Повідомлення o.Mykil » 11 вересня 2010, 14:56
ЧИННОСТИ І РІШЕННЯ ЛЬВІВСЬКОГО СОБОРУ 1891р.
Про спілкування греко-католиків з єретиками і схизматиками. (Глава IV, 77стр.)
1. Хоча з іновірцями, котрі зі своїх помилок і злобного опору повстають проти Католицької Церкви і її науки, вірним Христовим належить зберігати себе з великою обережністю, а навіть необхідно уникати всілякого з ними довірливого спілкування, як це Святий Дух нас через уста св. Апостолів напоминає, коли каже: "Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте; і знову : "Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся, знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого." З іншими, однако, котрі або в своїй релігії живуть у добрій вірі, або проти Католицької Церкви нічого ворожого не замислюють, не забороняється вірним Христовим мати дружні зносини; і навіть нехай стараються виявляти до них любов, лагідність і доброзичливість словом і ділом, щоб таким чином їх до себе приєднати, навернувши їх від заблуджень і приєднати до Католицької Церкви.
2. Однако най стережуться, щоб наколи не мали з ними таких відносин, котрі звуться „в речах духовних, (святих)" а то тим більше, що через то некатолики могли би утвердитися в заблудженнях своєї ложної релігії, мовби мовчазним одобрениям тихже з сторони вірних, протеє таке „в речах духовних (святих)" сообщенє було заборонене в Церкві Христовій по всі часи так канонами соборів, як і рішеннями найвисших Архієреїв і св. Конгрегацій Римських, як в кінці і учнями святих Отців. В праві бо канонічнім Греків наводяться дотично цього предмета, многі канони, так звані „апостольски", іменноже: „Єсліби кто з відлученим хотяби в однім домі молився, той най буде виключений" '); „Єслибьі кто, будучи клирикомъ, моливъ ся купно съ такимъ, котрый есть зложеный, най буде и самъ зложеный; „Епископъ, або пресвитеръ, або діяконь, котрыйбы съ еретиками хотя бы лише помоливъ ся, най буде отлученый. еслибы же имъ, яко клирикамъ позволивъ священодійствовати, най буде зложеный".
3. Там наводяться також два старовинні собори провінціальні Восточних, именно: Антіохійскій і Лаодикійскій, з котрих перший постановив так : „Не вільно сообщатися з відлученими, ані сходячися в домах молитися з тими, котрі в Церквах не сообщаються, ані не можуть бути приняті в одну Церкву ті, котрі в другій Церкві не мають участи" 4); другійже так: „Не позволяти єретикам, щоб входили в дім Господній, коли позостають в єресі. Не належить позволяти на то, щоб на кладбища, або на місця, котрі зовуться „мартирія" (мучеництва) яких-будь єретиків, заходили задля молитви або почитания ті, що належать до Церкви. Но таких, если суть вірними, позбавити на означений час общенія, каючихся же і визнаючих, що согрішили, годиться прийняти. Що так само не належить молитися з єретиками або схизматиками" 5). Щодо рішень найвисших Архієреїв і св. Конгрегацій, ті явно и нарочно розправляючи о той справі, забороняють общеніє в річах святих з іновірними, як то видно з наставленій Конгрегації S. Officii з дня 8. Черв. 1859. „Общеня з єретиками" „Communicatio cum haereticis" так само р, 1871. до Архіеп. Коркир. „При уділенню Тайни хрещення" („In collatione Sacram. Baptismi") рівнож з p. 1729: „Понеже часто" „(Cum saepe)" також з Четверга дня 10. Мая 1753. „На перше" („Ad primum") і з Пятниці дня 1. Черв. 1866. до Архіеп. львовского обр. лат: „Терпіти можна" („Tolerari posse") — і в кінці з ЗО. Марта 1885, котрі тут прилатаються в додатку сего Синода.
Дальше наука тая Церкви католицкої о общение в річах святих з некатоликами була ясно предложена також нашим Синодом Замойским котрий так рішив: „Крім того не вільно нікому якого-будь був би стану або становиска, котрий визнавав би католицку віру до посторонних і пастирей і ихь церквей, чи то задля прийняття Тайн, чи з побожносте приходити, щоби не здавалося, що мають дійстне общеніє з тими, котрі суть в них; в противім случаю мають Ординарі поступати проти них як против підозрілих".
4. Понеже однако нинішній Синод не без великой болезни серця свого узнав, що декотрі міряне від тої науки часом відступають, так, що в церквах схизматиків при священнодійствах разом з ними, без угризів совісті, присутніми постережені бувають, а часом також і стипендії за відправи священні для помочі душі якого поета руского, або політичного якого мужа знатнійшого імени, схизматика, священникам схизматикам .давати не вагаються, і то здаються уважати позволеним, або по крайній мірі рівнодушним; проте строго напоминає всіх священиків, катехитів публічних шкіл, як також и других душпастирей, особливо, де до того надаєся случайність, щоб підчинених своєму старовництву вірних о тім належите поучали, і від того звичаю, духові Церкви Христової противного, відстрашити не залишали, понеже таке общеніє з іновірцями в річах святих безсомнінну шкоду зготовило би їх душам.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
. А якщо Дух Святий не перебуває в серці людини, то її особисте тлумачення слова Божого є людським, а значить – помилковим
