http://www.tze.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=69%3Ana-ternopilskomu-cpivochomu-poli-dije-sekta&catid=1%3Aupravlinnja&lang=uk
То є ваше слово, Тернопільсько-Зборівська єпархіє – східна церкво – конгрегаціє східної церкви. І не дивно...
Хіба можна відкинути прохання Матінки Божої у Фатімі до всього світу (1917 рік, через трьох діток: Луцію, Франциска, Жасинту) про винагородження за зневагу Її Непорочного Серденька і за Тріумф Її Непорочного Серденька по цілому світі через Набожність Перших Субот Місяця і хіба можна не прийняти прохання Самого Господа Бога про спасіння світу через прославу Його Святого Божого Милосердя (Фаустині Ковальській – встановлений день - перша неділя по Христовому Воскресінні) і чи можна відкинути послух Святій Католицькій Церкві установленій на Петрі Самим Господом Богом (а будувати свою помісну, яка тільки поруч іде із Вселенською, але не залежить від неї) і мати Божу Ласку, а разом тих Святих Сім Дарів і Девять Плодів Святого Духа. Ні...
Тому Провідне Слово залишається за Каменем – Святішим Отцем Папою Римським, на якому Господь збудував Свою Святу Освячаючу, бо Одну Єдину, Вселенську, бо для всього людства світу, Апостольську, бо збудовану на Апостолах, Церкву. Його серденько наповнене Духом Святим. Він у Ласці Божій. Бог, як і заповів, не залишає його ні на мить і керує ним у Своїй Божій Волі.
То чи можна серце Папи замінити серцем східної церкви? Ні.
Тому так було, так є і так буде...
Чини відкидають. А Папа приймає і виносить до світу. Чини одружуються, а Папа на те Благословення не дає. Чини розривають шлюби, а Папа заперечує і Благословення не дає. Чин вибирає патріарха, а Папа Благословення не дає......
І Божих дітей чини не визнають, а Папа у певному часі беатифікує на Блаженних і канонізує на Святих.
Тому Провідне Слово за Тим, через кого Господь промовляє до Свого Стада, а це до Своєї Однієї Святої Вселенської Апостольської Церкви – Католицької Церкви.
А капличка виглядає такою, тому що Тернопільсько-Зборівська єпархія заборонила міській владі дати дозвіл на побудову у Місці З’яви Матінки Божої Святого Католицького Храму. А як вона може виглядати?... коли кожну принесену вірними стеблинку розглядають під мікроскопом, всі в’їзди і виїзди в парку закриті стовпами і колами, бетонними плитами. Не дивним буде, коли все загородять колючим дротом, як у лагерях людського поневолення. Не дивно буде...
Але то є великим знаком того, що у Люрді було так само. То є великим знаком...
Тому не ми її збудували такою, а ви...
Якби наша воля, то вона би сьогодні була великим Святим Католицьким Храмом, як тільки бажає чисте, щире, любляче Бога і Матінку Божу людське серденько.
У часі переслідувань ворог не дав вірним прославляти Бога і Матінку Божу так, як Бог того хоче, і вивозив у Сибір. А нині ті, що зрадили, перейняли прославу від того ворога, що вивозив вірних, і ставлять великі перешкоди тим, хто хоче правдиво Бога прославляти.
Так як у сибірах у часі переслідувань ховали люди кусочки хліба і на Святий Вечір складали докупи, щоб повечеряти, так і ми нині у катакомбній по-вашому, але у наших серцях хоч убогій, але Святій, Бог знає, Церкві щиро у великій Вірі, у Святій Прославі звеличуємо Пресвяту Трійцю – Одну Єдину Святу Нероздільну, таку яку Бог заповів, і Пречисту Діву Марію Матір Божу.
Але щоб це розуміти, треба мати Святе пізнання, а воно дається тільки через чисте серце...
То чого ж судите, ті, що маєте нині владу, тих, кому перекрили дорогу повністю у служінні Богові у правді, у чистоті своїх сердець, для Його Святої Правдивої Прослави. Хто збудував Святий Храм у своєму серці, Святу Правду пізнає. Бо Господь Бог сказав: «пекельні ворота Святої Церкви не переможуть». А Вона є у серцях всіх вірних.