Українці взяли участь у «Святі народів»

[Marianna Soronevych]

Хочу звернути вашу увагу на участь українців у "Святі народів" у Римі та участь окремих осіб у ньому. Офіційне повідомлення вказує на те, що "З української сторони Товариство Свята Софія у співпраці із семінаріями, парафіянами теж брало участь у святі". Хотілося б, щоб імена людей стараннями яких Україна була гідно представлена на ньому стали відомі, а не були окреслені туманним визначенням "парафіяни".
Почалося свято урочистою Святою Літургією, у якій разом із тридцятьма іншими хорами, брав участь і вирізнився майстерністю виконання хор парафії святих Сергія і Вакха.
На площі перед базилікою Святого Івана Латеранського розгорнулися 55 стендів, які представляли народи світу. Кожен з них приніс найкраще, а стараннями наших волонтерів Україну також гідно репрезентували у цьому вінку народів. Спеціально до свята Маріанна Сороневич та Ольга Єзерська виготовили чотири ілюстровані буклети, що італійською мовою розповідають про культуру і кухню, ведуть у подорож історією та містами України. А о. Адріан Цькуй підготував буклет про історію української церкви. Вони мали успіх не лише у гостей свята різних національностей, але і у наших краян, які брали по кілька примірників, щоб познайомити своїх роботодавців з історичним та культурним багатством України. Допомогу у їх виданні надав Християнський рух робітників (Movimento Cristiano Lavoratori). За сприяння Товариства «Свята Софія» в українському відділенні свята були виставлені скарби нашої культури: писанки вишивка, різьблені вироби із дерева, крім того свої вишиті роботи принесла Оксана Слободян. Відбулася й виставка італійського фотохудожника-документаліста Луки Сінеркіа, яка розповідала про найважливіші моменти із життя української громади у Римі.
Народи-учасники цього свята представляли свою країну і кулінарним мистецтвом. Крученики, тушену капусту, грибну юшку приготували Любомира Журченко, Любов Константинова, Леся Лебедєва, Анна Худобряк, Оксана Васильєва, МаріяПродан, та Василь Шепетнюк.
Під час свята відбувся концерт самодіяльних фольклорних колективів з усього світу, в якому Україну з успіхом представляли танці дітей української школи при базиліці Свята Софія. Вразив присутніх професійним барвистим танком гурт „Перлина”.

[Akshym]

Marjanka, vy MOLODCI!!!

Tut v Italiji chastishe zustrinesh tyx xto bahato krychyt i krytykuje, a ot do roboty, to......

My v Salezianskomu Universyteti teg maly predstavlenna Ukrajiny!
Na skilky zmohly, pidhotuvalys, vge ne pershyy rik, jak Ukrajinu zustrichajut OPLESKAMY na Tygni Kultury v Universyteti!!!

Pravda coho roku jakis "dobri ludy" vkraly nashi kostumy, dobre scho pisla vystupu, napevne xochut sobi dodomu zavesty kusochok Ukrajiny.

Ale UKRAJINA v nas ODNA i NEPODILNA!!!

To g i NAM BULO B DUGE DOBRE OBJEDNATYS I GYTY DLA UKRAJINY, I PO MENSHE SVARYTYS!!!

Komu cikavo, tut je foto z vystupu ukrajinciv v Salezianskomu Universyteti ta z svatkuvanna Dna Mamy v Rymi:
http://www.flickr.com/photos/8284284@N05

Laskavo proshu!!!
Chekaju na komentari!!!

Z povahoju Akshym!!!

[romameeting]

Marjanka i Mikajlo, MOLODCI!!!

Джуліо де Ніколаїс

[Marat]

В мене тут маленьке запитання до Ромамітинга, та і взагалі до тих українців, що живуть в Італії. Я багато стикаюся з тими, хто покинув Україну, ну нібито „заробітчани”, просто в мене таке враження, що вони ів тій Італії настільки збайдужіли до своїх сімей, що стали іншими людьми – сім”ї порозпадалися, діти недоглянуті, з батьками майже не спілкуються. В мене є двоє сусідок – одна(розведена) залишила свою дівчинку на свою неодружену подругу, в Італії вже 8 років, приїжджає на 2-3 тижні щороку, та сотня євро щомісяця, цяцьки – таке спілкування з дитиною. Інша – залишила своїх дітей на маму, якій поза 80, з двома дітьми майже не спілкується, сотню-другу євро таки надсилає, побивка – теж 2 – 3 тижні в рік. Може, краще відшукувати саме такі сім”ї і їм насамперед допомагати, а їх, мабуть, не сотні і не тисячі, мабуть, більше. А кому потрібні ваші свята народів?

[Marianna Soronevych]

То тільки вам так здається що заробітчани не спілкуються із батьками та забули про дітей. Звичайно ж ніхто із родичів не розповідає які суми вони отримують з-за кордону. Тут, у Римі, я є свідком того, як мами відмовляють собі навіть у дрібничках, щоб відіслати побільше родині в Україні, а у неділю несуть горші до бусиків разом з непідйомними пачки із подарунками.
Як то зазвичай буває материкові, не розуміють закордонних українців, передусім тому, що не побували на їх місці. Більшість мам, які залишили дітей на Україні мріють, та за різних причин не можуть забрати їх за кордон, а повернутися - складно, бо економічна ситуація у країні цьому на сприяє. Така ситуація є трагічною як для дітей, так і для їх матерів.

[brat Martyn]

А їх і не треба забирати в Італію (дітей)..., бо їхнє щастя на рідній землі, а не серед чужинців...

[Marat]

Більшість мам, які залишили дітей на Україні мріють, та за різних причин не можуть забрати їх за кордон, а повернутися - складно, бо економічна ситуація у країні цьому на сприяє. Така ситуація є трагічною як для дітей, так і для їх матерів.

Та справа не в грошах, бо не хлібом єдиним живе людина. Навіть якби цим дітям матері висилали в 10 раз більше, це нічого б не змінило, бо без матері діти міняються до гіршого, і коли одного разу ця мати виявлять,що її синок катає в пах що кілька годин по 10 кубів опію, кого тоді винуватити – економічну ситуацію? Просто італійські українці трохи перебільшують значення грошей і економічної ситуації, при цьому применшуючи сімейні цінності і відносини...

[о.Олег]