Христос Раждається!
Омельян писав:... назвалась лютеранкою (і вона: проти жінок-священиків, проти гомосексуальних "подружь" - на мої запаитання), а тоді, буквально того ж дня - з (також!) лютеранкою-пастором (хоча в неї дозволені ті "шлюби", але, заявила "особисто проти і жодному не приймала участі і не прийматиму, бо Біблія заперечує"). А є ще інші, в яких так і не розібрався звідкіля. Навіть "візантійського обряду" (
) хтось назвався...
перепрошую - було хтів
зазіхнути відповісти на все повністю чинно і послідовно, але, бачу, не виходить, тому спробую почати з лютеран.
Якщо дивитись загально, переважна більшість сучасних лютеранських юрисдикцій ведуть свої початки від лютеран XVI століття. Принаймі вони самі себе визнають їхніми спадкоємцями (навіть, якщо
можна з великою долею ймовірності передбачити, що сам о.Мартін відхрещувався б від таких заявлених нащадків руками й ногами).
Всі (наскільки мені відомо - дійсно всі, без винятків) лютерани визнають своїми віросповідними документами:
- три Символи Віри:
Апостольський ,
Нікейський ,
Афанасієвський .
-
Аугсбургське Ісповідання -
Катехизм Лютера .
Як правило, лютерани визнають значимість і всіх інших текстів Concordia - Книги Згоди (і, власне, основна різниця між лютеранами, яких можемо стрінути, саме у тому, що для одних Concordia - це безумовно справжні тексти, єдино правильне тлумачення Біблії, а для інших - просто важливе ісповідання віри, яке, однак, може з часом бути і корегованим).
Далі - важливо розуміти, що майже всі сучасні євангельсько-лютеранські (не путати з іншими "євангельськими" без зазначення "лютеранські"
- реформаторські церковні об`єднання також можуть себе так називати і саме їх ми часто чуємо під назвою "евангелисти") Церкви входять в одне з трьох міжнародних об'єднань: Всесвітню лютеранську федерацію (
LWF ), Міжнародну лютеранську раду (
ILC ) та Конфесійну Євангельсько-лютеранську конференцію (
CELC ).
LWF - найбільше об'єднання. Переважна більшість лютеранських церковних спільнот (і майже всі великі за чисельністю общини, за винятком Синоду Міссурі) входять саме до його складу. Серед тих хто входить до складу LWF є певні відмінності, але, здебільшого - це ліберали. "Лібералізм", про який йдеться, означає, насамперед, те, що ці церковні об`єднання, як правило, не приймають вчення про повну безпомилковість Біблії. Щоб загострити це розрізнення, нагадаю, що протестанти-фундаменталісти зазвичай говорять, що Біблія є "до останньої крапки"Слово Боже. Ліберальна протестантська позиція (у тому числі, що вирізняє в окрему групу лютеран LWF) полягає в тому, що Біблія
містить Слово Боже. Відповідно, такі церковні спільноти допускають історичну критику біблійних текстів. До якої міри в цій критиці слід заходити, а до якої ні, що в Біблії можна приймати символічно, а що ні - якихось загальних чи зобов'язуючих рішень не існує. Кожен богослов, кожен клирик чи мирянин це питання вирішує сам за себе. Тому в рамках LWF, більше того навіть в рамках однієї і тієї ж юрисдикції, що входить до LWF - можуть бути дуже різні думки/погляди: від вельми консервативних, до вельми скептичних. Хоча при цьому зберігається певна загальна богословська традиція, загальний, якщо так можна висловитися, стиль думки. Як і в XVI столітті, сучасне лютеранське богослов'я, лютеранська герменевтика, і лютеранське практичне благочестя майже завжди будуються на розрізненні Закону та Євангелія. Але тлумачить цей принцип по-різному. Так ось: стрінута лютеранка жінка-пастор скоріш за все з цього об'єднання - майже всі (є кілька винятків, якщо не помиляюсь, але як правило) церковні спільноти, що входять до складу LWF, висвячують жінок для "служіння Слова і Таїнств". А от вже, що стосується благословення одностатевих "шлюбів", то ця тема за останні десятиліття стала в LWF проблемою, через яку вони (і Слава Богу, що не мають загального "одобрямс") сваряться. Практику "гомосексуальних одружень" мають Церква Швеції, Євангельсько-лютеранська Церква Америки і ряд інших (в основному - європейських) церковних об`єднань. У лютеран інших частин світу ця практика не поширена, а африканські лютерани виступають з різкими протестами. Тут треба уточнити, що в Європі (у тому числі в Німеччині і в Скандинавських країнах) чисельність лютеран останні десятиліття неухильно скорочується, а в Африці та Азії - вибухово зростає, тому сьогодні лютеранськими церковними спільнотами з найбільшою чисельністю у світі є (покищо є) Церква Швеції, але перспектива на недалеке майбутнє за лютеранськими церковними спільнотами Танзанії, Ефіопії, Індії, Мадагаскару, Індонезії. А це значить, що переконання лютеран Азії та Африки ігнорувати небезпечно, тому LWF в цілому уникає прийняття якихось чітких рішень з приводу узаконення "одностатевих союзів". Тим більше, що користаючи з цього конфлікту, Міжнародна лютеранська рада (ILC, про яку напишу нижче) активно намагається перетягувати африканських лютеран до себе. Зрештою - ці панове-лютерани доволі гнучкі і якихось "переходів" від них я поки не зауважував, а відслідковувати особисті переходи не думаю, що можливо (хіба, можливо, десь ведуться якісь обрахування і мені про це просто не відомо), бо LWF вельми прихильна до екуменічних ідей: на сьогодні багато спільнот, що входять до LWF, мають сопричастя з реформатами, англіканами, методистами, і т.п.
ILC - об'єднує консервативну меншість лютеран. Найбільша (і єдина, що налічує кілька мільйонів людей) Церква в його складі - Лютеранська Церква Синод Міссурі. Інші церковні спільноти в його складі - або консервативні лютеранські церковні об`єднання, що в якийсь момент усвідомили єдність своїх поглядів з "міссурійцями", або церковні спільноти, які виросли з місій Синоду Міссурі. ILC - це біблійні фундаменталісти. Вони приймають вчення про безпомилковість Біблії, відкидають символічне тлумачення та історичну критику біблійних текстів. У той же час, це послідовно конфесійне об'єднання. Вони приймають Concordia не настільки, наскільки вона є вірним тлумаченням Біблії, але саме
тому, що вона є вірним тлумаченням Біблії. Інакше кажучи, вони приймають її повністю і беззастережно. Своє богослов'я вони намагаються будувати на Отцях Реформації XVI століття і лютеранських Схоластах XVII століття (Герхард
http://www.pravenc.ru/text/164895.html , Каловіус (є в мережі, але все, що знаходжу, видає на сайтах різний непотріб - хіба самі шукайте), та ін.). У деяких екуменічних діалогах беруть участь, але сопричастя ні з ким, хто не входять до складу ILC, не мають. Дуже строгі в питаннях догматики, в обрядах допускають певне розмаїття (впливи реформації), висвячування жінок в ILC заборонено, як заборонені і одностатеві "шлюби".
CELC - це ультраконсервативне об'єднання невеликих лютеранських Церков навколо Вісконсинського синоду
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0 ... 0%BE%D0%B4 . Про них можна сказати те ж саме, що про ILC, тільки якщо мати на увазі, що вони набагато жорсткіші аж до сектантської нетерпимості. В екуменічних діалогах не беруть участі взагалі, жінки у них не мають права навіть голосувати в парафіяльних зборах, і т.п.
Але, цікаво, що якраз в Україні вони проявили свою гнучкість (не в сфері догматики чи етики, а в сфері обрядів): їхня місцева юрисдикція - Українська лютеранська церква - є єдиною в світі (інших не знаю) лютеранською Церквою візантійського обряду.
Ще раз перепрошую, що не можу відповідати більш повно, але стараюся
З повагою, о.Олег