УКУ

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Приєднання УКУ до ООН

Повідомлення Олюнька » 26 травня 2010, 14:44

Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Приєднання УКУ до ООН

Повідомлення о.Олег » 26 травня 2010, 15:49

"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Sotnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 156
З нами з: 04 січня 2009, 02:06
Звідки: Катеринослав
Контактна інформація:

Re: Приєднання УКУ до ООН

Повідомлення Sotnik » 06 липня 2010, 14:09

Голова СБУ вибачився перед ректором УКУ: http://www.ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews [pS]=1273230978&tx_ttnews[tt_news]=3167&tx_ttnews[backPid]=1&cHash=e515f39081
Гарна новина, але варто, на мою думку, проаналізувати цю подію. Це вибачення стало можливим саме тому, що ректор УКУ о. Борис Ґудзяк пролив світло на інцидент і ті, що замислювали зло вимушені були сховатись, як сказано: «... Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його...» (Іоан 3:20).
Тут важливо звернути увагу, що можна було, наприклад, залишити цю подію “як є”, але це призвело б до поганих наслідків у майбутньому. Можливо було повести себе більш жорстко, але тоді постраждали б не замовники цієї події, а виконавці (наприклад, рядові співробітники СБУ). Та, по великому рахунку, ті ж самі робітники СБУ — це також наші близькі, які потребують нашої турботи і, в першу чергу, духовної опіки. Це не жарт, і подія, яку ми розглядаємо зараз, це добре доводить. Тут варто було саме “пролити світло” на подію і зробити це по-християнські, з любов'ю, не засуджуючи людей, яких примусили робити зле.
На жаль, події, які відбуваються свідчать про те, що спроби нав'язати якусь сумнівну, а то і відверто крімінальну поведінку людям, продовжуються: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=84201 Тому нам всім не завадить більше молитись і уважно вивчати досвід тих, кому вдалось подолати злодіїв саме за допомогою виконання християнських заповідей.
"...досконало надійтеся на ту ласку, що вам приноситься об’явленням Ісуса Христа." (1 Пет 1:13)

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2906
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re:

Повідомлення andrivovk » 27 вересня 2014, 21:21

Тут багато негативного писалося про ООН. Зокрема, наведу одну цитату.

o.Mykil писав:Сумнівна політика «нового світового порядку» (ООН) непогано, на мій погляд, виражена з християнської точки зору зокрема в таких виданнях нашої Церкви, з котрими була змога поки що ознайомитись:

1. О. М. М., Кінець світу. Чи, коли і як буде? «Добра книжка», Торонто, 1960.
2. Олексюк Ф., Таємниця щастя. Крик душі або голос у пустелі, «Стрім», Львів, 2000.
3. Маріїн М., На порозі апокаліпсису або християнство – абсолютна релігія розділення добра і зла, Львів, 2003.



З «Кінець світу…». Цитую з виправленням архаїчної мови:

…Статут ООН написали такі «світочі» як нехрист д-р Л. Пасвольски і Алджер Гис, останній – більшовицький шпіон. Чимало статей цього статуту просто відписані з радянської конституції. Ніде немає згадки про залежність людини від Бога. Ніде немає звернення до Бога і Його Сина. Ця недостача згадки про Бога не випадкова… (с. 138).

У «Таємниці щастя…» :

Стаття 41 (тобто статуту ООН!) є ледве прихованою загрозою міжнародного обману. Вона погрожує повним або частковим зірванням економічних, комунікаційних (залізниця, мореплавство, авіація, пошта, телеграф, радіо тощо) і дипломатичних зв'язків тим, хто не захоче повинуватися постановам Ради Безпеки. Немає сумніву, що п. Пірсон мав це на увазі, коли писав у статті «Канада й Об'єднані Нації»: «Дуже сумніваємось, чи існує можливість розв'язати світові проблеми, виключаючи ООН. Насамперед тому, що немає проблем поза ООН». Іншими словами, п. Пірсон признався, що він і подібні до нього зготовили нам жахливу засідку… (с. 346).

Читаючи «На порозі апокаліпсису…»:

«Немає жодного прикладу, де б ООН успішно полагодили непорозуміння. Навпаки, кожен конфлікт вони топлять у морі крові, а потім розв'язують його згідно з лінією партії. Адже ще Ленін говорив: «Велика революція у випадку, коли немає війни назовні, є виключена без домашньої війни, тобто без громадянської війни, більш нищівної від воєн назовні, яка коштує мільйони жертв, викликає стан крайньої непевності, недостачу рівноваги і хаос»…
У світлі того, що сталося від часу заснування ООН, хто може мати сумніви, що існує план і що його здійснюють? Гляньте на те недавнє минуле: Корея, Суез, Індонезія, Кашмір, Середній Схід, Конго. Скрізь там відбувся недавно цілий ряд політичних змов і насильств. У кожному випадку ООН тільки загострює ситуацію. Скрізь там на довгі роки пропала надія на мир… Всі ці неспокійні країни не є відокремленими випадками місцевих конфліктів, але центрально керованою плановою акцією. «Велика революція не може обійтися без громадянської війни», – сказав Ленін. ООН створена для продовження «великої революції», і має успіхи, що перевершили найсміливіші мрії Леніна.
Тепер соціалісти мають в ООН величезну і недоступну базу, з якої можуть безкарно здійснювати свій план, тобто відразу розпалити на всьому світі хаос, кризи і домашні війни – ПІЗНІШЕ, КОЛИ НАРОДИ ЗНЕСИЛЯТЬСЯ, ООН ЗАХОПИТЬ УСЮ ВЛАДУ, призначить своїх губернаторів і приневолить усіх підкорюватися поліції ООН. Тоді світ погрузне у новій добі темряви.
Провокуючи диверсії (адже заповідь мусульман – «око за око, зуб за зуб» – передбачає кровну помсту за загибель родин), а часто власноручно їх здійснюючи, ООН домагається в першу чергу хаосу в тій чи іншій країні. Під особливим прицілом ООН – США, найбагатша країна світу, адже в Конституції США передбачений пункт передачі влади ООН в разі надзвичайного стану. Залишилося лише штучно створити цей надзвичайний стан. Вересневі події 2001 року яскраво продемонстрували, як це можна зробити протягом дня… (сс. 106-107).

ТОЖ РОБІМО З ЦЬОГО ТЕПЕР ВИСНОВКИ САМОСТІЙНО, ПОВСЯКЧАС ПАМ'ЯТАЮЧИ: ХТО ЛЮБИТЬ НЕБЕЗПЕКУ, ТОГО ВОНА Й ПОГУБИТЬ!



Але читаючи "Компендіум Соціальної Доктрини Церкви" натрапив на зовсім інше ставлення до цієї організації. Наприклад

440. Церква – супутниця людства на його шляху до справжньої міжнародної «спільноти», що отримав новий напрямок після створення Організації Об’єднаних Націй у 1945 році. Ця організація «зробила значний внесок в утвердження гідності людини, свободи народів і їхнього розвитку, заклавши культурні й інституційні підвалини для побудови миру»909 (909 Іван Павло II, Послання з нагоди Всесвітнього дня миру (2004 р.), 7: AAS 96 (2004), 118.)


Як примирити такі протилежні думки? :pardon:
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4627
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Приєднання УКУ до ООН

Повідомлення ShMariam » 28 вересня 2014, 13:23

Як примирити такі протилежні думки?

Та, нмд, нормально: все, що є людське, особливо, велика політика - є добрим і злим, залежно від обставин... (і залежно, хто що хоче побачити)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: чи можна у плебея ВИМАГАТИ щоб він поводився як Аристократ?

Повідомлення о.Олег » 29 жовтня 2014, 13:54

важливість інтелекту чи його браку - ще та тема :) . Правда.., в описаному Вами надто мало фактичного матеріалу, щоб вважати написане хоч якимось дослідженням і думати про Ваші висновки чи дискутувати. Однак не цілком зрозуміло про УКУ:
eknagli писав:...Той же УКУ, з приданими йому абсолютно ПРИВАТНИМИ структурами, які працюють під його нібито-релігійним "дахом", зі страшною силою продукує саме тих СВІДОМИХ Віруючих, які покликані зробити з НАШОЮ ЦЕРКВОЮ саме те, що було вже зроблено у Європах.

Результат цілком виплатиться.
КОЄ-ХТО одержить Церковні Споруди (втч ті, які ще зараз тільки будуються) яко обєкти НЕРУХОМОСТІ за БЕЗЦІНЬ.
І відповідно гроші, вкладені в УКУ (якимось американським Протестантом-мільйонером) ПОВЕРНУТЬСЯ СТОРИЦЕЮ...

якісь конкретні пропозиції, зауваження, звинувачення в чомусь? Просто в такому стані, як Ви дозволили собі написати, Ваша ремарка виглядає звинуваченням УКУ. Поясніть будь ласка.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

УКУ. Фірташ. та Отар Довженко. кадри рішають все ?

Повідомлення eknagli » 29 жовтня 2014, 16:34

важливість інтелекту чи його браку - ще та тема.

Питання інтелекту і віри є питання не настільки складне як про нього кажуть.
Горе від (надлишку) розуму - таке ж розповсюджене явище, як і горе від недостатку розуму (зокрема - російські "дураки і дороги").

Знання і Віра - це як два крила. Якщо я не помиляюсь то є така Енцикліка від Папи Івана-Павла другого.
Потрібен БАЛАНС і Взаємно-доповнення (а не взаємо-поборювання) Інтелектуалів та не-інтелектуалів.
Можливо це непросто РЕАЛІЗУВАТИ на практиці.
Але Теоретично це не є складне питання.

Правда.., в описаному Вами надто мало фактичного матеріалу, щоб вважати написане хоч якимось дослідженням і думати про Ваші висновки чи дискутувати


У моїй версії "замало" це все ж таки краще ніж Забагато :)
Навряд-чи є сенс перетворювати цей форум у філію Федерального бюро Розслідувань? чи таки варто? :)
Хоча б тому що внаслідок Спроби такого перетворення цей форум буде гарантовано Закритий :)
А це аж ніяк не входить у мої Плани :)

якісь конкретні пропозиції, зауваження, звинувачення в чомусь? Просто в такому стані, як Ви дозволили собі написати, Ваша ремарка виглядає звинуваченням УКУ. Поясніть будь ласка.


Почнемо з глобального протиріччя типу Світське/Церковне.
Його ЗМІШУВАННЯ (а тим більше змішування НЕОБЕРЕЖНЕ) ніколи ні до чого доброго не приводило. так є на рівні папацезаризму-цезарепапізму.

Так само є і в галузі ОСВІТИ.
Світський Університет і Церковна Семінарія.
Між ними завжди була Конкуренція і то доволі жорстка.

Цю "битву титанів" фактично почалася з моменту відкриття Болонського Універу.
Ключовою битвою цієї "невідомої війни" (на мою думку) був Диспут між Томою Аквінським і кимось там у Паризькому Універі.
дату навскидку не скажу, але це легко знаходиться в гуглІ.

Саме тоді до Біблійної науки було домішано ЯЗИЧНИКА АРИСТОТЕЛЯ.
При тому Автентичність тих творів Аристотеля і до цього часу є СУМНІВНОЮ.
Адже його творами фактично не користувалися СІМСОТ РОКІВ !

Саме тоді (з моменту диспуту Томи Аквінського в Парижі) і почалася Епоха Відродження (відродження Античності тобто ЯЗИЧНИЦТВА).
При тому Аристотель виграв аж настільки, що вираз "маґістер діксіт" у середньовічних Схоластів означає посилання на... АРИСТОТЕЛЯ яко на найвищого авторитета!

Хоча як на мою думку Середньовіччя власне в цей момент (момент включення до програм Паризького універу творів Язичника Аристотеля) якраз і ЗАКІНЧИЛОСЯ.
тобто СЕРЕДНЬОВІЧНІ Схоласти на Аристотеля посилатися просто не могли.

Отже у Європах цю битву титанів однозначно виграв Університет.
Те саме маємо і ми з моменту пере-підпорядкування ЛДС під омофор УКУ.

Ще раз наголошу: Шкідливим є сам ФАКТ ЗМІШУВАННЯ Університетської та Церковної (семінаристської) освіти.

Стосовно УКУ Правильною назвою цього закладу мало б бути: Міжнародний Гуманістичний Університет.

Змішаною є і система ФІНАНСУВАННЯ УКУ.
З одного боку його фінансує УГКЦ.
А з іншого боку - Невідомі або Маловідомі, а часто - Закордонні інвестори, які до КАТОЛИЦИЗМУ взагалі жодного стосунку не мають.

Відповідно діє правило - "хто платить той і замовляє музику".

Коли Фірташ захотів фінансувати УКУ, то наводились приклади що от мовляв "от Фірташ і Оксфорд фінансує, і нічо".
Але соррі, ОКСФОРД - не є РЕЛІГІЙНИМ навчальним закладом!

Плюс до того оплата Фірташем Оксфорду цілком могла бути формою банального ХАБАРЯ для того щоб організувати собі Британський ДАХ.
Можливо Лорди, Сери і Пери занадто гидливі щоб брати Готівкою у якогось там дрібного бариги, який походить з третьосортної Колонії ? :)
Але ж всі вони (або переважна більшість) є випускниками або Оксфорду або Кембріджу. І саме вони його і Фінансують. Переважно саме таким способом.
Тож вище-наведена Гіпотеза (про Фірташа та Оксфорд) є навіть більш ніж ймовірною.

Про конкретику.
наведу тільки ОДИН факт з КАДРОВОЇ політики УКУ:

Цей лінк, який буде вказаний після Цитати, буде ще оновлюватися і доповнюватися. він не є повністю готовий.
Але навіть і того що там видано, цілком досить щоб поставити собі деякі ПИТАННЯЧКА...
Для затравки тільки найголовніше:

[Nov. 3rd, 2009|04:04 pm]
а серед вас є нехрещені?

From: otar
2009-11-03 02:20 pm
я

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:21 pm
а чо?

From: otar
2009-11-03 02:23 pm
не вірю в Ісуса Христа :)

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:29 pm
нє. чьо пахани тебе не хрестили як всіх у місячному віці?
вірю не вірю то нікого не цікавить. хрестити треба шоп люди пальцем не показували

From: otar
2009-11-03 02:30 pm
ні, бо мої пахани теж не вірили :) а пальцем у Дніпропетровську тоді показували якраз на хрещених і віруючих

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:31 pm
а баба з дідом? вот вони точно мали вірити.. га?
де вони тоді були?

From: otar
2009-11-03 02:31 pm
І вони не вірили :)

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:34 pm
нквд_істи?

From: otar
2009-11-03 02:35 pm
звичайні невіруючі)

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:38 pm
а ти знаєш шо будеш горіти в вогні пекельному з садамом хусейном і майклом джексоном?

From: otar
2009-11-03 02:39 pm
Завжди є опція в 99 років перед смертю прийняти православіє і покаятись :)

From: comrade_molotov
2009-11-03 02:40 pm
буває так шо не встигнеш...
я тоже в 99 хочу перестати матюкатись... але то фігня.. я ж хрещений ггг

http://comrade-molotov.livejournal.com/ ... 5#t6253115



Там є багато таких закликів, всіх їх можна знайти за наведеними у його ЖЖ Тегами.

І хотів би завершити тему УКУ-Кадрів-звинувачень переспівом якогось радянського поета (чи не Маяковського?) але з дещо зміненими Наголосами:
Я знаю? город будєт?
я знаю? саду цвєсть?
Когда ТАКІЄ ЛЮДІ в странє савєцкай єсть?


Як ви думаєте куди зайде УКУ з такими "викладиватєлями"?

Звісно, слова Батька Народів про те що "кадри рішають ВСЬО" вже не модні, але тоді зацитую аналогічну ідею з трохи більш "кошерного" джерела:

Джефри Хейворт, позже лорд Хейворт, восемнадцать лет возглавлявший английский сектор "Юнилевер", к подбору людей относился иначе: "Вы можете изыскать десяь миллионов фунтов в два дня, но, чтобы подготовить десять управляющих, нужно десять лет".
[Британия глазами русского. Владимир Осипов. Издательство АПН, Москва-1977, ст128.]


так, знову москалі, але соррі - москаль цитує ЛОРДА :)
Що таке Юнілевер (фактично держава-в-державі) можна прочитати тут:
http://www.unilever.ua/our-brands/index.aspx

а масштаб прибутку англо-голандської "Юнілевер" за 2013-й КРИЗОВИЙ рік, тут:
21.01.2014 16:13
Чистая прибыль англо-голландского концерна Unilever по итогам 2013 г. выросла на 18,3% и составила 5,3 млрд евро против 4,48 млрд евро, полученных за 2012 г.
Оборот корпорации за 2013 г. достиг 49,8 млрд евро, что на 2,9% меньше аналогичного показателя годовой давности на уровне 51,324 млрд евро.
Компания Unilever образована в 1930 г. после слияния голландской Margarine Uni и британской Lever Brothers.
http://pishcheprom.rbc.ua/rus/chistaya- ... 2014161300

прошу звернути особливу увагу: оборот компанії ЗМЕНШИВСЯ але ПРИБУТОК в Абсолютних цифрах - ЗБІЛЬШИВСЯ.
Кадри таки рішають! :)

але соррі, тема була про УКУ і ПІДБІР КАДРІВ для цього Міжнародного Гума-нітарного університету :)

треба ще якісь докладніші аргументи чи цього одного вистачить? :)
Доречі, рекламуючи свою роботу в УКУ він так і не прибрав свої язичницькі Мантри про "кульвани і сєрий" із Заголовку свого ЖЖ.
ну а й справді - навіщо стидатися? :)

MOD (Just_me): Ваш допис відредаговано. Особисті нападки на форумі заборонено.

Експрес
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 10 травня 2013, 10:22

Re: УКУ

Повідомлення Експрес » 10 листопада 2014, 19:32

Є такий популярний інформаційний сайт "Українська Правда", на ньому нещодавно відкрив для себе рубрику "Життя".
Рубрика - суцільна пропаганда збоченого способу життя. Навіть якщо стаття на перший погляд зовсім "невинна", перечитавши її повністю якийсь "розумний, прогресивний дядько" обов"язково між іншим зачіпає тему дискримінації педерастів чи оспівує ще якусь гидоту типу евтаназії та правильної гендерної політики. Враженням від однієї з таких статтей хочу поділитися. Чому в цій темі? Та тому що автор - Ярослав Грицак," історик і публіцист, професор Українського Католицького Університету". Тобто цей "прогресивний дядько" формує думку оплоту української Католицької Церкви, яким являється УКУ.
Грицак обгрунтовує свою позицію, посилаючись на дослідження відомого американського соціолога. Стаття має гучну назву "революція цінностей".
Цитата, яка власне мене обурила:
Щоб демократія утвердилася, треба, щоб сталися зміни у суспільних цінностях. Мають постати вартості самовираження та відкритого суспільства. Вони є ніби машинним маслом, що полегшує зв’язок між шестернями економічного росту і демократизації.

Якщо їх немає, машина зношується і ламається. Закритість чи відкритість суспільства Інґлегарт вимірює, ставлячи прості питання: "Чи варто довіряти людям?"; "Що для вас є важливішим — безпека чи якість життя?"; "Як ви ставитеся до гомосексуалізму?", "Наскільки щасливим ви себе відчуваєте?"; "Як часто ви підписуєте петиції?".

Дані опитування засвідчили, що незважаючи на культурну близькість України і Росії, у двотисячних роках ці дві країни розійшлися в різні боки, немов два кораблі, яких рознесло течією: більшість росіян вибрало цінності виживання, а більшість українців — цінності самовираження.

http://life.pravda.com.ua/society/2014/11/7/183467/
Москалі - варвари і гомофоби з цінностями виживання, а от українці - це справді європейська нація, відкрите, демократичне суспільство бо до педерастів тут добре ставляться. Глибоке "умозаключение" професора УКУ чи не так? Що той дядько доброго може навчити своїх студентів?
Один викладач - атеїст, як випливає з попереднього допису п.eknagli, інший заявляє, що ставлення до гомосексуалізму -
є ніби машинним маслом, що полегшує зв’язок між шестернями економічного росту і демократизації

Що вони роблять в УКУ? Де реакція керівництва закладу?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: УКУ

Повідомлення о.Олег » 11 листопада 2014, 14:45

не думаю, що різниця була надто в ставлені до гомосексуалістів. Зрештою - тут треба бачити саме соціальне дослідження, результати якого цитує. А от те, що повністю зрозуміло, зацитую із статті:
...Історики — нікудишні пророки. Вони не здатні не те що передбачити майбутнє. Вони не можуть навіть зрозуміти сучасне, поки воно не стало минулим. Минуле — це все, що вони знають....

думаю дійсно - не можуть зрозуміти сучасне, поки не пройде час і не буде пізно. :( Хоч в даному випадку статті гомосексуалізм - пункт опитувальника цитованого соціолога, а не його особистий - п.Грицак неодноразово підкреслював (принаймі мені зустрічалось, якщо треба - знайду), щоб в його словах не вичитували скриту пропаганду гомосексуалізму - як історик, вважає, що констатує факт: "гомосексуалістів переслідували в тоталітарних державах/режимах, а значить в демократіях переслідувати їх не треба" (моє поверхове резюме його думки). А помилка тут нмсд у підміні понять: переслідування-популяризація - про переслідування говориться, а про пропаганду гомосексуалізму мовчиться, тому спротив популяризації автоматично зараховують до переслідувань і, відповідно, "недемократії". Натомість думаю, що сучасність з демократією має надто мало спільного - сьогоднішній світ має справу саме з диктатурою (до нашої теми - нав`язування гомосексуалізму, як одного із засобів зруйнувати "старе"/сім`ю) і, якщо йти за вище поданою цитатою, тут дійсно цікаво: скільки історикові потрібно часу, щоб зауважити недемократичність/ тоталітарність суспільств, які сьогодні самопроголошуються "демократіями"? :(
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

Re: УКУ

Повідомлення eknagli » 01 грудня 2014, 17:46

MOD (Just_me): Ваш допис не відповідає правилам форуму. Особисті нападки на форумі заборонено.

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

Re: УКУ

Повідомлення eknagli » 30 січня 2015, 18:52

Попри те що найбільше мене цікавить кафедра Журналістики УКУ, однак спробую розчинити тему ось такою цитатою з переписки.

Цю характеристику УКУ я одержав від однієї викладачки, яка там довгий час працювала.
Переписка датована 2006-07 роками, тож я вважаю що мої зобов'язання з приводу її строгої таємності вже втратили чинність через термін давності.

Щоб нічого не виривати з контексту, згідно з інструкцією, одержаною в останньому абзаці, цитую лист Повністю. Хоча запросто міг би вилучити останній абзац, який стосується політики конфіденційності.

Підставою для уневажнення цієї секретності вважаю високу Суспільну значимість даного інсайдерського опису, особливо враховуючи ту ВИНЯТКОВУ РОЛЬ, яку зіграв УКУ в ході ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ Євромайдану.

А також ту ВИНЯТКОВУ роль, яку УКУ продовжує грати у політичному житті - зокрема - відверта підтримка Команди Садового-Березюка-Кечура-Фільца на виборах до Верховної Ради України у 2014 році.

Свою думку виражаю тільки наголосами, поданими жирним шрифтом.

1. викладачі – різношерстний народ, вихідці як з теологічних так і світських вищих шкіл, іноземці (в більшості чоловіки, які приїхали одружитись на Україну, або тимчасові заїжджі), деякі випускники академії. Як правило багато люблять говорити про милосердя, але коли йдеться до діла, то тяжко когось розкрутити.

2. студенти – так само різношерстий народ, але куди більше, оскільки дуже мало хто з них навчається там за покликанням, що наводить на думку: а що ж вони там роблять. Хоча напевно, якщо провести паралель з іншими закладами, то процентне відношення тих, хто не на своєму місці однакове. Є такі, що ставляться до навчання як до звичайної освіти, інші ставляться до нього як до гарного виходу в житті або яка різниця де не вчитися?, але є дійсно покликані до такої справи, на яких напевно це і тримається. В народі академію називають „пансіон благородних дівиць”, як правило через цілеспрямовану поведінку більшості дівчат на одруження. Їх пов’язують з „хлопцями з лісу”, тобто з семінаристами, в яких цілеспрямована поведінка того ж напрямку.

У цьому таборі серед перших двох груп панує страшна паніка з приводу майбутнього працевлаштування, а отже це має вплив на атмосферу, оскільки на тих, що вже переступили бар’єр, а саме працюють в академії, дивляться як людей, як досягли, якщо не всього, то майже всього. Підлабузництво просто процвітає. Тут є й позитивний момент, оскільки стирається принципова різниця між соціальним статусом студентів і викладачів, оскільки вони часто перебувають у близьких дружніх або просто „близьких” відносинах, але ця різниця стерта тільки на зовнішній погляд, оскільки табір студентства завжди дивиться на викладачів, як на людей, що досягли багато і намагаються з того витягти щось корисне.

Політика керівництва академії тільки сприяє такому стану справ, оскільки вони не можуть забезпечити роботою всіх своїх випускників, і тому, щоб зробити хоч щось, вони можуть пропонувати деяким студентам роботу „вахтера” на дверях, що дискредитує цінність диплому.

Якщо охарактеризувати в цілому ту атмосферу, то можна сказати, що там панує дух суперництво (хто поїде на навчання за кордон, а хто ні, хто буде працевлаштований, а хто ні), дух підлабузництва (оскільки якщо студент попав в немилість до керівництва, йому дуже складно довчитися), дух заздрості (як правило між дівчатами з приводу особистого життя, більш благополучно влаштовані не подобаються не влаштованим, а керівництво надає відверту перевагу тим, хто одружений), і найпотворнішим, що є в ній, то дух звичайного радянського „стукачєства”.

Хоча попри ці всі недоліки, атмосфера, як не дивно, не задушлива для тих, хто має покликання, і академія має тих студентів, які є богословами від душі, що не може не тішити і що, в-принципі, оправдовує її існування.

Відразу після цього я би хотіла попросити, щоб всі мої слова, не тільки у стосунку академії, але всі мої листи, залишилися відомими тільки Вам, і не піддавалися ніякому поширенню, а тим більше з посиланням на джерело. Я не боюсь за них відповідати, оскільки пишу правду, і не порушую закон, але одна вирвана фраза з мого листа може повністю спотворити зміст.


Ось таким колись був Виш, який ЗРОБИВ РЕВОЛЮЦІЮ (2013 - ???) років.
Яка змінила вже не тільки обличчя України, але й Карту Світу.

Тож портрети такого рівня Героїв потрібно знати в обличчя ))

MOD (Just_me): Ваш допис відредаговано. Особисті нападки на форумі заборонено.

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

Ляльководи Само-Садо-Помочі. Кульпа рулить Львовом?

Повідомлення eknagli » 20 лютого 2015, 17:41

MOD (ShMariam): Допис відредаговано. Особисті нападки на форумі заборонені.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

УКУ

Повідомлення о.Олег » 30 квітня 2015, 17:51

Пастирське послання Блаженнішого Святослава про ідентичність та місію УКУ з нагоди Року митрополита Андрея

Я – путь, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене (Ів. 14, 6).

Зображення

Наша Церква і все наше суспільство переживають Рік митрополита Андрея Шептицького, присвячений 150-річчю з дня народження та 70-м роковинам відходу у вічність цього Мойсея українського народу. Осмислюючи багатогранність постаті Великого митрополита, ми не можемо оминути своєю увагою того, що він був батьком і взірцем християнського інтелектуального життя нашого народу, зокрема у ХХ столітті. Його серце, переповнене Божественною мудрістю, та глибокий інтелект, просвічений Святим Духом, зродили мрію про Український католицький університет, який мав стати осердям збереження та розвитку української християнської цивілізації. Грандіозність цього задуму - що його пізніше ревно втілював у життя ісповідник віри патріарх Йосиф Сліпий - можна вповні оцінити лише тоді, коли взяти до уваги загрози фізичної заглади й виклики різних безбожницьких ідеологій, які хвилями накочувалися в минулому столітті на повірене митрополиту Андрею інтелектуальне та виховне середовище нашої Церкви.
Споглядаючи на цей задум засновника сучасної вищої богословської науки в нашій Церкві та відчуваючи всю відповідальність за здійснення його мрії в наш час, уже віддавна виношую у своєму серці і думках бажання окремо звернутися до спільноти Українського католицького університету, нашого духовенства, монашества і мирян, щоб наголосити на важливій ролі УКУ для Церкви та суспільства, вказати на відповідальність усієї Української Греко-Католицької Церкви за це осердя її інтелектуального буття. Важливість і складність місії нашого Університету для збереження і творчого розвитку сучасної нам української християнської культури стає ще більш очевидною з огляду на багатство глобальної культури і людського досвіду в ХХІ столітті та можливості, котрі вони породжують, а також зважаючи на новітні атеїстичні та секуляризаторські ідеології (як зі Сходу, так і зі Заходу), котрі можуть легко спокусити неутверджених у вірі й традиції власної Церкви та народу.
Багато очей та умів - в Україні і поза нею - спрямовані на академічну спільноту УКУ в очікуванні високих духовних, моральних та інтелектуальних стандартів, які повинні стати чіткими орієнтирами на шляху формування нового покоління для нової Україні. Це вкрай необхідне, зокрема, нашій молодій Церкві, яка - стаючи щоразу більше глобальною з викликами в різних країнах і на різних континентах - покликана до творчого, сучасного осмислення та динамічного втілення Євангелія. Таке покликання вважаємо нашим цивілізаційним завданням (для блага України, Європи та східних сусідів) i внеском у життя Вселенської Церкви.
Водночас, знаходячись перед численними і подекуди складними викликами сучасності, Український католицький університет – у постійному діалозі із слугами Божими Андреєм і Йосифом – сам повинен знову і знову переосмислювати свою ідентичність та місію у світлі Божого Слова та святого Передання, щоб натхненно і плідно працювати в науковому, педагогічному і соціальному напрямках та не збитися з дороги правди, осяяної Божественним Об’явленням.
Починаючи вже з першого речення своєї Апостольської конституції 1990 року «Ex corde ecclesiae», св. Іван Павло II наголошував, що кожен «народжений із серця Церкви» католицький університет є не новітнім феноменом, а радше частиною неперервного «потоку традиції, яка може бути простежена до самого походження університету як інституції» (ЕСЕ 1). Перші засновані Католицькою Церквою спільноти викладачів і студентів (Universitas magistrorum et scholarium) народжувалися в контексті середньовічної християнської культури з метою пошуку істини шляхом органічного поєднання віри і розуму. На теренах давньої Київської митрополії навчальні заклади адаптували західну освітню модель до духовних та інтелектуальних потреб східного християнства, а з проголошенням Берестейської унії 1596 року наш єпископат створив власну мережу богословських навчальних закладів, які зробили поважний внесок у розвиток тогочасної християнської культури слов’янських народів.
У ХХ столітті Українська Греко-Католицька Церква, ведена митрополитом Андреєм Шептицьким, сформулювала ідею Українського католицької університету, що на початку була реалізована через заснування у Львові 1928 року Богословської академії, єдиного в міжвоєнний період українського вищого навчального закладу. З огляду на воєнні лихоліття, офіційну заборону УГКЦ у Радянському Союзі та жорстокі переслідування її духовенства і вірних, задум митрополита Андрея здійснив лише його наступник – патріарх Йосиф Сліпий, перший ректор Богословської академії. Невдовзі після визволення із сибірської неволі цей ісповідник віри наприкінці 1963 року заснував у Римі Український католицький університет імені святого Климентія Папи, який був покликаний «продовжувати, забезпечувати й закріплювати дальший розвиток і зріст дослідів і досягнень людського духа та правдивої науки у світлі Христової Благовісті… виховувати молоде покоління, перейняти його католицькими засадами і вчинити готовим із запалом посвятитися науці та примінювати своє знання в житті» (Твори Патріярха і Кардинала Йосифа. - Т. 10-11. - Рим, 1979. - С. 182-184). У своєму слові з нагоди 10-річчя УКУ в Римі патріарх Йосиф наголошував: «Плекайте побожність, бережіть чисту Христову віру і науку, студіюйте минуле Вашої Помісної Церкви, пізнавайте недолю свого народу, жийте духом єдности і бажання для цієї єдности працювати, а як треба – то й вмерти за неї, пізнавайте всі здобутки здорового людського знання, щоб тим служити Христові і своєму великому Народові» (Благовісник Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси. - Рік 13-15. - Кн. 1-4. - Рим, 1977-1979. - С. 215-216).
Невдовзі після здобуття Україною Незалежності, 1994 року, у Львові було відновлено Львівську богословську академію, а 2002 року на її основі відкрито Український католицький університет, що «вінчає собою столітнє зусилля і прагнення Української Греко-Католицької Церкви та українських науковців створити вищий навчальний заклад, який виростав би на ґрунті християнської духовності, культури та світогляду і став би освітнім та науковим центром загального значення, а також місцем екуменічного діалогу й порозуміння в Україні» (Інавгураційний виступ ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка під час урочистого відкриття УКУ в 2002 році // Ідентичність і місія Українського католицького університету: Доповіді, промови і дискусії інавгураційних урочистостей 25-29 червня 2002 року. - Львів, 2003. - С. 28).
Від початку своєї діяльності в Україні УКУ став одним із найактивніших середовищ формування церковної і громадянської свідомості та впровадження позитивних змін у Церкві й суспільстві. Якісна освіта нового покоління священиків і богословів, здобуття випускниками УКУ наукових ступенів у кращих університетах світу, державне визнання богослов’я, державна і міжнародна акредитація богословських програм, участь в екуменічних ініціативах та міжнародних наукових партнерствах, відкриття нових програм і напрямків діяльності, адміністративна і фінансова прозорість, активна громадянська позиція ректорату, студентів і випускників, плідна праця над Катехизмом нашої Церкви і євангелізацією та катехизацією в Україні й закордоном – усе це не може не викликати почуття вдячності за виконану працю. Особливо слід відзначити участь спільноти УКУ в Революції гідності та її активні намагання бути генератором змін у суспільній свідомості.
Ситуація, в якій ми нині живемо, зазнає постійних і швидких змін. Змінюється світ, змінюється наше суспільство, змінюються відносини між суспільством і Церквою - це дає нам нові можливості та ставить перед нами щоразу нові завдання й вимоги. Українська Греко-Католицька Церква і ширша християнська спільнота в Україні та у вселенському масштабі покликана виробити відповіді на нові, досі не знані проблеми і питання, наприклад у галузі біоетики чи суспільної, політичної та економічної моралі.
Сьогодні ми бачимо, як непросто справді шанувати Богом дану гідність кожної особи. Сучасні антропоцентричні акценти, з одного боку, розкрили великий потенціал кожної людини, а з іншого - породили радикальний індивідуалізм, самотність і відчуження. Завдяки науковим винаходам людство досягло великих технічних можливостей, без яких годі собі уявити наше життя, але водночас драматично і трагічно досвідчило, що розум без любові «набирає небезпечних обертів», спричиняючи війни, ідеологічні тиранії та геноциди. Розум без любові у таких сферах, як державне управління, міжнародні відносини, ведення бізнесу тощо, допроваджує до фінансових і моральних криз, від яких потерпають цілі народи. Прикметно, що в усіх цих сферах керівництво складається з осіб, які мають університетські дипломи. Чомусь безпрецедентна кількість освічених політиків і економістів сама по собі не рятує нас від корупції, яка точить кров нашого суспільного організму…
Після Майдану ми глибоко відчули, наскільки нашому суспільству потрібне духовне навернення, духовне прозріння і духовне порозуміння. Тому, щоб відповісти на вищевказані запитання і виклики, потрібні глибока віра, молитва та євангельський погляд на людину в усіх її вимірах, зокрема щодо християнського розуміння антропології, статевості, подружжя, сім’ї та соціуму. Пошук відповідей вимагає поєднання морально-етичного виховання з високим рівнем експертних знань у різних сферах, співпраці широкої мережі фахівців і копітких наукових досліджень. Саме така цілісна фахова допомога ширшій спільноті Церкви в її служінні Істині і є завданням кожного католицького університету, а УКУ зокрема чи навіть – особливо, оскільки він є єдиним осередком такого рівня християнської академічної науки в Україні.
За останні роки ми стали свідками стрімкого розвитку УКУ, зокрема масштабного будівництва нових приміщень, впровадження нових програм і спеціальностей, створення динамічного середовища зустрічі й діалогу людей із найрізноманітніших сфер: Церкви, науки, бізнесу, медіа, політики та державного управління. Такий успішний розвій відкриває великі перспективи, але і зобов’язує до постійного чування та роздумів над серцевиною християнської ідентичності, місії і покликання цього закладу, спонукає нас краще пізнати і чіткіше визначити ті основи, на яких, згідно із вченням Церкви, має будуватися католицький університет. Євангеліє ставить перед нами запитання: «Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16, 26) і ще: «Ви сіль землі. Коли сіль звітріє, то чим насолити її?» (Мт. 5, 13). Тому далі я хотів би стисло представити те бачення католицького університету, яке подає Вселенська Церква у своєму вченні та яке віддзеркалене в задумах і прагненнях великих натхненників і засновників УКУ – світлої пам’яті митрополита Андрея і патріарха Йосифа.
Основи навчання Католицької Церкви про християнську освіту і виховання викладені в Декреті II Ватиканського Собору «Gravissimum еducationis» та папських енцикліках «Veritatis splendor» і «Fides et ratio». Однак нормативними в цьому контексті слід вважати апостольські конституції св. Івана Павла II «Ex corde ecclesiae» та «Sapientia сhristiana» (у випадку церковних закладів, як-то семінарій чи акредитованого Римським Апостольським Престолом богословського факультету).
Визначальними для збереження автентичної ідентичності та місії католицьких університетів у цих документах, зокрема в «Ex corde ecclesiae» (ЕСЕ), є такі твердження:
1. Кожен католицький університет «володіє автономією, необхідною для розвитку своєї ідентичності та дотримування власної місії» і втішається «свободою в дослідженні та викладанні» за умови, що «права поодиноких осіб та спільнот зберігаються в межах істини й загального блага» (ст. 2, #5).
2. Католицький університет повинен «наповнювати свої дослідження, викладання та іншу діяльність католицькими ідеалами, принципами та підходами» (ст. 2, #2), щоб «католицьке вчення та спосіб життя впливали на всю університетську діяльність» (ст. 2, #4). Водночас кожен католицький університет зобов’язаний «зробити відомою власну католицьку ідентичність через проголошення своєї місії» і «через свою структуру та свої правила повинен забезпечувати засоби, які б гарантували вияв та збереження цієї ідентичності» (ст. 2, #3), щоб вона впливала і зумовлювала «будь-яку офіційну дію чи зобов’язання університету» (ст. 2, #4). Щоб досягнути цієї мети, слід чітко інформувати весь університетський персонал, особливо викладачів та адміністраторів, під час прийому на роботу «про католицьку ідентичність закладу та її значення, а також про обов’язок сприяти чи щонайменше поважати цю ідентичність» (ст. 4, #2).
3. Зв'язок кожного католицького університету з церковними структурами і місцевою ієрархією має пріоритетне значення (ст. 5, #1). Тому єпископи повинні всіляко – морально і матеріально – підтримувати католицькі університети та «сприяти їх добробуту», а в разі «виникнення проблем щодо їх католицького характеру – проявити ініціативу, необхідну для вирішення справи, співпрацюючи з компетентною університетською владою», оскільки ієрархія має «право і обов’язок стежити за збереженням та зміцненням їхнього католицького характеру» (ст. 5, #2). У свою чергу університет повинен розглядати свою діяльність у контексті служіння Церкві, особливо в ділянці євангелізації (ст. 5, #1).
Беручи приклад із деяких інших Синодів та Єпископських конференцій, Синод нашої Церкви розроблятиме власні нормативні положення стосовно греко-католицьких навчальних закладів в Україні. Цей документ має стати дороговказом для життя і діяльності всіх освітніх установ УГКЦ, включно з Українським католицьким університетом, який і надалі відіграватиме важливу роль в освітньому полі нашої Церкви та країни. Тим часом ми повинні керуватися «Загальними нормами» Апостольської конституції «Ex corde ecclesiae», «чинними для всіх католицьких університетів та інших католицьких вищих навчальних закладів у всьому світі» (ст. 1, #1). Тож закликаю провід УКУ неухильно їх дотримуватися та узгоджувати з ними свої статути, а також за згодою церковної влади розробити власні чіткі правила та норми, які б спиралися на відповідні документи Церкви, Кодекс канонів для Східних Церков та партикулярне право нашої помісної Церкви і були обов’язковими до виконання для всіх викладачів, працівників і студентів (пор. ст. 1, #3). Прошу спільноту Університету щоразу глибше вивчати, чіткіше висловлювати і роз’яснювати широкому загалу місію УКУ, ґрунтуючись на католицькій, східнохристиянській та українській ідентичності цього навчального закладу.
Підсумовуючи сказане, відчуваю обов’язок наголосити на таких суттєвих прикметах ідентичності та місії нашого Університету:
1. Діяльність Українського католицького університету повинна бути пронизана служінням Істині, яке закорінене у вірі та випливає з особистої зустрічі з Христом, котрий сам є Дорога, Істина і Життя (пор. Ів. 14, 6). Це служіння має виявлятися в пошуку Істини через дослідження, у переданні Істини через навчання і християнське виховання студентів, викладачів і працівників та у свідченні Істини в сучасному світі. Викладачі повинні розвивати в собі та в інших відданість Істині, що перемагає моральний і культурний релятивізм, подавати приклад автентичного християнського життя, без якого неможливо вповні виконати наше покликання - бути світлом для світу та сіллю землі (пор. Мт. 5, 13-14), преобразити наше суспільство євангельською закваскою християнських цінностей і Божого Закону (пор. Лк. 13, 21; 1 Кор. 5, 6-7). Нехай у цьому нас надихає світлий приклад новомучеників української землі та ісповідників віри.
2. Згідно з багатовіковою традицією університетів Вселенської Церкви в серці нашого Католицького університету завжди були і мають бути церковні дисципліни. Підтримуючи динамічний розвиток УКУ в ділянці впровадження нових різноманітних програм, які покликані відповідати на потреби сучасного суспільства, водночас слід зберігати академічне місійне ядро Університету, закладене його засновниками: богослов’я, історію Церкви, канонічне право та інші дисципліни, що допомагають Церкві виконувати її служіння.
3. За сприяння Синоду Єпископів УГКЦ та проводу УКУ належить звертати особливу увагу на налагодження довготривалої системної співпраці між Університетом і ширшою спільнотою Церкви та її інституцій. Така співпраця накладає обопільну відповідальність, але водночас відкриває великі перспективи для реалізації євангелізаційної місії Церкви в українському суспільстві та в міжнародному контексті, що особливо важливо в рамках реалізації Стратегії УГКЦ’2020. УКУ покликаний докладати зусиль до утвердження богословської самобутності УГКЦ, а також працювати в дослідницькій, освітній, просвітницькій, книговидавничій та інших сферах, брати участь в екуменічному діалозі та у формулюванні Церквою відповідей на суспільні виклики сучасного світу. У цих завданнях ієрархія, клір, монашество і миряни повинні конкретно допомагати нашому Університетові - морально й матеріально, скеровуючи до УКУ на навчання і роботу талановитих, відданих християн і необхідні фінансові ресурси.
Вірю, що згадані вище принципи і необхідні заходи допоможуть Українському католицькому університету ще краще й ефективніше виконувати поставлене засновниками завдання – бути живим свідченням християнської віри в сучасному світі. Моліться, насичуйтеся благодаттю з джерела Божого Слова і Святих Таїнств та невпинно шукайте Дорогу, Істину й Життя, якими є наш Христос-Спаситель. Нехай молитовне предстояння перед великим Богом, таїнством світу, який Він створив, і самого нашого життя буде джерелом вашого натхнення.
Словами слуги Божого митрополита Андрея разом з усією повнотою нашої Церкви обіймімо молитвою і підтримкою наш Університет, просячи в Господа для всіх його працівників і студентів, доброчинців і друзів Божої Мудрості: «Предвічний Боже, зішли на нас з високого неба Твою Святу Мудрість, просвіти нею наші уми. Нехай Божа Мудрість поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від ложі і обману».
Благословення Господнє на вас!
† СВЯТОСЛАВ,
Глава УГКЦ і Великий канцлер УКУ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у Неділю мироносиць, 26 квітня 2015 року Божого
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

Re: УКУ. Країна має знати своїх героїв!

Повідомлення eknagli » 14 лютого 2017, 13:25

Можливо хтось тут подумав що я дуже образився на ці всі вирізання моїх тем?
Ні, просто були важливіші справи.

Але і більше того, всі ці вирізання наочно показали мені що у пана Ф є добрі крюки не тільки в Ратуші але й у Святорюрському Ватикані )

Прошу звернути увагу:
тут вище в темі є наїзди на Отара Довженка (він зараз працює в УКУ на кафедрі Журналістики). Але вони залишились цілими-неушкодженими.
А от наїзди на пана Ф - вирізані "під нуль".

З чого цілком логічно робимо висновки про КРЮКИ.

так що я дякую всім, хто допоміг мені зрозуміти, що я на Правильному шляху )) Ви воістину зробили мені велетенську Послугу ))
Завядки Вам я зрозумів, що Пан Ф є навіть набагато більш впливовим Сірим Кардиналом, ніж я собі думав 2 роки тому.

Доповню коротко інформацію про головного сірого кардинала Львова, ось зовсім новеньке - лютий 2017 :
У просторому кафе "Ратуша", що знаходиться на першому поверсі львівської мерії, світло, тихо й порожньо. Лише за одним зі столиків біля вікна сидять два чоловіки. Це друзі Садового – український психотерапевт Олександр Фільц і колишній заступник мера Львова Василь Косів.
http://www.pravda.com.ua/articles/2017/02/9/7134901/


2016 рік
Постмодернізм, ""ми вас на манівці завели, ми вас з Манівців і виводити будемо""
такий лейтмотив цього інтервю особисто для мене.
http://www.gazeta.lviv.ua/2016/05/11/ol ... chuyetsya/

п'ятниця, 22 квітня, 2016, 17:49 Львів
Конфлікт у Львівській психіатричній лікарні: Фільц пішов з посади головного лікаря
http://zik.ua/news/2016/04/22/konflikt_ ... ogo_693117

**Попри те - працює до сьогодні.

24 вер. 2013
- 11 хвилин - Автор відео tvzikua
Олександр Фільц, головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні (повне інтерв'ю).
https://www.youtube.com/watch?v=DM95BoFJlkM

**У цьому Інтервю пан професор згадує про Інквізиційну функцію Психіатрії, про яку він говорить доволі часто. Див нижче - статі у Поступі та Львів-Газеті.
**Інтервю є поясненням до цієї ситуації, яку спровокували журналісти ЗІК напередодні:

зік передача, провокації. Чи можна посадити людину в психлікарню за гроші?
https://www.youtube.com/watch?v=OUJH9a1GuPk

05-08-2012
Олександр Фільц: Конфронтація між Сходом та Заходом – битва фантомів

-- За психоаналізом, сильний страх чи опір часто приховує під собою масивне бажання. Якщо цей погляд екстраполювати на галицьке суспільство, то про що говорить характерний для Галичини сильний опір щодо всього російського?

- А по суті, я б тут повернувся до фантомної ідентичності і галицького нарцисизму: в силу історичної потреби галичани мусіли зберігати свою систему самовартості, не до кінця розуміючи, що вона – фантомна.
Якщо говорити спрощено, то я сказав би, що страх перед російським, як і колишній страх перед польським, пов’язаний з тим, що десь у глибині душі галичани, які задаються питаннями власного буття, розуміють, що галицька ідентичність є фантомною і не має істинних опор. Захист цієї фантомної ідентичності викликає страх у стосунку з іншими культурами, які мають міцну ідентичність. Це – звичайний страх поглинання. Ми справді боїмося цього поглинання, знищення, ми це переживаємо. Наскільки «вони» (і в принципі, байдуже, ким ці «вони» є насправді) нас дійсно хочуть «ликнути» – зовсім інше питання.
.....
-- Багато сказано про роль жінки у галицькому суспільстві, як контролюючого агресора. Чи справді так є?
- Моя жінка – не галичанка, тому мені з власного досвіду сказати важко. З професійного досвіду я би, швидше, з цим твердженням не погодився. Загалом картина ролі жінок в нашому суспільстві не дуже відрізняється від інших суспільств. Так, вони є носіями галицького культурального консерватизму – бережуть консерви.
Можливо, спосіб делегування чоловікам соціальних функцій – «Будь активнішим! Моя коліжанка вже збудувала дві хати, а ти чого хату не будуєш?» - є більш стимулюючим, ніж деінде. Але це питання насправді не має однозначної відповіді.
-- Тобто це все-таки стимулювання, а не, умовно кажучи, кастрація?
- Ні. Я ніколи в житті не назвав би галицьких жінок агресивними. Вони можуть мати відтінок іронічного ставлення, іноді – знецінюючого. Звичайно, іронія містить частку агресії, але це – непряма, так би мовити, натякова агресія. Причому така знецінююча іронія є більше в міському середовищі, ніж у селах.
Але це, підкреслюю, моє бачення. Мені так здається.
http://zaxid.net/news/showNews.do?oleks ... Id=1261758


Чи хочуть ВОНИ нас "ликнути" чи ні, чи справдився прогноз пана Ф щодо "фантомів" ми вже знаємо за результатами 2014 року у Криму та на Донбасі...
А про "консерви" ще буде згадка у тексті-кредо з журналу Ї.

+ ще два старші інтервю пана Ф :

Львівська Газета. 06 липня, 2005 року, № 116 (682)
Отже – це один бік психіатрії: контроль над правильним думанням. А другий, відповідно до того контролю, – нав’язування певних обмежувальних мір стосовно хворих. Тому
психіатрія
виконує певну
інквізиційну

функцію. Наприклад, вирішили люди, що хтось неправильно думає – до лікарні. Далі неправильно думає – знову до лікарні. Звісно, я спрощую. І проблема не лише в тому, що радянська психіатрія по чорному гнобила дисидентів, аргументуючи, що вони неправильно думають.
Розмовляв Богдан Юрочко


Саме під час "гноблення дисидентів" пан Ф одержав необхідні для подальшої політ-карєри Політичні знайомства.
Газета "Поступ" 8 липня 2003 р.
Кор: Професоре Фільц, Ви говорили про брак клінічної практики у вітчизняній психотерапії. Не завжди особа, яка формувалась на пострадянському просторі і має стереотипне уявлення про психотерапію як таку, наважиться звернутися до психотерапевта.

Фільц: Мій колега, який нещодавно повернувся із Заходу, розповідав, що там (і про це вже говорять вголос)
психотерапія замінює сповідь і перебирає на себе одну з функцій церкви....
розмовляла Парасковія Дворянин
http://postup.brama.com/usual.php?what=11627


і окремо ще давніша думка пана Ф. про Львів, своєрідне Кредо, зразка приблизно 1995 року:
http://www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/arhiv/filc.htm

**в цих тезах він піарить той самий "постмодернізм", якого зрікається у 2016 році.

Наводжу завершальний (тобто головний) фрагмент з останнього файлу (орієнтовно - 1995 рік)
Такі особливості спільноти міста Львова говорять самі за себе, але, з іншого боку, вимагають і своєї систематичної кваліфікації. Для цього пропонується наступна систематична типологія спільнот:

1) Відкриті – прогресивно-асимілятивні, демократичні

2) Закриті – стагнаційно-асимілятивні, псевдодемократичні.

3) Резервації – регресивно-стагнаційні, ксенофобічні, консервативні

4) Секти – агресивно-асимілятивні, тоталітарні.

За такою систематикою львівська спільнота, якщо ми маємо право про й окремішність,
коливається між
закритими та
резерваційними спільнотами
з помітною тенденцією до останніх.

При цьому очевидна
ідеологізація
стратегії досягнення добробуту львівської спільноти приводить до її
протистояння з усіма іншими спільнотами в Україні,

причому такого, де мовні та національні ідеологеми
щораз більше набувають сенсу
“сувеніру на продаж”.

Підводячи риску, можемо ще раз сказати: львівська спільнота стає резервацією, що
консервує мову та
національну ідею
задля їх продажу.



ось такі люди РЕАЛЬНО "танцюють" Львів.
і ось таким вони Бачать Львів.
І ці люди будуть керувати Львовом незалежно від того хто буде озвучувати їхні рішення в телевізорі - Садовий, Буняк, чи ще хтось інший.

eknagli
дописувач
дописувач
Повідомлень: 103
З нами з: 01 жовтня 2007, 08:21
Звідки: Львів

Re: Хто більше править Церквою в умовах Матріархату - Піп чи Попадя?

Повідомлення eknagli » 05 березня 2017, 16:37

І знову хороші новини з Західного Фронту.
Не одним Фірташем багата колишня столиця Австро-Угорської імперії ))

недавні новини про Фірташа тут, якби так хтось ще не читав:
viewtopic.php?f=3&t=2432&start=150


Професор Львівського медичного університету отримав поважний титул у Відні
2 березня 2017
Звання Почесного професора Віденського університету ім. Зігмунда Фройда вручили Олександру Фільцу
.

Днями, за внесок у спільні активності між Австрією та Україною у сфері психотерапії та психіатрії, престижну європейську нагороду отримав професор Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Олександр Фільц. Про це повідомляє “Справжня Варта” із посиланням на прес-службу ЛОДА.

Окрім іншого, Олександр Фільц уже впродовж трьох років входить до наукового комітету Міжнародного товариства Зігмунда Фройда.

Загалом науково-методологічна співпраця між віденськими та львівськими психотерапевтами триває вже більше 25 років.
http://varta.com.ua/news/lviv/1130791

Чому прес-службі ОДА є діло до цього факту - залишимо це питання за дужками ))

І от кидаємо в гугл ту назву "Віденського університету" ось у такому вигляді:
"університет ім. Зігмунда Фройда"

і одержуємо АЖ ТРИ лінки.
При тому один з них - підписний лист в якому є ось такий підпис:
Захист миру замість винагороди експансії
Андреас Умланд 30 січня 2015
http://gazeta.dt.ua/international/zahis ... yah-_.html

Анна Шор-Чудовська, Приватний університет ім. Зиґмунда Фрейда, Відень

Тобто у повідомленні прес-служби Обл-Державної-Адміністрації сталася невеличка помилка.
Вони написали ВІДЕНСЬКИЙ але пропустили слово ПРИВАТНИЙ.
...ну з ким не буває? )))
хіба ми будемо настільки дрібязковими, що будемо до Одного Слова чіплятися? ))
Вони ж не написали що універ ДЕРЖАВНИЙ, вони просто пропустили слово Приватний.
Це і брехнею-то назвати неможливо )) так собі - помилочка ))

Після пошуку в німецькому секторі інтернету зясувалося наступне:
https://www.sfu.ac.at
Заснований з 2003 року проф. Прітц, Др. Ютта Фєґл, Геінз Лаубреутер унд Др. Елісабетг Викоукал.

Цей університет тепер є і в Берліні:
http://sfu-berlin.de

А також Парижі, Любляна, Мілан і Боденсее(Німеччина).

Це доволі дороге задоволення вчитися в університеті, знайшла:
Бакалавр коштує 6300 Євро за СЕМЕСТР! Це в місяць 1071 євро.


Магістр коштує 6800 за семестр :-)

https://ptw.sfu.ac.at/studienangebot-pt ... anzierung/

Гугл по університету показує понад
мільйон
знайдених даних на ресурсах німецькою мовою.



Попри те кантора все-одно ЛІВА, бо Приватна і заснована тільки у 2003 році. В той час я Нормальні євро-універи мають по 300-500 років "трудового стажу". А Паризький - і всі 800.

Але попри "лівість" - Серйозна структура, яка має всього 14 років,
але вже встигла пустити МЕТАСТАЗИ у половині Європи.

Саме Швидкість її розростання (поки-що - Франція-Німеччина але це Серце Європи!) свідчить тільки про одне - її хтось ДУЖЕ ДОБРЕ ФІНАНСУЄ.
Зі своїх власних коштів (взятих зі студентів) жоден університет не міг би розповсюджуватися аж так швидко.

Думаю що Висока Швидкість метастазування цього Приватного університету є достатньо очевидна.

Яка ж Перспектива нас (Галичину/УГКЦ) чекає в світлі наведених Фактів?

Адже студенти, які вчилися на Психолога, і заплатили Великі гроші за навчання, мають хотіти їх Повернути.
І бажано з Прибутком. Інакше навіщо було паритися 5 років?

Значить потрібно:
А) позбутися Безкоштовної КОНКУРЕНЦІЇ у вигляді Церковної Сповіді.
Б) максимально РОЗШИРИТИ РИНОК. тобто створити Народу ТАКІ УМОВИ, щоб проблем у нього зявилося ЯКОМОГА БІЛЬШЕ.


З пунктом А ніби все ясно, а от пункт Б -
ця технологія "виховання-дратування" народу описана тут у журналі "Ї":
25 Лютого 2017
Українців цілеспрямовано ламають стресом
Дмитро Бачевський, прозаїк, політтехнолог, тренер з комунікації
http://www.ji-magazine.lviv.ua/2017/Bac ... tresom.htm

Це написано в тому самому журналі Ї, де приблизно у 1995 році була цитата від пана Ф за прибл 1995 рік про Львів як РЕЗЕРВАЦІЮ, яка зберігає свою "українськість" задля ПРОДАЖУ.
Цю цитату я навів у свому попередньому дописі.
а повний текст є тут:
http://www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/arhiv/filc.htm


У статті (про "цілеспрямовано ЛАМАЮТЬ") дуже добре поданий Опис поточної ситуації, але там нажаль не вказано ХТО САМЕ робить з народу "переляканого кроліка ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ КУДИ ВТІКАТИ".

А робить це той кому ВИГІДНО.
А вигідно це Платним Психологам.

Отже вже не далі як за 20 років будемо мати ЗАМІСТЬ Церковних СЕМІНАРІЙ мережу ПРИВАТНИХ ПЛАТНИХ Психологічних ВИШІв,
випускники яких будуть давати людям майже-СПОВІДЬ, але ЗА ГРОШІ.


Саме так, як описує пан Ф цю ситуацію у своїй публікації у газеті Поступ, яка теж зацитована у попередньому дописі.
Газета "Поступ" 8 липня 2003 р.
Фільц: психотерапія замінює сповідь і перебирає на себе одну з функцій церкви....
розмовляла Парасковія Дворянин // на даний час депутат Львів-обл-ради.
http://postup.brama.com/usual.php?what=11627

Написано акурат в рік заснування ПРИВАТНОГО університету ім.Фройда (2003).

Так що панове Священники, всечесні Отці, Єпископи та решта Впливових осіб Церкви.

Часу щоб уникнути
такого сценарію, залишилося зовсім небагато.

Чому саме 20 років?

Прошу ще раз перечитати давню цитату від Інсайдера з УКУ, яка наведена вище.
Про те що УКУ це "інститут благородних дівиць" та їх цілеспрямоване "зведення" з Семінаристами.

цитату див докладніше тут:
eknagli » 30 січня 2015, 18:52
viewtopic.php?f=3&t=1108&start=90#p56740


Україна є МАТРІАРХАЛЬНОЮ країною, і це - загальновідомий Факт.
Так було при Трипіллі, так є і до сьогодні.
Дехто навіть вважає Україну батьківщиною Амазонок:

Львівська газета від 7 грудня 2007. Амазонки. першоджерела сучу-укр-Матріархату
http://maxi-ta.livejournal.com/18039.html

і особисто я вважаю цю версію вельми Правдоподібною.
У всякому випадку ЛГ, на відміну від "ЗВУ", відвертих історичних підтасовок ніколи не публікувала.

І що ми маємо в рамках того декілька-Тисячолітнього Українського Матріархату?
Церковні двадцятки на 95 відсотків складаються з Жінок.
Церковною господаркою переважно рулить не Піп а Попадя.

І що ж буде через 20 років, коли тотально ВСІ "посади" дружин священників будуть зайняті ВИПУСКНИЦЯМИ УКУ?

тобто випускницями Міжнародного ЛІБЕРАЛЬНОГО ГУМАНІСТИЧНОГО Університету (МЛГУ).

А буде саме те що ЗАПЛАНОВАНО - вся УГКЦ потрапить до рук Випускниць УКУ.
і відповідно Ліберастія стане Офіційною доктриною Нашої Церкви.

Спочатку - неофіційною, а потім і офіційною.
Бо практично жоден Священник проти своєї дружини не попре.
Він же не самогубця ))

А діти священників (тобто діти випускниць УКУ) спокійно підуть вчитися до Приватних Психологічних Універів імені доктора Пріца.
Так щоб не переривати Династію ))

Я би тут не хотів переписувати Апокаліпсис ))
Іван Богослов написав його достатньо добре )

І цей Апокаліпсис у нас вже почався.
Жінки вже допущені до дяківської служби.


Наступний крок - очевидний, ось як він виглядав там, де цей процес ПОЧАВСЯ значно раніше:
26.02.1987 Англіканська церква дозволила жінкам бути священниками.

Оце буквально 10 днів тому ми пройшли ІСТОРИЧНУ ДАТУ (ТРИДЦЯТИЛІТТЯ!), яку більшість з нас навіть і не помітила.

А ми звичайно ж будемо тихо-мирно чекати поки смажений когут в одне місце клюне.
Ми ж не якісь-там жиди, щоб вирішувати проблему ПРЕВЕНТИВНО ))
Ми завжди будемо шукати собі НАЙВАЖЧОГО шляху ))

Ми ж всі проблеми хочемо вирішувати ГЕРОЇЧНО щоб заслужити собі СЛАВУ, а для того треба ДОЧЕКАТИСЯ поки Проблеми ПРИЙДУТЬ і СТАНУТЬ ПЕРЕД НАМИ НА ПОВНИЙ ЗРІСТ ))
і отоді МИ ЇМ ПОКАЖЕМО!!!

ми ж Українці і це НАШІ Традиції )))
від яких ми Ніколи не відступимо! )


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей