Ведична філософія
Додано: 07 листопада 2011, 23:26
Наші популярні єресі:
1.Раб Божий.
Людина створена на образ і подобу Божу. Відтак кожна людина має РОЗУМ і СВОБІДНУ ВОЛЮ , і несе відповідальність перед Творцем за свої думки, слова, вчинки. Раб(невільник) не має своєї волі, виконує чужу, тому не несе відповідальності. Як тваринна форма життя не має розуму і тому не несе відповідальності. Бог не є рабовласником. Натомість рабовласником є чорт. Є чортове рабство, мафіозне рабство, залежність від наркотика, тюрма. Хто чинить гріх – той гріха невільник. Бог же дає СВОБОДУ. Свобода вибору, свобода творчости – основа життя і еволюції. Все, що чиниться з власної волі – добро, все, що чиниться з чужої волі – зло.
2. Страх Божий.
БОГ Є ЛЮБОВ. А любов і страх – це антоніми. Боятися можна привида, або скаженої собаки. Хоча не треба боятися нічого взагалі, бо коли хтось боїться - то нечисть живиться його енергією(оскільки благодаттю живитися не може). Страх це зло, «вигідне» нечистій силі. Як ненависть, презирство, образа, погорда, заздрість. Не плутати з Благоговінням, і Радісним трепетом душі(коли тримаєш новонароджену дитину, чи коли, ставши святим, линеш в Духовний Світ.)
3. Багатство – гріх.
Багатство – це ознака хорошої карми, заслуги. Людина народжена для радості і щастя. Матеріальна забезпеченість і розкіш – це добро, яке дає Бог за заслуги, переважно з попередніх життів. Гроші – це інструмент, який можна використати як на добре, так на зле. Матері Терезі треба було чим більше грошей, аби нагодувати більше людей. Головне не ставити матеріальне як головне, бо воно тимчасове. Людина має жити радісно, гармонійно розвиваючи свої: Дух, душу і плоть, не занедбуючи жодного з трьох. Бог і багатство співзвучні.
4. Бідність – чеснота.
Злиденне існування – це ознака поганої карми і негідного життя, часто - в попередніх втіленнях. Чим більше істота деградує, тим в гірші умови потрапляє, менші можливості для розвитку отримує. Не існує матеріальної бідності. А є бідність свідомості, бідність мислення, бідність інтелекту, бідність сили волі, бідність розуму. Хтось живе на дереві в хатці і читаючи там книжки вважає себе багатим. Хтось має нерухомість, авто, техніку і стикаючись з олігархом страждає від комплексу бідності. Самооцінка залежить від мудрості а не від майна. Мудрі батьки вчать дитину обходитися мінімальними затратами, правильно використовувати гроші, спрямовувати ресурси на важливе, черпати сили, радість, насолоду від Природи, живитися Благодаттю, будучи в стані святості. Мудрі батьки без грошей, власним прикладом дають дитині правильне, боже виховання, вчать мислити своєю головою і жити правильно. Свята людина ніколи не бідна. Немудрі батьки купують дитині дорогу техніку і дорогий одяг, щоб дитина почувалася не гірше за інших.
5. Первородний гріх. Всі ми люди грішні. Грішники, з яких перший є я.
Людина може відповідати тільки і виключно за власні гріхи. Чужий гріх неможливо взяти на себе, як безглуздям є взяття на себе чужого сифілісу чи геморою. Ісус Хрестос не брав на себе гріхи людей, а відпускав їм гріхи їхні, Він не брав на себе хвороби, а зцілював хворих спалюючи хворобу потоком Святого Духа. Свого часу кожне дерево на землі давало дуже смачні і корисні плоди, клімат був такий мякий, що людина не мала дискомфорту. Але внаслідок поступової деградації людства закономірно екологія погіршувалася, дикі дерева переставали плодоносити. І сьогодні ми живемо в добу Калі Юґу, тому в таких умовах живе людство. Та можливості творити, жити в радості, а також отримати народження на вищій планетній системі, чи перейти в Духовний Світ, є відкритими. Якщо людина спочатку відчуває смак вищого, хоче, а тоді пізнає істинні знання, - її минулі провини згорають. Пізнання істини (пізнання Бога), і покаяння, дають метаною – оновлення. Гріх це помилка. Гріх чиниться з волі лукавого, в стані ілюзії «потреби», «необхідності», «вигоди», «доцільності» і «безкарності». «Гріховність» людської природи суперечить поняттю «Образ і Подоба Божа», адже Бог гріховного не творить. «Первородний гріх» це ворожий ярлик, яким «непомильний, святіший, всечесний представник бога» може маніпулючи почуттям провини, керувати «вівцями», «рабами». Люди як «овече стадо» - це теж єресь.
6. Непомильність папи, (чи будь якого духовного лідера)
Папа – це людина, а людина може як розвиватися, так і деградувати. Коли священика висвячують, на нього сходить Благодать, Сила Святого Духа. Чим вищий сан, тим більша сила і відповідальність за її застосування. Відповідно до сили росте і спокуса. Тому ми знаємо, що коли священник падає у гріх, то грішить він потужніше ніж простий парафіянин. Історія знає як пап святих, як Іван Павло Другий, так і пап які були демонами і грішили як тільки могли. Як може папа, будучи в темряві гріха, бути непомильним? Це стосується і всієї священичої ієрархії. Інколи сан займають негідники. Оновлення церкви передбачає демократичне обрання священика для громади громадою, і звільнення чи вигнання священика, який таким перестав бути, громадою. Вести суспільство мають лише реально і практично – найсвятіші, найдостойніші.
7. Їсти тіло, пити кров.
Це головна, центральна єресь, так, як ототожнюється зі Святая Святих, і для багатьох є ударом її усвідомити. Мертве тіло Ісуса Хреста мало бути використане Ним для найбільшого Уроку людству – Воскресіння. Хрестос прийшов до нас саме для того щоб навчити нас рости до святості, і Воскресінням показав, що можна робити своєю Вірою. Фарисеї ж переконали послідовників Хреста, християн, що Він прийшов, щоб стати «цапом відбувайлом», або «козлом отпущения» і «взяти на себе» наші гріхи і хвороби.
Ісус ніколи не закликав, і не міг закликати до такого протиприродного явища як КАНІБАЛІЗМ, навіть символічно. Це придумали фарисеї, вороги Хреста. Хто ж би наважився реально зїсти кусень тіла Ісуса Хреста, якби був присутній при знятті з тавра після розп’яття. Це ворожа облуда. Хліб наш насущний дай нам днесь – означає, дай нам ЗНАННЯ ІСТИННІ, які ми сьогодні можемо осилити в міру нашого сьогоднішнього рівня розвитку, знання, маючи які ми самі здобудемо собі їжу, одяг, оселю і все необхідне, - а не «дай нам ковбаси».
8. Одноразове життя.
Людина живе раз, тому, пий гуляй веселись, в одному випадку, або бійся вічної кари, в іншому. Якби людина жила раз, то міфічні «рай» і «пекло» би полопалися і чорти би повтікали. Є Закон Карми і Реінкарнації, і жива істота або розвивається або деградує. Є 14 рівнів матеріальних планетних систем, від найвищих, райських, до найнижчих, пекельних. З них Земля відноситься до середніх. Жива істота отримує народження на заслуженому рівні матеріального світу з відповідним рівнем комфорту і можливостей розвитку, або звільняється з коловороту народжень і смертей, і йде в Духовний Світ, - до Творця, Ангелів і Святих. Вічного раю і пекельних мук нема. Насолода і страждання тимчасові. Вічний лише Бог, Джерело Життя, і вічне життя.
9. Кінець світу. Страшний Суд. Армагедон.
Кінець старого світу – це завжди початок світу нового. Всесвіт і природа розвивається циклічно. Небесний рік складається з чотирьох Діб, Юґ. В кінці Юґи наступає Пралая, катастрофа, негідне людство гине, залишаються лише найдостойніші. До кінця нашої Калі Юґи близько 400 тисяч років. Смерть – це середина життя.
Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла
Так Дух із старого в нове поселяється тіло
Бо хто народився на світ той повинен померти
Хто вмер – той відродиться в тілі новому по смерти.
Прихильники єресі «страшного суду» не знають чи людина по смерті йде відразу в рай або в пекло, чи чекає до судного дня у відстійнику для душ, щоб потім «баранів на ліво, а овець на право», за гендерним принципом. Залякування ніколи не були божим інструментом. Армагедон настане, коли рак на горі свисне (якщо генна інженерія не прискорить таке явище).
Пізнай Правду, і Правда визволить тебе. Пізнання Істини завжди супроводжується Радістю.
Мир Вам!
1.Раб Божий.
Людина створена на образ і подобу Божу. Відтак кожна людина має РОЗУМ і СВОБІДНУ ВОЛЮ , і несе відповідальність перед Творцем за свої думки, слова, вчинки. Раб(невільник) не має своєї волі, виконує чужу, тому не несе відповідальності. Як тваринна форма життя не має розуму і тому не несе відповідальності. Бог не є рабовласником. Натомість рабовласником є чорт. Є чортове рабство, мафіозне рабство, залежність від наркотика, тюрма. Хто чинить гріх – той гріха невільник. Бог же дає СВОБОДУ. Свобода вибору, свобода творчости – основа життя і еволюції. Все, що чиниться з власної волі – добро, все, що чиниться з чужої волі – зло.
2. Страх Божий.
БОГ Є ЛЮБОВ. А любов і страх – це антоніми. Боятися можна привида, або скаженої собаки. Хоча не треба боятися нічого взагалі, бо коли хтось боїться - то нечисть живиться його енергією(оскільки благодаттю живитися не може). Страх це зло, «вигідне» нечистій силі. Як ненависть, презирство, образа, погорда, заздрість. Не плутати з Благоговінням, і Радісним трепетом душі(коли тримаєш новонароджену дитину, чи коли, ставши святим, линеш в Духовний Світ.)
3. Багатство – гріх.
Багатство – це ознака хорошої карми, заслуги. Людина народжена для радості і щастя. Матеріальна забезпеченість і розкіш – це добро, яке дає Бог за заслуги, переважно з попередніх життів. Гроші – це інструмент, який можна використати як на добре, так на зле. Матері Терезі треба було чим більше грошей, аби нагодувати більше людей. Головне не ставити матеріальне як головне, бо воно тимчасове. Людина має жити радісно, гармонійно розвиваючи свої: Дух, душу і плоть, не занедбуючи жодного з трьох. Бог і багатство співзвучні.
4. Бідність – чеснота.
Злиденне існування – це ознака поганої карми і негідного життя, часто - в попередніх втіленнях. Чим більше істота деградує, тим в гірші умови потрапляє, менші можливості для розвитку отримує. Не існує матеріальної бідності. А є бідність свідомості, бідність мислення, бідність інтелекту, бідність сили волі, бідність розуму. Хтось живе на дереві в хатці і читаючи там книжки вважає себе багатим. Хтось має нерухомість, авто, техніку і стикаючись з олігархом страждає від комплексу бідності. Самооцінка залежить від мудрості а не від майна. Мудрі батьки вчать дитину обходитися мінімальними затратами, правильно використовувати гроші, спрямовувати ресурси на важливе, черпати сили, радість, насолоду від Природи, живитися Благодаттю, будучи в стані святості. Мудрі батьки без грошей, власним прикладом дають дитині правильне, боже виховання, вчать мислити своєю головою і жити правильно. Свята людина ніколи не бідна. Немудрі батьки купують дитині дорогу техніку і дорогий одяг, щоб дитина почувалася не гірше за інших.
5. Первородний гріх. Всі ми люди грішні. Грішники, з яких перший є я.
Людина може відповідати тільки і виключно за власні гріхи. Чужий гріх неможливо взяти на себе, як безглуздям є взяття на себе чужого сифілісу чи геморою. Ісус Хрестос не брав на себе гріхи людей, а відпускав їм гріхи їхні, Він не брав на себе хвороби, а зцілював хворих спалюючи хворобу потоком Святого Духа. Свого часу кожне дерево на землі давало дуже смачні і корисні плоди, клімат був такий мякий, що людина не мала дискомфорту. Але внаслідок поступової деградації людства закономірно екологія погіршувалася, дикі дерева переставали плодоносити. І сьогодні ми живемо в добу Калі Юґу, тому в таких умовах живе людство. Та можливості творити, жити в радості, а також отримати народження на вищій планетній системі, чи перейти в Духовний Світ, є відкритими. Якщо людина спочатку відчуває смак вищого, хоче, а тоді пізнає істинні знання, - її минулі провини згорають. Пізнання істини (пізнання Бога), і покаяння, дають метаною – оновлення. Гріх це помилка. Гріх чиниться з волі лукавого, в стані ілюзії «потреби», «необхідності», «вигоди», «доцільності» і «безкарності». «Гріховність» людської природи суперечить поняттю «Образ і Подоба Божа», адже Бог гріховного не творить. «Первородний гріх» це ворожий ярлик, яким «непомильний, святіший, всечесний представник бога» може маніпулючи почуттям провини, керувати «вівцями», «рабами». Люди як «овече стадо» - це теж єресь.
6. Непомильність папи, (чи будь якого духовного лідера)
Папа – це людина, а людина може як розвиватися, так і деградувати. Коли священика висвячують, на нього сходить Благодать, Сила Святого Духа. Чим вищий сан, тим більша сила і відповідальність за її застосування. Відповідно до сили росте і спокуса. Тому ми знаємо, що коли священник падає у гріх, то грішить він потужніше ніж простий парафіянин. Історія знає як пап святих, як Іван Павло Другий, так і пап які були демонами і грішили як тільки могли. Як може папа, будучи в темряві гріха, бути непомильним? Це стосується і всієї священичої ієрархії. Інколи сан займають негідники. Оновлення церкви передбачає демократичне обрання священика для громади громадою, і звільнення чи вигнання священика, який таким перестав бути, громадою. Вести суспільство мають лише реально і практично – найсвятіші, найдостойніші.
7. Їсти тіло, пити кров.
Це головна, центральна єресь, так, як ототожнюється зі Святая Святих, і для багатьох є ударом її усвідомити. Мертве тіло Ісуса Хреста мало бути використане Ним для найбільшого Уроку людству – Воскресіння. Хрестос прийшов до нас саме для того щоб навчити нас рости до святості, і Воскресінням показав, що можна робити своєю Вірою. Фарисеї ж переконали послідовників Хреста, християн, що Він прийшов, щоб стати «цапом відбувайлом», або «козлом отпущения» і «взяти на себе» наші гріхи і хвороби.
Ісус ніколи не закликав, і не міг закликати до такого протиприродного явища як КАНІБАЛІЗМ, навіть символічно. Це придумали фарисеї, вороги Хреста. Хто ж би наважився реально зїсти кусень тіла Ісуса Хреста, якби був присутній при знятті з тавра після розп’яття. Це ворожа облуда. Хліб наш насущний дай нам днесь – означає, дай нам ЗНАННЯ ІСТИННІ, які ми сьогодні можемо осилити в міру нашого сьогоднішнього рівня розвитку, знання, маючи які ми самі здобудемо собі їжу, одяг, оселю і все необхідне, - а не «дай нам ковбаси».
8. Одноразове життя.
Людина живе раз, тому, пий гуляй веселись, в одному випадку, або бійся вічної кари, в іншому. Якби людина жила раз, то міфічні «рай» і «пекло» би полопалися і чорти би повтікали. Є Закон Карми і Реінкарнації, і жива істота або розвивається або деградує. Є 14 рівнів матеріальних планетних систем, від найвищих, райських, до найнижчих, пекельних. З них Земля відноситься до середніх. Жива істота отримує народження на заслуженому рівні матеріального світу з відповідним рівнем комфорту і можливостей розвитку, або звільняється з коловороту народжень і смертей, і йде в Духовний Світ, - до Творця, Ангелів і Святих. Вічного раю і пекельних мук нема. Насолода і страждання тимчасові. Вічний лише Бог, Джерело Життя, і вічне життя.
9. Кінець світу. Страшний Суд. Армагедон.
Кінець старого світу – це завжди початок світу нового. Всесвіт і природа розвивається циклічно. Небесний рік складається з чотирьох Діб, Юґ. В кінці Юґи наступає Пралая, катастрофа, негідне людство гине, залишаються лише найдостойніші. До кінця нашої Калі Юґи близько 400 тисяч років. Смерть – це середина життя.
Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла
Так Дух із старого в нове поселяється тіло
Бо хто народився на світ той повинен померти
Хто вмер – той відродиться в тілі новому по смерти.
Прихильники єресі «страшного суду» не знають чи людина по смерті йде відразу в рай або в пекло, чи чекає до судного дня у відстійнику для душ, щоб потім «баранів на ліво, а овець на право», за гендерним принципом. Залякування ніколи не були божим інструментом. Армагедон настане, коли рак на горі свисне (якщо генна інженерія не прискорить таке явище).
Пізнай Правду, і Правда визволить тебе. Пізнання Істини завжди супроводжується Радістю.
Мир Вам!