Відносини УПЦ (МП) та УГКЦ

УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

о. Володимир Гавриленко

УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римського

Повідомлення о. Володимир Гавриленко » 28 липня 2005, 10:59

УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римського до Москви

Глава Російської Православної Церкви Патріарх Алексій II, згідно із повідомленням ІТАР-ТАРС від 22 липня 2005 року, підтвердив, що вважає за неможливе візит Папи Римського до Москви, поки Ватикан не відмовиться від прозелітизму на території Росії.

„Я не виключав і не виключаю можливості візиту Папи Римського до Росії, але за певних умов”, - сказав Патріарх Алексій 22 липня 2005 року на прес-конференції після закінчення візиту до Казані.

Іншою перешкодою, згідно із повідомленням, Патріарх назвав „відродження уній у західних областях України, що супроводжувалися насильством, захопленням храмів”. Він нагадав, як в роки радянської влади, коли греко-католики були заборонені, вони знаходили притулок в храмах РПЦ і здобували освіту в православних духовних школах. „Потрібно було б сказати Російській Православній Церкві спасибі за це, проте у відповідь ми отримали вигнання віруючих, розгром храмів, знищення святинь”, - сказав Патріарх Алексій.

При цій нагоді мусимо констатувати, що, нажаль, з уст Предстоятеля РПЦ знову маємо можливість почути багато гучних закидів в сторону УГКЦ без представлення жодних доказів. Для формулювання нашої відповіді скористаємося з історичних фактів. Після насильної ліквідації УГКЦ в 1946 році на приготованому радянським урядом псевдособорі, декілька сотень храмів нашої Церкви одразу було передано у користування РПЦ. Коли наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття громадяни нашої держави змогли знову відкрито визнавати свою віру і реєструвати свої громади, то вони масово поверталися до Української Греко-Католицької Церкви. З ними поверталися і їхні храми. Ми не зафіксували жодного випадку, коли б у Західній Україні вірні УГКЦ зайняли храм, який будували вірні РПЦ.

Треба сказати, що нема сумніву в тому, що РПЦ, якій передано храми, ці храми зберігала і вживала для богослужбових цілей, але для своєї Церкви. Багато вірних, котрі не переставали вважати себе греко-католиками, відвідували ці храми та утримували їх, одначе, коли наступила можливість відкрито задекларувати свою конфесійну приналежність, то не зволікаючи це зробили.

РПЦ приймала до своїх духовних училищ вірних з України, але виховувала їх для себе, а не для греко-католицької Церкви. Свідоцтвом цього є те, що й тепер у РПЦ є велика кількість духовенства і єпископату із Західної України, де концентрація греко-католиків є найбільшою.

Коли на початку 90-х років багато випускників православних духовних шкіл вирішили стати греко-католиками, то це відбулось не на підставі вишколу, котрий вони там отримали. Це було особистісним рішенням кожного, хто його приймав, яке одначе йшло врозріз з настановами виховників, котрі не сприяли переходові цих священиків до Церкви своїх предків.

І цього разу спостерігаємо, як РПЦ висловлює готовність до діалогу, але „при умові...” Натомість на думку Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара), яку він зокрема висловив у нещодавньому інтерв’ю для газети „День”: „Ситуація в Україні має бути такою, щоб кожен християнин міг вільно обирати собі церкву і священоначаліє. Хочеш підлягати Москві — Бог з тобою, до Царгороду або до Риму — Бог з тобою. Дійсну релігійну свободу ми будемо мати тільки тоді, коли вийдуть із ужитку ті слова, які сьогодні вживають церкви: «Ти — схизматик, а ти — єретик». Маємо, зрештою, пам’ятати, що всі ми вийшли з тої самої древньої Київської церкви. Саме за такої умови можна буде обговорювати церковні проблеми, Але не раніше. І щоб ніхто нікому нічого не забороняв, нічим не попрікав і завжди поважав вибір іншого. То і буде зближення.

Мрію про те, щоб у нашій Україні була дійсна релігійна толерантність, — не байдужість, а саме толерантність. Бо зараз у нас не толерантні навіть атеїсти — вони хочуть, щоб всі були невіруючими, як вони. Ми маємо пам’ятати, що перед нами є велика мета — виконання волі Христа, щоб «всі були одно», об’єднані. Це є воля Божа — Христос заснував одну церкву. Тому кожен обирає свій шлях, але обов’язково поважає вибір іншого”.


протопресвітер Яворівського протопресвітерату
о. Володимир Гавриленко

Гість

Повідомлення Гість » 28 липня 2005, 11:11

РПЦ, ще й досі марить своїми "відвіку православними" землями на Україні, які так "нахабно" відібрали уніати!!!
:lol: бідні....

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення samael » 28 липня 2005, 11:16

Один мій знайомий недавно був на Сході України, і мав нагоду поспілкуватися зі семінаристом РПЦ. Коли він його запитав, що ж вони в семінарії думають про УГКЦ, то той йому відповів:

"Не знаю, ми сектанство вивчаємо на старших курсах" :wink:
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

Гість

Повідомлення Гість » 28 липня 2005, 11:45

Хороший коментар :!:

Трошки і я поробую висловити свою думку... :)

Саме прикріше то що РПЦ виступає проти "прозелетизму". Я не в курсі чи має прозелитизм це місце чи ні, але ж прозелетизм це і є "проповідування Христа".... Тобто інакшими словами РПЦ виступає проти проповідування Бога...

:(

Коли політика засліплює духовні очі то треба чекати біди....
От так РПЦ біткалиса за східну Україну щоб вона часом не перейшла в католицизм то тепер маємо що схід і центр є осередками протестантизму... Якщо людина шукає Бога то її не спинити... от і знаходить...

zenyk
новик
новик
Повідомлень: 18
З нами з: 28 липня 2005, 11:29
Звідки: lviv
Контактна інформація:

Повідомлення zenyk » 28 липня 2005, 11:56

Попередній пост - мій...

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 28 липня 2005, 22:15

РПЦ, зі своєю середньовічною, застійною системою ведіння справ, та такими ж середньовічними поглядами далеко не піде...


З усією повагою до православних, звичайно!!!
unicuique suum

Гість

Re: УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римськ

Повідомлення Гість » 19 вересня 2005, 14:48

„Потрібно було б сказати Російській Православній Церкві спасибі за це, проте у відповідь ми отримали вигнання віруючих, розгром храмів, знищення святинь”, - сказав Патріарх Алексій.

Хто мені пояснить за що греко-католики мають дякувати РПЦ?

formator
новик
новик
Повідомлень: 25
З нами з: 19 вересня 2005, 18:30
Звідки: Льві, Україна

Повідомлення formator » 19 вересня 2005, 18:37

Чому РПЦ боїться греко-католиків і не хоче співпрацювати? :wink:
Formator

shovgenyuk
дописувач
дописувач
Повідомлень: 65
З нами з: 21 вересня 2005, 11:26
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римськ

Повідомлення shovgenyuk » 21 вересня 2005, 19:23

о. Володимир Гавриленко писав:УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римського до Москви

Після насильної ліквідації УГКЦ в 1946 році на приготованому радянським урядом псевдособорі, декілька сотень храмів нашої Церкви одразу було передано у користування РПЦ. Коли наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття громадяни нашої держави змогли знову відкрито визнавати свою віру і реєструвати свої громади, то вони масово поверталися до Української Греко-Католицької Церкви. З ними поверталися і їхні храми. Ми не зафіксували жодного випадку, коли б у Західній Україні вірні УГКЦ зайняли храм, який будували вірні РПЦ.



Не слід забувати, що насильницькій ліквідації УГКЦ у 1946 році передувала насильницька унія, яка була потрібна не українцям, а папі римському і полякам аби поширити свій вплив на словянські землі. Хто був справжнім українцем, той не прийняв унію, а хто зрадив свою прадідівську православну віру-тому позор і ганьба!
Я не виправдовую насильницьку ліквідацію УГКЦ у 46 році, але я засуджую її створення у 1596р. (Брестська унія).

Якщо Ви не зафіксували аби УГКЦ зайняла храм РПЦ, то фіксуйте як УГКЦ намагається зайняти храм УАПЦ у с.Делева на Івано-Франківщині, це відбувається у даний час, і храм там збудували вірні УАПЦ.
Православний

shovgenyuk
дописувач
дописувач
Повідомлень: 65
З нами з: 21 вересня 2005, 11:26
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римськ

Повідомлення shovgenyuk » 21 вересня 2005, 19:26

о. Володимир Гавриленко писав:УГКЦ знову на перешкоді. Цього разу – візиту Папи Римського до Москви

Після насильної ліквідації УГКЦ в 1946 році на приготованому радянським урядом псевдособорі, декілька сотень храмів нашої Церкви одразу було передано у користування РПЦ. Коли наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття громадяни нашої держави змогли знову відкрито визнавати свою віру і реєструвати свої громади, то вони масово поверталися до Української Греко-Католицької Церкви. З ними поверталися і їхні храми. Ми не зафіксували жодного випадку, коли б у Західній Україні вірні УГКЦ зайняли храм, який будували вірні РПЦ.



Не слід забувати, що насильницькій ліквідації УГКЦ у 1946 році передувала насильницька унія, яка була потрібна не українцям, а папі римському і полякам аби поширити свій вплив на словянські землі. Хто був справжнім українцем, той не прийняв унію, а хто зрадив свою прадідівську православну віру-тому позор і ганьба!
Я не виправдовую насильницьку ліквідацію УГКЦ у 46 році, але я засуджую її створення у 1596р. (Брестська унія).

Якщо Ви не зафіксували аби УГКЦ зайняла храм РПЦ, то фіксуйте як УГКЦ намагається зайняти храм УАПЦ у с.Делева на Івано-Франківщині, це відбувається у даний час, і храм там збудували вірні УАПЦ.
Православний

Гість

Повідомлення Гість » 21 вересня 2005, 22:14

2 formator:
Я думаю що РПЦ боїться грекокатоликів церез те що не може зрозуміти.
Думаю РПЦ хоче співпрацювати але просто не може, тому що РПЦ може
співпрацювати тільки як політична організація, а не як релігійна,
а по інакшому не можуть, в той час як УГКЦ може співпрацювати виключно
як релігійна.
Тобто РПЦ бачить у УКГЦ загрозу не духовну, "що сектанти в пекло русь
святу зведуть", а політичну, тобто втрату впиву на значній підконтрольній
території і власне загрозу припинення існування РПЦ взагалі.

2 shovgenyuk:
Я не історик, тому можу помилитись, але на скільки я знаю, унія була не
насильна, і що саме цікавіше - вона почалась не із західних (читай: про-польських)
земель, а з східних... Поляки, якраз були противниками унії, унія не
досягла своєї місії також через цей фактор, поляків, римо-католиків не
влаштовувала самостійна потужна Східна Католицька Церква, вони
всіма силами пробували навернути в римо-католицизм, тим самим ослаблюючи
потужну силу яку породила унія - людям було близьке хідне християнство,
а не західне...
Ну а про справжніх українців... думаю краще не починати... не той форум... :)
Мої прадіди хрестились не в Імя православя, а в Імя Отця і Сина і Духа Святого!
Тому будучи християнином грекокатоликом я не відчуваю що зрадив прадідівську віру...,
а навпаки, допомагаю своєю вірою покутувати їхні гріхи розколу.

Засуджувати УГКЦ думаю не варто, вона дала Богу багато мучеників, тим самим
підтверджуючи свою віру та угодність Богу...

Про "діяльність" УГКЦ я відповім у відповідній темі.

