принцип гомеопатії "подібне лікується подібним".
За цим же принципом ви даєте дитині з гарячкою малиновий чай. Малина сама по собі піднімає температуру, даючи можливість організмові швидко виробити антитіла, після чого починається виділення антитоксинів через потовиділення і опускання температури. Цього процесу ми зазвичай не помічаємо, а бачимо результат - температура впала. А принцип то геть гомеопатичний.
А спробуйте запхати опечену руку під досить гарячу воду, і ви помітите, що біль зникне, і пухирів не буде, в той час, як холодна вода лише тимчасово полегшить відчуття (перевіряла на собі, була вельми здивована).
Ми справді не знаємо всіх механізмів в організмі. Чому людина хворіє, чому в однакових умовах одна людина здорова, в іншої розвиваються хронічні захворювання? Те що тут не обходиться без інформаційної складової - очевидно (ДНК - та ж інформація).
До речі, навіть рослини реагують на цей принцип - теж магія?
Я колись розповідала знайомому, про те, як один гомеопат на городі в своєї матері позбувся колорадських жуків потенційованим колорадським жуком. "тьху",- відповів мені знайомий, - "моя бабця в селі так давним давно робить, а про гомеопатію вона і не чула"
Лікуючись звичними ліками, ми робимо грубе втручання в організм, "одно лєчим, другое калечим".
Гомеопатичний препарат то є вода, котра несе в собі інформацію (посилання на дослідження про структурну пам'ять води тут вже давали) про ту чи іншу речовину. Він дає змогу "підказати" організмові, що не так. Він підбирається без астрології і гіпнозу (стартова стаття дійсно повна дурня). А за принципом збору симптомів. Пацієнт описує лікареві свій стан. Лікар володіє інформацією про препарати. Є такі книги, називаються "Матерія медика". Там описано дію препаратів на здорових людей - сукупність симптомів, які може викликати той чи інший препарат. Хворій людині підбирають один (!) препарат, котрий в здорової може викликати ту саму сукупність симптомів, яка є в даний момент у хворого. Організм, котрий з тих чи інших причин дав збій (хворобу) таким чином отримує підказку, в якому напрямку працювати, і починає зцілюватися. Для прикладу сильна інтоксикація (наприклад ліками) лікується потенційованим миш'яком.
Єдине, що тут потрібно - грамотний лікар, котрий вміє збирати і класифікувати ці симптоми. Жодної магії, астрології і містики. Тільки дуже клопітка праця і дуже багато уваги до пацієнта. Більшість гомеопатів - лікарі з класичною медичною освітою, котрі в процесі практичної роботи не просто тупо виконували інструкції, а спостерігали й аналізували процеси, що відбувалися з пацієнтами. І робили висновки. Наприклад, про те, що закапування носа, полегшуючи нежить, викликає куди гірші хронічні наслідки. Що лікування алергії антигестамінними та гормональними препаратами призвело до того, що в нас справжня епідемія асми серед дітей. Що збивання температури при ГРВІ призводить до в'ялих хронічних захворювань, чи ускладнень і т.д. і т.п. Бо лікуючи протилежним, хворобу заганяємо на значно глибший рівень, затираючи симптоми, але не лікуючи...
Я сама, і мої діти лікуємося в гомеопата. Класична медицина привела нас до ручки, коли я заледве не підсадила 5-річну дитину на гормони.
Зараз вже і про інгалятор згадуємо раз на пів року.
І повторюся ще раз - жодної магії тут немає. А є кліше, навішані від нерозуміння.
До речі, набагато більше від нас цим питанням переймалися православні. І дискусії там теж тривали. І справді, породжені вони були тим, що Ганеман був містиком і, м'ягко кажучи, не сповідував християнських принципів.
У звязку з цим кілька тез.
1. Чи все, що є добре, винайдено християнами? Чи ми не користаємо з допомоги наук, винаходів творін нехристиян чи людей противних ристиянству? Чого варта ледь не вся хімія?
2. Чи той факт, що якимось середником послуговується людина з антихристиянськими поглядами, робить цей середник поганим?
3. А тепер про дискусії у православ'ї
http://www.avikulov.ru/gip.htm (доктор Вікулов не один раз заочно допомагав у критичній ситуації мені і моїм дітям)
http://novogolutvin.ru/obedience/med/ar ... gomeo.html - стаття на сайті православного жіночого монастиря
В свої книжці "Чотири слова з України" вони використовують дослідження тих самих науковців, про які згадує дописувач mmm82 (який очевидно з попередніх дописів не є їхнім прихильником) на попередній сторінці цієї теми.
