Святкування суботи і неділі

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Святкування суботи і неділі

Повідомлення Luther » 06 лютого 2008, 17:04

Исторические свидетельства первого — пятого веков
Внимательное изучение имеющихся исторических первоисточников, относящихся к первому — пятому векам, открывает удивительный факт, а именно: священность библейской субботы была перенесена на воскресенье не сразу — это происходило на протяжении длительного времени и поэтапно. Доктор Кеннет Стренд, профессор церковной истории в университете Андрюса в Берриен Спрингс, Мичиган, категорически утверждает: «До второго века нигде не встречается очевидных свидетельств еженедельного празднования христианами воскресенья. Первые упоминания в документах этого столетия идут из Александрии и Рима, мест, где раньше всего было отвергнуто соблюдение субботы, седьмого дня недели» (The Sabbath In Scripture and History, c. 330; Review and Herald Publishing Association, 1982).
Александрия отказалась от субботы под влиянием митраизма — поклонения солнцу. Этот египетский город был языческим религиозным центром, насчитывающим тысячи почитателей солнца. Постепенно христианская суббота становилась и в Александрии, и в Риме все менее популярной, поскольку почитатели солнца, составляющие большинство населения, оказывали сильное влияние на христианское меньшинство.
Ситуация, сложившаяся в Александрии и Риме, не была типичной Для всех городов империи. Церковный историк-схоласт пятого века Сократ оставил нам следующее важное свидетельство: «Почти все церкви отмечают священное таинство (тайную вечерю) по субботам каждую неделю. Однако христиане в Александрии и Риме в силу некоторых древних традиций отказались от этого. Египтяне в соседних с Александрией районах и жители Фив соблюдают религиозные собрания по субботам» (Socrates Scholasticus, Ecclesiastical History, 5.22 (NPNF)/22:132). «Люди в Константинополе почти повсеместно собираются вместе по субботам, а также и в первый день недели, такой обычай никогда не соблюдался в Риме или Александрии» (Sozomen, Ecclesiastical History, 7.19 (NPNF) 2/2:390).
Как мы уже заметили выше, замена субботы воскресеньем происходила постепенно. В самом начале воскресенье у христиан оставалось рабочим днем, но включало проведение службы в честь воскресения. Этот день не сразу вытеснил субботу, о чем ясно говорят приведенные выше цитаты. В течение 200 лет (100-300 гг. по Р. Хр.) соблюдались как воскресенье, так и суббота. Но направление, заданное указами Константина и других, вело к замене субботы на воскресенье.
И все же каждый истинно преданный Богу сопротивлялся этому. Исторические документы свидетельствуют о глубоком интересе к почитанию субботы. У Бога были преданные Ему и послушные последователи, которые защищали Божью истину. И хотя свеча этой истины иногда лишь мигала, стойкие приверженцы этой истины охраняли ее пламя.
Первое столетие по Р. Хр.
Иосиф Флавии. «Нет ни одного эллинского или варварского города, ни одной такой нации, куда бы не проник обычай отдыхать в седьмой день!» (M'Clatchie, Notes and Queries on China and Japan, edited by Dennys, Vol. 4, Nos. 7, 8, p. 100).
Христиане первого века. «Тогда духовное семя Авраама полетело в Пел, на другую сторону Иордана, где они нашли безопасное место для убежища и могли служить своему Господу и соблюдать субботу» (Eusebius's Ecclesiastical History, b, 3, chapter 5).
Филон. Провозглашает седьмой день праздничным не в этом или том городе, а во вселенной (M'Clatchie, Notes and Queries, Vol. 4, 99).
Второй век по Р. Хр.
Ранние христиане. «Первые христиане испытывали великое благоговение перед субботой и проводили день в поклонении и проповедях. И, вне всякого сомнения, они взяли это от самих апостолов, что подтверждают несколько письменных свидетельств по этому вопросу» (Dialogues on the Lord's Day, p. 189. London: 1701, by Dr. Т. Н. Morer, a Churcli of England divine).
«Суббота представляла крепкие узы, которые объединили их с жизнью всего народа, а в соблюдении священной субботы они следовали не только примеру, но также и заповеди Иисуса» (Geschichte des Sonntags, pp. 13, 14).
Христиане, обращенные из язычников, также соблюдали субботу (Gieseler's Church History, Vol. 1, ch. 2, par. 30, р. 93).
«Первые христиане на самом деле чтили субботу иудеев... поэтому христиане долгое время придерживались соглашения по поводу субботы, отдельные части их закона читались на богослужениях; и это продолжалось до Лаодикийского церковного собора» (The Whole Works of Jeremy Taylor, Vol. IX, p. 416, R. Heber's Edition, Vol. XII, p. 416).
«Совершенно ясно, что древняя суббота оставалась и соблюдалась христианами восточной церкви, наряду с празднованием дня Господа, около трехсот лет после смерти нашего Спасителя» (A Learned Treatise of the Sabbath, p.77). (Примечание. Под «днем Господа» писатель имеет в виду воскресенье, а не настоящий день Господень, который Библия называет святым днем отдыха. Эта цитата показывает, что празднование воскресенья появилось в первые века, вскоре после смерти апостолов. Вспомните, что Павел предсказал великое «отступление» от истины, которое имело место после его смерти.)
Третий век по Р. Хр.
Египет. («Оксиринкский папирус», 200-250 гг. по Р. Хр.) «Если вы не сделали субботу настоящим священным днем покоя, вы не увидите Отца» (The Oxyrhynchus Papyri, pt. 1, р. 3, Logion 2, verso 4-11, London: Offices of the Egypt Exploration Fund, 1898).
Ранние христиане. «Седьмой день, суббота, торжественно отмечался Христом, апостолами, простыми христианами до Лаодикийского собора, который упразднил его» (Dissertation on the Lord's Day, pp. 33, 34, 44).
От Палестины до Индии (Церковь Востока). До 225 года по Р. Хр. существовали большие епархии или ассоциации Церкви Востока (соблюдающих субботу), они простирались от Палестины до Индии (Mingana, Early Spread of Christianity, Vol. 10, p. 460).
Индия (Буддистское противостояние, 220 г. по Р. Хр.). Кишанская династия Северной Индии созвала знаменитый совет буддистских священнослужителей в Вейсалии, чтобы прийти к единообразию среди буддистских монахов в вопросе соблюдения священного дня покоя. Некоторые, находясь под сильным впечатлением от книг Ветхого Завета, начали почитать священную субботу (Lloyd, The Creed of Half Japan, p.23).
Четвертый век no P. Хр.
Италия и Восток. «Это соблюдалось в основном в восточных церквах и в некоторых западных... В Милане, к примеру, суббота не почиталась... но восточные церкви или любые другие, соблюдающие этот день, были склонны к иудаизму; они собирались вместе в субботний день для поклонения Иисусу Христу, Господину субботы» (History of the Sabbath, Part. 2, par. 5, pp. 73, 74. London: 1636. Dr. Heylyn).
Лаодикийский собор — 365 г. по Р. Хр. «Канон 16 — в субботу Евангелие и другие части Священного Писания должны читаться вслух». «Канон 29 — христиане не должны иудействовать и бездельничать в субботу, но должны работать в этот день, однако воскресенье они должны особенно почитать и, будучи христианами, должны по возможности не работать в этот день» (Hefele's Councils, Vol. 2, b. 6).
Восток. «Древние христиане очень чтили субботу, седьмой день недели... Совершенно ясно, что все восточные церкви и большая часть мира соблюдали субботу как праздник... Афанасий говорит нам, что они собирались на религиозные собрания по субботам не под влиянием иудаизма, но для поклонения Иисусу, Господину субботы. Епифан говорит
то же» (Antiquities of the Christian Church, Vol. II, Book XX, chap. 3, Sec. 1, 66.1137, 1138).
Абиссиния. «Во второй половине этого столетия Святой Амвросий Миланский официально подтвердил, что абиссинский епископ Мазес «объехал почти всю страну Серее (Китай)». Более семнадцати веков абиссинская церковь продолжала освящать субботу как священный день, согласно четвертой заповеди» (Ambrose, De.Moribus, Brachmanorium Opera Omnia, 1132, found in Migne, Patrologia Latina, Vol. 17, pp. 1131-1132).
Испания — Синедрион Эльвира, 305 г. по Р. Хр. Канон 26 синедриона Эльвира показывает, что церковь Испании в это время соблюдала субботу, седьмой день недели. «Что касается поста каждую субботу: решено, что ошибка должна быть исправлена в соблюдении поста каждую субботу». Это решение собора находится в прямой оппозиции к политике, проводимой римской церковью, объявившей заповеданную субботу постным днем, чтобы унизить ее и отвратить от нее людей.
Персия, 335—375 гг. по Р. Хр. (40 лет преследования при Шапуре II). Общее недовольство против христиан: «Они презирают нашего бога — солнце, они проводят священные служения по субботам, они оскверняют священную землю, хороня своих умерших в ней» (Truth Triumphant, p.170).
Пятый век по Р. Хр.
Христиане пятого века. Даже до пятого века соблюдение еврейской субботы продолжалось в христианской Церкви (Ancient Christianity Exemplified, Lyman Coleman, ch. 26, sec. 2, p. 527).
В день Иеронима (420 г. по Р. Хр.) самые благочестивые христиане делали обычную работу в воскресенье (Treatise of the Sabbath Day, by Dr. White, Lord Bishop of Ely, p. 219).
Франция. «И везде, за исключением Веспера и Ноктюрна, у них нет богослужений, кроме субботы (священного дня отдыха) и воскресенья» (John Cassian, a French monk, Instituttes, Book 3, ch. 2).
Африка. «Августин порицает тот факт, что в двух соседних церквах в Африке в одной соблюдают седьмой день, субботу, в другой держат пост в этот день» (Dr. Peter Heylyn, The History of the Sabbath, p. 416).
Испания. «Амвросий освятил седьмой день как священный день покоя (как он сам говорит). Амвросий имел большое влияние в Испании, которая также соблюдала субботу» (Truth Triumphant, p. 68).
Сидон (говоря о короле Теодоре Готском, 454-526 гг. по Р. Хр.) «Дело в том, что в прошлом на Востоке был обычай почитать субботу, так же как и воскресенье, и проводить священные собрания, в то время как, с другой стороны, люди на Западе, тяготеющие к воскресенью, пренебрегают празднованием субботы» (Apolhnaris Sidonii Epistolse, lib. 1,2; Migne, 57).