Евгений-Фома

Повідомлення Евгений-Фома » 21 вересня 2005, 22:32

Anonymous писав:
Я не в курсі чи має прозелитизм це місце чи ні, але ж прозелетизм це і є "проповідування Христа".... Тобто інакшими словами РПЦ виступає проти проповідування Бога...


Прошу прощения, что пишу по-русски. Я, увы, по-украински не умею. Сам я католик из России. Вы правы. Все наши попытки проповедовать Христа РПЦ называет прозелитизмом и ставит нам в вину. Особенно нападает РПЦ на Русскую Католическую Церковь Византийского обряда. Латинянам проще, но ненамного.

Виктор

Русский греко-католик о реакции МП на перенос кафедры в Киев

Повідомлення Виктор » 22 вересня 2005, 17:19

Парфентьев, Павел
Высказывания Московского Патриархата против переноса кафедры Главы УГКЦ в Киев содержит искажения действительных исторических и богословских фактов


В течение последнего времени, в связи с переносом кафедры Главы УГКЦ в Киев, со стороны официальных представителей Московского Патриархата прозвучало множество комментариев (http://www.interfax-religion.ru/?act=documents&div=197), которым уделила большое внимание пресса. Портал «Православные Кафолики» обратился к историческому консультанту Портала, историку Церкви Павлу Парфентьеву, с просьбой прокомментировать эти высказывания. Вот что он ответил:

"Вероятно, некоторые люди в официальных структурах МП полагают, что «благородная» цель борьбы с греко-католиками оправдывает распространение и пропаганду неверных с исторической точки зрения мифов, и даже прямое искажение фактов.

Уже более года назад в моей статье «В России мы не Гости», комментировавшей визит в Москву кардинала Вальтера Каспера, я указывал на некоторые искажения подобного рода, которые, тем не менее, продолжают использоваться. Прежде всего, речь идет об утверждениях Московского Патриархата, что Католическая Церковь называет Православную Церковь «Церковью-сестрой».

В действительности это не так – этого никогда не было и это утверждение просто не соответствует действительности. Второй Ватиканский Собор, вопреки этим утверждениям, никогда не называл Православную Церковь «Церковью-Сестрой» Католической Церкви. Можно легко убедиться в этом, обратившись к документам Второго Ватиканского Собора, переведенным на русский язык. В документах Второго Ватиканского Собора термин «Церкви-Сестры» относится лишь к поместным Церквям внутри Католической Церкви. После Второго Ватиканского Собора термин «Церковь-Сестра» стал употребляться, с некоторыми богословскими оговорками, в том числе и к поместным Церквям, не находящимся в общении с Римской Церковью – таким, как Русская Православная Церковь.

Поскольку многие добросовестные и недобросовестные церковные деятели стали неверно понимать использование термина «Церкви-Сестры» в отношении некатолических Церквей, глава Конгрегации по делам вероучения, кардинал Йозеф Ратцингер (ныне Папа Бенедикт XVI) дал, с одобрения Папы Иоанна Павла II, разъяснение по поводу употребления этого термина (См. на русском языке здесь). Из него ясно, что Церкви-Сестры – это поместные Католические Церкви, и, с некоторыми оговорками, так можно называть отделенные поместные Церкви по отношению к поместным католическим. Например – Русская Православная Церковь – это «Церковь-Сестра» по отношению к Католической Церкви латинского обряда в России, а также по отношению к Российской Греко-Католической Церкви и к УГКЦ. Но не по отношению к Католической Церкви, как таковой, которая, как указано в этом разъяснении, является матерью, а не сестрой, всех поместных Церквей. Это разъяснение, вне всякого сомнения, должно быть хорошо известно в ОВЦС, если этот отдел внимательно и тщательно делает свою работу. То, что, как бы не зная об этом официальном разъяснении, ОВЦС МП постоянно продолжает ссылаться на Второй Ватиканский Собор и на то, что якобы Католическая Церковь называет Православную Церковь «Церковью-Сестрой» - пример или недобросовестного искажения фактов в пропагандистских целях, или недопустимой для деятелей такого уровня безграмотности.

Можно предположить, что это именно искажение фактов, расчитанное на то, что россияне достаточно мало образованы в этой области, а католические иерархи промолчат и не укажут на ложность этих утверждений, руководствуясь политическими соображениями или опасаясь преследований. Так и происходит. Раз за разом слыша такие утверждения, россияне начинают полагать, что так оно и есть в действительности и что Католическая Церковь противоречит собственным решениям, чего на самом деле нет и не было.

Раз за разом повторяются ссылки на некую «этику межцерковных отношений», которая, якобы, препятствует созданию «параллельных иерархий» на «чужих канонических территориях». Все эти высказывания являются конгломератом мифов, создаваемых, как представляется, с явными пропагандистскими целями, как и миф о «прозелитизме». В действительности, никто не устанавливал подобных норм «этики межцерковных отношений», и даже будучи установленными они не могли бы противоречит естественному праву Церкви – на свидетельство и миссию во всем мире. Канонические границы могут существовать только между Церквями, находящимися в полноте общения, о чем совершенно ясно говорили комментарии УГКЦ. Утверждение о существовании территорий, принадлежащих Церквям, не находящимся в таком общении – это канонический и исторический абсурд: просто удивительно, что такие высказывания звучат из уст достаточно образованных православных иерархов. Как правильно писал в свое время донецко-харьковский Экзарх УГКЦ владыка Степан Меньок – это «заставляет задуматься о чистоте их мотивов».

Все высказывания подобного рода выглядят, как направленные на одну цель: создать у российского народа впечатление, что Католическая Церковь – это лишь одна из поместных Церквей, только западная. И что, поэтому, надо с ней строить отношения как с поместной Церковью, разграничивать зоны влияния и пастырской ответственности, и так далее. В действительности это не так. Католическая Церковь – вселенская, и «зоной ее пастырской ответственности», ее «канонической территорией» является весь мир. Однако эти территории существуют именно внутри Церкви. Они не мешают и не препятствуют с чисто этической, "светской" точки зрения, существованию других Церквей, не имеющих полноты общения с Католической Церковью.

Говорить о недопустимости существования «параллельных иерархий» - это еще один абсурд. О какой «параллельности иерархий» может идти речь, если Церкви не находятся в общении друг с другом. Как раз наоборот – спокойное и мирное сосуществование таких параллельных иерархий и является de facto существующей цивилизованной нормой межцерковных отношений, определяемой словом «терпимость». Латинская Церковь и Греко-католические Церкви – это части единого церковного организма – Католической (Вселенской) Церкви. Поэтому все разговоры о «недопустимости параллельных иерархий» - это лицемерие. Если существование «параллельных иерархий» недопустимо – то по этой логике непонятно, что делают в Западной Европе, на «католических территориях» епархии Русской Православной Церкви – Венская и Австрийская, например.

Вообще, если уж говорить о недопустимости «параллельных иерархий», то не совсем понятно, что делает иерархия Московского Патриархата на Украине. В самом деле, в XVI-XVII веках весь епископат тогдашней Киевской Митрополии, за исключением двух епископов, принял унию. Эти два епископа и еще один, назначенный позднее, оставались вне унии. Потом они умерли, не оставив преемников. Т.е., на тот момент вся действующая иерархия Киевской Митрополии стала униатской. Уже позже, в XVII веке, была поставлена «с нуля» новая православная иерархия. Получается, что именно православная иерархия на территории Речи Посполитой стала той самой «параллельной иерархией». Нынешняя иерархия УГКЦ непосредственно преемствует иерархии Киевской Митрополии XVI века, в отличие от православной иерархии. По логике неправильности существования «параллельных иерархий», именно иерархия УПЦ МП должна освободить «каноническую территорию» прежней Киевской Митрополии. Разумеется, греко-католикам не приходят в голову предъявлять такие претензии – именно потому, что понятно, насколько странными и абсурдными выглядят утверждения об «экклесиологической недопустимости» существования иерархии другой Церкви если нет полного церковного общения.

В конечном счете вся эта аргументация сводится к нецерковным основаниям. Речь идет, как представляется, о простой пропагандистской эксплуатации комплекса «свой – чужой», об использовании такого свойства падшей человеческой природы, как ее удобосклонность к ненависти по отношению к «не своим», об агрессивном противопоставлении «мы – они». Разумеется, православные имеют полное право говорить о своих убеждениях и следовать им. Если они не признают греко-католиков подлинной Церковью – они могут бороться с греко-католиками: разумеется, церковными средствами – миссией, свидетельством истины, явлением любви Христовой, пастырской работой. Точно такое же право свидетельствовать о своей вере повсюду – в том числе и на Украине, и в России – имеют и греко-католики. Это свидетельство должно быть, оно уже есть и, хочется надеяться, не прекратится, несмотря на объективные сложности и препятствия.

Особенно циничными и возмутительными выглядят слова Патриарха Алексия II о том, что после уничтожения УГКЦ И. Сталиным, Московская Патриархия окормляла лишившихся церковного крова греко-католиков, готовила их церковные кадры: и вот теперь ожидала услышать от них «спасибо», а вместо этого они «разгромили три епархии на Западной Украине». Это выглядит как вопиющий цинизм. Русская Православная Церковь непосредственно содействовала уничтожению УГКЦ в 1946 г., организации того фарса, который назван был «Львовским Собором». Православные иерархи, участвуя в этом процессе, прекрасно знали, что он недоброволен, и что все греко-католические епископы к этому моменту были арестованы. Они знали, что ожидает «несогласных». И, тем не менее, это не помешало их совести принять такое «единение». Это не первый случай того, как государство силой пыталось «воссоединить» униатов с Православной Церковью. Готовя кадры и окормляя верующих, Московская Патриархия делала это не для них, а для себя. Это вовсе не было заботой о греко-католиках – иначе почему потом были такие возмущения со стороны Патриархии, когда греко-католики подняли голову и началась легализация УГКЦ? И стоит вспомнить, что т.н. «разгром» православных епархий – это именно прежде всего спонтанный возврат общин и верующих греко-католиков к открытому исповеданию своей веры, которую до этого они были вынуждены исповедовать практически тайно. Прежде, чем говорить о «захвате храмов», стоит спросить – был ли хотя бы один из этих храмов построен Московской Патриархией после псевдо-собора 1946 года?

Указания на то, что уния «силой насаждалась» вопреки воле большинства церковного народа в XVI веке, тоже, на самом деле, погрешают против фактов. В реальности, как показывают последние исследования, число сторонников и противников унии было примерно равным, и это было меньшинство. А большинство народа – как и сейчас в России – относилось к вопросам церковной жизни достаточно безразлично, заботясь лишь о сохранении привычных форм религиозного быта. Во всяком случае, не приходится говорить о несогласии «церковного большинства». Это явное упрощение истории в целях антикатолической пропаганды. Нельзя говорить, что насилия не было – оно бывало, часто объясняясь уровнем церковного сознания той эпохи. Но оно было, если можно сказать так, «симметричным», с обоих сторон - и нельзя сказать, что оно было основным фактором утверждения Унии – это просто неправда. Если бы было так, то все позднейшие попытки силой присоединить униатов к государственному православию, которых было несколько, не вызывали бы такое сопротивление, упорство греко-католиков в своих убеждениях и вере вплоть до пролития мученической крови. К сожалению, все эти факты россиянам неизвестны, что и позволяет подавать их в искаженном, упрощенно-пропагандистском варианте. Но, вопреки утверждениям доктора Геббельса, даже тысячу раз повторенная ложь правдой все же не становится.

На самом деле, «антиуниатская» пропаганда выдает боязнь – а именно боязнь того, что россияне смогут понять, что Католическая Церковь – вовсе не «чужая». Эта опасность не столь велика, когда речь идет о незнакомой и непонятной большинству Латинской Церкви. А греко-католики – это свидетельство того, что, оказывается, можно быть православными и никого не ненавидеть, и не пытаться построить «образ врага». То, что эта пропаганда постоянно прибегает к прямому искажению фактов – выдает ее действительную слабость и неуверенность в себе. Мы должны просто спокойно и ответственно свидетельствовать об истине, в том числе вероучительной и исторической. Я уверен, что если католики – в том числе в России – будут это делать, не опасаясь негативной реакцией православных иерархов и не смущаясь ей, это пойдет лишь на пользу подлинному диалогу и общению с Православной Церковью. Именно правда, в том числе историческая, может стать шагом к исцелению страдающей памяти".

Источник: http://www.byzcath.ru/index.php?branch= ... ook_id=255

formator
новик
новик
Повідомлень: 25
З нами з: 19 вересня 2005, 18:30
Звідки: Льві, Україна

Повідомлення formator » 23 вересня 2005, 23:23

До речі нашому православному братові не відомі ті факти,
1. що Київська Церква не розривала єдності із Римом, а Константинопільська Церква

:arrow: 2. що митрополит Київськи на чолі Київської Церкви і єпископи шукали відновити єдність із Римом - безпосередній заклик до укладення унії надходив від православної сторони. У 1590 р. православний єпископ Львова Гедеон Балабан, розлючений безкінечними суперечками з братством, а ще більше — нетактовним втручанням константинопольського патріарха, порушив питання про унію з Римом на таємній зустрічі православних єпископів у Белзі.
:arrow:
3. єпископи керувалися щирою занепокоєністю долею церкви. Вони вірили, що високоавторитетна і добре організована католицька церква впровадить серед православних жаданий порядок та дисципліну. А ще вони сподівалися, що внаслідок цього зросте престиж єпископів серед духовенства та мирян. Ставши частиною католицької церкви, православні, на думку цих єпископів, дістануть повну рівноправність у Речі Посполитій, українські міщани не будуть більше зазнавати дискримінації в містах, а православну знать перестануть ігнорувати при розподілі службових посад. Більше того. єпископи теж мали б вигоду від унії, бо, отримавши рівний з католицькими ієрархами статус, вони стали б членами впливового Сенату :arrow:

5. православні єпископи погодилися у червні 1595 р. укласти між своєю церквою та Римом унію. За умов гарантії збереження традиційної православної літургії та обрядів, а також таких звичаїв, як право священиків брати шлюб, вони приймали верховний авторитет Риму в усіх справах віри та догми. Наприкінці 1595 р. Терлецький і Потій поїхали до Риму, де папа Клемент VIII проголосив офіційне визнання унії. :arrow:

6. Якраз противником був Львівський єпископ, а не Київський митрополит.

:arrow:
7. Один свідок того часу, який виступав проти Унії і наводив причини, чому так сталося у Правослівній Церкві: Чи не найяскравішим православним письменником того періоду був Іван Вишенський, галичанин, що провів більшу частину свого життя (жив він десь між 1550 та 1620 рр.) як чернець-відлюдник у Греції на горі Афон. Вишенський був фанатичним оборонцем православних традицій. У своїх простих і яскравих прозових творах. таких як «Послання єпископам — відступникам від православ'я» та «Короткослівна відповідь Пйотру Скарзі», він безжально таврує греко-католиків. Проте він також критикує православних, підкреслюючи егоїзм, любов до розкошів та розтлінність їхньої знаті, заможних міщан та духовенства, відповідальних за сумне становище церкви. Щиро вболіваючи за свій народ, Вишенський був єдиним, хто оплакував закріпачення селян і безстрашно викривав їхніх визискувачів. Проти всіх вад українського суспільства він бачив лише один засіб: цілком відкинути усі нові віяння, включаючи такі «язичницькі хитрощі, як граматика, риторика, діалектика та інші ганебні спокуси», і повернутися до давньої православної віри.

8. Коли народ України перд ІІ світової війни був знищений духовно, культурно, зросійщини то на Західній Україні завдяки УГКЦ змогли мобілізувати народ в єдиний кулак проти агресорів

:wink: Найбільшою, найбагатшою і найвпливовішою організацією західних українців лишалася, без сумніву, греко-католицька церква. Але роль цієї установи в галицькому суспільстві зазнала вражаючих змін. Порівняно з XIX ст., коли вона виступала єдиною організацією українців Галичини, у міжвоєнний період ця церква була тільки однією з багатьох (хоч і найбільшою) і відтак не могла розраховувати на безумовну вірність їй усіх галицьких українців.
Наприкінці 30-х років греко-католицька церква налічувала 4 млн. віруючих у близько 3 тис. парафій. Вона мала цілу мережу молодіжних організацій, жіночих товариств ба навіть власну політичну партію — Українську католицьку національну партію. Про її здатність мобілізувати молодь, особливо сільську, свідчив масовий зліт «Молодь за Христа», організований у 1933 р., що зібрав понад 50 тис. учасників. Ця церква сприяла прогресові також у царині шкільництва. У 1928 р. вона заснувала єдиний український вищий учбовий заклад у Польщі — Теологічну академію у Львові, ректором якої був Йосип Сліпий. Було також засновано три нових семінарії.
Своїми досягненнями у міжвоєнний період греко-католицька церква, без сумніву, завдячує митрополитові Андрею Шептицькому. Сила волі, широта поглядів, гуманізм здобули йому загальну повагу й зробили найвпливовішою постаттю в західноукраїнському суспільстві. Переконаність Шептицького в тому, що грекокатолицька церква — це суто українська установа, яка повинна берегти східні церковні традиції та підтримувати національні прагнення свого народу, сприяла зростанню його популярності. Цей підхід призвів до конфлікту між ним і частиною церковної ієрархії на чолі з єпископом Хомишиним та Василіанським орденом, які скоріше наголошували на своїх зв'язках з римо-католицтвом, ніж на самобутності їхньої церкви.
Митрополит справляв також значний вплив на політичне життя. У 30-х роках він енергійно протестував проти кампанії пацифікації, а через п'ять років підтримав політику нормалізації. Маючи тісні взаємини з поміркованою частиною УНДО, Шептицький водночас засуджував як націонал-екстремістів, так і комуністів, постійно обстоюючи необхідність вищих цінностей, ширшого бачення ситуації.

Я вважаю, що потрібно дивитися на ті всі позитивні речі і багатство, яке ми маємо, щоб ми зуміли поєднати для конструктивного діалогу, будуючи Україну, маючи такий великий потенціал і багатство для добра кожного.... :lol:

:wink:
Formator

Justyn
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 236
З нами з: 06 травня 2006, 15:13

ХТО ЗАВАЖАЄ ЗУСТРІЧІ БЛАЖ. ЛЮБОМИРА З БЛАЖ. ВОЛОДИМИРОМ?

Повідомлення Justyn » 08 лютого 2009, 23:35

Дорогі друзі,

надіюся, що Ви не оминули увагою інтернет-конференції з секретарем Предстоятеля УПЦ єпископом Переяслав-Хмельницьким Олександром (Драбинком), яку він проводив з читачами порталу РІСУ 4 лютого 2009 року. Мушу признати, що рівень богословський і філологічний відповідей, яку проявив Владика можна сміливо назвати блискучим.

Проте, до теми... Одна з відповідей, яку уділив Владика одному з учасників конференції мене просто вразила. Цитую:

TARAS, USA

— Preosviaschennyj Vladyko!

V chomu prychyna scho Predstoyatel UGKC Lubomyr Huzar i Blazhennizhyj myropolyt Volodymyr dosi ne mozhut zustritysia? Adzhe tak bahato cyx dvox predstoyateliv obyednuye, xocha navit schob pohovoryty pro spravy, yak kazhe mytropolyt Volodymyr, "praktychnoyi diyalnosti cyx cerkov" v suchasnyx umovax u nashomu suspilstvi. Odnoho razu Blazhennishyj Lubomyr skazav scho do mytropolyta Volodymyra joho prosto ne dopuskayut. Chy zhidni Vy zi mnoyu, scho musymo prychatysia zhyty razom v umovax bahatokonfesiynoho suspilstva i razom vidstoyuvaty spilni cinnosti pered nastupom sekularyzaciyi? Diakuyu.


— Шановний Тарасе, передаємо вітання усій українській діаспорі Сполучених Штатів. Те, що Блаженніший Любомир Гузар і Блаженніший Митрополит Володимир не можуть зустрітися, як виходить з Вашого запитанням, не є правдою, але я є свідком такої їх особистої зустрічі, під час якої було укладено домовленості про створення двосторонньої комісії. Склад комісії зі сторони УПЦ був визначений Священним Синодом УПЦ. Так, дійсно, ця зустріч відбулася доволі давно. Проте, Митрополит Володимир та кардинал Гузар неодноразово зустрічалися під час різних офіційних заходів і в Софії Київській, і в Національній Опері, і в Секретаріаті Президента. Остання така зустріч мала місце в липні минулого року.
Окрім того, представники УПЦ та УГКЦ мають часті зустрічі на різних засіданнях державних комісії по підготовці різних офіційних заходів, Всеукраїнської ради церков, в Міністерстві освіти тощо.

Цікавою є Ваша цитація Блаженнішого Любомира про те, що його не допускають до Митрополита Володимира. Хотілося б уточнити – хто саме? Несучи послух секретаря Предстоятеля УПЦ протягом 10 років про щось подібне зі сторони представників УПЦ я не чув, як і не надходило прохання про зустріч. Можливо до спілкування з Блаженнішим Митрополитом Володимиром Блаженнішого кардинала Любомира не допускає саме його оточення?

Я спеціально виділив жирним шрифтом найбільш цікавий фрагмент відповіді. Бо Преосвященний Владика відповідає фактами. І якщо вірити (а підстав недовіряти немає) йому, то не треба мати багато фантазії, щоб знайти винуватця. На підставі "Вісника Верховного Архиєпископа" секретарем Блаженнішого Любомира є о. Олекса Петрів.


Цю тему порушую тільки через те, що тема є надто серйозна, була висловлена публічно і потребує публічної відповіді.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Re: ХТО ЗАВАЖАЄ ЗУСТРІЧІ БЛАЖ. ЛЮБОМИРА З БЛАЖ. ВОЛОДИМИРОМ?

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 лютого 2009, 23:55

Justyn писав: Бо Преосвященний Владика відповідає фактами. І якщо вірити (а підстав недовіряти немає) йому, то не треба мати багато фантазії, щоб знайти винуватця. На підставі "Вісника Верховного Архиєпископа" секретарем Блаженнішого Любомира є о. Олекса Петрів.


Підстав недовіряти не має але повністю довіряти також не має.
Напевне що справа не в Олексі Петреві. Тут собака глибше зарита. В цьому коментарі ми почули лише одну сторну, трактування цього питання з іншої сторни (керівництва УГКЦ) буде зовсім іншим. Не всім словам людським можна вірити. Відомо одне - хоч би яку думку мав Володимир настоятель УПЦ МП - ключові питання вирішуються в Москві. Править той хто має владу, а не той хто гарно говорить.
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Justyn
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 236
З нами з: 06 травня 2006, 15:13

Повідомлення Justyn » 09 лютого 2009, 00:04

Не можна все спихати на керівництво з Москви, то нам так само можуть закинути керівництво з Ватикану. Це не є відповідна термінологія. Це вже можна підігнати під міфи, про які, між іншим, говорив Владика у своїй інтернет-конференції.

Саме тому піднімаю цю тему, щоб звернути на це увагу найближчого оточення нашого Блаженнішого. В противному разі цей вислів дасть поштовх розвитку інших "видів діяльності" найближчого оточення Блаженнішого, про які злісні язики радо заговорять.

Аватар користувача
Yuriy D
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 270
З нами з: 30 вересня 2008, 09:41
Звідки: Броди, Львівська обл.

Повідомлення Yuriy D » 09 лютого 2009, 13:12

Про діалог між Предстоятелями двох церков УГКЦ і УПЦ МП на цьому форумі, здається, мова вже була, коли говорили про лист, який написав кард. Л. Гузар до блаж. В. Сабодана, і я думаю, що з цього часу ситуація не сильно змінилась :( ...Справа в тому, що УПЦ МП розглядає УГКЦ як структурну одиницю Вселенської Церкви, яка не може самостійно вступати в зовнішньоцерковні зносини, і слідуючи з цього, як вони стверджують, діалог відбувається в рамках діалогу між Православною і Католицькою церквою. З цього також можна зробити висновок що УПЦ МП не дуже і хоче вести діалог з УГКЦ, який, ймовірно, зачепив би питання обєднання церков Київської традиціїї в єдину Помісну Церкву, позиція УПЦ МП щодо створення Помісної Церкви всім відома. Залишається сподіватися на краще :) ...

Vasyl
дописувач
дописувач
Повідомлень: 127
З нами з: 26 січня 2009, 18:04

Повідомлення Vasyl » 10 лютого 2009, 17:05

Yuriy Dzyoba писав:Про діалог між Предстоятелями двох церков УГКЦ і УПЦ МП на цьому форумі, здається, мова вже була, коли говорили про лист, який написав кард. Л. Гузар до блаж. В. Сабодана, і я думаю, що з цього часу ситуація не сильно змінилась :( ...Справа в тому, що УПЦ МП розглядає УГКЦ як структурну одиницю Вселенської Церкви, яка не може самостійно вступати в зовнішньоцерковні зносини, і слідуючи з цього, як вони стверджують, діалог відбувається в рамках діалогу між Православною і Католицькою церквою. З цього також можна зробити висновок що УПЦ МП не дуже і хоче вести діалог з УГКЦ, який, ймовірно, зачепив би питання обєднання церков Київської традиціїї в єдину Помісну Церкву, позиція УПЦ МП щодо створення Помісної Церкви всім відома. Залишається сподіватися на краще :) ...

=========================================

А про що вони будуть говорити? Про маятники? Чи про єдність?

SIM78
гість
гість
Повідомлень: 2
З нами з: 25 травня 2009, 19:13
Звідки: м.Калуш

Відносини УПЦ (МП) та УГКЦ

Повідомлення SIM78 » 25 травня 2009, 19:51

Які на Вашу думку теперішні відносини УПЦ та УГКЦ
?

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Відносини церков

Повідомлення o.Mykil » 25 травня 2009, 20:01

SIM78 писав:Які на Вашу думку теперішні відносини УПЦ та УГКЦ
?


Якої УПЦ- Автокефальної, Київського Патріархату тощо? :)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 27 червня 2009, 21:13

На офіційному сайті Києво-Печерської Лаври поданий список храмів Львівської єпархії, які начебто разом зі своїми парафіянами були насильницьки переведені в Унію у XVIII сторіччі http://www.lavra.ua/index.php?option=co ... Itemid=105

Вогнем і мечем усі? :)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Sotnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 156
З нами з: 04 січня 2009, 02:06
Звідки: Катеринослав
Контактна інформація:

Повідомлення Sotnik » 27 червня 2009, 23:18

Дивлячись на те, як вперто національно - стурбовані особи, які належать до Греко-католицької Церкви, намагаються розірвати будь-які стосунки між Католицькою і Православною Церквами на думку спадає притча Господа: "Некто имел в винограднике своем посаженную смоковницу, и пришел искать плода на ней, и не нашел;
7. И сказал виноградарю: вот, я третий год прихожу искать плода на этой смоковнице и не нахожу; сруби ее: на что она и землю занимает?
8. Но он сказал ему в ответ: господин! оставь ее и на этот год, пока я окопаю ее и обложу навозом, –
9. Не принесет ли плода; если же нет, то в следующий год срубишь ее."

Дехто вже навіть історію Церкви переписує, відрекаючись від Правосланої Церкви.

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 28 червня 2009, 07:38

[Дивлячись на те, як вперто національно - стурбовані особи, які належать до Греко-католицької Церкви, намагаються розірвати будь-які стосунки між Католицькою і Православною Церквами на думку спадає притча Господа:


Пане Sotnik, а чого ж Ви не звертаєте увагу на національно стурбованих православних?(Тим паче спеціфикуйте про яку ПЦ ведете мову). Ми є католики, я думаю не потребує тут вести суперечку що ПЦ і КЦ не є одне й те саме. А маргінальні групи, які ставлять релігію = національність, не є цк вся КЦ, отож, не бачу резону ототожнювати деяких осіб з усією УгкЦ. Хоча також, не бачу, чому не є можливо виражати католицькість( УгкЦ) через призму українства, а не поверхневої, не зовсім зрозумілої глобальної ідеї.

Я, наприклад, ні разу!!!!!! ні разу!!!! не чув якихось нормальних слів на адресу УгкЦ від тих же православних, найвихованіше, це щось типу: гниди уніятскіє( див сайт risu).

"Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють". Що ж хотіти?

Є одна Церква, заснована Христом. Я не розумію, чому появляється думка що без ПЦ, КЦ не вистоїть, чи то перед ісламом чи перед юдаїзмом?! Вистоїть, ще й як. Цитати тут будуть лишні, думаю.

КЦ і є Православна церква. Так , що про які ще Православні ви ведети мову, не дуже зрозуміло.

А п. Павел Парфентьев, як на мене, дуже великий спеціаліст в питаннях щодо історії Церкви, та й не тільки. Завжди з цікавістю його читаю. Надзвичайно обдарована людина.
Так, що вдячний п. Віктору за цей текст.
Раджу усім форумчанам його прочитати . Перекладати, думаю, немає резону.
З повагою

Sotnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 156
З нами з: 04 січня 2009, 02:06
Звідки: Катеринослав
Контактна інформація:

Повідомлення Sotnik » 28 червня 2009, 15:29

Пане romanm! На Ваше питання "Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Що ж хотіти?" я відповім Вам так.
По-перше, треба пам’ятати, що Греко-католицька Церква бере свій початок від Берестейської унії, тобто ЗГОДИ між Католицькою і Православною Церквами. Це Вам підтвердять і в Римо-католицькій і в Православній Церкві. Але в Українській греко-католицькій Церкві, на жаль, останнім часом розпосюджується інша історія Церкви, історія, в якій на має місця власно тим історичним фактам, які були насправді.
По-друге, у святому Евангелії читаємо:«Любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас, да будете сынами Отца вашего Небесного, ибо Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных. Ибо если вы будете любить любящих вас, какая вам награда? Не то же ли делают и мытари? И если вы приветствуете только братьев ваших, что особенного делаете? Не так же ли поступают и язычники? Итак будьте совершенны, как совершен Отец ваш Небесный» (Мф 5, 44-48). Якщо ми стверджуємо свою досконалість перед Православною Церквою, то треба і поступати досконало.
Стосовно ж національної ідеї скажу так. Якщо ми будуємо державу, не керуючись заповідями Господа, а всупереч ним, то не отримаємо нічого.
Якщо мої погляди когось образили, то приношу свої вибачення, але, разом з тим, прошу пам’ятати слова Господа "...отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу". (Матф.22:21)

гість
дописувач
дописувач
Повідомлень: 86
З нами з: 04 грудня 2008, 00:07
Контактна інформація:

Як РПЦ і КГБ нищили нашу Церкву

Повідомлення гість » 20 серпня 2009, 00:35

Чекістська битва з греко-католиками

Володимир Тольц: Під час візиту Патріарха Московського і всія Русі Кирила на Україну, який викликав значний резонанс в світових ЗМІ, в Австрії на сайті католицького інформаційного агентства "Kathpress" був опублікований німецький переклад невідомого раніше широкій громадськості листа Микити Сергійовича Хрущова Йосифу Віссаріоновичу Сталіну. "Kathpress" оформив цю публікацію помітним заголовком. "Ексклюзив. Сенсаційний документ з секретних архівів ЦК КПРС, що робить нарешті ясним: Сталін розпорядився про ліквідацію". Йдеться про ліквідацію Української греко-католицької церкви, яка традиційно іменується православними, а за ними і представниками радянської влади "уніатською".

Українська греко-католицька церква люб'язно надала нам російський текст оригіналу цього документа ( http://christusimperat.org/uk/node/16714 - прим.МСІ). Процитуємо уривки з цього листа Хрущова Сталіну (він датований 17 грудня 1945 року):

"Перебуваючи в Москві, я Вас інформував про проведену роботу з розкладу уніатської церкви і переходу уніатського духовенства в православну церкву. В результаті проведеної роботи з числа уніатського духовенства утворилася "ініціативна група"..." .....


повний текст тут - http://christusimperat.org/uk/node/17280

сергій
старець
старець
Повідомлень: 507
З нами з: 27 березня 2008, 22:48
Звідки: Галичина

Повідомлення сергій » 21 серпня 2009, 03:52

М-да... Бажання до якогось спілкування з РПЦистами взагалі відбиває.
Sic transit gloria mundi

vovan
гість
гість
Повідомлень: 7
З нами з: 01 березня 2009, 18:09
Звідки: Коломия

Повідомлення vovan » 25 вересня 2009, 19:04

Пане Сотник бачу що ви шукаєте ГОСПОДА ІСУСА,але на, мою думку ,збились з дороги. Зрозумійте, що сила тільки в ПОКОРІ і СМИРЕННІ .Не вам і не будь- кому іншому нападати на УГКЦ чи намагатись критикувати.Хто ви такий що намагаєтесь нападати на Христову церкву,в якій тисячі вірних і в якій хліб і вино перетворюються на кров і тіло ІСУСА ?Подумайте добре над моїми словами і станьте на шлях любові . Не піддавайтесь сатані - розділяй і владарюй.Я не маю на меті вас образити,просто викладаю своє бачення.Давайте шукати те, що обєднує.
vovan

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 25 вересня 2009, 20:40

Sotnik писав:
Дехто вже навіть історію Церкви переписує, відрекаючись від Правосланої Церкви.


Не видумуйте того чого немає.
Хто такий "Дехто", як і яку історію Церкви переписує.
Знаю таких одних, а саме з так званого "Третього Риму", які тіки й мріють як оббрехати, перекрутити факти та й взагалі знистити знахабнілих"уніатов" не будьте іже з ними.
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Sotnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 156
З нами з: 04 січня 2009, 02:06
Звідки: Катеринослав
Контактна інформація:

Повідомлення Sotnik » 26 вересня 2009, 19:12

Шановні ljubomyr_ps, vovan та інші форумчани.
Якщо мої слова когось з Вас образили, то прийміть, будь ласка, мої вибачення. Стосовно ж Церкви я не дозволяв собі будь-яких образ, тому і вибачатись нема за що.
Стосовно ж історії Церкви, то я висловлюю свої думки, які грунтуються на історичних фактах. Тому, будь ласка, добирайте на свою користь більш вагомі аргументи, ніж емоції.
Востаннє редагувалось 27 вересня 2009, 17:42 користувачем Sotnik, всього редагувалось 2 разів.


Повернутись до “Українські традиційні Церкви”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей