Шаббат
«Пам'ятай на відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його. (Вих.20:8-11)»
«
Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь, Бог твій. Шість день можна тобі працювати й робити всяке твоє діло; сьомий же день - відпочинок Господеві, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані твій син; ані дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ані приходень, що у воротях у тебе, щоб твій раб і твоя рабиня спочили, як і ти.
Пам'ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам'ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній. (Втор.5:12-15)»
мета
«Шість день можна працювати, а сьомого дня - субота цілковитого спочинку, святих зборів; ніякого діла не робитимете; спочинок це для Господа по всіх оселях ваших. (Лев.23:3)»
«Пильнуйте, отже, суботи: вона бо має бути свята для вас;
хто осквернить її, нехай буде скараний смертю. І кожен, хто в ній робитиме якубудь роботу, той буде викорінений з-поміж свого народу. Шість днів для роботи, але сьомий день на цілковитий спочинок, присвячений Господеві; кожен, хто робитиме якусь роботу в день суботній, буде скараний смертю. Тож нехай сини Ізраїля пильнують суботи, та святкують її з роду в рід, як
союз віковічний. Вона - знак віковічний між мною та синами Ізраїля; бо шість днів творив Господь небо й землю, а сьомого дня спочив і відітхнув.» (Вих.31:14-17)»
«Дав я їм також і мої
суботи, щоб були знаком між мною та ними, та щоб вони знали, що то я - Господь - освячую їх. (Єз.20:12)»
Під час «святих зборів» піст заборонено: «...«Цей день - святий Господові, Богові вашому; не сумуйте й не плачте!»...«Ідіть, їжте жирне й пийте солодке, та посилайте частки тим, у кого не напоготовлено нічого, бо день цей святий Господеві нашому, й не журіться, бо радість у Господі це ваша сила.» (Неєм.8:9,10)»
Отже
усяке порушення суботи каралось смертю. Але Мойсей постив двічі по сорок днів (Вих.24:18; 34:28), то скільки субот порушив? Також Ілля постив і йшов сорок днів і ночей (1 Цар. 19:8), і Бог не розгнівався а говорив з ним на Хориві. Ісус Христос постив сорок днів. А Даниїл, чи не три седмиці провів постячи (Дан. 10:2,3). Чи не поришили вони суботи? Також за приписом порушують суботу обрізуючи на восьмий день (Лев. 12:3). Чи не весь ізраїль обходив навколо Єрихону несучи ковчег сім днів, і між тими днями була субота…
Субота символ Старого Заповіту (Вих.31:14-17; Єз.20:12). Але зараз час Нового Заповіту. «А коли каже «новий», то об'являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько зникнення.
(Євр.8:13)» «…бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває… (2Кор.3:11)» «Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. Тому навіть і перший завіт був освячений кров'ю. (Євр.9:16-18)» Видно що день воскресіння став символом Нового Заповіту і є практикою утвердженою в Писаннях. Бо: «першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати...(Дії.20:7)» , а чому не в суботу? Логічно, воскресіння Христове відбулось в перший день тижня – не в суботу, і апостоли тримались його. За що осуджувались євреями. Тому апостол Павло пише: «Нехай же нас ніхто не судить із-за їжі чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяччя, чи суботи, це - тінь наступних речей, а тіло - Христове. (Кол.2:16,17)» Видно Павло не тримав суботи…
Сказати можна ще багато, але думаю поки досить.