Державні прапори в уніатських церквах

історія, філософія, мови, економіка...

Модератори: Artur, ihor

enginer
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 04 листопада 2008, 17:29

Повідомлення enginer » 16 квітня 2009, 15:28

shovgenyuk писав:
Olya писав:http://www.zustrich.lviv.ua/molytva/molytva.html

Дякую, Оля
Але як би то вам виглядало коли б у вас, наприклад, хтось відібрав вашу квартиру, а потім сказав, давайте не будемо сваритися і грішити, двайте разом помолимося, Бог один і все таке.... і відправив вам цю ссилку?


Приклад неправильний, бо це є з точністю до навпаки... УГКЦ забрала церкву, яку перед тим (з допомогою совєтів) загарбала ПЦ. Це є найкраз відновлення справедливості!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 23 грудня 2009, 17:40

ЗА УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

Діялося це страшного повоєнного 1948 року, на свято мученика Пасива, перед преображенням Господнім у Гошівському монастирі.

Прийшла до мене, наймолодшого священика в келію таємна ревізія НКВД, перешукала все і знайшла в шафі синьо-жовтий прапор. Дивним дивом більше ні в кого з отців і братів ревізії не було. Арештували прапор, мене і добродія Маркела Костіва в Болехів. По дорозі до місця ув'язнення мене, хворого на легені, гнали пішки близько 5 км. І то під конвоєм. В дорозі я дуже знеміг, охляв, весь був у поті. У тюрмі конвой змилосердився наді мною та дозволив переодягтися..

... І ось почалися допити. Коли прапор розгорнули на підлозі, то був такий довгий - біля 5 м, а завширшки - 2 м. Зі страху в мене волося стало дибом, і ще тепер стає, як це згадаю, бо мені здалося тоді, що мене розстріляють. Це ж національний прапор, зненавиджений ворогами. Слідчий Свистун - високий, трохи старший від мене чоловік задавав питання. І ось він каже слова, від яких у мене серце забилось ще дужче зі страху: „Візьми, стань на прапор, потопчи його і я тебе зараз же відпущу до монастиря".

Перед моїми очима немовби стала на прапорі вся Україна, зболіла, сплюндрована, зневажена, заплакана мов рідна мати над своїми дітьми, неначе говорила: „Як ти зневажиш прапор, мене зневажиш". У глибині душі відізвалися, далися чути слова: „О, Україно, о, люба ненько! Тобі я присягав на вірність ще будучи малим хлопцем з Максимовичем Леонтієм..."

„Трупом впаду, а не потопчу", - відказав я розлюченому НКВДисту. Тоді він зі злості вхопив крісло, відступився до стіни і намірився кинути ним у мене. Я схилився під стіл, але гуркоту крісла не почув... Сталося чудо. Якась невидима сила зупинила цього безбожника перед злочином. А може йому постразом, як мені став синьо-жовтий прапор, який лежав на землі між ним і мною...

4 місяці я пробув у камері „тимчасового слідства" в Івано-Франківську. І ось вирок суду: „За речовий доказ - прапор (corpus delicti), який знайшли, засуджується священик Янтух Йосиф Миколайович, 1918 р. н. на 10 років позбавлення волі". Перед моєю уявою постав синьо-жовтий... і колір синяків від недавніх побоїв. І жовтизна злості і мстливості, але треба було все стерпіти, все простити, як Христос Господь прощав. І знов перед уявою постала дорога на камчатку, або в Норільск, або на Соловки, де мучився останній кошовий отаман Калнишевський аж 28 років. Це була для мене велика помста - сидіти за свій український прапор.

... Але на щастя попав я в Горьківську область. У лагері був призначений клінічним лаборантом. Обслуговував дві тисячі в'язнів і вільнонайманих. Відношення до мене, як до священика, з Божої ласки, було добре, як зі сторони наглядачів, так і зі сторони всіх ув'язнених. Після 6-ти років тюрми, за слабким станом здоров'я, мене звільнили. Дев'ять років писав я до різних інстанцій, щоб мене оправдали. Та відповіді надходили, що я справедливо осуджений за жовто-блакитний стяг. І все ж таки через 9 років президія верховного Суду СРСР визнала мене несправедливо судженим. Я отримав реабілітацію. Сталось це 1965 року...

Роки йдуть, все страшне забувається. Тільки пам'ять нагадує, який Бог справедливий і милосердний. Бо те, що раніше і не снилось, тепер чудом здійснилось. Тоді страшно було і подумати, щоб цей наш національний прапор міг десь вільно висіти, за який я сидів у тюрмі. А все таки не даремно я за нього сидів і страждав.

Тепер ми бачимо, як він спокійно лопотить на вітрі своїми жовтими, як лан української пшениці і синіми, як безкрає небо кольорами над вільною Україною, і не деінде, а на куполі Верховної Ради нашої держави, у золотоверхому граді Києві, та по всіх містах і селах української землі. Так, Боже Провидіння безконечно милосердне! Воно завжди дбає про тих, хто вірить в Бога і надіється на Нього. Всі тішмося і радімо Самостійною Україною. Але й усіх зусиль ми повинні докласти, щоб вона була сильна, непохитна, велична, міцна. А до цього потрібно нам згоди, згоди і згоди...

Ми знаємо! Ми мусим іти.

Ми мусим всі і я, і ти.

Іти вперед під жвавий крок,

І ти, і я лишім порок

Порок незгод, порок сварок.

Ми йдім всі враз, всі крок у крок.

Хай зіллються серця в одне,

Велике серце не будне

Вкраїна жде, а згода де?

А брат наш в розбраті бреде

Тож нині кожний як стій знай

До згоди зве наш рідний край.

Кличе тебе, кличе мене.

Інакше лихо не мине.

Лиш спільним духом всім нам встать,

А блисне волі ясна стать!

Так, вже заблистіла воля української держави. Всі українці відчули це солодке слово „свобода"! Синьо-жовті прапори з тризубами майоріють кругом. Потрібна нам тільки згода, єдність, спокій. Молімся за це до нашого Спасителя. І молімось всі за неньку-Україну до Всевишнього! Щоб під покровом Божої Матері і за молитвами св. Володимира - нашого христителя-обновителя Україна розквітала, міцнішала під ясним золотим сонцем свободи між народами нашої планети.



Крехів, 21.11.1991 р. Б.

о. Ігнатій Теофор Янтух, ЧСВВ
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 23 грудня 2009, 17:44

romanm писав:Шановне панство, дозвольте. Ну шо ж ви так налетіли на людину, все таки правосланий брат.



Це ще хто на кого "налетів" зі своїми заявами-провокаціями!:)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Державні прапори в уніатських церквах

Повідомлення о.Олег » 24 грудня 2009, 11:34

Слава Ісусу Христу!
shovgenyuk писав:Шановні уніати, а чому у ваших церквах використовується державна символіка - прапор України і тризуб?
У вас є свої фани і інша символіка, чому у церквах державними прапорами махаєте?

я грішний не бачив, щоб хтось "вимахував державними прапорами" у Церкві - словами Апостола: "немає у нас такого звичаю". Можливо - хтось у пориві патріотизму щось такого, зауваженого Вами, робив, але зазвичай так не чинять... Окрім того, якщо Ви маєте на увазі під "ваших церквах" лише УГКЦ (а не весь український захід), то не думаю, що така претензія на винятковість вживається Вами коректно: є українські прапори і в Храмах УАПЦ, і УПЦ КП, а в РПЦ неодноразово бачу (над хоругвами) двоголового орла та і "трикольор" зустрічався...
Пробував читати цю розмову, але, вибачте - не дочитав. Пояснювати не буду. Як і не буду пояснювати своє небажання продовжити розмову, якщо розмова не спрямується у приблизне русло слідуванню Христу - вибачте за зауваження, якщо можна.
Те, що вичитав: Ви, фактично, не з такою церковною традицією (українські прапори, герб... у церкві) сперечаєтесь а живете в образі на людей, яких асоціюєте з синьо-жовтим стягом та Тризубом... Мені дуже шкода, що у Вас щось такого стаося, але спробуймо проаналізувати те, що бачимо сьогодні в Храмах, як частину Молитви Церкви.
Найперше, не думаю/надіюсь, що Ви не знайомі з тим фактом, що вся церковна символіка, зокрема - хоругви, той самий двоголовий орел, ризи священиків тощо... є запозиченнями з візантійського двору (зокрема - державної символіки) і у змаганнях за певну окремішність ще не розділеною Руською Церквою була випрацювані свої обрядові особливості: свої (а не візантійські) хоругви (аналог сучасних прапорів), християнське прочитання того ж Тризуба тощо. Назагал це добра річ - символічно пов`язати народ з Христом, воцерковивши його атрибути. Так чинили і чинять християнські народи. От лише є небезпека переважання національного над християнським і до такого допускатися вже гріх. Бо є різниця між тим, коли проповідуємо Христа і тим, коли проповідуємо Україну (чи Росію чи будь-яку іншу державу). Тут важливо не запутатись, що основне, а що вторинне: основне - приналежність Христу Богу нашому. А путанина в головах (не лише українців - в представників різних народів) присутня і з цим у своїй священичій практиці часами стикаюся.
В нашому західняцькому контексті такий наголос на національність нмд пов`язаний з відголосами життя українців під тиском поляків. Колись читав статтю про коріння українського націоналістичного руху в протиставлені до польського, зокрема пригадую одну з тез: за 600 років панування над українцями (русинами), поляки обмежували наші культурні та політичні вияви і не допустили українців в правлячі кола Польщі чи Австро-Угорщини. Якщо знаєте історію - фактично єдиним місцем де на належному рівні плекалася свідомість українства, була УГКЦ. Якщо такий стан речей є присутній у зустрінутій мною "голові" - борюся з цим явищем, проповідую Христа. Але прапори, герби... - історично відображення національної ідентичності в Церкві є присутнє у всіх народів.
Востаннє редагувалось 24 грудня 2009, 11:41 користувачем о.Олег, всього редагувалось 1 раз.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Повідомлення о.Олег » 24 грудня 2009, 11:39

o.Mykil писав:
romanm писав:Шановне панство, дозвольте. Ну шо ж ви так налетіли на людину, все таки правосланий брат.
Це ще хто на кого "налетів" зі своїми заявами-провокаціями!:)

хто перший згрішив :(
А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв. Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
вибачте
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 24 грудня 2009, 11:48

Отче, дозвольте декілька слів. Якщо чоловік хочу щось серйозне обговорити, тоді це інший підхід. Але коли людина приходить з провокаціями, то отримає згідно своєї поведінки.

Шкода що Ви не дочитали. Поведінка стандартного гопника, такі люди? якщо ти перед ними опускаєш голову, нагліють, а розуміють тільки відповіді в рифму. Що і отримав.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Повідомлення о.Олег » 24 грудня 2009, 11:56

romanm писав:Отче, дозвольте декілька слів. Якщо чоловік хочу щось серйозне обговорити, тоді це інший підхід. Але коли людина приходить з провокаціями, то отримає згідно своєї поведінки.

цікаво, а як тоді за такої логіки мав би відповідати нам-грішним Святий Бог?
Святі Отці кажуть, що на Образ Божий ми-люди сотворені, а Подобу Божу треба випрацьовувати. Хороша нагода, думаю.
вибачте, якщо когось образив.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 24 грудня 2009, 12:04

цікаво, а як тоді за такої логіки мав би відповідати нам-грішним Святий Бог?
Святі Отці кажуть, що на Образ Божий ми-люди сотворені, а Подобу Божу треба випрацьовувати. Хороша нагода, думаю.
вибачте, якщо когось образив


Отче, та які образи?
Тут подібне до того, як я прийду до сповіді і скажу що співживу з кимось. Ніхто мені не дасть розрішення, як би я не просив чи не пояснював. Dura lex, sed lex.


В житті всяке буває, не завжди хтось, щось робить, бо так грішити йому хочеться:) Хто в це вникає? Ви вникните і дасьте розрішення якщо жінка скаже, що немогла жити з садистом лишила і живе з другим? Бо людина слабка і не зможе жити як монахи? Скоріше дасться розрішення якщо скажу шо там пішла/пішов "наліво" а не співживе.

То що ж хотіти від простих людей?

Ліки бувають гіркими, ми ж не гомеопати якісь.:) Надіюсь без образ. Не сперечаюся, просто бажаю донести мою точку зору. Хоча і Вашу розумію і приймаю.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Повідомлення о.Олег » 24 грудня 2009, 18:17

romanm писав:Шкода що Ви не дочитали.

дочитав. припиняти таке треба (молодець модератор) але опускатись на рівень "гопників" не варта.
Всім братам нашим, що святкують за новим стилем (напевно тепер і о.Микіл наполовину, як у Канаді, так святкує) - смачної Вечері!!
З Різдвом Христовим!
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 24 грудня 2009, 19:08

Дякую, отче Олеже! Взаємно! Так святкую вперше Різдво за новим стилем, між іншим! :)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!


Повернутись до “Гуманітарні дисципліни”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей