Платонічна любов це гріх?

[malecha]

коли наша церква вийде з Середньовіччя?????


сучасним монахам пропоную задуматися не над переписуваням перекладів Біблії, а над доступним перекладом Божого слова до християнина XXI століття.

пані Галино любіть собі на здоров'я. запам'ятайте собі єдине правило - ЛЮБИ ГОСПОДА І РОБИ, ЩО ХОЧЕШ.

[romanm]

100% але поясніть цей вислів. Інакше це звучить щось на тему, живи як хочеш і роби шо хочеш, головне люби Бога і все буде грало!

Тут трохи не так, імхо. Коли любиш Бога, то навіть сама проста думка про гріх, не проходить в твою голову. Тим паче це слова Августина, якщо не помиляюсь. Дійсно, якщо є любов до Бога, то можна робити всещо хочеш, бо людина в такому стані любові, не виходить поза рамки ( в гріх).

[Zolotce]

почуття любові і любов, суть 2 різні речі:)

поясніть різницю ?

[romanm]

Щоби пояснити чому я так написав. Для мене почуття любові = закоханність. Любов = ... інше

Гері Чепмена ( на російській, але надіюсь, розберетеся:)

в своїй книзі “Пять языков любви”, відповідає так:

“Говорят, что влюбленность – это не настоящая любовь по трем причинам:

* Во-первых, влюбленность – это не акт «доброй воли», не сознательный выбор. Часто мы влюбляемся не вовремя и не в тех. Потому мы и зовем влюбленность наваждением.
* Во-вторых, влюбленность – это не настоящая любовь, потому что не требует от нас сознательных усилий. Что бы мы ни делали, влюбившись, все дается с легкостью. И это нам ничего не стоит.
* В-третьих, влюбленному не интересно, будет ли его партнер расти и развиваться. Влюбленные теряют интерес ко всему, кроме предмета любви. Влюбившись, мы больше не стремимся к личностному росту. Скорее, нам кажется, что мы уже достигли всего. Мы счастливы, мы на вершине, и наше единственное желание – остаться там.

Любовь по природе эмоциональна, но не является наваждением. Это – любовь, которая объединяет причину и эмоции. Она включает в себя акт воли и требует дисциплины, а также признаёт необходимость роста личности. Нашей основной эмоциональной потребностью является не влюблённость, а истинная любовь со стороны другого человека, любовь, произрастающая из причины и выбора, а не из инстинкта. Мне необходимо быть любимым тем, кто избрал меня для того, чтобы любить, тем, который видит во мне нечто, достойное любви.

Такая любовь требует усилий и дисциплины. Вы стараетесь на благо другого, и если вам это удается, вы и сами радуетесь, оттого что любите по-настоящему. Это не похоже на эйфорию влюбленности.

Наваждение не может длиться вечно. Не стоит отчаиваться, если вы, кажется, растеряли все чувства. Поскольку любовь – это выбор, любить можно, даже когда влюбленность умерла, и мы вернулись к реальности. Когда ваш близкий человек уверен, что вы любите его, мир залит солнцем, он сумеет реализовать все свои способности: достанет звезду с неба и принесет мамонта к вашему очагу. Но если его «сосуд любви» пуст, если он чувствует, что его не любят, а используют, он вряд ли добьется в жизни чего-то.

Учитесь любить. Измените образ мыслей: «Мы вместе. И теперь я буду соблюдать твои интересы». Тот, кто хочет любить, найдет подходящий способ , чтобы воплотить это решение.



Виділене мною.

[Zolotce]

Мені здавалось що закоханість це закоханість а якщо казати любов то це трошки інше... власне в моєму випадку спочатку була дружба яка потім,через довгий період часу, переросла у взаємне почуття любові і в цьому понятті я вкладую все : і переживання і суперечки і почуття коли тобі спокійно і добре поруч, і коли думаєш один про одного (не фанатично а звичайно) і коли бачиш всі не дуже хороші риси характеру, але водночас розумієш що і ти недосконалий, але приймаєш людину такою яка вона є, коли поступаєшся своїми принципами на користь іншого, коли розумієш якщо тобі кажуть «мені це не подобається, не роби так…» і не робиш але разом з тим знаєш що і тебе послухаються якщо так попросиш а ще коли цікавишся інтересами і всіляко їх підтримуєш, коли піклуєшся і бажаєш тільки найкращого… Напевно якщо добре подумати ще багато що можна написати… Отаке в нас почуття любові. ВЗАЄМНЕ.
Але людина колись брала шлюб і хоч разом вже давно не живуть… тут нічого не вдієш … тільки боротись з цим почуттям…

[Lilly]

Є одна повість польської письменниці Марії Домбровської "Ночі і дні", де описана схожа ситуація, як і в пані Галини. Теж відзнятий фільм на основі цього твору. Рекомендую переглянути чи прочитати цю книгу.

Криза в стосунках - річ цілком нормальна. Кризи спонукають до розвитку. Часто тільки під час кризи бачиш, що насправді корінь проблеми - в мені.

malecha запитує: коли наша церква вийде з Середньовіччя?????

Питання - що Малечу не влаштовує в Середньовіччі?

[romanm]

Але людина колись брала шлюб і хоч разом вже давно не живуть… тут нічого не вдієш … тільки боротись з цим почуттям…

Ясно, просто прояснення термінів.

[Zolotce]

Але людина колись брала шлюб і хоч разом вже давно не живуть… тут нічого не вдієш … тільки боротись з цим почуттям…

Ясно, просто прояснення термінів.

Не зовсім зрозуміла Вашого допису, поясніть, будьласка

[romanm]

Пояснення термінів.
Нпр., що значить "почуття любові" для Вас і для мене.

[Zolotce]

зрозуміло, але мене все таки цікавить не питання термінології...
якщо Любов від Бога але так склалось що та Любов виникла до людини що колись брала шлюб то чи я маю вважати це виробовуванням на вірність Богу і Божим заповідям ?

[romanm]

якщо Любов від Бога але так склалось що та Любов виникла до людини що колись брала шлюб то чи я маю вважати це виробовуванням на вірність Богу і Божим заповідям ?

Тобто ви маєте наувазі, що любов до кожної конкретної людини присилає Бог? Бо тут , як на мене є 2 різниці, Бог Любов, і любов до іншого/ї.

[Lilly]

зрозуміло, але мене все таки цікавить не питання термінології...
якщо Любов від Бога але так склалось що та Любов виникла до людини що колись брала шлюб то чи я маю вважати це виробовуванням на вірність Богу і Божим заповідям ?

Всі люди роблять помилки. Якщо Любов від Бога, і та людина зараз розлучена, і ви не в шлюбі - то ваш зв"язок, я думаю, не є випробуванням на вірність Богу. В православній церкві дозволяється брати церковні розлучення і знову шлюбуватися кілька разів ( три чи чотири, а може й більше) - все для того, щоб людина не жила у грісі. Бо я не думаю, що якщо обидвоє шлюбованих вже давно не живуть разом і мають інших коханих людей, а шлюб був лише забаганкою батьків (таке теж буває - "що люди скажуть?"), то їх церковний шлюб не зможе стримати в розлученні. А як тоді їм бути в стосунках з Богом? Хочеш посповідатися - розрішення не дадуть. Що тоді має робити людина? Складне питання.
Це щось схожа ситуація як з целібатом - в католиків обов"язковий, в православних - ні. Чи суть священства від того змінюється?

[Zolotce]

Тобто ви маєте наувазі, що любов до кожної конкретної людини присилає Бог? Бо тут , як на мене є 2 різниці, Бог Любов, і любов до іншого/ї.

Я так розумію що Любов як почуття це є Божий дар, адже воно не виникає по нашій волі чи по нашому бажанню. Інша справа щоб ми це почуття , дароване Богом плекали і берегли як справджній дар.
Власне через це в мене і виникло таке питання, чи ж Бог даруючи мені той дар насправді випробовує мене на вірність Йому? Чи я щось не так розумію ? Тому що читаю в іншій темі "„Одруженим же наказую не я, але Господь: жінка нехай не розлучається з своїм чоловіком! А коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком своїм; а чоловік нехай не відпускає дружини!” (1Кор.7,10-11) "

[romanm]

Всі люди роблять помилки. Якщо Любов від Бога, і та людина зараз розлучена, і ви не в шлюбі - то ваш зв"язок, я думаю, не є випробуванням на вірність Богу.

Звичайно. Бог нікого не доводить до таких випробувань, які ми не пересилимо, інакше - нонсенс.

В православній церкві дозволяється брати церковні розлучення і знову шлюбуватися кілька разів ( три чи чотири, а може й більше) - все для того, щоб людина не жила у грісі.

Не зовсім зрозумів до чого тут ПЦ?! Дозвольте продовжити: а в англіканських спільнотах вінчають педерастів, щоб людина нежила в грісі.

Бо я не думаю, що якщо обидвоє шлюбованих вже давно не живуть разом і мають інших коханих людей, а шлюб був лише забаганкою батьків (таке теж буває - "що люди скажуть?"), то їх церковний шлюб не зможе стримати в розлученні. А як тоді їм бути в стосунках з Богом? Хочеш посповідатися - розрішення не дадуть. Що тоді має робити людина? Складне питання.

так, надзвичайно складне. На цей момент позиція Церкви така. Тим, хто розведений і в шлюбі церковному, повторного шлюбу не дається. Сповідатися і до причастя дозвіл є, якщо не співживуть.

Це щось схожа ситуація як з целібатом - в католиків обов"язковий, в православних - ні. Чи суть священства від того змінюється?

В яких католиків обовязковий??? перший раз про таке чую. В римських католиків так, в східних - ні. Приклад не зовсім. Целібат не чіпає саму сутність таїнства священства. На противагу, тому, коли люди вінчалися в церкві і потім , на жаль розійшлися. Ситуаціянадзвичайно складна, і нам, залишається тільки молитися за них.

[romanm]

Я так розумію що Любов як почуття це є Божий дар, адже воно не виникає по нашій волі чи по нашому бажанню.

Гм, твердження. як на мене більш ніж дискусійне. Якщо любов (подобання мені другого, другої) від Бога, то ненависть від кого? Значить щось дає Бог, щось чорт?

А як тоді :"Люби свого ближнього як себе самого?" Мені здається, що відповідь на ваше питання доволі складна, бо спершу треба прийти до загального знаменника що таке любов Божа, моя, до чоловіка - жінки і людини взагалі. (Мені так думається:)

Інша справа щоб ми це почуття , дароване Богом плекали і берегли як справджній дар.
Власне через це в мене і виникло таке питання, чи ж Бог даруючи мені той дар насправді випробовує мене на вірність Йому?

Я думаю, що з такого типу питаннями, вам все ж таки треба йти до якогось священика який би мав досвід в таких справах(сказати легше ніж зробити, розумію) але у вашому випадку требайти до когось одного, бо форум це таке місце, не зовсім для вирішення такого роду питань. Ми бачимо тільки поверхню питання, що глибше, не бачимо. А спілкування із священиком тет - а - тет відкриє, можливо ще якісь сторони. Імхо.

[Lilly]

[quote]
Не зовсім зрозумів до чого тут ПЦ?! Дозвольте продовжити: а в англіканських спільнотах вінчають педерастів, щоб людина нежила в грісі.

[quote]

Англікани - протестанти, їм все можна

Ми ж православні християни
Цікаво би було дізнатися, від якого моменту в історії в Православній церкві можна брати шлюб по кілька разів.

Так, в греко-католиків целібат необов"язковий, до чого із неоднозначною посмішкою ставляться власне католики (римо-католики по нашому)

[Zolotce]

Я думаю, що з такого типу питаннями, вам все ж таки треба йти до якогось священика який би мав досвід в таких справах(сказати легше ніж зробити, розумію)

Насправді були в священника ми обоє (кожен окремо) і їхні думки були більш-менш однаковими - якщо так сталось що життя в першому шлюбі є нестерпним і що немає спільного бажання бути разом, якщо жінка має інтерес на сторні а тебе не вважає ні за чоловіка ні за батька дитини то Бог дає другий шанс жити щасливо і у любові... Це справді казали священники, і говорили про те щоб найшвидше розлучитись і одружитись вдруге... але на форумі цитують Біблію і тлумачать її зовсім по іншому

[romanm]

Англікани - протестанти, їм все можна

"Взули" Ви тут мене:) немаю більше чого сказати.То є правда.

Ми ж православні християни
Цікаво би було дізнатися, від якого моменту в історії в Православній церкві можна брати шлюб по кілька разів.

Розізнаєм. Самому цікаво.

Так, в греко-католиків целібат необов"язковий, до чого із неоднозначною посмішкою ставляться власне католики (римо-католики по нашому)

Ну а наші неоднозначно говорять:) -"в польского ксоньдза, пелюшки за хатою висять,а в нашого, перед хатою:)"

[Lilly]

Роман, я звичайно рада, що ви "взутий", але повірте, що ненавмисно

Ну а наші неоднозначно говорять:) -"в польского ксоньдза, пелюшки за хатою висять,а в нашого, перед хатою:)"

Отака правда житття

[romanm]

Насправді були в священника ми обоє (кожен окремо) і їхні думки були більш-менш однаковими - якщо так сталось що життя в першому шлюбі є нестерпним і що немає спільного бажання бути разом, якщо жінка має інтерес на сторні а тебе не вважає ні за чоловіка ні за батька дитини то Бог дає другий шанс жити щасливо і у любові... Це справді казали священники, і говорили про те щоб найшвидше розлучитись і одружитись вдруге... але на форумі цитують Біблію і тлумачать її зовсім по іншому

Ну, якщо священики таке говорять. Але ви розумієте що вони також ризикують, ризикують своїми душами( і думаю що любий священик який це прочитає , мене підтримає)? Напевно коли в семінарії це вчили, вони спали на задніх партах.

Що ж, вам вирішувати. Видно, що Бог дав вам не малий інтеллект - раз ви так серйозно цим цікавитеся, так що вам вирішувати що і як, я впевнений, що зараз не проблема взнати що на даний аргумент говорить КЦ і порівняти з позицією священиків. Та й тут не Біблію тлумачим( принаймі я) а те, як вчить КЦ.

З чисто людської точки зору вони праві. Подібні до лікарів, які бояться заподіяти біль пацієнту і лишають гнилий зуб, який потім приведе ще добільш плачевних наслідків.

Імхо власне.

[Zolotce]

Уточнюю що священники були з різних церков греко-католицької і правословної автокефальної, і під розлученням мали наувазі уневажнення шлюбу

[Zolotce]

Видно, що Бог дав вам не малий інтеллект - раз ви так серйозно цим цікавитеся,

Не інтелект напевно є причиною , а те що болить мене це питання , бо ж не хочу порушувати Божі заповіді але і Любов є занадто сильною щоб від неї відмовитись. Хіба це ще раз підтверджує грішність і слабкість людини.

[romanm]

Уточнюю що священники були з різних церков греко-католицької і правословної автокефальної, і під розлученням мали наувазі уневажнення шлюбу

Ясно, бо здавалося по другому, принаймі мені. Ну, католик правий, тільки через уневажлення шлюбу(не значить, що шлюб був, а тепер його уневажнили. Значить, що з самого початку його не було, тобто він був не дійсний), можна вінчатися, якщо є таке бажання, другий раз.

Ну а на тему автокефального, ноу коммент( тут зовсім інший підхід). Так, що тут ви повинні вибрати( як я вже говорив) самі.

:Yahoo!: Роман, я звичайно рада, що ви "взутий", але повірте, що ненавмисно

[o.Mykil]

Тим паче це слова Августина, якщо не помиляюсь.

Так, це він казав, тільки більш так: "Люби, й роби що хочеш". На жаль, не завжди цей вислів розуміють у правдивому сенсі. Дехто думає (не раз трохи далекий від Церкви), що можна теж у "любові" займатися розпустою, зводячи любов до інтимних стосунків...

[Юра]

Ми ж православні християни
Цікаво би було дізнатися, від якого моменту в історії в Православній церкві можна брати шлюб по кілька разів.

На жаль я вже забув як воно є дослівно, але в православній церкві інший обряд вінчання, як у греко-католицькій. Вони, вроді, не дають клятви перед Богом, чи якось так. Треба нагадати по можливості... Тому є велика проблема, яку мало хто висвітлює, з перебігами між конфесіями. Уневажнення шлюбу у ГКЦ відбувається рідко, процес йде довго і тільки з дуже важливих причин. В православній церкві цей процес інакший. Тому деякі греко-католики, як хочуть розлучитись, починають ходити в православні храми і т. д. Виправдовуються по різному - від того, що "тільки православним сходить благодатний вогонь" і до банального "та ми ж усі християни (я з цим згідний )". А там просять у православних отців розлучення і ті їм дають, як православним. Але вінчались вони по іншому обряду..... Коротше є така проблема....

На мою думку, любов є в кожного з нас від зачаття. Нею нас одаряє Господь з душею. І здатність любити ми маємо завжди. Це Господь, батьки, чоловік, дружина, діти і т. д. Вся ця Любов різна. І ми її вже маючи використовуємо, як хочемо. Хтось її відкидає, хтось ні (Я - ні ). Просто вищі сили (чи то Матінка Божа, чи свята Трійця чи то через наших ангелів-охоронців ) інколи підштовхують двох людей одне до одного і пропонують нам бути разом, а ми вже вирішуємо чи подобається нам чи ні. На мою думку так - Господь допомагає хорошим людям знайти один одного.
Уневажнення шлюбу - це вже сама остання річ. Якщо можливо це не робити - потрібно боротись до кінця за Благословенне Богом подружжя. Звичайно не йдеться мова про примусове одруження і т. п....

[viter]

Якщо шлюб був взятий свідомо, без ніякого примусу, якщо не було навмисне приховано ніякої тяжкої хвороби чи неможливості мати дітей, то навряд чи такий шлюб можна уневажнити, а про розлучення взагалі мови і бути не може. Усякі почуття кохання поза шлюбом - то від лукавого. Диявол дуже добре вміє гратися з почуттями людини. Якщо ви віруюча людина та хочити жити згідно Божих заповідей, то моліться, уповайте на Бога, віддавайте свою сім'ю під покров Богородиці і у вас все налагодиться.

P. S. А хто казав, що буде легко?

[malecha]

Дехто думає (не раз трохи далекий від Церкви), що можна теж у "любові" займатися розпустою, зводячи любов до інтимних стосунків...




ja vvazhaju, shcho ljubov istynna Xrystova grishnogo v sobi i nichogo ne maje. jakshcho zjavylasja potreba my mozhemo postavyty tze pytannja na forumi i pochuty shchyri dumky shchodo tzjogo terminu "ljubov". p.Galyna postavyla pytannja na forumi taky ne prosto tak i xotila pochuty rizni dumky z tzjogo pryvodu. perevazhna biljshistj skazala jij - ni v jakomu vypadku ne rujnuvaty shljub, ale nixto ne zadumavsja na xvylynku shcho perezhyvaje tzja zhinka. jak vona pochuvajetjsja i jaki dumky pidkradajutjsja.
mozhlyvo ja ne taka "be Got" jak bula v Ukrajini, ale dalekoju do tzerkvy nazvaty mene je dosytj pomylkovym. pytannja rozpusty i intymnyx stosunkiv je dosytj pryvatne pytannja, ale 3 roky perebuvannja za kordonom zastavyly podumaty glybshhe nad tym shcho nasha tzerkva navchaje. vreshti resht prozhyvannja na Svjatij Zemli vluchno okreslylo ponjattja xrystyjanyn i starajusja piznaty nashogo Boga, Jakyj tak ljubytj mene, shcho pomer za mene. jakshcho pani Galyna ljubytj, to xaj chas vid chasu zadumajetjsja jak same vona ljubytj..

[newroman]

хотів би уточнити тут, що другий шлюб був дозволений святими отцями за правилами Вселенських соборів, тоді ще коли Церква Христова не була поділена на Західну і Східну.
Другий шлюб дозволявся як засіб уникнення блуду людиною у подальшому житті, якщо неможливе співжиття у першому шлюбі, в тому числі і через розпущеність і блуд.
Цього правила дотримується Православна Церква до нині. Католицька через свої Помісні собори відійшла від цього правила і від багатьох інших правил святих отців.

[romanm]

хотів би уточнити тут, що другий шлюб був дозволений святими отцями за правилами Вселенських соборів, тоді ще коли Церква Христова не була поділена на Західну і Східну.

А не могли би ви вказати точно що за собор?!

Другий шлюб дозволявся як засіб уникнення блуду людиною у подальшому житті, якщо неможливе співжиття у першому шлюбі, в тому числі і через розпущеність і блуд.

Це теж святими отцями дозволено, чи ви маєте наувазі теперішню доктрину.

Цього правила дотримується Православна Церква до нині. Католицька через свої Помісні собори відійшла від цього правила і від багатьох інших правил святих отців.

Якби ви чітко вказали що це за правило. А також і про інші правила, про які ви вказали. Був би дуже вдячний.

[прочанка]

целібат - делікатна річ. Це проблема католицької церкви. Моя мама перебуваючи в Австрії, мешкала у місцевого священика, якому на той час було коло 60 і він належав до молодшої кагорти. Не хочуть йти, бо невпевнені, а нащо потім жити у грісі?
А розірвання шлюбу, знаю приклади греко-католиків... Болізна процедура, перехресні сповіді, але люди не могли жити разом, жінка переїхала в іншу країну, дітей не було... Другий випадок -є діти,жінка забезпечена, самодостатня, а чоловік - ревнивець і навіть садист, який ще заздристь успіхам дружини. Як результат - закомплексована, з нервовими зривами жінка і перелякані діти, а чоловік мотивує, що через поради священика готовий жити разом... Хоч на спільні бесіди до священика йти відмовляється. Чи є сенс продовжувати цю агонію?