прочанка писав:КИЕВ, 4 фев - РИА Новости.
Наше отношение к ОУН УПА Я согласен (и думаю, что не только я), что бандеровское движение было освободительным движением против угнетателей (советской власти). Но ведь они также служили и фашистам(которые принесли столько горя Украине, и против которых воевали наши деды),.. и сохранилось множество свидетельств и документов о том, что бандеровцы жестоко уничтожали также и мирных жителей (украинцев, поляков, евреев, русских, хорватов). Отрицать эти факты бессмысленно. Именно поэтому (что они на службе у фашистов были карателями мирного населения) Восток и протестует против них, не признаёт их героями.
чим все-таки гірше воювати на боці Німецької Армії аніж на боці армії совєтів?прочанка писав:Навіть про дивізію СС"Галичина" ...
прочанка писав:Тим паче, що спочатку(пам"ятаючи кайзерівську Німечину і її доброзичливе ставлення) німців вітали як визволителів після тих безчинств, які вчинили перші совєти. Навіть фашисти були шоковані, коли знаходили гори замучених людей НКВС.
о.Олег писав: чим все-таки гірше воювати на боці Німецької Армії аніж на боці армії совєтів?
прочанка писав:ну, німці теж були різні,але як не назви, для нас вони були загарбниками
viter писав:о.Олег писав: чим все-таки гірше воювати на боці Німецької Армії аніж на боці армії совєтів?
Отче Олеже, Ви ставите питання, на які nikolach та його однодумці (схід та південь України) ніколи відповіді не дадуть. Таке питання їм і в голову не влізе, воно саме для них є святотацтвом. Для таких християн, як nikolach є нормальним, що героями називають тих, хто руйнував храми, нормально, що це зараз шановані люди, отримують високі пенсії, запрошуються в школи вчити підростаюче покоління "патріотизму", а от якщо визнати героями людей, що захищали свій народ, свою землю, свою Церкву - то це для них обурливо і неприпустимо, для них це має поглибити розкол в нашому народі. Ганьба!
. Попри всі наші суперечності. о.Олег писав:Якщо людина (ми- такі різні українці) усвідомить, що саме цей от чоловік чинив гріх вбивства народу і йому нащадки вбитих віддають шану "учасника", є можливість, що з`явиться розуміння, що і інша сторона перебувала у неменш складних історичних умовах і їй також належить пошанування... Думаю, що тут, як і всюди, важко розрізнити грішника і гріх, відповідно кожного, що любить грішника, можно протрактувати як такого, що любить гріх.
nikolach писав: громадську думку обох сторін вже не змінити, та історичну правду вже не відновити.
На мою думку, отець Олег, сьогодні вже не має значення, яка сторона винна больш, яка менш (чи зовсім не винна), бо громадську думку обох сторін вже не змінити, та історичну правду вже не відновити. А мир треба відновлювати і треба жити разом.
Сьогодні має значення тільки одне: чи ми всі є вірними християнами, чи готові послухати Христа, та виконати Його заповідь:
"Якщо ти... згадав, що брат твій має щось проти тебе, то залиш дар твій,... та піди по-перше примирись з братом твоїм"
vitalko писав: Без знання історичної правди ми - як собаки бездомні... Якщо ми християни, то донесення правди до інших має здійснюватися, незважаючи на усвідомлення надзвичайної важкості цього завдання. Власне, саме християнство є донесенням правди(істини) до людей, і, ви самі бачите, якою жертвою воно здобувається.
Все правильно, але Христос не каже: іди покайся перед братом своїм, а примирися з ним. Тобто саме примирення може здобуватися різними шляхами. Більше того, каятися в тому, чого ти не вчинив, є потуранням неправоті брата твого. Чи має християнин погоджуватися з неправдою? Скоріше навпаки, має донести правду, тим самим відкрити людині очі на власну неправоту(якщо так треба), щоб вона могла це побачити і стати на шлях правди. Бо якщо цього не зробити, то чи не будемо ми, як християни, винні в тому що цієї неправоти в братові своєму йому ж не виявили, і тим самим йому ж не допомогли? Тут вже, навіть, справа не в наших бажаннях, це вже наш обов"язок правду доносити. Альтернативи просто не існує, імхо.
; при этом, они не способны простить, не способны уступить; и не видят грехов за собой; они хотят только торжества правды. Любыми путями. Параноики - самые конфликтные люди.Они зациклены на своей борьбе за правду; и в этом - их беда, в этом их болезнь. Они не способны понять, что у каждого своя правда, что окружающие их люди, в т.ч. и те, кто их обижает, рассуждают совсем не так, как они; что у всех людей свои ценности, своё представление о жизни, свои интересы. В результате, они борются уже не столько за правду, сколько с окружающими людьми (а нам ведь, наоборот, заповедано любить ближнего). Это - больные люди; они невыносимы для окружающих и часто заканчивают жизнь в психбольницах. Я это знаю не понаслышке, а по печальному опыту одного из членов моей семьи.
.
. nikolach писав: Сейчас же, пока горят страсти на Востоке и Западе, ...
. Вибачте.Тем более, что каждый верит в ту историю, которой его научили, и ни за что не примет тот вариант истории, которую предлагает противоположная сторона. Поэтому, в этой ситуации, я считаю, у нас только один выход: для того, чтоб восстановить мир надо послушать Христа и сделать так, как учит Он .
nikolach писав: Але невже ніхто з вас, хоча б заради Христа та відновлення миру в Україні, так і не погодиться з необхідностю визнання гріхів також і за вашимі вояками (есесівцями та бандерівцями)?
о.Олег писав:Ця глава, пане Миколо, про християнську праведність
Без покаяння немає прощення.
. З нашої нелегкої розмови я зрозумів одне: усередині України першою повинна просити прощення (за всі гріхи Росії і РПЦ) православна Церква МП 
. При цьому, вона не повинна чекати зустрічного кроку, а просто вибачити всіх, кого вважає винними. Думаю, що рано, чи пізно, вона так і зробить. . Адже ми все одно ( незалежно від різної віри і різного розуміння історії) залишаємось братами . А визнання історичної правди, сподіваюсь, рано чи пізно настане. І це залежить багато в чому від того, яку сучасну історію України ми зараз створимо разом з вами (всупереч усім зусиллям недобросовісних політиків). . . Микола Ч. nikolach писав:Хочу сподіватись, що після нашої з вами розмови ви погодитесь, що православні вірні УПЦ МП не такі вже й вороги для західняків та греко-католиків
nikolach писав: ...Адже ми все одно ( незалежно від різної віри і різного розуміння історії) залишаємось братами
), але хтось( той кого не можна називати), зацікавлений, щоб народ дерся за минуле, за мову, за церкви і зовсім не думав за проблеми сьогодення. ». luksander писав:Якось одна старенька хвора жінка попросила сусідку – прихожанку УПЦ МП – поставити свічку і помолитися за недавно померлого чоловіка. То та відмовила, бо: «йому ще хуже буде, бо ви ж до греко-католиків ходили
Мабуть РПЦ не духовним відродженням турбується, а щоб москва останнім римом стала таки.
Чи не «мабуть»?
о.Олег писав:luksander писав:Якось одна старенька хвора жінка попросила сусідку – прихожанку УПЦ МП – поставити свічку і помолитися за недавно померлого чоловіка. То та відмовила, бо: «йому ще хуже буде, бо ви ж до греко-католиків ходили
Мабуть РПЦ не духовним відродженням турбується, а щоб москва останнім римом стала таки.
Чи не «мабуть»?
протилежний випадок: православна пані з Одеси ходила (до Сповіді, Причастя) саме в храм УГКЦ (село на Франківщині) бо її духівник перед поїздкою настановив: єдині (окрім РПЦ) канонічні - греко-католики.
Православіє дуже різне...
Повернутись до “Гуманітарні дисципліни”
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей
