Намагався у темі про мощі о.Піо почати роздумувати над проблемою мінімального почитання нових блаженних УГКЦ, проголошених Іваном Павлом II. На жаль, учасники дискусії пішли не в тому фарватері. Тому може тут хтось зверне увагу, що наприклад, Роман Ковалюк у новітні часи засвідчив свою віру і мабуть загинув саме за неї (наскільки розумію, справа ще не до кінця досліджена). То чому він би не міг стати справді українським блаженним вже XXI ст.? Напевно, були спроби "Містичної троянди" розпочати цю справу, але у нашій Церкві (прошу не ображатися працівників відповідних інституцій) такі ініціативи не дуже радо вітаються
Маємо всілякі постуляційні центри, що займаються подібними питаннями, яким очевидно і без того не бракує роботи. Маємо також єпархіальні комісії. Отож, як на мене, ініціатива має походити знизу. У колі своїх друзів, близьких чи знайомих ми можемо ширити інформацію про великих людей, які жили і вмирали на українській землі за віру не так й давно. І це вже буде наш перший крок.
Пригадується мені нещодавня розмова із приятелем, який прокоментував привезення мощей падре Піо до Івано-Франківська: "А що, блаженного Григорія Хомишина у давньому прикарпатському місті не варто частіше почитати, вшанувати?" Ще раз наголошую, що о.Піо - унікальний святець