Як зрозуміти Божу волю?

[Talya]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

думаю... на те вона нам і дана - свобода, щоб ми самі вирішували у кожній конкретній ситуації. І єдиний можливий за таких умов "алгоритм" :остерігатись чинити зло - старатись творити добро
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

Тільки перед цим прочитав, можливо буде цікаво.

http://ru-ru.facebook.com/notes/vitaliy-vantsa/10-заповідей-спокою-івана-павла-іі/299760243402696

[Talya]

думаю... на те вона нам і дана - свобода, щоб ми самі вирішували у кожній конкретній ситуації. І єдиний можливий за таких умов "алгоритм" :остерігатись чинити зло - старатись творити добро

а коли питання добра є надто розмитим? тоді що робити?

[kvantum]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

З одного боку дійсно питання дуже широке, але з іншого я впевнений, що ви знаєте на нього відповідь, раз задаєтеся такими принципами, щоб жити за Божими заповіддями то я переконаний, що і в більшості своїх вчинках все відбувається з Божою волею. Якщо по скутті, то беручи до уваги десять заповідей, то звісно не вбий не вкради, дуже імпонує мені заповідь шануй батька свого і матір свою, хворого відвідай, спраглого нопої, в цілому нероби комусь того чого не бажаєш собі, а якщо в змозі щось нужденому дати по потребі (усміхнутися, розрадити чи можливо і навіть допомогти матеріально) то я впенений це по-Божому. Якщо брати екстримальні випадки, наприклад військові дії, де ти вимушений вбивати, а це суперечить заповідям, як на мене я буду вбивати (борони мене Боже від цього), якщо брати до уваги інтимні справи, тут я думаю велику роль відігреє етичність і фізіологія ніж щаповіді. Думаю коротко вислови свою точку зору, яку неважаю досконалою.

[kvantum]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

Хочу додати, ще один випадок з життя, який і не претендує попасти у список з десяти заповідей, але є як на мене знаковим. Мому знайомому пропонували зайняти посаду заст. голови обл. ради, він не знав, що робити, довго роздумував і поїхав у Карпати, щоб видсторонитися від всіх і там розбумував, що він там робив не знаю, але він відмовився і як потім виявилося рішення було правельним...

[Talya]

Питання добра, чи знання того що чиниш згідно Божої волі часом важко зрозуміти...
що для одного є добром, для іншого навпаки...

[andrey s.]

Слава Ісусу Христу!
Певно що тема звучить досить широко, але життя теж не вузеньке
Кожен день ми приймаємо рішення, великі чи маленькі, але від них залежить життя. І хочеться приймаючи кожне рішення керуватись Божою волею, але як її дізнатись в кожному конкретному випадку?

Питання добра, чи знання того що чиниш згідно Божої волі часом важко зрозуміти...
що для одного є добром, для іншого навпаки...

А давайте спробуєм від зворотнього, тобто як би Вам хотілось, щоб Бог виявляв Свою Волю у Вашому житті, в конкретних обставинах, коли стоїш на роздоріжжі, коли незнаєш в яку сторону зробити крок і в підсумку стоїш на місці, і чи у підсумку цим не вибираєш третій шлях з поміж двух, які бачим і над якими мудруєм.
Як Вам би хотілось, щоб Бог промовляв до Вас.( звісно якщо Вам не забракне сміливості роздумувати в голос про таке, бо справді, така постановка питання трішки незвична)
Дякую.

[о.Олег]

думаю... на те вона нам і дана - свобода, щоб ми самі вирішували у кожній конкретній ситуації. І єдиний можливий за таких умов "алгоритм" :остерігатись чинити зло - старатись творити добро

а коли питання добра є надто розмитим? тоді що робити?

а коли питання добра є надто розмитим?
З повагою, о.олег

[Just_me]

Як Вам би хотілось, щоб Бог промовляв до Вас

Я завжди прошу, щоб Він дав мені чітко зрозуміти "так" чи "ні". Мушу визнати, не завжди виходить у нас спілкування таким чином. Більше двох років тому моя знайома мала вибір - брати участь в одній справі, чи ні. Справа була справді добра, якщо б усі її учасники докладали максимум зусиль, спрямованих на позитивний результат. Я знала, яке для неї це важке рішення, тому безнастанно її підтримувала і ми разом просили Господа про те, щоб показав їй шлях. Просьба була приблизно наступного змісту: Боже, ти все бачиш і знаєш, якщо справа не закінчиться позитивно, то втруться і не дай їй розпочатися, обережи від помилки. Якщо докладені нами зусилля дадуть добрі плоди, то дай нам сили і снаги все залагодити. Якась невідома сила робила все, щоб вона прийняла позитивне рішення, так і сталося. Проте згодом розпочалися величезні труднощі, кілька разів усе зривалося і зусиллями багатьох людей налагоджувалося знову. Закрадалися думки, що, можливо, вибір був неправильний, але як тільки ми так думали, знову Божа рука все налагоджувала. Ми всі щиро вірили і молилися, щоб усе вдалося. На жаль, в результаті все закінчилося печально, це зачепило багато навколишніх людей. Людина, яку я переконувала, що треба вірити й триматися, не розчарувалася в Бозі. Але розчарувалася в собі. Мабуть, ми не цілком добре зрозуміли Божий план, або неправильно інтерпретували певні знаки в ході його реалізації. Тому мене й саму цікавить, як зрозуміти все правильно, те, що показує нам Бог, бо наші помилки в трактуванні Божої волі щодо нас коштують нам років зусиль, а то й цілого життя...

[Talya]

А давайте спробуєм від зворотнього, тобто як би Вам хотілось, щоб Бог виявляв Свою Волю у Вашому житті, в конкретних обставинах, коли стоїш на роздоріжжі, коли незнаєш в яку сторону зробити крок і в підсумку стоїш на місці, і чи у підсумку цим не вибираєш третій шлях з поміж двух, які бачим і над якими мудруєм.
Як Вам би хотілось, щоб Бог промовляв до Вас.( звісно якщо Вам не забракне сміливості роздумувати в голос про таке, бо справді, така постановка питання трішки незвична)
Дякую.

думаю шляхи можуть бути різними... я часто молюсь і прошу щоб Бог поміг мені зрозуміти що маю робити, але я з тих "глухуватих" і підозріливих, які скрізь логіку шукають...
деякі люди опираються на відчуття, дехто шукає якихось знаків...
мені б певно хотілось знати що приймаю правильне рішення, щоб прийнявши його відчути мир, а не тривогу.
Я розумію, що Бог дає нам свобідну волю і тому в який бік йти нам вибирати, але як знати в якому боці йдеш до Нього ближче чи далі?

[Talya]

думаю... на те вона нам і дана - свобода, щоб ми самі вирішували у кожній конкретній ситуації. І єдиний можливий за таких умов "алгоритм" :остерігатись чинити зло - старатись творити добро

а коли питання добра є надто розмитим? тоді що робити?

а коли питання добра є надто розмитим?
З повагою, о.олег

коли для одного добром є одна річ, а для іншого протилежна...

[Just_me]

а коли питання добра є надто розмитим?

Завжди, отче, завжди. Ніж - це добре, чи погано? Залежить від того, вбивати ним людину, чи різати хліб...

[andrey s.]

коли для одного добром є одна річ, а для іншого протилежна...

То вже фільософія , але на загал ні.
Нема ніякого "іншого", той якись абстрактний "інший", то гра нашого розуму. Таке собі виправдання своїм слабкостям, бо важче визнати свою слабкість, а слабкість іншого..то лекше.
Добро є одне, і воно досить чітко визначене.
Просто часто це підміняють поняттям; "менше зло", тому так все бачиться крісь призму того когось "Іншого".

Завжди, отче, завжди. Ніж - це добре, чи погано? Залежить від того, вбивати ним людину, чи різати хліб...

От і ми кожен зокрема є тим "ножем", правда з свобідною волею .

думаю шляхи можуть бути різними... я часто молюсь і прошу щоб Бог поміг мені зрозуміти що маю робити, але я з тих "глухуватих" і підозріливих, які скрізь логіку шукають...
деякі люди опираються на відчуття, дехто шукає якихось знаків...
мені б певно хотілось знати що приймаю правильне рішення, щоб прийнявши його відчути мир, а не тривогу.
Я розумію, що Бог дає нам свобідну волю і тому в який бік йти нам вибирати, але як знати в якому боці йдеш до Нього ближче чи далі?

Ці питання є вічними, а тому напевне Бог дав все необхідне, щоб слідувати за Ним.
Я не виключення, і мені часто, дуже часто хочиться, щоб Бог особисто промовив до мене, мовляв Андрійку, туди не ходи, того не роби, а ось то роби, я з тобою не будь боягузом , зроби перший крок, все буде ок
Але, але собі думаю, я такий волелюбний, маю свободу вибору і все таке, а тут прагну бути лялькою, щоб Бог мною керував(тобто я впевненний що все вийде, коли так), але ось тільки я вирішую, що саме.
Якщо по чесному, то часом дивлюсь на необхідність у Бозі тільки щоб все було ок., і я був спокійний , тобто як користувач Богом.(що само по собі є не правильним і суто люцким. І якщо я скажу, що так не можна сказати про себе, то просто збрешу)
Думаю, що самі мусим щось робити, а Бог потрібен у всьому, просто потрібно це вірно зрозуміти.
А взагалі я не знаю, тема складна.
Знаю точно, що трішки хочиться на Бога звалити все, і таким чином бути геройом, і особливо не коперсатись при цьому у собі, не загружати себе всякими Законами, Церквою, тим, до чого зобовязує Християнство.
Але тоді, якщо так, то на що маю нарікати .
В любому разі маю більше ніж заслуговую.
І якщо я і дбаю за витривання у Божих настановах, то це ще не значить, це не значить, що я маю вимагати щось натомість.
А ось надіятись, то зовсім інша справа, тобто уповати.
На загал помітив за собою, що мало дякую за те що маю, а від так, як можу думати за щось впереді, якщо не дивлюсь на те, що Є ЗАРАЗ.

[Just_me]

трішки хочиться на Бога звалити все, і таким чином бути геройом, і особливо не коперсатись при цьому у собі, не загружати себе всякими Законами, Церквою, тим, до чого зобовязує Християнство

часто, дуже часто хочиться, щоб Бог особисто промовив до мене, мовляв, туди не ходи, того не роби, а ось то роби, я з тобою не будь боягузом

Так, бо я роблю свідомий вибір на Його користь і свідомо Його про це прошу. Щоб Він вказав мені шлях - оце мій вибір.

От і ми кожен зокрема є тим "ножем"

Ні, бо ніж не робить вибору, а ми робимо. Ми ріжемо ножем хліб, або вбиваємо, не сам ніж це здійснює.

прагну бути лялькою, щоб Бог мною керував(тобто я впевненний що все вийде, коли так), але ось тільки я вирішую, що саме

трішки хочиться на Бога звалити все, і таким чином бути героєм, і особливо не копирсатись при цьому у собі, не загружати себе всякими Законами, Церквою, тим, до чого зобовязує Християнство

Звідки такі висновки? Вони дуже суб"єктивні, нмд.

[luksander]

Є Святе Письмо українською, є вчення Церкви - там Божа воля проголошена... а в кожному окремому випадку вирішуєте самі, як чинити, тут Вам ніхто не зарадить... хіба тільки "інформация к размишлєнію", як Штірліцу...

[Talya]

andrey s. » 11 хвилин тому

Talya написав:
коли для одного добром є одна річ, а для іншого протилежна...

То вже фільософія , але на загал ні.
Нема ніякого "іншого", той якись абстрактний "інший", то гра нашого розуму. Таке собі виправдання своїм слабкостям, бо важче визнати свою слабкість, а слабкість іншого..то лекше.
Добро є одне, і воно досить чітко визначене.
Просто часто це підміняють поняттям; "менше зло", тому так все бачиться крісь призму того когось "Іншого".

