасіння вбивство цього ближнього? Тоді він перестане грішити, стане невинним мучеником і, ймовірно, осягне спасіння.

То чи не буде такий акт найкращим виявом милості та любові?

Самі ж наводите строки "люби ближнього свого як самого себе". Коли убиваєте ближнього, шкодите собі, бо перечите іншій строці "не вбивай", виходить себе не любите. А коли до себе немає любови, -- до ближнього й подавно.
Й не варто утішати себе сподіваннями про причетність до спасіння убитого, бо Спасіння від Господа Іскупителя. Котрий умер за нас, ви ж пропонуєте умертвити когось.

Yur писав: А коли до себе немає любови, -- до ближнього й подавно.

Ну я так би не сказав - любов до себе - це егоїзм, ми повинні жертвувати всім заради ближнього, навіть життям, я лише цікавлюся, чи можна жертвувати спасінням заради чийогось

Yur писав:Й не варто утішати себе сподіваннями про причетність до спасіння убитого, бо Спасіння від Господа Іскупителя. Котрий умер за нас, ви ж пропонуєте умертвити когось.

Я не претендую на жодну причетність, лише констатую факт - ця людина дійсно більше не грішитиме, а стане мучеником.
Пригадайте відомі ситуації, коли люди на війні вбивали своїх друзів, родичів щоб не видати в руки жорстоких ворогів, тио чому не можна таким чином захистити від демонських сил?

Максим Борець писав:
Ну я так би не сказав - любов до себе - це егоїзм, ми повинні жертвувати всім заради ближнього, навіть життям, я лише цікавлюся, чи можна жертвувати спасінням заради чийогось

Ні. Бо в першу чергу треба любити Бога, для якого є великою образою вбивство людини ("Що зробите одному з Моїх братів найменших, те й Мені зробите") і свідома втрата душі (пахне гріхом проти Святого Духа - не у Вас ).

Максим Борець писав:Я не претендую на жодну причетність, лише констатую факт - ця людина дійсно більше не грішитиме, а стане мучеником.

Не обов'язково... Не зовсім так... Одним з найбільших лих, що може статися з людиною - є несподівана смерть, коли неможливо рокаятися. Ви говорите про людину, яка не буде більше грішити, отже, яка має на душі тяжкі гріхи? Тяжкий гріх, чи один, чи сто, забирає в душі вічне життя (а не певна кількість тяжких), значить таким способом людину не спасти. Звідки Ви знаєте, що та людина колись не розкається? Лише розкаяння її може спасти. Улюблені ігри з часом набридають, люди дорослішають, зріють, зрештою, в старості починають мислити тверезо.

Максим Борець писав:Пригадайте відомі ситуації, коли люди на війні вбивали своїх друзів, родичів щоб не видати в руки жорстоких ворогів, тио чому не можна таким чином захистити від демонських сил?

Нмд, це великий гріх, аналогія з евтаназією.

Максим Борець писав: ...стане мучеником...

надіюсь зрозуміло, що лише той буде мучеником=спасенним, що є мучеником Христа ради. Чи Ви всім убієнним приписуєте спасенність? Ні, Ви робите помилку. Людина ця просто буде трупом, а Ви вбивцею. Обоє до спасенності не матимете жодного відношення: був один грішник - стало два
З повагою, о.Олег
ПС: а взагалі, якщо глибше, такого роду (навіть теоритичні) припущення є запереченням життя - розвинувши такого роду "любов до ближнього", обов'язково дійдете до заперечення народження (що і робили різного роду гностики), адже - не народиться і не згрішить. Любов і все таке От лише не Божа Любов - Бог, власне, Створив щоб жили, а вмираємо/вбиваємо саме через гріх

ShMariam писав:

Максим Борець писав:Пригадайте відомі ситуації, коли люди на війні вбивали своїх друзів, родичів щоб не видати в руки жорстоких ворогів, тио чому не можна таким чином захистити від демонських сил?

Нмд, це великий гріх, аналогія з евтаназією.

Я вважаю, що кожна людина, якщо в неї в грудях серце а не камінь зробить саме так - не виключаючи навіть святих. Зрештою, кожна людина за своєю природою грішна і немає сенсу заперечувати цю свою грішність і ставати "різко праведним" не в тих моментах, коли дійсно потрібно перебороти свої реальні пороки, а тоді коли можна показати свою "тверду позицію" проти гріховного милосердя, "злого добра".

це Ваше твердження (про "кожна... - не виключаючи навіть святих") відноситься до тих, хто "щоб не видати ворогу в руки" чи до тих, хто "щоб захистити від демонських сил"? Давайте розрізнимо одне і інше і, щоб не потопити в фантазіях цю розмову (і не виглядати пропагандистом вбивства на свій (Ваше "Я вважаю...") розсуд - допоки ця теоретична бесіда не перетворилася в зазивання вбивати, щоб спасти: Форум готовий і до такого повороту подій, хоч буде шкода, якщо маєте на увазі саме це), надайте но приклади таких святих
З повагою, о.Олег

о.Олег писав:це Ваше твердження (про "кожна... - не виключаючи навіть святих") відноситься до тих, хто "щоб не видати ворогу в руки" чи до тих, хто "щоб захистити від демонських сил"?

В даному випадку я мав на увазі перших - така ситуація більш дотична до життя. А щодо других - то нічого не можу сказати - це справа розуміння і світогляду кожної людини.

о.Олег писав: надайте но приклади таких святих

Я ж казав, що святий так би зробив, не можу навести прикладів поведінки канонізованих святих в подібних ситуаціях. Зрештою, святі - також грішні люди, кожен з них, на мою думку, мав би власний сценарій такої поведінки.

Максим Борець писав:

Yur писав: А коли до себе немає любови, -- до ближнього й подавно.

Ну я так би не сказав - любов до себе - це егоїзм, ми повинні жертвувати всім заради ближнього, навіть життям, я лише цікавлюся, чи можна жертвувати спасінням заради чийогось

Самі ж посилаєтеся на Святе Письмо, де також сказано:
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. (Мат.22:39) А отже в любові до себе немає нічого злого, навпаки така любов є критерієм любови до ближнього.
Бути егоїстом одне, а любити себе інше. Любов до себе не обов'язково за рахунок вивищення над кимось. Бути охайним, пильнувати за своїм здоров'ям, врешті-решт дбати за свою душу й буде любов'ю до себе.

Максим Борець писав:Я не претендую на жодну причетність, лише констатую факт - ця людина дійсно більше не грішитиме, а стане мучеником.

Не всі ж убиті мученики. Напився, поліз в бійку, сам наробив шкоди, а потім його ж покалічили і умер, який тут мученик. Мало умерти, треба покаятися.

Максим Борець писав:Пригадайте відомі ситуації, коли люди на війні вбивали своїх друзів, родичів щоб не видати в руки жорстоких ворогів, тио чому не можна таким чином захистити від демонських сил?

Боротьба з демонськими силами духовна - молитва, піст і смирення в першу чергу. Самому ж вершити справедливість, якраз догоджати дияволу.
Стосовно того, коли люди на війні вбивали своїх друзів, родичів щоб не видати в руки жорстоких ворогів, питання екстраординарне. У будь-якому випадку, той що усупереч Божій заповіді іде на такий крок, аби припинити страждання близькій людині, на себе й бере її страждання. Котрі йому доведеться перетерпіти, можливо в Чистилищі.

Максим Борець писав: це справа розуміння і світогляду кожної людини...

не кожен світогляд і розуміння є вартісний сам по собі. Релятивізм ("у тебе своя думка, у мене своя і всі вони мають право...") можемо допускати лише у контексті проби на відповідність до Думки Божої.., тому... скажу більше до описаної Вами теоритичної можливості поставити знак рівності між "люби ближнього як себе самого" і "вбий ближнього, щоб не грішив, жертвуючи своїм спасінням" - це справа різніці між християнським світоглядом і і нехристиянським.
Стосовно ж вбивства в першому розумінні... - не знаю такого святого, що вбив би ближнього свого, щоб не попав в руки ворога: цінність життя ближнього переважає небезпеку полону/катувань/тощо.
З повагою, о.Олег

Michail писав:Скажіть, які види спортивної боротьби допустимі для християнина на Вашу думку?

Яка завгодно - вільна, класика, самбо, дзюдо - вибір великий. Основне - відповідальність і використання навичок "Богу на славу, а людям на користь".