То що там із осіннім авітамінозом?
Хтось чув про якісь католицькі музичні групи?
І ще. "Сто років тому" прочитала статтю в журналі "Патріярхат". Нижче цитую кавалок
"І зараз ми (ти і я – «покоління пепсі») живемо у світі, настільки переповненому брендами, що всім навколишнім, здається, глибоко начхати на те, хто ми такі і як себе ідентифікуємо. Але якщо вже ми – і ти, і я – визнаємо свою християнськість, то повинні пам’ятати, що Христос зобов’язав нас бути апостолами незалежно від того, в якому світі чи якій культурі ми народилися.
Що для мене є апостольство? Пережиття мого особистого одкровення і намагання подарувати наслідки цього людям, котрі мене оточують. Я не намагаюся поставити JC (скорочено від Jesus Christos) попереду всіх відомих торгових марок, а просто передаю оточенню свій досвід добра, вказуючи на те джерело, з якого я його отримав, — на Ісуса.
Додам, що я проти сучасних методів інкультурації. Я проти того, щоб заради просування християнства в маси його опопсячували чи то хард-кором, чи мистецтвом коміксів, розбавляючи особою Христа список сучасних «ваалів». Треба намагатися донести Христа до інших у найменш затертому вигляді. Не треба вчити якихось підвальних дум-гітаристів складати індастріал-обробку пісеньки «Божа радість, як ріка». Як на мене, краще просто показати їм дію Божої радости у власному житті, і тоді думери прославлятимуть Бога у своїх піснях – можливо, навіть не згадуючи Його при цьому. Можна просто згадати уривки із псалмів, де немає прямого лінка на Господа, або християн на сучасній рок-сцені – групу «U2». Ці хлопці – практикуючі католики, хоч і не люблять цього афішувати. Вони співають про все на світі: про біль від втрати близьких, піклування про коханих, зелено-білі обрії лісів, про друзів – і зовсім рідко згадують про Бога, хоч кожна їхня пісня добра за своєю суттю... " (А. Андрушків, студент IV курсу філософсько-богословського факультету УКУ
http://www.patriyarkhat.org.ua/ukr/arch ... e;227;393/)
Що думаєте з цього приводу?