Книга «Гомеопатія: варто знати» присвячена різноаспектному розгляду та критичному аналізу проблеми гомеопатії, вона розкриває моторошну правду про гомеопатію: приховані механізми виготовлення гомеопатичних препаратів, окультні та спіритичні методи і практики, які застосовують гомеопати, зв’язок гомеопатії з магією, езотерикою, східними релігіями та спіритизмом. В книзі теж поданий детальний аналіз найбільш вживаних гомеопатичних ліків та свідчення осіб, які мали справу з такою формою «лікування». Для лікарів, медиків, душпастирів та широкого кола читачів.
Коментар капелана
Чи здоров’я за будь-яку ціну?
Таке питання постає перед віруючою людиною, яка мала б шукати передусім Царства Божого. Здоров’я є великим Божим даром, який маємо цінувати і оберігати, але воно не може бути ціллю життя, а як і кожний Божий дар – засобом для осягнення вічного життя. Якщо спостерігати за нашими людьми, з яких більшість є охрещеними, то можна легко помітити дві крайнощі: байдужість і легковажність щодо свого здоров’я, або надмірна увага до нього і страх його утратити. Оцей страх заставляє шукати рятунку навіть там, де його зовсім не може бути – через засоби, які суперечать вірі в Христа Господа, а отже провадять не до життя, а до смерті духовної. А йдеться про звернення до ворожби, магії, окультизму, біоенерготерапії чи практик, що походять з індуїзму й буддизму, що цілком відрізняються від християнського бачення людини та її життя.
«Яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?» (Мр. 8:36) - риторично запитує нас Христос.
Хвороба не є правдивим злом для людини, хоча завдає їй багато терпіння і труднощей, але часто стає моментом і можливістю для навернення. Отже для християнина є добром те, що йому допомагає прямувати до Бога, чи це здоров’я чи хвороба, чи багатство чи убогість. Правдивим злом є те, що віддаляє нас від Господа, а це є гріх і все, що походить і зв’язане з особою диявола, який будучи «батьком брехні» під виглядом нібито добра і щастя пропонує отруту.
Пропонуємо Вашій увазі книгу, яка розвінчує міфи про гомеопатію, яка виявилася зовсім не є нешкідливим і є зовсім не медичним методом лікування, а «духовним зціленням», яке не є згідним з християнською вірою. Книга не прагне сказати, що лікування хімічними ліками є найкращим і єдиним шляхом до здоров’я, вона стверджує, що шукаючи альтернативу хімічним засобам не можна жертвувати своїм духовним життям.
На сполох б’ють не тільки ті, хто відповідальний за духовне життя, але й самі лікарі, не тільки з католицької Польщі. ВООЗ видало ноту про те, що не можна лікувати гомеопатією хвороби, які не можуть самі собою вирішитися. Австралійські педіатри виступили проти лікування дітей гомеопатією, особливо хвороби, занедбання яких приводять до трагічних наслідків.
Книжка є зверненням не тільки до тих, хто хворіє, але й до тих, хто лікує хворих, щоб виконували своє лікарське покликання не всупереч своїй християнській вірі і здоровому глузду.
о. Роман Терлецький,
капелан Центральної міської клінічної лікарні (м. Івано-Франківськ),
богословський редактор видавництва «Апостол»
Слово перекладача
Проблема віднайдення ефективного методу лікування, при цьому найменш шкідливого з біохімічної точки зору, є однією з найактуальніших проблем на сьогодні. Ми живемо у час тотальної недовіри до класичної медицини та традиційних форм лікування, які часто виявляються недієвими або ж мають побічну шкідливу дію на організм. У такій перспективі гомеопатичні ліки, їх т.зв. нетоксичність, природні складники і т.д. викликають зацікавлення та довіру. Адже нам представляють гомеопатію як фітотерапію і ми часто ототожнюємо обидва поняття, не вникаючи у суть справи. Головне, щоб лікування принесло бажаний результат. І потрапляємо у пастку.
Книга о. Анджея Середи «Що варто знати про гомеопатію», яку Ви тримаєте в руках, якраз присвячена розвінчуванню пасток гомеопатії. Автор докладно та послідовно відкриває всю моторошну правду про гомеопатію – приховані механізми виготовлення гомеопатичних препаратів, окультні та спіритичні методи і практики, які застосовують гомеопати, зв’язок гомеопатії з магією, езотерикою, східними релігіями, рухом New Age. Окрім теоретичного обґрунтування, у другій частині книги можна знайти аналіз конкретних гомеопатичних препаратів та вражаючі свідчення осіб, які постраждали від такої форми «лікування». Зрештою, автор наводить у додатку численні копії положень та висновків лікарів. Все це наштовхує на роздуми…
В Україні проблема гомеопатії фактично є досить новою та малодослідженою. Мені доводилося стикатись з цілком протилежними поглядами лікарів та звичайних пацієнтів на цей нетрадиційний метод «лікування», його зовсім по-різному оцінюють. Однак особливо цікавим є те, що перед нами, як правило, відкривають тільки вершину айсберга, ми задовольняємось досить поверхневими знаннями або ж просто довіряємо авторитетам. Про те, якими насправді є механізм та принципи лікування, ми навіть не підозрюємо.
У процесі праці над перекладом книги мені ставало все більш моторошно від поданої у ній інформації – правди про гомеопатію. І йдеться не лише про такі речі, як сильні розчини лікувальної речовини. Те, що її в препараті фактично немає навіть на молекулярному рівні – це ще можна витлумачити, скажімо, ефектом плацебо. А от струшування та тертя об еластичну поверхню з метою вивільнення «життєвої енергії», застосовування при діагностуванні пацієнта магічної палички, маятника, інших окультних практик, зрештою, визначення т.зв. «конституційного типу» людини – це досить серйозні аргументи. Той факт, що Семюел Ганеман – творець гомеопатії – був спіритистом, а при співбесіді з майбутніми працівниками гомеопатичних підприємств їх запитують про спіритичні та медіумні навики, – багато про що говорить. І, звісно, таке лікування має відповідні «наслідки», які окреслює автор: «хронічний і сильний страх, погіршення настрою, апатію, проблеми у пізнавальній сфері (в мисленні, асоціюванні, концентрації уваги, запам’ятовуванні), великі труднощі зі сном, загальну роздратованість та значне погіршення якості відносин з людьми, а також проблеми в духовно-релігійній сфері, послаблення відчуття сенсу життя, відсутність радості життя» (див. Розділ ХІІ), а окрім цього – важка депресія та навіть окремі випадки одержимості та самогубства. Все це дає можливість зробити висновок, що ми маємо справу з дуже небезпечними справами – з магією та спіритизмом, які не мають нічого спільного з медициною. А тому після курсу такого «лікування» звертаються, як правило, уже не до лікарів, а до екзорцистів, яким доводиться відмолювати та рятувати потерпілих осіб.
Мексиканський лікар-гомеопат Армандо Ригоберто Ортега Гутьеррес відкрито пропагує філософію New Age, пояснюючи поняття «життєвої енергії», визначальне для гомеопатів: «Щось» цілком незрозумілої природи впливає на матерію. «Щось», що має цілком незрозумілу природу, (…) це Космічна Сила. А Космічна Сила поза часом, вона нематеріальна і перебуває всюди. Вона (…) має такі назви: Ефір, Вища Сила, Великий Архітектор Вселенної, Святий Дух, Бог, Всемогутній, Аллах, Шива, Крішна, Вішна, Тор» (підкреслення – У. Андрусів). Таке розчинення та змішування релігій, філософій, міфологій є ознакою езотерики, антропософії та плюралізму нашої епохи, яка зводить людину до частини природи, Бога до космічної енергії, а життя – до задоволення бажань та культу тіла.
Книга «Що варто знати про гомеопатію» дає багато відповідей і, водночас, породжує нові запитання: чи здоров'я тіла є найбільшим благом, яке треба здобути будь-якими засобами? Адже «яка користь людині, як цілий світ здобуде, а занапастить власну душу? Що може дати людина взамін за свою душу?» (Мт. 16, 26).
Перед нами конкретні факти, а що ми зробимо з ними, яку відповідь дамо – залежить від кожного з нас.
Уляна Андрусів,
кандидат філологічних наук