Іра,
якщо би ви вміли користуватись нетом,то з допомогою гугля могли би знайти інфо про третю таємницю і не розказувати тут басні Крилова
Третю частину, або ж “третю Фатімську таємницю” відомий маріолог Рене Лорентен назвав... “нещасливою”. Таємничість, якою була оповита ця частина об'явлень, протягом десятиліть викликала у світі найрізноманітніші підозри, аж до проголошення Марією дати кінця світу, розпаду Церкви або засудження рішень II Ватиканського Собору. Лорентен в інтерв'ю французькій газеті “Lе Fіgаrо” у 1998 р. шкодував, що цій таємничості надають більшого значення, ніж глибокому сенсу Фатіми - ‘”місця благодатей і навернень”. А кардинал Йозеф Рацінгер, префект Конгрегації Віровчення (й один з небагатьох, хто мав доступ до третьої таємниці), назвав усі ті домисли “фантазіями”. Адже для віруючих немає сумнівів, що заклик до покути й молитви, який був головним посланням Богородиці під час піврічних Фатімських об'явлень, є набагато важливіший.
Третю таємницю було відкрито в Ювілейному, 2000-му, Році. 13 травня, під час візиту Йоана Павла II до Португалії, держсекретар Ватикану кардинал Анжело Содано частково проголосив її зміст: ішлося про напад на понтифіка. Після того, як світ пережив шок від поранення Папи 13 травня 1981 р. Алі Агжею, оприлюднення таємничої “третьої частини” видалося таким “не таємничим”, що навіть пролунали заяви про приховування частини послання. Кардинал Тарчісіо Бертоне, тодішній секретар Конгрегації Віровчення, був змушений 2001 р. зустрітися з с. Лусією, щоб вона підтвердила: так, більше ніяких таємниць немає, текст третьої частини Конгрегація Віровчення опублікувала повністю.
Ось як записала сестра Лусія третю частину таємниці, об'явленої 13 липня 1917 р. в Кова да Ірія - Фатіма:
“...Ми побачили з лівого боку Нашої Діви, трохи вище, Ангела, який тримав у лівій руці вогненного меча; іскрячись, він вивергав язики полум'я, які, здавалося, підпалять світ. Але вони гасли, стикаючись із сяйвом, яке променіло з правої руки Нашої Діви в його напрямі. Ангел, вказуючи правою рукою на землю, промовив гучним голосом: Покута, Покута, Покута! І ми побачили у неосяжному світлі, Яким є Бог, щось схоже на те, як виглядають люди у дзеркалі, коли вони проходять перед ним: Єпископа, одягненого в біле. Ми мали відчуття, що то Святіший Отець. (...) Багато інших єпископів, священиків, монахів і монахинь, які сходили на стрімку гору, на вершині якої стояв великий Хрест, збитий з неотесаних балок, ніби з коркового дерева, покритого корою; Святіший Отець, перш ніж туди дійшов, пройшов через велике місто, наполовину зруйноване, і, весь тремтячи, хиткими кроками, змучений болем і стражданнями, йшов, молячись за душі померлих людей, на тіла яких натрапляв на своїй дорозі; дійшовши до вершини гори, ставши навколішки біля великого Хреста, він був убитий групою солдатів, які кілька разів вистрелили в нього з вогнепальної зброї та стрілами з лука, і так само загинули один за одним інші єпископи, священики, монахи і монахині та багато мирян, чоловіків та жінок різних класів і станів. Під двома раменами Хреста були два Ангели, кожен тримав у руці келих з кришталю, куди вони збирали кров Мучеників і нею окропляли душі тих, хто наближався до Бога. Туї,3.1.1944”.
Розкриваючи зміст третьої таємниці вірним, присутнім у Фатімі під час паломництва Святішого Отця до Португалії, кардинал Анжело Содано підкреслив: “Фатімське об'явлення належить розглядати насамперед у контексті боротьби атеїстичних систем з Церквою та християнами. Це - нескінченна Хресна Дорога, яку очолили Папи XX століття”.
www.traditional-church.com.ua/jornal/2005/18/17.php