Чи все в нас добре...?

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення прочанка » 20 лютого 2012, 14:48

щоб не було пустих слів, при нагоді спитаю більше. А то тепер ( в МП) - настоятель КПЛ і водночас - депутат ПР. Дай Боже, що в нас такого не було.
Не бійтеся!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про львівську духовість

Повідомлення о.Олег » 20 лютого 2012, 15:13

прочанка писав:щоб не було пустих слів, при нагоді спитаю більше. А то тепер ( в МП) - настоятель КПЛ і водночас - депутат ПР. Дай Боже, що в нас такого не було.

в нас це заборонено :Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Церковна "показуха"

Повідомлення Олюнька » 03 березня 2012, 15:41

а знаєте, я дослідила, що питання т. зв. "показухи", не є таке вже аж нове і неважне :wink:
Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління.
Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» - не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління;
сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням?
(1Кор.10:27-29)
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Тарас_
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 217
З нами з: 17 квітня 2009, 14:33
Звідки: м Калуш, Івано-Франківська обл., Західна Україна
Контактна інформація:

Re: Церковна "показуха"

Повідомлення Тарас_ » 29 березня 2012, 19:33

eirene писав:Всім привіт :)
Хочу поділитися з Вами деякими думками і почути Вашу думку з цього приводу.
Зовсім недавно я почула від своєї мами обурення з приводу поведінки одного досить відомого львівського пароха. Парафія святкувала 15-річчя, мала бути Архиєрейська Літургія під головуванням архиєпископа - ну, одним словом, повний парад, що само по собі дуже добре, якби не... Парох ще за місяць до святкування, практично після кожної недільної Служби Божої, неоднократно повторював приблизно такий текст: Служба починається в 12.00. В 11.00 двері до Церкви закриваються, і прошу навіть не стукати з надвору - нікого не впустять. Всередину Церкви заходять тільки старенькі, діти і ті, хто в вишиванках. Якщо у Вас нема вишиванки - до Церкви можете навіть не заходити.... Ну і далі по тексту в такому ж дусі.
Моя мама, яка ходить до цієї Церкви щонеділі, була настільки обурена, що взагалі в той день до Церкви не пішла. Потім розказала мені цей випадок і було видно, що її, та й не тільки, подібні слова образили.
З власного досвіду (а він у мене дуже багатий :)), скажу, що сама не один раз надивилася на подібну поведінку церковників і "пастви" - на празниках (де люди в церкві готові затовкти один одного, тільки би пробратися найближче до переду, і гарні діточки в вишиваночках читають віршики владиці), на звичайних недільних службах (де бабця, якщо не піде перша до Причастя, то напевно, не попаде до неба; чи як ти не клякнеш, якась бабця підповзе до тебе ззаду і почне дьоргати за штани, замість того, щоб молитися) та й просто на зустрічах чи на вулиці (Сама була свідком, як один владолюбний владика виходив з одного приміщення і до нього, як собаки, кинулися семінаристи, щоб першими поцілувати руку - даруйте за грубий вираз, збоку це виглядало дуже смішно :)). А про показушно-прибуткові Водосвяття чи Плащаниці я вже просто мовчу.
А тепер питання: чому ніхто зі священиків чи катехитів ніякого покращення у цьому напрямку не робить? Чому не вчить паству розрізняти - де головне, а де другорядне? Чому не вказує на корінь віри, показуючи лише гарні листочки, які дуже скоро жовтіють і опоадають? Може просто так простіше? Вигідніше?...
[/b]


Дякую за написане. Ви небайдужа і близька мені по поглядам на існуючу ситуацію людина.

НаталочкаTernopil
новик
новик
Повідомлень: 18
З нами з: 05 березня 2012, 16:15

Re: Церковна "показуха"

Повідомлення НаталочкаTernopil » 07 квітня 2012, 15:15

Тарас_ писав:
eirene писав:Всім привіт :)
Хочу поділитися з Вами деякими думками і почути Вашу думку з цього приводу.
Зовсім недавно я почула від своєї мами обурення з приводу поведінки одного досить відомого львівського пароха. Парафія святкувала 15-річчя, мала бути Архиєрейська Літургія під головуванням архиєпископа - ну, одним словом, повний парад, що само по собі дуже добре, якби не... Парох ще за місяць до святкування, практично після кожної недільної Служби Божої, неоднократно повторював приблизно такий текст: Служба починається в 12.00. В 11.00 двері до Церкви закриваються, і прошу навіть не стукати з надвору - нікого не впустять. Всередину Церкви заходять тільки старенькі, діти і ті, хто в вишиванках. Якщо у Вас нема вишиванки - до Церкви можете навіть не заходити.... Ну і далі по тексту в такому ж дусі.
Моя мама, яка ходить до цієї Церкви щонеділі, була настільки обурена, що взагалі в той день до Церкви не пішла. Потім розказала мені цей випадок і було видно, що її, та й не тільки, подібні слова образили.
З власного досвіду (а він у мене дуже багатий :)), скажу, що сама не один раз надивилася на подібну поведінку церковників і "пастви" - на празниках (де люди в церкві готові затовкти один одного, тільки би пробратися найближче до переду, і гарні діточки в вишиваночках читають віршики владиці), на звичайних недільних службах (де бабця, якщо не піде перша до Причастя, то напевно, не попаде до неба; чи як ти не клякнеш, якась бабця підповзе до тебе ззаду і почне дьоргати за штани, замість того, щоб молитися) та й просто на зустрічах чи на вулиці (Сама була свідком, як один владолюбний владика виходив з одного приміщення і до нього, як собаки, кинулися семінаристи, щоб першими поцілувати руку - даруйте за грубий вираз, збоку це виглядало дуже смішно :)). А про показушно-прибуткові Водосвяття чи Плащаниці я вже просто мовчу.
А тепер питання: чому ніхто зі священиків чи катехитів ніякого покращення у цьому напрямку не робить? Чому не вчить паству розрізняти - де головне, а де другорядне? Чому не вказує на корінь віри, показуючи лише гарні листочки, які дуже скоро жовтіють і опоадають? Може просто так простіше? Вигідніше?...
[/b]


Дякую за написане. Ви небайдужа і близька мені по поглядам на існуючу ситуацію людина.


Даруйте, але перечитавши перші пости теми стало моторошно. На жаль емоцій форум не передає, а з тексту склалося враження що то якесь судилище церковників і всякий допис не згідних з автором теми переходить у ворожнечу мало що без прокльонів.

Пропоную два рецепти як позбуватися ситуацій які Вас не влаштовують (окрім того, щоб осуджувати і сіяти розбрат):
1) В чужий монастир зі своїм уставом не ходять, тобто якщо так прийнято в даній громаді (клякати, цілувати і тп) роками і заклалось не Вами, то це не варто прагнути ламати, якщо не є гріхом. Проявіть терпимість...змініть парафію, йдіть туди де Вам комфортно. Якщо ви фізично можете клякнути, то варто клякнути, якщо ні - поясніть, що ви хворі, думаю можна продумати коротку і влучну фразу для таких випадків.
2) Не судіть і не судимі будете, бо яким судом судите, таким і вас судитимуть. Нам всім не мішало б колоду з власного ока вийняти. Сьогодні коли спитала священика чи можна мого річного сина брати в церкву, бо він ходить між людьми, мішає, почула :"всі ми комусь мішаєм". І то правда. Коли сам в молитві і відчуваєш Божу присутність, то вибачте, "пополам" хто там тебе дьоргає за штани (ну хіба як вже з ніг валять...)

НаталочкаTernopil
новик
новик
Повідомлень: 18
З нами з: 05 березня 2012, 16:15

Re: Церковна "показуха"

Повідомлення НаталочкаTernopil » 07 квітня 2012, 15:15

Тарас_ писав:
eirene писав:Всім привіт :)
Хочу поділитися з Вами деякими думками і почути Вашу думку з цього приводу.
Зовсім недавно я почула від своєї мами обурення з приводу поведінки одного досить відомого львівського пароха. Парафія святкувала 15-річчя, мала бути Архиєрейська Літургія під головуванням архиєпископа - ну, одним словом, повний парад, що само по собі дуже добре, якби не... Парох ще за місяць до святкування, практично після кожної недільної Служби Божої, неоднократно повторював приблизно такий текст: Служба починається в 12.00. В 11.00 двері до Церкви закриваються, і прошу навіть не стукати з надвору - нікого не впустять. Всередину Церкви заходять тільки старенькі, діти і ті, хто в вишиванках. Якщо у Вас нема вишиванки - до Церкви можете навіть не заходити.... Ну і далі по тексту в такому ж дусі.
Моя мама, яка ходить до цієї Церкви щонеділі, була настільки обурена, що взагалі в той день до Церкви не пішла. Потім розказала мені цей випадок і було видно, що її, та й не тільки, подібні слова образили.
З власного досвіду (а він у мене дуже багатий :)), скажу, що сама не один раз надивилася на подібну поведінку церковників і "пастви" - на празниках (де люди в церкві готові затовкти один одного, тільки би пробратися найближче до переду, і гарні діточки в вишиваночках читають віршики владиці), на звичайних недільних службах (де бабця, якщо не піде перша до Причастя, то напевно, не попаде до неба; чи як ти не клякнеш, якась бабця підповзе до тебе ззаду і почне дьоргати за штани, замість того, щоб молитися) та й просто на зустрічах чи на вулиці (Сама була свідком, як один владолюбний владика виходив з одного приміщення і до нього, як собаки, кинулися семінаристи, щоб першими поцілувати руку - даруйте за грубий вираз, збоку це виглядало дуже смішно :)). А про показушно-прибуткові Водосвяття чи Плащаниці я вже просто мовчу.
А тепер питання: чому ніхто зі священиків чи катехитів ніякого покращення у цьому напрямку не робить? Чому не вчить паству розрізняти - де головне, а де другорядне? Чому не вказує на корінь віри, показуючи лише гарні листочки, які дуже скоро жовтіють і опоадають? Може просто так простіше? Вигідніше?...
[/b]


Дякую за написане. Ви небайдужа і близька мені по поглядам на існуючу ситуацію людина.


Даруйте, але перечитавши перші пости теми стало моторошно. На жаль емоцій форум не передає, а з тексту склалося враження що то якесь судилище церковників і всякий допис не згідних з автором теми переходить у ворожнечу мало що без прокльонів.

Пропоную два рецепти як позбуватися ситуацій які Вас не влаштовують (окрім того, щоб осуджувати і сіяти розбрат):
1) В чужий монастир зі своїм уставом не ходять, тобто якщо так прийнято в даній громаді (клякати, цілувати і тп) роками і заклалось не Вами, то це не варто прагнути ламати, якщо не є гріхом. Проявіть терпимість...змініть парафію, йдіть туди де Вам комфортно. Якщо ви фізично можете клякнути, то варто клякнути, якщо ні - поясніть, що ви хворі, думаю можна продумати коротку і влучну фразу для таких випадків.
2) Не судіть і не судимі будете, бо яким судом судите, таким і вас судитимуть. Нам всім не мішало б колоду з власного ока вийняти. Сьогодні коли спитала священика чи можна мого річного сина брати в церкву, бо він ходить між людьми, мішає, почула :"всі ми комусь мішаєм". І то правда. Коли сам в молитві і відчуваєш Божу присутність, то вибачте, "пополам" хто там тебе дьоргає за штани (ну хіба як вже з ніг валять...)

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Роздуми про псевдодуховість

Повідомлення Just_me » 08 квітня 2012, 15:07

Змінила назву теми, щоб не писати про "духовність" кожного містечка окремо, а так, загалом. Повернулася з недільної Служби, так паскудно не почувалася жодного разу, повна агресії та розчарування. Вже думала, що в Церкві розплачуся - над собою і над своїми ближніми.
Задля повноти розповіді зізнаюсь, що трохи припізнилася на Богослужіння - маю такий недолік, борюся, але ніяк не поборю. Ходила не на свою парафію, а до Катедрального Собору м. Івано-Франківська, бо там є можливість відвідати Службу в обід, а не зранку. Вчора, в суботу, цей же храм в цей же час був напівпорожнім, сьогодні - море народу, людей повно на сходах і біля церкви. По ходу того, як люди виходили з Храму - через задуху, втому - ті, хто стояли ззаду, помаленьку "заносили" мене бличже до входу - так я просунулася метрів на 10, опинившись на самому порозі. Краще б мене, грішниці, там не було, бо то якраз ідеальне місце, щоб спостерегти ту картину, яку побачила я. Оскільки за моїми приблизними оцінками всередину храму "своїм ходом" можна було потрапити лише десь за 20 хв до початку Служби, ті, хто там стояли, маючи на руках малих сплячих дітей, або будучи вагітними, або ті, кому ставало погано, час від часу групувалися і виходили крізь страшенну тисняву з церкви. Жахнуло мене те, що коли одні люди розступалися, щоб дати людям вийти, інші користалися моментом і негайно протискувалися їм назустріч, щоб за всяку ціну пробратися вперед. Для мене кульмінаційним моментом стало те, що жінка зі сльозами на очах благала випустити її з донькою, яка, очевидно, зле себе почувала, але ніхто не відреагував, мета була одна - прорватися. Так само було, коли виходила дівчина на милицях. Біля храму творився справжній хаос - то якийсь нетверезий чоловік голосно вигукував, щоб пропустити його "до Причастя", а потім він же в середині Служби горланив "Дайте святому вийти!", старші "богомільні" жіночки ліктями розштовхували з коментарями "пропустіть мене!", частина собі сміялася з того що створиться, на увесь голос відпускаючи жарти в сторону інших. Моя спроба лагідно попросити людей, щоб не заходили перед бажаючими вийти виявилася жалюгідною, ніхто на неї не відреагував...
В мене від того всього виступають сльози. Для чого я там стояла? Для чого там стояли інші? З усіх "плодів" зі Служби Божої, які можуть тільки бути, я отримала найгірше - роздратування, бо всі мої намагання сконцентруватися і взяти участь в Літургії виявилися марними. Більшість забула, чому прийшла до храму. Який жах. Для чого ходити до Церкви, якщо не те що християнські, а загальнолюдські цінності гречності, співчуття, поваги, інтелігентності для нашого люду чужі? Якби могли - затоптали б інших під ноги, якби тільки пробратися вперед хоч на крок. Я вже давно задумувалася, що, напевне, наші священики проповіді не про те виголошують. ІМХО, твердження про високі матерії не даватимуть плодів, доки людей не навчити елементарному - берегти інших, берегти природу, берегти себе.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про псевдодуховість

Повідомлення о.Олег » 08 квітня 2012, 15:24

Шкода, що у Вас так було...
також маю досвід такого роду спостережень і... є речі, які не зміняться отак просто, "по щучьему велению..."(маю на увазі ту серцевину в людях, над якою треба і треба працювати...), але є речі, які можна змінити банальним але конечним: організованістю місця Богослуження (щоб був прохід для тих, хто потребує вийти, щоб була вода для тих, кому погано і можливість швидко до неї дістатись, щоб були місця для старших/дітей, щоб, можливо, розприділити Літургії для різного роду її учасників тощо...). А це залежить від місцевих священослужителів. Може спробуйте звернути їхню увагу на це, коли трошки спаде напруженість, пов`язана з Постом/Празником? Адже... це не востаннє...
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Роздуми про псевдодуховість

Повідомлення Just_me » 08 квітня 2012, 15:36

о.Олег писав:це залежить від місцевих священослужителів. Може спробуйте звернути їхню увагу на це, коли трошки спаде напруженість, пов`язана з Постом/Празником? Адже... це не востаннє...

Не вийде, на жаль. По-перше, маю досвід певних просьб до священників щодо впорядкування якихось моментів на парафії, досвід негативний... Ніхто не хоче слухати, а я ніхто, щоб когось вчити, як робити, тим більше настоятеля Катедрального Собору, самі розумієте. Я навіть на своїй маленькій парафії, до якої з 6-ти років належу, нічого не можу зробити. Просила управу при парафії звернути людям увагу, що в церкві килим тільки посередині, решту - плитка, а маленьких ковриків під коліна не вистачає на всіх. Тож в час, коли одна вклякають на холодну плитку, старші бабусі беруть по 2-3 штуки - один під попу, інший - під ноги, третій - під коліна, потім після Служби вони їх старанно ховають, щоб ніхто не забрав. Не допомогло.
Почистили в церкві килими, в т.ч. від воску. Просила церковну управу, щоб отець звертав увагу прихожанам перед Стрітенням, щоб ті брали із собою якісь серветки на захист від крапель воску - відмовили, аргументували, що люди образяться. Я безсила, нічого зробити не можу, хіба плакати собі тихенько від безвиході та безкультур"я.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Роздуми про псевдодуховість

Повідомлення о.Олег » 08 квітня 2012, 15:53

та ж не думаєте Ви, що скажете і почують? Принаймі я - священик точно знаю, що роками терпеливо треба говорити і говорити, щоб щось змінилося...
"Не бійся, бо Я з тобою, не не лякайся, бо Я - БОГ твій; Я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею Своєю" (Ісаї 41:10).
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей