Церковні покарання

в Україні і у світі

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Церковні покарання

Повідомлення ShMariam » 09 листопада 2010, 10:57

Було запропоновано створити список колишніх священослужителів Католицької Церкви.
Про екскомуніки в Католицькій Церкві

1. О. Любомир Гаєвський (велика екскомуніка) з Івано-Франківської єпархії, як послідовник М. Лефевра. Правда, жодного офіційного документу не можу знайти крім згадки viewtopic.php?f=22&t=894&start=0

2. О. Василь Ковпак (велика екскомуніка)
Декрет наказу виконання вироку з карою великої екскомуніки
Декрет про доведення до відома декрету виконання від 14.11.2007р.
Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства щодо поширення схизматичного лефевристського руху

3. "Підгорецькі" отці: о. Ілля Догнал, о. Методій Шпіржік, о. Маркіян Гітюк, о. Р. Обергаузер (велика екскомуніка).
Апостольська столиця підтвердила вирок
Осторога щодо підгорецьких отців
Офіційне повідомлення про видалення підгорецьких отців з Василіанського Чину Святого Йосафата
Офіційне повідомлення про те, що підгорецькі отці не є єпископами

4.О. Теодозій Івашків (мала екскомуніка)
Кара малої екскомуніки на священика Теодозія Івашківа
5. О. Григорій Канак (мала екскомуніка)
ДЕКРЕТПро надання малої екскомуніки о. Григорію КАНАКУ

6. О. Віталій Кужельний (велика екскомуніка)
ПОВІДОМЛЕННЯ щодо накладення кари великої екскомуніки на священика Віталія Кужельного

P. S. Не знаю, чи всіх назвала.
Востаннє редагувалось 22 листопада 2010, 17:21 користувачем ShMariam, всього редагувалось 1 раз.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Cardinal
дописувач
дописувач
Повідомлень: 144
З нами з: 15 серпня 2008, 19:34

Re: Церковні покарання

Повідомлення Cardinal » 17 листопада 2010, 09:48

Якщо не помиляюся, то у Львівські Архиєпархії теж є свої "герої"!
Зображення
Зображення

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Церковні покарання

Повідомлення о.Олег » 17 листопада 2010, 09:54

Cardinal писав:Якщо не помиляюся, то у Львівські Архиєпархії теж є свої "герої"!

та люди ж... Але якщо маєте імена (обов`язково з документом Церкви про екскомуніку чи попередження), які ще не названі - надайте, якщо можна. І таких "героїв" "страна должна знать в лицо"
З повагою
о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 12 травня 2011, 09:13

У чому полягає різниця між анафемою та екскомунікою?
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 12 травня 2011, 14:07

Злий Іван писав:У чому полягає різниця між анафемою та екскомунікою?

думаю, найперше, почувши слово "анафема/анатема" потрібно розуміти, що цей термін може мати різне наповнення відповідно до традиції примінення терміну в тій чи іншій спільноті і в тому чи іншому контексті. В Христовій Церкві анатема (грекою ἀνάθεμα — зазвичай перекладається "відлучення") і екскомуніка (латиною еxcommunica - зазвичай перекладається "відлучення") поняття тотожні - в Кодексі Канонічного Права за 1917 рік (в ККП 1980 року терміну "анатема" не зустрічав) в каноні 2257 читаємо одне під одним:
1. Відлучення (Excommunicatio) - це заборона...
2. Називаеться також анатемою (anathema)...

можливо Вам буде цікаво прочитати статтю М.Яворського
Розуміння карної санкції у Церкві .
Зміст:
Вступ.
– 1. Інституція покарань у Новому Завіті.
– 2. Інституція покарань у перших століттях Вселенської Церкви.
– 3. Інституція покарань княжої доби Київської Церкви.
– 4. Поняття злочину взагалі.
– 4.1. Поняття правопорушення і злочину у римському праві.
– 4.2. Поняття злочину у церковному праві.
– 5. Види церковних злочинів.
– 6. Поняття церковної кари.
– 7. Мета церковного покарання.
– 8. Види церковних покарань.
– 9. Способи накладання кар.
– Підсумок.

Вступ

З установи Христа Господа, Церква, є немов духовна спільнота людей з’єднаних через участь у тих самих цінностях віри, надії і любові. Одночасно є ієрархічно впорядкованою інституцією, наділеною владою, завдання якої полягає у спрямовуванні людей до досягнення надприродної мети. Однак, таке управління було б неефективним, коли б обсяг завдань церковної влади не обхоплював також влади покарання, а саме: накладання кар стосовно тих приналежних людей до Церкви, які своїми діями заподіяли їй шкоду.[1]
Хоч в сучасній добі можемо зустріти більшу релігійну зрілість мирян, а також підвищене почуття відповідальності у душпастирів, чим саме і пояснюється значний еволюційний процес у системі церковних покарань, зокрема у західній церковній кодифікації з 1983 року.[2] Як також дотримання принципу східної церковної традиції у східному церковному праві з 1990 року.[3] То все ж таки, для кращого зрозуміння церковної дисципліни, у цій статті, доволі стисло опишемо основні поняття, що відносяться до інституції покарання у церковному законодавстві. 1. Інституція покарань у Новому Завіті[4]

У старинній Церкві від самих початків знаходимо перші прояви зловживань та відповідне реагування стосовно них.[5] Так у Єрусалимі, коли була сформована перша християнська громада,[6] у якій вірні мали одне серце й душу[7] , що творило християнську спільноту, ідеальною, все-таки спостерігаємо, що не затушовується безкарно таких зловживань, як-от: неправда[8] та симонія.[9]
Також бачимо, що св. апостол Павло був змушений користати з права покарання, по відношенню до винуватців у заснованих ним погансько-християнських громадах у Коринті і Галатії. Борючись за єдність та за правильно зрозуміле християнське життя. Передусім, апостол народів, навчає, як поводитися з переступниками[10], попереджає про свою рішучість[11] , засуджує підбурення[12] , вказує на вчинки тіла[13] , навіть виключає винуватця зі спільноти.[14]
Таку ж тематику зустрічаємо у пасторальних листах, в яких подаються правила для збереження віри[15] та для управління християнською громадою.[16]
Крім того, у соборних посланнях спостерігаємо цілий ряд навчань, а саме: відповідальність один за одного[17] , заклики до пресвітерів[18] , нагадування стосовно слухняності[19] , попередження щодо злочину[20] , настанови по відношенню до відступників[21] , висвітлення у справі надуживання довіреного завдання.[22]
Отже, з того часу, як молода Церква почала виходити на шлях вселенського християнства, бачимо, що апостоли задля необхідності оборони чистоти віри і звичаїв, вже послуговувались правом накладання кар.

2. Інституція покарань у перших століттях Вселенської Церкви

В перших сторіччях у Церкві, по відношенню до винуватця, перед накладанням кари, застосовували попередження або прилюдну догану, яка могла бути практикована до трьох разів. При тім обвинувачений отримував можливість використовувати право свого захисту.[23]
Кара малої екскомуніки містила у собі два ступені дії. По-перше, правопорушника позбавляли приймання Пресвятої Євхаристії. По-друге, покараних виключали від участі молитов вірних, натомість дозволяли молитися з катехуменами.[24] Крім того, були передбачені покарання стосовно катехуменів, згідно з якими оглашенного, що провинився, переводили з вищого до нижчого ступеня, перебуваючи на якому він тільки слухав Святе Письмо.[25]
За скоєння тяжких злочинів, накладали покарання великої екскомуніки, наслідком якої було цілковите виключення з Церкви. Це було найсуворіше покарання по відношенню до мирян. За допомогою спеціального окружного листа, єпископ, який наклав покарання, повідомляв інші Церкви, щоб винуватець не міг бути прийнятий до іншої християнської спільноти. Такої поведінки, передусім дотримувались стосовно єретиків. Якщо покарані великою екскомунікою перед смертю не подавали ознак покаяння, то їх позбавляли християнського похорону.[26]
Виключно на священослужителів накладали наступні покарання: на деякий час затримували місячну винагороду, суспензу, перенесення до нижчого ступеня, позбавлення духовного сану. Внаслідок останнього покарання, духовна особа прирівнювалась до стану мирян. Це була найсуворіша кара, оскільки її накладали довіку. Наприклад, Антіохійським собором у 341 році, було вирішено, щоб позбавити духовного стану на постійно, пресвітера, який збунтувавшись проти свого єпископа, зорганізував свою громаду та всупереч нагадуванню, упирався в непослусі.[27]

3. Інституція покарань княжої доби Київської Церкви

До джерел церковного карного права, з часів княжої доби, належать: церковні устави київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, а також ханські ярлики.[28]
Церковний устав св. князя Володимира Великого, приймаючи на себе завдання пристосувати чужоземний церковний кодекс – Номоканон – до звичаїв та світогляду новоохрещеного руського народу, передає до церковного суду справи охорони чистоти віри, моралі та церковної святині. Отож, компетенція церковного суду охоплювала все населення держави за спеціальними категоріями справ, серед яких і карні: злочини проти віри і моралі.[29]
Церковний устав князя Ярослава Мудрого, продовжуючи послідовний еволюційний процес, церковного законодавства Київської Церкви, встановлює норми покарання за порушення церковного закону. У цих правових нормах, чітко окреслюється покарання в залежності від типу злочину, стану винуватців та осіб, які потерпіли внаслідок злочину.[30]
Також ханські ярлики (грамоти) стають промовистими джерелами карного права. Татарські завойовники забезпечували недоторканість християнської віри та всіх церковних прав. При тому, забезпечували християнську віру від образи і зневаги, про що якраз засвідчує перший ярлик з 1279 року. А вже наступні ярлики, забезпечували право, київського митрополита, судити своїх вірних у всіх карних справах.[31]

4. Поняття злочину взагалі

4.1. Поняття правопорушення і злочину у римському праві

В римській юриспруденції, поняття правопорушення (delictum) появляється, з того часу, як державна влада почала втручатися у відносини приватних осіб. Неправомірну дію, що порушувала інтереси окремих приватних осіб, називали приватним правопорушенням (delictum privatum).[32]
Натомість правопорушення, що посягало на публічний правопорядок, називали публічним правопорушенням (delictum publicum). Задля суспільної небезпечності, публічні правопорушення, також називали злочином (crimen).[33]

4.2. Поняття злочину у церковному праві

Церковні законодавства, як західне, так і східне, які увійшли у життя, після Другого Ватиканського Собору, не подають визначення злочину, натомість наголошують на формальному елементі злочину.[34]
У зв’язку з тим, знавці канонічного права, висловлюють думку, що повне визначення злочину, церковний законодавець покладає на науку церковного права.[35]
Проте, варто зазначити, що визначення злочину подавав Кодекс Канонічного Права з 1917 року для Латинської Церкви, окремі частини якого були прийняті у минулому сторіччі, конференцією єпископату УГКЦ, зокрема 5-та книга, про злочини і кари.[36] Згідно з визначенням цього Кодексу: злочином у церковному праві розуміємо, зовнішнє і морально осудне порушення закону, до якого додається канонічна санкція принаймні невизначена.[37]
Злочин складається з двох істотних елементів: об’єктивних і суб’єктивних. Об’єктивні елементи є двох видів: матеріальний і формальний.[38] Матеріальним елементом церковного злочину є тяжкий гріх, що завдає шкоду церковній спільноті.[39] У зв’язку з тим, смертельний гріх є тоді злочином, коли спричинює певні негативні наслідки у зовнішній життєвій сфері церковної спільноти, створюючи перешкоду в осягненні духовних дібр, членами тієї спільноти, та одночасно завдаючи шкоду цілій спільноті.[40]
Внаслідок вище сказаного, істотним результатаом злочину є публічна шкода, особливість якої полягає у згіршенні вірних.[41]
Згідно з морального богослов’я та науки церковного права, згіршення[42] (scandalum) означає збурення церковної громадськості через створення нагоди до духовного занепаду. Це у свою чергу може штовхнути вірних до непослуху та спровокувати бунт і агресію по відношенню до церковної ієрархії. Крім того, створення такої небезпечної ситуації може наштовхнути церковну громадськість на меншу або більшу втрату довіри до представників церковної влади, послаблюючи при цьому запал вірних до реалізації церковних завдань, заохотити морально слабих до безправних дій, наприклад, інтриги, протегування, хабарництва тощо. Все це у кінцевому висліді, може створювати перешкоди Церкві здійснювати спасенну місію.[43]
Отже, правотою покарання, є по-перше охорона добра, по-друге необхідність запобігання чи виправлення зла, що називаємо згіршенням.[44]
Формальним елементом церковного злочину, є зовнішнє порушення правової норми, забезпеченої церковною санкцією,[45] визначеною або принаймні невизначеною, коли величину кари закон залишає визначувати настоятелю, відповідно до обставин.[46]
Суб’єктивним елементом церковного злочину, є осудність правопорушника, в принципі з навмисної провини, а тільки винятково, коли закон або наказ виразно постановляє, що з ненавмисної провини.[47]
Отож, при встановлені величини злочину, церковний законодавець наказує брати під увагу об’єктивні і суб’єктивні елементи вчинку, що мають вплив на виключення або суворіше застосування покарання.[48]

5. Види церковних злочинів

У Кодексі Канонів Східних Церков розміщено 32 канони, в яких законодавець перераховує кари за окремі злочини. Карна санкція, захищаючи роди дібр, передбачає визначене покарання або постановляє, що правопорушник може чи повинен бути відповідно покараний.[49]
Види церковних злочинів можна згрупувати в наступній послідовності:
1. Злочини проти віри і єдності Церкви. [50]
2. Злочини проти церковної влади і свободи Церкви.[51]
3. Злочини проти людського життя та свободи.[52]
4. Злочин фальшу (неправди).[53]
5. Злочини пов’язані з присвоєнням (узурпацією) церковних завдань або їх зловживанням чи незаконним виконанням.[54]
6. Злочини проти особливих обов’язків.[55]

6. Поняття церковної кари

Східне католицьке церковне право, так само, як і західне з 1983 року, не подає визначення кари. Однак, у різних канонах називає її істотні елементи.[56]
Згідно з наукою церковного права: кара є відповідним лікувальним заходом, який застосовує правова Церковна влада, позбавляючи правопорушника якогось добра, дочасного чи духовного, з метою виправлення та щоб уберегти інших людей від подібних неприпустимих вчинків і одночасно компенсації справедливості, покарання винуватця.[57]
Тут необхідно наголосити, що церковна кара може позбавити правопорушника тільки тих духовних і дочасних дібр, які є у компетенції церковної влади, а саме:
а) духовні добра, які з установи Христа Господа належать вірним християнам, проте довірені церковній адміністрації: святі таїнства, влада навчання, освячування і керівництво Церквою;
б) духовні добра, які введені особистим авторитетом Церкви: посвячення і благословення (сакраменталії), церковні уряди, сани, титули і відзнаки;
в) дочасні (природні) добра, котрі Богом, Творцем природи є дані всім людям та які, як необхідні засоби для реалізації Церквою своєї надприродної місії, знаходяться у розпорядженні Церкви: свобода, добре ім’я, церковне майно, церковне утримання (винагороди і платні).[58]
Крім того, наслідки позбавлення цих дібр або повноважень при накладанні церковної кари є різної природи. Деякі з них спричиняють те, що виконання заборонених актів є тільки недозволеним. Проте інші справляють те, що виконування забороненої дії є неправосильним. Для того, щоб ствердити, якими у конкретному випадку є наслідки покарання, потрібно врахувати природу правової норми покарання.[59]

7. Мета церковного покарання

Правова норма східного церковного права навчає, що кара накладається для того, щоб гоїти рани, заподіяні злочином, тобто, щоб правопорушників не кидати у прірву відчаю, а також не допускати до розбещеного життя і нехтування закону.[60]
Отож, іншими словами можемо сказати, що мета церковного покарання полягає в уникненні згіршення і шкоди та у виправленні винуватця, про що церковний законодавець дещо опосередковано говорить у іншій правовій нормі.[61]
Здається, що усі покарання, які знаходяться у східному Кодексі, містять у собі виправний характер[62] , основна мета якого полягає у покращенні поведінки правопорушника.[63] Щоб викликати у нього покаяння та готовість направити згіршення і шкоду, заподіяних скоєним злочином.[64]
Це можливо осягнути тоді, коли у свідомості правопорушника наступить певний психічно-моральнии процес, який полягає у внутрішньому наверненні і подоланні патологічного стану, у який він себе впровадив, учинивши злочинний вчинок. Через те, що злочин спричинив послаблення духовного зв’язку правопорушника з Богом та із церковною спільнотою, якраз величина покарання має посприяти йому у сопричасті з Богом і Церквою.[65]

8. Види церковних покарань

Східний католицький Кодекс, дотримуючись східної церковної традиції, називає наступні види церковних покарань:
1. Покарання, яке зобов’язує виконати якийсь важливий релігійний вчинок, як-от: проказувати визначених молитов, дотримання спеціального посту, відбути прощу, пройти духовні вправи, скласти милостиню на побожні цілі.[66]
2. Прилюдна догана, виголошена перед нотарем або при двох свідках або за допомогою листа.[67] За допомогою цього акту, напоумляється і карається того, чия поведінка спричинює згіршення або поважне порушення публічного порядку, наприклад, в парафії чи єпархії.[68]
3. Нагляд, який можна встановити за правопорушником, особливо коли йде мова про рецидивіста (recidivus - поновлення), а також якщо того вимагає важкий стан випадку. Мабуть цю кару необхідно розглядати, як додаткову.[69]
4. Обмеження свободи перебування на певному місці, яке може проявлятися у подвійному вигляді, а саме: заборона перебування на певному місці чи території або наказ перебування на певному місці чи території. Покарання застосовується тільки по відношенню до священнослужителів та осіб посвяченого життя. Тут можна з впевненістю ствердити, що це покарання є покутно-виправного характеру.[70]
5. Мала екскомуніка (excommunicatio minor) позбавляє приймання Пресвятої Євхаристії, теж може виключати від участі у Божественній Літургії, а навіть може забороняти вступ до храму під час богослужіння. Обсяг цієї кари визначає, вирок або декрет, а також може бути вказана тривалість дії.[71]
6. Суспенза (suspensio) означає припинення службових дій. Застосовується виключно до священнослужителів. Суть цього покарання полягає у забороні виконувати акти священнодійства чи управління або прав, пов’язаних з урядом, служінням. Обсяг кари може охоплювати усі або деякі акти, що визначається вироком чи декретом. Крім того, суспенза може забороняти одержувати доходи, винагороди, платні, пов’язані з урядом. Однак, ця кара не впливає на правосильність актів, на право помешкання, яке винуватець посідає на підставі уряду, а також не забороняє приймати святі таїнства та не виключає з церковної спільноти.[72]
7. Редукція (reductio) означає перенесення назад. Священнослужителеві, перенесеному до нижчого ступеня, забороняється виконувати акти священнодійства чи управління, які не відповідають цьому ступеню. Кара накладається тільки на священнослужителів.[73]
8. Позбавлення духовного стану (depositio). Це є найсуворіше покарання по відношенню до священнослужителів. При накладанні цієї кари, духовна особа позбавляється усіх церковних урядів, служінь, завдань, делегованої влади та оплат. Також забороняється виконувати священнодійства, як теж не може піднятись до вищих санів. Стосовно канонічних наслідків, прирівнюється до мирян.[74] Якщо позбавляється духовного стану священнослужитель неодружений, то це не звільняє його від обов’язку целібату.[75] Крім того, священнослужитель, позбавлений духовного стану, правосильно і дозволено звершує розрішення (absolutio) від усіх гріхів, будь-яким каянникам у небезпеці смерті.[76]
9. Велика екскомуніка (excommunicatio maior) означає відлучення від Церкви. Є найсуворішою церковною карою.[77] Забороняє приймати святі таїнства, здійснення святих таїнств, посвячення і благословення (сакраменталії), виконувати уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління, а якщо вони все ж таки здійснюються, то є недійсні на підставі самого права.[78] Покараний нею, не допускається до участі у Божественній Літургії та інших відправ богопочитання.[79] Крім того, забороняється користуватися привілеями, які були надані раніше.
Внаслідок того покарання не можна правосильно одержувати сан, уряд, службу, завдання у Церкві або платню, а також позбавляється активного і пасивного голосу.[80]

9. Способи накладання кар

У карному праві, східної кодифікації, характерною рисою є те, що кара зобов’язує винуватця тільки після того, як була накладена вироком або декретом (ferendae sententiae).[81] Це досягається після проведення відповідної судової[82] чи адміністративної[83] процедури. Покарання можуть бути накладені ієрархом або церковним суддею в усіх тих випадках, у яких церковний закон надає їм повноваження користуючись наказовими чи факультативними словами.[84]

Підсумок

Коли у Церкві стається будь-який злочин, то необхідно розуміти, що це безперечно відбувається не без гріхів людей.[85] Тому, вірні мають обов’язок дотримуватися постанов і правил, виданих церковною владою, навіть якщо ці рішення є дисциплінарними, які зобов’язують до послуху, продиктованого любов’ю.[86]


також історію надання екскомунік можна почерпнути http://old.ugcc.org.ua/ukr/news/article;7509/
Про екскомуніки в Католицькій Церкві

19.09.2008 [13:29] // Новини // o.Oleg



Вісімдесят вісім папських екскомунік були накладені як покарання від 460 року включно до 2007 року. Ними були покарані патріархи, єпископи, імператори, королі, священики, монахи та миряни. Серед екскомунікованих зокрема були французький внук Ярослава Мудрого, імператор Наполеон та кубинський президент Фідель Кастро. За останні два роки цей сумний список також поповнили п\'ятеро греко-католицьких священиків, з яких троє громадяни Чехії.



«Рекордсменом» з екскомунік є ХХІ століття за сім років тривання якого папській екскомуніці було піддано шістнадцять осіб. Тоді як за сто років ХХ століття було екскомунікована тридцять осіб. За двадцять століть (від V до XIX століть) покарання екскомунікою отримали п\'ятдесят чотири особи.



Причиною більшості екскомунік, накладених Папою, є непослух до церковної влади, самовільні єпископські свячення, незаконні священичі свячення, вбивства в церквах, підтримка тоталітарних політичних режимів, заснування нових церков та відхід в секти. Відомі випадки кількаразового накладення екскомуніки, а також її скасування через переосмислення покараним своїх вчинків та каяття.



В новітній історії Української Греко-Католицької Церкві відомі два карних процеси, які закінчилися оприлюдненням екскомуніки. 10 вересня 2008 року карою великої екскомуніки було покарано Підгорецьких монахів: Іллю Догнала, Методія Шпіржіка та священика Роберта Обергаузера, громадян Чехії та монаха Маркіяна Гітюка. Вирок був проголошений спершу Трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії. Відтак, потверджений Трибуналом Верховного Архиєпископа УГКЦ.



Причиною покарання було: незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ); розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архієпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ); нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ).



Перед тим, 14 листопада 2007 року було оприлюдено велику екскомуніку на колишнього священика Львівської архиєпархії Василя Ковпака. Цього священика було визнано винним у вчинені злочину схизми (відхід від єдності з Католицькою Церквою). Вирок спершу був винесений Трибуналом Львівської архиєпархії, а згодом потверджений Конгрегацією доктрини віри Апостольської Столиці в Римі. Обидва вироки, винесені Трибуналами єпархій УГКЦ, також правосильні для усієї Католицької Церкви.



Покараному екскомунікою заборонено приймати таїнство Євхаристії, брати участь у Божественній Літургії та перебувати в храмі під час публічних богослужінь. Велика екскомуніка також забороняє приймати чи уділяти святі тайни, виконувати в Церкві будь-які уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління. Якщо ж однак така особа вчиняє подібні акти, то всі вони вважаються недійсні. Заборона приймати святі тайни припиняється, якщо винуватець перебуває в небезпеці смерті, або ж прийняття тайни з рук покараного потребує особа, яка перебуває в небезпеці смерті.







о. Павло Худ

керівник Прес-служби Стрийської єпархії



Лист осіб, екскомунікованих Католицькою Церквою

Подані нижче екскомуніки були стверджені папськими буллами, або іншими папськими декретами. Тут не подаються екскомуніки, проголошені єпископами чи кардиналами.



5 століття







Петро ІІІ Монгус , Коптійський Папа, патріарх Олександрійський. Екскомунікований (підданий анафемі) близько 460 року за переслідування прихильників Халкедонського собору, який підтвердив віру Церкви у дві природи Христа: Божу та людську.





9 століття







Патріарх Фотій І. Екскомунікований (підданий анафемі) 863 року оскільки імператор Михайло ІІІ всупереч канонам Церкви призначив його Константинопольським Патріархом замість законного патріарха Ігнатія. Згодом Фотій посів патріарший трон.





11 століття







Михайло І Керулярій, Патріарх Константинопільський. Екскомунікований 1054 року кардиналом Гумбертом, який місяць чекав на аудієнцію в патріарха. В свою чергу Керулярій викреслив із списку поминань Папу Римського через що 16 червня 1054 року настав поділ між Західною та Східною Церквами.

Генріх IV, імператор Святої Римської імперії. Екскомунікований 1076 року.

Гуф Реміремонтський. Бенедиктинець, кардинал. Екскомунікований Папою Григорієм VII 1090 року через симонію (продаж та купівлю священного сану) та участь в антицерковних соборах у Вормсі 1076 року та Бріксені 1080 року.

Філіп І Французький, король Франції. Внук Ярослава Мудрого, син Анни Київської та Генріка І. Спершу екскомунікований 1094 року архиєпископом Ліонським Гуфом через життя на віру поза власним законним подружжям. Згодом, в 1095 році на соборі в Клермонті Папа Урбан ІІ повторно наклав на нього екскомуніку.

Роберт Гюскард. Екскомунікований Папою Григорієм VII через військове вторгнення на територію Папської держави.





12 століття







Гуйберт з Ноґенту. Бенедектинський історик та богослов.

Генріх ІІ Англійський. Екскомунікований 1170 року за підступне вбивство архієпископа Томаса Беккета в Кентерберійській катедрі.

Конрад ІІІ , король Німеччини

Ансельм V , архієпископ Міланський. Екскомунікований 1135 року. Як архиєпископ противився Папі та підтримував імперіалістичну політику, яка оберігала традиційну свободу єпархії. Цим він спричинився до поглиблення незгоди з місцевими жителями, твердими опонентами імператора і така схизма швидко поширилася в міланській церкві.

Антипапа Григорій VIII. Екскомунікований 1118 року.

Фредерік І, імператор Святої Римської імперії.

Генріх V, імператор Святої Римської імперії. Екскомунікований 1119 року.

Овейн Гвинедд, принц Гвинеддійський та Уельський. Екскомунікований близько 1160 року за незаконне друге подружжя з двоюрідною сестрою та надмірне втручання в церковні призначення єпископів на єпархіальні престоли.

Свер Сігурдссон, король Норвезький. Екскомунікований 1194 року за надмірне втручання в церковні призначення єпископів на єпархіальні престоли.





13 століття







Венеціанці та хрестоносці, називаючи себе Армією Бога, атакували християнський порт Зара в Хорватії. Місто було спустошене, а місцеве населення прогнане геть.

Дворянин, що захищав катарів (виступали за чистоту Церкви та проти спілкування з грішниками).

Іван І Англійський. Екскомунікований 1209 року. Згодом екскомуніка була скасована.

Альфонс ІІ Португальський. Екскомунікований 1212 року.

Еліас Кортонський . Належав до спільноти братів менших францисканців. Екскомунікований близько 1253 року за написання алхімічних рукописів.

Фредерік ІІ, імператор Святої Римської імперії. Екскомунікований 1227 року. Екскомуніку було скасовано 1231 року, а, відтак, повторно накладено 1239 року.

Манфред Сіцілійський. Екскомунікований 1254 року і в тому ж році екскомуніку було скасовано.





14 століття







Роберт Брюс (спільно з прихильниками та рештою Шотландії). Екскомунікований 1306 року за співучасть у вбивстві Джона Комина біля вівтаря храму в Домфріесі. Екскомуніка не була визнаною шотландськими священиками і пізніше була підтверджена Папою.

Льюіс IV, імператор Святої Римської імперії. Екскомунікований 1324 року.

Вільям Окхем. Екскомунікований 1328 року.





15 століття







Сігізмондо Пандольфо Малатеста

Ґуідантоніо да Монтефельтро . Граф Урбінський в Італії. Екскомунікований Папою Григорієм ХІІ.

Ян Гус. Екскомунікований 1411 року.

отець Джіроламо Савонарола. Італійський домініканець. Екскомунікований 1497 року.





16 століття







П\'єтро Колонна. Екскомунікований 1501 року.

Джованні ІІ Бентівольйо. Екскомунікований 1506 року.

Чарльз де\'Амбуз. Екскомунікований 1510 року.

Альфонсо де\'Ест. Екскомунікований 1510 року.

Якоб Уханський, управитель Польщі. Екскомунікований 1558 року.

Єлизавета І Англійська. Екскомунікований 1570 року.

Мартін Буцер. Екскомунікований 1523 року.

Мартін Лютер. Екскомунікований 1521 року.

Андреас Карлштадт. Екскомунікований 1520 року.

Генріх VIII Англійський. Екскомунікований 1533 року.

Генріх Наварський. Король Франції, охрещений католиком, згодом став протестантом та лютеранином.

Міґуель Сервантес. Іспанський новеліст та поет. Згодом екскомуніка була скасована.





18 століття







Чарльз Моріс Талейрандський. Французький дипломат, згодом Прем\'єр міністр Франції. Виступав за секуляризацію Церкви, незаконно змушував до присяги католицьких єпископів. Екскомунікований 1789 року. Згодом екскомуніка була скасована.





19 століття







Віктор Еммануель ІІ Італійський, король Італії під час захоплення Риму.

Френціс Годур, засновник та перший єпископ Польської національної Католицької Церкви.

Стефен Камінскі, єпископ Польської національної Католицької Церкви. Екскомунікований 1898 року.

Наполеон Бонапарт. Екскомунікований Папою Пієм VII в травні 1809 року. Причиною екскомуніки було захоплення папської держави та ув\'язнення Папи.

Мері МакКіллоп. Екскомунікована монахиня з Австралії. Пізніше екскомуніка була скасована.

Антоніо Хосе Мартінз. За непорозуміння з єпископом Жан Батістою Лемі.

Феніанс. Численні ірландські католицькі священики, які підтримували ірландський націоналізм. Їм зокрема було заборонено сповідати, однак, вони порушили цю заборону.

отець Едвард МакГлінн. Екскомунікований 4 липня 1887 року за підтримку руху за Єдиний Податок (Single Tax), очолюваного Генрі Джорджем за часів понтифікату Папи Лева ХІІІ. Згодом екскомуніка була скасована 1892 року.

отець Міґуель Ідальго. Головний підбурювач мексиканської війни за незалежність проти Іспанії.

Чарльз Чініґай. Католицький священик, що перейшов в Пресвітеріанську Церкву.





20 століття







Всі католики, які утворили незалежну Церкву на Філіппінах. Екскомуніковані 1902 року. Станом на сьогодні це третя за кількістю вірян церковна спільнота на Філіппінах з кількістю членів від двох до чотирьох мільйонів осіб. Незалежна Філіппінська церква стала продуктом революції проти іспанців 1898 року. Церква має по одній єпархії в США та Канаді. Однак, через брак священиків, безліч парафій в США є без священиків.

отець Вільям Мерфі з Небраски (США). Екскомунікований 1901 року за політичні симпатії до протестантської Ірландії.

Ірландські республіканці. Екскомуніковані в грудні 1920 року за участь у вбивствах та викрадені людей під час Ірландської революції за незалежність.

Фелікса Козловські. Польська монахиня, містик та ясновидиця. Заснувала Первісну Католицьку Марійську Церкву. Проповідувала своє вибранство та переконувала про достовірність своїх видінь, спрямованих на навернення грішників. Їй вдалося втягнути до своєї спільноти священиків, які здебільшого походили з території, що перебували під пануванням Російської імперії. В грудні 1906 року була екскомунікована разом із своїми прихильниками. В історії Церкви вона стала першою жінкою, яка була екскомунікована через єретичне вчення та науку.

Хуан Перон. Екскомунікований 1955 року після того, як підписав наказ про вигнання з Аргентини законно призначених Церквою єпископів Мануеля Тато та Рамона Новоа.

Йолкін Сенц Арріаґа. Єзуїтський священик, екскомунікований після публікації в своїх книгах Нова Монтініанська Церква (1971) та Вакантність Римського престолу (1973) заяв про те, що Папа Павло VI не є правдивим Папою.

Мішель Льюіс Жерард дес Лоріес та його прихильники. Екскомуніковані через прийняття єпископських свячень не маючи для цього папського благословення. Незаконні свячення уділив екскомунікований архиєпископ П\'єр Мартін.

архиєпископ П\'єр Мартін, Клемент Домінґуес, Манель Алонсо Корал та троє їх прихильників за незаконні свячення. Згодом архиєпископ П\'єр Мартін попросив пробачення за свої провини, однак, в 1981 році був повторно екскомунікований Папою Іваном Павлом ІІ за незаконні свячення.

Сінед О\'Коннор. Екскомунікований за симуляцію священичих свячень в схизматичній Пальмарській Католицькій Церкві.

Джордж Джексон Міварт. Екскомунікований за прийняття Модернізму. Через чотири роки він помер. Його друзі успішно аргументували, що протягом кількох останніх років він важко хворів, через це був позбавлений свідомо оцінювати навколишнє середовище. Його було перепоховано на католицькому цвинтарі.

отець Леонардо Фіней. Екскомунікований за відмову прибути на виклик до Апостольської Столиці. В 1972 році екскомуніка була скасована.

Франко Дувалі. Президент Гаїті, прикриваючись націоналізмом прогнав з Гаїті всіх іноземних католицьких єпископів. Екскомуніка була відкликана через чотири роки.

Джо ДіМаджіо. Американський баскетболіст екскомунікований за практикування багаторазових одружень. Екскомуніка була скасована 1962 року.

Ромоло Муррі.

Карлос Дуарте Коста. Засновник та перший патріарх Бразилійської Апостольської Католицької Церкви. Екскомунікованих Папою Пієм ХІІ за догматичні та канонічні проблеми.

Фідель Кастро, Президент Куби. Екскомунікований 1962 року за підтримку комуністичного режиму.

облат отець Тісса Баласурія. Екскомуніка була скасована менше, ніж через рік.

архиєпископ Марсель Лефевр, єпископ Антоніо де Кастор Мейер, Бернард Феллей, Бернард Тіссіер де Маллері, Ричард Вілліамсон та Альфонсо де Ґаларрета. Екскомуніковані за уділення єпископських свячень без належного папського благословення.

Джеймс Каллан, Мері Рамерман та члени секти Spiritus Christi. Екскомуніковані в 1999 році.





21 століття







Еммануель Мілінґо. Священик, екскомунікований за одруження з жінкою та імітуючи своє єпископство, висвятив на священиків кількох мужчин. Всіх висвячених на священиків також було екскомуніковано.

Крістін Майр-Люметцберґер та шестеро його прихильників, які симулювали свячення на священиків екскомунікованим південноамериканським єпископом, що покинув Церкву та приєднався до секти.

Ґерт Петрус. Священик з Намібії, екскомунікований за чаклунство.

Женев Беней \\з Франції. Одружена жінка, яка проголосила, що є священиком.

Едвін Ґонссалес Концепціон з Пуерто-Рико та його послідовники, які проповідували, що він є реінкарнацією Папи Івана Павла ІІ.

отець Марек Божек та шестеро членів парафії святого Станіслава Костка в США. Перед тим цей священик був суспендований за те, що покинув без дозволу єпископа на тривалий час свою парафію. Згодом трьох членів в червні 2008 року повернулися в лоно Церкви.

члени групи Заклик до Дії з Небраски (США) виступали за свячення жінок та скасування обов\'язкового священичого целібату (неодружене священство) і зміни церковного вчення стосовно різноманітних сексуальних питань. Екскомуніковані місцевим єпископом. Згодом цю екскомуніку підтвердила Апостольська Столиця.

Ґотфрей Сільвестер Штунди. Кенійський священик, який заснував Реформовану Католицьку Церкву. Був екскомунікований після одруження.

сестра Мері Тереза Діон та інші п\'ять монахинь із спільноти Армія Марії. Засновниця спільноти, Марія Паула Ґіджера проповідувала, що вона є реінкарнацією Пресвятої Богородиці і, що Бог промовляє безпосередньо через неї.

Едуардо Аквуірре. Гватемальський католицький священик, тепер єпископ Бразильської Католицької Апостольської Церкви.

Алєджандре Ґаліас. Філіппінський священик, екскомунікований після порушення таємниці Сповіді.

Нед Рейді. Екскомунікований через єресь після приєднання до Екуменічної Католицької спільноти.

Ед Качіа. Канадійський священик, екскомунікований в 2006 році після заснування нової церкви.

Джозеф Лю Ксінгонґ. Належить до Китайської патріотичної католицької асоціації. Висвячений на єпископа 2006 року без відповідного дозволу Апостольської Столиці через що був екскомунікований.

Джозеф Ма Їнґлін. Належить до Китайської патріотичної католицької асоціації. Висвячений на єпископа 30 квітня 2006 року без відповідного дозволу Апостольської Столиці через що був екскомунікований.

Фано Неґкобо. Католицький священик, екскомунікований в 2007 році після заснування власної церкви, Африканської Католицької спільноти.


З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 16 травня 2011, 14:33

Велика Екскомуніка та анафема/анатема (в залежності від прочитання) є суть одне.
З наведеного Вами, отче вияснив, що екскомунікованим священникам заборонено здійснювати святі таїнства...

Виникає питання (у мене) чи надані екскомунікованим священником Святі Тайни будуть правосильні?
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 25 травня 2011, 13:16

Спробую ще раз...

Злий Іван писав:Велика Екскомуніка та анафема/анатема (в залежності від прочитання) є суть одне.
З наведеного Вами, отче вияснив, що екскомунікованим священникам заборонено здійснювати святі таїнства...

Виникає питання (у мене) чи надані екскомунікованим священником Святі Тайни будуть правосильні?
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrey s. » 25 травня 2011, 20:25

Злий Іван писав:Спробую ще раз...

Злий Іван писав:Велика Екскомуніка та анафема/анатема (в залежності від прочитання) є суть одне.
З наведеного Вами, отче вияснив, що екскомунікованим священникам заборонено здійснювати святі таїнства...

Виникає питання (у мене) чи надані екскомунікованим священником Святі Тайни будуть правосильні?

"""""" Велика екскомуніка (excommunicatio maior) означає відлучення від Церкви. Є найсуворішою церковною карою.[77] Забороняє приймати святі таїнства, здійснення святих таїнств.........."""""""""""""
Їм навіть неможна бути присутніми на Літургіях,звичайно до зняття покарання.(там є різні умови)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 26 травня 2011, 11:19

andrey s. писав:Їм навіть не можна бути присутніми на Літургіях,звичайно до зняття покарання.(там є різні умови)


Не можна -- але є :x
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrey s. » 26 травня 2011, 16:28

Злий Іван писав:
andrey s. писав:Їм навіть не можна бути присутніми на Літургіях,звичайно до зняття покарання.(там є різні умови)


Не можна -- але є :x

Маю підозри,що ця заборона має(несе) інший зміст,окрім фізичного перебування в Храмі під час Літургії.Тобто на вході до Церкви (Слава Богу) охорони яка перевіряє дозволи))),нема.Це не проконтролюєш,і якщо навіть хтось таке побачив(що відсторонена від Церкви особа там перебуває),то самому нічого не потрібно казати тій особі,а тихенько сказати священнику і все.Особисто я не взявся би виганяти таку особу з Храму,звісно при умові, що та особа себе веде адекватно і чемно.
Я це би "збагрив" на священника :) ,тобто його повідомив і при потребі поміг.Но сам таку відповідальність на себе не взяв(якщо розважити,це дуже серйозний крок,пояснювати довго чому).А священник має,а головне може взяти це на себе,а мій Християнський обовязок допомогти отцю в цьому,коли буде потреба.
Я думаю,що фактом заборони(відлучення від Церкви,вел.екск.), така особа просто неможе користати для своєї душі(і ще когось) перебуваючи в Храмі Божому.Вона відсторонена від Жертовника і крапка.Тобто що був в Церкві,що в кіно,різниці нема,навіть в кіно більше змісту.
Але ми повинні розуміти,що вел.екск. це не одинакова для всіх річ,тобто можуть бути індевідуальні нюанси(призначенні Церковним Судом).Тобто там багато нюансів,і це не на все життя(суд може зняти покарання,або помягчити його).
А що доброго буде, коли хтось під час Літургії буде витягувати таку особу за шкірку з Храму Божого???? Думаю це вплине на вірних,тобто та негативно-несхвальна реакція не є плюсом в спілкуванні з Богом,в принесенні Безкровної Жертви.Тобто це зайве,звичайно коли він чемний і не заважає іншим.(хоча своєю присутністю вже заважає,тим хто його знає))))
Ця тема:Запитаймо священника,тому мій допис має форму запитання..
Дякую..
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 27 травня 2011, 11:23

Я говорю (пишу) про екскомунікованих священників.
В нас мирян, наразі, не відлучали.
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення ShMariam » 27 травня 2011, 13:36

Злий Іван писав:Спробую ще раз...

Злий Іван писав:Велика Екскомуніка та анафема/анатема (в залежності від прочитання) є суть одне.
З наведеного Вами, отче вияснив, що екскомунікованим священникам заборонено здійснювати святі таїнства...

Виникає питання (у мене) чи надані екскомунікованим священником Святі Тайни будуть правосильні?

Напевно все так, як із православними. :pardon: Правосильні, але приймати їх без серйозної на то причини не можна. Нмд, можна в них сповідатися і причащатися (?) у випадку загрози померти взагалі без св. Тайн. А в інших випадках... Хтось тут казав, що коли нема католицького священика, можна йти до православного. В такому майже неймовірному випадку можна приймати св. Тайни лише раз в рік (великодній обов'язок) чи лише перед смертю, чи постійно? (Але раз в рік доїхати до католицької церкви, напевно, не так важко) Якщо я їду, напр., на місяць кудись, де нема католицького священика, я ж не можу сповідати і причащатися в православній церкві, але відбути там Сл. Божу маю обов'язок, так? (Один раз я так була в неділю на Сл. Божій в лефевристів, багато разів - у православних).

Цей допис теж у формі запитання. :)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 27 травня 2011, 15:25

ShMariam писав:Напевно все так, як із православними...

штука в тому, що сьогоднішні православні є народженими в схизмі і особистої відповідальності за розкол не несуть; сьогоднішні лефевристи (тим більш - батьки ще новіших розколів, як, наприклад, догналівці) переважно народжені католиками і несуть особисту відповідальність (особисто відійшли від Христової Церкви) за розкол і це все ускладнює... Якщо вже порівнювати з православними, то нмсд тут схожість буде між католицьким священиком/мирянином, що особисто покинув Христову Церкву (перейшовши в православіє) або проповідує некатолицьку віру...
А чи "правосильні" Таїнства... гм... :) боюся, ми запутаємося в юридичній термінології, де фігурують поняття "дійсне"/"недійсне", "законне"/"незаконне", "дозволене"/"недозволене"/"заборонене"...
Це "правосилля"... як (вибачте - аналогії в таких випадках дуже приблизні, але без них ніяк) правосилля злодія, що заповзявся (адже :) - має право: чому б і ні?) давати доброчинні обіди: ніби і бідні/потребуючі справжні, і годують/поють справжньою їжею... от тільки "благодітель" ті всі добра вкрав :(
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrey s. » 27 травня 2011, 15:42

Злий Іван писав:Я говорю (пишу) про екскомунікованих священників.
В нас мирян, наразі, не відлучали.

І я.. :)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення ShMariam » 27 травня 2011, 20:56

о.Олег писав:штука в тому, що сьогоднішні православні є народженими в схизмі і особистої відповідальності за розкол не несуть; сьогоднішні лефевристи (тим більш - батьки ще новіших розколів, як, наприклад, догналівці) переважно народжені католиками і несуть особисту відповідальність (особисто відійшли від Христової Церкви) за розкол і це все ускладнює...

Це означає, що коли постає вибір, йти в неділю до церкви лефевристської чи православної (бо іншої нема), то треба йти до православної?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrey s. » 27 травня 2011, 23:32

Я поки не можу "вїхати :) ",при чім тут православні і ще там хтось.Мова за конкретних осіб яких відсторонили від Церкви(вел.екск.),доречі на родичів вона не передається :)???? .(на скільки я знаю ні,але...)
Тобто мова за особу,а не за те що породила та особа.Що може породити пустота,тобто відсутність повноти.Гордість нічого доброго не породить,якщо навіть гарно виглядає,то запах гнилий.
Але я впевненний, що добрий батько радий поверненню блудного сина,і напевне це показує, і робить все для цього.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 28 травня 2011, 08:05

ShMariam писав:
о.Олег писав:штука в тому, що сьогоднішні православні є народженими в схизмі і особистої відповідальності за розкол не несуть; сьогоднішні лефевристи (тим більш - батьки ще новіших розколів, як, наприклад, догналівці) переважно народжені католиками і несуть особисту відповідальність (особисто відійшли від Христової Церкви) за розкол і це все ускладнює...

Це означає, що коли постає вибір, йти в неділю до церкви лефевристської чи православної (бо іншої нема), то треба йти до православної?

у Вас дійсно постала така проблема? Запрошую в ПП
просто я проти ширення такого роду загальної казуїстики (а що якщо?) - не бачу можливості дати універсальну відповідь у такого роду запитаннях
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 28 травня 2011, 08:08

andrey s. писав:Я поки не можу "вїхати :) ",при чім тут православні і ще там хтось.Мова за конкретних осіб яких відсторонили від Церкви(вел.екск.)...

так і історія виникнення окремих від Христової Церкви православних почалася з екскомунік окремих осіб
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 30 травня 2011, 09:52

Така тут плутанина виникла...
Я перефразую.

Є люди, які ходять на Літургії до екскомунікованих священників (Ковпака, догналівців) і приймають там Тайни (шлюб, Причастя тощо). Не йдеться про якісь виняткові ситуації, ті люди є їх прихожанами, що пішли за ними. Чи ці уділені Святі Тайни є дійсними?

Ось чіткий приклад: взяли молодята шлюб у Ковпака. Відтепер вони живуть у шлюбі чи у грісі?
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrey s. » 30 травня 2011, 12:55

Злий Іван писав:Така тут плутанина виникла...
Я перефразую.

Є люди, які ходять на Літургії до екскомунікованих священників (Ковпака, догналівців) і приймають там Тайни (шлюб, Причастя тощо). Не йдеться про якісь виняткові ситуації, ті люди є їх прихожанами, що пішли за ними. Чи ці уділені Святі Тайни є дійсними?

Ось чіткий приклад: взяли молодята шлюб у Ковпака. Відтепер вони живуть у шлюбі чи у грісі?

Незнаю,ті люди і є тими вкрадиними вовком ягнятами,і я вірю що прийде "Пастух" і зніме Своє Рамено,яким підпоясаний,,,і надає по "одному місцю" тим вовкам.
Я шлюб би у них не брав,і якби з моїх знайомих, хтось би хотів це зробити,то відраджував би до "посліднього",саме так бачу свій обовязок..
А що скажуть отці???
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 30 травня 2011, 13:48

Злий Іван писав:...Ось чіткий приклад: взяли молодята шлюб у Ковпака...

Шлюб недійсний
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення ShMariam » 30 травня 2011, 13:59

о.Олег писав:
Злий Іван писав:...Ось чіткий приклад: взяли молодята шлюб у Ковпака...

Шлюб недійсний
З повагою, о.Олег

А якщо буквально за місяць до виголошення екскомуніки?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 30 травня 2011, 14:10

ShMariam писав:
о.Олег писав:
Злий Іван писав:...Ось чіткий приклад: взяли молодята шлюб у Ковпака...

Шлюб недійсний
З повагою, о.Олег

А якщо буквально за місяць до виголошення екскомуніки?

я не знаюсь детально на історії справи о.Ковпака (там скоріш за все задовго до проголошення екскомуніки існувала заборона звершувати Таїнства) чи інших і... в кожному окремому випадку чи то до, чи опісля проголошення екскомуніки варта питатися в компетентних органах (Церковний Суд): я грішний саме тому проти загальних відповідей, яку людина може достосувати до своєї життєвої ситуації і або "розслабитися" (бо назагал те-то питання не є важливим) або "налякатися" (бо назагал те-то ппроблема). В кожному разі прошу пам`ятати, що не існує такої проблеми від о.Ковпака тощо, яку Свята Церква не могла б оздоровити.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 31 травня 2011, 09:09

Отже, висновки я наробив такі:
Святі Тайни прийняті від екскомунікованих священників (чи можна їх в такому разі називати священниками?) не є дійсними, за винятком таких, що є прийняті у виняткових ситуаціях (загроза смерті).
Хто має клепку в голові, той має звернутися до Церкви і виправити ситуацію коли вже потрапив у халепу.

Все правильно?
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 31 травня 2011, 09:59

Злий Іван писав:Отже, висновки я наробив такі:
Святі Тайни прийняті від екскомунікованих священників (чи можна їх в такому разі називати священниками?) не є дійсними, за винятком таких, що є прийняті у виняткових ситуаціях (загроза смерті).
Хто має клепку в голові, той має звернутися до Церкви і виправити ситуацію коли вже потрапив у халепу.

Все правильно?

Ви все добре говорите і... дійсно нікому не пораджу йти до екскомунікованого священика чи то на пораду, чи то до Таїнств.
Якщо б хто запитав. :)
Однак люди ходять не питаючи (чи питаючи власне екскомунікованих священиків) і, оцінюючи вже сам факт прийняття ними Таїнств у таких священиків напевно найпростіше сказати: "там немає Таїнств" але... все складніше :( .
Можемо твердити власне про недійсність Шлюбу і Сповіді і на основі Канонічного Права можемо пробувати (людині, яка здатна критично мислити) це довести (хоча зустрічав десь спроби примінити "екуменічні інструкції"/тощо до актів Вінчань, що їх проводять священики Брацтва Пія 10 - о.Ковпак з ним пов`язаний - як і заперечення можливості такого приміненя http://sspx.agenda.tripod.com/id60.html (там англійською, але примінюючи до нашої української ситуації, думаю, основна думка: Христова Церква не класифікує SSPX (брацтво Святого Пія 10) в якості відділеної Церкви, а всі нормативні акти про неповне спілкування у Таїнствах передбачають саме врегулювання відносин з відділеними Церквами, а не з просто одиницями чи групами священиків, канонічно висвяченими Христовою Церквою і відступившими від неї) - правда ми користуємося своїм (Кодекс Канонів Східних Церков) Правом і аналогія тут не повна) проте... беруся це доводити людині, що про таке питається, до заключення Шлюбу, але, якщо вже так сталося і переді мною люди, що взяли Шлюб в лефевристів... - стараюсь привести їх до Христової Церкви, а не страхати їх аргументами на користь недійсності їхнього Шлюбу/Сповіді.
Розумієте... тут... ситуація подібна, якби говорити людині про те, що не можна відрізати палець, бачачи, що відрізає цілу руку: припинить відрізати руку (ходити до о.Ковпака) - спасе пальці (в кожному разі оздоровить у Христовій Церкві Шлюб) - говорити берусь радше про цілість проблеми відлучення від Христової Церкви священика, аніж про недійсність актів, ними вчинених.
в кожному разі - це лише моя приватна думка: не зустрічав ще якоїсь детальнішої оцінки даних о.Ковпаком (і КО) Шлюбів каноністами нашого Канонічного Права.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 01 червня 2011, 11:07

Злий Іван писав:...Виникає питання (у мене) чи надані екскомунікованим священником Святі Тайни будуть правосильні?

сьогодні мав нагоду порозмовляти з каноністом (канцлером нашої Львівської Архиєпархії). В скорому часі має вийти Послання з роз`ясненням піднятого Вами питання. Якщо коротко: акти шлюбів і сповідей, вчинені екскомунікованим чи суспендованим священиком є недійсні; інші Таїнства уділені такими священиками - дійсні, але незаконні
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 01 червня 2011, 11:24

ShMariam писав:...Це означає, що коли постає вибір, йти в неділю до церкви лефевристської чи православної (бо іншої нема), то треба йти до православної?

гарне запитання... Якщо виникла б потреба такого вибору, тоді нмд краще до православних
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення Злий Іван » 01 червня 2011, 11:25

А з дійсними проте незаконними Таїнствами рішення, як я зрозумів таке:

о.Олег писав:В кожному разі прошу пам`ятати, що не існує такої проблеми від ... , яку Свята Церква не могла б оздоровити.
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення о.Олег » 01 червня 2011, 11:50

Злий Іван писав:А з дійсними проте незаконними Таїнствами рішення, як я зрозумів таке:

о.Олег писав:В кожному разі прошу пам`ятати, що не існує такої проблеми від ... , яку Свята Церква не могла б оздоровити.

писав скоріше за недійсні і незаконні (Шлюб і Сповідь) - акт сповіді в екскомунікованого священика оздоровлюється Таїнством Сповіді, даним в Христовій Церкві; акт шлюбу оздоровлюється (можливо буде якесь офіційне роз`яснення, яке враховуватиме нюанси Права, але з того, що відомо мені грішному на даний час) через "оздоровлення в корені" (освячується весь період співжиття людей у тому, що вони з тої чи іншої причини вважали Шлюбом, як, наприклад, з подружжями, що були заключені не в Храмі, а лише в державних органах реєстрації)
З іншими Таїнствами трошки інакша справа. Наприклад Євхаристія - дійсна (це Справжні Тіло і Кров Ісуса Христа) але незаконна (в силу Права законодавець заборонив такому-то священику здійснювати Таїнство)
боюсь ми таки запутаємося в правових формулюваннях
Напевно я не правий, що взявся пояснити. Вибачте.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
alexoiser
початківець
початківець
Повідомлень: 37
З нами з: 23 травня 2011, 20:41

Re: Церковні покарання

Повідомлення alexoiser » 02 червня 2011, 11:20

Как я понял здесь тема о церковных наказаниях и к ним относиться Ептимия,в течении какого срока нужно исполнять наложенную священником ептимию?
"Блажен, кто не осуждает себя в том, что избирает". ( К Римлянам 14:22)


Повернутись до “Католицька Церква”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей