Сторінка 1 з 1

Авторські вірші

Додано: 13 липня 2011, 21:40
Володимир85
Ділимось власними віршами.

Re: Авторські вірші

Додано: 13 липня 2011, 21:41
Володимир85
В пошуках земного ми про вічне забуваємо
І далі в темряві душевній блукаємо,
Ми матеріальне ставимо понад все вище,
Скочуючись, віддаляючись від Бога все нижче.

Ми віримо, що щастя залежить від грошей
І люди через жадібність не досипають ночей,
Засинають, прокидаються із думкою про них,
Страждаючи, бо завжди мало грошей тих...

Ми підмінили поняття кохання на хтивість,
Не усвідомлюючи у цьому всю брехливість,
Не розуміючи, що вона притаманна тварині,
А кохання, ця риса душі, тільки людині.

Ми забули, що Господь вчить любити,
Бо лише так можна людині не грішити,
Все з неї береться, все нашого світу добро,
Яке непереможне, яке викорінює зло...

Ми погрузли безнадійно у власному егоїзмі,
Будуємо не на знанні, а на популізмі,
Нехтуємо ближніх, з висоти на них чхаючи
Але про власне “Я” повсякчас пам’ятаючи.

Допоки ми не змінимось, не навчимося жити,
Допоки не будемо прощення просити,
Доти нам всім загалом і кожному зокрема –
Щастя не бачити, така бо правда людського життя!

Re: Авторські вірші

Додано: 13 липня 2011, 21:43
Володимир85
Бог забрав його волю
І розум його прихопив,
Щоб не творив він більше сваволю,
Щоб не приносив нещастя і менше грішив.

Люди, схаменіться, невже ж можна так?
Чому чините лихо, невже від цього легше жити?
Чом власні трагедії не сприймаєте, як дар, як знак,
Що потрібно на краще світогляд змінити?

Лицемірство і ненависть – сучасного світу бич
Роз’їдає нутро та душу ятрить,
Перетворює людину на злих сил здобич
І вона потім, страждаючи, у пеклі горить.

“Живемо лише раз” – теперішній девіз
А душа… Та що нам вона і для чого?
Людям нема діла до скривджених ними і їхніх сліз –
Головне, щоб нам було побільше усього.

У погоні за власним, за багатствами мінливого світу
Людина обманює інших, силою і розумом їх попирає,
Забуваючи, що настане час і Бог зажадає звіту,
Розуміючи, що вчинків добрих мало, їх майже немає…

Бог забрав його волю
І розум його прихопив,
І не потрібно нарікати на долю,
Бо це за справи, які він свідомо чинив.

Re: Авторські вірші

Додано: 15 липня 2011, 08:36
Володимир85
О, Господи


О, Господи, ти досконалий, могутній,
У кожній живій істоті присутній,
Все підвладне Твоїй святій волі
Та існує по визначеній Тобою долі.

Твоя велич нам, грішним, незбагненна,
І лише душа чиста, душа блаженна –
Зможе привідкрити слави Твоєї покров,
Плекаючи у серці безкорисну любов.

Так полюбити Тебе – мета головна,
І досягти її справа доволі непроста.
Для цього Ти сина Свого послав,
Він шлях нам до Отця Небесного вказав.

Христос – жива істина, правдива дорога,
Він світло буття, обнова і його основа.
Ісус воскрес, вмерши в муках на хресті,
Щоб і ми воскресли до Бога в житті.

Христові болі, злість людей і страждання –
Це наші труднощі, терпіння, поневіряння.
А тайна Його Божественного воскресіння –
Заклик до переродження душі та спасіння.

Re: Авторські вірші

Додано: 04 серпня 2011, 13:09
Володимир85
У написанні взяли участь наші форумчани. Вірш перенесено з *Балачки*

Любов

Любов... Що може бути цінніше?
Що в житті від неї важливіше?
В природі таких понять не існує,
Вона понад усіх стоїть, усім керує.
Бог є Любов, в Святім Письмі нам пише -
З Любові Світ створив, з Любові Сина дав...
Хто вірує у Нього-ніколи не залишить.
І Ти не спи - нехай любов'ю серце дише:
Спіши любить - не спи! Спіши - не лапай гав!
Хто б не лапав гріховних гав, той би не "спав"
І в цому Бог йому допомагав!
Іти до досконалості скоріше.
Бо гави ті підступні,такі невинні й легкі..
І спати так охота,лише чуть-чуть,щоб дух перевисти...
Тож будьмо ми бадьорі,чуваймо й дума про Любов..
Любов та вседесуща,що наповняє все..все..все..
Тож призовімо Того Духа,відкриймо серце назавжди..
Щоб гідний плід з любов`ю принести
Й любов Христову в світі ширити.
Щоб все знести, себе перемогти,
Нікого й ніколи в біді не залишити.
Щоб безкористя серце ближніх зігрівало
Несучи світло, віру, радість, чистоту,
Щоб милосердям сяяло, в гріхи не впало
Несучи власну долю, часом непросту...
Не за себе дбатимемо, ні, не за себе,
Візьмемо приклад з Ісуса, що життя за всіх віддав,
Задовільнятимемо навколишніх потреби,
Як любити, Христос людям приклад дав.
Любов ця не знає перешкод, без неї неможливо жити,
Вона розкриває одвічне стремління живого –
Служити Господу, Йому життя присв’ятити
Відкривши навстіж двері серця свого.

Re: Авторські вірші

Додано: 06 серпня 2011, 18:52
Володимир85
У написанні взяли участь наші форумчани. Вірш перенесено з *Балачки*

Віра

Кожен, здавалося б, може вірити,
Та чи кожен хоче Отцю життя довірити?
Без довіри немає відчуття синівства
І без нього не зрозуміти батьківства.
Комусь може і сином блудним треба стати,
Щоб від дна відштовхнувшись Отця Бога пізнати.
А комусь і святим, щоб іншим в цьому допомагати
Та своє життя для всіх, навіть вмерши, віддати.
Щоби Боже синівство люди всі вспадкували,
Хоч багато покликаних, тільки вибраних мало.
Віра – немов враннішня роса,
Не тілесна, а духовна краса,
Хто вірить – випромінює світло,
До всіх ставиться завжди привітно.
З Богом і вірою творить він чудеса.
Як попросить-отримає,
Як шукатиме,- знайде,
В імя Господа нашого ІСУСА ХРИСТА.
Віра у вогні не горить, у воді не тоне,
З нею серце щасливе, від болю не стоне.
Якщо Вона є – всі страхи минають,
Немов ніч на ранок – зникають.
З вірою муки приймали святі,
Страждання й терпіння терпіли вони.
Бо учень не більший Учителя свого,
За ім`я Його й вмерти задля раю святого.

Re: Авторські вірші

Додано: 29 жовтня 2011, 21:51
Georgij
Чудові вірші пише отець О.Кривобочок з ордену Єзуїтів:

У СТІП БОЖОЇ МАТЕРІ

Поговори зі мною, Божа Мати,
Вгамуй мій дух у гаморі життя,
Навчи мене терпіти і кохати,
Нема нікого - тільки Ти і я,
І небо синє з краю і до краю,
І до хреста прибитий Божий Син;
Рятуй мене, бо гину я, вмираю,
Один у цьому мороці, один.
Зневіри яд підступно підповзає
До моїх гордих, непокірних скронь.
Мене у цьому світі ще тримає
Тепло твоїх божественних долонь.
Поговори зі мною, Божа Мати,
Кинь промінь світла у моє життя,
Навчи мене цей світ не проклинати,
Бо в страшних муках догораю я.


Та ще багато цікавих віршів:
http://probudzenia.narod.ru/index.html

Re: Авторські вірші

Додано: 12 травня 2012, 18:27
Володимир85
написав вчора вірш :)
ділюсь

Край Любові

Десь далеко, ген-ген за небокраєм
Люди називали одну місцину раєм...
Все там було, ріки молочні, береги з патоки…
А один день у нас – там йшов за роки.

Всі там оселитися спрагло хотіли,
Від згадки деякі навіть мліли…
Дехто стратив ціле життя в пошуках,
А хтось марив ним у неспокійних снах.

Та був один самітник, достойний мудрець,
Казали, мовляв, він в це місце був ходець.
І тьма люду до нього прийшли на раду,
Щоб вказав шлях, дав мудру їм пораду.

“Скажи, о великий муже, що то за край?
Будь ласкавий, змилосердися, розповідай.
Бо бажання нас палить і сон втратили ми,
Все дамо тобі, щоб потрапити швидше туди”.

Настала тиша, всі з нетерпінням чекали слів,
Що відкриють тайну до безжурних днів…
Мудрець сидів тихо, спокійно та все мовчав
Але і людей по домівках не відпускав.

Та ось піднявся і з уст полилась дивна мова,
Для прибулих вона була зовсім нова.
Бо стільки доброти в голосі з роду не чули
І всі, як один, велике щастя відчули.

“Шлях, любі діти, вам вказати? Добре, скажу.
Але всю настанову виконати повинні ви мою”.
Люди погодились, ближче підступились
І, сповнившись повагою, самітнику вклонились.

“Любов’ю край це зветься і Бог його створив
Але тільки той, хто серце Господу відкрив,
Хто безкористям прикрасив власні діла –
Досягає його, долає дорогу туди до кінця.

Хто хоче служити, забувши про своє “Я”,
Хто втихомирив тваринні інстинкти й почуття
Той, хто чисту любов поставив на перше місце
Осягає мету, бо серце в нього – вже безгрішне.

Той, хто вдягнувся в шати смирення та поваги,
Для кого життя – праця над собою, а не розваги,
Хто жертвує собою в ім’я загального блага –
Тому приходить побороти путь нелегкий наснага”.

Почувши ці слова, народ похнюпився, засмутився
І всередину себе заглибившись, пильно дивився.
“Чи дійду я в край Любові?” – питання подумки лунало,
А відповідь? Відповідь кожне серце напевно знало.

Чи досягнули люди заповітної цілі? Хтозна…
Вони мали пораду, можливості та ціле життя.
І хочеться вірити, що хтось та й дійшов:
В прекрасний, безжурний край, що зветься Любов.

Re: Авторські вірші

Додано: 13 травня 2012, 13:32
Georgij
:Bravo: :good: :Rose: Чудовий вірш

Re: Авторські вірші

Додано: 13 травня 2012, 16:12
andrey s.
Georgij писав::Bravo: :good: :Rose: Чудовий вірш

так. :Rose:

Re: Авторські вірші

Додано: 14 травня 2012, 23:41
Володимир85
О, вітре, на крилах наснагу принеси!
Щоб хрест свій зі смиренням нести.
Щоб і чужий, якщо потрібно, взяти,
Розігнувши у свідомості егоїстичні грати.

Re: Авторські вірші

Додано: 02 серпня 2012, 20:43
Володимир85
Пити чи не пити?

В споживанні спиртного хтось бачить позитив,
А інші давно вже від нього спочивають в землі...
А починалось все із краплі, що колись пригубив
Під слова безумного суспільства: “трішки не зашкодить тобі”.

В час, коли моральний занепад стає нормою —
Люди вливають в себе спирт, етанол.
Вважаючи себе в безпеці, втішаючись долею доброю,
А для когось жити в пляшці — взірець щастя, еталон.

Кого недоля не торкнулась, тому море по коліна:
“Ми не станемо алкоголіками, ми сильні” — думають вони.
Проте якщо б за ближніх щиро хоч раз душа заболіла
Може б і вибрались із власної егоїстичної шкарлупи.

Хтось говорить: шукаймо компроміс, золоту середину,
Адже так добре келихом вина ароматного смакувати.
Не задумуючись, що він може стати шляхом в домовину...
А там... а там пізно буде самовпевненість виправляти.

Комусь дуже вигідно, щоб народ спивався поволі,
І вибір потрібно робити, час зволікання пройшов.
Допомагаймо власною позицією визволитись з неволі
Тим, хто любов у чарці шукає чи, на жаль, уже її знайшов.

Re: Авторські вірші

Додано: 15 березня 2013, 09:57
zvonar Yuriy
Два дощі

Дощ...
Невже це дощ?
А може ні?

Не може бути!
Не хочу я дощу!
Не хочу, ні!

І все ж, це дощ.
Це сирість,
Мряка у вікні.

Це ті калюжі,
Що в дворі.
Вони великі і малі.

Немає сонця,
Світла,
Мрій.

Сиджу сумний,
Дивлюсь в вікно,
Чекаю дні.

Коли скінчиться дощ.
І сонце буде
В нашому вікні.

І тепле сонце забере
Калюжі ті,
Що у дворі...

Дощ...
Не вже це дощ?
А може ні?

Не може бути.
Які приємні краплі
На вікні!

Красиві вулиці
Без пилу, жару,
В чистоті.

Калюжі в нашому дворі,
Як тепла спогадка
Дитячих мрій.

Сьогодні й дощ,
І світло, й сонце
Все в мені.

Збираєш разом
Та ведеш їх
В світ надій.

І не чекаєш
В грудні – світ,
Який був на весні.

Так, що це дощ?
Це – радість?
Чи це скрута на душі?

Так, що –
Бувають різні два дощі?
А, може й ні?

Re: Авторські вірші

Додано: 05 серпня 2013, 15:19
zvonar Yuriy
* * *
Я думал дворником я стану…

Євангелие от Иоанна, гл. 15, ст. 5:
Я есмь лоза, а вы ветви;
кто пребывает во Мне, и Я в нем,
тот приносит много плода;
ибо без Меня не можете делать ничего.




Я думал дворником я стану

И думал, что мести так просто, так легко.

Что в простоте я к святости пристану

И страсти прогоню прочь от себя далече-далеко.



Что если захочу, оставлю почести и славу.

Любовь любимую к себе другому подарю.

Оставлю все и сердце чистое по праву

В любой момент отдам Творцу, как только захочу.



Я смело прочь пошел от славы.

Труды на ниве сей с заметной легкостью сложил.

Пошел я дворником искать метлы забавы.

Вот, навык свой об этом известить тактично позабыл.



И я мету, пыль от метлы столбится.

Души не чают в пыли той насельники двора:

«Каким он был?! – А как смирился!

Что впору славить святости дела».



Мой навык лиц не различает.

Раз слава есть – идут дела.

И пыли кучи рвенно разгребает.

Пока его питают вдоволь, досыта.

Re: Авторські вірші

Додано: 15 серпня 2013, 21:02
luksander
Подари Мне свои грехи
Лана Сапиенс

Ты разрушил оковы лжи,
Я увидела Жизнь в окне.
Что отдать я могу, скажи,
За надежду, что даришь мне?

Подарю Тебе звёздный свет,
Облака среди серых туч,
И кружение всех планет,
И сияющий солнца луч,

И зимы белоснежный плед,
И мои о Тебе стихи -
Но услышала я в ответ:
"Подари Мне свои грехи.

Их оставь, откажись от всех
И по-новому жизнь крои.
Подари Мне свой каждый грех.
Всё - Моё. Лишь грехи - твои".