Якщо добро одне і має досить чітке значення, то дайте його , будь ласка!

[Just_me]

Є Святе Письмо українською, є вчення Церкви - там Божа воля проголошена...

Ми довго і безрезультатно будемо спілкуватися на цю тему, якщо кожен буде розуміти своє... П.Талія, як я розумію, запитує нас (і в першу чергу себе), як зрозуміти в кожній життєвій хвилині, куди тобі рухатися. В яку школу віддавати дитину, чи переїжджати на інше місце, чи вирушати в подорож, чи довіряти цій людині, чи розпочинати цю справу, обрати фах травматолога чи кардіолога, чи це саме те, чи ні? І безліч, безліч інших запитань. Про які в Біблії ні слова, бо й бути там такого не може. Виникає ситуація, за якої ми знаходимося в темряві (невіданні), а маємо як християни рухатися в напрямку ближче до Бога. Роблячи кожен наступний крок, ми повинні чітко усвідомлювати, з якої сторони добро, щоб потім, коли в темряві прийдемо до якоїсь точки, не виявилося, що увесь цей час ми рухалися в протилежному напрямку, тобто від добра віддалялися, бо не знали точно, з якої воно сторони. Оскільки Бог не в темряві, а в світлі, Він бачить де ми і ми маємо право попросити його про "голосове керування", хоча б сказати "Я тут", бо ми висловлюємо Йому бажання підійти до нього ближче і робимо це навмання. Що тут незрозумілого?

[luksander]

Ці питання є вічними, а тому напевне Бог дав все необхідне, щоб слідувати за Ним.
Я не виключення, і мені часто, дуже часто хочиться, щоб Бог особисто промовив до мене, мовляв Андрійку, туди не ходи, того не роби, а ось то роби, я з тобою не будь боягузом , зроби перший крок, все буде ок

так, це буває з людями...
але вже ж Бог ходив по нашій грішній землі, і промовляв... та якось всяко люди на те відкликалися...
і хтось? з тамтого світу просив вернутись, прєдупрєдіть - що почув у відповідь?...
винувати інших - не нами придумана версія пояснень власних сумнівних вчинків... тож чи не може спроба слідувати за Божими підказками намаганням наперед собі алібі забепечити?...
П.С. я тут ні про кого - це просто роздуми вслух... і зважте на час!

[andrey s.]

Так, бо я роблю свідомий вибір на Його користь і свідомо Його про це прошу. Щоб Він вказав мені шлях - оце мій вибір.

Ну тоді звідки беруться сумніви???

Ні, бо ніж не робить вибору, а ми робимо. Ми ріжемо ножем хліб, або вбиваємо, не сам ніж це здійснює.

Цитувати потрібно до кінця, там ясно сказано.(про свобідну волю, ніж з свобідною волею )

Звідки такі висновки? Вони дуже суб"єктивні, нмд.

Це просто я поглянув саме з цієї сторони, і звісно суто міряючи на себе. (то не висновки, а думки, тобто розважання.Так, між іншим )
Нажаль якщо придивитись до себе, то я не можу сказати, що завжди так не виходить.
Тобто хочу більше від життя, ніж даю. (можна сказати, мало праці, а апетит еге-ге)

[luksander]

Що тут незрозумілого?

та я так і розумію запитання
ось Вам варіант відповіді:
заплющіть очі, підійдіть до книжкової полиці, візьміть любу книгу і відкрийте на любі сторінці, покладіть палець на текст, відкрийте очі і читайте інструкцію по вирішенню проблеми... звучить трохи дивно, але дехто так і робить...

та я так і розумію запитання

більше того - в глибині душі я теж хотів би знати на нього відповідь
але це вже не в межах ХРИСТИЯНСТВА. Мабіть...

[andrey s.]

Якщо добро одне і має досить чітке значення, то дайте його , будь ласка!

Та що тут мудрувати, це покликання до Святості.
Так, я можу бути Святим у Господа, як і кожен з нас.
Засоби до цього є, і не потрібно надто мудрувати з цього приводу.

Бородьба з своєю гріховністю, яка має чіткі визначення в Законі і пояснення в Н.З., і є шлях до пізнання Його, тобто Добра.
І це не є чимось багатозначним, тим що розуміється по різному.

Ми довго і безрезультатно будемо спілкуватися на цю тему, якщо кожен буде розуміти своє... П.Талія, як я розумію, запитує нас (і в першу чергу себе), як зрозуміти в кожній життєвій хвилині, куди тобі рухатися. В яку школу віддавати дитину, чи переїжджати на інше місце, чи вирушати в подорож, чи довіряти цій людині, чи розпочинати цю справу, обрати фах травматолога чи кардіолога, чи це саме те, чи ні? І безліч, безліч інших запитань. Про які в Біблії ні слова, бо й бути там такого не може. Виникає ситуація, за якої ми знаходимося в темряві (невіданні), а маємо як християни рухатися в напрямку ближче до Бога. Роблячи кожен наступний крок, ми повинні чітко усвідомлювати, з якої сторони добро, щоб потім, коли в темряві прийдемо до якоїсь точки, не виявилося, що увесь цей час ми рухалися в протилежному напрямку, тобто від добра віддалялися, бо не знали точно, з якої воно сторони. Оскільки Бог не в темряві, а в світлі, Він бачить де ми і ми маємо право попросити його про "голосове керування", хоча б сказати "Я тут", бо ми висловлюємо Йому бажання підійти до нього ближче і робимо це навмання. Що тут незрозумілого?

Та це ясно, про що ми.
Але, якщо то все знати, то навіщо взагалі тоді жити, типа життя це сплашний кайф і здійснення всіх мрій....(так не цікаво, якщо подумати. Уявіть, все що задумаєте здійснюється...то для чого тоді Бог, Рай??)
Та просто жити і не боятись помилитись, а при помилці Бог не полишить нас.
Тай взагалі, якщо відверто, то я дуже радий, що Бог не виконав деякі мої прохання, бо зара розумію, які вони були дибільні.(і це я дуже мягко сказав)
Часто хочиться взагалі не думати, а просто мати сміливість.
Бо помітив, чим більше думок, тим менше впевненності і сміливості.
Як на мене

[andrey s.]

Є Святе Письмо українською, є вчення Церкви - там Божа воля проголошена...

Ми довго і безрезультатно будемо спілкуватися на цю тему, якщо кожен буде розуміти своє... П.Талія, як я розумію, запитує нас (і в першу чергу себе), як зрозуміти в кожній життєвій хвилині, куди тобі рухатися. В яку школу віддавати дитину, чи переїжджати на інше місце, чи вирушати в подорож, чи довіряти цій людині, чи розпочинати цю справу, обрати фах травматолога чи кардіолога, чи це саме те, чи ні? І безліч, безліч інших запитань. Про які в Біблії ні слова, бо й бути там такого не може. Виникає ситуація, за якої ми знаходимося в темряві (невіданні), а маємо як християни рухатися в напрямку ближче до Бога. Роблячи кожен наступний крок, ми повинні чітко усвідомлювати, з якої сторони добро, щоб потім, коли в темряві прийдемо до якоїсь точки, не виявилося, що увесь цей час ми рухалися в протилежному напрямку, тобто від добра віддалялися, бо не знали точно, з якої воно сторони. Оскільки Бог не в темряві, а в світлі, Він бачить де ми і ми маємо право попросити його про "голосове керування", хоча б сказати "Я тут", бо ми висловлюємо Йому бажання підійти до нього ближче і робимо це навмання. Що тут незрозумілого?

Скажу навіть по інакшому, я підозрюю, що праведники(це ми їх так називаєм зара, а у свій час це були прості люди, які доречі і грішили) не думали гадали, де то добро, а знали, що чинять вірно, вибираючи чи роблячи щось.
Просто робили, бо вибирали добро в середині себе, стремили до нього, і не журились тим що робити, а тим як встояти самому у Господі.(тобто жрились Божими настановами, а решта само собою. Я звісно так тільки підозрюю )

А відповіді на всі запитання, то справді скорше до ворожок, ніж до Бога.
Бо хочиться мати все, всі відповіді, але при цьому ніц не витрачати, ніц над собою не працювати.(це я за себе)

[Just_me]

якщо відверто, то я дуже радий, що Бог не виконав деякі мої прохання, бо зара розумію, які вони були дибільні

Це зрозуміло, але я ніколи не прошу, щоби Бог виконав конкретне прохання, лише вказав напрямок руху на кожному окремо взятому перехресті. Як на мене, очікування моє не таке вже й безглузде...

так не цікаво, якщо подумати

Що не цікаво? Не цікаво жити без гуль на лобі (ран на душі????) Це як в притчі, думаю всі знають, про те, коли син при кожному гріху забивав цвях у ворота, а згодом при кожному доброму ділі витягав. Повідомивши про це батька, почув у відповідь "Дуже добре, але дірки у воротах залишились назавжди".
Так і наші помилки, ми потім можемо скільки завгодно їх виправляти (якщо це таки можливо), каятися, битися головою об стінку, можемо змінити життя і все наче б-то стане на свої місця, але рани ніколи не загоюються повністю, на їх місці будуть рубці. Ви, звичайно, можете засунути кудись ногу, позбутися її, а потім поставити протез, але назавжди залишитеся інвалідом. Що, так цікавіше???

чим більше думок, тим менше впевненності і сміливості

Так, бо безрозсудність - уділ безумців та глупців. Здатний думати 10 раз зважить доки зважиться.

[Muzerati]

Я собі подумав, коли ми кажемо в молитві Отче Наш, слова: Нехай буде воля Твоя - яка воля Божа? Я подумав і спитав: Чи це любити, чи це бути щасливим? Я зрозумів, що Воля Божа, на мою думку - любити Бога всім серцем своїм, душею, розумом, і ближніх своїх, як самого себе, тоді можливий мир і щастя я думаю. Потім подумав і знайшов підтвердження у Євангелії, що ще вдячність є волею Божою, мир для людей є волею Божою. Коли я казатиму Нехай буде воля Божа, я буду розуміти напевно, нехай буде Любов, Подяка, Прощення, Мир, Віра, Надія, Щастя)

[Talya]

а якщо вибирати між тим я вважаю добром і те, що хтось вважає добром?
треба ж все з любовю робити.

[Muzerati]

а якщо вибирати між тим я вважаю добром і те, що хтось вважає добром?
треба ж все з любовю робити.

Любити себе не більше і не менше, ніж ближнього. Любити ближнього не менше і не більше ніж себе. А коли ви розумієте, що Бог дуже сильно любить мене, що цим можна ділитися зі всім світом. Любов Божна дуже сильна, я так думаю і вірю в це.

[о.Олег]

а коли питання добра є надто розмитим?

Завжди, отче, завжди. Ніж - це добре, чи погано? Залежить від того, вбивати ним людину, чи різати хліб...

невже це про питання розмитості добра? Ні - це про добру (саму у собі) річ (ніж), яку можна використати на добре і на зле (чітко - жодної розмитості)
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

коли для одного добром є одна річ, а для іншого протилежна...

але ж Ви вирішуєте за себе? Якщо те, що мені добре (і саме у собі добре), точно знаю, що для ближнього зло - немає розмитості - є відповідальне рішення, моєрішення, доросле
З повагою, о.Олег

[Володимир85]

Любити себе не більше і не менше, ніж ближнього. Любити ближнього не менше і не більше ніж себе. А коли ви розумієте, що Бог дуже сильно любить мене, що цим можна ділитися зі всім світом. Любов Божна дуже сильна, я так думаю і вірю в це.

Полюбити свого ближнього, як самого себе, на мою думку, означає, що слід усвідомити, наскільки ми любимо себе, так само полюбити свого ближнього і розвивати цю любов. Ближніх треба любити більше ніж себе.