Будні сімейних відносин

Прощі, відпусти, милостиня, піст, сімейне життя, питання етики та моралі... Усе, що стосується повсякденного життя кожного християнина

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Питання сімейних відносин

Повідомлення vitalko » 04 січня 2012, 11:56

Just_me писав: Вона ж в результаті має: а) шлюб, б) відсутність чоловіка, в) моральне і фізичне нездужання, г) повну залежність від сторонніх людей і єдиної рідної людини - старенької виснаженої мами. Ситауція просто жахлива, уже нічим допомогти я їй не можу (хіба фінансово час від часу), усі засоби були використані протягом перших трьох років цієї історії. Окрім неї самої і Господа Бога ніхто їй не допоможе, бо залучали ми і священників, екзорциста, лікарів, травників (не плутайте з якимись шаманами), люди з нашого будинку теж залучалися - все було намарне.


Біда, коли хтось з подругів не близький до Бога.... :( Деякі подружжя може і пронести, але багато просто розпадаються.... Бо нема шлюбу без Бога, не існує просто такого поняття... Тільки Він - запорука сімейного щастя. І попри те, що живу в шлюбі трохи більше року, щоразу більше в тому переконуюсь. Чим кращі стосунки кожного з Богом, тим легше в шлюбі живеться.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Питання сімейних відносин

Повідомлення luksander » 05 січня 2012, 19:30

Just_me писав:просто будь-хто, хто знаходиться поруч з людиною, котра не чує співрозмовника в скорому часі "знещасніє" :D Тож я і кажу: щоб не довелося потім попереджати, краще взагалі не шукати жертви :lol:

не факт. Ось така підслухуна історія
3-є січня. Нарешті закінчився перший робочий день нового року. Пригнічений і, водночас, роздратований, заклякло трясешся в обдертому вагоні електрички по дорозі до дому. Добре, що хоч втомлений добряче, немає сил на якісь бурхливі емоціїї… Як каже син – на ручніку і непіднявши плуга.
Зустрічає дружина.
Не в змозі прикидатись веселим і задоволеним, вирішуєш поділитися всими проблемами з нею. А то все закидає, що нічого не розказую про роботу. Та й, виявляється, для того щоб не розмовляти з дружиною, начебто – через крайню виснаженість, теж треба мати якісь життєві сили…
І ось – на весь перелік нерозв’язних питань, які перекреслюють надії на подальше більш-менш нормальне, спокійне життя, ти бачиш одну реакцію: втомлену лагідну посмішку і, чугунний аргумент:
- нічого, Сонечко (і це тому, хто чорніше чорної землі!), якось воно все владнається. Не хвилюйся.
Це що? Адекватна реакція?! Мене ж зовсім не розуміють!!!
Та нарешті, почувши про простуджену шию, яку я не можу повернути, дружина міняє вираз обличчя на співчутливий і пропонує зробити масаж ( вона думає, що вона вміє робити масажі – свята простота…).
Погоджуюсь, адже так хочеться відчути хоч крихітку співчуття в цьому безжальному жорстокому світі.
Проходить хвилина, друга «масажу»… дружина про щось говорить (дурниці, звичайно, що ще вона може розповісти), ні, ну це ж треба, тут таакіі проблеми обсіли… такіі проблеееееееми… да, - які там у нас проблеми… та якісь вони наче вже і не такі аж-аж.., і не так їх і багато.., та й хіба це прооблеми..? це просто життя, і воно продовжується, і в квартирі тепло, і ти нагодований, і дружина робить тобі масаж, і, можливо, тебе хтось навіть любить, і… і… і…
Весь день згадував Бога і просив миру і спокою, та тривога не полишала мене і відчуття, що не так я звертаюсь, і мене не чують…
А виявляється все до смішного просто, - Бог скористався руками, «глухої» до моїх тривог, дружини, щоб принести умиротворення в мою душу… Та й що ж залишалось Йому робити – власних рук Він не має…

П.С. не біда, якщо тебе «не чує» дружина; головне, щоб ти не забував, що Бог тебе пам’ятає…

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Питання сімейних відносин

Повідомлення andrey s. » 05 січня 2012, 20:32

В простоті пізнається Божа Любов. А краще в Душевній простоті, яку так складно здобути..... :D
Уявляєте...простота яку неймовірно складно здобути :wink:
Виявляється Жінка може бути поміччю для нас, яку дав Сам Господь. :shock: :)
А з виду просто жінка...(всетаки думаю, хлопці, всетаки варто женитись...в хазяйстві згодиться :D .)
Аж тепер я зрозумів крота-капіталіста з Дюймовочки. (коли кріт жинився на ній) :)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 11 березня 2012, 10:29

Дві історії про те, як прожити разом щасливо і померти в один день :)
http://tsn.ua/tsikavinki/cholovik-z-dru ... den-1.html
http://tsn.ua/tsikavinki/schaslive-podr ... n-den.html
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

НаталочкаTernopil
новик
новик
Повідомлень: 18
З нами з: 05 березня 2012, 16:15

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення НаталочкаTernopil » 17 березня 2012, 00:04

Підписуюся під кожним словом Брата Мартина в наведеній ним статті, бо маю досвід і взаємної закоханості (не любові), що тільки з Божою поміччю не стала катастрофічним шлюбом, при чому не в 18, і справжньої любові в шлюбі сьогодні.

