Слава Ісусу Христу!
ljubomyr_ps писав:о.Олег писав:любити ворога важко. навіть друга важко. але треба пересилити біль і любити. це не означає мовчати на гріх, не означає вседозволеності. але точно варта не уподібнюватися злорікам.
100% згідний з Вами. Та й ворог зовсім не ворог, а брат - по крові, по вірі (адже Християнин). А розєднання (на релігійному, кофесійному, мовному... рівнях) - це споконвічний гріх наш - українців. І ті хто його поширює, пропагує, однозначно Богові не служать, а є лиш іграшками в лукавих задумах сатани. Краще разом зі Шевченком промовмо "Обніміться ж брати мої молю вас благаю"... Особливо тепер в час роковин великого Голодомору у "великій Україні" де були замордовані брати наші православні - чи комусь повернеться назвати їх схизматиками чи єретиками!!! Чи треба щоб людина померла чи була замордована, тільки тоді на неї не можна казати щось погане...
розумію Ваш біль за заморених Голодом наших братів і сестер...
Коли трапляється трагедія, все негативне дійсно відсувається на задній план і говоримо про те, що це - людина (не обов`язково наш брат по крові/вірі -
Людина), незалежно від того, що робила, як розуміла - Образ Божий. Смерть, попри весь її негатив, дійсно ставить нас у таке становище, в якому стараємося мислити позитивно і не згадувати якихось недосконалостей чи вад помершого: адже вже нічого нашими людськими зусиллями не справиш і все, що нажив померший, віддаємо Богові, молячись в упованні на Боже Милосердя...
Це - з померлими.
А що ж із живими? Невже має наш народ жити в роз`єднані і лише "смерть" є тою силою, що нас лучить?? Невже цього хоче від нас (людини) Бог? Адже Заснував одну Церкву, яку ми, люди, розділили, ставши іграшками в руках диявола.
Цей "споконвічний гріх наш", про який Ви пишите, не є, нажаль, гріхом лише українців - роз`єднані люди всього Божого світу: сім`ями/кланами/народами/релігіями/конфесіями... Я грішний не знаю, чи ми здатні це подолати навіть в межах одного народу (українського). Але точно бачу одну помилку, яку повторює і повторює сучасний світ у намаганні подолати проблему: робить вигляд, що її немає (в нерозумному упованні, що все саме собою "заживе"). З досвіду бачу, що навіть в нашій темі уникається вживати чіткі окреслення проблеми (схизми/єресі тощо) саме в намаганні замовчати той факт, що вона (проблема) існує, а в якості "вирішення" подають нам (всечастіше) перенаголошення національного (яке в українців являється досить складним об`єднувальним чинником, проте цієї конфронтації, на відміну від віри, не уникаємо). Ні - розумію і не дивуюся невіруючим, які просто не здатні побачити те, що бачу я грішний: не лише "конфесії" - і виникнення різних народів/мов є наслідком гріхів людства... Проте виникає питання до віруючих: невже національне вище за Боже? Невже ми маємо закрити очі на Правду і проповідувати "один народ" (український) замість того, щоб проповідувати Єдність Народу Божого??
Саме тому задавав і хочу повторити запитання до Вас, пане Любомире:
о.Олег писав:якщо українці (теоритично це очікується від УГКЦ - УПЦКП - УАПЦ - УПЦМП) об`єднаються в єдину Церкву (незалежно від реальності такого утворення), але ця, об`єднавша Україну, Церква полише свій зв`язок з Верховним Понтифіком Папою Римським: Ви за/проти і чому??? Якщо можна, звичайно.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).