Масони і Церква

[Archer]

Я не сектант, а говорю те, що бачу!

[Archer]

Ганебні факти співпраці церкви з масонами змушують мене міркувати в такому напрямі. Мене не цікавить папа то чи звичайний служитель, бо такі факти повинні жорстко присікатися!!! Вони мають служити Богу, а не догоджувати всіляким там "лицарським" орденам. Папа є таким самим відповідальним перед Богом як і всі ми. І ніякі вони не безгрішні і не непомильні в справах віри. Того Ісус Христос не казав, то вони самі собі такі титули наклали.

[o.Mykil]

Ганебні факти співпраці церкви з масонами змушують мене міркувати в такому напрямі.

Та ви ж не довели ще цього до кінця, що ті лицарські ордени масони. Один популізм.

Папа є таким самим відповідальним перед Богом як і всі ми. І ніякі вони не безгрішні і не непомильні в справах віри. Того Ісус Христос не казав, то вони самі собі такі титули наклали.

Думаю, модератор зверне належну увагу на ці ваші висловлювання та вжиє відповідних заходів! Амінь.

Трохи не так, помиляєтесь. Звичайно, Папа не бог, а, швидше, слуга слуг Божих. Пам'ятаєте слова Христа: "Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі" (Мт.18,18). Тому Христова Церква відповідно до Божої логіки, а не людської, має право так вирішувати щодо титулів і т.д. Радив би більше дивитися на божественно-церковну дійсність саме очима віри без антиклерикальної полуди...

Чому дехто так ненавидить папство?

Пій ІХ, Inter multiplices, 21.03.1853, п. 7:

„Тепер ви добре знаєте, що найсмертоносніші недруги католицької релігії завжди провадили найлютішу війну – але безуспішно – проти цього Осідку; о, вони чудово знають, що ця релігія сама по собі ніколи не може зруйнуватися чи занепасти доти, поки цей Осідок лишається недоторканим – Осідок, який стоїть на скелі, що її горді брами пекельні не здатні подолати та в якій перебуває повна й досконала непохитність християнської віри”.

Х. де Торквемада:

„Якщо б Папа мав намір наказати щось супроти Святого Письма чи доґматів віри, чи правд таїнств, чи положень природного або божественного закону, то такому папі коритися не слід – навпаки, на ці команди слід не зважати. … Відтак це є те, про що говорить Папа Інокентій ІІІ (De Consuetudine), що потрібно коритися Папі в усьому при умові, що він сам не йде всупереч загальним звичаям Церкви; однак якщо він піде проти загальних звичаїв Церкви, його не можна наслідувати”.

Ще про автентичне розуміння папської безпомильності у справах віри та моралі http://www.apologia.ru/q4.html
Більше про католицьку християнську доктрину, різні домисли там же http://www.apologia.ru/faq.htm

Цим даром непомильності у світлі Св. Духа Римські Архиєреї, як відомо, з часу проголошення догмату в 1870 році користувалися ex catedra (з престолу) лишень один раз, тобто як виголошували для добра цілої Церкви догмат про Небовзяття Богородиці з душею та тілом. І все.

Ніхто не каже, що Вселенський Архиєрей безгрішний, адже він теж сповідається чи має свого духовника. Тільки Ісус був на землі без жодного гріха як Боголюдина. Це все видумки відступників від Апостольської Церкви, що часто не знають суті католицької доктрини чи її фальсифікують на свій лад єретично. На жаль, і ви далеко від цього не втекли!

Тема в іншій вітці нашого форуму - "Примат Папи Римського і непомильність" viewtopic.php?f=9&t=1683

[о.Олег]

Пост видалено користувачем Archer. Думаю, якщо пост, який тут був раніше відображає справжню суть речей, то в мене є час його написати знову коли події, описані тут будуть збуватися.

? не розумію...

[о.Олег]

Я не сектант, а говорю те, що бачу!

Ви з кимось мали б спілкуватися, але щось не зовсім зрозуміло кому і на що Ви відповідаєте...

[о.Олег]

Ганебні факти співпраці церкви з масонами змушують мене міркувати в такому напрямі. Мене не цікавить папа то чи звичайний служитель, бо такі факти повинні жорстко присікатися!!! Вони мають служити Богу, а не догоджувати всіляким там "лицарським" орденам. Папа є таким самим відповідальним перед Богом як і всі ми. І ніякі вони не безгрішні і не непомильні в справах віри. Того Ісус Христос не казав, то вони самі собі такі титули наклали.

не розумію з ким Ви спілкуєтеся. Як і не зрозуміло, з чого Ви берете твердження про співпрацю з масонами та з чого Ви берете твердження про приналежність до масонерії загально всіх лицарських орденів і конкретно - двох обговорюваних.
Стосовно ж Папи - Бог збудував свою Церкву на Петрі і доручив йому керування нею. Прошу припинити свої нападки на Христову Церкву (MOD: Вам попередження з забороною дописувати на Форум терміном на один тиждень. За цей час прошу спромогтися підготувати інформацію, яка б доводила приналежність Мальтійського Ордену і Ордену Святого Станіслава до масонерії. В іншому разі Вам буде заборонено писати у цій темі у зв'язку з тим, що постійно повторюєте бездоказові звинувачення).
Якщо чогось не розумієте - питайтеся: обговоримо. В окремій темі (пошукайте чи потрібна тема вже існуєі, якщо відсутня, відкривайте нову у відповідному розділі Форуму).
З повагою, о.Олег Жаровський

[o.Mykil]

не розумію з ким Ви спілкуєтеся.

Ну як не зрозуміло? Та ж зі мною цей пан мав сьогодні невелику дискусію, як видно по постах...

[о.Олег]

Ну як не зрозуміло? Та ж зі мною цей пан мав сьогодні невелику дискусію, як видно по постах...

зрозуміло. Там просто один допис забрано, але по Вашій відповіді (з цитатою стертого паном Archer-ом допису) зрозуміло...

[andrivovk]

Святий Отець Еваргій Понтійський пише у "Настановах кіновітам" :

83. Віддали душу свою від неправдивого знання. Я часто говорив з ними (заблуканими) і їхні промо­ви досліджував, і знайшов у них отруту зміїну. Хто приймає їх, - загине, а хто любить їх, - сповниться злом.

Він пише, що часто говорив з єретиками, але це не означає, що він сам був єретиком.

І ще Archer писав, що Папа Римський цілував коран.Деколи святі люди робили таке, що коли б це зробили звичайні "смертні", то це було б гріхом.Наприклад, святий Православної Церкви Амфілохій Почаївський купив в аптеці сильну отруту проти щурів і зразу випив її.І ще можна пошукати подібне...

Так що треба бути обережними у своїх судженнях.Буває так, що те, що ми думаємо не є так насправді.

[о.Олег]

Мальтійський Орден і Орден Святого Станіслава не є масонськими організаціями.

[Андрій85]

Мальтійський Орден і Орден Святого Станіслава не є масонськими організаціями.

Переглядав свого часу форум Великої ложі України. Не можу сказати щось погане про масонів, виходячи з дописів на цьому форумі. Це суто моя особиста думка. Орден Станіслава не визнаний масонською ложею ложами інших країн. Це забавка для багатіїв цієї країни і не більше того. Поначіпляюють на себе цяцьок і далі знущаються над народом - більше нічого. Знаю одного масона - розумна і толерантна людина. Про те, що вони борються з Церквою не чув ніколи, а провокативних статей і роликів на Ютубі і проти УГКЦ багато, так що, всім вірити?

[о.Олег]

Мальтійський Орден і Орден Святого Станіслава не є масонськими організаціями.

Переглядав свого часу форум Великої ложі України. Не можу сказати щось погане про масонів, виходячи з дописів на цьому форумі. Це суто моя особиста думка. Орден Станіслава не визнаний масонською ложею ложами інших країн. Це забавка для багатіїв цієї країни і не більше того. Поначіпляюють на себе цяцьок і далі знущаються над народом - більше нічого. Знаю одного масона - розумна і толерантна людина. Про те, що вони борються з Церквою не чув ніколи, а провокативних статей і роликів на Ютубі і проти УГКЦ багато, так що, всім вірити?

вірити потрібно Богові і Його Церкві, пане Андрію, і Церква знає та чітко твердить, що масонерія погань та ідолянство і участь у ній християнам забороняється під страхом відлучення від Церкви Христової (прошу перечитати цю гілочку - ознайомитесь з документами Церкви) незалежно від того, наскільки розумнотолерантною людиною вони є.
А "цяцьки" - це у масонів, які саме і мавпують традиції древніх лицарських Орденів. Орден Святого Станіслава - точно не масони навіть, якби їх масони такими визнавали . Нас тут на Форумі ввели в оману твердженням про масонськість Ордену Святого Станіслава (потім - взагалі приписали масонство одному з католицьких орденів - Мальтійському ), але на повірку вияснилось, що це один із таких собі клубів багатих/знаних людей, початок якому дав Польський Уряд (у вигнанні).

[прочанка]

Відзнаки Ордену прийняв протоієрей Української Православної Церкви Київського Патріархату Валерій Семанцо
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену вшанував нас протоієрей УПЦ КП отець Валерій
Відзнаки Ордену прийняв вікарій Кафедрального собору Римо-Католицької Церкви у місті Понтуаз Грегор Приходко
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену вшанував нас вікарій Кафедрального собору м.Понтуаз Грегор Приходко
Відзнаки Ордену прийняв священик Української Греко-Католицької церкви отець Михайло Малеш
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену нас вшанував священик Української Греко-Католицької Церкви отець Михайло Малеш
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України, Предстоятель УПЦ КП Філарет прийняв відзнаки Ордену
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену вшанував нас Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет
Львівський Архієпископ Митрополит Кардинал Мар'ян Яворський прийняв відзнаки Ордену
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену вшанував нас Львівський Архієпископ Митрополит кардинал Мар'ян Яворський
Відзнаки Ордену прийняв Владика Мефодій, митрополит Київський і всієї України, предстоятель УАПЦ
Своєю згодою прийняти відзнаки Ордену ушанував нас Владика Мефодій, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ

http://orden.liberal-ua.org/about/zaxis ... /14/7.html

ВІДПОВІДІ ШУКАЧАМ МАСОНІВ

Коментар до заяви парламентських фракцій "Наша Україна", Комуністичної партії України, Соціалістичної партії України та виборчого блоку Юлії Тимошенко від 4 лютого 2003 року*


1) ...привертає до себе увагу діяльність Великого Пріорату Ордена святого Станіслава в Україні. Зареєстрований 1999 року Міністерством юстиції України як громадська організація, яка займається благодійницькою діяльністю, він є, як виявилось, українською гілкою міжнародної мережевої організації з аналогічною назвою, духовний центр якого розташований у Лондоні.

Що може означати оте "як виявилося"? Реєстрація громадської організації в Міністерстві юстиції України пов'язана, зокрема, з реєстрацією її статуту.

Того ж таки 1999 року було зареєстровано і статут Великого Пріорату, де чітко зазначено, що Великий Пріорат Ордену Св. Станіслава в Україні є структурним осередком міжнародної неурядової організації "Орден Святого Станіслава", що є юридичною особою за законодавством Великої Британії, і що утворено його відповідно до ст. 36 Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", норм міжнародного права, Статуту (Конституції) Ордену Св. Станіслава та Декрету Великого Магістра Ордену ї 11/98 "Про організацію Великого Пріорату Ордену Св. Станіслава в Україні" від 5 вересня 1998 року.

2) Члени цього утворення присягають на вірність статутові ордена. Сьогодні в Україні близько 300 громадян нашої держави стали його членами... Як відомо, всі вони давали клятву на вірність Україні. Як це поєднується з паралельною клятвою якомусь орденському об'єднанню, що має свій міжнародний статут?

Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава в Україні справді є складовою частиною міжнародної організації. Тим не менш, його Статут цілеспрямовано приведено у відповідність сучасним реаліям України. Жодних присяг церемонія посвяти у кавалери Ордену не передбачає. Заповнюючи анкету, нагороджуваний оголошує, що "має намір доброчесно служити шляхетним цілям Ордену", "вірно дотримуватися Статуту Ордену, підлягати Великому Магістру та іншим вищим за рангом членам Ордену в усіх питаннях законної спадщини та юрисдикції Ордену".

Стосовно Пріорату Великий Магістр має такі повноваження:

*
Прийняття рішення про заснування Пріорату.
*
Затвердження Статуту, змін і доповнень до нього.
*
Призначення Великого Пріора, заступників Великого Пріора та Канцлера Пріорату.
*
Прийняття рішення про ліквідацію Пріорату.

До повноважень Великого Пріора належить:

*
Визначення основних напрямків та затвердження довгострокових планів діяльності Пріорату відповідно до статутних завдань.
*
Загальне керівництво діяльністю Пріорату.
*
Розробка Статуту, внесення змін і доповнень до нього.
*
Розпорядження коштами та майном Пріорату.
*
Призначення посадових осіб Пріорату за винятком заступників Великого Пріора та Канцлера.
*
Затвердження символіки Пріорату.
*
Прийняття до Пріорату нових членів.
*
Нагородження кавалерів Ордену відзнаками усіх ступенів.
*
Рекомендація Великому Магістрові кандидатури на посаду Канцлера.
*
Прийняття рішень про заснування Пріоратом юридичних осіб.
*
Відкриття структурних підрозділів Пріорату на території України.

Канцлер, у свою чергу:

*
представляє Пріорат у відносинах з підприємствами, установами, організаціями, державними органами, іншими фізичними і юридичними особами в сфері цивільно-правових відносин.
*
Здійснює розпорядження майном та коштами Пріорату в межах бюджету, затвердженого Великим Пріором.
*
Укладає угоди від імені Пріорату.
*
Рекомендує Великому Пріору кандидатів на заміщення посад Пріорату.
*
Здійснює інші повноваження, окрім тих, що віднесені цим Статутом до компетенції Великого Магістра або Великого Пріора.

Основними принципами діяльності Пріорату є гуманізм, законність, гласність, рівноправність його членів, добровільність та самоврядування. У своїй діяльності Пріорат співпрацює з громадськими, благодійними, релігійними організаціями в Україні та за кордоном, міжнародними неурядовими організаціями, відповідними організаціями іноземних держав, іншими юридичними та фізичними особами з питань пов'язаних з діяльністю Пріорату. Ці затверджені статутом положення аж ніяк не суперечать жодній офіційній присязі на вірність Україні (військового, державного службовця тощо).

Статут містить окреме положення (1.7), за яким "Пріорат не втручається у діяльність державних органів, службових осіб, інших об'єднань громадян, благодійних та релігійних організацій".

3) Адже орден, по суті утверджує пріоритет "обраної меншості" над народом, що прямо суперечить статті 24 Конституції України.

Критеріями "обраності" в Ордені Святого Станіслава насправді є наступне:

* допомога знедоленим, підтримка лікарень, шкіл, притулків, закладів для тих, хто має розумові розлади або труднощі у навчанні, а також інші подібні неполітичні справи у всьому світі, але перш за все у Польщі та країнах колишнього Східного блоку
* Винагородження заслуг в ім'я людства в усіх сферах людських досягнень
* Сприяння глобальному взаєморозумінню та справі миру шляхом прийняття до Ордену представників різних рас, поглядів та віросповідань
* Підтримка духу лицарства, дотримування лицарських традицій та запровадження їх у сьогоденний світ.

Яким чином 319 (на сьогодні) осіб, що відповідають цим критеріям, могли б "мати пріоритет над народом", цілковито незрозуміло. Орден має свої структурні осередки (а відтак, користуючись лексиконом авторів заяви, "обрану меншість") у 30 країнах, у тому числі й США, де суспільство особливо чутливе й досвідчене у справі збереження демократичної рівності. Демократичним конституційним засадам жодної з цих країн діяльність Ордену не суперечить.

4) ...створюється враження, що орден Святого Станіслава поставив за мету об'єднати правлячу касту нашої держави, як людей ніби-то голубої крові.

Залишаючи твердження про "правлячу касту" на совісті авторів звернення, маємо звернути увагу на те, що серед кавалерів Ордену є чимало справжніх представників історичних еліт різних країн. До них, зокрема, належить принц Шарль-Філіпп Орлеанський - спадкоємець королівського престолу Франції, нагороджений Командорським Хрестом Ордену Святого Станіслава за багаторічну благодійну допомогу тим, хто її потребує в Україні, який нещодавно започаткував у Львові проведення доброчинних "Королівських балів". Навряд чи когось із українських кавалерів можна підозрювати у дивакуватому прагненні через сучасне нагородження бути "зарахованим" до людей такої от "блакитної крові".

5) Нікого не повинні вводити в оману положення Статуту ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей, оскільки створення будь-якого об'єднання, яке стоїть над усіма з усілякими рицарськими титулами, суперечить не тільки Конституції, а й українській ментальності, звичаєвому праву.

Зазначені вище положення статуту нікого і не мають "вводити в оману" - і не "вводять" . Важко сказати, до чого тут "звичаєве право" (сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою). Вважати ж, що поняття про лицаря як "самовідданого, благородного захисника", "людину, яка самовіддано служить певній справі", про лицарство - як "діяльність, поведінку і звички лицаря", а про "лицарський" - як "витончений і підкреслено чемний" (Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.; Ірпінь, 2001. - С. 488) буцімто суперечить українській ментальності - це значить зеленого поняття не мати ані про цю ментальність, ані про українську історію. Сучасні ж "лицарські титули" - це не більше, ніж звертання, і претендують на "піднесення над усіма" такою ж мірою, як і звертання "пан" і "товариш" (останнє, як відомо, також колись означало не що інше, як привілейований військовий ранг ).

6) Переконані, новітнє масонство, в яку б одежину не одягалося, не повинне закорінюватися на українській землі.

Як повідомляли ЗМІ 30 липня 2001 року, "новим Великим магістром масонів України став київський бізнесмен, доктор економічних наук Ігор Задирака. На церемонії передачі повноважень був присутній Великий магістр італійської ложі, філією котрої є українська ложа, професор Джуліано ді Бернардо".

Ми не маємо подальшої інформації про діяльність зазначеної організації, не маємо з нею ані організаційних, ані якихось інших зв'язків. Вважаємо за потрібне, однак, наголосити, що мета Ордену Св. Станіслава - не якесь перероблення суспільства, а пропаганда принципів благодійності, гуманізму й лицарського ставлення до суспільного обов'язку не тільки перед усім людством, але й перед країною і державою кожного лицаря. Рівноправність різних рас, національностей, віросповідань, статей для Ордену Св. Станіслава - не подальша мета, а принцип діяльності.

З літератури відомо, що принаймні ще в минулому столітті в масони приймали нових членів для подальшого підпорядкування їх дисципліні й діяльності в ім'я досягнення цілей масонства. Орден Святого Станіслава має діаметрально протилежні засади "комплектування". Для Ордену Св. Станіслава посвячення в кавалери - це нагородження за вже зроблене в дусі принципів Ордену. Відтак членство в Ордені не покладає на кавалерів якихось зобов'язань, не пов'язаних с благодійністю та правом участі в орденських заходах.

Діяльність всіх структур Ордену Св. Станіслава не лише в Україні, а й у світі загалом - прозора й офіційна, не містить елементів утаємничення. В Ордені нема кавалерів, професійно або виключно зайнятих його діяльністю. Вже через це він навіть технічно не в змозі переслідувати політичні цілі.

7) Вищим званням для представників влади має бути звання громадянина і справжнього патріота України.

Взагалі це цілком справедлива думка. Між іншим, вона, по-перше, має стосуватися не лише "представників влади", а по-друге, не виключає існування "нижчих звань" - військових, спеціальних, почесних, відомчих тощо.

8 ) Парламентська опозиція звертає увагу президента України, що керівництво підлеглих йому силових структур, члени уряду і керівники областей та деякі інші співвітчизники чоловічої і жіночої статі, присягнули мережевій міжнародній структурі, і висловлює протест проти створення в Україні різного роду орденів і лож, які вносять розкол в українське суспільство, руйнують громадянську єдність і насаджують чужі нам звичаї і привілеї.

Якщо йдеться про Орден Святого Станіслава, то в ньому, як зазначалося вище, присяги не існує. Крім того, Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава теж, безумовно, протестував би проти створення в Україні таких орденів і лож (і громадських об'єднань іншого штибу), які "вносять розкол, руйнують громадянську єдність".

Що ж до насадження "чужих нам звичаїв і привілеїв", то, по-перше, за відповідним Статутом сучасної відзнаки Президента України "Нагороджені орденом Богдана Хмельницького іменуються лицарями ордена Богдана Хмельницького". По-друге, сучасні українські ордени (відзнаки Президента України) справді ще за радянським зразком не мають засад особливої спільноти. Але саме на таких засадах розроблялися Статути всіх орденів Української Народної Республіки (наприклад: "Орденська рада має своїм обов'язком... вироблення засад та положення про організацію братерської громади лицарів ордена, переведення цієї справи в загальному порядкові і вище керування справами цієї громади". Див.: Тимчасовий статут ордена Визволення. Листопад 1922 р. // Нагороди України. Історія, факти, документи. - К., 1996. - Т. 3. - С. 215).

