Якою саме? Бо якщо брати під увагу саме Київський Патріархат, то, по-моєму, його не визнає жодна з офіційних Православних Церков світу, чи може - ні?
Перед усіма трьома – адже це стосувалося Таїнств Православної Церкви як конфесії, а не якоїсь конкретної її юрисдикції. А визнання Київського Патріархату – це справа передусім внутрішньоправославна, та й УГКЦ його фактично визнає.
Деякі священнослужителі РПЦ МП і сьогодні "наново" дають шлюби, перехрещують і т.д бо вважають Таїнства недійсними.
Чи потрібні їм вибачення УГКЦ?
Наскільки мені відомо, РПЦ МП не повторює католицьких Таїнств.
Насправді причина була досить серйозна, адже всім відомо, що деякі "єпископи" Православної Церкви були такими з наказу КДБ і навіть не отримали свячень. От тільки хто саме і як багато -- було невідомо. Тому, до вияснення справи, святі Тайни уділялися "під умовою", на випадок, якщо були б недійсні.
Щодо подружжя -- взагалі окреме питання, бо дисципліна в Католицькій і Православних Церквах відрізняється.
Про вибачення. УГКЦ була репресована і ніхто її досі за це не перепросив, у першу ж чергу ієрархія Православної Церкви (МП), яка використовувала греко-католицькі храми і "качала" з України гроші й ресурси.
Про яке "несвідоме святотатство" мова? Якесь хворобливе прагнення вибачатися за те, чого взагалі не було.
1. Чи не могли б Ви підтвердити Ваше звинуваченням конкретними іменами ? Які саме єпископи РПЦ, що уділяли Тайну Священства священикам, які служили на Західній Україні, за вашою інформацією не мали свячень ? Інакше можна буде вважати Вашу заяву наклепом. Подумайте: цим самим Ви також ставите під сумнів і свячення тих греко-католицьких священиків, які перейшли з РПЦ до УГКЦ без пересвячення.
2. Різна дисципліна не тягне за собою автоматично уневажнення православного Таїнства шлюбу, тому його повторення в нормальних випадках не може бути виправдане.
3. Неправильна поведінка Московського Патріархату щодо УГКЦ не може служити оправданням для зневаги Таїнств Православної Церкви.
4. Хіба повторення дійсних православних Таїнств, які беззаперечно признаються Католицькою Церквою, не можна вважати святотатством ?
КЦ дуже суворо ставиться до розлучень - вони є практично забороненими. Про яку "кількість" одружень ви говорите?
Пояснюю на основі конкретного прикладу. Один візантійський імператор був одружений тричі, але всі його дружини померли, не залишивши йому наслідника. Незважаючи на тиск і погрози, місцевий патріарх відмовив імператорові в дозволі на четвертий шлюб, бо Східна Церква вважає такий блудом. Тоді імператор звернувся до папи, і той дозволив йому одружитися ще раз. Це викликало розкол у Візантійській Церкві, бо більшість ієрархії і кліру стояли на богословських позиціях їхнього патріарха.
думаю (точніше - знаю), що у переважній більшості випадків на Галичині священиками були працівники КГБ. З нашого боку заперечення таких священодіянь мало добру основу. Вибачатися якраз і не треба. Скоріше - РПЦ мала б дякувати, що завдяки діям наших священослужителів, в Україні звершувалися Таїнства (а не їх видимість).
Таїнства вимагають віри. А священики РПЦ часто були атеїстами. Навіть якщо припустити, що людину двійчі хрестили/тощо - Таїнство, якщо воно було уділене віруючим священиком РПЦ - дійсне, якщо цей священик був не віруючим - дійсне Таїнство, дане у підпіллі. Жодного "святотацтва". Навпаки - перемога Божа.
Подумайте, що Ви стверджуєте Вашими звинуваченнями вбік РПЦ:
1. фактично Ви звинувачуєте священиків УГКЦ, які перейшли з РПЦ, у тому, що вони були кагебістами, бо ж більшість священиків РПЦ в Галичині перейшли до УГКЦ.
2. Ви заперечуєте дійсність православних Таїнств, що суперечить науці Католицької Церкви.
3. Узалежнюючи дійсність Таїнств від віри священика, Ви заперечуєте католицьке вчення про дію Таїнств «ex opero operato», тобто незалежно від гріховності уділювача.