"Проблема в тому, що чоловіки одружуючись думають, що дружина не зміниться, а жінки - що чоловік поміняється" - о, як влучно сказано :) тільки процес виховання закінчується в 5 років, далі вже залишається тільки поле для маневру, кардинально нічого не зміниш. Тому ще одна цитата "Ідеального чоловіка можна тільки народити самій " :roll: O:-)

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 20 березня 2012, 13:46

Зображення
Журналіст запитав пару: "Як вам вдалося прожити разом 65 років?"
Жінка відповіла: "Ми народилися в час, коли зламане склеювали, а не викидали."
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 12 липня 2012, 13:42

Хочу порекомендувати в цій темі відео, де один американський пастор розповідає про те, як владнати сімейне життя. Саме в даному відео - інструкція для чоловіків. Внизу російські субтитри для тих, хто не розуміє англійської.
Все зволиться до пояснення різниці між чоловічим та жіночим мисленням, він наводить приклади, які дрібниці цінує жінка і як можна бути успішним сім"янином, не докладаючи до цього надто багато зусиль. Раджу подивитися і порекомендувати іншим.
http://www.youtube.com/watch?v=ZZLaIDw6R4E Хто що думає з цього приводу? Бо я послухала і зробила висновок, що він має рацію 100%. Жінкам так мало потрібно для щастя :D
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 19 липня 2012, 12:17

Знайшла щось цікаве. В Польщі зараз проводитиметься активна рекламна кампанія для запобігання розлученням, зокрема випустили промо-ролик під назвою "Кохатиму тебе завжди, хіба що станеш негарна або постарієш..." Досить цікава штука. Транслюватиметься в кінотеатрах перед показами фільмів, на сітілайтах та всех великих національних каналах, до того ж pro bono. Зробили її після того, як проведені соціологічні дослідження показали, що люди не готові брати на себе обов"язок любові на ціле життя, хоча 75% осіб з ностальгією говорять про неї. Ось посилання
http://www.kampaniespoleczne.pl/kampani ... zestarzeje
Під фото справа можна переглянути саме той рекламний ролик. Все закінчується словами "Це проект на ціле життя, про який слід дбати і щодня за нього боротися. Чи вистачить тебе на це?" Реклама непогана, тільки парадоксом є те, що рекламна кампанія задумана для тих, хто думає про розлучення, але зроблена ніби для тих, хто ще думає, чи одружуватися. Цікаво, які будуть наслідки.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Georgij » 02 вересня 2012, 11:30

Надибав цікаву роботу : Ліберман Аркадій(Ізраїль)
"Довгоочікувана зустріч" , це стосується мистецтва роботи з залізом , але не тільки :)

Зображення
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Питання статевого життя подружжя

Повідомлення о.Олег » 11 жовтня 2012, 08:53

було б смішно, якби не...
Зображення
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Питання статевого життя подружжя

Повідомлення andrey s. » 11 жовтня 2012, 09:25

о.Олег писав:було б смішно, якби не...
Зображення

ТА мені аж страшно стало, а Ви отче кажите смішно :pardon: . Але всетаки добре мати жінку яка " коня з горящої ізби витягне " щоб коханий пішки не ходив :wink: .
А якщо серйозно, то скільки енергії ..., але як каже один чувак; вектор не той. Я прям невірю що таке можливо.
Мені шкода Мішу.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Питання статевого життя подружжя

Повідомлення о.Олег » 11 жовтня 2012, 09:36

andrey s. писав: Я прям невірю що таке можливо...

можливо - сам приблизно таке бачив. Такий собі свого роду крик про допомогу :( І це ще дуже гарний випадок, якщо порівнювати з переляканими і затиснутими з усіх боків дівчатками, які діточок викидають на смітник чи просто з вікна (реальні випадки, які мені близько знайомі: одну таку дитинку прийняли до себе мої друзі, двох знайдених на Левандівці біля/в гуртожитку спасали наші катехитки-монахині - молоді мами знайшлися і прийняли своїх діток, а біля ц.Юра не так давно знайшли дитинку, що вже померла :( , а... ще багато прикладів)
тому навіть радий, якщо це не просто такий собі фотошоп, а правда
хоча, звичайно, жаль і "Мішу", і молоду маму, а... особливо дитинку...
О
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Питання статевого життя подружжя

Повідомлення andrey s. » 11 жовтня 2012, 10:09

о.Олег писав:
andrey s. писав: Я прям невірю що таке можливо...

можливо - сам приблизно таке бачив. Такий собі свого роду крик про допомогу :( І це ще дуже гарний випадок, якщо порівнювати з переляканими і затиснутими з усіх боків дівчатками, які діточок викидають на смітник чи просто з вікна (реальні випадки, які мені близько знайомі: одну таку дитинку прийняли до себе мої друзі, двох знайдених на Левандівці біля/в гуртожитку спасали наші катехитки-монахині - молоді мами знайшлися і прийняли своїх діток, а біля ц.Юра не так давно знайшли дитинку, що вже померла :( , а... ще багато прикладів)
тому навіть радий, якщо це не просто такий собі фотошоп, а правда
хоча, звичайно, жаль і "Мішу", і молоду маму, а... особливо дитинку...
О

Так... .Просто я сумнівюсь що нам відомі подробиці щоб жаліти когось вцілому.
А Мішу жаль, чомусь у мене відчуття таке :) .
А на загал, так отче, дітей шкода. Чував одну думку: Страх за дитину схожий зі страхом втратити безсмертну Душу.
І сумно (я би сказав навіть; небеспечно ) якщо його нема . Але дитини в цьому "триллері" я так і не побачив, це просто слова написані на асфальті.
Тому мені шкода Мішу :( .
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Сучасна криза родини

Повідомлення vitalko » 22 жовтня 2012, 15:26

Простити після зради?

Подружня зрада – це досвід важкий, навіть драматичний. Він примушує засумніватися у самому сенсі тривання у зв’язку, підриває його автентичність. Викриття зради зазвичай супроводжується сильними й небажаними емоціями: жалем, гнівом, сумом, страхом за майбутнє, відчуттям використаності, осміяності й недооціненості.

Часто тільки перед лицем скоєної зради у подружжі виходять на яв труднощі, непорозуміння і взаємна нехіть. Хоч інформація про взаємні образи нерідко переказується у несподіваний і неприємний спосіб, однак вона таки містить важливі й істинні спостереження.

Із кульки вийшло повітря

Нерідко у таких розмовах після зради відкривається вся правда, яку людина не раз криє сама перед собою (і перед чоловіком чи дружиною) впродовж довгих років. Правда, сказати яку не було часу та відваги у щоденному забіганому житті. Чимало людей роками виправдовуються, що перебування у сталому зв’язку природним чином провадить до браку порозуміння, до почуття самотності й нудьги. Тому вони цілком логічно перестають старатися про прихильність та інтерес співподруга, визнаючи наявний маразматичний стан за цілком природний, ба навіть неминучий. Бо ж у житті кожної «дорослої» людини є чимало важливіших справ та обов’язків, ніж приваблювання власного чоловіка чи дружини!

Навіть більше. У багатьох суспільних колах жести ніжності у постарілих подружжів сприймаються з насмішкою як вияв «старечої» слабкості. Нормою стає говоріння про співподруга легковажним тоном, презирливо. Так, ніби ми боїмося, що хтось, не дай Боже, подумає, що цей зв’язок для нас важливий.

Ми як аніматорська пара часто стикаємося з явищем зради. І це зовсім не так, ніби зраджують насамперед люди, позбавлені моральних принципів. Часто це люди глибокої віри, які провадять життя, повне зречень і жертовності щодо інших. Люди, які не думають тільки про одне: про свої власні потреби та задоволення. Вони роками черпають зі своєї жертовності сили для діяльності та буття добрими, моральними людьми. І несподівано, певного дня, коли вони насправді цього не очікують, хтось звертає на них увагу. Каже їм, які вони важливі, добрі та гідні цікавості. Одна зустріч, часто одна розмова пускає в них у рух лавину глибоко прихованих прагнень бути дооціненим, поміченим і потрібним. Якщо внаслідок серйозного виховання або через релігійні погляди вони досі себе принижували і намагалися ігнорувати потреби небажані й ганебні, на їхнє переконання, – то в ситуації зіткнення з новою, невідомою досі реальністю часто стається несподіване виверження вчинків, суспільством не схвалюваних.

Найважливішим кроком, який захищає від нечесної поведінки у подружжі, є насамперед щире ставлення до себе самого. Сформулювати, викласти і представити співподругові свої потреби. Також і ті потреби, які ми вважаємо ганебними і необгрунтованими. Говорячи про свої потреби, ми не матимемо гарантії їхньої стовідсоткової реалізації; однак дістанемо шанс, що нас вислухають і зрозуміють. Це також створює простір для того, щоби друга половина насмілилася щиро сказати про ті потреби, які є у неї.

Емоційний казан

Зрада породжує багато болісних переживань – як у того, кого зрадили, так і в того, хто зрадив, почуття провини змішується з почуттям кривди. Клубочаться думки, пов’язані з причинами та безпосередніми й пізнішими наслідками зради. Ця подія розвалює весь майстерно вибудуваний досі лад і світогляд. Постає питання: чи ми хочемо і чи можемо будувати подружжя далі, після зради? Чи вистачить нам сил на те, щоби проаналізувати це явище і зробити висновки з нього? Може, легше закінчити цей зв’язок?

Обидва рішення несуть із собою труд, але приносять і певну користь. Якщо ми вирішимо розійтися, то можемо забрати з собою і свої рації, і почуття кривди. У нашій праці порадників ми часто відкриваємо, як важливо для людей мати свою правоту і неслушне відчуття скривдженості. Вони не хочуть узяти на себе співвідповідальність за стосунки у подружжі. Не хочуть побачити, що до нечесності, занедбання й навіть покинення дійшло вже набагато раніше. Їм важко визнати, що фактична зрада є тільки наслідком більш раннього надлому або втрати зв’язку, поваги чи довіри.

Нам зовсім не йдеться про виправдання зради, бо це морально неприпустимий учинок. Однак відмова у честі й довірі людям, які зраджують, часто викликана небажанням або невмінням взяти на себе частини провин за становище, яке склалося. Однак чимало людей зважуються на розмову і забираються до спроби налагодити порозуміння, чому справа зайшла аж так далеко. Які були безпосередні та посередні причини, чи можна і як можна уникнути цього на майбутнє? Багато подружніх пар із досвідом зради вирішують скористатися досвідом посередника. Ця допомога дає їм шанс спокійної, систематизованої розмови по суті справи, розуміння психологічних механізмів і навчення дієвої комунікації. Це добрий крок уперед, оскільки часто реакція порятунку подружжя випливає зі страху бути покинутим і бажання зберегти попередній статус зв’язку. Такі люди спершу не замислюються над тим, що буде з їхнім зв’язком за деякий час. Вони діють хутенько, тут і тепер.

Вони часто не усвідомлюють, що до відкриття сильних емоцій, які нищать зв’язок, справа доходить лише після того, як мине перший шок і відчуття загрози. Лише тоді, коли зраджений почується в безпеці, часто виявляється, що насправді він більше за все хоче помститися і сквитатися. Хоче відшкодування. А якщо воно не настає у відповідній для скривдженого інтенсивності, то він починає постійно нагадувати про зраду, аби викликати докори сумління. Така людина гадає: «Оскільки мене образили, то я маю право та обов’язок мститися, а зраду ж нікому не можна так собі попустити. Якби я це так залишив, був би жалюгідним дурнем». Така людина не розуміє, що ця злість найбільше руйнує її саму, а нагадування про зраду є маніпуляцією і з часом втрачає свою силу.

Зрада може бути шансом

Одного дня до нас на консультацію прийшла пара з багаторічим подружнім стажем. 28 років тому сталася зрада. Зраджений чоловік вирішив простити. Однак незабаром почав докоряти жінці своєю образою. Спершу почуття провини пригнічувало її, і вона почувалася як «негідний хробак» (то її власні слова). Однак по роках вона зібралася з духом на відверту розмову. Сказала чоловікові, що він відсторонився від неї після народження дитини, а вона почувалася покинутою, геть самотньою. Він не приділяв їй уваги. А за кілька років знайшовся хтось, хто побачив у ній привабливу жінку, й вона одразу ожила. Відчула себе важливою і потрібною. І піддалася емоціям…

Лише після цієї розмови її чоловік зрозумів, що ненароком сам «вручив» свою дружину іншому мужчині, що, позбавляючи її своєї уваги, у певному сенсі сам її покинув.

Отож постає питання: чи можна вибачити зраду, і як це зробити. Це можливо – хоча це вельми складний і в кожному конкретному випадку індивідуальний процес. Люди часто плутають прощення із забуттям. Так ось, зраду забути неможливо, так само як ми неспроможні забути важливі й болісні переживання.

Прощення розпочинається з акту волі. Я стаю і кажу: «Хочу вибачити, прагнутиму порозуміння». Такий акт вимагає позбутися прив’язаності до переліку пунктів власної правоти і черпання переваги з факту, що то не я зрадив. Важливо усвідомити, що доки постійне нагадування про зраду залишається ключовим моментом у будуванні взаємних обов’язків, доти немає шансів на справжнє прощення.

Не замикатися в болю

Наша порада для зраджених така: насамперед порозмовляйте про зраду. Скажіть одне одному про свій біль, гнів, страх і сором. Вислухайте з повагою і довірою розповідь про біль, гнів, страх і сором людини, яка вас зрадила. Не порівнюйте ваших страждань і не доводьте своєї правоти, і не вимагайте кари. Якщо ви спроможні пройти крізь такий травматичний і трагічний досвід разом, то ваш зв’язок після нього може стати глибшим і сильнішим.

На жаль, люди вчаться тільки на власних, нерідко болючих помилках. Однак якщо вони зрозуміють свою слабкість і механізм її «активації», якщо побачать що при корені шукання зовнішнього схвалення часто лежить почуття заниженої самооцінки та брак віри у свої можливості, то вони можуть ніколи свідомо не повторити раз допущеної помилки.

Проте якщо ти не маєш відваги або й не хочеш узятися за ризик спільного життя, якщо вважаєш, що перестати дорікати зрадою – це наївність і втрата часу, то забери свою правоту з собою, і живи з нею сам до кінця своїх днів, як Горлум із «Володаря перснів», який вдивлявся у свій зловорожий скарб…



http://www.credo-ua.org/2012/10/71296
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 01 листопада 2012, 01:03

Пропоную порозмірковувати над такою ситуацією.
Маємо знайомого, одружився із дівчиною приблизно 2 роки тому, шлюбу поки не брали, дітей не мають. Одружився, мушу сказати (та й сам він визнає) згаряча. Цілком можливо (хоч не певна), що із боязні залишитися самотнім.
Їх сімейне життя ніколи не було безхмарним. Тобто як: обоє нормальні люди, порядні і культурні, але взаєморозуміння нема, хоч скандалів також. Чоловік все мовчки терпить, бо каже, що хоче бути відповідальним (Взявся за гуж - не кажи, що недуж). Дружина напевне із першого дня сімейного життя не зрозуміла своєї ролі. Чоловіку запропонували вигідний контракт на дослідження за кордоном, дружина його підтримала, але тільки на словах. Живе він там сам, вона не вважає за потрібне переїжджати, зараз приїхала до нього, але каже, що перед святами поїде до України на 3 (!) місяці, бо хоче "свята відсвяткувати з родиною"... А чоловік - наче і не родина зовсім :( Залишається на Різдво сам у чужій країні. То вже не перший прецедент, він ніби взяв на себе левову частку обов"язків у родині - гроші заробляє, їжу купує, готував дружині сніданки і обіди на роботу, коли ще мешкали тут, прибирав у квартирі. Старався задовольнити її запити щодо фінансового забезпечення. Скандалів як таких немає, є мовчазне несприйняття. Людина бачить, що всі його старання марні, він ніби додаток до чиєїсь особистості. Вона і теж наче не якась мегера, просто незріла як на мене психологічно, не усвідомлює, що є вже не дитиною своїх батьків, а дружиною свого чоловіка. Він людина доволі непогана, але трохи нерішуча, замкнута і закомплексована, так і не може прийняти рішення щодо майбутнього своєї сім"ї. Відчуває, що як покине все, то це буде безвідповідально, а як житиме так і далі, то все тільки погіршиться. Не знаю, що б треба було такій людині порадити. З одного боку, вони не є чоловіком і дружиною перед Богом, бо у шлюбі не живуть. З іншого, якось теж мені видається "не по-Божому" сказати "Йой, лишися того ровера, вона тобі ніхто, бо ви живете без шлюбу, обов"язків стосовно неї ти не маєш, розходьтеся і шукай людину, справді достойну стати твоєю обраницею перед Богом і людьми". Та людина самотня у своїй проблемі, живе в постійному розпачі. Що ви скажете, як слід було б відреагувати? Бо якщо йому не допомогти, то інші йому теж не допоможуть - він нікому не розказує, щоб не травмувати родичів своїми проблемами. Дякую за будь-які рефлексії.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення vitalko » 01 листопада 2012, 14:35

Just_me писав:Бо якщо йому не допомогти, то інші йому теж не допоможуть - він нікому не розказує, щоб не травмувати родичів своїми проблемами. Дякую за будь-які рефлексії.


Може варто почати з головного, тобто із стосунків з Богом? Щоб могти бути головою сім"ї треба спочатку почуття власної гідності здобути. Бо сім"я все ж таки рівноправне партнерство, як не крути, тільки ролі різні. Коли ж людина вважає себе недолюдиною, то про яку тут рівноправність може йти мова? По собі скажу: ніщо так власної гідності не підносить, як пізнання Бога, а звідси і себе самого. Сам мав свого часу цілу купу комплексів(і комплекс меншовартості стабільно займав перше місце), відповідно, також був замкнутим, зацофаним і т.д. Але після мого навернення(бо десь до 23 років був суто формальним християнином, якщо взагалі можна той період мого життя називати християнством) почали творитися дива і в моєму житті, і з моєю особистістю, та й з усім, що навколо. Бо коли Бог приходить в твоє життя, то Він його упорядковує, наповнює сенсом, заповнює усі порожнечі людської душі. І хоч не берусь гадати напевне, але так мені виглядає, що в описаній вами ситуації - саме ця проблема. Більше того, можливо, така криза тим обом людям якраз на те і підвернулася, щоб привести їх до Бога. Бо нема нічого випадкового у нашому житті(як часто наголошує на цьому владика Венедикт), і щораз то більше розумію, що таки нема. Не знаю, чесно кажучи, чи варто давати якісь навіть Божі поради без Бога(типу: кидай її, шукай собі кращу, і т.д.), бо недавно сам зловив себе на тому, що такі речі не дають ніякого ефекту(або дають мізерний). Тому думаю все ж таки вартує вам звернути увагу цих людей на Бога, як на мене.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 01 листопада 2012, 14:46

vitalko писав:Тому думаю все ж таки вартує вам звернути увагу цих людей на Бога, як на мене.

Так. Розумію, проте є "але". Він прийде до церкви (думаю, що і приходить, він із віруючої родини), що йому скаже священик? Те саме, що я написала: або розлучися (бо це не твоя дружина), або бери Шлюб (щоб вона такою стала і одночасно щоб нормалізувати свої стосунки з Богом) і тоді вирішуй. Пізнання Бога, хоч і є ключовим чинником у розв"язанні даної ситуації, всеодно приведе до потреби робити вибір. Може є і третє, але я не бачу, питаюся у вас.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 01 листопада 2012, 15:40

Just_me писав:Пропоную порозмірковувати над такою ситуацією...

вислуховувати, спілкуватися, але навіть, якщо проситиме - порад як діяти не давати: це виключно його відповідальність і її, їхній шлях зародження сім`ї. Можуть ще не зійшовшись у Шлюбі розійтися, а можуть освятити свій звязок, забравши з нього гріх Божим Благословенням. І до одного і до другого треба дозріти саме їм, а від нас з Вами - підтримка спілкування, асертивне співпереживання і все це з молитвою до Бога
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 01 листопада 2012, 17:31

о.Олег писав:вислуховувати, спілкуватися, але навіть, якщо проситиме - порад як діяти не давати: це виключно його відповідальність і її, їхній шлях зародження сім`ї. Можуть ще не зійшовшись у Шлюбі розійтися, а можуть освятити свій звязок, забравши з нього гріх Божим Благословенням. І до одного і до другого треба дозріти саме їм, а від нас з Вами - підтримка спілкування, асертивне співпереживання і все це з молитвою до Бога
З повагою, о.Олег

Мабуть, так і треба. Просто складно все це. Він аж волає про допомогу, хоче, щоб хтось сказав, яке рішення прийняти, яке буде правильним. Може, і зле так казати, але добре, що люди не у Шлюбі і мають якийсь вихід, бо більшість таки не має його в аналогічній ситуації. Хоч і не знаю з іншого боку, чи був би важний шлюб із особою, незрілою психологічно для взяття на себе обов"язку бути дружиною. Якийсь жах, яке це життя складне...
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 01 листопада 2012, 17:33

Just_me писав:
о.Олег писав:вислуховувати, спілкуватися, але навіть, якщо проситиме - порад як діяти не давати: це виключно його відповідальність і її, їхній шлях зародження сім`ї. Можуть ще не зійшовшись у Шлюбі розійтися, а можуть освятити свій звязок, забравши з нього гріх Божим Благословенням. І до одного і до другого треба дозріти саме їм, а від нас з Вами - підтримка спілкування, асертивне співпереживання і все це з молитвою до Бога
З повагою, о.Олег

Мабуть, так і треба. Просто складно все це. Він аж волає про допомогу, хоче, щоб хтось сказав, яке рішення прийняти, яке буде правильним. Може, і зле так казати, але добре, що люди не у Шлюбі і мають якийсь вихід, бо більшість таки не має його в аналогічній ситуації. Хоч і не знаю з іншого боку, чи був би важний шлюб із особою, незрілою психологічно для взяття на себе обов"язку бути дружиною. Якийсь жах, яке це життя складне...

люди, власне, ще незрілими найчастіше і одружуються й питання у тому, чи хочуть разом дорослішати :)
ОООО
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 01 листопада 2012, 17:45

о.Олег писав:люди, власне, ще незрілими найчастіше і одружуються й питання у тому, чи хочуть разом дорослішати :)
ОООО

Ну, воно не зовсім правильно. Людина до одруження мусить повністю подорослішати і полагодити із собою, бо не можна нести у родину власні проблеми. Щасливий і успішний шлюб можуть скласти тільки щасливі і успішні (в сенсі реалізовані) люди. Якщо людина не порадить собі до шлюбу сама зі своїми комплексами, то в шлюбі вони (комплекси) накладаються один на одний і накочуються як лавина, яка накриває все живе і добре на своєму шляху. Сама не була, бачила збоку :(
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення vitalko » 01 листопада 2012, 17:56

Just_me писав:
о.Олег писав:люди, власне, ще незрілими найчастіше і одружуються й питання у тому, чи хочуть разом дорослішати :)
ОООО

Ну, воно не зовсім правильно. Людина до одруження мусить повністю подорослішати і полагодити із собою, бо не можна нести у родину власні проблеми. Щасливий і успішний шлюб можуть скласти тільки щасливі і успішні (в сенсі реалізовані) люди. Якщо людина не порадить собі до шлюбу сама зі своїми комплексами, то в шлюбі вони (комплекси) накладаються один на одний і накочуються як лавина, яка накриває все живе і добре на своєму шляху. Сама не була, бачила збоку :(


Якщо брати глибше, то все наше життя після гріхопадіння - не зовсім правильне, тому підтримую отця в даному випадку(по собі скажу, що саме так воно і є :) ). Господь немічних(з гріхами, хворобами, комплексами) людей кличе за собою(а подружжя - також покликання), як колись Петра і решту апостолів(та й зрештою усіх святих), і аж в процесі слідування за Христом вони щораз то більше освячувалися. Часом як на себе теперішнього гляну(не кажу вже про минулого) - то дітвак дітваком. :) Так шо всьо гуд в даному випадку! :)
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 01 листопада 2012, 18:27

Just_me писав:
о.Олег писав:люди, власне, ще незрілими найчастіше і одружуються й питання у тому, чи хочуть разом дорослішати :)
ОООО

Ну, воно не зовсім правильно. Людина до одруження мусить повністю подорослішати і полагодити із собою, бо не можна нести у родину власні проблеми. Щасливий і успішний шлюб можуть скласти тільки щасливі і успішні (в сенсі реалізовані) люди. Якщо людина не порадить собі до шлюбу сама зі своїми комплексами, то в шлюбі вони (комплекси) накладаються один на одний і накочуються як лавина, яка накриває все живе і добре на своєму шляху. Сама не була, бачила збоку :(

так - я не зовсім про це говорив (це був більше жарт, похідний від того, що "розумні не одружуються", чи "дурні сі женють" - як кажуть по наших селах). Повністю погоджуюсь з описаними Вами небезпеками і відповідальність людина має навчитися нести найперше сама за себе і лише тоді братися відповідати за сім`ю. Однак навіть за найкращої ситуації - дорослішати разом, любов, яка з`єднала, плекати - разом, Бога шанувати - разом...
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення brat Martyn » 15 листопада 2012, 12:24

Just_me писав:
о.Олег писав:люди, власне, ще незрілими найчастіше і одружуються й питання у тому, чи хочуть разом дорослішати :)
ОООО

Ну, воно не зовсім правильно. Людина до одруження мусить повністю подорослішати і полагодити із собою, бо не можна нести у родину власні проблеми. Щасливий і успішний шлюб можуть скласти тільки щасливі і успішні (в сенсі реалізовані) люди. Якщо людина не порадить собі до шлюбу сама зі своїми комплексами, то в шлюбі вони (комплекси) накладаються один на одний і накочуються як лавина, яка накриває все живе і добре на своєму шляху. Сама не була, бачила збоку :(


Олю, всі ми родом з дитинства, і дитинство у великій переважаючій мірі до Шлюбу залишається безальтернативним багажем. Це тільки практика, і великі знання і розуміння не так багато поможуть, як би хотілось.

Що Ви будете лагодити, коли Ви навіть не знаєте, що може бути якось інакше?
Те, що я виділив у Вашому тексті слід коректно замінити на "затямити основні поняття...", а не "повністю подорослішати..." чи щось подібне.

Те, що може бути якось інакше, не достатьньо просто знати, це треба "помацати", а як Ви це "помацаєте" поза подружжям? Боюсь ніяк. А поза подружжям всі наші моделі поведінки, ситуативні реакції лишаються давним давно занесені в контейнер автоматизму, а дістати їх звідти найефективніше, зіткнувшись лоб в лоб з особою, яка є інша.

Подружжя - це не є кінцева точка - це є шлях спасіння, шлях дорослішання. Це набагато швидше початок, ніж кінець. Це так само, як зі Святим Причастям, раптом почати стверджувати, що для того, щоб його приймати, треба бути абсолютно доконано святим. Але ж як стати цим святим без Святого Причастя?

Я не хочу, щоб Ви виходили заміж у 80 років, бо це все одно, щоб яблуня довго готувалась цвисти і нарешті зацвіла аж восени найкращим цвітом. Але не є ціллю подружжя почати з наймилозвучнішої ноти, а принести гідні плоди, а на це повірте також треба багато часу. Господь дав нам стільки часу, скільки дав, і дає нам велику ласку у Подружжі, а ми, порох, не маємо права сумніватися в тому, що Він таки дав нам все необхідне.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 15 листопада 2012, 17:53

brat Martyn писав:Подружжя - це не є кінцева точка - це є шлях спасіння, шлях дорослішання. Це набагато швидше початок, ніж кінець. Це так само, як зі Святим Причастям, раптом почати стверджувати, що для того, щоб його приймати, треба бути абсолютно доконано святим. Але ж як стати цим святим без Святого Причастя?

:D Ми з Вами по-різному дивимося на речі і це цілком логічно - місце сидіння визначає точку зору. Проте не знаю (навіть будучи науковцем), що краще для істиного висновку - дивитися зсередини, чи споглядати панорамну картину на відстані збоку :) Ви добре порівняли Таїнства Шлюбу і Причастя, але забули про аспект, що неочищеним від гріхів не можна причащатися, хоче без сумніву це знаєте. Згадалася розповідь, як один чоловік, котрий за життя не сповідався, таки вирішив приступити до Таїнства і коли виклав усі свої гріхи, яких було дуже багато, запитав священника, що той про нього думає. У відповідь почув "Я думаю, що ви святий". Направду я так це бачу, що людина мусить перебороти себе, щоб вести до святості інших.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення vitalko » 15 листопада 2012, 18:46

Just_me писав:Ви добре порівняли Таїнства Шлюбу і Причастя, але забули про аспект, що неочищеним від гріхів не можна причащатися, хоче без сумніву це знаєте.


Маленьке уточнення: неочищеним від тяжких гріхів не можна причащатися, а що робити з безліччю дрібних? Що робити з вродженою схильністю до гріха, з внутрішньою пусткою і темрявою, яка гніздиться в серці людини після гріхопадіння? Чи можливо її подолати без Причастя? Ні! Бо саме з Євхаристією на ці вроджені невиліковні хвороби сходить бальзам очищення і зцілення, бо ту пустку в серці людському може заповнити тільки Бог. Згадуються мені слова одного отця про те, що Причастя - для хворих а не для здорових, бо здорові вже у повній єдності з Богом, а до нас-грішних ще потрібно прокласти місток. Тому все добре говорит брат Мартин.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення brat Martyn » 15 листопада 2012, 18:49

Just_me писав:
brat Martyn писав:Подружжя - це не є кінцева точка - це є шлях спасіння, шлях дорослішання. Це набагато швидше початок, ніж кінець. Це так само, як зі Святим Причастям, раптом почати стверджувати, що для того, щоб його приймати, треба бути абсолютно доконано святим. Але ж як стати цим святим без Святого Причастя?

:D Ми з Вами по-різному дивимося на речі і це цілком логічно - місце сидіння визначає точку зору. Проте не знаю (навіть будучи науковцем), що краще для істиного висновку - дивитися зсередини, чи споглядати панорамну картину на відстані збоку :) Ви добре порівняли Таїнства Шлюбу і Причастя, але забули про аспект, що неочищеним від гріхів не можна причащатися, хоче без сумніву це знаєте. Згадалася розповідь, як один чоловік, котрий за життя не сповідався, таки вирішив приступити до Таїнства і коли виклав усі свої гріхи, яких було дуже багато, запитав священника, що той про нього думає. У відповідь почув "Я думаю, що ви святий". Направду я так це бачу, що людина мусить перебороти себе, щоб вести до святості інших.


Я не забув, що Святе Причастя вірні приймають на очищення гріхів, а реальною перешкодою до нього є тільки тяжкий гріх, або ж припинення старань у духовному житті.
Так, Ви праві, ми дивимося на це по-різному. Підозрюю, що Ви дивитесь теоретично: Вам у Церкві сказали, що Ви після Сповіді свята - і Ви в це повірили, а я більш практично на це дивлюсь, тому також зауважую, наскільки недовго триває та святість, про яку Ви говорите, і як швидко вона вивітрюється. Тому і доводиться постійно повертатись до теми очищення. ТО що ж це за святість в доконаному виді, коли ми так недовго здатні її втримувати, не говорячи про те, щоб її примножувати? Якщо вглибитись, то святість є тоді, коли в нутрі ця дарована Богом чистота здатна почуватися, як у себе вдома, тривати і благоухати.

Тому так само із приготуванням до Шлюбу із подружжям. Те, що чоловік перестав відвідувати, наприклад, бордель, - це основне поняття, але це жодним чарівним автоматом не означає, що він буде добре поводитись і знаходити порозуміння зі своєю дружиною, а зреалізованим зрілим чоловіком стане тільки після десятиліть Шлюбу, навчаючись цьому день за днем, а не поза ним. З подружжям так є, ніхто не знає навіть на половину наперед, під чим підписується, бо Господь приготував багато сюрпризів. Тому і безглуздо хотіти приготуватись до всього заздалегідь, бо це банально неможливо.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 15 листопада 2012, 20:15

vitalko писав:що робити з безліччю дрібних?

А з безліччю дрібних треба безнастанно боротися і не поборете їх до кінця життя. Кожна людина має власні недоліки, з ними треба якось жити, боротися, поборювати, але недоліки і комплекси - це різні, дуже різні речі. Комплекси сидять глибоко, не дають людині адекватно сприймати навколишніх. Хтось з батьківського дому був недолюблений, або когось в якийсь момент кинули чи зрадили, а потім така людина жениться і вимагатиме в дружити постійного перебування поруч, ревнуватиме за кожної нагоди. Комусь це виллється в бажання заливати труднощі горілкою. Це не недоліки легенькі, це глобальні речі. Людина, що не полагодила справи із собою, не може їх лагодити з іншими. Це те саме, що йти на зустріч із діловим партнером щоб укласти договір, не будучи юридично вповноваженим на такі дії. Перше треба свій статус узгодити, а потім братися зі співпрацю із кимось. Це ж не експеримент, що можна спробувати подолати негаразди за рахунок і в співпраці з іншими. А якщо не полагодиться? Ви ніколи не думали, чому шлюби, укладені в зрілому віці, за статистикою значно більш успішні і тривалі ніж шлюби, укладені в 18-25 років? Може тому, що людина вже дала собі раду сама із собою?
brat Martyn писав:Вам у Церкві сказали, що Ви після Сповіді свята - і Ви в це повірили

Ви жартуєте. Мені такого не казали. Це розповідь, яку я давно перечитала і по пам"яті відтворила.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення brat Martyn » 16 листопада 2012, 09:15

Just_me писав:
brat Martyn писав:Вам у Церкві сказали, що Ви після Сповіді свята - і Ви в це повірили

Ви жартуєте. Мені такого не казали. Це розповідь, яку я давно перечитала і по пам"яті відтворила.

Перепрошую, я образно... Але якби дійсно так було, то не було би Сповіді і всі християни, охрестившись, були би святими аж до смерті.
А так, це тільки частина правди з Божого боку, а з нашого боку, на жаль, все далеко не так райдужно.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення andrey s. » 16 листопада 2012, 12:26

brat Martyn писав:
Just_me писав:
brat Martyn писав:Вам у Церкві сказали, що Ви після Сповіді свята - і Ви в це повірили

Ви жартуєте. Мені такого не казали. Це розповідь, яку я давно перечитала і по пам"яті відтворила.

Перепрошую, я образно... Але якби дійсно так було, то не було би Сповіді і всі християни, охрестившись, були би святими аж до смерті.
А так, це тільки частина правди з Божого боку, а з нашого боку, на жаль, все далеко не так райдужно.

Нуууу, цього на превелику радість ми не знаємо, і лишається Віра..., і це дуже ОГО - ГО ( як не крути ) .
..............
Але.., я не про це.., хоч цитував це :D .
Брате, от читав що Ви написали..., я навіть не побоюсь цього слова ; Навчали. Ну так ось, читав і дуже погоджувався, зі всім погодився. Потім собі думаю..., думаю.., а чому десять років тому я би заперечив .., ну прям кожну думку, або як мінімум доповнив змінюючи контекст.
От я розумію те все про що Ви казали, але саме Ви маєте авторитет для мене у цьому. Так.., бо розуміння це " байда ", якщо вже відверто. От людина проживе і буде мати те розуміння, і повірте..., воно гріти не буде, те розуміння ( про покликання не йдеться тут ). А Ви маєте досвід, от це є круто і з перспективою.
Якщо відверто, то просто Ви сміливий, а я ні. Тому Ви маєте нагороду ( Сімя, Дітки ), а я тільки розуміння .
Нагороду отримає Відважний, а боягуз буде тільки мудрувати. І головне..., ціна цієї Нагороди, ЇЇ вартість, просто не може бути доступна й зрозуміла Боягузу ( з вел. літ. )..., так.., просто теорія, десь від когось почута чи прочитана... , гарні слова без ваги.
..........
Доречі..., п. Олю, думаю з таким прагненням самовдосконалення ( акцент на "само " ) Вам дорога в монастир . Ніколи про це не думали ? ( це просто питання..без підтекстів ..., ну майже без них..., зоооовсім трішки, чуть - чуть :wink: )
:Rose:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ


Повернутись до “Життя християнина”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей