о.Олег писав:перепрошую (мені слушно зауважують, що у великої частини українців досвід життя в ссср двадцять років більший) пробую розширити запитання: як жилося Вашим родинам від часу приходу до влади совєтів (з 20-х)
З повагою, о.Олег
Отче,ми часто збиралися родиною,і я чув бага-а-ато історій,і більшість з них знайомі багатьом.Просто скажу,що у мого діда(по татові) була велика господарка(ГАЗДА),жив на хуторі мав 7 дітей.По маминій лінії схожа ситуація,вони жили на іншому хуторі,мали велике господарство і все таке.При цьому всьому вони не були комуністами і ніколи не стали.
Тобто з приходом Совітів змінилось багато,і в контексті "добра" для моєї сімї я міг би нарікати і розповідати багато.(доречі біди зазнали не тільки від Совітів,хоч дід був постачальником тих хто був в лісі при Совітах,бо в лісі був один син, в сотні "Шрама").Тобто цю владу не приймали,просто жили в постійному страсі.Тим більше були різні ситуації.В війні брали участь два татових брата,і це багато в чому врятувало мого діда і його сімю.Мій тато тоді був ще маленьким,він 37 р.н.(він самий молотший)Але по розповідях, коли німців остаточно вигнали,була радість,в контексті "кінець жахіттю".Дід радувався перемозі,бо сини вціліли,а один був в полоні і жили надією його поверненню.Але старший брат мого тата був і є трошки мудрий,і коли англічани їх визволили, він чкурнув в Америку.Бо тут був би ворогом.І це мало наслідки для сімї.Особливо коли сотню "Шрама" Совіти розбили,битва була біля с.Олеша,і мій стрийко чудом врятувався,бо сам був з с.Олеша.Тобто жили в постійному страсі,і так жили багато хто.Совіти і змогли триматись за рахунок страху перед ними.А тут зі всіма витікаючими.
По маминій лінії дід взагалі служив в Кавалерії Польскої армії,але це було ще до війни,тобто до 39.(помоєму 33-38р.).І цей фат послужив багато в чому, що хутор їхній зник(в 48р.),тобто тоді було ущільнення населеня,бо на таких хуторах були ідеальні умови для ОУН УПА.
Але повірте мені,я це все розповідаю без якихось наріканнь на Совіти.Тобто це просто було.І в особистому намірі мені просто тупо нарікати на ту владу.Мовляв якби не вони(Совіти),то моя сімя би жила ого-го,і я би зараз був ого-го.
.Можу казати на загал,що Совіти "наївні гівнюки",але Гітлер "гівнюк з великої букви Х
"
Правда в тому,що якби мій тато не ховався(від призову в армію,коли вчився тут в Франківську) у сосідів мого діда(по мамі),то він би не познайомився з моєю мамою.І логічно припустити,
що мене би просто не було.
.
Тобто Совіти "гівнюки",але я завдячую їм своїй появі на світ
(в якісь мірі) .І навіщо мені "паносити" ту владу,її вже нема і не буде.Все,це безповоротно,це історія яка не повториться.Вони були наівні,хотіли побороти Бога,і вибрали самий тупий спосіб.
Таких "подарунків" вже не буде.Теперішні вороги Церкви і Бога набагато страшніші.І способи бородьби у них на-а-багато страшніші.
Ніхто себе не запитував:"Що би було якби гітлер виграв???".Наімний Українець думає, що жилось би добре,бо Німці культурна нація і все таке.
Скажу свою думку,був би "капец".І все би почалось добре,але кінець був би трагічний.Гітлер би змінив поняття Бог,і Церкви би не забороняли,а навіть навпаки.Але це були би не місця поклонінню Богу Отцю,Його Сину,і Його Животворящому Духу.Це вже було би щось інше і страшніше.(це суто моя приватна думка).
Так що можна подякувати тим хто вмерав нас визволяючи,тобто людям.І байдуже з яким імям вони йшли на смерть.Винен той "поц",який їх(людей) зомбував страхом і своїм іменем.
Дякую.
Бабця жила в Україні. Хіба би хтось другий народився від другої бабці. 
