Секрети "прокляття" праматері Єви...

[Yuriy D]

Ага, ще є монахині...

Ні, до монахинь це не відноситься ніяким чином (у контексті даної теми). В них зовсім інший шлях спасіння ніж в заміжніх жінок. Так, інший шлях спасіння...

[o.Mykil]

Ага, ще є монахині...

Ні, до монахинь це не відноситься ніяким чином (у контексті даної теми). В них зовсім інший шлях спасіння ніж в заміжніх жінок. Так, інший шлях спасіння...

ЗВИЧАЙНО!:)

[Lilly]

Одна жінка, котра народила свою другу дитину в 42 роки, мені розповідала історію її родів. Вже на родильному кріслі з нею почала розмову медсестра похилого віку. "Скільки же тобі років, у тебе перші роди?" - "Мені 42 ...." - і тут медсестра "наїхала" - "ти в своєму розумі, тобі пора внуків бавити, а не дітей родити" Після останньої фрази з цією жінкою щось всередині відбулося, і вона дуже важко народила... Не знаю, чим медсестра думала, і чим керувалась. Ось вам і психологічний вплив на роди.

[Lilly]

якщо до теми Єви ...
На форумі простежується зв"язок - "роди у болях як наслідок гріхопадіння". Але ж і самі роди - це наслідок гріхопадіння!? Єва вагітніє поза Раєм, Господь говорить Єві про народження дітей вперше і говорить як про важку працю, так само як і Адамові "в поті чола будеш собі здобувати хліб". Чоловік після гріха сам здобуває хліб, а жінка родить. Ми стали смертні, тому нам потрібні нащадки. І життя вимагає постійної праці. Тому народження дитини - це теж труд, перед яким не повинно бути страху. Не повинно бути наперед закладено, що роди є своєрідне "прокляття" і вони обов"язково супроводжуються болями (це вагома причина, чому жінки вибирають кеcарів розтин).

[brat Martyn]

Пропоную форумчанам познайомитися ближче з чинною в Україні, а зокрема у Львові системою, яка всяко "сприяє" тому, щоб жінки народжували у природній спосіб. Ця розповідь одної жінки, яка, коли потрапила в пологовий, вже добре орієнтувалась, що таке природній перебіг пологів, і ось з чим вона стикнулась:

"Ото напишу свої враження про ПБ.
В мене одне велике питання, яке нажаль є риторичним і всі ми знаєм на нього відповідь.
ЧОМУ ВАГІТНІСТЬ І ПОЛОГИ СПРИЙМАЮТЬСЯ ЯК ХВОРОБА??? І відповідно лікуються супер-пупер дохторами в ПБ?
Так сталось, же потрапила я в ПБ за день до пологів (хоча думала шо вже їду народжувати... ну, буває...) і стикнулась зі всією красою перебування в ПБ. Реально в відділенні патології вагітності, реально за призначенням лежали тілько відсотків 10 жінок. Всі решта - абсолютно здорові кубіти, яких дохтори змусили туди лягти (вони ж бо авторитети... а як не послухаєш - то вони і на пологи можуть не приїхати... страшно...) І от лежать ті кубіти, слухають про болячки інших і переживають чи всьо в них буде ок... Позітівно. Правда?
Так от. Коли почались перейми - я була в палаті, де біло окрім мене ще 7 жінок, і замість розслабляючої обстановки стикнулась з зверхністю і байдужістю дохторів, відсутністю підтримки чоловіка і зупинкою родової діяльності. Знаю, винна сама.
Бо тре було плюнути на них всіх і розслабитись. Правда умов як таких не було. Далі - півтори доби перейм, аж допоки доктор дали добро народжувати... (Він ж бо цар і Бог...)
Коли перевели мене в родзал, і одразу приїхав чоловік - все потрошку почало налагоджуватись. Єдине - от доктор на вечерю мабуть поспішав... Було йому невтерпьож...
Результат - він сам створював проблеми - а потім мужньо їх долав. І за це я маю бути йому вдячна до кінця життя, бо він такий хороший...

Єдине чим задоволена - це одномісною палатою, де ми були тілько троє.
Як такий короткий висновок - коли виходила з ПБ - сказала же ноги моєї більше там не буде. Звісно народжувати буду - але тілько вдома, з акушеркою і чоловіком (на щастя підтримка є).
П.С. звиняйте що можливо троха сумбурно, але мене трафляє від того всього троха..."

[brat Martyn]

якщо до теми Єви ...
На форумі простежується зв"язок - "роди у болях як наслідок гріхопадіння". Але ж і самі роди - це наслідок гріхопадіння!?
Ми стали смертні, тому нам потрібні нащадки.
Єва вагітніє поза Раєм...

Єва вагітніє поза Раєм, Господь говорить Єві про народження дітей ... і говорить як про важку працю, так само як і Адамові "в поті чола будеш собі здобувати хліб". Чоловік після гріха сам здобуває хліб, а жінка родить.
І життя вимагає постійної праці. Тому народження дитини - це теж труд, перед яким не повинно бути страху. Не повинно бути наперед закладено, що роди є своєрідне "прокляття" і вони обов"язково супроводжуються болями (це вагома причина, чому жінки вибирають кеcарів розтин).

Я особисто не маю жодних підстав вважати, що самі по собі пологи є наслідком гріхопадіння.
Бут. 2:15 - описує працю чоловіка в Едемському саду, а
Бут. 1:28 - описує благословення Господнє на плідність праотців в Едемському саду.
Плідність, а відповідно і пологи, як дар і як логічний наслідок любові була цілком властива райському життю.

Після гріхопадіння в Бут. 3:14-19 реально проклятим був змій, праотцям додалася тяжка праця: Адамові - у праці рук, а Єві - при виношуванні і народженні дітей.
В чому різниця?
В раю для Адама і Єви всі дари Божі були легкодоступні, але вони не достатньо їх цінували, а в результаті знехтували і єдиною Божою заувагою щодо плодів з дерева пізнання добра і зла.

Після гріхопадіння Господь дав їм другий шанс через тяжку працю навчитися приймати від Нього дари і цінувати їх.
Бо коли ми щось здобуваємо великими зусиллями, воно набирає цінності в наших очах.
А найбільшими зусиллями здобувається найбільший Божий дар для нас: Царство Небесне (Мт. 11:12).
Зрештою прикладаючи багатьох зусиль і залишаючись з мізерними результатами, ми сокрушаємося, усвідомлючи слабкість перед Всевишнім і потребу в Ньому.
Першим святим отцям був відкритий головний принцип духовного життя: "ora et labora", тобто "молися і працюй" і так спасешся.

Щодо пологів, то пологові болі - це історичний факт, який є суспільним прокляттям жінки через страхи, і не має нічого спільного з Божим благословенням через працю повернутися до втрачених ласк.
Щодо суспільства, то беручи до уваги, що воно множиною засобів, включно з прямим вбивством тисяч і тисяч ненароджених дітей противиться життю. І вірити йому, що воно запропонує Вам по Божому народити Ваших дітей, як мінімум наївно. Суспільна система народження дітей - це грандіозний стрес не тільки для Вас, це в першу чергу колосальний стрес для Ваших малюків, що відбивається на всьому подальшому їхньому житті і на стосунках з Вами.
(кесарів розтин дає стресу і родових травм на порядок більше ніж класичні патологічні пологи, зумовленні порушенням природнього їх перебігу).

[romanm]

Тоді дозвольте висловити також свої деякі думки.

Читаючи Біблію(дозвольте на російській, мо хто має українську)
Бутт. 3.16
"Жене сказал: умножая умножу скорбь твою в беременности твоей, в болезни будеш рожать детей и к мужу твоему влечение твое, и он будет господствовать над тобою"
Я читаю так Біблію. Не можу зрозуміти, чому " в болезни будешь рожать детей" маю читати в інший спосіб, тільки тому, що хтось мені говорить, що переклад не такий який мав би бути. Яким авторитетом мені це говорить?
Тут не говориться про працю=труд, про це говориться в наступних стихах, а тут ясно і недвозначно про "родові болі".

Як би там не було, біль чи труд, або біль і труд, тут йде річ про(не тільки говорячи про працю і роди) про радикальну переміну буття самої людини, яка, щоби сказати словами Катехизму, прирнесла не тільки труд і біль але й речі більш важкі, гріх, терпіння, смерть.

Людина перед первородним гріхом див. 376
Сиянием этой благодати укреплялись все измерения человеческой жизни. Пока человек находился в близости с Богом, он не должен был ни умирать, ни страдать. Внутренняя гармония человеческой личности, гармония между мужчиной и женщиной, наконец, гармония между первой четой и всем сотворенным миром составляли состояние, называемое "первородной праведностью".



Після гріхопадіння 405
....она повреждена в своих природных силах, подвержена невежеству, страданию и власти смерти и склонна ко греху (эта склонность ко злу называется "похотью").....


Але як писав вище, дивлячись на радикальну переміну в бутті, системі людини, чому ми повинні заперечувати біль при родах? Справжнє питання, бачу в більш загальному контексті, і народження в болях це ніщо інше як один з багатьох аспектів переміни людини.

[brat Martyn]

Я читаю так Біблію. Не можу зрозуміти, чому " в болезни будешь рожать детей" маю читати в інший спосіб, тільки тому, що хтось мені говорить, що переклад не такий який мав би бути. Яким авторитетом мені це говорить?
Тут не говориться про працю=труд, про це говориться в наступних стихах, а тут ясно і недвозначно про "родові болі".

Що тут сказати, якщо Ваш одиночний переклад російською має у Ваших очах більший авторитет ніж грамотне дослідження оригіналу і багатьох його перекладів?...
Можу Вам порадити єдине: пошукати якогось знайомого Вам дипломованого богослова і поцікавитись у нього, що таке "критичний апарат Святого Письма", і як взагалі науковці професійно працюють з рукописами оригінальних текстів, можливо, тоді дослідження, яке подане на самому початку теми почне бути для Вас авторитетнішим, ніж Ваш особистий єдиний примірник перекладу російською.

Щодо ККЦ, то титули, процитовані Вами взагалі не містять поняття "пологових болів", а говорять тільки про страждання взагалі.

Так чи інакше, а Грантлі Дік-Рід приймав за своє життя сотні і сотні пологів і тільки одиниці серед цих сотень скористалися обезболюючими засобами, решта просто від них відмовлялись.
Багато хто називав його садистом, через те, що він не давав обезболюючих своїм породіллям, але тим не менше жінки, які народжували у нього пізнали у повні радість материнства, яке природньо дається Богом, а інші її або не пізнавали зовсім, або заледве змогли компенсувати нею свій біль.

Безболісно і впринципі цілком природньо народжують жінки і у наші дні. Найвідомішим сучасним акушером-гінекологом, який приймає природні пологи є француз Мішель Оден. Але природньо і безболісно можна народжувати не тільки за присутності таких акушерів, але і без них, і навіть без жодного клаліфікованого медичного нагляду, і навіть у Львові....

Про те, як це роблять львівські подружжя читайте тут:
http://posydenky.lvivport.com/showthrea ... 6&page=132
(реально таких людей куди більше, але кілька хороших прикладів таки можна тут прочитати)

[romanm]

Що тут сказати, якщо Ваш одиночний переклад російською має у Ваших очах більший авторитет ніж грамотне дослідження оригіналу і багатьох його перекладів?...

Так подайте переклад де було би написано по іншому! Які проблеми? Привів на російській- не так. Добре, дивлюся на італійській, все таки інший переклад:"В болях родитимеш дітей" - дослівний переклад. Тай зрештою, що заважає, щоби Ви взяли б примірник українською, чи любою іншою мовою, бо каюся, в мене його немає, і привели "грамотне дослідження оригіналу і багатьох його перекладів".
Хоча не зовсім розумію, що Ви підрозуміваєте під "оригіналом" Старого Заповіту( ми ж про це ведемо річ?).

Можу Вам порадити єдине: пошукати якогось знайомого Вам дипломованого богослова і поцікавитись у нього, що таке "критичний апарат Святого Письма", і як взагалі науковці професійно працюють з рукописами оригінальних текстів, можливо, тоді дослідження, яке подане на самому початку теми почне бути для Вас авторитетнішим, ніж Ваш особистий єдиний примірник перекладу російською.

Хіба не науковці працювали для перекладу? Якщо про український переклад я ще можу повірити, то про інші, де працювали знавці і фацівці, дозвольте не погодитися.

Щодо ККЦ, то титули, процитовані Вами взагалі не містять поняття "пологових болів", а говорять тільки про страждання взагалі.

Хм, звичайно не містять поняття "родових болів". Але постараюся пояснити свою позицію. Я, приводячи ККЦ, і слова Писання(консультуючи інші переклади), вказав на те, що не цілком погоджуюся з Вашою теорією бо: див попереднє повідомлення. Катехизм був процитований , щоби показати стан людини до гріхопадіння і після. Гріх, смерть, похоть , і ці ж родові болі, які , до речі, не є аж такими головними, бо людина впала набагато більше, ніж присутність чи відсутність таких.


Але це все можна вирішити раз і на завжди. Покажіть мені любе Писання де говорилося би по іншому ніж я писав. І дискусія буде завершена.

П.С. Російська біблія- переклад синодальний.

Італійська- єпископської конференції Італії, де на презентації написано, що ця біблія:" продукт уважної наукової праці мистецтва перекладу"

Але повторюся. Без проблем, якщо Ви свою теорію підтвердите іншим Писанням, то я визнаю свою помилку.

Я не проти , що можна народжувати без болів, як і вмирати без страху. Але як одне так і інше є наслідком первороднього гріху. І Церква про це ясно вчить. От і все.

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу!
Не бачу проблеми у тому, щоб перекладати не у "болях", а у "трудах" (чи ще якось, якщо до цього дійдуть біблійні науковці). Думаю, що ідея статті/книги в тому, щоб жінки не боялися народжувати, щоб змінити стереотип больових асоціацій, які ускладнюють перебіг пологів. І це добре. От лише жінок як боліло, так і болить - незалежно від нашого обговорення/книжок.
Так - багато залежить від психологічної підготовки, так - медицина сьогодні здатна обезболити навіть наше далеко не здорове репродуктивно покоління тощо, але жінка, що виношує дитя, є безсумнівно уразливішою (наприклад - гормональні зміни, збільшення ваги і, відповідно, втомлюваність тощо), аніж невагітна, і через історію, незалежно від будь-яких перекладів чи вчень, написаних книжок чи наснажуючих статтей у різних культурах і цивілізаціях маємо випадки смерті матері/дитини підчас пологів. Думаю, що саме через такий досвід людства перекладачі схилилися до того, що краще у перекладі вживати більш негативне слово - "болів". Тобто - не навпаки: не переклад (і, відповідно, пізніші молитви матері за добрі пологи) спричинив "страх" і, відповідно - збільшення болі, а досвід людства відобразився у перекладі. Сперечатися напевно не буду, бо нмд вийде досить подібно до давньої філософської проблеми першості яйця/курки - суперечка "теорій...
Можливо дійсно прийшла пора подивитись на те, що реально (відповідно до поданого Вами автора) Промовив Творець до Адама і Єви, виганяючи їх з Раю. Можливо віруючим вагітним це (якщо пропонований автор не змилив) допоможе переживати пологи більш спокійно. От лише не думаю, що це якось вплине на пологові болі. Це говорю як з досвіду одруженого чоловіка - батька двох дітей, так і священичого досвіду духовного супроводу вагітних жінок та породіль.

[romanm]

От лише жінок як боліло, так і болить - незалежно від нашого обговорення/книжок.

Імхо добавити немаю що. тільки хотів би дати посилання на промову Івана Павла 2 щодо книги Буття.

http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... 18_it.html

Я думаю, що бр. Мартин має рацію в тому сенсі, в якому показав о. Олег.

Щодо того, що страх, дає такі результати(біль) сумніваюся, хотя якщо специ це говорять, то мо й так.

[brat Martyn]

Думаю, що ідея статті/книги в тому, щоб жінки не боялися народжувати, щоб змінити стереотип больових асоціацій, які ускладнюють перебіг пологів. І це добре.

Суть книги "Роды без страха" в тому, щоб знати, що таке природній перебіг пологів і розуміти в чому він полягає, щоб звільнитися від страхів і напруження, які здатні перетворити його на патологію.
"І щоб змінити стереотип больових асоціації", в чому я з Вами цілком згоден. А змінити його треба конче, бо цей стереотип в дії здатен повністю позбавити жінку, що народжує здатності розлаблятися, а це гарантія того, що з природніх пологів вийде патологія. Саме з цього механізму випливає моє твердження, що пологові болі, як факт є прямим наслідком суспільного прокляття, а самого первородного гріха - віддалено, і вже точно не є прокляттям Божим!

От лише жінок як боліло, так і болить - незалежно від нашого обговорення/книжок.

Так отче і тут Ви маєте рацію, болить, а часом дуже.... Чому? Читайте попередній допис. В сучасних українських реаліях, коли зустрічаються у пологовому породілля і лікар, насправді ніхто з них не знає, як природньо мають проходити пологи. Лікар вміє лікувати: він проводить операцію, а жінка, як правило взагалі нічого не вміє і не знає, бо на думку тих же лікарів їй то не треба знати. От і виходить результат: спільними зусиллями (породілля - страхом, панікою, непідготованістю; лікар - постійними перестраховками, перевірками, поспіхом, зрештою бажанням заробити грошей чи вірніше їх відробити) робимо з природніх пологів - патологію, якої ні під час зачаття, ні під час вагітності не було. Більше того, до такого фатального перебігу пологів готують ще в "жіночій консультації".

Тим то і відрізняється штучна патологія від справжньої: справжню завжди (без дуже рідкісних випадків) можна виявити ще під час вагітності, і тоді відповідно і оправдано налаштуватись на лікарське втручання. Штучна патологія - це 99% несподіваних ускладнення під час пологів, які власне найбільше лякають, але які спровоковані нічим іншим, як систематичними порушеннями природнього перебігу пологів у наших рідних пологових будинках.

...через історію, незалежно від будь-яких перекладів чи вчень, написаних книжок чи наснажуючих статтей у різних культурах і цивілізаціях маємо випадки смерті матері/дитини підчас пологів.

Ми говоримо в цій темі про пологи 95% жінок, які 100% можуть народити своїх дітей природньо і безболісно, а не про окремі смертельні випадки в наслідок серйозних патологій або через халатність лікарів.

Думаю, що саме через такий досвід людства перекладачі схилилися до того, що краще у перекладі вживати більш негативне слово - "болів". Тобто - не навпаки: не переклад (і, відповідно, пізніші молитви матері за добрі пологи) спричинив "страх" і, відповідно - збільшення болі, а досвід людства відобразився у перекладі.

І дуже шкода, що саме негативний досвід людства визначає формулювання (а, отже, спотворення) того, що ми читаємо у наших перекладах Святого Письма, як Слово Боже!
Це при тій умові, що ні йоти із цього Слова змінювати не можна. Дуже шкода, бо такі злі переклади, будучи спочатку наслідком досвіду, в подальшому стають його причиною і множать цей початковий негатив. Ще один порочний круг замкнувся...

Сперечатися напевно не буду, бо нмд вийде досить подібно до давньої філософської проблеми першості яйця/курки - суперечка "теорій...

Є така психологічна закономірність, наприклад, щодо егоїзму, який може одночасно бути наслідком суспільного зла і причиною його помноження у суспільстві руками людини, яка його має, як наслідок.
Очевидно, в такому випадку безглуздо сперечатися з чого почалося: порочні круги треба просто розмикати - іншої ради нема.

Можливо дійсно прийшла пора подивитись на те, що реально (відповідно до поданого Вами автора) Промовив Творець до Адама і Єви, виганяючи їх з Раю.

Я це і пропоную, але не тільки теоретично, але і практично.

Можливо віруючим вагітним це (якщо пропонований автор не змилив) допоможе переживати пологи більш спокійно. От лише не думаю, що це якось вплине на пологові болі. Це говорю як з досвіду одруженого чоловіка - батька двох дітей, так і священичого досвіду духовного супроводу вагітних жінок та породіль.

Йдеться не про вибір меншого зла, а про вибір добра; не про спокійніше пережиття, але про безболісне.

А Ваш особистий досвід пологів, при всій моїй повазі, при умові, що Вашу дитину народжувала навіть не Ваша дружина, а лікар, який повністю заправляв балом; а Ви самі були десь інде, або навіть поряд, але просто як глядач, то пробачте, але Ваш досвід у такому випадку не може бути аргументом у даній темі. Бо це не досвід природніх пологів, а досвід пологів за системою, яка заставляє страждати наших здорових жінок і калічить наших здорових дітей. І саме тому цей досвід до уваги братися не буде.

Тому прошу, зверніться все таки до посилання в мому повідомленні за 24 грудня...
і прочитайте там досвід природніх пологів і свідчення чоловіків або про них (бо це все таки мамський форум), як вони беруть у пологах безпосередню і активну участь. І це є добре, і крім того, що це би мало так бути, це ще зміцнює подружжя і наближає людей до віри в Творця.
P.S.: Мене теж це здивувало, але безболісні природні пологи доступні і невіруючим жінкам також, одну таку я навіть знаю особисто.

[Lilly]

Брате Мартине, майте совість, роддоми збанкрутують, в аптеках не буде виручки, люди без роботи залишаться, Львівський медунівер опустіє ....

Теж таке собі порочне коло. Більше купувати, більше виробляти, більше лікувати, більше хворіти, більші зарплати получати, більше видавати... Не оплачується для економіки мати вільних громадян, що не вписуються в загальні тенденції... Те, що для самої людини є краще, часто суперечить державним інтересам...

Не знаю як у Львові, в Києві є багато добрих спеціалістів-гінекологів, які може і не читали Дік-Ріда, та все роблять для того, щоби породіля розслабилася і щасливо народила. Проблеми існують справді "по дорозі" до родзалу - починаючи від жіночої консультації, закінчуючи транспортуванням в сам родзал, коли санітарки обходяться з жінками, як з товаром. Це наша "рідна" хвороба держустанов. Якщо родити вдома, цього можна уникнути, але я особисто не знаю, чи би при перших родах відважилася на це.
Ще раз дякую за посилання на книгу. Якби я була богословом, обов"язкого зайнялася б вивченням староєврейської мови ...

[brat Martyn]

Ну і нехай банкрутують: реально на весь Львів з часом би вистарчило одного, лікарі в якому би дійсно займалися тими породіллями, в яких серйозні проблеми зі здоров"ям. Решту наших прекрасних пологових варта би було переробити на пологові доми (які вже існують в Європі і Америці), в яких би була цілком домашня обстановка і пропагувалися природні пологи, за якими б слідкували (не втручаючись, а тільки помагаючи) акушери замість лікарів, які, як правило, коли нема що лікувати, все одно знайдуть що, щоб було їм за що подякувати.
А при церквах розвинути мережу консультантів і курсів для подружніх пар з питання природнього перебігу пологів; так, як це вже більш менш добре зроблено з питань МРП (методів розпізнавання плідності) і ГВ (грудного вигодовування).

Але щоб до цього дійти, потрібно пройти довгий суспільний шлях і законодавчий, не тільки довгий, але і тяжкий.
А покищо, на жаль, маємо те, що маємо.

Для того, хто вже зараз постав перед вибором, але все ж не є достатньо готовий, щоб не приїжджати в пологовий взагалі, є два способи полегшити свою участь у "системі":

1. приїхати в пологовий з "повним відкриттям" і мінімальним проміжком між переймами, з передніми водами, які вже відійшли, хоча вони можуть і не відходити. Ви не поміняєте обстановки у пологовому; Вас все одно покладуть на ліжко, зручне для лікарів, а не для Вас... і т.д., але Вам найімовірніше не будуть шпицею проколювати міхуря і не простимулюють, що залишить Ваш природній гормональний баланс в нормі, а відповідно не протистояти самій собі у своїх пологах. Ризик серйозних розривів, розрізів, а потім зашивань теж суттєво зменшиться.

2. якщо вийшло так, що Ви все ж із запасом приїхали в пологовий, прийдеться застосувати хитрість і будучи спокійними, наскільки це можливо, брехати лікарям про те, як розвиваються Ваші пологи. Таким чином можна і в пологовому без "оперативного" втручання дочекатися до стану з пункту 1.

Але для того, щоб зробити принаймні це, треба явно знати більше, ніж говорять і радять Вам лікарі.

[brat Martyn]

А знаєте, що найтрагічніше?
Ми досі не взяли до уваги участь самої дитини у пологах, адже саме вона є основною дійовою особою, для якої подія власного народження є набагато важливіша, ніж подія народження дитини у житті жінки.
До речі, тепер нам відомо, що гормон, який запускає в організмі жінки весь процес пологів, виробляє не хто інший, як сама дитина, а, отже, саме вона вирішує, що їй час народжуватись.
Ось як, у грайливій формі спробував передати участь дитини у пологах і також те, як ми схильні не розуміти у цьому наших дітей французький лукар-гуманіст Фредерік Лебойє:

"- Думаете ли Вы, что рождение может быть приятной вещью?
- Рождение... приятной вещью?
- Да. Думаете ли Вы, что дети должны быть счастливы, рождаясь на свет?
- Дети... счастливы родиться на свет? Что за вопрос! Вы это серьезно?
- Совершенно серьезно.
- Но в конце концов... новорожденные!
- Что же "новорожденные"?
- Новорожденный не сумеет быть ни счастливым, ни несчастным.
- Вот как! А почему?
- Новорожденные ничего не чувствуют.
- Вот те на!
- А Вы так не считаете?
- Поэтому-то я и спрашиваю.
- Вам все так скажут.
- Это не очень веское основание.
- Я Вам это докажу. В конце концов... Новорожденный... Это не видит, не слышит. Как это по-Вашему может быть несчастно?
- "Это" не видит, "это" не слышит... Все это не мешает "этому" очень громко кричать.
- Нужно, чтобы новорожденный разработал легкие.
- Разработал легкие! В самом деле, Вы меня огорчаете.
- Я согласен, это не довод, но так говорят.
- И говорят, как Вы знаете, немало глупостей. А Вы, значит, считаете, что при рождении ребенок ничего не чувствует?
- Не сомневайтесь, это очевидно.
- Забавно, но лично я в этом не уверен.
- Полноте! Новорожденный!
- Как это полноте! "Новорожденный"!
- Ну как Вы хотите, чтобы в этом возрасте?
- Вы огорчаете меня все больше и больше. Нужно ли напоминать Вам, что огорчения детей не имеют границ, что печальной, но чудесной привилегией молодых является чувствовать все в тысячу раз глубже, чем мы чувствуем!
- Это верно, я согласен с Вами. И все же, новорожденный так мал... Как будто рост как-нибудь влияет на положение вещей!
- С этим я тоже соглашусь...
- И еще, каким чудом "это" может кричать так сильно и ничего не испытывать?
- Но я же Вам говорю, новорожденный ничего не чувствует!
- Опять! А в силу чего?
- У новорожденного нет сознания.
- А! Вот что ставит все на свои места. Нет сознания... Вы хотите сказать, нет души?
- Нет, нет. Душа... я не знаю.
- Тогда как сознание...?
- Сознание, это совсем другое.
- И Вы можете объяснить мне эту тайну? Тогда, браво! Я слушаю Вас, мой друг. Я весь внимание.
- Ну, хорошо... Это значит... по правде говоря, сознание...
Дальше мы не пойдем. Не будем блуждать в зачарованном лесу диалектики. Откажемся приводить доводы. Скоро нас попытаются убедить, что Ахилл не сможет догнать черепаху.
Все очень просто. Только разум сложен. Когда ребенок рождается, он начинает кричать. И этот крик радует зрителей. "Вы слышите! Вы слышите, как он кричит!" - говорит счастливая мать, восхищенная тем, что такое маленькое существо производит столько шума. Эти крики новорожденных, о чем они говорят? Что рефлексы в норме. Что механизм функционирует.
Не правда ли, люди всего лишь машины?
А не говорят ли крики о страдании?
Возможно ли, чтобы младенец испытывал безграничное зло к себе лишь для того, чтобы кричать как следует?
Будет ли рождение столь же болезненным для ребенка, насколько роды болезненны для матери?
И если это так, кто об этом побеспокоится?
Боюсь, что никто, т.к. вижу небольшое внимание, с каким обращаются с ребенком при его рождении.
Увы! Эта твердая мысль, хорошо укоренившийся постулат, что "это" ничего не слышит, "это" ничего не видит - о новорожденном.
Как "это" может печалиться? "Это" кричит, "это" горланит, вот и все.
В общем, "это" предмет.
А если все это не так?
Если это уже личность?
Новорожденный - личность? Да нет же, полноте! Книги говорят совершенно противоположное. Книги... Такая "научная" правда сегодня становится ложью назавтра. Тогда как же узнать? Не полагаться ни на научные труды. Верить только правде, только фактам. Верить только заинтересованному в этом. К несчастью, если и случается, что какой-нибудь ребенок родится с зубом, то я не знаю ни одного малыша, который родился бы со словом "здравствуй, папа, здравствуй, мама". Как жаль, право, что юный путешественник не может передать свои чувства, что он лишен слов.
В самом деле, моя собака, моя кошка не нуждаются в словах. И все же я хорошо знаю, когда они в ярости или ревнуют, или сердятся.
Пусть иностранец, человек, не говорящий на моем языке, случайно, по неосторожности проглотит горячую жидкость, и я внезапно увижу, как красноречиво он произносит свою речь: быстрое сотрясение пробегает по его телу, в то же время, как оно силой отплевывается; в исступлении машет руками; он вращает глазами, полными слез я сильно гримасничает. Будь он из Китая, Афганистана или Турции - стран, языка которых я не знаю, я очень хорошо его понял: Этот человек говорит, нет, он кричит: "Я обжегся. О, какое страдание!"
Между тем, если есть кто-либо, кто страдает и кричит об этом, то это младенец.
Появляющийся на свет ребенок не говорит? Смотрите же.
Есть ли необходимость в комментариях?
Этот трагический лоб, кричащий рот, эти закрытые глаза и сомкнутые брови, эти трагические руки, умоляюще напряженные, отчаявшиеся, эти ноги, яростно толкающиеся, ступни, которые, сгибаясь, пытаются защитить нежный живот, это тело, являющееся собой лишь спазмы и потрясения.
Новорожденный ребенок не умеет говорить?
Он протестует, кричит всем своим существом: "Нет, не трогайте меня, оставьте меня!"
И в то же время умоляет: "Помогите мне! Помогите мне!"
Бросал ли кто когда-нибудь призыв более душераздирающий?
Однако кто слышит этот призыв, который бросает ребенок из мрака времени? Никто. Это ли не большая тайна?
- Значит, Вы думаете, что... этот малыш, который кричит...? Вы считаете, что этот младенец пытается
сказать...? Вы меня пугаете.
- Вам страшно? Я Вас понимаю. Тогда все извинения хороши, "чтобы не видеть";
- "Вы показываете здесь нам ребенка, которого мучают".
Увы, есть и дети-мученики, мы знаем.
"Чудовища! Что они делают с ним? Они его поколотили? Окунули в кипящее масло?
Положили на раскаленные угли?
Надо их приговорить, предать суду..."
Извращенные родители?
Садисты? Чудовища?
Ничего подобного.
Обыкновенные люди, как Вы и я.
"У них есть глаза, но они не видят.
Все для того, чтобы не видеть".
Это не издевательство над ребенком, это рождение.
Слепцы с широко открытыми глазами, не хотите ли признать, что это факт?"...

Фредерік Лебойє, лікар-гуманіст, "За рождение без насилия" (це сам початок книжки, решту, як і "Роды без страха" шукайте в мережі)

[о.Олег]

гарна тема, брате Мартине - дякую.

[brat Martyn]

Також даю посилання на ще одного відомого акушера-гінеколога Мішеля Одена:
http://play.ukr.net/videos/show/key/...b34a4c9444fb7/
http://play.ukr.net/videos/show/key/...a95d62f28985d/
http://play.ukr.net/videos/show/key/...691b60de6bf27/
http://play.ukr.net/videos/show/key/...6927289801f3d/
Також можна прочитати його книжку "Возражденные роды".

[andrivovk]

Уривок про відому стигматичку Луїзу Піккаррету з книги "Луїза Піккаррета"("Добра книжка" 2005рік) :

1865-Народилася Луїза Піккаррета, 23 квітня, у неділю,у Корато(провінція Барі), у Віто Ніколи і Тарантіно Рози, які мали п'ятеро доньок : Марію, Ракеле, Філомену, Луїзу, Анжелу.Одразу через декілька годин після народження Луїзи, батько, загорнувши її, приніс до церкви Матері Божої,щоб охрестити.Мати не мучилась при пологах : народила її безболісно.

І таке буває.

[brat Martyn]

"Духовні люди" привикли ділити світ на духовне і тілесне, замість сприймати його автентично, як "життя в Бозі". Згідно О.Шмемана це був і залишається найбільшим гріхом людини те, що вона зробила світ матеріальним. Вона перестала бачити Бога у світі, вона краде у Бога сотворений ним світ.
Таким чином більш духовну позицію мають люди, які розвивають у пологах теорію "гомо дельфінус", ніж ті віруючі християни, які ставляться до пологів, як до позбавленого досконалості природнього процесу, який вже не може відбуватися без активної сторонньої допомоги. Так само більш духовною я насмілюся назвати позицію чужої християнству філософії Камасутри, ніж позицію "духовних" християн, які у благословенному Богом подружжі зі соромливістю торкаються одне одного і кохаються "через занавіску".

[прочанка]

якщо жінка захоче мати дитину, ніякі думки про муки й болі її не зупинять. В кожної - це дуже індивідуальне. В народі кажуть: болюче, але непам"ятуче. "І в болях породила мане мати моя..." Більше лякає невідомість, як воно буде? Але, найважливішим тут є увага , підтримка й розуміння чоловіка. Не обов"язково заставляти чоловіка бути присутнім при родах, це далекр не приємне видовище. Тут, як вже сімейна пара підійде до питання індивідуально.
Часто можна почути таке: "Раніше в полі родила і орала носом до останнього, а зараз?" Вагітну жінку відкрито іґнорюють в транспорті чи в інших людних місцях... Брак культури, брак виховання, сумне сьогодення. "Женщина з кайлом - це не мати-берегиня". Вагітна жінка - ранима й беззахисна, бо несе відповідальність за найсвятіше - людське життя, її лякає не фізичний біль, відкриті хабарі, конвеєр в родзалах, страх за життя новонародженої дитини.

[Yur]

Я особисто не маю жодних підстав вважати, що самі по собі пологи є наслідком гріхопадіння.

Ось що каже з цього приводу святитель Григорій Ниський:

Но, когда после греха изгнаны люди из рая и жена осуждена в наказание на болезни рождения, тогда Адам приступил к супруге своей и познал ее брачно, и тогда положено начало чадородию. Поэтому если в раю не было брака, ни болезни рождения, ни самого рождения, то вследствие этого, говорят, необходимо заключить, что не было бы множества душ человеческих, если бы дар бессмертия не обращен был в смертность и брак не соблюл естества рождающимися вновь, вместо отходящих вводя происшедших от них, так что грех, вошедший в жизнь человеческую, некоторым образом принес пользу. Ибо род человеческий ограничивался бы четою первосозданных, если бы страх смерти не побудил естества к произведению потомства.
Но и в этом опять истинное учение, если оно доступно кому, может быть явным только для посвященных, подобных Павлу, в тайны рая, а наше мнение таково: саддукеи оспаривали некогда учение о воскресении и в подтверждение своего учения указывали на жену многобрачную, бывшую за семью братьями, потом спрашивали: которого из них женою будет она по воскресении. Господь на этот вопрос отвечает, не только вразумляя саддукеев, но и всем после них открывая тайну жизни по воскресении, и говорит: В воскресение бо ни женятся, ни посягают (Мф. 22, 30), ни умрети бо ктому могут: равни бо суть Ангелом, и сынове суть Божий, воскресения сынове суще (Лк. 20, 36). Дар же воскресения не иное что обещает нам, как восстановление падших в первоначальное состояние, ибо эта ожидаемая благодать есть возвращение к первоначальной жизни, вводящее изгнанного из рая снова в него. Поэтому если жизнь восстанавливаемых имеет сродство с жизнью ангелов, то очевидно, что жизнь до преступления была некая ангельская. Почему и возвращение к первоначальной нашей жизни уподобляется ангелам. Но, как сказано, хотя брака у ангелов нет, однако же воинство ангельское состоит из бесчисленных множеств. Так повествовал в видениях и Даниил. Следовательно, если бы не произошло с нами вследствие греха никакого превращения и падения из ангельского равночестия, то и мы таким же образом для размножения не имели бы нужды в браке. Но какой способ размножения у естества ангельского - это неизреченно и недомыслимо по гаданиям человеческим; впрочем, несомненно то, что он есть. И он мог бы действовать и у людей, малым чим от ангел умаленных (Пс. 8, 6), приумножая человеческий род до меры, определенной советом Сотворившего.
Если же кто затрудняется, спрашивая о способе происхождения людей, не нужно ли было для этого человеку содействия брака, то и мы спросим его о способе бытия ангелов: почему они составляют бесчисленные множества, будучи и одной сущностью, и многочисленными? Ибо даем приличный ответ возражающему: как мог бы человек быть без брака, когда говорим: так же, как ангелы существуют без брака. А что человек до преступления подобен был ангелам, доказывает это восстановление его опять в это же подобие. Глава 17 http://www.vehi.net/nissky/nissky.html

[brat Martyn]

Ще одна дуже цінна інформація про домашнє збереження вагітності, коли води відійшли на 18-му тижні: http://www.povituha.ru/oda.php?tid=160

ОДА РОДАМ, главы из книги
*имена участников изменены*

2003 год.636 роды. Воды отошли за 4 месяца до родов.

Оля 34 года и Виктор 37 лет.

Это абсолютно уникальный случай родов, который заслуживает отдельного описания и, может быть, даже изучения.

Не знаю, как в мировой практике, но для нашей системы здравоохранения и родильных домов это случай, про который говорят: «Такого быть не может». А вот, оказывается, может. Раньше подобные ситуации бывали в больницах — я узнавала у своих учителей, после того как кончилась вся эта эпопея. Такие случаи были, и такие беременности сохраняли, и рождались дети. И мне в моей практике, в мою «копилку» такой опыт преподали.

13 ноября у Оли на сроке 18 недель, начали отходить воды — порвался пузырь, и произошло излияние вод. Причиной этому было то, что она перенапряглась — подняла тяжесть — своего сыночка, которому было тогда года 2 или 3. Незадолго до этого я заметила в бане, что она поднимает и носит своего ребенка, и я ее предупредила:

– Оля, этого не надо делать, это опасные вещи.

Она меня послушала, вняла моим предупреждениям, но дома то ли забылась, то ли подумала, что она русская женщина и все может — опять подняла ребенка на руки — и лопнул пузырь, потекли воды.

Как она сама в последствии описывала, в первую очередь она сразу почувствовала сильнейшее нервное возбуждение, такой сильный страх потерять ребенка. Ну, а когда нервное такое состояние, перегрузка нервной системы — это не может не отразиться на матке — соответственно, матка начала сокращаться.

Витя, позвонил мне. Ну, я, конечно, поругалась на них сильно всякими словами, что она меня не послушала, но что делать — ругайся не ругайся, а воды текут. Я им сразу посоветовала выпить всяких успокаивающих средств, ложиться и ждать моего приезда.

Приехала, посмотрела — да, сомнений быть не может — это воды. Оля вся перепуганная. Я ее успокоила, уложила в удобную постель.

Я, конечно, спросила у нее, что она сама собирается делать, какие у нее мысли. Она ответила, что никаких родильных домов, никаких выскабливаний, никаких абортов разной степени, никаких человекоубийств в своем организме она не допустит. И я решила: «Ну что ж, Господь дает мне такое поручение, для чего-то оно нужно, и надо его выполнять». Поскольку опыт ведения женщин с отходящими водами у меня уже был, максимальный срок, правда, был 9 дней до родов, я и говорю:

– Хорошо, давай теперь вместе сделаем все, что можем в домашних условиях, чтобы сохранить этого ребенка.

И начался долгий путь сохранения и ведения этой беременности с отходящими водами продолжительностью в 4 месяца.

Основная тактика была такая: лежать, употреблять спазмолитики, выбирать положение, при котором излияние вод минимальное, подкармливать через маму ребенка, чтобы он рос здоровый, имел витамины, микроэлементы, и чтобы сама женщина была в силах, ни в чем не нуждалась. Поэтому, был назначен весь арсенал сильнодействующих самых ценнейших натуральных препаратов, начиная с противовоспалительных для профилактики возникновения восходящей инфекции, и заканчивая препаратами для поддержания в крови гемоглобина, кальция и прочего необходимого для правильного формирования ребенка. Арсенал средств у нас достаточно большой: из пчелиных продуктов, из минеральных веществ, из микроэлементов.

Потом каждую неделю я приезжала к Оле обрабатывать влагалище, чтобы обеспечить чистоту родовых путей и не допустить развития воспалительного процесса. Обрабатывались мы травами — исландским мхом, к примеру, и некоторыми другими растительными «помощниками» нашими, а также мумие, которое усиливает действие этих растительных препаратов. Потом мы разбирались с ее кишечником, который не хотел работать, когда хозяйка лежит и не двигается несколько месяцев. У нее вообще атония кишечника, а здесь все ухудшилось в лежачем положении — с этим тоже приходилось работать. Ну, а когда кишечник опорожнялся — усиливалась его перистальтика, а это провоцирует сокращение мускулатуры матки, и здесь нужно было ловить такую середину, чтобы и кишечник опорожнить, и матку не застимулировать. Тут нам тоже пришлось лавировать. Потом, для укрепления нервной системы ребенка и для правильной работы желудночно-кишечного тракта Оля много пила лецитина.

Это длилось до 29 января. Все это время Оля лежала, просто тупо лежала, «вылеживала» свою беременность, два с половиной месяца вылеживала эту беременность.

Нам начала приходить информация, о том, что такие беременности раньше сохранялись. Через людей начала просачиваться информация, что это допустимые вещи, что это когда-то практиковалось. Я звонила в Новгород, своим старым учителям, узнавала, и они рассказывали, что, действительно, раньше в медицине пытались и сохраняли такие беременности.

Так и мы — лежали, сохраняли, молились. Тут нам нужно было заручиться поддержкой Небес, потому что, действительно, это такой уникальный случай, и нам необходимо было верить, что Там видят наши дела, наши старания видят и нас поддерживают. Мы старались все знаки, которые подавались свыше, все наши сны — все истолковать, все понять, все проанализировать. Нам необходимо было понимать — в правильном ли направлении мы двигаемся.

И по состоянию женщины, по ее внутреннему спокойствию, по ее целеустремленности в сохранении беременности, я видела, что мы на верном пути. У меня ведь не было цели довести женщину до сепсиса, мне ведь важно было сохранить и ее здоровье, и здоровье малыша, и родить его нормально, и чтобы у нее силы были на это.

Этот случай еще и тем необычен, что тут постоянно применялось акушерства «наоборот». Например, в больницах запрещают беременным делать спринцевания — считается, что они ведут к выкидышу и к срыву беременности — об этом многим все уши прожужжали в консультациях, а у нас не было другого выхода — нам нужно было иметь чистую флору без инфекций во влагалище, а женщина лежит четыре месяца, не двигаясь. И вот, каждую неделю с 18-й недели беременности до 35-й, мы спринцевались, и никакой угрозы от этого не было, от спринцевания в этом случае не было никаких отрицательных последствий.

В процессе осмотров, спринцеваний и т.п., я видела, как зреют родовые пути, шейка, стенки влагалища, как все растягивается, как растет ребенок. Мы вели наблюдение, записывали и сравнивали показатели: какой срок беременности у нас по графику, то есть, считая от дня зачатия, и какой по развитию ребенка, соответствует ли его развитие тому, каким оно должно быть для данного срока беременности. Мы точно знали дату зачатия и, соответственно, срок беременности. Но при осмотре в 27 недель мы видели, что развитие ребенка опережает этот график и соответствует 31-32 недели. То есть ребеночек такой хорошенький, большенький такой, зреет хорошо, мы его питаем всякими полезностями совершенно прекрасными, высококачественными, природными продуктами — это не таблетки и не лекарства, которые только «захламляют» организм.

Во время очистительных процедур кишечника начинала немножко сокращаться матка. Для снятия напряжения, расслабления мускулатуры матки из спазмолитиков мы употребляли «Но-шпу». Только один раз мы попробовали «Генипрал», когда началась диарея, и застимулировалась матка, но у Оли от этого лекарства началось сильное сердцебиение, и я поняла, что оно не подходит, и мы от него отказались.

Время шло. Я во время еженедельных спринцеваний наблюдала, как идет разрыхление шейки, «усочнение» стенок влагалища. Постепенно начал открываться наружный зев.

Мы начали искать, во-первых, научные данные, как воды восполняются, как они вырабатываются. Мы знаем, что они вырабатываются клетками, выстилающими оболочки околоплодного пузыря, воды меняются по несколько раз в день. Если вода вытекала во время очистительных кишечных процедур и было видно, как живот уменьшался, то потом, через несколько часов воды снова заполняли пространство матки, и ребенок опять там плавал. Так что бояться этого совершенно не надо, что вода вытекает.

Начали мы узнавать научные данные о состоянии ребенка на разных сроках, о его полноценности, если он родится раньше. Мы же не знали, сколько времени нам удастся сохранять эту беременность, будет ли ребенок доношенным к моменту рождения, будет ли он сосать, будет ли он глотать, будут ли зрелыми его системы жизнеобеспечения, сможем ли мы его выходить, выкормить дома. Мы даже разузнали информацию о медицинском центре Хазанова, как туда попасть, потому что он занимается этими маленькими килограммовыми недоношенными детьми. Мы даже разузнали, какими смесями там кормят недоношенных детей, если у них есть глотательный рефлекс, но нет сосательного, или у мамы нет молока, как их выхаживают. Было большое подозрение, что при такой матке и при таких текущих водах ребенок может родиться намного раньше. Мы с разных сторон этот вопрос изучали, были готовы к любому исходу, но всеми силами старались ребеночка сохранить.

И ребеночек рос. Рос такой хорошенький, активный. А мама два с половиной месяца лежала неподвижно. Мы нашли для нее «судно», очищали ей кишечник не совсем естественным путем, но делали все, чтобы не побеспокоить матку. Оле надо было лежать на боку — так как при этом положении дырочка в пузыре прижималась к тканям родового канала, и меньше вытекало вод, а в положении на спине истечение вод было больше — это очень пугало Олю, и она старалась на спине не лежать. Поскольку она женщина самоотверженная, она занимала то положение, которое максимально сохраняло воды, делая все, чтобы было полегче ребенку. Она старалась занимать такое положение, чтобы эта дырочка в оболочках прижималась к мягким тканям, тогда потеря вод была минимальной.

Потом, когда ребенок вырос, голова ребенка стала достаточно большая, и она прижала эту дырочку в пузыре, из которой вытекали воды. По графику это было у нас 29 недель, а по развитию ребенка это было уже похоже на 34 недели — Оля захотела встать. Представьте себе состояние человека, который пролежал неподвижно 2,5 месяца — сосуды, давление, сердцебиение учащенное, ткани атрофированы и т.п... Как космонавты — приземляются и начинают заново учиться ходить. И Оля также училась: сначала встала, потом постояла 5 минут, легла с сердцебиением, потом 10 минут постояла, потом 15, 20. Потом сделала один шаг, потом второй шаг, потом пять шагов, потом десять шагов, потом начала что-то на кухне делать, готовить, потом вышла на балкон, потом вышла на улицу сама, потом пошла, сама в ванне помылась. Вот так она «расхаживалась» — училась заново ходить и себя обслуживать. И когда она уже расшевелилась достаточно, она сказала:

– Хочу в баню!

– Ну, хочешь, так хочешь, желание женщины для меня закон.

И мы поехали с ней в баню, попарились, пообтирались снегом, пообливались водичкой холодной, приехали домой довольные, счастливые — матка не застимулировалась, и воды практически не вытекали.

Потом мы съездили на УЗИ. Обычно я своих женщин на УЗИ не посылаю — при постоянной практике сроки развития ребенка и его положение можно легко определить руками. Но в таких сложных случаях можно на УЗИ один раз на большом сроке посмотреть состояние ребенка.

Увидели, что ребеночек развивается нормально, где находится плацента, срок подтвердили. Наша УЗИстка, прекрасная врач Т.Я., которая нас всегда поддерживает, она понимала, что здесь у нас совершенно экстремальный случай. Она даже сказала:

– Вы потом придите, покажите, что у вас из всего этого получилось.

– Обязательно покажем. Ничего не утаим.

И вот при очередном осмотре родовых путей, по тому, как ребенок уже начал входить в малый таз, мы увидели, что скоро будут роды. Начали присматриваться к предвестникам — они усиливались, шейка укорачивалась, зрела.

За 1,5 суток до родов у нее предвестники были уже такие хорошие, сначала нерегулярные, потом появилась их регулярность.

И 10 марта в 14.18 мы родили ребеночка, мальчика — 3150 кг, 50 см, розовенького, хорошенького.

Как только отделилась плацента, мы увидели эту замечательную «краснознаменную» дырочку, которая так заставила нас поволноваться. На фотографиях это видно.

Но, конечно, если об этом рассказать нашей медицине, что в домашних условиях можно провести вот такую беременность, сохранить ребенка — никто не поверит. Ну, не знаю, может, и нашлись бы такие люди отзывчивые, сказали бы: «Молодцы, ребята, вот бывает же такое, это вам Господь помог». Конечно, нам Господь помог, без Его помощи мы бы никогда не решились на это. И Он через практику разговаривал с нами, показывая случай за случаем насколько шире границы «возможного» по мнению официальной медицины. В самый первый раз, когда мы принимали первые домашние роды — у нас был тоже по медицинским показателям криминальный безводный период — 36 часов! А ведь это было впервые у меня после тех лет медицинской практики в роддоме , когда было сказано: «12 часов безводного периода — и все! Стимуляция или кесарево немедленно — иначе сепсис и все — погибнут сразу и мать и ребенок!». А у той первой женщины, которой уже было за 30 лет, потекли воды, и мы родили только через 36 часов — это был 1980 год! Я сразу поняла, что это не всегда правильно — то, что в книжках написано. Практика, оказывается, показывает другое. А потом год за годом практики срок ведения безводного периода увеличивался — двое суток, трое, пятеро суток, долго у нас был рекорд — 7 суток безводного периода, причем такого, когда вообще у женщины по ногам текло. Потом из Вырицы приехала женщина, у нее отходящие воды были в 34 недели, она 9 суток у меня жила, и я понимала, что мне показывают: «Ну, видишь, все хорошо закончилось, значит это имеет место быть, и с этим надо работать, этого не надо боятся, и давай, дерзай!»

А тут случай 4-х месячного безводного периода! И, когда ко мне с этим обратились, я, возвращаясь мысленно к предыдущей практике, поняла, что меня благословляет Господь сохранить такую беременность и принять этого ребенка.

Ну, конечно, Богу слава! И поэтому, ребенка назвали Богуслав!

Он сейчас такой хорошенький, розовенький, хомячок такой бегает. А Оля снова беременная, и теперь хотелось бы уже, конечно, девочек бы ей понарожать, а то у нее три сына, но, опять же, как Богу будет угодно, мы должны принимать любые его подарки.

Так что вот такой уникальный случай, который закончился рождением здорового, розового, голосистого, веселого малыша, который прекрасно развивается и растет на радость родителям. Богуслав!


P.S. — Хочется сказать, что следующая беременность Оли закончилась рождением долгожданной дочери. Роды были идеальные. Сейчас девочке больше года — прекрасный ребенок, — думаю, не последний в этой семье!

Більше тут: http://www.povituha.ru

[hope]

Скажу вам щиро, із свого власного досвіду: маю чотирьох дітей. До більшості речей ставлюся доволі спокійно і не мала жодних перебільшених страхів і упереджень щодо пологів чи болів під час них, але лише після прочитання книжки Грентлі "Роди без страху", при народженні свого четвертого синочка у повній мірі відчула щастя і задоволення від самого процесу пологів. Настільки все було усвідомлено і пережито внутрішньо, і ні про які болі не було жодної мови. Труд? Так! Праця? Так! але болі?? ні.. жодних болів!
Дуже раджу усім прочитати цю книжку!

[brat Martyn]

Дуже радий за Ваш досвід!!!
Хоча досвідчені матері говорять про оргастичні пологи, але ми так, як і Ви, наразі осягнули те, що називається "без болів", але ми будемо вчитись, адже дитинка в нас тільки перша, тай не старі ще вроді...

А "Роди без страха" Грантли Дік Ріда - книжка, яку важко переоцінити.. . Зрештою з неї ця тема і почалася...

До речі, до вище перечислених у цій темі книжок дуже раджу додати "Изучение любви" Мішеля Одена, яку недавно прочитав.
І хоч автор не виявляє себе християнином, але ця книжка не тільки поглибила моє розуміння значення перенатального періоду і фізіологічних пологів, але й просто банально пояснила мені, що таке християнство взагалі, як це не дивно.
Звичайно, мені ще допомогли певні елементи лекцій зі "Східної духовости", які зараз слухає моя дружина, але ця коротенька книжечка - це бомба.

Якщо не побачите в ній того, що побачив я - пишіть, я поясню своє пережиття...

[brat Martyn]

Для тих хто слідкує за подіями останній пост з теми "Народжуємо вдома" на "Дівочих посиденьках":

Liliyah Romanova
Superova Moderator
Місто: : Оттава
Відповідь: Народжуємо вдома!

maxaver: такий варіант пологів вважаю можливим тільки при ідеальному протіканні вагітності і впевненності вагітної в собі

У мене не було ідеальної. Зате була певність, не лише в собі, а ще й того, що до лікарні - хіба в дууууже крайньому випадку.

maxaver: оскільки біля будинку чергуватиме максимально облаштована "ambulance"

Нема такого (колись було, але кануло в минуле, бо було зайвим). І навіть не дзвонили до них. Дзвонять лише в разі кровотечі, якщо води зелені... ну і ніби все. Інших варіянтів не пам'ятаю. Ага, дзвонять, якщо акушерка не встигає на пологи, тоді приїжджає "швидка". Але тільки акушерка на поріг, люди з 911 зразу вступаються геть. Отак.
__________________
легче покаяться, чем перемениться, легче поплакаться, нежели изменить свою жизнь (митрополит Антоній Сурозький)

Описаний тут досвід канадійців мав би промовити на противагу тим працівникам з сімейних центрів типу "Дивожиття" і т.п., які впевнено говорять про свою обізнаність у справі пологів і їх природності, але тим не менше заявляють: "Ми не проти домашніх пологів, але тільки за тої умови, коли під вікном буде стояти напичканий реанімобіль, а без нього - ми категорично проти!".
Ось так.

P.S.: До речі, автор повідомлення - їмость, а наші діти навіть мають спільного хресного батька, якщо не помиляюсь. Думаю, на даному форумі подібна інформація здатна збільшити авторитетність цитованого повідомлення.

[о.Олег]

можливо, на Форумі (чи Ваші знайомі) є зацікавлені в такій інформації (вчора мені переслали):

Фонд Св. Володимира
Регіональний Центр підтримки лактації та грудного вигодовування

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС ДЛЯ ІНСТРУКТОРІВ ІЗ ПРОВЕДЕННЯ КУРСІВ ПРИГОТУВАННЯ ДО ПОЛОГІВ

27-28 ЛИСТОПАДА 2010Р.
М. Львів, вул. Городоцька 319а (приміщення Фонду Св. Володимира)

Потреба у курсах для тих, хто чекає народження дитини, зростає з кожним роком. Відвідування їх тепер є потрібним і престижним завданням, а результат такого навчання вже не викликає жодних сумнівів. Справді, для того, щоб вдало народити дитину та вигодувати її грудьми мало звичайної медичної допомоги. Успіх у цьому важливому завданні багато в чому залежить від зусиль не тільки жінки, але й подружжя загалом, отже, ще до народження дитини потрібно багато вивчити і відпрацювати.
Підтримку навчань із приготування до пологів та успішного грудного вигодовування знаходимо також і в офіційних документах Міністерства Охорони Здоров’я. Згідно наказам МОЗ України від 29.12.2003 р. № 620 «Про організацію стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», наказ МОЗ України від 25.07. 2006 № 519 про впровадження програми «Підготовка сім'ї до народження дитини в Україні» та № 624 „Ведення нормальних пологів” в жіночих консультація слід налагодити систематичну роботу щодо підготовки вагітних жінок та їх сімей до пологів і батьківства у „Школах відповідального батьківства”. Метою роботи такої школи є приготування вагітних жінок, їх чоловіків та членів їхніх сімей для здорового перебігу вагітності, пологів, народження здорової дитини, нормального перебігу післяпологового періоду. Для надання висококваліфікованих послуг вагітним жінкам, медпрацівники, які працюють в Школах відповідального батьківства мають пройти попереднє відповідне навчання і здобути відповідні практичні навички. Ось чому проведення цього навчального курсу таке важливе.
Хто може стати учасником навчального курсу?
Запрошуємо медичних працівників, а також представників немедичних спеціальностей, які мають бажання та можливість проводити заняття із приготування до пологів.
Пропонуємо взяти участь у навчанні також тим подружжям, які вже чекають народження дитини або лише бачать таку перспективу в ближчому чи дальшому майбутньому.
Кошти
Організаційний внесок для участі в навчанні — 200 гривень, оплата при реєстрації. При участі подружжя надаються знижки.
Особам, які мають суттєві труднощі з оплатою організаційного внеску, просимо повідомляти про це заздалегідь.
Ночівля
Про потребу ночівлі на час курсів просимо повідомляти заздалегідь. Кошт ночівлі в організаційний внесок не входить.
Контакти
Про бажання взяти участь у навчанні просимо звертатися до Ольги Терендій
за тел. 097 410 52 12
aбо на e-mail [email protected]
Для оптимальної організації курсу просимо зголошуватися не пізніше 15 листопада.


ПРОГРАМА

Субота, 27 листопада

Ранкова сесія
10.00-14.00
1. Обгрунтування необхідності приготування до пологів. Методика та принципи проведення занять, методичні матеріали. (Зореслава Городенчук)
2. Відгуки слухачів про курси із приготування до пологів. (Ольга Терендій)
3. Дихання, релаксація (Ольга Терендій)
4. Психологія жінки під час вагітності та після пологів (Галина Руденко)
5. Гімнастика для вагітних (Ольга Бондаренко)

Пополуднева сесія
15.00 – 19.00
1. Вагітність, пологи, сімейні пологи. (Галина Дацко)
2. Післяпологовий період, відновлення плідності після пологів (Галина Дацко)
3. Переваги грудного вигодовування. Склад та властивості грудного молока. Анатомія молочної залози. Фізіологія лактації. (Валентина Савчак)

Неділя, 28 листопада
Літургія
Ранкова сесія
10.00 – 13.30
1. Прикладання дитини до грудей: правильне і неправильне захоплення дитиною грудей, позиції, типові помилки (практичне заняття). (Світлана Мокрик, Ольга Терендій)
2. Дихання, релаксація (практичне заняття) (Світлана Мокрик)
3. Нормальний перебіг грудного вигодовування (Зореслава Городенчук)

Пополуднева сесія
14-30 – 18.00
1. Труднощі грудного вигодовування. (Зореслава Городенчук).
2. Зціджування та зберігання грудного молока, альтернативні способи догодовування дитини (Людмила Жук)
3. Харчування під час вагітності та годування грудьми. (Людмила Жук)
4. Пригодовування. Відлучення дитини від грудей. (Валентина Савчак).
Завершення курсу, вручення сертифікатів.

Просимо слідкувати за цією інформацією, оскільки можливі деякі зміни та доповнення.

[Олюнька]

Ще одна вражаюча історія:

Это снимок нерождённого младенца, его возраст - 21 неделя и его оперирует хирург по имени Джозеф Брюнер. Младенцу был поставлен диагноз Spina bifida*, и он бы не выжил, если бы его извлекли из утробы матери. Поэтому хирург вынимает матку посредством кесарева сечения и делает на ней небольшой надрез, чтобы прооперировать младенца не вынимая его из матки. Когда доктор Брюнер закончил оперировать маленького Сэмюэля, малыш высунул свою крохотную, но полностью развитую ручонку через надрез и крепко схватил хирурга за палец.

http://ibigdan.livejournal.com/7272841.html?ref=nf

[о.Олег]

так - це в "доктор Хаус" використали. Реальна історія

[о.Олег]

http://www.yes-for-benedict.net/?lang_un=ua

[brat Martyn]

До теми буде актуальним ще таке відео, яке, напевно, не варто залишати без обговорення:
http://levandivka.com/birth_video_p_4.html
http://levandivka.com/birth_video_p_5.html
http://levandivka.com/birth_video_p_1.html
http://levandivka.com/birth_video_p_6.html