Починали з того, наскільки доброю є емоційність, перейшли до розмови про християнську безпристрасність. Далі наводився текст одного з Отців Церкви про пристрасті. Далі розмова йшла про актуальність виконання окремих вимог отців-пустельників. Мої приблизні цитати: "Складається враження, що все, що приносить задоволення вважається гріхом або близьким до гріха. Зрештою, є речі, в яких я і не бачу сенсу виправлятися: любов до гарних речей, смачної їжі, користування косметикою. А тайноїдження - взагалі якийсь незрозумілий гріх."Точні цитати:
ShMariam писав:в моєму розумінні, не бідність є добром, але пожертвувані грошей потребуючому (а результат - дійсно бідність). Так і щодо всього іншого. Я проти аскези заради аскези
о.Олег писав:тоді це не аскеза. Аскеза - це завжди заради Бога і ближнього
Just_me писав:Згодна із Мар"яною. Дозволю собі зауважити, що бідність, особливо крайня - це приниження людської гідності у одному із її найбільш яскравих проявів. І у нас вона поголовна.
о.Олег писав:приниження, бо це не добровільна бідність. Аскеза - це завжди вольовий порух, свідоме самозречення, а не воля обставин/випадку
Just_me писав:Чому ми так багато говоримо про аскезу? Люблю один католицький портал: deon.pl - Кредо часто постить перекладені із нього статі у себе на сторінці. У жодній із розміщених там статей (тисячі їх там, напевне) не говориться про потребу провадити таке життя, яке пропонується в уривку повчать Єфрема Сирійського, навпаки, всюди ви зустрінете, що життя створене для радощів, позитивних емоцій, а все сумне, депресивне, важке треба відкидати. Чому така різниця?
ShMariam писав:Дві сторони одної медалі... Хто на чому акцентує
о.Олег писав: а Аскеза - це ні не сумно, ні не депресивно. І це навіть не дві сторони - це одна. якщо "медаль" буде Дана
Just_me писав:Окей, не так. Пише, що треба розважатися, добре заробляти, відпочивати. Про аскезу ані слова
о.Олег писав:і є люди, які завдяки цьому Причислені до Вибраних? Hема, Олю. Aле є Милість Божа і на неї уповаєм. Попри це - пропоноване на сайтах є спробою працювати з людиною. Не відлякати її. Але пропоноване - не цінність сама в собі
Just_me писав:То вибраними можуть бути лише ті, хто живе у добровільній бідності і у всьому собі відмовляє? А ті, хто їздять відпочивати, ходять у парки розваг, на дискотеки, зустрічаються на вихідних із друзями і купують заміські будинки - вони не вибрані?
о.Олег писав:можуть - не можуть... Знаємо Подвижників. І знаємо що і для них Вибраність - Божа Милість. Принаймі вони, описуючи свою власну грішність, в цьому переконливо свідчать. А інше... Гедоністи і його проповідники... З того, що знаємо - ні. Людина ж свідома Бога, яка, поряд з розвагами/інше памятає про Бога/ближнього, відмовляється від чогось заради Бога, старається розрізнити святість і гріх - надіємось, що так.
Just_me писав:Я згодна, але я б і Ісуса не назвала аскетом. Він хожив на весілля, а коли закінчилося вино то не сказав "досить вже, випили, тай досить, ви що, хочете, щоб вас звідси виносили чи ви додому рачки лізли?" Ні, він забезпечив людям достатню кількість напою. Блаженний Іван павло ІІ теж напевне не був аскетом, бо любив посидіти з друзями, покататися на лижах. Але він - до вибраних. Отче, крайнощі - це завше погано. Але крайнощі бувають як вліво, так і вправо.
о.Олег писав:Ісус, відповідаючи на закид "учні Івана постять, а твої їдять/пють" говорив "не гоже гостям постити, допоки Жених із ними" (Мр.2) - от і прийшли дні, коли взято від них Жениха, та і... "важко тим, хто мають багатства, увійти в Царство Боже" (Мр.10). Стосовно ж бл.ІванаПавла... все дуже складно. Однак - точно жодного Святого не маємо завдяки посиділкам/лижам і тут, якщо про "перегиби", краще, як каже Апостол Павло про одруження, "бути як я" - мати "перегиб" саме в сторону відмови і те, що виглядає людському окові як "перегиб" є "показуванням ділами своїми моєї віри". Чи це вимагається від людини? Ні. Тому і кажу про "маяки", якими служать "для тих, хто спасаємося" Божі Аскети
ShMariam писав:Якщо, кажете, це і є аскеза, то чого тоді так акцентується увага на грошолюбстві як гріху (до речі, найбагатші люди найбільше жертвують на благодійність), а бідності як чесноті, коли варто було б звернути увагу на велику кількість потребуюючих людей? Або коли багато говориться про гріх похоті, а не пояснюється, що це сильно шкодить самій людині, а особливо це гріх проти чоловіка(дружини) навіть задовго до одруженняShMariam писав:Тобто, в моєму розумінні, не бідність є добром, але пожертвувані грошей потребуючому (а результат - дійсно бідність). Так і щодо всього іншого
о.Олег писав:а чому не пояснюється? Пояснюється. Стосовно ж жертвувань і жертводавців... "Бідних маєте завжди..." Каже Господь і хвалить не тих, хто дає "з багатства свого", а ту, що дала "все, що мала", хоч і лише лепту. Думаю... і благодійність в нас збочилася в лише "ділись з ближнім". А, перефразовуючи Д.Лондона "благодійність - це не кістка, кинута собаці, а кістка розділена із собакою, коли тобі самому немає що їсти"...про "крайнощі" http://bibleonline.ru/bible/ukr/40/05/
Just_me писав:жодного Святого не маємо завдяки посиділкам/лижам" А хто говорить, що завдяки? Ані завдяки, ані всупереч лижам ніхто не спасеться, я про те, що лижі і посиденьки на спасіння у людини зі здоровим глуздом не мають впливати
о.Олег писав:а я про те, що добровільна відмова людини із здоровим глуздом від "посиділок/лижів" впливає на спасіння. При цьому в самих лижах/посиділках чи їх відсутності немає ні спасенності, ні неспасенності. Розумієш: Аскеза - це не заперечення добрості багацтва, друзів, лиж тощо. Аскеза - це добровільна відмова. Бога ради.
P.S. Хто краще пам`ятає втрачену частину розмови - відредагуйте.
). Тобто: 
)