Як ви ставитесь до вчення Гарафіни Маковій?
Додано: 11 вересня 2008, 11:09
ОКУЛЬТНЕ ВЧЕННЯ ПІД ПЛАЩИКОМ НАРОДОЗНАВСТВА…
Чи чули ви про таку жінку зі с. Великий Кучурів, Чернівецької обл., як Гарафіна Маковій? Мабуть, не всі, бо не кожному це треба… Якщо хтось чув чи ознайомлений з її «творчістю», то яке до неї виробилося опісля відношення? Вона, як відомо, кинулась з головою у так зване «народознавство» і не тільки. Написала вже чимало книг, статей, поширюючи нібито «безневинні речі», проте її численні забобони лише множаться у свідомості легковірних.
Найперше це все суперечить різко найпершій Господній заповіді: «Нехай у тебе не буде інших богів, крім Мене…». З цього забороняється вдаватись до магічних практик, всякого роду ворожби, різного роду забобонства. Магія завжди залишається магією, яким би кольором її не окреслювали. Біла магія – частина чорної, без неї існувати не може, бо діють в окультизмі одні й ті самі сили – злі духи, диявол. У багатьох християнських молитовниках, книжках, катехизмі є певний перелік гріхів, що випливає з конкретної заповіді, зокрема й цієї. Це вчать часом і дітей у школі. Наприклад, коли я мав раніше катехизацію в кількох восьмих класах у 41-ій львівській школі, то згідно з навчальною програмою були саме Божі Заповіді. Розповідав підліткам про необхідність жити саме в істині Бога, наголошував на гріхах, які противляться волі Всевишнього тощо. А тут вчителька-народознавець пропахує прихований окультизм, те, що противиться небесному, задумам Творця… Яким виросте майбутнє покоління? Забобонним? Любителем магізму?
Гарафіна має, отже, магічне сприйняття світу, насамперед церковної дійсності, молитви, помочі святих. Це простежується у багатьох її творах. Вивчає традиції українців, посилається на предків, подає й народознавчі матеріали. Жінка стверджує, що має об’явлення від Бога... Видно, що вона з Ним «спілкується» немовби з панібратом, який їй відкриває таємниці людства, гріха і т. д. Вона дивиться в його очі… Перечитавши критично ряд тих «небесних послань», зрозумів за Божою ласкою, що це ще одна диявольська пастка. Це не християнський Бог шле відразу «на молитву» потрібну інформацію, а, швидше, замаскований його противник-дурисвіт, тобто дідько. Як кажуть у народі – не все золото, що блищить.
На основі кількох Гарафіниних книг, які, за її словами, сповнені «божественного заряду», я нарахував поки що близько двадцяти шкідливих єресей, хибних богословських тверджень, просто порівнюючи писанину з офіційним вченням Вселенської Церкви, що є насамперед з установи Господа. Ось декотрі домисли, почерпнуті тільки з однієї книги «Відповідаємо на запитання», що вийшла у світ у 1999 році у чернівецькому видавництві «Факел» і містить 367 сторінок:
•Хрещення важливе тільки у храмі, ні в якому разі поза ним… Обов’язково треба «купола з хрестом», бо всюди є «астральний бруд». Тільки з потрійним окунанням дитини у воду. Коли душпастирі так не чинять, тоді вони свідомо чи не свідомо служать антихристові, не заблоковуючи на клітинному рівні родоначального зла… (А що тоді робити з тим, хто був хрещений, як це не раз бувало, в час глибокого тривожного підпілля у хаті, часом теж і серед ночі? Перехрещувати? Христова Церква має іншу позицію.
•Звичайне людське слово в неї зветься «богом», є основною енергетичною силою, всесильним, хоч у св. Писанні, відповідно до 1-го розділу Євангелія від Йоана, під Словом, що було споконвіку, розуміється Господь Ісус Христос…
•Ставити пам’ятник людині – це виставити на обзорини мерця – мертве тіло. Матеріал пам’ятників у подобі людини, стягує усіляке астральне зло. Кожен, по мірі свого гріховного значка, те зачіпає… (Але ж не всі такі пам’ятники ставлять задля ідольського вшанування, є меморіали святим, навіть в нас в Україні є вже декілька пам’ятників Іванові-Павлу II, який заслужив на пошану своїм праведним життям на землі. І, як Всевишній позволить, також буде згодом зачислений до сонму святих!). Ставлять на пригадку…
•Один з численних забобонів: Свіча, яку людина поставила в церкві, має обов’язково догоріти до кінця… Огарків переплавляти не можна, бо вони мають бути закопані біля церкви в землю, котра стає для людини, що поставила свічку й надалі своєрідним оберегом. (Зазначу, що з погляду християнства забобони полягають не тільки у приписуванні могутньої сили речам, створеним Богом, а й речам, які створила людина).
•Трохи комічне: у хаті не може бути унітазу… Теж і басейну, тому що це служить для примноження неминучого зла: збирання при домі фатальностей… Заборонено купатись у ставку, бо де плаває риба, там не можна плавати людям… Звідси виливає, що не можна теж плавати і в морях, в озерах з рибою чи як? Чи чули ви колись щось подібне з боку представників Церкви, святих і самого Ісуса? Я, направду, не чув.
• Всі крематизовані (спалені посмертно) не мають нічого спільного з Христом... Як і кожен самогубець… (Завчасно виноситься вирок. Певні справи варто залишити для Бога, бо Його дороги часто відмінні від наших). Доречно слухатися Католицької Церкви у цьому плані.
•Наслідки від чорної магії рекомендує подолати білою, хоча, як уже наголошувалося раніше, біла – частина чорної. Наприклад, чергове анонімне питання на стор. 145-146 (бо майже всі вони такі у книзі): «Син любив читати Біблію, спілкуватися з ровесниками, поки не купив у книжкових продавців книжку «Магія». Ми не знали, що гріх читати таку книгу і не боронили. А він все виписував з неї – і захворів шизофренією. Потрапив у психлікарню. Ми за книгу розказали у церкві. Нам порадили її спалити, що ми і зробили, але хвороба не відійшла. Що робити тепер?
Відповідь мовою оригіналу: «Ваш син книжкою «Магія» зачепив безліч усілякої чорноти, яка і заволоділа, окуповуюче, його мозгами. Світла Вашого роду не стало, аби відігнати заволоділе ним зло.
Є старовинні ікони у чорних рамах, під склом. Відколупайте скіпку з тої сторони рами, що від Вашої правої руки, якщо дивитися іконі в обличчя. Зверху, зі зворотної сторони. Мається наувазі, вертикальна рама. Спаліть, дайте йому, як порошок, той попіл, і хай зап’є свяченою водою. У той час кажіть: «Був чорт – став чоловік, прости і сохрани нас, Боже».
Відтак хай причаститься у трьох різних церквах (дія помноження утричі сили…).
І схожих «рецептів» хоч греблю гати. Слава Богу, що аналогічного не знайдеш у Св. Письмі. Не можна християнській душі служити одночасно Творцеві і нечистому. Ще одній жінці одного разу радила, крім іншого, запхати пальця у задній прохід, а потім… у рот, щоб прийшла поміч. Дивина та й годі.
•Вишитий образ – наруга над святинею… Цікаво чи чув про це знаний о. д-р Дмитро Блажейовський, який займався такою вишивкою?
•Все рукотворне у відображенні Господа, крім ікони та розп’яття із виглядом хреста – спотворення і омертвіння Господньої святині. Гарафіна не признає статуй…
•Коли щось робити після молитви на нічний спочинок, то вона… розряджається цілком. Як говорять, ― без коментарів. Якесь нехристиянське розуміння молитовної практики.
Ознайомлюючись із тими «об’явленнями», бачиш, що Христова правда далека від «догм» Гарафіни Петрівни. Це не є автентичні «надДари» св. Духа, як стверджується, особливо з метою реклами своїх «послань із неба». Було б добре, якщо б священнослужителі сказали стосовно цього свою компетентну думку.
Підходить тут, як на мене, оте біблійне апостола Павла до учня Тимотея: «…Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. Навчати жінці я не дозволяю… Адам бо спершу був створений, а Єва потім. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила…» (1 Тм. 2, 11-14). «А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Христа та побожної науки, той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки…» (1 Тм 6, 3-4). Варто остерігатися нечистих, бабських байок, вправляючись у благочесті (пор. 1 Тм 4, 7). Будьмо з Богом!
Чи чули ви про таку жінку зі с. Великий Кучурів, Чернівецької обл., як Гарафіна Маковій? Мабуть, не всі, бо не кожному це треба… Якщо хтось чув чи ознайомлений з її «творчістю», то яке до неї виробилося опісля відношення? Вона, як відомо, кинулась з головою у так зване «народознавство» і не тільки. Написала вже чимало книг, статей, поширюючи нібито «безневинні речі», проте її численні забобони лише множаться у свідомості легковірних.
Найперше це все суперечить різко найпершій Господній заповіді: «Нехай у тебе не буде інших богів, крім Мене…». З цього забороняється вдаватись до магічних практик, всякого роду ворожби, різного роду забобонства. Магія завжди залишається магією, яким би кольором її не окреслювали. Біла магія – частина чорної, без неї існувати не може, бо діють в окультизмі одні й ті самі сили – злі духи, диявол. У багатьох християнських молитовниках, книжках, катехизмі є певний перелік гріхів, що випливає з конкретної заповіді, зокрема й цієї. Це вчать часом і дітей у школі. Наприклад, коли я мав раніше катехизацію в кількох восьмих класах у 41-ій львівській школі, то згідно з навчальною програмою були саме Божі Заповіді. Розповідав підліткам про необхідність жити саме в істині Бога, наголошував на гріхах, які противляться волі Всевишнього тощо. А тут вчителька-народознавець пропахує прихований окультизм, те, що противиться небесному, задумам Творця… Яким виросте майбутнє покоління? Забобонним? Любителем магізму?
Гарафіна має, отже, магічне сприйняття світу, насамперед церковної дійсності, молитви, помочі святих. Це простежується у багатьох її творах. Вивчає традиції українців, посилається на предків, подає й народознавчі матеріали. Жінка стверджує, що має об’явлення від Бога... Видно, що вона з Ним «спілкується» немовби з панібратом, який їй відкриває таємниці людства, гріха і т. д. Вона дивиться в його очі… Перечитавши критично ряд тих «небесних послань», зрозумів за Божою ласкою, що це ще одна диявольська пастка. Це не християнський Бог шле відразу «на молитву» потрібну інформацію, а, швидше, замаскований його противник-дурисвіт, тобто дідько. Як кажуть у народі – не все золото, що блищить.
На основі кількох Гарафіниних книг, які, за її словами, сповнені «божественного заряду», я нарахував поки що близько двадцяти шкідливих єресей, хибних богословських тверджень, просто порівнюючи писанину з офіційним вченням Вселенської Церкви, що є насамперед з установи Господа. Ось декотрі домисли, почерпнуті тільки з однієї книги «Відповідаємо на запитання», що вийшла у світ у 1999 році у чернівецькому видавництві «Факел» і містить 367 сторінок:
•Хрещення важливе тільки у храмі, ні в якому разі поза ним… Обов’язково треба «купола з хрестом», бо всюди є «астральний бруд». Тільки з потрійним окунанням дитини у воду. Коли душпастирі так не чинять, тоді вони свідомо чи не свідомо служать антихристові, не заблоковуючи на клітинному рівні родоначального зла… (А що тоді робити з тим, хто був хрещений, як це не раз бувало, в час глибокого тривожного підпілля у хаті, часом теж і серед ночі? Перехрещувати? Христова Церква має іншу позицію.
•Звичайне людське слово в неї зветься «богом», є основною енергетичною силою, всесильним, хоч у св. Писанні, відповідно до 1-го розділу Євангелія від Йоана, під Словом, що було споконвіку, розуміється Господь Ісус Христос…
•Ставити пам’ятник людині – це виставити на обзорини мерця – мертве тіло. Матеріал пам’ятників у подобі людини, стягує усіляке астральне зло. Кожен, по мірі свого гріховного значка, те зачіпає… (Але ж не всі такі пам’ятники ставлять задля ідольського вшанування, є меморіали святим, навіть в нас в Україні є вже декілька пам’ятників Іванові-Павлу II, який заслужив на пошану своїм праведним життям на землі. І, як Всевишній позволить, також буде згодом зачислений до сонму святих!). Ставлять на пригадку…
•Один з численних забобонів: Свіча, яку людина поставила в церкві, має обов’язково догоріти до кінця… Огарків переплавляти не можна, бо вони мають бути закопані біля церкви в землю, котра стає для людини, що поставила свічку й надалі своєрідним оберегом. (Зазначу, що з погляду християнства забобони полягають не тільки у приписуванні могутньої сили речам, створеним Богом, а й речам, які створила людина).
•Трохи комічне: у хаті не може бути унітазу… Теж і басейну, тому що це служить для примноження неминучого зла: збирання при домі фатальностей… Заборонено купатись у ставку, бо де плаває риба, там не можна плавати людям… Звідси виливає, що не можна теж плавати і в морях, в озерах з рибою чи як? Чи чули ви колись щось подібне з боку представників Церкви, святих і самого Ісуса? Я, направду, не чув.
• Всі крематизовані (спалені посмертно) не мають нічого спільного з Христом... Як і кожен самогубець… (Завчасно виноситься вирок. Певні справи варто залишити для Бога, бо Його дороги часто відмінні від наших). Доречно слухатися Католицької Церкви у цьому плані.
•Наслідки від чорної магії рекомендує подолати білою, хоча, як уже наголошувалося раніше, біла – частина чорної. Наприклад, чергове анонімне питання на стор. 145-146 (бо майже всі вони такі у книзі): «Син любив читати Біблію, спілкуватися з ровесниками, поки не купив у книжкових продавців книжку «Магія». Ми не знали, що гріх читати таку книгу і не боронили. А він все виписував з неї – і захворів шизофренією. Потрапив у психлікарню. Ми за книгу розказали у церкві. Нам порадили її спалити, що ми і зробили, але хвороба не відійшла. Що робити тепер?
Відповідь мовою оригіналу: «Ваш син книжкою «Магія» зачепив безліч усілякої чорноти, яка і заволоділа, окуповуюче, його мозгами. Світла Вашого роду не стало, аби відігнати заволоділе ним зло.
Є старовинні ікони у чорних рамах, під склом. Відколупайте скіпку з тої сторони рами, що від Вашої правої руки, якщо дивитися іконі в обличчя. Зверху, зі зворотної сторони. Мається наувазі, вертикальна рама. Спаліть, дайте йому, як порошок, той попіл, і хай зап’є свяченою водою. У той час кажіть: «Був чорт – став чоловік, прости і сохрани нас, Боже».
Відтак хай причаститься у трьох різних церквах (дія помноження утричі сили…).
І схожих «рецептів» хоч греблю гати. Слава Богу, що аналогічного не знайдеш у Св. Письмі. Не можна християнській душі служити одночасно Творцеві і нечистому. Ще одній жінці одного разу радила, крім іншого, запхати пальця у задній прохід, а потім… у рот, щоб прийшла поміч. Дивина та й годі.
•Вишитий образ – наруга над святинею… Цікаво чи чув про це знаний о. д-р Дмитро Блажейовський, який займався такою вишивкою?
•Все рукотворне у відображенні Господа, крім ікони та розп’яття із виглядом хреста – спотворення і омертвіння Господньої святині. Гарафіна не признає статуй…
•Коли щось робити після молитви на нічний спочинок, то вона… розряджається цілком. Як говорять, ― без коментарів. Якесь нехристиянське розуміння молитовної практики.
Ознайомлюючись із тими «об’явленнями», бачиш, що Христова правда далека від «догм» Гарафіни Петрівни. Це не є автентичні «надДари» св. Духа, як стверджується, особливо з метою реклами своїх «послань із неба». Було б добре, якщо б священнослужителі сказали стосовно цього свою компетентну думку.
Підходить тут, як на мене, оте біблійне апостола Павла до учня Тимотея: «…Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. Навчати жінці я не дозволяю… Адам бо спершу був створений, а Єва потім. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила…» (1 Тм. 2, 11-14). «А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Христа та побожної науки, той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки…» (1 Тм 6, 3-4). Варто остерігатися нечистих, бабських байок, вправляючись у благочесті (пор. 1 Тм 4, 7). Будьмо з Богом!