Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

о.Олег писав:

ShMariam писав:А можна ще раз, але прозою?

тобто - щоб пояснили те, що мали на увазі сказати?

Так

Може не будемо зразу і про все?
Я просила пояснити лише те, що було написане 2 грудня

Ігор Шевчук писав:Від Діви Марії поезії:

Вибачте, будь ласка, хочу для себе з"ясувати: Ви думаєте, що Діва Марія Вам з"являється, диктує поезії чи в чому тут суть?

Just_me писав:

Ігор Шевчук писав:Від Діви Марії поезії:

Вибачте, будь ласка, хочу для себе з"ясувати: Ви думаєте, що Діва Марія Вам з"являється, диктує поезії чи в чому тут суть?

Не чіпайте тонку душу поета)))
Він ТАК відчуває)
Натяки , нюанси , метафори , напівтони...
Тут вже пробували попросити переклпсти образи поета на нормальну мову. Відповідь дивіться вище

пілігрим писав:Не чіпайте тонку душу поета)))
Він ТАК відчуває)
Натяки , нюанси , метафори , напівтони...
Тут вже пробували попросити переклпсти образи поета на нормальну мову. Відповідь дивіться вище

Та я загалом в тонкі душі не лізу, я стараюся їх всіляко берегтися. І не прошу пояснювати поезію (хоч як поціновувачка поезії загалом знаю, що зробити це можна, та і проза буває не менш тонкою), але мушу з"ясувати, що то за момент із Дівою Марією. Не проста людська цікавість, а модераторська доцільність.

Натхненниця. Не диктує нікому ніхто: ні муза(природа), ні геній (природний ще рівень), ні геній духовно-Христовий, ані Діва Марія (Бог за благодаттю), ні Бог, бо Він смиренний і не насильник, не дозволяє такого, не ламає й волі карася. Від міри віри, міри Любові - глибина і осяйність і висота художнього слова. Ви чуєте в серці, коли любите, і бачите те, що інші не бачать, про це є і це є в світовій культурі і в поезії всього світу. І.Шевчук.

Ігор Шевчук писав:... ані Діва Марія (Бог за благодаттю)...

Перепрошую?

ShMariam писав:

Ігор Шевчук писав:... ані Діва Марія (Бог за благодаттю)...

Перепрошую?

, п.Маріанно, а за що Ви перепрошуєте ( ще з таким смайцликом ) ? Ви ж ніби нікого не скривдили ...., і цікавість Ваша теж не образлива ( сподіваюсь що буду вірно зрозумілий ) .
Наприклад коли я читаю п. Ігора ..., то просто читаю і розуміти не є моєю метою. Що не розумію.., те залишаю на Бога. В такому стилі написання у слів і словосполучень є великий простір для маневру .., а від так й розуміння написанго залежить від читача ( за умови читання .., або не читання ).
Ніяким чином не намагаюсь пояснити щось за автора, це власне було би не вічливо.
Сумно що автор не спілкується в інших темах.., це власне те що хотів сказати..., основний меседж .
Дякую .

andrey s. писав:

ShMariam писав:

Ігор Шевчук писав:... ані Діва Марія (Бог за благодаттю)...

Перепрошую?

, п.Маріанно, а за що Ви перепрошуєте ( ще з таким смайцликом ) ? Ви ж ніби нікого не скривдили ...., і цікавість Ваша теж не образлива ( сподіваюсь що буду вірно зрозумілий ) .

Моя цікавість, як писала Just_me, зумовлена моїми обов'язками модератора (та й просто християнки). А слово "перепрошую?" вживаю замість "що-що?"

Відповідаючи на запитання, приводжу статтю, якою підказую, що на все відповідається любовю, пізнається любовю або мірою любові:

Подамо приклад для молоді?

Трудно досягти, щоб розум не надувався, немов той пухир. Найтонший солод пристрасті відводить людський ум від Божої любові — і він не пізнає людину як сам Бог, натомість самоздіймається над братом, бо непокірний, «самомнітєльний».
Я приймаю їжу найчастіше з рук моєї дружини, — це добре. Пропоную — з рук парадоксального Христового художника: втілювача художніх образів.
Якщо дещо в словах попередніх ще не відгоріло і не відділилось земне (бо я теж людина) і не стало сприятливою їжею безвідносно людських національностей, конфесій, можностей, освіт і т. ін., великодушний розум Ваш очищеніший те прозрить, великодушно тому і простить. Що з мене взяти? «Великодушності шпаки не забувають».
Та в оправдання скажу Вам, що в Христа слово попереджувально-пророче не розходиться, як те знаєте, із виконанням на ділі! А я ж — співтворець Його. О! це є щастя — тісне єднання з Богом-Словом в житті).
Ще прошу щедрості великодушшя: навіть святий Василій Великий — той, як на замовлення, помер на один день пізніше, аби похрестився, спасся один лиш його лікар-єврей...

Лише своїм серцем, у якім творить Бог, можемо подати приклад для молоді.
Ніхто і не явить інакше. Чому?
Саме у спілкуванні з Богом, а значить, обоженні, і в спілкуванні один з одним посередництвом Бога, значить — в обоженні, ми можемо цілком відкритися як особистості і насолодитись особистостями в любові очищеній, при цьому якраз в любові і розкриваються особи, в творчості любові в Духові Животворчому. Все це в Христі-Богові — для Отця-Бога. Амінь. Хто з благодаттю, особливо постійною, — тим зрозуміліше. Заборонами не добився нічого ніхто та й не доб’ється.
Тільки взірцем Христового серця.

25.09.2012
Напрошується тактично і можливо благословиться, щоб відкрити окремий розділ "Ігор Шевчук. Трактати. Статті". Хочуть інші душі спілкуватись.Так?

Ігор Шевчук писав:Відповідаючи на запитання,
Напрошується тактично і можливо благословиться, щоб відкрити окремий розділ "Ігор Шевчук. Трактати. Статті". Хочуть інші душі спілкуватись.Так?

Якщо будуть бажаючі спілкуватись, то хай пишуть.

Ігор Шевчук писав:Відповідаючи на запитання, приводжу статтю, ..

Я не про це питала. В наступній цитаті розумію все:

Ігор Шевчук писав:Натхненниця. Не диктує нікому ніхто: ні муза(природа), ні геній (природний ще рівень), ні геній духовно-Христовий, ані Діва Марія (Бог за благодаттю), ні Бог, бо Він смиренний і не насильник, не дозволяє такого, не ламає й волі карася. Від міри віри, міри Любові - глибина і осяйність і висота художнього слова. Ви чуєте в серці, коли любите, і бачите те, що інші не бачать, про це є і це є в світовій культурі і в поезії всього світу. І.Шевчук.

крім

Ігор Шевчук писав:.. Діва Марія (Бог за благодаттю)..

То що там з Дівою Марією? Що значить в дужках "Бог за благодаттю"?

“То що ж там з Дівою Марією?» – імпульс від Вас, точніш – від Бога.
«Від Бога імпульс, від нас – робота» – німецькі високі Композитори.
Але і від Вас робота.
Бо найцентральніше запитання від Вас поставлено. Все звідти ж, як – «Хто є Ісус Христос?»
Ніби для одного запитання і благословилось все. Вона – на УГКЦ дивиться.
Доторканнями до Марії і Христа твориться найємніший зміст. Любов’ю, музикою, і з них поезією.
Спільні відповіді в діалогах. Святим чи композитором не заборонено нікому, щоб стати, зреалізуватись.
Звучіть.
У вужчому значенні ось це: «Бог – за природою Своєю Бог». А Діва Марія, створена? – Благодаттю Тройці.

Як кажуть на деяких форумах "Слив засчитан"

Ігор Шевчук писав:У вужчому значенні ось це: «Бог – за природою Своєю Бог». А Діва Марія, створена? – Благодаттю Тройці.

То добре... Я насторожилася, бо тут на форумі проповідували з псевдокатолицької секти, що Діва Марія рівна Богові за благодаттю.

З Різдвом Христовим, католики світу всього! В мистецтві всіх мистецтв - молитві зібраній - ми єдині! Слава Христу-Богу!

ShMariam писав:

Ігор Шевчук писав:Прокиньтесь! Нема в світі вже великих поем, як мистецьких творів, крім моїх, більш як 50-и, – й це нема їх вже 20 чи 30 років… ніде.

Маряна - гратулюю Твоїй спостережливості

...Маяковский: "Ну и что, таких, как я, вообще всего один, я же не хвастаюсь!"
Хлебников, грустно: "А таких, как я, вообще нет...".

Ігор Шевчук писав:Див. посилання вище на форумі, або посередництвом Вікіпедії (в кінці сторінки Ш.І.С. - посилання на мій сайт).

у звязку з тим, що дописувач Ігор Шевчук не звертає увагу на попередження модераторів і використовує Форум УГКЦ виключно в цілях популяризації своєї творчості, а не для дискусій, всім шанувальникам цього автора пропонуємо скористатись з вказаних посилань у Вікіпедії на інші інтернет ресурси - щоб не обтяжувати Форум і не спокушувати інших авторів подавати тут виключно свій доробок, на нашому порталі твори п.Ігора Шевчука буде стерто.
Заборона дописувати. Причина: використання Форуму не за призначенням
З повагою, о.Олег

З благословіння Богородиці:

Сергієві Ковалевичу

"Відпливли" США, Європа та й світ – від цілісної справжньої природи людини, давно, – от і настало "нове варварство" або здичіння – самодіяльно воно чинить ... панічно втікає від "внутрішньої уважної людини", від своєї природи і зв’язку з Центром-Богом, хитається без опори... без смислу... чогось протестує... та й що то є (чи знає ?) бути щасливим, самим собою... Нидіють у фрагментах у голові в космічній повній самоті – в інтернеті... (аналог: космічні тіла-фрагменти – розлітаються в порожнечу...). Не хоче світ художнього цілого, бо веде до Бога.
Світ відмовився від художнього мислення, художніх образів, бо на найбільшій глибині найконцентрованішого мислення можна знайти лиш найпервісніші художні образи. Що знову ж таки – хід до Бога. Художнє відкриття – знов до Бога-Слова, бо то є явлення Бога в досягненому явищі.
Отже, без Христа – самодіяльність, з усіма негативами непрофесійності.

Протестуючі – хто без художнього цілого.
Світ – протестанти, по суті.
Всі – в головах, в каламуті психічного центру!
Що таки знов чим подалі від Бога; самі роздроблюватимуть себе й весь світ.

Не здолають ці, хто з січкою інтелектуальною в головах, протестуючі, частково створені фрагменти – не тільки своєї нецільності, навіть – усвідомлень різниці між коментаторами-журналістами (зараз оце – всі, чи не всі...) і письменниками-художниками, або тим більш поетами-художниками (може одиниці за всю історію подолали цю неподоланність несумісного, жалюгідно й неповно, або почасти...).
А ті, в Москві, що задля влади самовполонені ментальною магією – не люблять, не поважають своїх дружин: в пеклі вони є... яке там вже художнє ціле і Боже щастя...
(Скажу маловідоме на сьогодні: бути на торжествах і святах Христової Церкви ліпше нам вдвох із дружинами: наливають більше сімейним! звісно, благодаті!).

Які іще нездолання є? Ще – між демократією й капіталом, який користає її й переінакшує – до протилежного...

Або – між Божими пророками і єпископами ( це було, є й буде), і один Бог тільки вирішував ось це протиріччя... А зараз Дух Святий і Співспасительниця Богородиця піднімають відповідних вірних до досконалості в Св. Тройці, - "хто не визнає Богородиці, той від’єднаний від Божества" (св. Григорій Богослов).

Ще – між невеликими з 50 душ християн общинами (із живим ділом і словом й любов’ю) і шовіністичн0 заідеологізованою скаліченою «Надцерквою».

Ще – між тоталітаризмом і відсутністю нового живого богослів’я в Церкві як відповіддю в збудуванні Христової Церкви в дусі її Соборів, св. Максима Сповідника, св. Афанасія – героїчного бійця, що молодів як і я.

Церква не має щасливо-живого справжнього і нового богослів’я (аналог: людина без спинного мозку; а дивуються: поет хоче лиш Тройці і живобогослів’я!!). Одні свв. Григорій, Василій Великий – після ап.Івана Богослова – Богослови Тройці, і далі нема, мабуть, такого.
Є троїцист в поезії, живе богослів’я, бо розп’ятий... Ми і служимо з тобою Богу-Слову, Богородиці і Тройці, і добре.
Самодіяльністю займатимуться, без Христа аби, і здивуєшся – з наступного року – ти.
Слава Св.Тройці і Богородиці!

Ігор. 8.02.2013

Серце

Франціску1, Папі Римському, присвячується

1

Бог засіяв
у людях – сльози
Бог засіяв трави в роси
Святе серце все зносить
куди не піди – нелукаве:
Бог засіяв трави:

ніде в світі подіти
найживіших моїх діток.

Богу давши принади
собі давши зарок
буду серце глибоке копати
як криницю глибоко копати
святе серце глибоко копати
до зблиску зірок!

16.03.2013


* * *

Боже, як неземний
я літаю
пісні не пам’ятаю
слова не пам’ятаю
Краю сиркового місяця
кинув я дорогожитності.
Точка.
Любове, не можу без Тебе жити!!

Точка –
серця і скроні –
Христа і Марії!
Точка: торкання мрії
Віяння
Гори златії!
Гори – златії...
Кров стара із утроби
Бог все робить

17.03.2013, на підході до житла

Серце

Франціску1, Папі Римському, присвячується

2

Линь, злітай, раю втілений,
святий орле білий!
Святий Божий ясний!!
І я – яструб,
а із серця мого
як не питимуть крові,
доведеться мені в Україні
доведеться мені несвятому
отут біднякові
на полицю зуби покласти...

Та свята – слова слава!
А любов свята вчасна:
Тим любов – з Христа лава,
тим любов – свята лава,
Що в Христі не погасне!

Линь, святий орле, –
Ясний!

Бо святе – тим прекрасне!

18.03.2013,
Київ

Серце

Поема

Т. Шевченко присвячується

Кричать!
Кричать: «Геніально!»
«Тільки страшно глянуть!»
«Лиш поет би – щезнув!!»
І їдять знов! крові вип’ють –
Й знову п’ють – з стаканів
Кабани сі здоровезні,
а у мене знову крила –
це із серця –
з серця крила
крила – білі величезні!

а любов тут ходить
просить
перли ніби їм кидати:
«Не женися на багатій,
бо вижене з хати!»
Доста!
Боже, кажу – доста!
я –
більш не писатиму!!
запах Бога
тут і зараз
доки не переважатиме!!..

люди – хороші
люди хороші
серце – хороше
поки без грошей...

любов ходить
росить-росить
любов з неба Божа:
бо любов хороша!

згадайте бо любов таку
оце вас мати цілувала
і пестила
і доглядала
і пестила і лікувала
чи може вас найшли на смітнику?!
чи може любов вбили ось яку!
чи може вас знайшли на смітнику?!
всі може Бога убивали
і на кимвалах набреньчали...
Боже, Ти це геніально
тільки страшно глянуть

любов просить
ходить-просить:
«люди – хороші
згори – хороші...»
може я що ...
Бог найшов, а я це вирвав –
бо вже пахне прірва!
«й знизу хороші –
доки без грошей...»

любов – хороша
любов – хороша
поки без грошей
Глянь-но, Боже, –
в серці кажуть?
що любов хороша
як правда хороша –
допоки без грошей

І помниш, тебе, чистим
у чистім мати нарядила
і вивела
і спорядила –
в місті зуроченім та урочистім
тебе залишила??
і пташкою ніби ходила
в дружбі найбільш сердечній
тут ходила
світла зоре!

моя ти мила!!..

«дружба – хороша
дружба – безсмертна
дружба – велика
зате й друг не мотлошить –
поки вона без грошей...»

Я більш не писатиму,
Боже! добрий Боже, вічний,
милий,
я так не писатиму
серце моє так не може
поки любов у коморі не переважатиме!
Геніально!
серцем глянуть –
отвір –
бескид –
вниз –
і вгору
лише схилюсь заговорю!
тільки морем заговорю!
Ти – мене в комору!!

хай заплаче!
і заплаче
і він в Мене
ще не тих вговоре...

Я ж нічого вже не маю –
лише Ти
та свята Божа Мати
різнії привіти з раю
сухі
нехудожні – святі
Слове, Ти прям’ розбираєшся!
інші – достань здожени
лиш летючі
свято-Миколаєві

Та й хай плаче!
це не має,
це він любить
ще й тому він бачить!

Але хто з серцем – сьогодні!
хтиві та й не бачучі!
ви ж любили! і любили –
мріяли й томились...
мріяли про передачі –
златих кульок
в серці м’яких...

і на острові златому
Христа троном всвічені
ви ж вчувались – що є вічні!!

аби менш вас мітили
і – як менш помітними –
ви ж то не сердячились
от навкруг хлад крига – злая
гасяча
бо навкруг ледач
на суд серця

нестарці колишні,
не понесли вас на небо
білі крила вишні?
чавіть серце, м’які вишні,
як не замерзає
всесвіт тихий

світ мій тихий –
крила Божі білі
в темряву зростають!!
Тож моліться! –
на крилах білих
земля з серця виростає
в серце Боже:
ви моліться!

бо Любов безкрая!
іде море
ідуть гори
хмари – хмари освіжились –
і земля святая!
Ось вона, Любов Христа,
втрапляє –
іде земля
іде небо
вона ж не минає...

Цілься, серце!
аби ранок
Бога не збалакать...
Та й в коморі чути-бачить
ще й до горя плакать!

Як Музика
чи Древо вічне
що корінь в небі
вниз спускається
цілує всіх
і всіх торкає
не забуває
не забуває –
не забувається...

20.03.2013, ранок,
Київ

Пане Ігорю, даний Форум є дискусійним і не надається до того, щоб пропагувати на ньому власну творчість. Запрошуємо Вас до ДИСКУСІЙ (не до публікації продуктів власної творчості) в інших темах, а дану тему закрито з огляду її використання не для цілей Форуму.