Италия — Милан. «Амвросий, досточтимый епископ Миланский, сказал, что когда он был в Милане, он соблюдал субботу, но когда он был в Риме, то соблюдал воскресенье. Отсюда пошла пословица: "Когда ты в Риме, делай, как римляне"» (Heylyn, The History of the Sabbath, 1612).
Константинополь. «Люди Константинополя почти везде собирались по субботам, а также в первый день недели — обычай, которого никогда не придерживались в Риме и в Александрии» (Socrates, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Египет. «В Египте есть города и деревни, где вопреки установленному люди собираются вместе по субботам вечерами и, хотя они перед этим обедали, участвуют в таинствах» (Sozomen, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Папа Иннокентий, 402-417 гг. по Р. Хр. Папа Сильвестр (314-335) был первым, кто приказал церквам держать пост в субботу, а папа Иннокентий (401-417) сделал это неукоснительным законом в церквах, которые были послушны ему. (Чтобы развенчать субботу.) «Иннокентий приказал соблюдать пост в субботу, святой день покоя» (Dr. Peter Heylyn, History of the Sabbath, Part 2, ch. 2, p. 44).
Беглый раб u престолонаследник — свидетели Библейской истины
Истина о субботнем дне жила в шестом—одиннадцатом веках
Патрик был пойман в своей деревне, избит и брошен на корабль. Придя в себя, он узнал, что его везут в Ирландию как раба. Спустя некоторое время он разработал план побега.
Он отправился в Галлию, где, как он слышал, проповедовали Евангелие, принял его и был крещен. Чувствуя себя ответственным за проповедь Евангелия в стране, поработившей его, он отправился в Ирландию. Здесь он произносил волнующие библейские проповеди, которые приводили массы к подножию креста. Даже «высокие короли» Ирландии были потрясены его глубокими духовными проповедями.
Однажды сын короля, Конал, вместе с тысячами других людей был окрещен Патриком. Правнук Конала, Колумба, должен был наследовать королевский трон после своей матери Эйтны. Колумба принял библейскую весть, проповедуемую Патриком. Он пошел так далеко, что оставил трон ради Христа. Как и Патрик, он считал, что Библия — единственный фундамент веры. Особый смысл он вкладывал в необходимость исполнения Десяти Заповедей, которые он называл «Законом Христа».
Божий Дух действовал через Колумбу. Приблизительно в 563 году по Р. Хр. он основал христианскую школу и миссионерский центр на маленьком острове Иона в стороне от британского побережья. Предполагается, что он собственноручно скопировал Новый Завет 300 раз, а также большие отрывки из Ветхого Завета.
Согласно д-ру Лесли Хардингу и его выдающейся работе «Кельтская церковь в Британии», одной из характерных черт кельтов является святое отношение к библейской субботе. Последние часы жизни Колумбы, как записано, были следующими: «Продолжая работать в Шотландии в течение 34 лет, он ясно и открыто предсказал свою смерть и в субботу девятого июня сказал своему ученику Диермиту: "Сегодня суббота, святой день, это день покоя, и таковым он будет для меня, так как он положит конец моему труду"» (The Celtic Church in Britain (SPCK), 1972, pp. 80-89).
Эндрю Лэнг в своей работе по истории кельтской церкви говорит: «Они работали в воскресенье и соблюдали субботу как день отдыха» (A History of Scotland, Andrew Lang, Vol. 1, p. 96). В своей летописи «История религии Шотландии» Моффет добавляет: «В кельтских церквах в давние времена в Ирландии, как и в Шотландии, стало привычкой чтить субботу, день отдохновения у евреев, как день отдыха от труда. Они придерживались четвертой заповеди о седьмом дне недели» (с. 140).
Так Патрик и Колумба — один беглый раб, другой — наследник трона — несли людям свет истины Божьей, зажженный в Ирландии и Шотландии во времена средневековья (Truth Triumphant, Pacific Press Publishing, 1944, p. 108).
Шестой век по Р. Хр.
Шотландская церковь. «В этом последнем примере видно, что они следовали обычаю, следы которого уходят к ранней монашеской церкви в Ирландии, когда чтили субботу как день Господень и отдыхали от всякого труда» (W. Т. Skene, Adamnan Life of St. Columba, 1874, p. 96).
Шотландия, Ирландия. «Нам кажется, что мы видим здесь намек на обычай, соблюдающийся ранней монашеской церковью Ирландии, — почитание субботы, дня отдыха» (History of the Catholic Church in Scotland, Vol. 1, p. 86, written by Catholic historian Bellesheim).
Седьмой век по P. Хр.
Шотландия и Ирландия. Профессор Джеймс Моффат, д-р богословия, профессор истории Церкви в Принстоне, говорит: «Кажется, стало обычаем в кельтских церквах в ранние времена в Ирландии, а также в Шотландии соблюдать субботу, день отдыха у евреев, как день покоя. Они чтили четвертую заповедь о седьмом дне недели» (The Church in Scotland, p. 140).
«Кельты пользовались Библией на латинском языке, но не «Вульгатой» (R. С.) и соблюдали субботу как день отдыха со специальными религиозными службами в воскресенье» (Flick, The Rise of the Medieval Church, p. 237).
Рим. Григорий I (590—604 гг. по Р. Хр.) выступал против «римских граждан, которые не работали в субботу» (Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, Vol. XIII, p. 13, epist. 1).
Папа Григорий I, 590—604 гг. по Р. X. «Григорий, епископ милостью Божьей к возлюбленным сынам своим, горожанам Рима: мне стало известно, что определенные люди с завидным упорством распространяют среди вас учения, искажающие и опровергающие святую истину. Так, они запрещают что-либо делать в субботу. Как иначе мне назвать их, если не проповедниками антихриста?» (Epistles, b. 3:1).
Восьмой век по Р. Хр.
Синедрион Лифтина, Бельгия — 745 по Р. Хр. (посещенный Бонифацием). «Третье обращение этого собора предупреждает против соблюдения субботы, ссылаясь на указ Лаодикийского собора» (Dr. Hefele, Conciliengesch, 3, 512, sec. 362).
Индия, Китай, Персия и т. д. «Широко распространенным и прошедшим испытание временем являлось почитание седьмого дня — субботы среди верующих Церкви Востока и христиан Святого Фомы в Индии, которые никогда не были связаны с Римом. Этот день соблюдался и теми, кто порвал с Римом после Халкедонского собора, а именно: абиссинцами, якобитами, маронитами и армянами» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of Religious Knowledge, art. «Nestorians»; also Realencyclopaedie fur Protestantische Theologie und Kirche, art. «Nestorianer»).
Китай - 781 г. по Р. Хр. В 781 году по Р. Хр. в Китае был изготовлен знаменитый памятник из мрамора, свидетельствующий о росте числа христиан в этой стране. Состоящая из 763 слов выдержка из посвящения памятнику, установленного в 1625 г. возле города Чанган, где и сейчас он находится в «Роще скрижалей», подтверждает, что там чтили субботу: «На седьмой день мы предлагаем приносить жертвы, после того как очистим наши сердца и получим отпущение наших грехов. Название этой религии, такой совершенной и такой превосходной, трудно выговорить, но она освещает тьму своими прекрасными наставлениями» (Chris-.tianity in China, M. 1'Abbe Hue. Vol. I, ch. 2, pp. 48, 49).
Девятый век по Р. Хр.
Болгария. «Болгария на заре своей евангелизации четко усвоила, что в субботу нельзя выполнять никакую работу» (Responsa Nicolai Papae I and Consulta Bulgaroruin, Responsum 10, found in Mansi, Sacrorum Concilorum Nova et Aniplissima Collectio, Vol. 15; p. 406; also Hefele, Conciliengeschichte, Vol. 4, sec. 478).
Болгария. Папа Николай I в ответ на письмо Богариса, наследного принца Болгарии. «Вопрос 6. — Купание разрешается в воскресенье. Вопрос 10. — Необходимо прекратить работу в воскресенье, но не обязательно — в субботу» (Hefele, 4 346-352, sec. 478).
Болгария. «Папа Николай I в девятом веке послал наследному принцу Болгарии большой документ, в котором говорится, что следует прекратить работу в воскресенье, а не в субботу. Глава греческой церкви, оскорбленный вмешательством папства, объявил папу отлученным от церкви» (Truth Triumphant, p. 232).
Десятый и одиннадцатый века ко Р. X.
Церковь Востока — Курдистан. «Несторианцы не ели свинины и соблюдали субботу. Они не верили ни в тайную исповедь, ни в чистилище» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of Religious Knowledge, art. «Nestorians»).
Шотландия. «У них был еще один обычай: пренебрегать почитанием воскресенья, посвящая себя всевозможным делам в этот день, как и в другие дни. То, что это противоречило закону, она (королева Маргарита) доказала им как волей случая, так и властью. "Давайте почитать воскресенье, — сказала она, — потому что это день воскресения нашего Господа, давайте не будем больше работать в этот день, памятуя, что мы в этот день были освобождены от рабства сатаны. Благословенный папа Григорий утверждает то же самое"» (Life of Saint Margaret, Turgot, p. 49 British Museum Library).
Шотландия. Историк Скин комментирует работу королевы Маргариты. «Следующим пунктом у нее было то, что почитание воскресенья проводилось не должным образом, а это показывает, что люди следовали обычаю, следы которого уходят в раннюю церковь Ирландии, по которому суббота соблюдалась как священный день покоя, в который люди отдыхали от всякого труда» (Skene, Celtic Scotland, Vol. 2, р. 349).
Шотландия и Ирландия. «Ратклиф Барнетт в своей книге о пылкой королеве-католичке Шотландии, которая в 1060 году первой предприняла попытку разрушить братство Колумбы, пишет: "В этом случае шотландцы придерживались традиции древней ирландской церкви, которая почитала субботу, а не воскресенье как день отдыха"» (Barnett, Margaret of Scotland: Queen and Saint, p. 97).
Собор в Клермонте. «Во время первого крестового похода папа Урбан II издал указ на церковном соборе в Клермонте (1095 г. по Р. Хр.), что суббота отменяется в честь Девы Марии» (History of the Sabbath, p. 672).
Константинополь. «Так как вы соблюдаете субботу с евреями, а воскресенье — с нами, вы, похоже, подражаете назарянам» (Migne, Patrologia Latina, Vol. 145, р. 506; also Hergenroether, Photius, Vol. 3, p. 746).
Примечание: Назаряне были христианского вероисповедания.
Греческая церковь. «Соблюдение субботы, как вы знаете, является предметом спора между греками и латинами» (Neale, A History of the Holy Eastern Church, Vol. 1, p. 731).
Примечание: Речь идет об отделении греческой церкви от латинской в 1054 году.
Эхо альпийских гор — это колол истины
Истина о субботнем дне жила и в двенадцатом—шестнадцатом веках
Даже в средние века, когда преследования папских властей достигли своей наивысшей точки, суббота не была полностью забыта как день отдыха. Хотя нет четких исторических свидетельств о том, что все вальденсы соблюдали библейскую субботу, можно утверждать, что некоторые соблюдали этот день. Вальденсы — это группа христиан, которые верили в Библию и не принимали никаких других символов веры, кроме Священного Писания. Они рассматривали Иисуса как единственного главу Церкви, за что часто подвергались суровому преследованию.
Вынужденные скрываться в горах на юге Франции и севере Италии, они спускались в города Франции, Швейцарии и Италии переодетые купцами. В постоянной тревоге, часто рискуя жизнью, они раздавали жаждущим узнать истину тщательно переписанные от руки отрывки из Библии, которые они прятали в своих длинных широких одеждах.
Д-р Дэниэл Аугсбергер из университета Андрюса сделал следующее интересное наблюдение в отношении вальденсов: «Интересно отметить, что примеры соблюдения вальденсами субботы имели место там, где их проповедь имела наибольший успех» (Daniel Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, Review and Herald Publishing Association, 1982, p. 208). Вне всякого сомнения, тот факт, что вальденсы придавали особое значение Священному Писанию, способствовал более глубокому пониманию важности соблюдения субботы. Однажды в 1420 году на севере Франции властями были раскрыты секретные собрания группы почитателей субботы, 16 или 18 человек были арестованы. Вместе с проповедником они были осуждены церковным трибуналом, называемым «инквизиция». Доступные документы того периода сообщают, что группу обвинили в ереси. В обвинение среди прочего было включено «почитание субботы как священного дня отдыха». Проповедник группы Бертоул Турин был казнен за призыв в проповеди к соблюдению субботы (Daniel Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, p. 209).
В своей книге «Истина или пропаганда» мой хороший друг пастор Джордж Вандеман, участник телепрограммы «Написано», рассказывает такую замечательную историю:
«Несколько лет назад пастор повел группу молодых людей на экскурсию по долинам вальденсов в Пьемонте. Однажды вечером они пели, собравшись вокруг костра, и рассказывали миссионерские истории. Несколько человек из вальденсов подошли к ним и, стоя в темноте, слушали пение и рассказы. Их сердца были тронуты рассказами и пением о Втором пришествии Христа.
Когда песни и рассказы закончились, старший из вальденсов вышел на свет от костра и сказал: "Вы должны нести это людям! Мы, вальденсы, имеем гордое наследие. Мы гордимся историей нашего народа, они боролись за право поднять свет истины на склоны этих гор, распространить во все долины... Это великое наследие нашего прошлого. Но у нас нет будущего. Мы перестали учить тому, во что мы когда-то верили. Грустно, оттого что мы не идем вперед, чтобы мужественно смотреть в будущее. Вы должны нести это людям!"
Крик веков, как звон, разносится по коридорам времени, всякий раз отдаваясь эхом в наших ушах. Кто-то должен продолжить начатое дело. Кто-то должен нести дальше факел истины. Кто-то должен свято хранить истину, за которую Он умер. Кто-то должен стоять на страже, до того как Он придет» (Truth or Propaganda, George Vandeman, Pacific Press Publishing Association, 1986, pp.164, 165).
Двенадцатый век но Р. Хр.
Ломбардия. «Свидетельства о почитателях субботы прослеживаются во времена Григория I, Григория VII и в двенадцатом веке в Ломбардии» (Strong's Cyclopaedia, I, 660).
Вальденсы. «Среди документов одних и тех же народов мы находим объяснение Десяти Заповедей, датированное Бойером 1120 г., включая соблюдение субботы, что означало прекращение всех мирских работ» (Blair, History of the Waldenses, Vol. 1, p. 220).
Уэльс. «Есть свидетельства, что почитание субботы в Уэльсе преобладало до 1115 г. по Р. Хр., пока первый римский епископ не обосновался в Сен-Дэвисе. Но даже тогда не все старые уэльсские церкви, где почиталась суббота, преклонили колена перед Римом, многие спрятались в убежищах» (Lewis, Seventh Day Baptists in Europe and America, Vol. 1, p. 29).
Пасагини. Автор-папист Бонаций писал следующее против «Пасагини»: «Не только некоторые, но многие знают, что из себя представляют ошибки тех, кого называют пасагини... Первое: они учат, что мы должны почитать субботу. Более того, они осуждают и отвергают всех отцов церковных и всю римскую церковь» (D'Achery, Spicilegium I, f. 211-214; Muratory, Antiq. med. aevi. 5, f. 152, Dr. Hahn, 3, 209).
Венгрия, Франция, Англия, Италия, Германия. (Относительно соблюдающих субботу пасагини.) «Распространение ереси в это время просто невероятное. От Болгарии до Эбро, от Северной Франции до Тибера — мы встречаем ее везде. Целые страны, такие, как Венгрия и Южная Франция, заполнены ею. Она проникла во многие другие страны: в Германию, в Италию, в Нидерланды и даже появилась в Англии» (Dr. Hahn, Gesch, der Ketzer, 1, 13, 14).
Тринадцатый Век по P. Хр.
Вальденсы. «Говорят, что святой папа Сильвестр был антихристом, о котором в Послании святого Павла упоминается как о сыне погибели. Также говорят, что должно быть почитание субботы» (Ecclesiastical History of the Ancient Churches of Piedmont, p. 169).
Примечание: Пьедмонт —видный римский католический автор, который писал о вальденсах.
Вальденсы Франции. «Инквизиторы... (объявили), что знак Vaudois — "достоин смерти" означал, что этот человек следовал за Христом, почитая заповеди Божьи» (History of the Inquisition of the Middle Ages, H. C. Lea, Vol. 1).
Четырнадцатый век по P. Хр.
Вальденсы. «Мы должны поклоняться только одному Богу, Который способен помочь нам, а не умершим святым; мы должны поддерживать святую субботу» (Luther's Forerunners, р. 38).
Англия, Голландия, Богемия. «Мы писали о соблюдающих субботу в Богемии, Трансильвании, Англии и Голландии в период между 1250 и 1600 гг. по Р. Хр.» (Wilkinson, p. 309).
Богемия, 1310 (современная Чехо-Словакия). «В 1310 году, за 200 лет до выхода тезисов Лютера, богемское братство составляло одну четвертую населения Богемии, и они общались с вальденсами, которые обосновались в Австрии, Ломбардии, Богемии, Северной Германии, Бранденбурге и Мо-равии. Эразм указывал, насколько твердо богемские валь-денсы придерживались седьмого дня, субботы» (Armitage, A History of the Baptists, p. 318; Сох, The Literature of the Sabbath Question, vol. 2, pp.201-202).
Норвегия. В «Катехизисе», которым пользовались в течение четырнадцатого века, заповедь о субботнем дне читалась следующим образом: «Вы не должны забывать соблюдать седьмой день» (цитируется из: Documents and Studies Concerning the History of the Lutherna Catechism in the Nordish Churches, p. 89. Christiania: 1893).
Норвегия. «Также священники заставляют людей соблюдать субботу, как воскресенье» (Theological Periodicals for the Evangelical Lutheran Church in Norway, Vol. 1, p. 184. Oslo).
Пятнадцатый век по P. Xp.
Богемия. «Эразмус свидетельствует, что даже на рубеже 1500 года эти богемцы не только скрупулезно соблюдали субботу, но и назывались субботниками» (Сох, The Literature of the Sabbath Question, Vol. 2, pp. 201, 202; Truth Triumphant, p. 264).
Норвегия. Церковный собор, проведенный в Бергене, Норвегия, 22 августа 1435 г. «Первый вопрос касался соблюдения субботы. Архиепископ обратил внимание на тот факт, что люди в различных местах королевства соблюдают священную субботу. А это строго запрещено, как говорится в церковном законе, — запрещено соблюдать и принимать праздники, помимо указанных папой, архиепископом и епископами» (The History of the Norwegian Church under Catholicism, R. Keyser, Vol. II, p. 488. Oslo: 1858).
Норвегия, 1435 год, провинциальный католический собор в Бергене. «Нам сообщили, что некоторые люди в различных районах королевства приняли и чтили субботний день. Это строго запрещено по священному церковному канону — каждому и всем соблюдать какие-либо дни, за исключением тех, которые установили священный папа, архиепископ или епископы. Вне всякого обсуждения, соблюдение субботы не должно иметь места в дальнейшем до тех пор, пока это не будет начертано в каноне. Поэтому мы рекомендуем тем друзьям Бога по всей Норвегии, кто хочет быть послушным священной Церкви, прекратить соблюдение субботы, остальным мы запрещаем под страхом сурового церковного наказания чтить субботу как святой день» (Dip. Norveg., 7, 397).
Норвегия, 1436 год, церковная конференция в Осло. «Запрещается под страхом того же наказания чтить субботу как священный день, отказываясь от труда в этот день» (History of the Norvegian Church, p. 401).
Франция — вальденсы. «Король Франции Луи XII (1498—1515), будучи информирован врагами вальденсов, населяющих часть провинции Прованс, что на их счету несколько отвратительных преступлений, поручил магистру по запросам и одному доктору Сорбонны провести расследование по этому поводу. По возвращении они доложили, что посетили все приходы, но не обнаружили никаких следов преступлений, в которых эти люди обвинялись. Наоборот, они соблюдают субботу, таинства крещения, согласно примитивной церкви учат своих детей христианской вере и заповедям Божьим. Король, заслушав доклад, клятвенно заявил, что эти люди лучше, чем он сам, чем его люди» (History of the Christian Church, Vol. II, pp. 71, 72, third edition. London: 1818).
Господин субботы — это Господь, за Которого стоит умереть
Истина о субботнем дне жила на протяжении шестнадцатого—двадцатого веков
Освальд Глайт постоянно рисковал своей жизнью, отстаивая истину о субботе. Он был схвачен в 1545 году во время своей евангельской миссии в Центральной Европе. Отсидев в тюремном заключении более года, он проснулся однажды среди ночи от громкого топота в коридоре, ведущем к его камере. Жестокие наемники связали его по рукам и ногам, протащили через весь город и бросили в Дунай. Они не понимали, что истина, за которую он отдал свою жизнь, разойдется, подобно кругам на воде от брошенного камня, по всей Центральной Европе. Более того, эта истина достигла и Великобритании, и Скандинавии, а затем и Америки. Многие из первых английских почитателей субботы — седьмого дня готовы были умереть за Господина субботы.
Джон Джеймс, английский священник и почитатель субботы, читал проповедь субботним днем 19 октября 1661 года, когда в церковь вошли полицейские и объявили от имени короля Чарльза II, что он арестован. Но священника трудно было запугать, он продолжал свою проповедь. Возникло смятение. Джеймс был арестован, судом ему были предъявлены ложные обвинения. Он был приговорен к повешению. Несмотря на смелые обращения его жены к королю, приговор был исполнен. После повешения тело священника было расчленено, сердце вынуто и брошено в огонь, а голова насажена на кол возле его церкви — как предостережение всем, кто соблюдал субботу.
Преданность Джона Джеймса вере говорит сама за себя. Его мужество показывает силу Бога. Пролитая им кровь заставляет помнить: «В вопросе истины не может быть компромисса!» Слова Священного Писания взывают к нашему поколению:
Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинаюшдй нас грех, и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще (Евр. 12:1).
«Друг, возьми истину и неси ее. Жизнь преданных вере мучеников средневековья — великий пример для вас!» (Tell It To The World, Mervyn Maxwell, Pacific Press Publishing Association, 1976, pp. 71—73).
Шестнадцатое столетие по P. Хр.
Россия — церковный собор, Москва, 1503. «Обвиняемые (почитатели субботы) были вызваны в суд, они открыто признали новую веру и защищали ее. Самые видные из них:
государственный секретарь Курицын, Иван Максимов, Касьян, архимандрит Новгородский, — были приговорены к смертной казни и публично сожжены в клетках в Москве 27 декабря 1503 года» (Н. Sternberfi, Geschichte derJuden, Leipzig, 1873, pp. 117-122).
Швеция. «Преследование соблюдающих субботу продолжалось долго, наказывали даже за небольшие дела, способные утвердить празднование субботы» (Bishop Anjou, Svenska Kirkans Historia efter Motet i Upsala).
Лихтенштейн. «Почитатели субботы учат: священный день отдыха, т. е. суббота, все же должен соблюдаться. Они говорят, что воскресенье — это изобретение папы» (Refutation of Sabbath, by Wolfgang Capito, published 1599).
Богемия — Богемское братство. Д-р Кокс говорит: «Я нахожу у Эразмуса, что в ранний период Реформации, во • время, к которому относится его творчество, в Богемии были почитатели субботы, которые не только соблюдали седьмой день, но, как было сказано, обязательно отдыхали в этот день» (Literature of the Sabbath Question, Cox, Vol. II, pp. 201,202).
Перечень церквей, сделанный историком, — 16 век. «Почитатели субботы назывались так потому, что они отвергали воскресенье — ложный день Господень, о котором нет повеления в Священном Писании, только одну субботу они считали священной, так как Бог отдыхал в этот день и заповедал чтить его как священный и отдыхать в этот день» (A. Ross).
Германия. Д-р Эк, опровергая реформаторов: «Именно церковь силой своего могущества перенесла святой день покоя с субботы на воскресенье, в Священном Писании этого нет» (Dr. Eck's Enchiridion, 1533, pp. 78,79).
Европа. Примерно в 1520 году многие из почитателей субботы находили приют в поместье лорда Леонгарда Лихтенштейна, «так как принцы Лихтенштейна соблюдали истинный священный день покоя — субботу» (History of the Sabbath, J. N. Andrews, p. 649).
Норвегия, 1544. «Некоторые из вас, несмотря на предупреждение, соблюдают субботу. Вы должны быть сурово наказаны. Всякий, соблюдающий субботу, кого сумеют найти, должен заплатить штраф 10 марок» (History of King Christian the Third, Niels Krag and S. Stephanius).
Финляндия, 6 декабря 1554. Письмо шведского короля Густава Ваза I к народу Финляндии: «Недавно мы узнали, что некоторые люди в Финляндии опустились до того, что стали соблюдать седьмой день — субботу» (State Library at Helsingfors, Reichsregister, Voin.J, 1554, Teil В. В. leaf 1120, pp. 175-180a).
Швейцария. «Соблюдение субботы — это часть закона о морали. Она была священной с сотворения мира» (ref. Noted Swiss writer, R. Hospinian. 1592).
Голландия и Германия. Барбара Тьерская, казненная в 1529 году, сказала: «Бог заповедал нам отдыхать на седьмой день». Другая мученица, Кристина Толингерин, в отношении священных дней и воскресенья сказала так: «В шесть дней Господь создал мир, на седьмой день Он отдыхал. Другие священные дни введены папами, кардиналами, архиепископами» (Martyrology of the Churches of Christ, commonly called Baptists, during the era of the Reformation, from the Dutch of T. J. Van Braght, London, 1850,1, pp. 113-114).
Семнадцатый век по Р. Хр.
Англия, 1688. «Здесь, в Англии, есть девять или десять церквей, где чтят субботу, кроме того, есть много отдельных последователей, возвышенно чтящих ее» (Stennet's letters, 1668 and 1670. Сох, Sab., 1, 268).
Англия. М-р Томас Бамфилд, бывший спикер одного из Кромвелевских парламентов, защищал интересы соблюдающих седьмой день и был посажен в Ильчестерскую тюрьму за свои религиозные принципы (Calamy 2, 260).
Швеция и Финляндия. «Мы можем удостовериться в этих мнениях почти на всей территории Швеции тех дней, от Финляндии до Северной Швеции. В районе Упсалы фермеры соблюдали субботу вместо воскресенья. Примерно в 1625 году эта религиозная тенденция стала такой значимой в этих странах, что не только простой народ почитал субботу, но и многие священники» (History of the Swedish Church, Vol. I, p. 256).
Америка, 1664. «Стивен Мамфорд, первый субботник в Америке, приехал из Лондона в 1664 году» (Hist. of the Seventh-day Baptist Gen. Conf. byJas Bailey, pp. 237, 238).
Америка, 1671 — баптисты седьмого дня. «Отошли от баптистской церкви, чтобы чтить субботу» (See Bailey's History, pp. 9,10).
Англия. Чарльз I, 1647, выражая свое сомнение членам парламентской комиссии: «В Священном Писании ничего не сказано, когда следует перестать чтить субботу или перенести этот день на воскресенье, следовательно, это церковные власти изменили один день на другой» (Сох, Sabbath Laws, p. 333).
Англия — Джон Мильтон. «Было бы куда безопаснее соблюдать седьмой день, следуя заповеди Божьей, а не простому человеческому предложению принять первый день» (Sab. Lit. 2, 46-54).
Восемнадцатый Век по Р. X.
Германия, Теннгард Нюрембергский. «Он строго придерживается доктрины субботнего дня, так как это одна из Десяти Заповедей» (Bengel's Leben und Wirken, Burk, p. 579).
Он сам говорит: «Ничто не указывает на то, чтобы субботу заменить на воскресенье (р. 366). Господь Бог освятил последний день недели. Антихрист же указал на первый день недели» (Kl. Auszug aus Tennhardt's Schriften, p. 49, printed 1712).
Богемия и Моравия (современная Чехо-Словакия). Их история в период с 1635 по 1867 гг. так описана Адольфом Дуксом: «Жизнь субботников была ужасной. Их книги и труды должны были доставляться в Карлсбадскую консисторию для сожжения» (Aus Ungam, pp. 289—291. Leipzig, 1880).
Моравия — граф Зинзендорф. В 1738 году Зинзен-дорф писал следующее о том, что он соблюдает субботу:
«Я уже много отдыхаю в субботу, а наше воскресенье не считается с законами Евангелия» (Budingsche Saminlung, Sec. 8, р. 224, Leipzig, 1742).
Америка, 1741 (Моравское братство после отъезда Зин-зендорфа из Европы). «Это особый случай, он заслуживает, чтобы его отметили, так как он отправился в Вифлеем, чтобы соблюдать седьмой день как день отдыха» (Id., pp. 5,1421,1422).
Америка. Но прежде чем Зинзендорф и моравы в Вифлееме начали соблюдать субботу, в Пенсильвании образовалась небольшая группа немецких субботников (Rupp's History of Religious Denominations in the United States, pp. 109—123).
Девятнадцатый век по P. Хр.
Китай. «В это время Ханг запретил употреблять опиум и даже табак и все опьяняющие напитки, а суббота ими почиталась» (The Ti-Ping Revolution, by Lin-Le, an officer among them, Vol. I, pp. 36-48, 84).
«Седьмой день — самый религиозный и строго почитаемый день. Священный день отдыха соблюдается китайцами, как наша суббота» (р. 319).
Китай. «Китайцы, когда их спрашивают, почему они соблюдают седьмой день, отвечают, что, во-первых, этому учит Библия, во-вторых, потому что их предки почитали этот день» (A Critical History of the Sabbath and the Sunday).
Индия и Персия. «Помимо всего, они строго придерживаются христианского поклонения в седьмой день на всей территории нашей империи» (Christian Researches in Asia, p. 143).
Дания. В 1875 году пастор Соммер начал соблюдать седьмой день и написал в своей церковной газете «Indovet Kristendom No. 5, 1875, впечатляющую статью об истинной субботе. В письме церковному старосте Джону Маттесону он говорит: «Здесь, в Дании, среди баптистов сильные волнения относительно заповеди о субботе... Но я, возможно, единственный проповедник в Дании, который так близко стоит к адвентистам и который в течение многих лет провозглашает Второе пришествие Христа» (Advent Tidente, May, 1875).
Швеция, баптисты. «Мы попытаемся показать, что освящение субботы происходит и основано на законе, который установил Бог для всего мира при создании и который вследствие этого объединяет всех людей во все века» (May 30,1863, р. 169. Evangelisten (The Evangelist), Stockholm, May 30 to August 15, 1863, organ of Swedish Baptist Church).
Америка, 1845. «Таким образом, мы видим исполнение пророчества Даниила 7:25 — маленький рог, изменяющий «времена и закон». Поэтому мне кажется, что все, кто соблюдает первый день, являются папскими почитателями воскресенья и нарушителями Божьей субботы» (Elder Т. М. Preble, Feb. 13,1845).
БОГ Є ЛЮБОВ!

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 12 лютого 2008, 18:08

Ім’я Папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки, зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на благо людства. А найголовніше, на що варто звернути особливу увагу, – в період понтифікату Іоана Павла ІІ перед світовою спільнотою постає зовсім не та Римо-Католицька Церква, про яку йде мова в підручниках історії. Нині Ватикан провадить миротворчі місії планетарного масштабу, що кардинально відрізняється від діяльності Церкви в період так званих „темних” віків середньовіччя, коли палали вогнища, на яких заживо спалювали інакомислячих. До речі, саме Іоан Павло ІІ став першим папою, який офіційно вибачився за помилки минулого: перед чехами – за спалення Яна Гуса, перед євреями – за відсутність реакції Церкви в період холокосту. Такі заяви справді гідні поваги. Особливо, коли доводиться вибачатися за речі, до яких не маєш жодного відношення. І все це заради порозуміння між людьми, в щирому прагненні до бажаної єдності між віруючими різних конфесій. І справді, – Бог у нас один, одна віра, одне хрищення, і разом з цим безліч християнських течій!
Особистий вклад Іоана Павла ІІ в об’єднавчому процесі був досить вагомим. Новообраному папі необхідно лише зберегти всі ті добрі починання, і звичайно ж, продовжити нелегку справу примирення. Аналізуючи безпрецедентні кроки попереднього понтифіка можна зпрогнозувати подальші дії Римо-Католицької Церкви на шляху об’єднання основних течій християнства.
Біблія є священною книгою всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності. Кожному народу притаманні певні традиції, обряди, в той час як Біблія залишається незмінною з часу її написання. І саме вона слугуватиме тим фактором, що об’єднає віруючих в одну християнську спільноту. Тому цілком вірогідно, що вже в найближчому майбутньому будуть переглянуті рішення Церковних Соборів, які не узгоджуються з Святим Письмом. Як приклад такої неузгодженості можна згадати рішення Лаодикійського Собору 364 р. після Р.Х. стосовно дня відпочинку. Хто хоча б трохи знайомий з Біблією, може зауважити, що згідно біблійних текстів днем поклоніння є субота. Що ж спонукало учасників Лаодикійського Собору перенести день відпочинку з суботи на неділю? Пропоную звернутись до історії.
На початку IV ст. римський імператор Константин навернувся в християнство. Прагнучи об’єднати імперію, він знайшов досконале рішення. Спільним знаменником для об’єднання імперії може стати неділя. У неділю Христос воскрес із мертвих. У неділю язичники поклоняються богові сонця. Якщо християни об’єднаються з язичниками в поклонінні в недільний день, вони перестануть асоціюватися з юдеями, яких переслідували римляни. Якщо християни приймуть неділю – наприклад, в честь воскресіння, – язичники із задоволенням продовжать поклонятися в неділю, бо вони вже довгий час поклоняються в цей день сонцю. Логічно все обміркувавши, імператор Константин у 321 р. після Р.Х. видав перший в історії недільний закон, в якому проголосив: „У високошанований День Сонця нехай відпочивають усі судді, міське населення і ремісники”.
Історик Артур П. Стенлі зазначає:”Збереження за недільним днем старої язичницької назви „день сонця” (Dies solis) великою мірою пояснюється сумішшю язичницьких і християнських почуттів, з якими перший день тижня був рекомендований Константином своїм підлеглим як „високоповажний день сонця” (Історія Східної Церкви, с.184).
Цивільне законодавство Константина було ратифіковане і прийняте Римо-Католицькою Церквою вперше на Лаодикійському Соборі. Пропоную деякі коментарі з церковних джерел.
„Язичницький день сонця, посвячений Балдеру, став християнським недільним днем, святим для Ісуса” (Католицький світ, березень 1894р., с. 809).
„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення і не знайдете жодного рядка, який би підтверджував освячення недільного дня. Святе Письмо зобов’язує до релігійного дотримання суботи. Якщо бажаєте дотримуватися вчення Біблії, поклоняйтеся в суботу. Але Церква говорить, що традиція стоїть вище від Біблії, і ми встановили неділю. Ми змінили день, згідно з авторитетом Церкви” (Кардинал Джеймс Гіббонс, „Віра наших батьків”, с. 89).
Як бачимо, Церква офіційно визнає, що змінила день поклоніння. Так як дана зміна відбулася задовго до 1054 р., коли Церква поділилася на Західну та Східну, і центром християнства в той час був Рим, папі Римському належить першочергове право виправити колізію, яка існує на протязі багатьох століть. Дійсно, на шляху об’єднання віруючих в єдину християнську спільноту, сучасна прогресивна Римо-Католицька Церква в будь-який момент може переглянути рішення Лаодикійського Собору, враховуючи пряму невідповідність з позицією Святого Письма. На сьогодні це лише питання часу.
БОГ Є ЛЮБОВ!

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 16 квітня 2008, 20:34

Субота – наше укриття від негоди та нескінченного життєвого шторму. Це оазис, в якому стомлений мандрівник може знайти відпочинок та відновити свої сили, перш ніж знову вирушити назустріч життєвим труднощам. Але чому субота? Як і коли вона виникла? Виявляється, субота – ровесниця нашої Землі й життя на ній. Про це дізнаємося з четвертої заповіді Божої: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вих. 20:8-11).
Цілком очевидно, що відпочинок Творця не мав нічого спільного з утомою. Це відпочинок, який настає після завершення задуманої праці, коли надходить час радіти і насолоджуватися її результатами. У єврейському оригіналі використане слово "шабат", що означає "припинити", "перервати" діяльність.
Дотримання суботи від початку було, є зараз і завжди буде святкуванням на честь Божої праці, а не нашої. Як і Адам, ми відпочиваємо цього дня, тим самим показуючи, що приймаємо цю реальність, довіряючи Божому досконалому піклуванню про наші потреби і благополуччя. Це означає, що ми з упевненістю спочиваємо в Його руках, довіряючи Його мудрості, любові, плану й турботі про наше життя. Ми визнаємо Бога Творцем усього сущого і приймаємо той факт, що ми - Його творіння. Таким чином, у найглибшому і найбільш значущому сенсі наш спокій сьомого дня є актом поклоніння.
Майже в кожній нехристиянській релігії поклоніння - питання дії. І тільки Святе Письмо наказує нам поклонятися, залишивши власні діяння. Господь звелів відкласти наші зусилля й життєві битви, призупинивши свою роботу, і, перебувати в спокої з повною впевненістю, що всю працю, необхідну для нашого добра, завершено. Четверта заповідь проголошує: "День сьомий - субота". Саме слово "субота" буквально означає "спокій". Сьомий день є спокоєм, призначеним Самим Богом. Цього дня Бог запрошує нас приєднатися до Нього в Його спокої, - "не роби жодної праці".
Перебуваючи разом з Ним у спокої, ми заявляємо перед Всесвітом, що суботній спокій - ознака наших заснованих на вірі взаємовідносин з Богом.
Проте наш спокій у суботу не лише символізує такі взаємовідносини, він сприяє їхньому розвитку, поглибленню, стаючи частиною їхньої реальності. Наш спокій сьомого дня не лише проголошує, що ми знайшли впевненість, а завдяки цьому й мир у любові Божій, - він зміцнює цю впевненість. Водночас він підтверджує та зміцнює взаємовідносини між Богом і Його творінням.
Ось чому субота є доповненням і гарантією перших трьох заповідей, які велять нам поклонятися Богові й відвести Йому перше місце у своєму житті.
Можна дотримуватися перших трьох заповідей у своїх серцях, виконуючи їх таким чином, що це буде не зовсім очевидним для інших людей. Ми можемо в серці своєму прийняти рішення вшановувати Бога й віддати Йому в усьому першість. Цілком можливо, що ніхто не помітить, що ми не поклоняємося зображенням. Однак цього не вийде при дотриманні суботи. Цілком очевидно, що святкування суботи - публічна заява.
Субота - це святкування не лише Творіння, а й Викуплення. Була п’ятниця, коли Бог скінчив Свою працю та відпочив після виконаного завдання Творіння. Також у п’ятницю Ісус завершив роботу Викуплення людини. Помираючи на хресті, перш ніж бездиханно схилити Свою голову, Він вигукнув: "Звершилося" (Івана 19:30).
Після цього учні мали саме стільки часу, скільки знадобилося, щоб зняти Його тіло з хреста і покласти в нову гробницю Йосипа. У той час як вони поспішали віддати Вчителеві останні почесті, сонце сідало, і Писання свідчить, що "надходила субота" (Луки 23:54). Тепер, уже вдруге, Спаситель людства відпочив суботнього дня після виконаної роботи.
В іншому місці Святе Письмо говорить про суботу як символ духовного спокою, обіцяного Богом Своїм дітям."Отже, для Божих людей залишається дотримання суботи, бо хто ввійшов до Його відпочинку, той і відпочив від своїх діл, як і Бог від Своїх" (Євр. 4:9,10).
Адам прийняв той факт, що Бог, звершуючи Свою працю творіння, досконалим чином потурбувався про нього і про всі створіння; він показав це прийняття, відпочиваючи в суботу. Християни приєднуються до нього у святкуванні милості й турботи люблячого Бога, які виявлені у Творінні. Відійшовши від шаленого темпу нашої звичної діяльності та життєвого пресингу, під час суботніх годин ми нагадуємо собі, що світ не обертається навколо нас, що сонце не підіймається вранці за нашим повелінням і квіти не розпускаються за нашою командою, натомість усе творіння якнайкраще виконує своє завдання без нашої допомоги. Наш фізичний відпочинок у суботу прославляє та визнає чудову турботу Господа як про нас, так і про всіх Божих дітей, відколи почав існувати наш світ.
Наша віра в Ісуса додає до цього святкування чудовий новий вимір. У текстах четвертого розділу Послання до євреїв пояснюється: суботній спокій віднині означає, що ми приймаємо спасіння, здійснене Ісусом заради нас на Голгофському хресті.
Завдяки цій завершеній роботі християнин може "відпочити від усієї праці своєї", тобто від виснажливих і безнадійних спроб заробити спасіння власними добрими ділами. Коли Ісус проголосив: "Звершилося!", це насправді було так. Він звершив спасіння повністю і без обмежень для "кожного, хто вірить у Нього" (Івана 3:16). Вірою ми приймаємо цю істину.
Довірчі взаємовідносини з Богом та досвід живої віри, які символічно представлені і поглиблюються шляхом нашого спокою сьомого дня, - це “мир Божий, що перевищує всяке розуміння” (Филп. 4:7). Цим спокоєм насолоджуються всі, хто перебуває в Ісусі Христі. Їх більше не кидатиме бурею в життєвому морі проблем і неспокою. Вони можуть увійти в гавань і знайти мир та спокій.
БОГ Є ЛЮБОВ!

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 12 червня 2008, 21:17

Добро і зло не залежать від індивідуального розуміння; різниця між ними визначена Богом.
Божа воля не може визначатися нашим сумлінням, натомість наше сумління має формуватись під впливом Божої волі.
Коли ми приймаємо тверде рішення підкорити своє життя волі Бога, Він дасть нам силу і допоможе чинити правильно - не лише не чинити перелюбу, не красти, не вбивати, а й святкувати освячену Богом суботу.
БОГ Є ЛЮБОВ!

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 12 червня 2008, 21:18

2-е Iвана 1

4 Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.
5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного!
6 А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.


А однією з десяти Божих заповідей є заповідь пам'ятати день суботній, щоб святити його.
БОГ Є ЛЮБОВ!

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 12 червня 2008, 22:35

та чому ж ви так зациклені вже на тій суботі? законом спасенні не будете...
не живіть старозавітніми законами, бо прийшовши на землю, Ісус Христос умилосердив закон і дав нам Закон Любові...
А ви за яким законом живете?... чи ж за Божим? а віра ваша яка? Чи та, що приніс на землю Бог?? о, ні... далеко не та.....
то подумайте за спасіння вашої душі... так, бо вона є. І ми тут не вічні, і прийде той час, та хвилина, і прийде смерть, і прийде тоді, коли цього найбільше не чекаємо....... і буде відкрита вся Правда Божа... і прийдеться дати отвід за все, і прийдеться йти на ту сторону, що заслужив... і що тоді?.... задумайтеся і опам'ятайтеся.....

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 13 червня 2008, 14:11

ПОСЛАННЯ ДО РИМЛЯН
СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА

РОЗДІЛ 7

7 я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.



Я не знав би, що мати коханку - це гріх, якби закон не наказував: "Не чини перелюбу".

Я не знав би, що святкування неділі - це гріх, якби закон не наказував: "пам'ятай день суботній, щоб святити його".

Я не знав би, що вбивати гріх, якби закон не наказував: "не вбивай".

Я не знав би, що поклонятися статуям, мощам, реліквіям, іконам - гріх, якби закон не наказував: "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм".
БОГ Є ЛЮБОВ!

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 13 червня 2008, 14:17

У десяти Божих заповідей і у благодаті Божої різні призначення:
Закон Божий даний для визначення гріха, а Божою благодаттю ми спасаємось.

Коли ми бачимо в Божих заповідях, що вчинили щось не так, то визнаємо перед Ісусом Христом свої гріхи, і по Божій благодаті отримуємо прощення.
БОГ Є ЛЮБОВ!

Аватар користувача
Аристарх
початківець
початківець
Повідомлень: 31
З нами з: 06 липня 2008, 12:47

Повідомлення Аристарх » 08 липня 2008, 15:41

Я так зрозумів, що ви швидше за все "суботник" :-)

Зрештою, ким би ви не були, мушу сказати, що дуже сумно читати ваші нотатки, тому, що вони носять характер прозелітизму та пропаганди, а не діалогу чи просто дружньої розмови.

Ви пишете про примирення християнських конфесій, а самі прийшли з нав'язуванням своїх поглядів :cry:

Я раніше дуже тісно спілкувався з різними конфесіями, і можу вас запевнити, що кожному є що сказати. І коли ви собі уявите таку гіпотетичну картину: що найкращі представники всіх конфесій зібрані в одному приміщенні, то чи через деякий час вини вийдуть звідти з одними поглядами...?, - аж ніяк...! Кожне вчення побудоване по принципу кола "О", тобто просто кажучи: кожне вчення має свої відповіді на всі основні та фундаментальні світобудовчі запитання.

Підсумовуючи, хотів би зазначити, що можна було б втягнутися з вами в полеміку і "козиряти" загальною ерудованістю, книжною мудрістю і цитатами, але все-таки я віддам перевагу гаслу, яке ви написали "БОГ Є ЛЮБОВ" ( не суперечки, не чвари, не взаємні образи і нарікання і тд., а саме .... ЛЮБОВ !!!....)

"Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняща або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би - ніщо" (1 Кор. 13,1-2)

"...6. бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любовю" (Гал. 5, 6)

З ЛЮБОВЮ - Аристарх !!!!






:good:

kamamberta
дописувач
дописувач
Повідомлень: 67
З нами з: 16 квітня 2008, 10:05
Звідки: Rio-de-Dykan'ka

Повідомлення kamamberta » 22 липня 2008, 17:43

шановний Luther!я би дуже вас попросила б не писати таких довгих постів і ще й 3и підряд бо бідні форумчани осліпнуть читаючи те про що думають інакше.
я ясна річ рада що до нас протестантики завітали але не треба одразу навязувати дискусій.

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 08 жовтня 2008, 22:49

Слава Ісусу Христу!
Коли мене запитують, чому я святкую суботу, то я відповідаю - по тій же причині, чому і не краду. Не забути святити сьомий день - суботу, щоб не робити в цей день звичної праці, Бог заповів в четвертій заповіді, а щоб не красти - в восьмій.
Чому би це восьму я дотримував, а четвертою ігнорував?
Добре сказав з цього приводу апостол Іоан:
"Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не важкі".
БОГ Є ЛЮБОВ!

oremus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 97
З нами з: 11 вересня 2008, 20:02

Повідомлення oremus » 09 жовтня 2008, 17:25

А що пане Лютер у Чернівцях немає священиків котрі можуть вам дати біблійно-історичну основу святкування неділі ? . Чи просто ви вже так переконані у своїх поглядах, що навіть сам Ісус вас не переконає. Адже часто так буває...

Аватар користувача
Історик
дописувач
дописувач
Повідомлень: 65
З нами з: 08 жовтня 2008, 20:59
Звідки: Хмельницький

Повідомлення Історик » 12 жовтня 2008, 09:42

Luther - адвентист сьмого дня без сумніву і використовує форум скоріше всього для полемики чи на його думку "проповіді". Протестантів як правило характеризує упереджене ставлення і тому конструктивний діалог з ними майже неможливий. Хочу висловити свою думку з приводу суботи: субота - тінь Старого Заповіту, а святий Іоан Златоустий говорив, що (цитую з пам"яті, тому приблизно) "Старий Заповіт знаходиться від Нового, на такій відстані, як небо від землі". Це коротко. Існує безліч історичних (літературних, археологічних) фактів, які підтверджують святкування християнами недільного дня з перших років його, але форум не місце для для богословських студій. Взагалом, цитати російскою мовою, презентовані Luther'ом не проходять як історичні чи будь які свідчення, такого роду "факти" для ділетантів.
P.S. Хочу також звернути увагу на те, як адвентисти ставляться до католицизму та до Римського Первосвященника,- Католицька Церква на їхню думку - церква відступниця, а Папа - сам антихритст...

Luther
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 06 лютого 2008, 14:55
Звідки: Чернівці

Повідомлення Luther » 16 листопада 2008, 22:44

Де в Новому завіті є текст, в якому говориться про святість першого дня тижня?
БОГ Є ЛЮБОВ!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

ОДНЕ З НАЙБІЛЬШ ДИСКУСІЙНИХ ПИТАНЬ ХРИСТИЯНСЬКОГО ВЧЕННЯ

Повідомлення Савонарола2009 » 06 січня 2009, 12:58

Перед нами постає питання особливої ваги. Виявляється,у християнському світі святкують два різних дні. Значна частина християн вшановує день, коли воскрес Ісус. Багато християн справедливо вважають, що для дотримування першого дня тижня, неділі, нема біблійних підстав. Згідно з Писанням, Бог освятив сьомий день - суботу.

Походження святкування суботи.
Уся Біблія, від книги Буття до книги Об'явлення, розповідає про дотримання суботи. Ісус і Його апостоли також святкували цей день. У Святому Письмі немає жодної згадки про те, що субота була перенесена із сьомого дня тижня на перший.
Найважливіше питання, на яке нам потрібно відповісти:
"Яких учинків очікує від мене Ісус?" Як хотілося б нам відчути цей дивовижний момент прозріння! Але це можливо лише тоді, коли ми приймемо біблійні істини і будемо дотримуватися вказівки нашого Спасителя: “Ось шлях, прямуй ним”.
Але чому ж Господній день для багатьох віруючих перемістився із суботи,сьомого дня тижня, на неділю, перший день? Хто вніс ці зміни?

1. Чи Бог змінив суботу?
Чи можемо ми стверджувати, що Господь Сам переніс виконування суботи на інший день тижня? Згадаємо Десять Заповідей, які були дані нам Творцем. “Дав Він Мойсееві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом” (Вих. 31:18).
Заповіді, написані “Божим перстом”, - священні для нас і їх необхідно старанно виконувати. Отже, Четверта Заповідь говорить: “А день сьомий - субота для Господа Бога твого” (Вих. 20:10).
Нам належить святити саме сьомий день тижня.
Чи змінював що-небудь Господь у написаному Ним? Він Сам говорить: “А ласки Своєї від нього Я не заберу і не зраджу його в Своїй вірності” (Псал. 89:34).
“Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, - до того не можна нічого додати і з того не можна нічого відняти” (Екл.3:14). Отже, ми бачимо, що в задум нашого Небесного Отця не входила навіть найменша зміна Своїх настанов.

2. Чи Ісус змінив суботу?
Існує думка, що Ісус прийшов скасувати Десять Заповідей. Христос передбачив, що декотрі будуть заявляти, що Він змінив Закон Божий. Тому християнам усіх часів Він залишив слова:
“Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, - Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, - ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все” (Матв. 5:17-18).
Йота - невеличка за розміром літера; значок, про який згадує Ісус, існує для відокремлення слів. Він дуже маленький і нагадує риску над літерою “й”. Отже, Ісус нагадує, що навіть найменший значок не може бути змінений у Божому Законі.
Господь сказав, що Він прийшов виконати Закон. Що означає слово “виконати”? Якщо ми виконуємо те, що нам доручено чи призначено виконувати, то ми аж ніяк не порушуємо цього призначення. “Я не руйнувати прийшов”, - говорить Господь.
Який існує зв'язок між Законом Божим і благодаттю? Благодать є даром Господнім, даром чистим і безкорисливим. Ми ніяк не зможемо “заробити” цього дару. Біблія навчає, що самим лише дотримуванням Закону людина не спасеться. Тільки якщо людина прийде до Христа і віддасть Йому своє серце, тоді Господь простить цю людину. Як би ревно не дотримувалася людина Закону Божого, вона не зможе спокутувати вчинених гріхів. Тільки Ісус може спокутувати їх. Ось чому лише Він може спасти нас. Він знищує гріх і спасає людину Своєю благодаттю. Але чи означає це, що спасенні, викуплені люди можуть красти, обманювати, вбивати, порушувати суботу, тобто чинити протизаконне? Спасіння благодаттю не означає, що дозволено порушувати Закон.
Закон, як дзеркало, відображає наш гріх, але не може врятувати від нього. Спасіння приходить лише від Ісуса. Коли ми вдивляємо¬ся у дзеркало Закону Божого, то бачимо свої гріхи, припадаємо до цілющого джерела Голгофи, і тоді Ісус очищує нас від гріха Своєю святою кров'ю.
Звернувшись до Закону, багато з нас виявлять, що порушують Заповідь про дотримання суботи. Що ж вимагається від нас у такому разі? Зовсім небагато - прийти до Ісуса і з Його допомогою знайти втіху у святкуванні суботи (див. Ісаї 58:13). Коли ж ми знову звернемося до цього Закону, то зрозуміємо, що віднині вільні, тому що життя наше увійшло в правильне русло і не суперечить більше Законові Божому.
Сам Ісус знаходив утіху в суботньому дні і свято дотримувався Заповіді про суботу.
“І прибув Він до Назарета, де був вихований. І за звичаєм Сво¬їм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати” (Луки 4:16).
Дивлячись у майбутнє, Ісус бажав, щоб Його учні й надалі отримували радість від дотримання суботи. Він навчав їх молитися про те, аби їхня втеча з Єрусалима не відбулася суботнього дня (Матв. 24:20).
Ісус мав на увазі зруйнування Єрусалима, яке сталося у 70 р. н.е., через сорок років після Його воскресіння.
Отже, ми бачимо, що:
1. Творець на початку історії нашої Землі дав родові людському суботу (Бут. 2:1-3).
2. Давши Десять Заповідей, Господь звелів святити сьомий день як пам'ятник про створення світу (Вих. 20:8- 11).
3. Сам Ісус свято додержувався суботи (Луки 4:16,31; Матв. 15:3).
4. Син Божий наголосив, що прийшов не порушити Закон, але виконати і звеличити його (Матв. 5:17-18; Ісаї 42:21). Він просив також Своїх учнів виконувати Закон в ім'я любові до Нього (Івана 14:15).
5. Він навчав Своїх учнів молитися про те,щоб і через сорок років після Його воскресіння ніщо не змусило їх порушити святість суботи (Матв. 24:20).
Земне життя Ісуса та Його вчення свідчать: Він не змінив Заповідь про суботу, а навпаки, утвердив і звеличив її. У всі віки від створення світу і до сьогодення людині необхідний суботній день, щоб відпочити від своєї праці та присвятити цей час спілкуванню з Господом, бо суботній день освячений і благословенний нашим Творцем.

3. Чи апостоли змінили суботу?
Якби апостоли змінили закон про суботу або перенесли святкування суботи на інший день, то про це згадувалося б у Новому Заповіті. Але ми бачимо протилежне.
Апостол Павло проповідував у суботу:
“І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов і з ними змагавсь три суботи з Писання” (Дії 17:2).
Можливо, це випадковий збіг обставин, а не звичай?
Відповідь дають наступні тексти:
“І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів” (Дії 18:4).
“А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова” (Дії 13:42).
“А в наступну суботу зібралось майже все місто послухати Божого Слова” (Дії 13:44).
Коли апостоли несли Слово Боже в нові землі, вони не завжди могли знайти юдейську синагогу, де можна було б навчати. Так сталося одного разу з апостолом Павлом, але ніщо не примусило його відійти від ревного дотримання Четвертої Заповіді.
“...Звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька. Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились” (Дії 16:12- 13).
У книзі Дії апостолів згадуються 84 суботи, яких апостоли ревно дотримувалися:
Дії 13:14,42,44 - дві суботи в Антіохії;
Дії 16:13 - одна субота у Филипах;
Дії 17:2 - три суботи в Солуні;
Дії 18:4,11 - 78 субот у Коринті.
Останнім із дванадцятьох апостолів помер Іван. За своє життя він написав п'ять книг, які увійшли в Біблію: Євангеліє, три послання та Об'явлення. Він помер близько 100 р. н.е., приблизно через 70 років після воскресіння Христа, але ніде у своїх писаннях він не говорить про перенесення святкування суботи із сьомого на перший день тижня. Інакше і не могло бути, бо від Самого Ісуса він чув слова:
“Бо Син Людський Господь і суботі!” (Матв. 12:8).
Ніхто з апостолів не говорив про зміну суботи. Але вони передбачати і попереджували, що в майбутньому з'явиться багато лжепророків, які будуть проповідувати фальшиві вчення і намагатися відхилити людей від істинного християнства. Павло, наприклад, говорив:
“Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...” (Дії 20:29-30).
На жаль, це передбачення збулося. Після смерті апостолів Церква втратила свою чистоту. Обряди, церемонії, доктрини, які ніколи не пропонувалися апостолами, поступово входили в церковне життя.
Церква, яка колись вирізнялася простотою, з часом розробила інститут священства і складну систему богослужіння. Це зблизило християнство з розвинутими формами поганства.

4. Звідки виникла традиція шанувати неділю?
Відхід під додержання суботи відбувся у постапостольські часи. До історії саме цих часів нам і слід звернутися, щоб зрозуміти, чому день Господній поступово було перенесено на перший день тижня.
“Неділю, перший день тижня, особливо шанували давні римляни, називаючи його Dies solis – “день сонця”. Вони були язичниками і поклонялися цьому світилу. Перші християни поступово почали запозичувати звичай виокремлювати цей день. У Новому Заповіті ми не знайдемо жодних вказівок щодо святкування неділі або ж двох днів одночасно.
З історії відомо, що в деяких районах минуло кілька століть, перш ніж субота і спокій, який вона несла із собою, були забуті і виник звичай святкувати неділю.
Це сталося не відразу. Віруючі продовжували святити суботній день, але поступово в традицію входило святкування неділі як дня Господнього.
Одне з перших богослужінь, що відбулося в неділю, було в Італії в середині II ст. Після цього довший час існували дві групи християн: одні з них додержувалися двох днів, інші - тільки суботи. 7 березня 321 р. н.е. імператор Костянтин видав закон, згідно з яким усі християни, крім зайнятих землеробською працею, зобов'язані були святкувати неділю. Так, імператор своєю владою наказав неділю вважати днем Господнім. Через деякий час постановою Лаодикійського собору, який відбувся в другій половині IV ст., християнам було заборонено відпочивати в суботу і таким чином наслідувати юдаїзм. Днем шанування Господа була встановлена неділя.
Через пророка Даниїла Господь провіщав, що в певний історич¬ний момент політично-релігійна влада “буде думати позмінювати свята та права...”, тобто змінити Закон.
“І він буде говорити слова проти Всевишнього і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть в його руки аж до одного часу, і часів і половини часу” (Дан. 7:25).
В іншому перекладі Біблії (переклад І.Хоменка “Святе Письмо”) цей текст передано більш точно: “...Задумає змінити свята й закон...”
Але Закон Божий незмінний. Людина може вважати себе спро¬можною змінити його, але це лише прояв самовпевненості і гордині.
Після того як людина була обманута сатаною, ставлення Бога до гріха могло розвиватися за трьома напрямами.
Перше. Гріх є “беззаконням” (1 Івана 3:4). Господь міг би просто скасувати Закон і, отже, спростувати й саме розуміння гріха. “...Законом бо гріх пізнається” (Римл.3:2). Але Закон є відображенням характеру Господа, і скасування Закону призвело б до зруйнування моральної основи Всесвіту. Беззаконня і безвладдя були б рівносильні знищенню Божого творіння. Цілком зрозуміло, що такий шлях був неможливий.
Друге. Бог міг би покарати грішника. Але Господь не лише Бог Закону і порядку, Він є Богом любові. Тому Господь не міг покарати грішника, не надавши йому спочатку можливості повернутися на шлях істини, повернутися до свого Небесного Отця.
Господь віддав перевагу третьому напряму.
Це єдино можливий шлях для праведного і люблячого Бога.
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16).
Бог дав людині можливість уникнути загибелі, хоч це і коштува¬ло життя Його Синові, бо Закон проголошує:
“..Заплата за гріх - смерть...” (Римл. 6:23).
Ісус помер, щоби звеличити Закон і спасти людський рід. Тому неможливо припустити, щоб Отець, Його Син чи Його апостоли змінили Заповіді.

5. Хто змінив Закон?
Чи існують будь-які джерела, що допомогли б нам знайти відповідь на це запитання? У катехізисі Римо-католицької Церкви читаємо: “Питання: Який день є днем Господнім?
Відповідь: Субота є день Господній.
Питання: Чому ми додержуємося неділі замість суботи?
Відповідь: Ми додержуємося неділі замість суботи, тому що Католицька Церква перенесла це свято із суботи на неділю”.
Одна католицька газета писала:
“Католицька Церква за тисячу років до появи протестантизму силою свого божественного призначення змінила день суботи, перенісши його на неділю”.
А ось що говорять керівники Римо-католицької Церкви:
“Можна прочитати всю Біблію від Буття до Об'явлення і ніде не знайти жодного рядка, що підтверджував би святість недільного дня. Писання вимагають релігійного додержання суботи, дня, якого ми ніколи не освячували” (Кардинал Гіббонс. “Віра наших батьків”).
“Саме Католицька Церква силою Ісуса Христа перенесла день відпочинку і спокою із суботи на неділю на спомин про воскресіння нашого Господа. Таким чином, протестанти, які додержуються неділі, віддають належне Католицькій Церкві, навіть якщо вони того і не бажають” (Луї Гастон де Сегур. “Бесіди про сьогоднішній протестантизм”).
Ось і знайдено пояснення. Зміна була запроваджена Католицькою Церквою, яка відчувала гордість з приводу цієї зміни.
На якій підставі Церква прийняла цю постанову? Відповідь можна знайти в офіційних виданнях Римо-католицької Церкви: “Яке право мала Римо-католицька Церква перенести святкування дня Господнього із суботи на неділю? Церква внесла цю зміну по праву божественної непогрішимості влади, даної їй Основоположником її, Ісусом Христом. Протестанти ж, котрі будують своє віровчення винятково на Біблії, не можуть знайти жодного виправдання додержанню неділі”.

6. Яка позиція Протестантської Церкви?
Праці, які визнані офіційними документами і висвітлюють основні положення протестантського віровчення, свідчать про те, що додержання неділі було запроваджено Римо-католицькою Церквою. Проте цей день не був освячений і благословенний Господом.
В Аугсбурзькій сповіді, написаній Мартіном Лютером, у 28-му розділі читаємо:
“Вони (католики) перенесли день Господній із суботи на неділю, порушуючи Декалог. Здається, немає іншого вчинку, яким би вони так пишалися, як зміною суботнього дня. Велика, говорять вони, влада і сила Церкви, якщо вона може скасувати одну з Десяти Заповідей”.

7. Суть питання
Отже, перед нами одне з найбільших питань християнського віровчення: чому значна частина християнського світу святкує неділю, незважаючи на відсутність будь-яких біблійних доказів і підстав для цього?
Це не просто питання про день тижня, який необхідно присвятити відпочинку і спілкуванню з Богом. Суть питання в тому, кому ми підкоряємося: чи йдемо за Ісусом, чи за людиною в тому, що стосується додержання святого дня?
Наш Господь Ісус навчав: “Якщо ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте”, але людина сказала: “Додержуйтеся дня, який ми встановили”. Що нам вибрати і за ким іти? Незважаючи на минулі звичаї та віровчення, що нам прийняти?
Слово Боже говорить: “Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь...?” (Римл. 6:16).
Коли нам відкривається істина, ми маємо підкоритися лише Божій Правді, незалежно від того, що роблять інші. Скажемо разом з Ісусом Навином: “Я і дім мій будемо служити Господеві”.
Отже, з одного боку ми бачимо, що багато християн святкують неділю тільки тому, що наслідують звичаї своїх батьків, відмовляючись від суботи, даної Господом від віків і навіки.
З іншого боку ми маємо приклади вірного виконання Закону. Перед нами приклади Адама, Еноха, Авраама, Ісака і Якова - патріархів, вірних дітей Божих; Мойсея і Давида, котрих Бог назвав Своїми друзями; перед нами приклад життя і служіння Богові всіх пророків і, нарешті, дванадцятьох апостолів. Протягом минулих століть було багато християн, які цінували Правду Божу більше, ніж власне життя. І сьогодні відрадно бачити багатьох людей, які присвятили себе Христові.
Наближається Прихід Ісуса. Коли ми зустрінемося з Ним в останній день, Він запитає нас, чи у всьому ми були слухняні Йому, чи робили ми так, як Він навчав нас. Шлях цей непростий, І не кожен прямує ним. Але він благословенний, бо до нас тим шляхом пройшов Ісус.
Якщо виникнуть у нас якісь труднощі на роботі чи трапиться горе в сім'ї, Своєю благодаттю і силою Ісус допоможе нам. Нелегким буде цей шлях, але Ісус - наша підтримка та щит; на Нього ми покладаємо свої надії, намагаючись жити справжнім християнським життям.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Аватар користувача
сладкопівець
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 06 січня 2009, 16:22

Повідомлення сладкопівець » 06 січня 2009, 17:10

Ви, шановний повертаєтесь до старої суперечки, яку вирішили ще апостоли Петро і Павло, а саме. чи поганам, щоб стати християнами потрібно пройти шлях юдаїзму чи ні, тобто чи потрібно їм обрізуватися і зберігати приписи Закону даного Богом єврейському народу чи ні. знаємо, апостол Павло показав, що є новий Закон - благодать (Діяння Апостолів 15). Ваші аргументи дуже схожі на ті, які діють у парабіблійних сектах - типу Свідків Єгови та Адвентистів Сьомого Дня, які здається ще затрималися у Старому Завіті.
а те, що ми святкуємо восьмий день на згадку Воскресіння Христового, як фундаменту нашої віри - це природьо, бо ми нове створіння у Христі і ця подія - запорука нашого воскресіння. Бог, який діє постійно, і який далі творить, не ображений з того, що ми святкуємо Його нове діло Сотворення, здійснене в Його улюбленім Сині.
А те, що апостоли за походженням євреї відвідували синагогу і там проповідували Христа розпятого і воскреслого - це також природнє явище, бо Ісус послав їх найперше до погиблих овець Ізраїля, а де їх можна було найкраще знайти, як не в синагозі, коли їхнє серце було відкритим на слухання Слова Божого? цікавий фрагмент щодо цього - Діяння 18!
Ось місце, яке вказує, що саме 1 день тижня (тобто 8 день - наша неділя) - час переживання Євхаристії: "А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати" (діяння 20,7). саме неділя - це святий день для нас християн, підчас якого беремо участь у Божественній Літургії, а завдяки ній у спасінні, яке приніс Ісус Христос.
Раджу заглянути до Катехизму Католицької Церкви і розвіяти будь-які сумніви щодо святкування Неділі (Niedzieli, Воскресения, Domenica): артикул третій "Третя заповідь" 2168-2195 (сторінки499-505) та 1166-1167.
Хай Господь Вас благословить! З Різдвом Христовим!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 06 січня 2009, 17:36

Щиро дякую за побажання!
Апостоли за звичаєм збиралися дня суботнього, і не в синагозі - Дії 16:13.


Відпочивати в перший день можно, але святити із-за відсутності біблійного обгрунтування недоречно, бо згідно четвертої Божої заповіді це є перший робочий день тижня.

Якщо святити і сьомий і перший день, то це вже не буде дотримуванням четвертої заповіді, бо Бог заповів один, а не два дні святити, і шість, а не п'ять днів працювати.

Божа заповідь звучить не "Відділи на власний розсуд відпочинковий день, щоб святити його", а "Пам'ятай день суботній, щоб святити його". Як аргумент проти іншого дня, крім суботи, щоб святити його, згадують вибір Богом племені Левитів, щоб служили при скинії (Числа 8:13-19). Чи могло якесь інше плем'я, до прикладу, Нефталимове, претендувати на служіння, до якого Бог посвятив Левитів?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 07 січня 2009, 09:43

Христос прийшов у світ і приніс нове вчення, новий закон - закон ЛЮБОВІ.
Неділя - день Воскресенія Господнього святий день для усіх християн - день прослави Господа у Церквах і час Божої милости до нас грішних.

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО ВОВІКИ!
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 08 січня 2009, 10:37

Щодо теми - розумію, що вона не з легких, так як задовго до нас точилися багатовікові дискусії відносно того, що є імперативом - біблійна заповідь чи передання (29п. Лаодикійського Собору), яке за змістом суперечить четвертій заповіді Закону Божого.

Наш Господь Ісус Христос залишив приклад, як вирішувати подібні проблеми:
"Чого ви порушуєте Божу заповідь ради вашого передання?" (Євангеліє від Матвія 15:3).

Згідно Святого Письма четверта заповідь Закону Божого "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" - це така ж заповідь, як і шанувати батька й матір, не чинити перелюбу, не красти.

В Об'явл. 14:12 є ознака святих Божої Церкви: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі і Ісусову віру".
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

danus
початківець
початківець
Повідомлень: 41
З нами з: 24 квітня 2008, 19:21
Контактна інформація:

Повідомлення danus » 09 січня 2009, 01:03

Мені здається, що цю дискусію потрібно б було почати з іншого. А саме, що є для нас основою нашої віри: передання віри, яким живе Церква, чи Святе Письмо. Для нашої церкви основою віри було, є, і буде передання Церкви, і Святе Письмо для нас є святим тому, що так вчить Церква. Якщо ж для вас основою віри є Біблія сама по собі, тоді мене завжди буде цікавити таке питання, а чому саме Біблія, а чому не веди, чи коран, для прикладу?
А тепер щодо того чи варто християнину святкувати суботу, чи радше неділю? Давайте повернемося до того часу коли перед апостолами постало питання чи потрібно християнам наверненим з поган обрізуватися. Щоб зрозуміти як вони рішали це питання нам потрібно уточнити зміст слова заповіт, на єврейський мові це слово звучить як "берітг", і означає воно союз, або по іншому договір, домовленість, який уклав Бог з людиною, таких договорів Бог заключив не один, а декілька:з Адамом і його потомством, з Ноєм і його потомством, з Авраамом і його потомством, з домом Якова і його потомством. А далі логіка така: що до обрізання, воно стосувалося потомків Авраама, а погани, наприкад тогочасні греки, не належали до таких, тож обрізання їх згідно Нового Заповіту не стосується, а потомки Авраама і по цей день обрізуються. Що мав би християнин святкувати в суботу? Відпочинок Господній. Який? Тим яким Бог спочив від створення світу, чи тим яким Воплочений Бог спочив від діяння спасіння людства, а спочив Він саме у гробі? Мені незрозуміло. А от що дня першого в новому віці (еної) я маю святкувати, я знаю. Святкування суботи - це намагання дух Нового Завіту підчинити букві закону, для мене воно видається безумством, це намагання влити нове вино в старі бурдюки. Ви можете сказати чому ж у вашім катехизмі є наука про десять заповідей божих, так є але ці заповіді вже витлумачені в дусі Нового Завіту, і в них містится наука про оправдання християнина, щодо віри, щодо ближнього і щодо речей які його оточують.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 09 січня 2009, 17:52

Цілком згідний з "danus".
Справді не варто "вливати нове вино у старі бордюки".
День Воскресіння Господнього - день святковий для кожного правдивого християнина. Амінь.
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
Історик
дописувач
дописувач
Повідомлень: 65
З нами з: 08 жовтня 2008, 20:59
Звідки: Хмельницький

Повідомлення Історик » 10 січня 2009, 13:18

Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

danus
початківець
початківець
Повідомлень: 41
З нами з: 24 квітня 2008, 19:21
Контактна інформація:

Повідомлення danus » 11 січня 2009, 17:22

Історик писав:Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

Повністю з вами погоджуюся, але вирішив написати власне бачення на закиди Савонарола, з тієї причини, що мені видається,що ті хто за своїм обов'язком повинні б були спростовувати подібні закиди, в нашій церкві, люблять обмежуватися тезами на кштал: "вони не ми, ми не вони". І мені дуже часто приходилося зустрічатися з релігійним невіглаством в нашій церкві, тому що не всі парафіяни мають можливість досліджувати ті чи інші богословскі питання.

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 21:50

ljubomyr_ps писав:Цілком згідний з "danus".
Справді не варто "вливати нове вино у старі бордюки".
День Воскресіння Господнього - день святковий для кожного правдивого християнина. Амінь.

Ми, адвентисти сьомого дня, шануємо і вельми радіємо, згадуючи Христове воскресіння, бо це є запорука воскресіння всіх праведних людей в час Його приходу. І, водночас, засуджуємо ганебну практику святкування самовільно встановленого дня - неділі, замість біблійної суботи, що воістину є нічим іншим, як лаодикійським корваном (фарисейський корван передбачав людські зміни в п'ятій Божій заповіді, що протирічили цій заповіді, а лаодикійський корван - це зміни, зроблені людьми і закріплені 29 правилом Лаодикійського Собору до четвертої заповіді Божої, що протирічать цій заповіді).

Ісус Христос засудив фарисейський корван, то чи можемо ми ставитись інакше до лаодикійського корвану?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 21:58

danus писав:А тепер щодо того чи варто християнину святкувати суботу, чи радше неділю?

Наш Господь при творінні освятив суботу для щотижневого відпочинку. В пророка Ісаї 58:13 субота названа Господнім днем. Ісус Христос за звичаєм відпочивав у суботу (Луки 4:16), апостоли після вознесіння Господа святкували за звичаєм суботу (Дії 16:13), і святі у вічності постійно будуть приходити на богослужіння в суботу (Ісаї 66:23).
Не існує в Новому завіті тексту про те, що Христос відмінив четверту заповідь чи перемістив святість з суботи на перший день тижня. Ця зміна справді сталася після часу Христа і апостолів.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 22:03

Історик писав:Ця тема була раніше: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920
Я думаю, що Савонарола адвентист сьмого дня і його мета на форумі - проповідь суботи.

Не проповідь суботи, а заклик повернутись до джерел християнської віри. Бог заповів не недільний, а суботній день святити. Дотримування цієї заповіді є таке ж важливе, як і інших дев'яти (1 Кор. 7:19, Одкр. 12:17, 14:12).

Пам'ятаймо біблійну ознаку Божої Церкви: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру".
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 14 січня 2009, 22:05

Скажіть мені будь-ласка який сьогодні день?
А Рік?
Від чого рахуємо?
А як рахуємо?
А як у Вас враховується, що за 2000 років доба стала довша?
А Ви точно знаєте що це правильно?
А звідки?

Та ніхто не знає.
Не привязуйте Віру до дня неділі.

Що є більшим гріхом працювати в неділю чи напитись?
Про напитись нічого немає, значить можна?

Первинна Віра не залежить від таких дурниць.
Первинна Віра передбачає, що Ви Бога згадуєте, поважаєте, любите завжди, а не тільки в один з якихось днів неділі.

П.С. А як бути з "Син людський владика і суботи"?

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 22:22

Син Людський є владика суботи, бо Він освятив цей день для щотижневого відпочинку від створення світу (Буття 2:2-3). В пророка Ісаї 58:13 субота названа Господнім днем. Цим Ісус наголосив фарисеям, які Його осуджували за недотримування їхніх приписів щодо четвертої заповіді, що тільки Законодавець може тлумачити, як святити суботу. На противагу фарисейському тлумаченню Ісус сказав, що "можна чинити добро в суботу".

Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.
Ця заповідь "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" така ж обов'язкова до виконання, як і "шануй батька й матір", "не чини перелюбу", "не кради".
Я к ви розумієте, що Бог освятив суботу?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 22:36

danus писав:Святе Письмо для нас є святим тому, що так вчить Церква.

На превеликий жаль, автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор, Карфаген, Vст.) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 14 січня 2009, 22:37

Савонарола2009 писав:Ми всі знаємо, коли є субота, яку Бог освятив від створення світу для щотижневого відпочинку.
Святкування суботи - це дотримування четвертої Божої заповіді.
Ця заповідь "Пам'ятай день суботній, щоб святити його" така ж обов'язкова до виконання, як і "шануй батька й матір", "не чини перелюбу", "не кради".
Я к ви розумієте, що Бог освятив суботу?


Якщо Бог щось каже робити, то Він чітко каже як і коли.
В даному випадку святкування суботи є чисто умовним явищем, тому, що людство в принципі не знає, коли субота.
Отже, виходячи з цього, ми можемо(з певною долею ймовірності) говорити про те, що ми всі грішимо, тому що святкуємо не той день.

Чи Ви вважаєте, що достатньо святкувати(а взагалі що значить святкувати?) один день в тижні, коли як ми думаємо є субота?

І хотілося би почути Вашу думку на "Син Чоловічий Владика і суботи".


Повернутись до “Інші Церкви та Спільноти”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей