Замість релігії езотерія і окультизм?
Додано: 14 лютого 2006, 13:40
Доки наші традиційні Церкви чубляться між собою і не можуть дійти згоди котра з них найканонічніша, найтрадиційніша, найпатріотичніша і найспасенніша, в українському суспільстві вже давно утверджується езотерія і окультизм. Доки церковники «тиснуть» на державу, щоб «впустити Бога в школи» (тобто запровадити християнську етику в школах), в систему вищої освіти вже давно «запустили» езотерію і окультзм, причому їхній найпримітивний російський блаватсько-реріхівський різновид. Цікаво, що взялися за те не представники зросійщеної релігійно індеферентної інтелегенції регіонів східної України, а інтелігенція найпатріотичнішого, національно і релігійно найсвідомішого міста Львова!!!
«Божественною природою звуку» - саме так називається навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, рекомендований Державним методичним центром навчальних закладів культури і мистецтв Міністерства культури України. Посібник вийшов у львівському видавництві «Світ» у 2003 році. Автор посібника – Анна Дашак - співачка львівської опери, викладачка Львівської державної музичної академії ім. Лисенка. На звороті обкладинки посібника відгук академіка, доктора філологічних наук, професора Роксолани Зорівчак: «Книга захоплює і пристрасним викладом, і цікавими екскурсами в різні царини світової культури та філософії, і – це найвагоміше – глибоким професіоналізмом». Вступну статтю «Устами мелодій говорить любов» написала не менш знана у львівських наукових колах кандидат філологічних наук Марія Якубовська, яка не скупилася на похвали: «Уникаю пишних фраз, але ця книга є відкриттям – і не тільки у теорії вокального мистецтва. Це стосується абсолютно всіх видів мистецтва – скульптури, архітектури, живопису, літератури... Книга Анни Дашак – це великий крок у розвитку духовної свідомості людства, це той фундамент, на основі якого виростуть нові дослідження, школи, напрямки – і не лише у теорії вокального мистецтва. Не маю певності, що ця книга буде належно оцінена – як завжди буває з відкриттями, що випереджують час. Що раніше усвідомимо важливість викладеного у цій книзі, то швидше відбудеться духовний розвиток людської цивілізації... Книга Анни Дашак Божественна природа звуку – це реальний внесок також у реалізацію Національної освітньої програми...» (сс. 5-6).
Але вже від перших рядків «Слова від автора» повіяло чимось до болю знайомим, що вже якось почало навіть набридати: «Звук – Світло, як основа Творення, у своїй безмежній диференціації пронизує увесь Космос, аж до фізичного плану, на якому ми здатні його сприймати у тій чи іншій вібраційній шкалі» (с.7). Перегорнувши сторінку, мої передчуття цілковито справдились. «У цій книзі я намагалась обережно торкнутися Істини – прадавньої Мудрості віків, що засвідчує невимовну космічну велич Бога. ЦЯ МУДРІСТЬ НАЛЕЖИТЬ ІСТИНИМ УЧИТЕЛЯМ ЛЮДСТВА – ВЕЛИКИМ ВЛАДИКАМ ШАМБАЛИ, ПЕРЕД ЯКИМИ СХИЛЯЮСЬ У ГЛИБОКІЙ ПОШАНІ» - пише Анна Дашак (с.. У розумінні автора посібника М. Реріх є великим мислителем ХХ століття, а багатотомне видання Б. Абрамова «Грани Агни Йоги» є чи не найцитованішою книгою у посібнику. Платона пані Дашак іменує масонською термінологією – «Великим Втаємниченим Стародавньої Греції» (с. 10). І не дивно, бо ці «знання» пані Дашак почерпнула із російського видання енциклопедії масонської, герметичної, кабалістичної і розенкрейцерської символістичної філософії, яка зазначена у списку використаної літератури. «Таємна доктрина» відомої істеричної окультистки «мадам» Блаватської у розумінні автора «за глибиною і масштабністю знань немає аналогів у світі» (с. 29-30). Саму Блаватську – велику втаємничену у всі можливі масонські ступені - Анна Дашак називає «великим містиком-провидцем» (с. 93). При цьому пані Дашак не згадує, що «мадам» Блаватська основною метою своєї діяльності вважала боротьбу проти християнства.
Неодноразово згадується в посібнику і Христос, але вже в типовому для езотерії нехристиянському трактуванні. Кілька разів повторена фраза Ісуса Христа «ви боги», на яку так люблять посилатися представники езотерично-окультних напрямків. Відтак, і саме Євангеліє трактується у спотвореному сенсі: «”Споконвіку було Слово, Слово було у Бога і Слово було Бог...” Чи багато людей, слухаючи у Світлий День Христового Воскресіння Євангеліє від Іоана, замислюються над езотеричною глибиною цієї Великої космічної Істини?» - запитує пані Дашак. Здається, що вона сама досі нічого не зрозуміла, бо відразу ставить наступне питання: «А що було перед Словом?» (с.15). ХРИСТОС у розумінні пані Дашак не є Богом і не є єдиним спасителем, він є своєрідною «ПРИЗМОЮ», через яку випромінюються «чисті кольори» (с. 72) і ОДНИМ ІЗ «великих вчителів людства»: «Великі Вчителі людства, Великі Владики, як-от Христос, Будда, Майтрейя, Ілларіон, Сен-Жермен, Серапіс Бей, Джавал Кул, Кутхумі, Ланто та інші, ці гіганти духу, ці незмінні рятівники людства, Жертовний Вогонь Серця Яких палає яскравим рожевим полум’ям любові, не тільки рятують людство від остаточної загибелі, а й будують його майбутнє на засадах Краси... Великі Вчителі читають “астральну хроніку” минулих тисячоліть і за причинами, закладеними нині, бачать майбутнє» (с. 74).
Анна Дашак приймає всі основні «доґми» духовності Нової Доби, як аура (сс. 72-73), чакри (с. 23), карма. Вона вважає, що «глибинну загадку людської психіки наука розв’яже, коли вчені Заходу визнають закони РЕІНКАРНАЦІЇ І КАРМИ» і щиро жаліє, що християни відкинули вчення про реінкарнацію у 553 році на ІІ Вселенському соборі у Константинополі (с. 40). Саме КАРМА, а не БОГ, визначає місце людини у цьому світі. Тому слово «карма» пані Дашак пише з великої літери (див. с. 97) Головним творцем всього не є Бог, а сама людина і все людство, які «творять на матеріальному та психодуховному планах свою долю і долю усієї планети» (с. 97).
Важко збагнути, де у тому езотерично-окультному «борщі ala Реріх» від пані Анни Дашак, кандидат філологічних наук Марія Якубовська побачили «великий крок у розвитку духовної свідомості людства» і «фундамент, на основі якого виростуть нові дослідження, школи, напрями»? Непомітно і «глибокого професіоналізму» про який згадала академік Роксолана Зорівчак. Посібник є радше свідченням деґрадації української культури і підставою для великого занепокоєння. Для цього є кілька причин:
По-перше: наскільки відомо відомий православний публіцист диякон Андрєй Кураєв вже давно поставив всі крапки над «і» у справі реріхівщини, доказавши, що вони не несуть жодного ні культурного, ні духовного відродження, а навпаки, є руйнівниками культури. Про це він досить широко написав у своїх працях «Сатанизм для интелигенции» і «Оккультизм в православии» з притаманною йому самокритичністю і відвертістю. Дивує, чому вчення Реріхів, зазнавши розгрому у Росії (звідки воно походить), раптом стало привабливим для львівської дуже патріотично налаштованої інтелігенції.
По-друге: Те, що пані Анна Дашак для написання свого посібника використала вчення Реріхів, Блаватської і інших, свідчить про духовний вакуум, який, попри щоденне зростання релігійних структур, все відчутніший в українському суспільстві. Чому в списку використаної літератури немає жоної книги видавництва «Місіонер», «Свічадо», або Католицького Університету?
По-третє: Все активніше йде мова про офіційне запровадження курсу християнської етики по школах. Міністерство освіти, не визнавши богословської освіти, дало добро на офіційне запровадження основ християнства у школах. Хто буде писати програми для шкіл? Хто буде викладати? Можна лише здогадуватись, який «жах» будуть плести дітям у школі нашвидкоруч «спечені» педагоги християнської етики, якщо такі заслужені педагоги, як Якубовська і Зорівчак у окультно-езотеричному хаосі не менш заслуженого педагога Анни Дашак, вбачають «високий професіоналізм» і «реальний внесок у реалізацію Національної освітньої програми».
«Божественною природою звуку» - саме так називається навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, рекомендований Державним методичним центром навчальних закладів культури і мистецтв Міністерства культури України. Посібник вийшов у львівському видавництві «Світ» у 2003 році. Автор посібника – Анна Дашак - співачка львівської опери, викладачка Львівської державної музичної академії ім. Лисенка. На звороті обкладинки посібника відгук академіка, доктора філологічних наук, професора Роксолани Зорівчак: «Книга захоплює і пристрасним викладом, і цікавими екскурсами в різні царини світової культури та філософії, і – це найвагоміше – глибоким професіоналізмом». Вступну статтю «Устами мелодій говорить любов» написала не менш знана у львівських наукових колах кандидат філологічних наук Марія Якубовська, яка не скупилася на похвали: «Уникаю пишних фраз, але ця книга є відкриттям – і не тільки у теорії вокального мистецтва. Це стосується абсолютно всіх видів мистецтва – скульптури, архітектури, живопису, літератури... Книга Анни Дашак – це великий крок у розвитку духовної свідомості людства, це той фундамент, на основі якого виростуть нові дослідження, школи, напрямки – і не лише у теорії вокального мистецтва. Не маю певності, що ця книга буде належно оцінена – як завжди буває з відкриттями, що випереджують час. Що раніше усвідомимо важливість викладеного у цій книзі, то швидше відбудеться духовний розвиток людської цивілізації... Книга Анни Дашак Божественна природа звуку – це реальний внесок також у реалізацію Національної освітньої програми...» (сс. 5-6).
Але вже від перших рядків «Слова від автора» повіяло чимось до болю знайомим, що вже якось почало навіть набридати: «Звук – Світло, як основа Творення, у своїй безмежній диференціації пронизує увесь Космос, аж до фізичного плану, на якому ми здатні його сприймати у тій чи іншій вібраційній шкалі» (с.7). Перегорнувши сторінку, мої передчуття цілковито справдились. «У цій книзі я намагалась обережно торкнутися Істини – прадавньої Мудрості віків, що засвідчує невимовну космічну велич Бога. ЦЯ МУДРІСТЬ НАЛЕЖИТЬ ІСТИНИМ УЧИТЕЛЯМ ЛЮДСТВА – ВЕЛИКИМ ВЛАДИКАМ ШАМБАЛИ, ПЕРЕД ЯКИМИ СХИЛЯЮСЬ У ГЛИБОКІЙ ПОШАНІ» - пише Анна Дашак (с.. У розумінні автора посібника М. Реріх є великим мислителем ХХ століття, а багатотомне видання Б. Абрамова «Грани Агни Йоги» є чи не найцитованішою книгою у посібнику. Платона пані Дашак іменує масонською термінологією – «Великим Втаємниченим Стародавньої Греції» (с. 10). І не дивно, бо ці «знання» пані Дашак почерпнула із російського видання енциклопедії масонської, герметичної, кабалістичної і розенкрейцерської символістичної філософії, яка зазначена у списку використаної літератури. «Таємна доктрина» відомої істеричної окультистки «мадам» Блаватської у розумінні автора «за глибиною і масштабністю знань немає аналогів у світі» (с. 29-30). Саму Блаватську – велику втаємничену у всі можливі масонські ступені - Анна Дашак називає «великим містиком-провидцем» (с. 93). При цьому пані Дашак не згадує, що «мадам» Блаватська основною метою своєї діяльності вважала боротьбу проти християнства.
Неодноразово згадується в посібнику і Христос, але вже в типовому для езотерії нехристиянському трактуванні. Кілька разів повторена фраза Ісуса Христа «ви боги», на яку так люблять посилатися представники езотерично-окультних напрямків. Відтак, і саме Євангеліє трактується у спотвореному сенсі: «”Споконвіку було Слово, Слово було у Бога і Слово було Бог...” Чи багато людей, слухаючи у Світлий День Христового Воскресіння Євангеліє від Іоана, замислюються над езотеричною глибиною цієї Великої космічної Істини?» - запитує пані Дашак. Здається, що вона сама досі нічого не зрозуміла, бо відразу ставить наступне питання: «А що було перед Словом?» (с.15). ХРИСТОС у розумінні пані Дашак не є Богом і не є єдиним спасителем, він є своєрідною «ПРИЗМОЮ», через яку випромінюються «чисті кольори» (с. 72) і ОДНИМ ІЗ «великих вчителів людства»: «Великі Вчителі людства, Великі Владики, як-от Христос, Будда, Майтрейя, Ілларіон, Сен-Жермен, Серапіс Бей, Джавал Кул, Кутхумі, Ланто та інші, ці гіганти духу, ці незмінні рятівники людства, Жертовний Вогонь Серця Яких палає яскравим рожевим полум’ям любові, не тільки рятують людство від остаточної загибелі, а й будують його майбутнє на засадах Краси... Великі Вчителі читають “астральну хроніку” минулих тисячоліть і за причинами, закладеними нині, бачать майбутнє» (с. 74).
Анна Дашак приймає всі основні «доґми» духовності Нової Доби, як аура (сс. 72-73), чакри (с. 23), карма. Вона вважає, що «глибинну загадку людської психіки наука розв’яже, коли вчені Заходу визнають закони РЕІНКАРНАЦІЇ І КАРМИ» і щиро жаліє, що християни відкинули вчення про реінкарнацію у 553 році на ІІ Вселенському соборі у Константинополі (с. 40). Саме КАРМА, а не БОГ, визначає місце людини у цьому світі. Тому слово «карма» пані Дашак пише з великої літери (див. с. 97) Головним творцем всього не є Бог, а сама людина і все людство, які «творять на матеріальному та психодуховному планах свою долю і долю усієї планети» (с. 97).
Важко збагнути, де у тому езотерично-окультному «борщі ala Реріх» від пані Анни Дашак, кандидат філологічних наук Марія Якубовська побачили «великий крок у розвитку духовної свідомості людства» і «фундамент, на основі якого виростуть нові дослідження, школи, напрями»? Непомітно і «глибокого професіоналізму» про який згадала академік Роксолана Зорівчак. Посібник є радше свідченням деґрадації української культури і підставою для великого занепокоєння. Для цього є кілька причин:
По-перше: наскільки відомо відомий православний публіцист диякон Андрєй Кураєв вже давно поставив всі крапки над «і» у справі реріхівщини, доказавши, що вони не несуть жодного ні культурного, ні духовного відродження, а навпаки, є руйнівниками культури. Про це він досить широко написав у своїх працях «Сатанизм для интелигенции» і «Оккультизм в православии» з притаманною йому самокритичністю і відвертістю. Дивує, чому вчення Реріхів, зазнавши розгрому у Росії (звідки воно походить), раптом стало привабливим для львівської дуже патріотично налаштованої інтелігенції.
По-друге: Те, що пані Анна Дашак для написання свого посібника використала вчення Реріхів, Блаватської і інших, свідчить про духовний вакуум, який, попри щоденне зростання релігійних структур, все відчутніший в українському суспільстві. Чому в списку використаної літератури немає жоної книги видавництва «Місіонер», «Свічадо», або Католицького Університету?
По-третє: Все активніше йде мова про офіційне запровадження курсу християнської етики по школах. Міністерство освіти, не визнавши богословської освіти, дало добро на офіційне запровадження основ християнства у школах. Хто буде писати програми для шкіл? Хто буде викладати? Можна лише здогадуватись, який «жах» будуть плести дітям у школі нашвидкоруч «спечені» педагоги християнської етики, якщо такі заслужені педагоги, як Якубовська і Зорівчак у окультно-езотеричному хаосі не менш заслуженого педагога Анни Дашак, вбачають «високий професіоналізм» і «реальний внесок у реалізацію Національної освітньої програми».