По-третє, кавалери Ордену мають право:

*
Брати участь в управлінні Орденом Св. Станіслава у визначеному Статутом (Конституцією) Ордену порядку.
*
В установленому цим Статутом порядку брати участь в управлінні справами Пріорату.
*
Подавати на розгляд органів управління Пріорату пропозиції про розгляд питань, що стосуються діяльності Пріорату.
*
Брати участь у обговоренні та реалізації програм діяльності Пріорату.
*
Бути нагородженим і носити відповідні відзнаки.
*
Брати участь в усіх заходах, які проводить Пріорат.

Мабуть, це і є оті "чужі насаджувані привілеї", без яких, насправді, в Україні не діє жодна організація.

9) Ми вважаємо, що правлячий режим у такий спосіб пов'язує вищий ешелон урядових і силових структур круговою порукою, хоче закріпити владу обраної режимом меншості над українським народом

Якби навіть хтось би й мав подібну мету, наперед ясно, що "у такий спосіб" (залученням до міжнародної благодійної організації на чолі з колишнім президентом Польщі в екзилі) її явно не досягти.

10) Україна не дасть себе закабалити вітчизняним і міжнародним авантюристам. Народ змете зі свого шляху новоявлених шевальє і лжелицарів, які хочуть нав'язати йому своє ярмо.

Свого часу автор програми "Лицарство сьогодні" і господар веб-сайту http://www.ChivalryToday.com Скотт Фарелл уклав кодекс сучасного лицарства, який, на його думку, цілком вірно передає історичний характер лицарських традицій:

1. ЗВИТЯГА: Домагайтеся досконалості в усіх звершеннях, які очікуються від рицаря, воєнних та інших, намагаючись, щоб сила використовувалася заради справедливості, а не особистого звеличення.

2. СПРАВЕДЛИВІСТЬ: Шукайте завжди "шлях правди", вільний від уподобань або особистого зацікавлення. Утямте, що меч правосуддя може бути жахливою річчю, тож його мають стримувати людяність і милосердя. Якщо "правда", якої ви шукаєте, справді пасує іншим, і ви шукаєте її, уникаючи спокуси доцільності, то ви набудете надзвичайного визнання.

3. ВІДДАНІСТЬ: станьте відомими своєю непохитною відданістю людям та ідеалам, заради яких ви вирішили жити. Багато де очікується компроміс; там нема відданості.

4. ЗАХИСТ: Намагайтеся завжди захищати вашу націю, вашу сім'ю і тих, кого ви вважаєте гідними відданості.

5. ВІДВАГА: Бути рицарем часто означає вибирати важчий шлях, часто - найважчий для вас особисто. Будьте готові принести особисті жертви в ім'я принципів і людей, які вам дорогі. Відвага також означає ставати в усіх справах на бік правди, а не вигідної облуди.

6. ВІРА: Рицар повинен мати віру в свої переконання, бо віра живить його і дає надію проти відчаю, який створює людська слабкість.

7. СТРИМАНІСТЬ: Оцініть спершу внесок інших; не хваліться вашими власними досягненнями, дайте іншим зробити це для вас. Говоріть про здобутки інших перш, ніж про свої, віддавайте їм справедливо належне за доброчесними справами. Цим шляхом рицарське служіння добре виконується й уславлюється, допомагаючи не тільки тому гідному, про котрого йдеться, але й усім, хто називає себе лицарями.

8. ЩЕДРІСТЬ: Будьте щедрими такою мірою, якою ваші статки дозволяють; щедрість таким чином протистоїть зажерливості. Завдяки цьому легше також стати на шлях милосердя, коли важко винести справедливе рішення.

9. ШЛЯХЕТНІСТЬ: Домагайтеся великого зростання особистості дотриманням чеснот і обов'язків рицаря, усвідомлюючи, що хоча ідеали й недосяжні, саме прагнення до них облагороджує дух, підносячи особистість з пилу до небес. Шляхетність також має вплив на інших, пропонуючи незаперечний приклад того, що може бути зроблене в ім'я правди.

10. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ: Намагайтеся ставитися до всього, про що йдеться, настільки щиро, як це можливо, не з міркувань особистої вигоди, а тому, що це правильно. Якщо вам це вдасться бодай найменшою мірою, то вас шануватимуть за якості й чесноти.

...Як вичитати з цих принципів "закабалення України" і "накидання ярма народу"?

____________________________________________________________________________________________

Судячи з усього, ця остання провокація опозиції проти громадського спокою є найменш "витонченою", чи не найбільше суперечить використовуваним приводам та матеріалам. Водночас вона найменш... "технічно досконала" і, ніде правди діти, найдешевша за залученими коштами.

*Ці матеріали було поширено серед представників мас-медіа під час прес-конференції Великого Пріорату 13 лютого 2003 року.
Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава в Україні
14.02.2003

[о.Олег]

постійно стикаюся з тим, що, як тільки чується слово "пріор/ат", відразу розмова переходить на масонерію.
для довідки:
Пріор (príor - перший, старший, лат.) - командир першої центурії маніпули в древньому Римі; голова абатства (монастиря), який, згідно з регулою, обирається монастирською спільнотою (абат, суперіор, настоятель); в середньовічних комунах Середньої Італії — голова цеху, що як правило входив в управління комуни (пріорат).
Пріорат — орган міського управління міських комун в Італії; назва відповідної системи влади в ранніх комунах Італії; керівний орган управління деяких рицарських орденів; таємна організація (Пріорат Сіону); скорочена назва Пріоратського палацу в Гатчині; виноробний регіон в Іспанії; монастир, підпорядкований Абатству (Пріорство); посада і достоїнство Пріора.

[romanm]

Було би не зле, якби наші "любителі" бачити всюди , особливо в Церкві і лицарських орденах, масонів, почитали б хоча Alain Demurger, Vita e morte dell'ordine dei Templari, tr.it., Garzanti, Milano 1988: (оригінал на фоанцузькій, думаю, є і в англійськлму варіанті).


Легенди серед масонів, щодо "темляризму" почали зароджуватися серед них тільки в сімсотих роках. Див: Peter Partner, The Murdered Magicians. The Templars and Their Myth, Oxford University Press, Oxford 1982.

[о.Олег]

Було би не зле, якби наші "любителі" бачити всюди , особливо в Церкві і лицарських орденах, масонів, почитали б хоча Alain Demurger, Vita e morte dell'ordine dei Templari, tr.it., Garzanti, Milano 1988: (оригінал на фоанцузькій, думаю, є і в англійськлму варіанті).

не думаю, що сумніви можуть бути остаточно розвіяні: такі організації завжди мають певну "закритість" - таємність - можуть бути звинувачені у будь-чому і жодні заяви (книги/праці) тут не поможуть. Тут лише хотів показати, що варта перестати мислити шаблонами і задуматись над тим, які підстави звинувачувати Орден Святого Станіслава (чи Мальтійський) в гріху масонства.
Мій висновок: окрім підозр - жодних.

[o.Mykil]

Тут лише хотів показати, що варта перестати мислити шаблонами і задуматись над тим, які підстави звинувачувати Орден Святого Станіслава (чи Мальтійський) в гріху масонства.
Мій висновок: окрім підозр - жодних.

Щодо так званого "Ордену св. Станіслава", як ще свого часу висловився п. Тарас Чорновіл, це своєрідний "лохотрон"- спосіб виманювання грошей у багатіїв тощо. Недарма вони залучають до себе часто саме політиків... На мою думку, це якась пародія на масонство, забава-ті формальні ініціації, які не раз проводяться в Андріївській церкві м. Києва, теж за участю православного духовенства (а там теж і богослужіння нібито в інший час правляться). Справжні масони не будуть себе так афішувати, бо таємниця в них закон, її зберігання. Свої посвячення в масонство вони провадять подалі від очей "профанів" (немасонів), журналістів, тобто у власних ложах, таємних храмах... Тут і є ця різниця!

[о.Олег]

...Щодо так званого "Ордену св. Станіслава" ... це якась пародія на масонство...

якщо це і пародія, то не на масонство, отче. В орденство. В рицарство. Взагалі: ідея відродити меценатство в Україні є доброю, а вже... які цілі переслідують ті чи інші клуби - це вже інша справа. Цілей Ордену Святого Станіслава не знаю. Але масонство не сповідують.

[o.Mykil]

якщо це і пародія, то не на масонство, отче.

Поживем-побачим! Поки що опінії розбігаються!

[о.Олег]

Поживем-побачим! Поки що опінії розбігаються!

а які є причини для іншої опінії? Чи... не є гріхом підозрювати людей в приналежності до масонства (важкого гріха проти Першої Заповіді, що забороняє приступати до Таїнств)?

[romanm]

Поживем-побачим! Поки що опінії розбігаються!

а які є причини для іншої опінії? Чи... не є гріхом підозрювати людей в приналежності до масонства (важкого гріха проти Першої Заповіді, що забороняє приступати до Таїнств)?

Звертаю Вашу увагу, що в спеціалізованній літературі, говориться, також, про "майже масонство", тобто ті групи які не походять від давніх масонських лож і як наслідокнеє "ортодоксальними масонами". Так, що на рахунок св. Станіслава, я був би обережним, ліпити ярлик - масони.

Видибав в інеті цікаву статтю щодо історії масонів, цікаво.На днях, як буду матя як, перекладу деякі речі і викладу.

[Archer]

По-перше: о.Олег, при поясненні суті слова "пріор" та "пріорат", Ви забули згадати термін "Великий Магістр", який часто згадується в контексті масонства, а також на сайті Ордену Святого Станіслава.
По-друге: невже чинний і покійний папи, патріарх Варфоломій і патріарх Єрусалимський зустрічалися з членами тої організації, що була названа "лохотроном" і не здогадувалися з ким мають справу? На мою думку - ні, бо отримати запрошення від таких великих людей обманщикам просто так не получиться. Таким чином, вище згадуваний Орден не є рядовою організацією, а їх, як вони самі говорять, "духовний центр", знаходиться в Лондоні, що є світовою столицею масонства.

[Archer]

P. S.
Мені добре думається і без бану.

[Archer]

Відносно так званого "лицарства".
Як відомо, колись існував і до тепер існує лицарський орден тамплієрів. Їх часто називають "храмовниками". Взагалі кажучи, масони в своїх ритуалах здійснюють уявну відбудову Третього Храму - храму царя Соломона в Єрусалимі (Стіна Плачу, до якої приходять іудеї, щоб помолитись - це частина цього Храму). Іудеї вірять, що Месія, який, як відомо, вже прийшов, ще не прийшов. Вони називають його Мошиахом і кажуть, що він буде коронований у відбудованому Храмі царя Соломона. Цим Мошиахом є антихрист, який обдурить іудеїв і масонство, що приведуть його до влади.
Мене вже, чесно кажучи, вибачте за слово, нудить від згадки всіляких там лицарських орденів, бо вони, насправді, служителі диявола, а не служителі ідеалам лицарства.

[о.Олег]

По-перше: о.Олег, при поясненні суті слова "пріор" та "пріорат", Ви забули згадати термін "Великий Магістр", який часто згадується в контексті масонства, а також на сайті Ордену Святого Станіслава.

слова... слова...
Ну згадується. Ну і що? У вас колова логіка, у якій Ви невластиво пов'язуєте вибрані на власний розсуд терміни з масонством; пізніше шукаєте і виставляєте в якості доказу приналежності до масонства ті організації, в яких пов'язаний Вашою уявою з масонством термін фігурує. Перепрошую, але це абсурд. Ніхто ж не заперечує, що пріор, великий магістр використовується масонами, але для кожного, хто трошки знайомий з історією, очолювання організації Великим Магістром на зв'язок з масонством не вказує. Це масони мавпували лицарство і старалися бути подібними на Орден, а не навпаки. Живий приклад - католицький орден (Мальтійський):
http://lenta.ru/news/2008/03/11/granmaestro/

Избран новый Великий магистр Мальтийского ордена
В Риме во вторник, 11 марта, Большой государственный совет избрал нового Великого магистра Мальтийского ордена, сообщает агентство ANSA.

По информации агентства, новым Великим Магистром Суверенного Военного Ордена Госпитальеров святого Иоанна стал британец Мэтью Фестинг (Mattew Festing). Он заменит скончавшегося в начале февраля на 79 году жизни Эндрю Берти (Fra Andrew Bertie). Как отмечает агентство, Фестинг стал вторым после Берти британцем, возглавившим орден. Великий магистр ордена избирается пожизненно и утверждается Папой Римским.

Мальтийский орден - католический военно-монашеский орден, основанный в Палестине в начале 12 века. На сегодняшний день Орден насчитывает около 12500 членов, работает примерно в 120 странах, выполняя медицинские и социальные программы. Орден выдает своим членам паспорта, печатает собственные марки и чеканит свою монету.

По-друге: невже чинний і покійний папи, патріарх Варфоломій і патріарх Єрусалимський зустрічалися з членами тої організації, що була названа "лохотроном" і не здогадувалися з ким мають справу? На мою думку - ні, бо отримати запрошення від таких великих людей обманщикам просто так не получиться. Таким чином, вище згадуваний Орден не є рядовою організацією, а їх, як вони самі говорять, "духовний центр", знаходиться в Лондоні, що є світовою столицею масонства.

стаття може говорити будь-що. "Лохотрон" це там в значенні, що вони тільки подібні до масонів, але ними не являються? А Ви звинувачуєте Папу, що він знає про їх приналежність до масонерії і тому з ними зустрічається?? У Вас знову колова логіка. А правда в тому, що це не масони. а клуб багатих людей, що заявляють про своє прагнення відродити меценацтво (Орден Святого Станіслава) і Католицький Рицарський Орден (Мальтійський) і саме тому Папа/католики можуть приймати від них відзнаки.

[о.Олег]

...Мене вже, чесно кажучи, вибачте за слово, нудить від згадки всіляких там лицарських орденів...

Ваші відчуття нічого не доводять. Прошу довести Вашу тезу про масонськість даних (двох: Орден Святого Станіслава і Мальтійський Орден) організацій на основі фактичного матеріалу, а не Ваших/запозичених компіляцій/відчуттів. Або так і скажіть, що не можете. Принаймі так буде чесно з Вашого боку.

[прочанка]

хочу процитувати кілька рядків від автора, авторитет, якого не підлягає сумнівам...


"Хвала новому лицарству
Глава 1
Слово на підтримку лицарям Храму

На світі нещодавно з’явилося Нове Лицарство, яке виокремилося із тої частини мирського воїнства, що була відправлена Божою волею на Схід. Як воно турбувало князів темряви силою своєї могутньої руки, так воно тепер знищує їх послідовників – дітей безвір’я – розсіюючи їх своєю сильною дланню. Навіть зараз, ці лицарі покутують тим, що підносять “...нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида” (Лука, 1, 69). Це – я стверджую – новий вид лицарства, який не існував дотепер. Він безперестанку веде подвійну війну як проти гріхів роду людського, так і проти армії духів злоби піднебесної. Коли хтось рішуче протиставляється ворогу во плоті, то покладатися він має на силу тілесну, і цього цілком досить. А коли війна ведеться духовними силами проти пороків або бісів, це, також, не є видатним та гідним уваги для світу, бо для цієї війни на світі існує багато монахів. Але, коли бачиш мужчину, опоясаного двома мечами, і який шляхетно відмовляється від привілеїв, що даровані йому лицарським поясом, тоді вважаєш це гідним чуда, тим більше що до цього часу такого не було. Він воістину безстрашний лицар, який захищений зі всіх сторін: душа його вбрана у броню віри, а тіло його прикрито залізним обладунком. Тому він не боїться ні демонів, ні людей. Він не боїться смерті, ні – він бажає її! Чому він має мати страх у житті, або страх смерті. Коли для нього життя – це Бог, а смерть – благо? Радісно та щиро стоїть він за Христа, але волів би він загинути і бути з Христом, що набагато краще.

Так йдіть же впевнено вперед, ви, лицарі, і відбивайте удари ворогів хреста Христового зі стійким серцем. Знайте ж, що ні смерть, ні життя не зможуть відділити вас від любові Божої, якою є Ісус Христос. При будь-якій небезпеці повторюйте: “Живемо ми або вмираємо – ми належимо Господу”. Яка це слава – повернутися переможцем з такої битви! Яке це блаженство – померти мучеником! Радійте, хоробрі воїни, якщо ви живете і боретесь в ім’я Христа! Але слава і торжество набагато більші, якщо ви у цій боротьбі загинули та з’єднались з Господом. Життя воістину прекрасне і перемоги приносять славу, але священна смерть набагато важливіша за це. Якщо блаженні ті, хто вмер з Господом, то наскільки кращі ті, хто вмер заради Господа!

Безсумнівно, що однаково цінною в очах Бога є смерть за нього, будь вона у битві або на одрі, але все ж таки у бою вона цінніша і славніша. Яке спокійне життя, коли чисте сумління! Яке спокійне, говорю, життя, коли смерть очікуєш без страху; або, вірніше, коли її палко бажаєш, а приймаєш з благоволінням! Яке священне та впевнене у собі це лицарство, і наскільки більше небезпек чекає на тих людей, які борються не за Христа.

Кожного разу, коли ти йдеш вперед, о мирський воїн, ти повинен боятися не того, що тілесна смерть буде означати смерть духовну, а щоб, по можливості, твої тіло та душа не були знищені. Без сумніву, поразка або перемога для захисників Христа залежить від його серця, а не від успіхів на війні. Якщо він бореться за праве діло, то закінчення цієї боротьби не може бути неправедним; і більше того, результат не може бути добрим, якщо справа була злою, а наміри – порочними. Якщо тебе вбивають, у той час коли ти прагнеш вбити іншого, то ти вмираєш вбивцею. Якщо ти досягаєш мети, і по своїй волі вбиваєш людину, ти живеш, будучи вбивцею. Тепер не потрібно ставати вбивцею, який живе або вмирає, перемагає або якого перемагають. Що за нещасна перемога – вбити людину, яка піддалася пороку, і віддається порожній славі у своєму падінні, коли гнів та гординя оволодівають усім найкращим у тобі! Але що з того, коли хтось вбиває не у запалі помсти і не завдячуючи гордині, але просто заради власного спасіння? Навіть таку перемогу я би не назвав доброю, тому що фізична смерть все ж менше зло, ніж смерть духовна. Душа не повинна вмирати, коли вмирає тіло. Ні, гріхи душі повинні загинути.

Глава 2
Про світське лицарство

Що чекає тоді світське лицарство, або вірніше шахраїв, як я вимушений назвати їх? Що, як не смертний гріх переможця і вічна смерть переможеного? Ну, а тепер дозвольте мені скористатися словом Апостола і “укріпити орача та молотника в надії”, роблячи це з наміром отримати плоди.

Що це, о лицарі, за жахлива помилка, і що це за нестерпне прагнення, яке спонукає вас битися з такою пишністю і турботою про свій зовнішній вигляд, хоча все це не має іншої мети, ніж гріх і смерть?

Ви наряджаєте своїх коней у шовки та одягаєте на свої кольчуги якесь ганчір’я. Ви розмальовуєте свої щити і сідла, інкрустуєте свої вудила і стремена золотом, сріблом та дорогоцінним камінням, і у всій красі летите до своєї погибелі у страшній люті та безстрашному божевіллю. Це обладунок лицаря, чи, можливо, жіночі наряди? Чи ви думаєте, що зброя ваших ворогів не буде мати сили перед златом, пощадить дорогоцінне каміння, не розірве шовк? До того ж вам часто доводили, що воїну потрібні три речі: він має захищати себе силою, жорстокістю та обережністю; він має бути вільним у своїх рухах; він має вміти швидко вихоплювати свій меч. І чому виробите зачіски, як жінки, адже це заважає дивитися, і одягаєтеся у довгі та широкі накидки, і ховаєте свої витончені та ніжні руки у просторі рукави. І вирядившись таким чином, ви б’єтесь за такі порожні речі, як нерозсудливий гнів, спрага слави або жага мирських благ.

Вище того розум ваш не сягає, бо ви маєте відвагу починати таку небезпечну справу на такій легковажній основі, не дивлячись на свою зброю. У чому ще причина війн та розбіжностей між вами, крім безпричинних спалахів гніву, спраги порожньої слави, або бажання мати нові землі? Ці причини, у будь-якому випадку, не збережуть вас від вбивства або власної смерті. "

Бернар Клервоський (Bernard de Clairvaux)
Написано між 1128 і 1136 роками

[о.Олег]

P. S.
Мені добре думається і без бану.

MOD: Вам пояснено причину бану. Прошу перечитати ще раз. На нашому Форумі заборонено обговорювати модераторіали (дозволено лише в ПП). При повторному порушенні данного правила послідує бан на місяць часу. Вам попередження

[romanm]

Давайте так, п.Арчер, хотілось би почути від Вас, на тему масонерії, якщо дозволите, Ваше бачення на деякі питання:
1. Які по вашому є причини виникнення масонерії?

2.Ваша думка про Джеймса Андерсона?

[о.Олег]

Бернар Клервоський (Bernard de Clairvaux)

для довідки:
Святий Берна́рд Клерво́ський (1090—†1153) — французський монах, засновник реформованого Ордену цистерціанців. Вважається «голосом сумління» та домінуючою фігурою у західному християнстві свого часу. Святий Бернард був канонізований у 1174 та об'явлений Вчителем Церкви у 1830 році.