ShMariam писав:dgerelo писав:Оце після довгих пошуків, ходінь по різних сайтах, вивчення багатьох практик зібрав коротку статтю: запитання-відповіді про десятину. У ній намагався покладатися лише на Біблію. Коментарі частково мої, частково з інтернету якщо підходили і краще ніж я про щось розповідали.
Про_Десятину.pdf
Прочитала дуже уважно. Аналізуючи всі подані біблійні цитати, про чітку настанову-обов'язок давати десятину (саме десятину, а не пожертву взагалі) в Новому Завіті я не знайшла... Хіба, треба вийти за межі Біблії, дивитися в контексті історії, Передання, але того я вже не знаю... (хіба що те, що Десятинна церква будувалася за десятину

). Хтось знає більше?
Справді, прямої заповіді давати десятину в Новому Завіті немає. Однак є так звані непрямі, якщо можна так сказати.
Наприклад, на Школі Християнського Життя і Євангелізації і на спільноті Благословення обов'язок давати десятину пояснюють тим, що в Євангелії від Луки 11:42 написано:
"Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати."
Тобто, цими словами "І це треба було робити", Ісус стверджує непрямо, що десятину варто давати.
Більше того, Ісус закликає до більшого - до стану досконалості, духовної убогості і не прив'язаності до матеріальних речей, багатому юнакові він радить продати усе і роздати бідним в Євангелії від Матея 19:21
"“Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.”"
Хоча тут це подано не як наказ чи як заповідь, а швидше, як запрошення чи заклик до досконалості. Бог знає, що ми люди дуже недосконалі і нам важко жертвувати взагалі, і тому він приймає від нас будь-які жертви, на які ми спроможні, чи це сотина, чи десятина, чи п'ятина. Чи це десятина часу, чи це десятина грошей, чи це десятина чогось іншого. Як писав про це апостол Павло у другому посланні до Коринтян 9:5-15
Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували заздалегідь той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.
Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме.
Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо.
А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло,
як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно.»
Той, хто достачає насіння сіячеві, додасть і хліб на поживу, і примножить ваше насіння та зростить плоди вашої справедливости,
щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові подяку.
Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але воно стане ще обильнішим завдяки численним подякам Богові.
Спогадуючи цю прислугу, вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні Євангелії Христової та за щедрість вашого дару для них і для всіх.
І вони своєю молитвою за вас з'являються вам зичливі - заради надмірної благодаті Божої у вас.
Подяка хай буде Богові за його дар несказанний!
Бог любить того, хто дає радо.
Тому Бог буде тішитися з будь-якої жертви, чи це сотина, чи п'ятина. Не обов'язково це має бути десятина. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу.
Хоча вже в іншому місці Ісус закликає прямо до досконалості: «То ж будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5,48).
Отже, який можна висновок зробити? Існує духовний закон - хто щедро сіє, той щедро жатиме. І хто має сміливість цим законом користуватися, отримує усяку благодать.
Шкода лише, що я сам не слідую цим всім словам, і дуже непостійний в плані десятини. Декілька разів пробував давати десятину на різні речі. Однак я як зерно, посіяне між терням, клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять до мого серця, та й заглушують слово, посіяне в моєму серці, і воно перестає давати плід.