Демократія
Додано: 09 листопада 2010, 10:00
Демократія - це одночасно і дуже складно, і дуже просто.
Так є тому, що демократія притаманна більш високому рівню розвитку людського суспільства, вона потребує від людей відповідних знань та умінь. А якщо говорити більш узагальнено, то демократія можлива лише на певному рівні розвитку суспільної свідомості, освіченості та моралі.
Для тих, хто знаходиться на більш низькому рівні розвитку, демократія недосяжна для розуміння, її складність перевищує їхні можливості. Для розвинутих людей, демократія така ж звична як і письменність.
В основі розвитку демократії стояв сам Ісус Христос, котрий прийшов до людей не в образі всевладного прокуратора, а в образі вчителя, котрий ніс людям основи знань щодо того, як доцільно між собою взаємодіяти. Ці знання, покладені в основу християнської моралі, й зумовили розвиток сучасного демократичного світу.
Якщо коротко, узагальнено називаючи всі недемократичні суспільні устрої тоталітаризмом, то можна сказати, що тоталітаризм походить від тваринного і примітивного людського способу організації взаємодії між собою – зграї, очолюваної вожаком. Вожак, чи вождь, - він є для зграї чи примітивної людської спільноти законом. Відповідним чином будуються не тільки правовідносини, а й система безпеки – дбай про вождя, покоряйся йому, а він подбає про твою безпеку. Щоправда, спочатку подбає про свою безпеку і свій добробут, а потім і про підданих. При чому подбає про підданих лише в тій мірі, в котрій їх існування відповідає його особистим інтересам. Це тоталітаризм в чистому вигляді.
Більш високим ступенем розвитку є демократія. Вона основана на тому, що люди гуртуються не навколо вождя, а навколо спільних цілей, котрі оформлюють у вигляді законів. А потім наймають на конкурсній основі технічних виконавців, котрі організовують неухильне дотримання вироблений народом законів. При цьому громадяни дуже уважно слідкують за дотриманням своїх законів та належним виконанням найнятими чиновниками своєї роботи. Мабуть не даремно сучасний світ веде своє літочислення від тих часів, коли Ісус Христос подарував людям основи тих моральних законів, котрі ведуть до кращого життя.
Отже, основою демократичного суспільного устрою є здатність людей бути господарями своєї землі та долі. Для цього вони повинні мати відповідні знання та вміння й сформовану на їх основі суспільну мораль та суспільний світогляд.
Говорячи про сьогоднішню Україну, слід сказати, що ні держава, ні доброзичливе закордонне панство, не поспішають нести українцям необхідні їм суспільні знання. Це і зумовлює стагнацію українського суспільства та руйнацію держави.
Дуже приємно, що УГКЦ останнім часом все активніше своєю діяльністю сприяє розвитку українців. Це стосується і широко поширюваних проповідей глави УГКЦ Блаженнійшого Любомира, і освітньої діяльності УКУ, і таких, дуже повчальних для нації прикладів, як приміром відомий вчинок о. Бориса Ґудзяка, котрий показав, які саме мають бути стосунки між вільним громадянином, та найнятими ним чиновниками, і життєвий шлях та суспільно-філософська творчість президента Інституту релігії та суспільства Мирослава Мариновича.
На жаль, після проведення злочинного комуністичного експерименту, Україна стала територією світоглядного лиха. І сьогодні потрібні потужні та самовіддані зусилля всіх, кому вдалося зберегти чи набути необхідних якостей в царині освічення українців та формуванні їх моралі до сучасного цивілізаційного рівня.
Започатковуванням теми демократії на офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви, я прагну до обміну думками щодо шляхів демократичного розвитку України, а якщо поталанить – то і співпраці на благо Ісуса Христа, української нації та всього людства.
Так є тому, що демократія притаманна більш високому рівню розвитку людського суспільства, вона потребує від людей відповідних знань та умінь. А якщо говорити більш узагальнено, то демократія можлива лише на певному рівні розвитку суспільної свідомості, освіченості та моралі.
Для тих, хто знаходиться на більш низькому рівні розвитку, демократія недосяжна для розуміння, її складність перевищує їхні можливості. Для розвинутих людей, демократія така ж звична як і письменність.
В основі розвитку демократії стояв сам Ісус Христос, котрий прийшов до людей не в образі всевладного прокуратора, а в образі вчителя, котрий ніс людям основи знань щодо того, як доцільно між собою взаємодіяти. Ці знання, покладені в основу християнської моралі, й зумовили розвиток сучасного демократичного світу.
Якщо коротко, узагальнено називаючи всі недемократичні суспільні устрої тоталітаризмом, то можна сказати, що тоталітаризм походить від тваринного і примітивного людського способу організації взаємодії між собою – зграї, очолюваної вожаком. Вожак, чи вождь, - він є для зграї чи примітивної людської спільноти законом. Відповідним чином будуються не тільки правовідносини, а й система безпеки – дбай про вождя, покоряйся йому, а він подбає про твою безпеку. Щоправда, спочатку подбає про свою безпеку і свій добробут, а потім і про підданих. При чому подбає про підданих лише в тій мірі, в котрій їх існування відповідає його особистим інтересам. Це тоталітаризм в чистому вигляді.
Більш високим ступенем розвитку є демократія. Вона основана на тому, що люди гуртуються не навколо вождя, а навколо спільних цілей, котрі оформлюють у вигляді законів. А потім наймають на конкурсній основі технічних виконавців, котрі організовують неухильне дотримання вироблений народом законів. При цьому громадяни дуже уважно слідкують за дотриманням своїх законів та належним виконанням найнятими чиновниками своєї роботи. Мабуть не даремно сучасний світ веде своє літочислення від тих часів, коли Ісус Христос подарував людям основи тих моральних законів, котрі ведуть до кращого життя.
Отже, основою демократичного суспільного устрою є здатність людей бути господарями своєї землі та долі. Для цього вони повинні мати відповідні знання та вміння й сформовану на їх основі суспільну мораль та суспільний світогляд.
Говорячи про сьогоднішню Україну, слід сказати, що ні держава, ні доброзичливе закордонне панство, не поспішають нести українцям необхідні їм суспільні знання. Це і зумовлює стагнацію українського суспільства та руйнацію держави.
Дуже приємно, що УГКЦ останнім часом все активніше своєю діяльністю сприяє розвитку українців. Це стосується і широко поширюваних проповідей глави УГКЦ Блаженнійшого Любомира, і освітньої діяльності УКУ, і таких, дуже повчальних для нації прикладів, як приміром відомий вчинок о. Бориса Ґудзяка, котрий показав, які саме мають бути стосунки між вільним громадянином, та найнятими ним чиновниками, і життєвий шлях та суспільно-філософська творчість президента Інституту релігії та суспільства Мирослава Мариновича.
На жаль, після проведення злочинного комуністичного експерименту, Україна стала територією світоглядного лиха. І сьогодні потрібні потужні та самовіддані зусилля всіх, кому вдалося зберегти чи набути необхідних якостей в царині освічення українців та формуванні їх моралі до сучасного цивілізаційного рівня.
Започатковуванням теми демократії на офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви, я прагну до обміну думками щодо шляхів демократичного розвитку України, а якщо поталанить – то і співпраці на благо Ісуса Христа, української нації та всього людства.