Повідомлення Афіна » 05 серпня 2013, 00:30
Вітаю! Хотіла б поцікавитися (в першу чергу у присутніх тут священиків) про деякі моменти стосовно вінчання.
Ситуація наступна: мій чоловік (ми розписані) є віруючим, хрещений в УГКЦ, інколи відвідує церкву. Я теж хрещена в УГКЦ, але до церкви як інституту в дечому та до окремих обрядів і догм маю негативне ставлення. Я не вважаю обов'язковою, наприклад, сповідь, бо думаю, що в будь-якому разі людина має нести відповідь перед власною совістю. Те ж із причастям і т.д. Інколи я заходжу до церкви (в основному не на службу, а просто так, коли там тихо-спокійно) і молюся, але просто власними словами. Так само молюся і поза межами храму.
Я не можу сказати, що згідна з усіма догмами, і якщо проставити "так-ні" навпроти тверджень у Символі Віри, то вийде 50/50. Наприклад, догмат про Святу Трійцю - я вважаю, що Бог може прийняти будь-яку форму, щоб явитися людині і тому розмежовувати Бога-Батька, Сина і Духа Святого потреби не бачу, бо є ще тисячі форм у Бога, щоб заявити про себе. Для мене це одне ціле, яке може мати яку завгодно природу, основою якої є любов. Та й з точки зору ортодоксального християнина я, напевне, богохульник, бо для мене Христос не так Бог в людській плоті, як просто зразок для морального наслідування, що викликає щирий захват. Але не божество, що прийшло з небес і т.д. Взагалі я думаю, що кожна людина при наявності істинної віри і концентрації вольових зусиль могла б і по воді ходити, і воду на вино перетворювати:)
Проти церкви особливих гріхів не маю, хоча мені й не подобається, що деякі "служителі" роз'їжджають на нескромних авто чи вважають, що люди надто тупі, щоб самостійно сформулювати етичну систему цінностей.
Думаю, ситуація більш-менш зрозуміла, хоча пояснювати можна було б значно більше. Розумію, що, ймовірно, зараз в мене полетить каміння від тих, хто "краще знає, як догодити Богові" і докори про єресь і все таке. Але хочу додати, що я живу по совісті і вважаю, що кожна людина, незалежно від віросповідування, повинна уникати зла і старатися просто бути Людиною. А ще я люблю свого чоловіка, а він вірить, що вінчання є формою Божого благословення. Врешті, я вірю в Бога, хоча й не так, як книжка пише.
Отож, при такому розкладі, чи дається парі вінчання?