Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

Вова писав:... бо народжені від Бога не грішать і не можуть вони грішити...

а... це... цікаво - прошу відповісти на питання чітко і зрозуміло: Ви без гріха?
З повагою, о.Олег

о.Олег писав:

Вова писав:... бо народжені від Бога не грішать і не можуть вони грішити...

а... це... цікаво - прошу відповісти на питання чітко і зрозуміло: Ви без гріха?
З повагою, о.Олег

Отче не починайте, ще почне каміння кидати в нас.

Трошки почитав і захотілось сюди написати пару слів.
І хочеться зробити це словами А. Розенбаума із його пісні “Я не верю всем тем”

...Я не верю всем тем, кто погряз в разбирательстве мыслей,
Не своих, а чужих, кстати, тоже живущей души.
Никогда на костях, ни сейчас, ни вовек и ни присно
Не взлететь добротой, можно только увязнуть во лжи...

...Так не делите пирог, раздавая друг другу медали,
Ройте землю - вода нам сегодня нужна для живых!...

...Я хочу ещё жить, сознавая, что путь мой не вечен,
Но пока я живу, пусть вода моя будет чиста.
И Я ВЕРЮ ПРЯМЫМ, ИМ, ДО КАПЛИ СЕБЯ ОТДАЮЩИМ,
НЕ СЧИТАЮЩИМ ДЕНЕГ НИ СВОИХ, НИ ЧУЖИХ ЗА КАЖДЫЙ ПРОДЕЛАННЫЙ ШАГ...


Давайте не копатися в тому, хто більше знає, як він вважає, правди, а думати про важливіші речі: мир, любов, служіння, смирення, милосердя, безкористя. Часу так мало, щоб досягти цих чеснот...

Вова писав:

andrey s. писав:Знаєте, п.Вово, мене в принципі не дивує що нам важко зрозуміти один-одного..

Одне зрозумійте протестантам важко щось довести у помилковості, якщо Ви не обґрунтуєте це на основі Писання.

Я цього ніколи не зрозумію, і прикладу всіх зусиль, щоб так воно залишалось.....
Я якщо собі уявлю, що плодами моєї віри буде якесь доведення комусь, в його помилковості, не істинності, чи всякого такого....то мені погано робиться...

І якщо я візьму до рук Святе Письмо, буду навмисно шукати цитати, щоб ними докорити чи довести помилковість...то майже те саме.(п.Вово, я чітко розділяю, коли це є необхідно, як з Апостолами чи коли Церква це робить)

Знаєте, є дуже страшно коли ця справа стає буденна і звична, коли Святе Письмо використовується(робляться закладки, щоб якщо хтось там щось, то йому видати , наперед заготовлене ...)....А не користається для душі, на Славу Господа звичайно.
Ось у цьому є різниця, і повірте, я її вказую не у якісному сенсі, що мовляв я такий святий і правельний, а Ви ні.....То не так...
Просто не допустимо для мене цитувати Святе Письмо для якогось спору...для розважання чи роздумів..можна.(але за долі секунд, коли таке починається між форумчанами і Вами, то це переростає не у розважання, а тупо якесь міряння приборами..(Прости Господи). І Вашої вини у тому нема, то така природа, ніц не вдієш....Самі страшні і кровопролитні війни, це на релігійному грунті(як не парадоксально)

Знаєте, побачив як люди це роблять, які доречі не ставлять Святе Письмо як за єдине і тільки єдине. Але, чомусь вони з таким трепетом Його бачать.
Молитва перед розкриванням Писання є обовязкова, потім читання і розважання в собі, в тишині..
Потім, коли спільно розважають на якусь тему з Святого Письма, тобто перед тим: Царю Небесний........
Там нема місця якимось доведенням і "шарпанням", Святим, де Сам Господь Бог перебуває...

Як я(я зараз тільки за себе) коли ще Писання не дослідив в Душевній Тиші й Покорі, можу це робити для доведення чиєїсь неправоти????
А тому, я зараз собі подумав, що справді є небезпечно розважати(доводячи щось) над Писанням, коли наприклад я, не готовий для цього.
Починати треба з людьми які близькі по Духу, сповідують ту саму віру, що і я, мають ті самі цінності, що і я.

Як все сумно, і розумієш, що це вічне ....
п.Вово, я бачу у Вас брата у Христі, но чому брати так нелюблять один-одного..Ви не знаєте???
От перегляньте всі дописи, які є діялогом з Вами, Вам приємно??? (Істина у них не народиться, хіба...за Божого втручання, з турботи за Вас, і інших, чи мене)
Знаєте, прошу Бога, щоб то не стало необхідністю для Вас(ці порції самозаспокоювання, доказу для себе у вірності шляху, і т.д.), бо то як наркотик...
Дякую.... (прошу, долучіться до молитви за єдність Християн)

viter писав:

Вова писав: І практика говорить сама за себе у нас діти як виростають, то залишаються практикуючими християнами і не залишають Бога, і знають Бога близько, а у вас цього немає.

Хто Вам сказав, що в нас цього немає? Вас обманули.

viter, далеко не буду йти говорю за себе, родину, із тими що живу із тими що працюю.

о.Олег писав:

Вова писав:... бо народжені від Бога не грішать і не можуть вони грішити...

а... це... цікаво - прошу відповісти на питання чітко і зрозуміло: Ви без гріха?
З повагою, о.Олег

жартуєте. Задайте питання ап. Івану, це він сказав про християн.

Я розумую цей вірш, що той хто народжується християнином у нього міняється людська грішна природа, тобто я пригадую що коли я був ще не прощеним грішником мені згрішити не було проблем, за гріх совість не мучить, а коли я народився в мені стало противно грішити. Тому і написано і не можуть вони грішити.
Християн як згрішить йому має бути від того не добре, а коли йому комфортно, то треба задуматися.....

andrivovk писав:

о.Олег писав:

Вова писав:... бо народжені від Бога не грішать і не можуть вони грішити...

а... це... цікаво - прошу відповісти на питання чітко і зрозуміло: Ви без гріха?
З повагою, о.Олег

Отче не починайте, ще почне каміння кидати в нас.

Я теж люблю жарти, але думаю що ви не вникли у цей вірш із Писання, пороздумуйте....

viter писав:

Вова писав:Одне зрозумійте протестантам важко щось довести у помилковості, якщо Ви не обґрунтуєте це на основі Писання.

Спочатку поясніть на чому грунтуєте канонічність Писання.

Вам розказати всі пункти канону як вибиралися книги?

andrey s. писав:І якщо я візьму до рук Святе Письмо, буду навмисно шукати цитати, щоб ними докорити чи довести помилковість...

Повірте, я так не роблю. Я трошки вчився у біблійній семінарії, то там нас вчили "контекст, контекст і ще раз контекст". Крім того я дивлюся у паралельні місця, дивлюся значення слова у грецькій мові, рідше, але роблю - культурне значення речення, висловів у час написання Біблії. Дивлюся коментарі, особливо як не дивно можливо для вас, саме більше люблю коментар Лопухіна.

andrey s. писав:Знаєте, є дуже страшно коли ця справа стає буденна і звична, коли Святе Письмо використовується(робляться закладки, щоб якщо хтось там щось, то йому видати , наперед заготовлене ...)....А не користається для душі, на Славу Господа звичайно.
Ось у цьому є різниця, і повірте, я її вказую не у якісному сенсі, що мовляв я такий святий і правельний, а Ви ні.....То не так. ...

..Немає у мене заготовлених місць, я просто їх знаю, а з допомогою комп’ютера, їх найти набагато легше.
Різниця між мною і вами напевно у тому, що хто що не говорив я звертаюся до Писання, бо там закладена основа Христа і апостолів.

andrey s. писав:Просто не допустимо для мене цитувати Святе Письмо для якогось спору...для розважання чи роздумів..можна...

Воно чомусь получається із розважання, а закінчується спором, але ап. Павло теж сперечався із євреями, і як кажуть: « У спорі народжується істинна» . Головне щоб ті спори будували кожного, а щоб не були нерозумними.

andrey s. писав:п.Вово, я бачу у Вас брата у Христі, но чому брати так нелюблять один-одного..Ви не знаєте??? ...

Бо не шукають єдності….

andrey s. писав:От перегляньте всі дописи, які є діялогом з Вами, Вам приємно??? (Істина у них не народиться, хіба...за Божого втручання, з турботи за Вас, і інших, чи мене) ...

Є моменти не приємностей, але це не із всіма формучами, одиниці….а із деяким католиками я дуже багато спілкуюся у ПП, і я їх сміло, без сумніву вважаю братами у І.Х.
ТО як народиться істинна?

Вова писав:

о.Олег писав:

Вова писав:... бо народжені від Бога не грішать і не можуть вони грішити...

а... це... цікаво - прошу відповісти на питання чітко і зрозуміло: Ви без гріха?
З повагою, о.Олег

жартуєте. Задайте питання ап. Івану, це він сказав про християн.

Я розумую цей вірш, що той хто народжується християнином у нього міняється людська грішна природа, тобто я пригадую що коли я був ще не прощеним грішником мені згрішити не було проблем, за гріх совість не мучить, а коли я народився в мені стало противно грішити. Тому і написано і не можуть вони грішити.
Християн як згрішить йому має бути від того не добре, а коли йому комфортно, то треба задуматися.....

тобто... коли Ви твердите в Вова » 23 січня 2012, 23:30 "у Вас цього немає", то кажете, що католики грішать і їм у цьому комфортно. А це неправда (це називається гріхом надмірної надії на Боже Милосердя і є гріхом проти Духа Святого). Наклеп. Знову - безапеляційний, некритичний, самовивищуючий. Мені дуже шкода, що так і не спромоглись пояснити, чому саме ці, а не інакші Книги є в Біблії і чому повторюєте "толька Біблія" за чоловіком, що повикидав з Біблії Книги, як собі хотів... Вам заборонено дописувати на цей Форум.
дуже жаль... Дійсно надіявся, що прагнете святості, а не вивищення себе пониженням інших Якщо така Ваша віра, то діла (написане) говорять проти Вас
ще раз - дуже шкода
Спаси Вас Боже на Ваших дорогах
З повагою, о.Олег

Вова писав:ТО як народиться істинна?

Бог є Любов.


Апостол Павло. Перше послання апостола Павла до Корінтян: 13; 4-8
“Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить, любов ніколи не минає”




Істині не треба народжуватись, вона вічна. Коли є любов в серці, тоді і є істина в серці.
Істина є любов.

Володимир85 писав:...
Істина є любов.

от лише... любов'ю тепер так багато всього називають... І це я не про аморальне навіть: про політкоректність, про те, що в кожного "своя правда/істина", а отже Любов, про те, що загальної для всіх Істини немає...
а слова... слова гарні... Гуманні.

о.Олег писав:

Володимир85 писав:...
Істина є любов.

от лише... любов'ю тепер так багато всього називають... І це я не про аморальне навіть: про політкоректність, про те, що в кожного "своя правда/істина", а отже Любов, про те, що загальної для всіх Істини немає...
а слова... слова гарні... Гуманні.

любов – це безкорисне служіння.
кожен може вважати що завгодно для себе особисто, що таке любов, але на істину це не впливає: воно була, є і буде, і найвищий прояв любові – це безкорисне служіння, яке стоїть вище різних релігійних догм, правил, думки соціуму.
Якщо католик, православний, протестант чи людина інших релігій безкорисно служить Богу і навколишнім, не говорить багато хто правий, а хто ні, що моє краще, ніж твоє, а має глибоко в серці бажання все життя віддати служінню, смиренна, милосердна – переконаний, що вона йде до Бога правильною дорогою і Він завжди поруч з такою душею.
І тут не треба бути дуже освіченим у Богословських писаннях, знати великі уривки напам’ять чи знати багато молитов... Треба власне життя перетворити на молитву і на служіння.

Володимир85 писав:Якщо католик, православний, протестант чи людина інших релігій безкорисно служить Богу і навколишнім, не говорить багато хто правий, а хто ні, що моє краще, ніж твоє, а має глибоко в серці бажання все життя віддати служінню, смиренна, милосердна – переконаний, що вона йде до Бога правильною дорогою і Він завжди поруч з такою душею...

та чому ж не погодитися з цією Істиною. Однак при цьому всьому люди, заявляючи, що вірять в Бога, служать людям тощо викидають "зайві" Книги зі Святого Письма, вчать проти Триєдиного Бога та Бога-Ісуса, поносять Христову Церкву, наклепствують на Матінку Божу, пропагують ("адже ж вони люблять") гомосексуалізм та "вільні стосунки" тощо... І все це безкорисно і т.д... І це ще лише в приблизних (дуже широко "релігієзнавцями" вигаданих) межах Християнства. А є ж і ті, що "безкорисно служать" божкам (незалежно - вигадані вони вчора чи тисячі літ тому...)
Ви, Володю, нмсд Істину в своїй уяві на пропаговане 200 з гаком останніх років "гуманізм" замінили. А... людині, що знає Бога (а не заради гуманності вигадує його і погоджується з вигадками інших) мало б бути і зрозуміло і відчутно, що це зовсім не гуманно: казати "так" на фантазії і часами відверті (заради "безкорисливого служіння" та "любові") брехні ближніх. Бог є і Любов і Справедливий Суддя. Бог Є та Єдина Істина, пане Володю, і лише їй служити треба. І вона має проповідуватись (Господь каже - не я грішний) "всім народам", і це "щоб було одне стадо і Пастир" і заради цього "вам смерть заподіють і кожен, хто вас убиватиме, вважатиме, що служить Богові", і заради цього "брат на брата повстане і царство на царство"... Не знаю, як Вас розрадити, Володю... Ви... просто добрий чоловік і це буде прекрасно, якщо залишитесь християнином що любить ближнього і тому його лагідно до Істини направляє. Ви... Істину проповідуйте, а не той людьми гуманізмів придуманий мир... адже... Любов, Господь Миру на таке каже "Я не мир принести прийшов, а меча" (Мт.10.34)
невигаданого Бога тримайтесь, Володю
З повагою, о.Олег

о.Олег писав:

Володимир85 писав:...
Істина є любов.

от лише... любов'ю тепер так багато всього називають... І це я не про аморальне навіть: про політкоректність, про те, що в кожного "своя правда/істина", а отже Любов, про те, що загальної для всіх Істини немає...
а слова... слова гарні... Гуманні.

Я собі якось зрозумів, наведенне Слово Боже, п Володимиром(вчора 22:26), як його реакцію на останні дописи в темі, і не тільки цій, а в тих, в яких був присутній і дописував п.Вова, тобто основний адресат то Він, але і нам то не завадить освіжити в своїх глибинах. .(п.Володимире, я вірно уявив?????)
(вище забанений п.Вова , і як на мене то справедливо забанений. Так, п.Володю, попри моє особисте ставлення до Вас(без заглиблень в пояснення, мого ставлення до Вас, то таке, менше з тим, і оффтоп ), Ви самі то зробили, можу навіть уявити, що цього і прагнули , бо бачу що маєте синдром жертви, і це Вас "запитує", такий собі "вампіризм", де ми є простими засобами для Вашого самостверження, і можливо навіть це додає Вам сил і натхнення, тільки прошу Вас, як брата во Христі, обережніше з думкою, що це так Дух Святий Діє і керує Вами..не поспішайте з таким висновком, ЗВАЖТЕ....
Я навіть можу допустити, що Ви справді вірите в от те, чим виправдовуєте своє перебування тут, але як смертна людина дивлюсь на плоди і повністю підтримую о.Олега, і собі думаю, що я би так не зміг, тобто рішення о.Олега є важким но потрібним, за для блага решти, ким доречі журиться, включаючи Вас , п.Вово.)

Ну так ось,, повернусь до заторкнутого з приводу: Істина є любов.

“Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить, любов ніколи не минає”

Тут згадувався гуманізм, толерантність, терпимість, і все таке цього ряду...
І безперечно, що ці складові є частиою тої істини, яка Є Любов..
Але в якій мірі, і як це відрізнити, щоб воно не спричинило мутацію от тої Любові, яку беззаперечно приніс Господь, і досить дивно приніс, якщо дивитись крізь призму от тих: гуманізм, толерантність, терпимість, якщо коротше, то:Мир, Дружба, Жвачка..

Справді, дуже легко сплутати Байдужість з Любовю...Це розважання назагал, і звісно без якихось особистостей, о.Олег цитував п.Володимира, і так якби розважав в Його адресу, але очевидно що робив це на загал...до всіх...(це я на всякий пожарний )

Звісно є різниця як ми реагуємо, виявляємо ту Любов в інтернеті і на Волі , тобто в житті.(прирівняв "нет" до рабства , випадково)
Тобто я про те, що тут це складніше, і має всі шанси отримати зовсім зворотню дію, наслідок...
А що до себе, то можна подумати...
Чи справді я Люблю, коли наприклад утримуюсь від якоїсь реакції, що до того(тих), які не такі як я, чи не так щось сприймають як я, Вірять чи виявляють свою віру.
І тут особливим чином виділяються питання Віри в Господа, з поміж решти, наприклад гоміків, політиків, шизіків(екстремістів)...(Гоміки і....,то я не якісно вжив, а визначно, щоб було ясно про кого )
Любов, це не просто " в кайф", а власне це тягар, це Хрест, якщо завгодно(в якихось випадках)...
А в моменти коли мені просто не хочиться себе обтяжувати якимось журбами(або тим що маємо поборювати, злість, нерви, і все таке), і я просто відгороджуюсь від того, але з думкою про Любов...(типа, відчипись, я тебе Люблю , іди собі з миром і не компасуй мозок. .Або, мені то треба, краще з Любовю промовчати, толерантність)
Чи добре це, чи Справжнє і Живе от те: Любов????

Думаю тут потрібно враховувати своє місце, своє призначення, покликання...
Бо особисто я не можу Любити всіх, всіх хто живе на планеті(це я не здюжу, як і люба людина, то тільки Він зміг), тобто я про Журбу , про справжню Любов в Хресті.(Любов в Хресті, то такий собі дуже обємний і місткий термін.)
Є така штука як Безпристрасність, і вона є антонімом Байдужості.(як на мене)
То які думки, Шановні.?????
Дякую.

andrey s. писав:Думаю тут потрібно враховувати своє місце, своє призначення, покликання...
Бо особисто я не можу Любити всіх, всіх хто живе на планеті(це я не здюжу, як і люба людина, то тільки Він зміг), тобто я про Журбу , про справжню Любов в Хресті.(Любов в Хресті, то такий собі дуже обємний і місткий термін.)
Є така штука як Безпристрасність, і вона є антонімом Байдужості.(як на мене)
То які думки, Шановні.?????
Дякую.

Така думка: ми повинні любити людей (всіх і кожного) такою любов*ю, якою Ісус Христос любив нас. Але так як навіть досконала любов Ісуса Христа не змогла спасти всіх, то і мені не варто надувати щоки, тупотіти ногами, рвати на грудях тєльняшку чи посипати попелом голову (свою), а, тим більше, знищувати "праведним гнівом" чи отруйним сарказмом того, хто "не піддається спасінню"...
Тобто, - непогано було б вчасно зрозуміти, з якою метою розмовляє зі мною мій співрозмовник/опонент, бо, можливо, моя байдужа мовчанка буде ближче до любові ніж безпристрастне аргументоване повчання...

о.Олег писав:от лише... любов'ю тепер так багато всього називають... І це я не про аморальне навіть: про політкоректність, про те, що в кожного "своя правда/істина", а отже Любов, про те, що загальної для всіх Істини немає...
а слова... слова гарні... Гуманні.

Тут, нмсд, щось подібного, що з словом "православний".

Чому я маю відмовлятися від слова, якщо його хтось собі взяв на озброєння для пояснення свого збоченства. І якщо я завтра заміню це слово якимось синонімом, то де маю гарантію, що післязавтра його знов хтось собі не присвоїть? І що, знову відмовлятися? Думаю, що варто суть любові пояснювати в тому вигляді, в якому вона людям відкрита була(бо сама собі людина не придумала), а ще краще(мені особливо над цим працювати треба) цю любов демонструвати своїм власним прикладом. Тоді і сумніву ніякого не буде між сказаним/вчиненим і терміном.

Такі ось мої думки.

МОВЧАННЯ

«Досить! Маю їх направду досить!»
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
«Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячі разів важливіші за слова. Тому мене розіп’яли. Усіляко пояснював, що не за словами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за проявами любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гимни, беруть участь у зворушливих богослужіннях, але чинять так мало!»
«Що зробиш, Ісусе?» - запитав несміливо один з ангелів.
«Відберу їм мову... Так, як було із Захарією, батьком Йоана Хрестителя!» Так вирішив Ісус і забрав усім християнам дар мови. І раптом у цілому світі серед християн запанувало велике мовчання.
Спочатку люди дивувалися. Багато побігло до аптек, щоб купити сиропи й таблетки від захворювань горла. Попит на трави й мед також був великим. Потім вони почали непокоїтися, і врешті-решт людей охопила тривога.
Як молитися без слів? Як могли люди сказати Ісусові й ближнім, що люблять їх? Великі богослови не могли вимовити навіть слово «Причастя», а оратори без слів почувалися безробітними. Прості люди не могли навіть сваритися, але, що ще гірше, не знали, як висловити солідарність, потіху, співчуття, спільність поглядів.
Поміркувавши, дійшли висновку: «Те, що не можемо сказати словами, можемо переказати за допомогою дій». Багато так вважало. Великі майстри слова стали безпосередніми й щирими, навчилися «говорити» поглядом, усмішкою, чуйністю, допомогою. У богословських університетах повідкривали їдальні й притулки для вбогих і безпритульних. Катехиза стала радісною, наче цікаве захоплення.
Багатьом було соромно згадувати, як легко брехати словами.
У деяких газетах з’явилися статті із заголовком: «Дивіться, як вони люблять одне одного!»
Щораз більше зростало зацікавлення цією вірою. Людей приваблював дух приязности, злагоди, справжньої гостинности, який був притаманний учням Ісуса.
Коли Ісус повернув їм дар мови, їх це майже засмутило.
Під час великого мовчання збагнули, як багато любови у християнській вірі.

«Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою» (1ЙоЗ, 18).
Нині тим паче...

Б.Ферреро. Збірка "Квіти просто квітнуть"

Володимир85 писав:«Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою» (1ЙоЗ, 18).

Так, і правдою.

andrey s. писав:Чому Іван свідчив про потужнішого за себе, який буде Духом Святим і огнем святити???(що це значить)

Символи Святого Духа
696 Вогонь. Тимчасом як вода означає народження і плідність Життя, даного у Святому Дусі, вогонь символізує перетворювальну енергію дій Святого Духа. Пророк Ілля, який «постав (...) як вогонь, і слово його смолоскипом палало» (Сир. 48,1), своєю молитвою стягає вогонь з неба на жертву на горі Кармель (Пор. 1 Цар. 18, 38-39.) - прообраз вогню Святого Духа, що перетворює все, до чого Він торкнеться. Іван Хреститель, який перед Господом «ітиме (...) з духом та силою Іллі» (Лк. 1,17), звіщає Христа як Того, Хто «буде хрестити Духом Святим і вогнем» (Лк. 3,16), тим Духом, про Якого Ісус скаже: «Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він уже розгорівся» (Лк. 12,49). У вигляді язиків, «мов вогонь», Святий Дух спочиває на учнях вранці дня П’ятидесятниці і наповнює їх Собою (Ді. 2,3-4). Духовна традиція зберігає цей символізм вогню як особливо яскраве вираження дії Святого Духа (Пор. св. Іван від Хреста, Полум'я живої любові.): «Духа не гасіте» (1 Сол. 5,19).
www.catechismus.org.ua

о.Олег писав:ми (католики) буквально віримо Ісусові коли Він говорить: "Це Моє Тіло/Це Моя Кров" - нічого, окрім Христа в Євхаристії немає (під видами хліба і вина приймаємо Тіло і Кров).

Хотілось би зауважити, що це не зовсім повне (точне) визначення. Бо тут є не тільки Тіло і Кров, а цілий Христос (живий, і відповідно з душею і Божеством). Бо померла людина теж має тіло і кров у собі, але тим не менше, то не є ще вся людина.

Мало того, що протестанти приймають за істину тільки Святе Письмо, так деякі тлумачі відкидають те, що їм не підходить в ньому.

Признавая новозаветное многообразие, ученые подчас объявляют те или иные тексты неправильными, малоценными или вредными, а потому предлагают
уделять им мало внимания1 или вовсе исключить из НЗ. Апеллируя к Павлову разграничению между буквой и духом (2 Кор 3:6-8), они утверждают: не надо думать, что НЗ безошибочен — не все в нем от Духа. В частности, ученые более радикального склада критикуют тексты, отражающие какие- то аспекты «раннего католичества» (первоначальные стадии сакраментологии, иерархии, ординации, догматики и т.д.)2. Например, некоторые протестантские исследователи сомневаются в каноничности 2-го Послания Петра: 2 Петр 3:15-17 предостерегает против индивидуальной интерпретации Павловых посланий (имплицитный шаг к церковному контролю над экзегезой). Напротив, именно на эти библейские отрывки часто ссылаются другие христиане в обосновании более поздних церковных учений и обычаев. Иными словами, различия между современными христианами используются в качестве мерила, с помощью которого можно отделять в НЗ зерна от плевел, придавая маргинальный характер текстам, отражающим нежелательные для экзегетов тенденции. Эти богословские разработки помогли осознать новозаветное многообразие, но их решение данной проблемы сомнительно.

На протяжении истории христиане, отстаивавшие свою правоту, часто избирательно цитировали новозаветные тексты, подсознательно игнорируя некоторые из них, но при этом полагая, будто следуют НЗ в целом. Разве уместно исправлять эти перекосы, сознательно игнорируя уже какие-то иные отрывки? Не лучше ли христианам, которые хотят следовать НЗ, обратить серьезное внимание именно на самые проблематичные тексты, спросив себя: не обличают ли они ущербность в их понимании христианства? Не полезнее ли придерживаться всего канона, даже если это означает проблему многообразия? Именно тогда Писание в полной мере сможет играть роль наставника и путеводителя.

______________________________________________________________

1. Эта современная тенденция отчасти восходит к ранним попыткам Мартина Лютера (сентябрь 1522 года) изменить порядок книг НЗ, поместив Евр, Иак, Иуд и Откр в конец как второсортные по сравнению с «истинными и несомненными основными книгами» НЗ, ибо в древности их апостольское происхождение ставилось под сомнение. Примеры потенциальных богословских проблем: согласно Евр 10:26, если после обращения человек совершает серьезный грех, за этот грех уже нет искупления; Иак не содержит учения об искуплении и подчеркивает важность дел (2:24); Иуд 14-15 цитирует неканонический текст (Первую книгу Еноха); Откр 20:4-6 учит о 1000-летнем царстве Христа на земле.

2. На заре XX века Адольф Гарнак, знаменитый либеральный историк церкви и новозаветник, приписал многие из этих особенностей искажению первоначальной новозаветной вести в христианстве II века. См. английский перевод его книги: A. Harnack, What is Christianity? (New York: Harper, 1957). В 1951 году E.Kasemann (KENTT 95-107) заострил проблему, указав на наличие таких черт в самом НЗ. Полемика началась с работы Н. Kung, Structure of the Church (New York: Nelson, 1964), 151-169.

Р. Браун - Введение в Новый Завет (том 1)

Цікава історія про навернення відомого англіканського актора до Католицизму.

Oбі-Ван Кенобі та його дивовижне навернення


Сер Алек Ґінесс є одним із найбільш популярних акторів XX століття. Він став відомим завдяки участі у фільмах «Міст через річку Квай» (за роль підполковника Ніколсона у цій стрічці актор отримав Оскара), «Лоуренс Аравійський» та, звичайно, «Зоряні війни» (де він зіграв Обі-Ван Кенобі).
Майбутній актор народився 1914 року у бідній розбитій родині; він ніколи не знав свого батька. Попри те, що хлопчик виховувався як англіканець, він втратив віру, шукаючи Бога в багатьох різних релігіях (зокрема у буддизмі). Алек був дуже вороже настроєний проти католицизму, навернувся він лише у 40, після неймовірного випадку в його житті…

Сталося це у Франції, підчас зйомок фільму про отця Брауна, постаті відомої з повісті Ґ. К. Честертона, — священика, котрий розплутував кримінальні загадки. Ґінесс грав там головну роль. У перерві між зйомками, актор пішов на прогулянку невеликим французьким містечком, вбраний у сутану. Коли чоловік проходив біля якогось будинку, хлопець, котрий мешкав у ньому, підбіг до Алека та схопив його за руку в жесті, сповненому довіри. Малий подумав, що актор насправді є священиком. Хлопченя розповідало йому щось та показувало містечко.

Довіра малого та позитивна реакція на появу католицького священика спричинилася до того, що Ґінесс вперше замислився над своїм ставленням до Церкви: «Продовжуючи прогулянку, я зрозумів, що Церква, яка пробуджує в дитині таку довіру до священика — навіть незнайомого — не може бути хитра чи жахлива, як її частенько описували. Тоді я почав відкидати завчені та закорінені стереотипи на тему Церкви», — описував актор свої перші враження.

Справжнє навернення сталося згодом. Метью, син актора, захворів на поліомієліт. Малюк був у важкому стані, у нього паралізувало частиною тіла. Тривали зйомки фільму про отця Брауна. Ґінесс, довідавшись про хворобу сина, побіг до храму: «Я біг так довго, аж знайшов католицьку святиню…в якій я ніколи не був. Я став на коліна. Віддихався. Вже за 10 хвилин я був втрачений для світу», — згадує він.

Актор вирішив «підписати договір» з Господом: якщо Метью одужає, то, як батько, Ґінесс не буде заперечувати, аби він став католиком. І сталося. Метью одужав, а батьки вирішили записати його до школи, яку провадили отці‑єзуїти. У 15 років їхній син вирішив стати католиком, однак Божі плани щодо актора були ще більшими.
Ґінесс почав багато читати про католицизм, зустрічатися зі священиком. Поїхав на реколекції до монастиря трапістів. Найбільший «клопіт» актор мав із відпустами та «непомильністю» Папи, та попри це він став католиком. Під час перебування на Шрі‑Ланці, де проходили зйомки фільму «Міст через річку Квай», його дружина актора приєдналася до нього і теж прийняла католицизм.

Багато знайомих подружжя згадує, що Ґінесси до кінця життя були вірними католиками. Пара, наприклад, регулярно молилася перед Пресвятими Дарами.
Сер Алек Ґінесс помер 2000 року, у віці 86 років, і до кінця своїх днів чоловік був вдячний отцю Брауну — постаті, яку вигадав Честертон.


Джерело: CREDO

http://www.credo-ua.org/2015/12/148033